Skip to main content

Full text of "Записки історично-філологічного відділу ВУАН"

See other formats 




УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК. 


ЗАПИСКИ 

ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ 




Кн. XI (1927). 

За головним редагуванням 
акад. Михайла ГРУШЕВСЬКОГО 
та проф. Олександра ГРУШЕВСЬКОГО 


У К И ї В І 

З друкарні Української Академії Наук 
1937 








УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК 


ЗАПИСКИ 

ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ 


Кн. XI 


ПРАЦІ ІСТОРИЧНОЇ СЕКЦІЇ 
за редагуванням акад. Михайла ГРУШЕВСЬКОГО 
та проф. Олександра ГРУШЕВСЬКОГО 


У КИЇВІ 

З друкарні Української Академії Наук 

1927 




[ 061 ( 47 . 7 )( 05)1 


Дозволяється випустити в світ. 

Неодмінний Секретар Академії Наук ? акад. Аг. Кримський. 


Київський Окрліт, № 232. 1927. 
Зам. Хе 1251. Друк. 1200 прим. 



ДЕ ЩО Є: 


Стор. 

Діяльність Історичної Секції Української Академії Наук в р. 1925 . V—XII 
Анатолій Єршов: Про джерела, час складання і автора „По¬ 


вести о томі», что случилось на Украйні, какї> она Литвою 

завладіша*. 1—10 

Микола Ткаченко: Гуманщина в XVI—XVII вв. 11—40' 

Євген Овчаренко: Земельна власність у Слобідській Україні 

в XVII—XVIII в., її походження і форми. 41—102 

Павло Федоренко: 3 історії манастирського господарства на 

Лівобережжі XVII—XVIII вв.103—170 

Михайло Бужинський: 3 історії полтавського магістрату за 

перші роки його існування (1752—1767 рр.) . ..171 — 184 

Прокіп Нечипоренко: Фабрики Розумовського на Посем’ї . 185- 208 
Володимир Грекові Бунгь сіроми на Запорожжі 1768 р. . . 209—241 

Микола Пікус: Про винний відкуп по містах Новгород-Сівер- 

ського намісництва 1780—1790-х років. 242—261 

Михайло Карачківський: Архівна спадщина Київських цехів 262—286 
Дмитро Соловей: До питання про кількість кріпаків на Ук¬ 
раїні . 287—292 

Сергій Шамрай: Селянські розрухи на Правобережжю в*ь сере¬ 
дині XIX в. 293—310 

Олександер Варнеке: До історії залізничного транспорту 

на Україні.. 311—332 

Борис Варнеке: У справі археологічної мапи України .... 333—340 













ДІЯЛЬНІСТЬ ІСТОРИЧНОЇ СЕКЦІЇ 
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ НАУК 
В Р. 1925. 

Ся друга книжка праць „Історичної Секції при Історично-Філологічному 
відділі Української Академії Наук" продовжує ;ге, що дано було в першій 
книжці, випущеній літом 1925 року, як VI книга „Записок Історично-Філоло¬ 
гічного Відділу", і подає дещо з праць Секції за рік 1925. Технічні й фінан¬ 
сові труднощі, з якими все ще доводиться боротися Академії, були причиною, 
що книжка ся, виготовлена літом 1926 року, виходить тільки тепер — літом 
1927 року. Навчена сим досвідом, Секцій береться зараз-же до друку третьої 
книжки своїх праць, з 1926 року, і сподівається випустити їх до кінця 1927 р. 


Історія повстання Історичної Секції Української Академії Наук з ко¬ 
лишнього „Українського Наукового Товариства", прилученого до Академії 
в р. 1921, була розповіджена в попередній книжці праць Секції (також в X 
і XI кн. „України"). Се була тимчасова комбінація, що свої сталі форми мала 
отримати з реформою Укр. Академії. Плани сеї реформи дуже жваво деба- 
тувалися протягом всього 1925 і 1926 року, але реформа не здійснилася і по 
нинішній день, і сі організаційні питання зістаються відкритими й досі. Тим 
часом Історична Секція в рр. 1925—6 далі зіставалася науково-громадською 
організацією, яка об’єднувала історичні установи Укр. Академії, звязані з її 
Катедрою Історії Українського Народу, з установами поза-академічними, як 
Науково-дослідча Катедра Історії України й ин., та з ширшими кругами до¬ 
слідників і любителів історичного знання. Що два тижні, з виїмком акаде¬ 
мічних вакацій, Історична Секція відбувала прилюдні засідання, де читались 
розвідки і доповіді загальнішого характеру, як співробітників академічних 
установ, так і сторонніх осіб, і з приводу їх відбувалися- дискусії, в яких 
брали участь присутні учені, викладачі й слухачі місцевих вищих шкіл. Три- 
чотири рази до року відбувалися урочисті засідання, спільно з Науково-до- 
слідчою Катедрою Історії України і редакцією журнала „Україна"—органу 
Секції, що об’єднував навколо себе широкі круги дослідників і любителів 
історичного знання, Київа і периферії. Сі засідання і сей журнал з иншими 
своїми розгалуженнями та з їх редакційними нарадами; засідання ріжних 
історичних комісій, що збирали навколо себе широкі круги спеціялістів; 
екскурсії організовані ними на місця; широка мережа кореспондентів, обмін 



— • VI 


з ними анкетами й інструкціями, — все се утворювало широку організацію 
науково-дослідних сил навколо Історичної Секції як визначного науково- 
організаційного осередка. 

Кермувало роботою Секції Бюро, що складалося в рр. 1925—6 з тих 
самих осіб, що й попереднього року. Головою був акад. М. С. Грушевський, 
його заступником Ол. С. Грушевський, секретарем О. Ю. Гермайзе, скарб¬ 
ником М. М. Ткаченко, членом бюра без спеціяльної функції Ф. Я. Савченко 
(учений секретар редакції „України"). Ревізійна Комісія складалася з С. В. 
Глушка й В. І. Щербини. 

При Секції працювала, під керуванням проф. Ол. С. Грушевського Істо¬ 
рично-економічна підсекція, розроблюючи економічну історію України, го¬ 
ловно XVI—XVIII вв. 

Доповіді, заслухані в засіданнях Історичної Секції в 1925 році: 

Козловська В. Е. — 3 культу слов’ян-поган 

Савченко Ф. Я. — Обрядовість найпримітивніших (пігмеїв та бушменів). 

Щербина В. І. — Україна і російський уряд в середині XVIII в. 

Василенко М. П. — Павло Полуботок. 

Дубровський В. В. — Селянські утечі на Лівобережній Україні 1782—1791. 

Возняк М. С. — Листування Костомарова з Кониським. 

Житецький Г. П. — Листування Костомарова про видання народніх книжок. 

Глушко С. В. — Листи Куліша до Жем^ужнікова. 

Ткаченко М. М. — 3 одеського наукового життя. 

Копержинський К. О. — Театр і музика на Чернігівщині. 

Лященко О. Я. — Лист Квітки до Снеґірьова. 

Акад. Перетц В М. — Проби засвоєння морально-філософських творів у київській літе¬ 
ратурі перш. пол. XVIII в. 

Гермайзе О. Ю. — Розвій марксівських ідей на українському ґрунті. 

Рябінін-Скляревський О. О. — Кінець задунайського січового життя. 

акад. Грушевський М. С. — Історичне дослідження Київського вузла. 

Ткаченко М. М. — Утворення Нової Сербії на запорізьких землях в 1750-х роках. 

акад. Тутковський П. А. — Передісторична природа Київа. 

Баранович О. І. — Заселення Півд. Волини в XVII—XVIII вв. 

Гермайзе О. Ю. — Ідейна ^еволюція Р. У. П. 

Грушевська К. М. — Дума про пригоду на морі Поповича. 

Доповіді заслухані в засіданнях істор.-економічної підсекції: 

Грушевський О. С. — Замітки з історії київського ратушного господар. XVII—XVIII вв. 

Юркевич В. Д. — 3 історії заселення Звиногородщини XVI—XVIII вв. 

Кравцов Д. — 3 історії колонізації Запоріжжя в XV—XVI вв. 

Фаранюк Т. — Ратушні землі в В. Кн. Литовському в XVI—XVII вв. 

Юркевич В. Д. — 3 історії пограничних відносин укр.-польських в пол. XVIII в. 

Грушевський О. С. — Торгові і промислові відносини Лівобережжя та Правобережжя 
в пол. XVIII в. 

Юркевич В. Д. — Переходи селянства на Правобережжя в перш. пол. XVIII в. 

Фаранюк Т. — 3 історії Вінницького замку в XVI в . 

Грушевська Ол. Ол. — Митний кордон коло Київа XVII в. 

Доповіді, заслухані на врочистих засіданнях Істор. Секції, уряджених спіль¬ 
но з „Науково-дослідчою Катедрою історії України" і редакцією „України": 

акад. Грушевський М. С. — Відгомони княжого епосу в українськім фольклорі. 

Савченко Ф. Я. — Козакофільство Меріме. 

акад. Грушевський М. С. —- Костомаров і новітня Україна. 

Гермайзе О. Ю. — Костомаров в світлі автобіографії. 



VII 


Житецький Г. П. — Костомаров як письменник. 

акад. Грушевський М. С. — 1825—1905—1925. 

Гермайзе О. Ю. — 1905 рік. 

Дроздов О. — Забастовка конотопського узла в 1905 р. 

Очинський І. — Забастовка в управлінню Пол.-Зах. Залізниць в 1905 р. 

Глушко С. В. — Селянські рухи на Чернігівщині 1905 р. 

Козуб С. —1905 рік в творчості Коцюбинського. 

В склад Історичної Секції далі входили такі установи: 

Комісія культурно-історична — мала сього року тільки одного штат¬ 
ного співробітника, але не вважаючи на крайньо малі засоби, дуже енергійно 
провадила свою роботу, виконуючи — разом з Комісією Історичної Пісенности 
та Кабінетом Примітивної Культури Н.-Досл. Катедри — певні функції Укра¬ 
їнського Соціологічного Інституту. В р. 1925 її заходом (коштом Державного 
Видавництва України) вийшла збірка розвідок і доповідів співроб. Катерини 
Грушевської (розпочатих в Укр. Соціологічнім Інституті) під титулом „Примі¬ 
тивна Культура", яка звернула увагу новістю матеріялу і наукової методи 
та розбудила замітний інтерес до порушених проблем. Тепер три вищезга¬ 
дані установи творять фактичну асоціяцію культурно-історичного досліду, 
далі продовжуючи на Україні розпочате Соц. Інститутом діло: дослідження 
примітивної культури та її пережитків на Україні, студіювання української 
соціяльної преісторії та народньої творчости в соціологічнім освітленню, 
З осени 1925 р. почавши, вони відбувають раз на місяць свої спільні засі¬ 
дання, на котрих зачитують і обмірковують доповіді, анкети, звідомлення 
з наукових екскурсій, і т. д. По плану, виробленому ними, було переве¬ 
дене вступне обслідування Прип’ятського Полісся — дуже інтересної з погляду 
всякого роду архаїзмів і переживань, і досі майже необслідуваної ділянки 
нашої країни. Кількома екскурсіями було прорізано в ріжних напрямках сю 
територію, намічено опорні пункти для дальшого, детальнішого обслідування 
і збирання матеріялу, пороблено пробні записи і вишукано ряд кореспонден¬ 
тів, що працюватимуть за інструкціями Комісії. Спеціяльно сим займалася 
співробітниця Л. Шевченко, що виявила в сій роботі добру підготову 
і самовідречену енергію, забираючись в найбільш глухі кути сеї території. 
Цінну поміч сьому ділу дав також заслужений дослідник укр. фольклору 
В. Кравченко, віддавши в розпорядження сеї асоціяції свої многолітні записи 
і звязавши її з цілим рядом місцевих кореспондентів. Матеріял з сих і инших 
обслідувань, започатих згаданою асоціяцією, використовується в працях спів¬ 
робітників. Зимою 1925—6 р. підготовлено видавництво: „Первісне Громадян- 
ство та його переживання на Україні", що має давати взірці порівняного 
обслідування українських переживань, в світлі пережитків примітивної куль¬ 
тури взагалі; перший випуск вийшов в світ літом 1926 р. під редакцією в. о. 
секретаря Комісії К. Грушевської, з статтями М. Грушевського, К. Грушевської, 
Ф. Савченка, К. Копержинського, М. Возняка й инших. 

Комісія Історичної Пісенности в складі одного штатного і двох не¬ 
штатних спіробітників розвивала також дуже енергійну працю над збиранням 
матеріялу, обслідуванням репертуару професійних співців та підготовкою кор¬ 
пусу історичної пісенности: відновленням і завершенням великого недокінче- 



VIII 


ного діла Київської Громади 1870-х р.: „Историческія ггЬсни Малорусскаго на- 
рода“ Антоновича і Драгоманова. Перший том корпусу українських народніх 
дум, дорученого ~К. Грушевській, протягом 1925 р. приведений був майже 
до повного закінчення, але просторий вступний огляд збирання, препарування 
й оброблювання дум, споряджений редакторкою, зайняв багато часу і сей 
великий том вийде в світ аж літом 1927 р. Другий збірник — історичних 
пісень Вел. України XVIII віку співр. Ф. Савченка, теж успішно підготов¬ 
лявся в сім році. Видання зах.-укр. істор. пісень взяв на себе акад. В. М. 
Гнатюк, але несподівана смерть перебила сю працю в-осени 1926 р. Дослі¬ 
дження репертуару професійних співців особливо ґрунтовно, деталічно і успішно 
провадив на Чернігівщині співр. Б. Л. Луговський; його обслідування 
почало друкуватися в III вип, вищезгаданого видавництва: „Первісне громадян¬ 
ство". Цінний матеріял постачали також Т. Гавриленко, М. Гайдай, В. Дени- 
сенко, Гн. П. Житецький, С. Маслов, М. Недужа, Ю. Сіцинський, С. Тобі- 
левич, Ю. Філь і цілий ряд инших дослідників; дуже цінну поміч сьому ділу 
дали К. В. Квітка, О. П. Косач, О. Б. Курило. На превеликий жаль, апарат 
„парльограф", замовлений для записування мотивів і усних оповідань, по 
довгих очікуваннях, прибув в вересні 1925 р. з закордону в цілком знищенім 
вигляді (поламаний при митнім огляді, що властиво не повинен мати місця при 
пересилці наукових приладів на адресу Академії); знищені частини досі не 
замінені новими (що не можуть бути виготовлені на місці, а мають бути 
спроваджені матер. відділом Наркомосу від тої-ж фірми). Ще більша шкода, 
що одинокий штатний співробітник, якого комісія мала в 1924—5 р., не був 
уже включений до нових штатів 1926 року! З огляду на свою енергійну 
діяльність Комісія потрібує і заслугує збільшення свого штатного персоналу, 
а не скорочення. 

Постійні члени, співробітники і учасники Культурно-історичної Комісії, 
Комісії Історичної Пісенности та Кабінету Примітивної Культури: 


акад. Мих. Грушевський, голова комісій. 
Жуковська Марія Аркадіевна, секретар зборів. 
Гавриленко Тодор Матвієвич. 

Глядківський Павло Семенович, 
акад. Гнатюк Володимир Михайлович. 
Грушевська Катерина Михайлівна. 

Денисенко Василь Семенович. 

Житецький Гнат Павлович. 

Квітка Климент Васильович. 

Колеса Філарет 

Кондратьева Катерина Борисівна. 


Копержинський Кость Олександрович. 
Кравченко Василь Григорович. 

Курило Олена Борисівна. 

Луговський Борис Левович. 
Ляскоронський Василь Григорович. 
Мочульський Михайло Михайлович. 
Савченко Федір Якович. 

Тобілевич Софія Виталіївна. 

Філь Юхим Павлович. 

Шевченко Людмила Прокопівна. 
Щербина Володимир Іванович. 


Комісії порайонного розроблення історії України , числом чотири — станов¬ 
лять разом фактичну асоціяцію історичного районознавства України. Вони 
мають своїм завданням організувати дослідчу роботу на місцях, планово ке¬ 
рувати нею, звертаючи увагу дослідників на нерозроблені, занедбані питання, 
і спільними силами академічного центру і місцевих учених підготовляти на¬ 
укові збірники, присвячені історії певних районів, виясняючи ними, як в да¬ 
них фізично-географічних умовах, при звісних прикметах ґрунту, клімату, за- 



IX 


воднення, комунікаційних засобах розвивалося в тих районах заселення; які 
воно приймало форми, як змінялися колонізаційні течії, які приносило звязки 
і впливи культурні; як формувалися економічні центри і ставали соціяльними 
і політично-правлящими осередками, і т. д. Державне Видавництво України 
ще в-осени 1924 р. прийняло в свій план видання таких збірників, двох що¬ 
року, і згадана асоціяція сподівалася протягом яких трьох-чотирьох років 
охопити ними, в головних рисах, цілу територію України, як Радянської, 
так і закордонної. Перші збірники натурально мусіли-б мати характер більш 
вступний, заохочуючий до сього діла; в дальшім розвою сеї праці вона по¬ 
винна була-б привести до спорядження історичних компендіїв, присвячених 
поодиноким областям України. Але на жаль фінансові труднощі не дали змоги 
Держ. Вид. України повести се видання так швидко, як то було бажано сим 
Комісіям і самому видавництву. 

Першою з комісій організувалась і дістала деяку змогу праці 

а) Комісія Київа і Правобічної України (первісно названа комісією 
„Старого Київа"). Вона одержала ще прикінці 1924 р. двох штатних співро¬ 
бітників (керівничий В. І. Щербина), до них прилучилися потім ще два не¬ 
штатні і цілий ряд постійних учасників, і вона повела дуже енергійну працю 
над дослідом Київської околиці, підготовляючи науковий збірник, присвяче¬ 
ний їй, а також радо беручи участь в розгляді справ, які подавало їй на 
відзив і оцінку комунальне управління Київа. Від осени 1924 р. Комісія ся 
відбувала щомісячні наукові засідання, при дуже діяльній участі широкого 
круга дослідників (потім — від осени 1925 р. вони перетворилися в спільні 
засідання всіх чотирьох порайонних комісій), і протягом двох років приготовила 
величезний науковий матеріял, що міг-би заповнити цілий ряд наукових збір¬ 
ників Київа та його околиці. Перший том „Київ та його околиця", котрим 
мала відкритися серія сих порайонних збірників був виготовлений уже зимою 
1924/5 р., але тільки з кінцем 1925 року Держ. Вид. могло приступити до 
його видання. Великий і дуже гарно закроєний том — як взірець модерної 
графіки, з багатьма ілюстраціями (XVI+ 476 стор.), вийшов у березні 1926 р. 

б) Комісія Лівобічної України штатного співробітника мала приобіця- 
ного від місяця травня 1925 р., але в дійсності дістала його тільки від 
1 липня 1926 р. Проте в складі кількох нештатних співробітників, з вик. об. 
керівничого О. Ю. Гермайзе на чолі, вона діяльно продовжувала розпочату 
в 1924 р. працю обслідування Чернігівського району, з його старим центром 
в головах, та підготовляла силами місцевими і київськими, збірник присвя¬ 
чений „Чернигову та північному Лівобережжю". Збірник цей ладився на осінь 
1925 р., але згадані вище фінансові обставини змусили Держ. Вид. України 
перенести його в видавничий план 1926 — 7 р. і тільки в квітні 1927 р., 
по довгих пригадках і настоюваннях він дійсно почався друком. 

в) Комісія Степової України також не дочекалась штатних співробіт¬ 
ників в 1925 р. і працювала силами нештатних (в. об. керівничого М. М. Тка- 
ченко). Вона підготовила кілька цінних праць місцевих і київських робітників, 
вела роботу в місцевих архівах, — але згадані вище видавничі обставини не 
дозволяли їй сподіватись приступити до підготовки свого збірника в насту- 



X 


пуючім році; тому робота її мусіла мати більш організаційний характер — 
руководження працею місцевих співробітників, досить численних і надійних. 
Натомість на ближчу чергу висувається робота — 

г) Комісії Західньої України , котрій нові штати Академії 1925 р. пообі¬ 
цяли двох штатних співробітників, і в сподіванні сеї можливости інтенсивної 
праці вона організувалася з кінцем 1925 р. в складі кількох нештатних спів¬ 
робітників, київських і місцевих: з визначних дослідників .Волини, Поділля, 
Холмщини, Галичини, Буковини і Закарпаття. Начеркнено і приступлено до 
комплектування потрібної наукової літератури і місцевих журналів, — котрих 
в Київі і взагалі на Україні з останніх років було дуже мало, або таки й 
зовсім ні. На жаль, і тут запізнення асигновок не дало можливости здійснити 
широко зачеркненого оперативного плану, предложеного Нар. Комісаріятові Ос¬ 
віти літом 1925 р.; проте все-таки, в сподіванню, що дещо з обіцяного раніш чи 
пізніш сповниться, досить багато робилося так-би сказати „авансом": в споді¬ 
ванню можливости спеціяльного збірника Західньої України, з другого боку — 
з огляду на близькі юбілеї двох корифеїв галицького життя, що припали на 
1926 рік: п’ядесятьліття місії Драгоманова за кордон, що зробила його фак¬ 
тичним провідником і учителем Галичини, і десятліття смерти Франка, що 
був його духовним учеником і продовжував його діло. Заходом Комісії Зах. 
України підготовлялося велике юбілейне видання, присвячене сим славним 
юбілярам. Осередком його має бути кореспонденція сих двох діячів між со¬ 
бою, далі цілий ряд инших листувань та инші матеріяли й студії присвячені 
одному й другому. Ряд незвичайно цінних матеріялів, обіцяних ак. Студин- 
ським, проф. М. Возняком, В. Дорошенком й иншими дослідниками галицько- 
українських відносин XIX і XX стол., обіцяють велику наукову вартість 
сьому збірникові, що розраховується на цілий ряд томів; перший з них по¬ 
чався друком фактично з початком 1927 року. 

Персональний склад комісій порайонного розроблення Історії України: 
Бюро: 

акад. Грушевський Мих; Сер., голова. 

Щербина В. І., член-кореспондент Академії, керівничий Комісії Київа і Правобережжя. 

Гермайзе О. Ю., в. о. керівничого Комісії Лівобережжя і Слобідщини. 

Савченко Ф. Я., — керівничий Комісії Західньої України. 

Ткаченко Мик. Мих., — в. о. керівничого Комісії Полудневої України. 

Глушко С. В., — секретар Комісії Київа і Правобережжя. 

Лазаревська К. О., — секретар Комісії Лівобережжя і Слобідщини. 

Ігнатієнко В. О., — секретар Комісії Західньої України. 

Кравцов Д. 3., — секретар Комісії Полудневої України. 


Члени, співробітники і постійні учасники: 


Айзеншток Єремія Якович (Харків). 
Алексеєв Павло Петрович (Київ). 

Андріяшев Олександер Васильович (Київ). 
Акад. Біляшівський Микола Теодотович (Київ). 
Бужинський М. М. (Полтава). 

Бузук Петро Опанасович (Одеса). 

Верзилов Аркадій Васильович (Чернігів). 


Возняк Михайло Степанович (Львів). 
Добровольський Леонид Павлович (Київ). 
Дорошенко Володимир Викторович (Львів). 
Дубровський Василь Васильович (Харків). 
Ернст Федір Людвигович (Київ). 
Євфимовський Володимир Степанович (Чер¬ 
нігів). 



XI 


бршов Анатоль Григорович (Ніжень). 
Житецький Гнат Павлович (Київ). 
Зельницький Олександер Аркадіевич (Київ). 
Істомин Михайло Павлович (Київ). 

Козаченко Антін Іванович (Полтава), 
д-р Кордуба Мирон Михайлович (Львів). 
Корнилович Михайло Іванович (Київ). 
Кричевський Василь Григорович (Київ). 
Лященко Аркадій- Якимович (Ленінград). 
Макаренко Микола Омелянович (Київ). 
Моргилевський Іполіт Володиславович (Київ). 
Нечипоренко Прокіп Іванович (Харків). 
Петровський Микола (Ніжень). 

Попов Олександер Степанович (Київ). 
Пущинський П. П. (Лубні). 
Рябинин-Скляревський Олександер Олексан¬ 
дрович (Одеса). 

Симашкевич Василь Михайлович (Київ). 


Синявський Антін Степанович (Київ). 
Сіцинський Юхим Осипович (Камінець). 
Слабченко Михайло Єлисеєвич (Одеса). 
Смоличев Петро Іванович (Чернігів). 
Станиславський Василь Іванович (Полтава). 
Степанов Іван Симонович (Катеринослав), 
акад. Студинський Кирило Осипович (Львів), 
акад. Тутковський Павло Аполонович (Київ). 
Чернявський Дмитро Федорович (Катерино¬ 
слав). 

Шамрай Сергій Вікторович (Київ). 
Шугаєвський Валентин Андріввич (Чернігів). 
Щеглова Софія Олексіївна (Ленінград). 
Щепотьев Володимир Олександрович (Полтава) 
Щербаківський Данило Михайлович (Київ). 
Щітківський Іван Іванович (Київ). 

Юркевич Дмитро Вікторович (Київ). 


Доповіді, зачитані, на засіданнях комісій порайонного розроблення історії 
України до кінця 1925 року: 

І. І. Щітківський — Київський некропіль і забута революційна пам’ятка (могила брат 
Івичевичів). 

В. І. Щербина — Нарис історії Київа з 1654 р. до 1814 р. 

В. А. Шугаєвський — 3 історичної топографії Чернігова. 

М. П. Істомин — Історичні пам’ятки Щекавицького кладовища. 

В. І. Щербина — Спомини про рід Іпсіланті у Київі. 

A. В. Верзилов — Найстарші дані соціяльного побуту Чернігівщини. 

Я.'П. Новицький — О. Хортиця. 

Ф. Л. Ернст — Кловський дворець і його сумна доля. 

B. Г. Кричевський — Дерев’яне будівництво Київа. 

В. І. Щербина — Київ у 1744 році (подорож Лизавети до Київа). 

І. І. Щітківський — 3 діяльности київської думи в 1909—17 рр. 

Л. П. Добровольський — Київські Золоті Ворота. 

П. В. Клименко — Київські цехові книги. 

В. І. Щербина — Стрілецька та Рейтарська вулиці. 

О. М. Андріяшев — Історично-географічний нарис Київської землі. 

В. І. Щербина — Упривилейовані війти міста Київа. 

В. І. Щербина — Шулявка та Шулявщина. 

Ф. Л. Ернст — Київська архітектура в XVII—XVIII вв. 

В. Е. Козловська — Тавровий посуд слов’янської доби. 

М. О. Макаренко — Загублені скарби із території Київа. 

Проф. Федорівський—Сучасні археологічні досліди на Харківщині. 

М. Н. Петровський — Надання м. Ніженю Магдебурзького права в 1625 р. 

В. І. Щербина — Ще дещо з історії київських війтів. 

О. І. Некрасов — Рельєфні київські портрети XI ст. 

В. А. Шугаєвський — Дари В. Дунин-Борковського в чернігівськім музею. 

В. І. Щербина — Матеріали до історії київського самоврядування (участь Київа в Кате- 
рининській Комісії 1767 р.). 

В. І. Щербина — Ждан Тадрина, київський війт кінця XVII ст. 

Д. М. Щербаківський — Реліквії старого київського самоврядування. 

І. І. Щітківський — „Историческій Путь" у Київі. 

І. М. Каманіна—„Київ" і Київщина до кінця XVII стол.—звідомлення про сю нсдру- 
ковану працю В. І. Щербини. 



XII 


М. Боровський — Статистика київської людности в революційні 1917 — 23 рр., реферував 
О. С. Попов. 

В. М. Страшкевич — Базиліянські манастирі на Волині. 

В. І. Щербина — Боротьба Київа за автономію. 

О. Т. Андріввська — Нова книга про Закарпатську Русь. 

Археографічна Комісія , утворена 1921 р. через сполучення Археогра¬ 
фічної Комісії Академії з Археографічною Комісією Укр. Наук. Товариства 
й старої київської „Комісій для изданія древних'ь актовь", властиво з весни 
1924 р. почала правильно працювати, що-місяця відбуваючи свої засідання, 
в котрих крім членів і штатних співробітників брали участь також запрошені 
до постійної участи спеціялісти, київські й приїжджі, збираючи відомості про 
стан архівного матеріялу і підготовляючи до друку археографічний матеріял. 
В 1925 р. в склад Археографічної Комісії входило 2 штатні і 2 нештатні 
співробітники, 12 дійсних членів і 15 постійних учасників; крім того Комісія 
ввійшла в ближчі звязки з львівською Археографічною Комісією Наукового 
Товариства ім. Шевченка і притягла її членів до участи в задуманих архео¬ 
графічних працях, передусім в черговій роботі: реєстрації археографічного 
матеріялу для соціяльної і політичної історії другої половини XVII віку, для 
продовження корпусу матеріялів до історії козаччини, розпочатого львів¬ 
ською комісією, актів московсько-українських, видаваних свого часу Косто¬ 
маровим і перерваних його смертю, і українського дипломатбрія, котрого не¬ 
достача так болючо відчувається істориками. Археографічна подорож до мос¬ 
ковських і ленінградських архівосховищ, відбута в-осени 1924 р. головою 
комісії ак. М. Грушевським, для обзнайомлення з сучасним станом архівних 
фондів, після передачі Польщі матеріялів польського походження, і з новою ор¬ 
ганізацією архівної справи, дала підстави для вироблення плану систематичного 
обслідування і вибірки архівного матеріялу, який розроблявся протягом 1925 
року і почав реалізуватися з кінцем сього року, а вповні став розгортатися 
з літом 1926 року. Архівну роботу поведено планово в архівосховищах 
Москви, Ленінграда, Львова, Кракова, Варшави. Поруч того підготовлялася 
для видання серія „Пам’яток українського письменства", „Матеріяли до істо¬ 
рії української картографії", спеціяльний комітет організовано для описування 
стародруків України і т. д. Коли Академія з новим бюджетним роком (себ-то 
з 1 жовтня 1925 р.) одержала в перший раз значніші науково-операційні і видав¬ 
ничі кошти, Археографічна комісія дістала змогу перейти від організації до 
реалізації своєї археографічної праці і приступила до видання перших томів 
своїх видань: І тому Пам’яток Українського письменства (С. Величка Сказаніє 
о войн-Ь Козаков с Поляками) і І тому Українського Археографічного збірника 
(В. Щербини, Документи до історії Київа, 1494—1835, М. Василенка, Ма¬ 
теріяли до історії Лівобережної України і українського права XVII—XVIII вв., 
К. Лазаревської, Книга Глухівського калачницького цеху, М. Корнило- 
вича, Бібіковські інвентарі й селянство Володимирського повіту, О. Гермайзе, 
Матеріяли до історії українського руху за світової війни). Сі книги вийшли 
в світ уже зимою 1926/27 року. Перший том Архіва, що містить т. зв. Кодев- 
ську книгу, як перший том матеріялів для історії Коліївщини, підготовлений 



- XIII 


О. Гермайзе, ще й тепер в друку, так само матеріяли до української карто- 
графії, споряджені В. О. Кордтом. 

Склад Комісії: Голова акад. М. С. Грушевський. 

Керівничий О. Ю. Гермайзе. 

Учений Секретар Г. А. Іванець. 

Дійсні Члени: акад. М. П. Василенко. В. В. Міяківський. 

'О. С. Грушевський. акад. В. М. Перетц. 

В. Ю. Данилевич. В. О. Романовський. 

В. 3. Завитневич. акад. К. В. Харлампович. 

В. О. Кордт. Чл.-кор. Академії В. І. Щербина. 

А. С. Криловський. 

Постійні учасники: О. І. Баранович. 

B. І. Барвінок. 

C. В. Глушко. 

М. І. Корнилович. 

П. В. Клименко. 

Д. Є. Кравцов. 

П. П. Курінний. 

С. І. Маслов. 

Так представляється в головніших рисах діяльність Історичної Секції 
Укр. Академії Наук та об’єднаних нею установ в сім році. 

(Лютий 1926 р. 1 ). 


П. М. Попов. 

С. Г. Порфір’єв. 
Ф. Я. Савченко. 
М. М. Ткаченко. 
С. В. Шамрай! 

І. І. Щіпківський. 
В. Д. Юркевич. 


*) Се звідомлення виготовлене в лютім 1926 р., перероблене ще раз при здачі до Друку 
в травні 1927 р. Повне справоздання за р. 1926 буде подано в наступній книзі праць Секції* 




АНАТОЛІЙ ЄРШОВ. 


ПРО ДЖЕРЕЛА, ЧАС СКЛАДАННЯ І АВТОРА „ПОВ'ВСТИ 
О ТОМЬ/ ЧТО СЛУЧИЛОСЬ НА УКРАЙНІ, КАКЬ ОНА 
ЛИТВОЮ ЗАВЛАДЬНА“... 

Літописа, про який згадано, видав О. Бодянський у „Чтеніяхт» Москов- 
ских-ь" за р. 1847, № 5, у відділі „см^си", стор. 1—16. Повний і певний 
титул „Пов'Ьсти" такий: „О томь, что случилось на Украйні сь тоя порьі, 
какь она Литвою завлад'Ьна, ажт> до смерти Гетмана Войска Запорожскаго, 
Зиновія Богдана Хмельницкаго, пов'Ьстію скажемь пространно". Останній 
вислів „пов^стію скажемь пространно" при коротенькім розмірі „Повести" 
(всього 16 стор.) дав Бодянському привід припустити, що „Повість єсть со- 
кращеніе какой-нибудь подробной Літописи, составленное неизв'Ьстньїмь" 
(передмова, І). Акад. М. С. Грушевського теж вражає обіцянка „пространної 
повісти при дуже короткім змісті", і він, навівши думку Бодянського, нічого 
не заперечує проти неї 1 ). Але беручи на увагу: 1) що зміст „Повести" ціл¬ 
ком відповідає межам, поставленим у титулі її, 2) що в „Повести" непомітно 
слідів скорочення докладнішого оповідання, 3) що, приступаючи до складання 
„Повести", автор її можливо гадав написати більше, аніж це потім у нього 
вийшло, можна висловити думку, що „Повість пространная" являє собою не 
скорочення якогось просторішого літопису, а твір цілий, самостійної компо¬ 
зиції, оригінальний, коли це взагалі можна сказати про українські літо¬ 
писи XVIII в. 

Джерела „Повісти", автор і час, коли складено її, невідомі. Видавець її, 
базуючись на закінченні Повісти оповіданням про смерть Б. Хмельницького 
та на її стилі, що нагадував йому „язьїкь и пріемьі... ученьіхт> изт> духовнаго 
званія, современниковь Богдана" (передмова, II), зачисляв складання Повісти 
до часів Хмельницького. Проти цього погляду висловились і акад. Ікон- 
ніков, гадаючи, що Повість складено на підставі козацьких літописів XVII— 
XVIII вв. („она составлена какь видно по расположенію статей, — каже він,— 
на основаній указанньїхь вьіше л'Ьтописей'* 2 ), не визначаючи певно, яких саме), 
і акад. М. С. Грушевський, вважаючи, що „походження вона, без сумніву, 
дуже пізнього" 3 ). Д. Дорошенко в „Огляді укр. історіографії" застосовує 
Повість до літописів, „зложених в половині XVIII в." 4 ). 

*) Початки Хмельниччини, Іст. Укр.-Руси, том VIII, ч. II 2 , 207. 

2 ) Опьіть русск. исторіогр., т. II. кн. 2, 1605. 

3 ) Ор. сії., 207. 4 ) Ор, сії;., 32. 


Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 



2 


Анатолій Єршов 


Повість складається з двох частин; кожну з них поділено на окремі 
„сказанія". Цих „сказаній" у першій частині—9, у другій — 4. Розподіл 
Повісти на „сказанія" і титули деяких з них, — напр., двох перших частини 
першої, — між иншим нагадують нам Граб янчин літопис, також поділений на 
кільканацять „сказаній": 


Повість. 

„Сказаніе І о томі», какт> украй на подь 
властію литвьї бьіла" (стор. 1). 

„Сказаніе II о началі козакові» и обьі- 
чаях-ь их-ь" (ІЬісІет). 


Г раб’янчин літоп. 

„Віз начал'Ь сказаніе, како Малая Россія 
подпаде Лядскому игу" (стор. 17). 

Сказаніе о различньіхт> бранехт» и ору- 
жіи Козацкомт» и пищи ихт>“ (стор. 18). 


Але казати, що Граб’янчин літопис безпосередньо впливав на Повість, не 
доводиться, і взагалі в ній нема чогось подібного до старіших козацьких 
літописів. Навпаки, „в оповіданні її звертають на себе увагу екстраваганції, 
не відомі в старшій традиції" ! ). 

Зацікавлений походженням Повісти („походження її досить загадкове", 
каже акад. Грушевський) і маючи на увазі думку акад. Іконнікова про те, 
що вона залежить од козацьких літописів, я зробив спробу заналізувати 
текст Повісти, порівнявши її з українськими літописами, що до цього часу 
було їх надруковано. Мені, правда, не пощастило виявити всі джерела Повісти 
(навряд чи це можна зробити, оперуючи з друкованим тільки матеріялом!), 
але все-ж-таки вдалося знайти одно з них, — для частини другої Повісти, 
здається, найголовніше, — і на підставі цього встановити приблизно той час, 
коли написано було Повість. Цим джерелом для її автора була „Краткая До¬ 
топись Мальїя Россіи" В. Рубана (СПБ., 1777). Пересвідчитися в цьому можна, 
послідовно порівнявши тексти обох літописів. Опріч мало не однакової канви 
оповідання, ми знаходимо в деяких місцях Повісти близький переказ літопису 
Рубана, зустрічаємо окремі слова й вирази, дослівно запозичені з останнього, 
нарешті, бачимо, що „Сказаній" друге й четверте другої частини Повісти 
являють собою дослівні витяги з зазначеного джерела. Що-до першої частини 
Повісти, то не можна говорити про близьку схожість між нею й літописом 
Рубана: в даному разі схожість обмежується однаковою тільки послідовністю 
в оповіданні, причому в Повісті зустрічаємо дещо, чого немає в Рубана. Що-до 
початку Повісти, а саме „сказанія" першого, то треба зазначити той цікавий факт, 
що на цьому виразно помітно залежність од литовського (білоруського) літо¬ 
писання. Усе перше „сказаніе" присвячено більш-менш докладному оповіданню 
про розподіл спадщини Гедимина поміж його сьома синами, про суперечки їх 
поміж собою, а далі про перехід влади до Ольгерда, потім до Ягайла, про 
війну його з Кейстутом і шлюб з Ядвигою. Українські літописи ніколи так 
докладно не торкаються литовських справ і звичайно нічого не оповідають 
про спадкування Гедиминових синів 2 ), тимчасом як литовські літописи і ко- 

*) Акад. Грушевський, ор. сії., 207. 

-) Див., наприклад, Грабянчин літопис, стор. 17—18; залежне від нього Кр. Оп. Мал., 
стор. 211—212 (вид. р. 1878); літописи, залежні від останнього. 



Пов'Ьсть о томь, что случилось на У крайні 1 


З 


фоткого, і повного зводу, усі про це розказують 1 ). Свідчення Повісти, що 
Гедимин, опанувавши Київ з його округою, „поставила во град'Ь том*ь и над*ь 
всею его страною Князя Ольшанского, Мендога началом^ “ (стор. 1), показує 
нам, що вплив литовського (білоруського) літописання на автора Повісти 
відбивсь не через литовські літописи, а через працю Стрийковського. Справа 
в тому, що в наведеному місці праця Стрийковського, як це зазначив Тихо- 
миров 2 ), різниться від литовських літописів (причина цього для нас у даному 
разі не важна). За літописами Гедимин залишив своїм намісником Ольги- 
монта, Миндовгового сина, князя Гольшанського 3 ); за Стрийковським - Мин- 
довга, князя Гольшанського, сина Гольші 4 5 ). Оповідання Повісти про розподіл 
земель Гедимина поміж його синами також більше скидається на відповідне 
місце у хроніці Стрийковського, ніж на оповідання про це в литовських літо¬ 
писах 3 ). Рік смерти Гедиминової, наведений у Повісті —1338, не сходиться 
ні з роком, що в Стрийковського — 1328 6 ), ні з роком, що наводять деякі 
з литовських літописів —1340 (чи 1341) 7 * ), але знов-таки, хоч дата Повісти 
хронологічно більш наближається до дати литовських літописів, ніж у Стрий¬ 
ковського, її скорше було переписано з останнього і різницю між ними можна 
пояснити помилкою переписувачів або того чи иншого літописця. Все-ж при¬ 
пустити, що автор Повісти з праці Стрийковського безпосередньо користу¬ 
вавсь, важко; найскорше він користувавсь з якоїсь хроніки чи хронографу, 
що при складанні їх прототипу і можна було використати працю Стрийковського. 

Порівнюючи далі першу частину Повісти з літописом Рубановим, можна 
встановити таке співвідношення їх між собою (підкреслено те, чого немає 
в Рубана): 


Повість 
Сказаніе І 
(стор. 1). 

Сказаніе II 
(стор. 1. 2). 


Сказаніе НІ 
(стор. 2). 


Завоювання Київа від Гедимина. Смерть його. 
Розподіл його спадщини. Суперечки по¬ 
між Гедиминовичами. Князювання Оль- 
герда, Ягайло; шлюб його з Ядвигою. 

Привилеї Жигимонта III і становище народу за його 
часів. Виникнення козацтва (Перелік перших гетьманів) 9 )- 
Війна між Жигимонтом, царем московським і Менглі- 
Гиреєм. Козаки воюють кримців. Польські привилеї ко¬ 
закам (В. Хмельницький). 

Генрих Валуа. Оповідання про Свирговського. 


Літо п. Рубані в. 
1. 2 стор. 


3. 4. 5 „ 
6. (7). ,, 


1 ) Див. П. С. Р. Л-Ьт., XVII, 71, 142, 153, 191, 205, 219, 262, 314-15, 375, 441, 494, 574 
589, 595, 603, 605, 607, 612. 

2 ) Ж. М. Н. Пр, 1901, V, 101. 

3 ) Див. П. С. Р. Л*Ьт., XVII, 260, 313, 439, 493; инакше трохи—374, Євреїн. список. 

4 ) Кгопіка М. 5ігуіко-\лгекіе£о, І, 366, 367, 1846. 

5 ) Пор. Кг. Зігуік., 381—82 і місця лит. літ., зазначені в прим. 1. Треба сказати, що 
взагалі в українському літописанні всюди зустрічаємо Миндовга,—довід, що укр. літописці 
були підо впливом лраці Стрийковського, а не білоруських літописів. 

6 ) Ор. сії., 383. 

7 ) Див., напр., П. С. Р. Л., XVII, 607. 

9 ) У дужках те, чого немає в Повісті і є в Рубана. 



4 


Анатолій Єршов 


Сказаніе IV 


Сказаніе V 
(стор. 3. 4). 


Сказаніе VI 
(стор. 4). 
Сказаніе VII 
(стор. 4. 5). 


Сказаніе VIII 
(стор. 5. 6). 


Сказаніе IX 
(стор. 6). 


Оповідання про Ст. Баторія; двояке ставлення 
до нього козаків. Заснування Батурина. 
Гетьм. Богдан. Реформа козацького війська. Турецькі 
походи козаків. Думка Баторія знищити коза¬ 
ків. Жидівські погроми (Гетьм. Подкова. Гетьм. Шах). 
Гетьмануван. Скалозуба. Смерть Баторія і вступ 
на трон Жигимонта III. 

Міркування з приводу унії. Опові¬ 
дання про римських пап. Допомога їм від 
Жигимонта III, порівняння його з Баторієм. 
Єзуїти і П. Скарга. Утворення унії, становище 
укр. люду. 

Оповідання про кн. Кост. Острозь¬ 
кого. 

(Оповідання про Косинського). Оповідання про 
Наливайку й Лободу. Битва на Тясьмині. Пере¬ 
мога, потім поразка козаків. Смерть Наливайка й Ло¬ 
боди. Щ е г б і л ь ш і утиски поспільства від 
поляків. 

Оповідання про Сагайдачного; війни його з тур¬ 
ками й татарами. Цецорська баталія. Полон Б. Хм-го. 
(Гетьм. Кушка. Гетьм. Бородавка). Смерть Сагайдачного. 
Становище суспільства за його гетьману¬ 
вання й після нього. 

Грабунки від війська Конецполь- 
ського на Україні. Гетьманування Тараса; війна з 
поляками; смерть Тарасова. Нові утиски від 
поляків; утечі за пороги; будування Кодака. 

(Полонення від Б. Хм-го двох Кантемирів. Посоль¬ 
ство від Руси до короля й сойму. Гетьм. Перев'язка. 
Гетьм. Петражицький і Гаврилович). Гетьм. Павлюк, його 
смерть. Гетьм. Остряниця, його смерть. Перемога по¬ 
ляків. (Півтора-Кожух. Билюк). 


8. 9. 


уу 


10 


п 


10 . 11 . 


11 . 12 . „ 


12 . 13 . 

14. 15 


Крім відомостей про ці події, на сторінках частини першої Повісти 
зустрічаємо вставки, що-їх належність авторові останньої не викликає жад¬ 
ного сумніву. Наведу найбільшу з них, з сказаній V—„о томт> какт> унія 
появилась вт> украин*Ь“. Вона визначається, як характерна стилем і погля¬ 
дами нашого автора: „Что єсть словомт» глаголати о страданіи за В*Ьру! То 
єсть славно страдати и свою В'Ьру всякому щитити похвально; обаче не 
угодно Богу милосердному, же бьі В'Ьра ко брани, а не кт> добру, вела; душу 
кр'Ьпила, а не растл'Ьвала, то ему угодно єсть, и нашей Православной В'Ьр’Ь 
любовно. Егда же м-Ьшаются во святое дйло нечистивцьі, и своих-ь вигоді) 
и корьісти ради добро во зло обратити восхощуть, тогда и В'Ьра на брань 
ведете, и враги другі) противу друга Господа молять: обратитеся, синове 
нечестивій, яко же глаголеть Іеремія 1 ); але ни! Зане есмьі другі) другу удове, 
яко же глаголеть Апостолі) 2 ), твердять, не понимая. Тому и прикладі) есть“ 
(стор. 3). Наведене зараз-же по цьому оповідання про те, як римські папи. 


х ) У Єремії власне маємо: „Обратитеся сьінове отступившіи", див. III, 14. 
2 ) Ефес., IV, 25. 



Пов'Ьсть о томі), что случилось на Украин’Ь' 


5 


намагалися „Всемірними монархами сод'Ьлатися", також, здається, виклав 
автор більш-менш самостійно, принаймні, поза основним його джерелом, коли 
таке було в нього для першої частини Повісти. 

Частина друга Повісти починається з подібного-ж відступу від опові¬ 
дання, як і наведене вище, і також характерного авторові Повісти. „Колико 
стогнала Украйна подь яремомь Польскимь, терплючи притЬсненія всякія, 
и своеволія, и-насилія, и Жидовь хищенія! Нигд 1 !» же не бьіло м'Ьста, ни 
хутора, жебьі не терп'Ьли Православний; единии отщепенцн праздновали 
и вь рабство Православнихь брали; а Козаки, аки стадо овець безь козловь, 
ходили тамо й сямо, нигд'Ь покоя не находяще. Обаче Господь Богь мило¬ 
сердний умилосердивсь и явльшеся благостію, посла угнетенньшь милость, 
испов'Ьдавше долготерп'Ьніе и вЬрность до В'Ьри Православной. Явися мужь 
многоумний и учений, Богдань Хмельницкій... Той Козакь во спасеніе по¬ 
слань биль, его же звали Зиновіемь, а Богдана прозваніе за мудрость полу- 
чиль, еже спась Украйну оть угнетенія Польского“ (стор. 7). У частині 
другій, опріч однакової послідовности в оповіданні, помічається з першого-ж 
„сказанія“ те, що автор користувавсь з тексту ідентичного з текстом Руба- 
нового літопису, коли не з самого цього літопису. Чим ближче до кінця 
Повісти, тим подібність обох цих текстів збільшується як кількістю так 
і аналогічністю місць і нарешті користування з джерела переходить у дослівне 
переписування з нього. Загальне співвідношення тексту джерел приблизно 
таке (я не наводжу тут короткого змісту обох літописів для порівняння, бо 
схожість їх між собою цілком буде наочна з порівнянь їх текстів, що я по¬ 
даю далі): 

Повість, ч. II Літоп. Рубанів 


Сказаніе 


п 


» 


п 

» 


I стор. 

99 99 

99 99 

II „ 

п п 

III „ 

» » 
п )) 
п » 

IV „ 


7 

8 
9 

10 

11 

12 

13 

14 

15 

15 

16 


(частина) 


15.16.17. стор. 

17.18.19.20—21. 

(21).22.23. 

24.25.(26). 

27.28.29.30. 

31.32— 33. 

33.34.35.36.37. 

38.39 40.41.42.43.44-45 * 


51.52.53.54. 
54 55. 


Щоб установити подібність текстів повісти й літопису Рубана, наводжу 
поруч найвиразніші що-до цього місця з обох літописів. Як я вже був казав, 
спочатку ця схожість обмежується вживанням тільки де-не-де однакових слів 
і виразів і однаковою послідовністю в оповіданні. Ось кілька витягів, щоб 
порівняти. 

Повість. Літоп. Рубана. 

„Хмельницкій... сошелся сь Поляки вт» „Хмельницкій... уб’Ьжал’ь вт> Никитин-Ь 

около Никитина Рогу; Полякові разбилт? и рогь, и тамо сь бьівшими польскими воен- 

зьірубил , ь“ (стор. 8, стовп 1). ньіми людьми сразЯсь вмрубилт» всЬх*ь“ 

(стор. 16—17). с 




6 


Анатолій Єршов 


Повість. 

„А посліжди онь Хмельницкій сь 
Крьімскими Татарами переговори держала 
и на помощь ихь себі пригласиль. А пришли 
они кь нему на помощь сь Ханомь своимь, 
Тугайбеемь" (стор. 8,1). 

Вь семь-же 1648 году Король Поль- 
скій, Владиславь того имени четвертий, умре, 
а місто его заступиль другой синь Сигис- 
мунта више упомянутого Третьего, Іоаннь 
Казимирь. Сей Іоаннь, желая до козаковь 
Гетмана подольститься, послаль до 1 Хмель- 
ницкого бунчукь и булаву и дари многіе, 
кой приняль Хмельницкій признательно, обаче 
о перемиріи не молвиль, а пословь своихь 
послаль до Царя Московского, Алексія Ми¬ 
хайловича, помощи у него просяще; а самь 
молебствіи совершаль за одержаннни надь 
Поляками п обіди: тое било вь Кіеві“ 
(стор. 9, 1). 


Л іт о п. Р у б ан і в. 

„И тоть-же чась послаль кь Хану 
Кримскому Исламь-Гирею просить войска вь- 
помощь, на Поляковь. Почему Крьімцн кь 
нему и прибили сь Мурзою Тугайбеемь“ 
(стор. 17). 

„Тогожь 1648 году Король Владиславь 
4 умре, вь Меречі Литовскомь, а на его 
місто избрань Янь Казимерь синь Жигмунта 
третьяго, и тогда оть новаго Короля Поль- 
скаго, оть разнихь государствь, и оть Кня- 
зей Волоскаго и Мультянскаго, и оть Татарь 
прислани били посли сь дарами, сь бунчу¬ 
ками и булавами, и знаменами кь Хмельниц- 
кому, поздравляя его викторіями, а Хмель¬ 
ницкій тогда биль вь Кіеві для молебствія 
Богу за свои надь поляками побідьі... Тогожь 
1648 году Хмельницкій Гетмань послаль кь 
Государю Царю Алексію Михайловичу по¬ 
мощи просить" (стор. 21, 22). 


Наведені витяги з Повісти стосуються до „сказанія“ першого, і подіб¬ 
ність їх із відповідними місцями не така вже й велика. У другому „сказанію“ 
вона вже збільшується. Наводжу знову-таки декілька уривків, щоб порівняти: 


Повість. 

„Разбили же Козаки Поляковь на рікі 
Стьірі, и гвалту имь задали, и обози раз- 
грабили" (стор. 11, 1), 

„Прежь того Гетмань Хмельницкій да 
Хань Татарскій на встрічу новихь силь ви¬ 
ступили. Оставшеєся жь войско противо Ко¬ 
роля билось, и Королемь атаковано тако же; 
они припасовь сьістнихь, а ни запасовь 
армейскихь не имія, ниже ко спасенію оть 
сильного врага иного средства, кромі побіга, 
вь бігь ударились, и гонимне несчастно и 
убиваемне до самого Зборова, вплавь чрезь 
ріку Пляшовую переплавлявсь, иние пото¬ 
нули, иние Поляками побити; всего же Ко¬ 
заковь не стало, сіє єсть, вь уроні било, 
до 30,000. Тогда Поляки мирнии условія Ко- 
закамь предлагали; але Гетмань Хмельницкій 
на ті мирнии условія не согласился“ (стор. 

И, 2). 


Літоп. Рубані в. 

Такожь и надь рікою, називаемоею 
Стирь премногое множество Польскаго вой¬ 
ска Козаки побили, и обози ихь разграбили" 
(стор. 28—29). 

„Вскорі послі той битви, какь Хань 
сь Татарами Кримскими и Гетмань Хмель¬ 
ницкій для отраженія новоидущихь Польскихь 
силь отлучились сь нікоторьшь числомь 
войска Козацкаго, оставивь довольноежь чис¬ 
ло противо Короля, то Король оставленное 
противо себя войско Козацкое вдругь атако- 
валь, гді козаки чрезь многіе дни сь Поля¬ 
ками бились и многоежь число Поляковь 
побили, но боліє не имія у себя пищи, ни 
пороховой казни, будучи отвсюду непріяте- 
лями окружени и не имія другаго средства 
ко спасенію, проломь сквозь Польскіе войска 
вь непрестанной сь ними дракі, принужденьь 
переходить при містечкі Зборові, чрезь 
річку, називаемую Пляшовую, гді множество 
Козаковь иние потонули, а иньїхь при ре¬ 
тираді сь поля отступивіиихь Польскія вой¬ 
ска побили, и обозь ихь весь и артиллерію 
Поляки вь добьічу себі получили, и вь войскі 
Козацкомь зділалось тогда урону до 50000 че- 
ловікь... Послі сей битви паки предлагаемьт 
били статьи мирнихь договоровь и всіхь воль- 
ностей Малороссійскихь оть КороляХмельниц- 
кому; но онь пребиль неупросимь" (ст. 29-30)_ 



,Повість о томь, что случилось на Украйні" 


7 


Як бачимо з наведених оце витягів з наших літописів, подібність поміж 
ними починає збільшуватись. Порівняння двох останніх цитат переконує в тому, 
що автор Повісти в даному місці переказує тільки оповідання Рубана, деякок> 
мірою скорочуючи його. 

Рядки „сказанія“ третього Повісти ще більше нагадують намт> відповідні 
сторінки в „Крат. Л'Ьт. М. Россіи“, причому мало не половину цього „ска¬ 
заній" автор Повісти цілком переписав із свого джерела. Переписування 
з літоп. Рубана починається цілком із слів: „Тогда жт> Гетманії Хмельницкій 
послала" і т. д. (Повість, стор. 13; літоп. Руб. — 37) і кінчається словами: 
„с*ь подтвердительною на Гетманство грамотою и прочая" (Повість, 14; літоп. 
Руб. — 41). Правда, і тут зустрічаємо деяку різницю поміж двома текстами, 
але вона дуже незначна і, безперечно, пояснюється недосвідченістю перепи¬ 
сувача; напр. у Повісті читаємо: „подвергаль себя“, „а не Польскимть Коро- 
лемь“, „во вс'Ьх'ь город'Ьхь" (стор. 14), а в літоп. Рубана на відповідних 
місцях бачимо: „подвергая себя", „а не подь Польскимть Королем^", „по 
вс'Ьх'ь город-Ьх’ь" (стор. 38—39) і т. и. Друга половина третього „сказанія“, 
хоч і не цілком запозичено її з літоп. Рубана, дуже наближається до нього 
і змістом, і вживанням однакових слів і цілих фраз. Це можна наочно поба¬ 
чити порівнявши тексти, що далі наводжу: 


Повість. 

„Второй-же бой одержали Козаки вь 
около Каменца надь Поляками; обаче той 
бой не толико тяжекь бьіль. Хань же Нагай- 
скій пошель во глубь Польши и тамо пл'Ь- 
нивь многое множество народа Польского, 
поіналь себ'Ь вь свои улусьі. Убоявшаяся 
шляхта Польская, дал'Ь ажь до Гданска ба¬ 
жала за Вислу, остальньїе же шляхтичи по 
Украйні вс-Ь бьіли вьір'Ьзаньї, и Жидамь 
и Уніатамь пуще всего лихо досталось. Сіє 
бьіло вь 1652 году" (стор. 12,2—13,1). 


Літоп. Рубані в. 

„Вь 1652 году Хмельницкій сь Ханомь 
вошли вь пред'Ьльї Польши, ГД’Ь Хмельницкій 
подь Каменцемь Подольскимь великое мно¬ 
жество войскь Польскихь побиль, а Хань 
пошель дал'Ье вь Польні}' и тамь бесчислен- 
ное множество народа всякаго вь пл’Ьнь вм- 
гналь, почему все шляхетство вьіб'Ьжали изь 
Польши за Вислу во Гданскь и кь поморскимь 
городамь. Да тогдажь Козаки и Посполитьіе 
во всей Малороссіи паки влад1>ющихь господь 
Поляковь вотчинами по прежнему и мучив- 
шихь народь, до единой души виробили" 
(стор. 32—33). 


Через кілька рядків, де і автор Повісти, і літопис Рубанів згадують 
про Тимошеве одружіння з донькою молдавського господаря, читаємо далі 
в наших пам’ятках: 


Повість. 

„А вь посл'Ьдовавшемь 1653 року и 
горшее приключилось. Егда опомнились По¬ 
ляки, думати сопротиву Гетмана Хмельниць¬ 
кого зачали, и Сеймь собравше, послали Гет¬ 
мана Чернецкого на Украйну, которьш ме- 
чемь и огнемь многіи села Православний 
поруиноваль и до конца Клинцьі, Липовець, 
Погребище ниспровергь. Обаче Хмельниц- 
кимь противо его посьіланное войско его 
поразило и его самого доканало... 


Літоп. Рубанів. 

„В 1653 году Король отрядиль Чер¬ 
нецкого сь войскомь Польскимь на Украйну, 
которьш м'Ьстечка Клинцьі, Липовець и По¬ 
гребище огнемь и мечемь изпровергль. Но 
посланньїя Козацкія войска оть Хмельниц- 
каго Польское войско все вьірубили до єди¬ 
ного, и Начальника ихь онаго Чернецкаго 
застрелили, а обозьі Польскіе всЬ разграбили 
Козаки... 



8 


Анатолій Єршов 


Повість. 

„Того же году Князь Мултянскій Ра- 
дуль, да Князь Трансильванскій, Ракочій, сь 
войсками своими немалими пришли вь землю 
Волосскую, изгнати господаря Волосского, 
Василія Лупулу сь господарства его хотяще, 
ал/Тимопгь Хмельницкій войска свои собравь, 
пошель сопротиву ихь, и подь Яссами горо- 
домь на сЬчу ихь вьізваль и поб'Ьдиль" 
(стор. 13,1). 


Літоп. Рубані в. 

„Тогожь году Радуль Мултянскій Князь 
сь Рагочіемь Княземь Венгерскимь сь вой¬ 
сками своими немалими пришли в Волоскую 
землю, и изгнали сь Княженія Князя Волос- 
каго Василія тестя Тимошу Хмельницкому. 
Тимошь же Хмельницкій послаль свои войска 
изь Сочави подь Яси гдЬ сразясь сь Мул- 
тянскимь войскомь и Венгерскимь и поб'Ьди 
ихь, паки утвердиль на томь княженіи онаго 
Князя Василія" (стор. 33, 34). 


Наведу ще одно місце, що й у Повісті, і в літоп. Рубана йде безпосе¬ 
редньо по тім оповіданні про приєднання України до Московщини і посоль¬ 
ство Хмельницького до царя Олексія Михайловича, про яке вже відзначено, 
що його цілком запозичив з Рубана невідомий автор Повісти. Як і в наве¬ 
дених перед цим місцях, схожість двох текстів і тут величенька: 


1 Повість. 

„Егда же Король Польскій да Хань 
Крьшскій про тое провідали, трактацію между 
собою ПОЛОЖИЛИ ВНОВІЗі сопротиву Козаковь 
да Москалей итить, и огнемь и мечемь ихь 
воевать. И началась вь тое время страшная 
война. Войска Московскіи да войска Козацкіи 
на Польшу пошли: Московскіи пошли на 
Смоленскь, а Козацкіи подь командой Гет- 
мана Наказного, оть Хмельницкого поставлен- 
ного, Йвана Золотаренка, на Гомель и Бьі- 
ховь"... (стор. 14,2—15,1). 


Літоп. Рубані в. 

„Король Польскій и Хань Крьімскій 
получа изв’Ьстіе, что Гетмань Богдань Хмель¬ 
ницкій со всею Малороссіею поддался Вели¬ 
кому Государю Всероссійскому, согласилися 
Росію и Козаковь огнемь и мечемь воевать. 
И тогожь 1654 году Его Царское Величество 
изволиль самь сь своими войсками Велико- 
россійскими вь походь виступить подь городь 
Смоленскь, а Гетмань Хмельницкій по указу 
послаль оть себя наказнаго Гетмана Йвана 
Золотаренка сь войскомь Козацкимь подь 
Польскіе города Гомель и Бьіховь"... (стор. 

4 41-42). 


„Сказаніе“ четверте", і останнє, частини другої Повісти, також цілком 
переписано з літопису Рубанового. Порівнюючи наші джерела, ми знову-таки 
зустрічаємо деякі дрібні різночитання: напр., в повісті маємо: „признала 
достойними Тетерю, Пушкаря" і т. д. (ст. 15), „вт> сраженіях-ь... а именно вт» 
тридцати четьірехтї" (ст. 16), „какт> говорила он-ь" (іЬісІет), „ибо, де, онт» 
чувствуеть" (іЬісІет), а в Рубановому літопису бачимо: „признавала достой¬ 
ними полковникові: Тетерю, Пушкаря" і т. д. (ст. 52), „вт> сраженіяхі... 
а именно тритцати четьірехт»" (ст. 53), „какт> оні говорила" (ІЬісІет), „ибо 
онт> чувствуеті" (ст. 54). Певну різницю в фактичному змісті між нашими 
текстами ми маємо в оповіданні про проведення української державної межі 
р. 1657 (початок „сказанія" IV). Але й тут, як побачить читач, цю різницю 
можна з’ясувати неуважністю при переписуванні *). 

*) Найдавніший літопис, де зустрічаємо подібне місце, — Граб’янчин (стор. 145), але до¬ 
кладніше й зрозуміліше зазначено межі укр. держави в „Кратк. Опис. Малор." (вид. 1878 р., 
ст. 246). Текст Повісти певніше, ніж літопис Рубана, зазначує межі України; це дає таке вра- 
жіння, наче він у даному разі виправляє своє джерело, де поплутано назви Дніпра й Дністра. 



.Повість о томь, что случилось на Украйні' 


9 


Повість. 

„Вь 1657 року Хмельницкій Гетмань 
просила Польскихь комисаровь для отводу 
новьіхь Украинскихь границь, кой и учинили 
тако: 

Оть устья Дніпра до вершиньї Дні¬ 
стра, а оттуда до ріки Орели и Припети, кь 
городу Бьіхову черезь Дніпра наді» рікою 
Сожею подь городь Рославль, а оть устья 
Дністра до Лимана, и чтобьі по Дніпру и 
Дністру В'ь Чорное море свободньїй бьіль 
Россіянамь проїздь" (стор. 15). 

Далі ми вже не зустрічаємо жадної відміни між текстами пам’яток, опріч 
тих дрібниць, про які зауважено вище, аж до самого кінця Повісти. Закінчу¬ 
ючи оповідання про смерть Хмельницького, — а разом із тим і свою Повість, 
автор додає від себе дуже характерну для нього приписку: „царство ему 
(Хмельницькому Л. Є.) небесное и на земли повічная слава! Аминь!“ 

Порівняння текстів Повісти й Рубанового літопису, на мій погляд, досить 
переконує нас у тому, що автор Повісти користавсь з „Крат. Літоп. Мал. 
Россіи". Правда, можна ще висловити припущення, що подібність між цими 
двома джерелами зумовлюється тим, що автори їх користувалися з одного 
джерела, але беручи на увагу дані про походження літопису Рубана 1 ), це 
припущення доводиться відкинути. Та й взагалі для нього поки-що немає 
підстав, опріч апріорної можливости, що існувала якась инакша редакція 
„Крат. Опис. Малор.". 

„Крат. Л'Ьт. Мал. Россіи", як відомо, видав Рубан р. 1777. Отже, По¬ 
вість було написано не раніш як у зазначеному році. Не було складено 
Повість і пізніш як р. 1792 — другого розбору Польщі: можна припустити* 
що инакше автор Повісти, переписуючи із свого джерела фразу: „должно 
Волинь, Покутье, Подолію и Пол'Ьсье, ньін^ Поляками владйемьія, и вт> 
Т'Ьх-ь земляхі) народе Малороссійскій Благочестивий, кт* 
Уній принуждаемнй... оть ига Польского избавить и.., кь Са- 
модержавію Всероссійскому паки присовокупить" (розбивка 
належить, певно, Бодянському), змінив-би її і, будь-що-будь, не написав-би 
„н и н Поляками владйемьія" (розбивка моя) або зробив-би відповідну до 
цього примітку, бо Волинь, Покуття, Поділля й Полісся якраз при другому 
розборі Речи Посполитої одійшли до Московщини. 

Стиль автора Повісти, його погляди дають підставу висловити думку, 
що він належав до православного духівництва (білого чи чорного — важко 
сказати). У Повісті вжито багато церковно-слов’янських слів і цілих висловів. 
Замість „але“, „коли", „більш",, як", „так" автор скрізь уживає слов’янських 
„обаче", „егда", „паче", „яко", „тако". На сторінках Повісти надзвичайно багато 
слов’янських слів та граматичних форм. Всюди бачимо: „град", „брань", „еже" 
„вящше" і т. д., „убіень", „умре", „друзіи", „зовомьій", „рекли" і т. д. і т. п. 


Літоп. Рубані в. 

„В’ь тоже время присланьї требованньїе 
Хмельницкимь оть Польши Комисарьі, для 
отводу новьіхь Украинскихь границь, кой и 
учиненьї тако: Оть Устья Дн'Ьпра, до вер¬ 
шиньї Дн'Ьстра, а оттуда до р’Ькь Орели 
и Припети кь городу Бьіхову черезь Дн^стрь 
надь р'Ькою Сожею подь городь Рославль; 
а оть устья Дніпра до Лимана и чтобьі по 
Дніпру и Дністру вь Чорное море свобод¬ 
ньїй бьіль Россіянамь проЬздь" (стор. 51—52). 


) Див. Іконніков, ор. сії., 1598—99. 



10 


Анатолій Єршов 


Взагалі у автора Повісти така сила слов’янізмів, що навіть і навести для 
прикладу найхарактерніші з них важко. Ось кілька виразів з Повісти, що* 
цілком потверджують висловлене: „простирая непрестанно власти своя" (стор. 1), 
„еже и граді» во своє нарицаніе поставила", „десницу Гетманскую булавою 
украсилі»" (с. 2), „обаче ничто же совершили, дондеже не воцарился" (с. 3), 
„благочестиві» же и многомилостивт»", „(треба) искусителямт» язьікт» отсЬщи 
и оружіе от*ьять“ (с. 4), „мученическую кончину... пріяли", „понеже господи- 
новт» паче, нежели рабові», бьіло" (с. 5), „аки стадо овецт», безі» козлові», хо¬ 
дили тамо и сямо, нигд'Ь покоя не находяще“, „той козакт» во спасеніе по¬ 
слані» бьілт»" (с. 7), „кольми паче" (с. 8), „кой увйщевали вспять ему возвра- 
титься, угрозьі творя", „не им'Ья... ниже ко спасенію... иного средства", 
„видя свою силу упадшу и думая внов'Ь собрать оную" (с. 11), „яко вихремт» 
прахт» твой размечу по воздуси" (с. 12), „обаче, яко всякому зданію челов'Ьчу 
конецт», и смерть, и разрушеніе єсть" (с. 15) та сила инших. Цікаво відзна¬ 
чити, що вживання церковно-слов’янських слів і висловів поступінно зменшу¬ 
ється в другій частині Повісти, себ-то тоді, коли користування з літопису 
Рубана стає де-далі більш помітне (хоч треба сказати, що й у Рубановому 
літопису зустрічаємо багато слов’янізмів). Автор Повісти, як можна вже 
помітити з наведених витягів з його твору і покликань на Святе Письмо 
(див. раніш стор. 4), знайомий з Біблією (і, здається, добре); деякі його фрази 
справляють таке вражіння, наче вони цілком запозичені, а то й справді запо¬ 
зичені, з псальмів Давида („простирая непрестанно власти своя", „благостивт» 
же и многомилостиві»" — пор. Пс. III, с. 2; II, с. 8). 

З розвідки цієї можна зробити такі висновки: 1) Повість було написано 
поміж рр. 1777 —1792, 2) автором Ті була духовна особа, 3) одним із джерел 
її був літопис Рубана; але ми не маємо змоги з певністю розвязати питання, 
хто саме, де, коли й на підставі чого написав „Повість гіространную о томь, 
что случилось на У крайні". Матеріяли, відомі тепер, не дають змоги зробити 
все це з бажаною певністю. Я-ж оголошую наслідки своїх студій, маючи 
сміливість гадати, що моя замітка деякою мірою наближає остаточне розвя- 
зання цих питань. 



МИКОЛА ТКАЧЕНКО. 


ГУМАНЩИНА В XVI-XVII вв. 1 ). 

Знайомство з історичним життям Гуманщини в тій невеличкій літературі» 
що тепер існує, починається здебільшого з XVII в. Відомостей про попе¬ 
редній час або зовсім нема, або вони занадто уривчасті. Гуманщина в мину¬ 
лому— це „Гуманська пустиня", що про неї нема певних звісток, хто тут жив 
та чиї тут були володіння. Сама ця характеристика Гуманщини пішла, здається, 
з польської літератури. У польській літературі назву „Гуманська пустиня" 
вживають на те, щоб відзначити відсутність людности, поселень у давній час 
в порівнянню з пізнішим XVII в., коли Гуманщина вже була значно залюднена. 

Коли ми придивимося до історії Гуманщини за пізніший час, то завдяки 
докладнішим відомостям джерел, тут ясніше стає хід життя. Можна дещо 
сказати про економічний, соціяльний, політичний стан Гуманщини. Можна 
визначити діяльність Калиновських на Гуманщині, визначити значіння Гуман¬ 
щини підчас Хмельниччини, Руїни. В XVIII в. найбільшу увагу звертали до¬ 
слідники на гайдамацькі рухи та Коліївщину. Надзвичайно складні еконо¬ 
мічні соціяльні та инші причини викликали ці явища на Правобережжі та на 
Гуманщині. Вони справили сильне вражіння на людність і завдяки цьому 
вражінкю купчилася увага на цих подіях у XIX в. та купчиться й тепер. 

Друга половина XVIII в. на Гуманщині звязується з тим, що тут поши¬ 
рюються володіння визначної магнатської фамілії у Польщі, Потоцьких; вона 
звязується з утворенням Софіївки в Туманю, що над нею попрацювало чи¬ 
мало рук українських кріпаків. Економічний розвиток XIX в., поширення гро¬ 
шового господарства руйнує феодальні форми життя. Гуманщина вступає 
в сферу капіталістичного розвитку. Виникають тут цукроварні, поширюється 
наймана праця, людність починає шукати роботи по-за межами Гуманщини — 
на Херсонщині, Поділлю та в инших місцях, не маючи вже заробітку вдома. 

Оці всі етапи в історії Гуманщини, що за них ми коротко згадали, не¬ 
однаково вивчені, за деякі згадано побіжно, за деякі зовсім не згадано. Нема, 
приміром, відомостей що-до залюднення Гуманщини, надзвичайно мало освіт¬ 
лено економічне життя Гуманщини та його звязок з Правобережжям, Захід- 
ньою Україною, Степом, мізерні відомості що-до військових поселень, то-що. 
У кращому стані вивчення гайдамацьких рухів та Коліївщини. Ці явища при¬ 
вабили увагу наукових робітників та письменників в XIX в., і їх ще й тепер 

] ) Цю статтю звязано з студіями автора з історії Гуманщини в Історично-Географічній 
Комісії Української землі при Українській Академії Наук; вона є розділ ширшої праці з історії 
Гуманщини. 



12 


Микола Ткаченко 


студіюють. Літературні твори, досліди збільшили взагалі увагу до Гуманщини 
і поставили низку питань, які потрібують притягти новий матеріял щоб ви¬ 
світлити їх та критично поставитися до того, що було зроблено. 

Оцей стан студій в історії Гуманщини потрібуе ще чимало праці, щоб 
висвітлити життя Гуманщини в дійсному його вигляді. Треба збирати архівний 
матеріял, пам’ятки старовини та мистецтва, потрібні розвідки з історії мови, 
етнографічні розвідки, треба вивчати економічне життя Гуманщини в його сього¬ 
часному стані, ознайомитися з суспільними стосунками, то-що. Успіх такої 
праці, звичайно, звязаний з існуванням необхідного матеріялу, на підставі 
якого можна-б було вивчати минуле Гуманщини. Отже тому те, що захова¬ 
лося і не загинуло за часів громадянської війни, треба пильно зберегати, щоб 
можна було вивчати та відрізняти життя перед революцією й по революції, 
коли повстали нові форми економічного, соціяльного, політичного та куль¬ 
турного життя. 


З назвою „Гуманщини" звичайно звязують територію к. Гуманського 
повіту, що знаходивсь у південно-західньому кутку Київщини та на заході 
межував з Поділлям, а на півдні з територією Степової України. Історична 
територія Гуманщини значно ширша; її нам при дальшому огляді доведеться 
триматися. Ця територія звязується з лівими допливами Бога з Удичем — 
Синюхою з Ятранню, Гірським та Гнилим Тікичем. За Хмельниччини тери¬ 
торія Гуманського полку переходила й на правий берег Бога (Бершадська 
сотня). Ця територія має нерівну поверхню, нею проходять відноги Карпат¬ 
ських гір, а низка дрібних річок утворюють яри. Геологи звязують територію 
Гуманщини з так зв. гранітовим крайовидом, що займає багато місця на Пра¬ 
вобережжю та заходить на південь, на територію Степової України, Запорожжя. 
А що граніт не пропускає води, утворювалися тут більш, як в инших крайо- 
видах, річки, озера і ). Це все звичайно вплинуло на залюднення території 
та зайняття людности. Маючи на увазі ці географічні прикмети* ми далі 
перейдемо до огляду історичного минулого Гуманщини. 

Ми вже були зазначили, що це історичне минуле починають здебільшого 
з XVII в. Але ще покійний М. Максимович, один з видатних дослідників в га¬ 
лузі української історії, археології та етнографії, звернув увагу на те, що 
назва „Гуманська пустиня" — це назва пізнього походження, „по старой па- 
мяти“. Цим самим він поставив питання про потребу перевірити, чи справді 
не було людського життя раніш на території Гуманщини. Археологічні зна¬ 
хідки за першої чверти XX в. стверджують, що М. Максимович мав рацію. 
Знахідки тії дали можливість встановити кілька доб в існуванню на території 
Гуманщини передісторичного життя, вони, наприклад, вказали на те, що на 
ній існувала трипільська культура, скитська культура, то-що. 

Що-до історичного минулого, то тут далеко менше маємо відомостей. 
Тут велику вагу могли мати пізніші бурхливі події життя на Гуманщині, 
коли татари обернули її в пустку, та чимало инших подій. Але той-таки 

х ) П. Тутковський „Природня районізація України". Київ 1922, ст. 46—50. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


13 


М. Максимович в цьому випадкові цілком правильно зауважив: „Впрочемтз 
молчаніе Л'Ьтописцев'ь о городах-ь не єсть отрицаніе ихт> бьггія“ 1 ). Справді, 
уважно розглядаючи територію слов’янських племін, доводиться признати, що 
Гуманщина могла мати поселення уличів, полян. Під натиском кочовикір 
уличі мусіли пересунутися з країв долішнього Дністра та Бога на територію 
середнього та горішнього Бога та середнього Дністра. На пересування ули¬ 
чів могли вплинути також походи київських князів 2 ). Рано довелося цій 
слов’янській людності території Гуманщини познайомитися з кочовиками. 
Грецькому письменникові Костянтинові Багрянородному відомо, що печеніги 
мають свої кочовища між Дніпром та Дністром та що від них до місць 
слов’янської колонізації був один день. Берендеї, торки, половці робили 
напади на територію Гуманщини, але можна думати, що на Правобережжі» 
особливо ближче до Західньої України, було менше нападів 3 ). На Лівобе¬ 
режжя кочовики звертали значно більшу увагу 4 ). 

Напади кочовиків відтягали багато сил князів, війська, а тому здавна 
стали предметом уваги державної політики київських князів. Вони робили 
походи на кочовиків, будували міста, фортеці, вали, то-що. Від цієї діяль¬ 
носте князів залишилися пам'ятки, так звані змієві вали. Вони існують на 
території Переяславської землі та території Київщини. Є вони на території 
Гуманщини. Прикордонне становище Гуманщини потрібувало мати для її люд¬ 
носте охорону. В. Б. Антонович звернув увагу на існування змієвих валів, 
що тягнуться з Звиногородщини (с. Пальчик, Пещана) на захід біля- с. Свер¬ 
длова, Нерубайки та Копенковатої і далі йдуть на Поділля в кол. Балтський 
пов. 5 ). Рештки змієвих валів, що стосуються до князівських часів 6 ), дозво¬ 
ляють визнати можливість існування на території Гуманщини поселень за 
князівських часів. Археологічні досліди Гуманщини далі розвяжуть питання 
про поселення князівських часів. Тут ми зазначимо 2 поселення, звязані 
з історичним районом Гуманщини. М. Максимович звернув увагу на місце 
в Київському літопису під р. 1165, в якому оповідається про велику повідь 
на Дністрі „и потопи челов^ка болйе 300, иже бяху пошли сь солью изт> 
Удеча“. М. Максимович звертає увагу для з’ясування цієї місцевосте на 


0 М. Максимович т>, Собраніе сочиненій т. І. К. 1876 ст. 696. 

2 ) „Дул'Ьби же живяху по Бугу, кде нн'Ь Вольїняне а Уличи Тиверци сЬдяху по Бугу 
и по Дністру оли до моря*' (Іпатськ. літ. СПБ. 1908 ст. 9). Також М. Грушевський, „Історія 
України-Руси", т. І, вид. З, ст. 201—6, 236; П. Голубовскій, „Печеніги, Торки и Половцьі до 
нашествія Татарії", К. 1884, ст. 137; Молчановскій, „Очеркть Изв. о Подольской землі»", К. 1885, 
ст. 17-35. 

3 ) Від часів куманів-половців залишилися пам’ятки на Гуманщині. Вкажемо, напр., на 
те, що П. Курінний знайшов кам’яну бабу поблизу Гуманя „З минулого Уманщини" (Тумань 
1918 р., окр. відб., ст. 11). П. П. Курінному за низку відомостей з історії Гуманщини висло¬ 
влюю подяку. 

4 ) Молчановський іЬіс!., ст. 46—51. 

5 ) В. Б. Антоновичі), „Археологическая карта Кіевской губерній", М. 1895, текст 
ст. 139, також мапа. 

°) В. Антоновичі», „Зміевьі вальї ві> пред'Ьлах-ь Кіевской земли" ,.Кіевская Старина", 
1884 р., кн. 3. 



14 


Микола Ткаченко 


існування озера Удича, що було біля татарської удицької дороги, поблизу 
містечка Шаулихи 1 ). П. Голубовський ще згадує про друге поселення Куниль, 
що знаходився, на його думку, на правому березі Гірського Тікича, там де 
впадав в його доплив Безимянний. Про це поселення маємо у літопису 
звістку під р. 1150. Ізяслав Мстиславич з Дорогобужа „поиде на Гольско до 
Кунилю в Черньїя Клобуки; и ту при'Ьхаша к нему вси Чернии Клобуки 
с радостию великою всими своими полки" 2 ). Ці надзвичайно неповні відо¬ 
мості потрібують ще дальшого вивчення Гуманщини, але вони дозволяють 
відкинути гадку, начеб-то Гуманщина була в цей час пусткою. До якої 
землі могла належати Гуманщина за князівських часів? Можна гадати, що 
вона була швидше звязана, принаймні східня частина, з Київською землею. 
Межу цієї землі на Побожжю досить не визначено 8 ). На мапах земель Київ¬ 
ської, Подільської, Волинської Гуманщина за браком відомостей показу¬ 
ється по-за межами цих земель 4 ), в пізніші часи звязується з Київщиною 5 ). 
Можна думати, коли був звязок Гуманщини з Київською землею, то він не 
повинен був бути міцний, він був слабкий, бо віддалення не дозволяло по¬ 
ширювати сюди вплив, про який, наприклад, можна вказати на Пороссі та 
в инших місцях. Потім можна визнати звязок території Гуманщини з Захід- 
ньою Україною, напр., Поділлям. Літописна звістка 1165 р. про людей, що 
поприходили з-під Удича, стверджує це. Стверджує це й географічне стано¬ 
вище Гуманщини. Бог з його допливами звязується на заході та півночі з Поділ¬ 
лям, Галичиною, Волинню, на сході доходив до Роси та инших річок. Отже, 
ми зустрічаємось за князівських часів на території Гуманщини з двома впли¬ 
вами— галицьким та київським 6 ). На Дністрі та Бозі вони зустрінулися. 
Ослаблення Київської землі спричинилося до поширення тут впливів з За- 
хідньої України, що могло статися з 2 пол. XII ст. В ХНІ ст. Гуманщина 
перейшла з поширенням тут татар під татарську зверхність. Можна думати, 
що зайняття Гуманщини, потім Поділля татарами сталося без великих сутичок. 
Татари поділили територію на тьми, окремі податкові округи; на чолі округ 
стояли отамани, що були представниками місцевої людности. Тут сприяли 
мабуть, географічне, економічне та соціяльне становище Гуманщини. 

В ХНІ в. на території, що була на межі трьох князівств — Київського, 
Волинського, Галицького, з’являються Болохівські князі. Вони були земськими 
представниками громади, а не князів чи галицьких бояр. З Болохівськими 
князями звязується т. зв. болохівський рух, боротьба громад проти князівсько- 
дружинного устрою — устрою тодішніх владущих верств. Цей рух мало до¬ 
сліджено, але можна гадати, що татари сприяли його зміцненню. Можна 


*) Іпатський літ. СПБ. 1903, 3 вид. ст. 524. М. Максимовича, Сочиненія т. І, 696 примітка. 

2 ) П. Голубовскій, „Печен’Ьги, Торки и Половцьг'.,. К. 1884, ст. 145. 

3 ) М. Грушевський, „Історія України Руси", II т., ст. 261. 

4 ) Мапи у розвідках М. Грушевського, Молчановського, Андріяшева; В. Б. Антоновичі», 
„Очеркт» исторіи вел. кн. Литовскаго"... (Монографій т. І, ст. 122). 

5 ) О. Андріяшев, „Нарис історії .колонізації Київської землі до кінця XV ст." І Збір¬ 
ник „Київ та його околиці"... Київ 1926 р. 

6 ) М. Грушевський, „Барское староство"... Очерки, ст. 15. 



Гумднщина в XVI—XVII вв. 


15 


думати, що, принаймні північна Гуманщина мала звязок з цим болохівським 
рухом і ). 

Таке становище на Гуманщині сприяло, очевидячки, тому, що людність, 
платячи данину, могла жити своїми формами життя. Татари сюди не втруча¬ 
лися. В цей час на території Г.уманщини могли бути торговельні зносини 
з татарами та півднем, з генуезькими колоніями. В м. Торговищі (на р. Си¬ 
нюсі) згодом у половині XVI в. зазначають існування руїн — від зводів, 
підземель, підлог, що були вкриті мармуром, та решток мурів 2 ). З инших 
поселень в XIV в. е відомості про Звенигород — пізнішу Звиногородку — на 
р. Гнилому Тікичу, допливі Синюхи 3 ). 

В ці часи можна визнати поширення залюднення Гуманщини. Сюди 
людність могла йти з Поділля, з Білоруси, з поруйнованих країв північної 
України *). Чи лишилися на Гуманщині татарські впливи. Можна визнати 
можливість існування цих впливів в пізніших назвах, наприклад, р. Ума 
(Уманка) — Охматів, Текліївка та таке инше. Вони всі пізнішого походження, 
щ о-до раніших часів дослідники відкидають взагалі їх існування. Проф. 
В. Б. Антонович, визнаючи можливість татарських впливів, гадає, що та¬ 
тарські назви, напр., як вийняток, трапляються на північ від степової смуги, яку 
утворюють р. Синюха, Тясьмин, Ягорлик 5 ). Звичайно, могли бути татарські 
впливи і на инші явища життя. 

В відношенню до татар для Гуманщини мало велике значіння — її краєве 
становище. Цим пояснюється, що тут швидко ліквідується татарська зверхність. 
Політика литовських князів поволі сприяла виживанню татар. XIV в. можна 
визнати часом, коли Гуманщина звільняється від їх. В 1363 р. маємо відо¬ 
мості про похід великого литовського князя Ольгерда Гедиминовича на татар, 
Він погромив їх на Синій Воді в 1363 р. Синю Воду дослідники вважають 
за лівий доплив Бога, правда, не всі 6 ). 

Краєве становище Гуманщини сприяло, як бачимо, швидкому звільненню 
від татарської зверхности, але воно було справжнім нещастям для Гуманщини, 
коли почалися татарські напади. Литовські князі все-таки добилися офіційного 
признання від татар володіння на цій території. Заховалася грамота Менглі- 
Герая, сина Хаджі-Герая, відомого фундатора Кримської держави, про те, що 
він стверджує низку українських земель Витовтові в подяку за допомогу. 
В грамоті згадується, що всі володіння ще передав батько його Хаджі-Герай. 


*) М. Грушевський, „Громадський рух на Вкраїні—Руси в XIII віці" „З політичного 
життя Старої України"). М. Молчановський, іЬісі., ст. 105—143. 

'*) П. Курінний, іЬісі. Ваііїїзкі і Т. Ьіріїізкі „Зіагогуіпа Роїзка^ і. _ІІІ (№ 1844), ст. 1362. 
„Мемуари отн. к. исторіи Южной Россіи", в. 1, ст. 51. Переводі» К. Мельникх» под ред. 
В. Б. Антоновича. 

у ) О. Андріяшев, „Нарис історії колонізації Київської землі." Збірник Київський 
К. 1926, ст. 61. Як татарська, так і князівська доби потрібують ще докладних археологічних студій. 

4 ) М. Грушевський, „Оч. исторіи Кіевской земли", ст. 440—41. 

5 ) В. Антонович, „Очерктз исторіи Великаго Княжества Литовскаго" (Монографій, 
ст. 125). 

6 ) Молчановський, іЬісі, ст. 173, 291, М. Грушевський, „Іст. Укр.-Руси", т. IV, 
•ст. 80 — 2. 



16 


Микола Ткаченко 


Тут перераховується Київська тьма, Володимирська та инші. В документі, між 
иншим, згадується ще про передачу Брацлавської тьми з усіма приналежно¬ 
стями, данями, землями й водами, Сокальської з усіма приналежностями, 
землями та водами, Звенигороду (полуднева Київщина) з приналежностями, 
данями, землями, водами, Черкас з приналежностями, данями, землями й во¬ 
дами та инших місцевостей і ). 

Передача українських земель литовським князям не гарантувала зви¬ 
чайно від нападів татар. В XV в. на північному березі Чорного моря утво¬ 
рюється Кримська держава; її фундатор Хаджі-Герай був у добрих стосунках 
з литовськими князями. Це відношення змінюється пізніше за часів Менглі- 
Герая. Його напади на українські землі в другій половині XV ст. зруйнували 
багато поселень і в той час виявили, який небезпечний новий сусід—Кримська 
держава. В цей час Гуманщина стала тою „Гуманською пустинею", якою 
звуть цю територію пізніші польські джерела. На Гуманщині татари прокла¬ 
дають собі шляхи. У джерелах заховалися відомості про Чорний шлях, 
Удицький, Кривошаровський, Звиногородський або Збужський. Цими шляхами 
татари довго приходили на територію Гуманщини, Волини та сусідніх земель, 
забирали до полону людність, палили поселення, то-що. 

Разом з поширенням нападів татар з’являються зміни на півночі. Утво¬ 
рюється Литовська держава; в XIV в. українські землі переходять під її 
зверхність. В цьому віці можна визнати, що зміцніли для території Гуманщини 
звязки з Поділлям, яке починає визначатися як окрема адміністративна оди¬ 
ниця. Давні східні київські землі ближче відчувають територіяльний звязок 
з східнім Поділлям — Брацлавщиною 2 ). Отже, ті західні впливи на Гуманщину, 
що за них ми згадували вище, в XIV в. закріпилися. На Поділлю розгорта¬ 
ється боротьба між впливами литовських та польських владущих кіл. Еконо¬ 
мічні та соціяльні зміни в Польщі сприяли тому, що впливи Польщі пошири¬ 
лися на схід та південь. На українських землях, зокрема на Поділлю вини¬ 
кає боротьба між двома впливами — литовським та польським. У першій по¬ 
ловині XV в. була визначна боротьба Свидригайла з Ягайлом. Вона закін¬ 
чилася перемир’ям 1431 р., за яким західня частина Поділля лишилася в сфері 
польського впливу — Ягайла, східне Поділля — сюди ввіходила територія Гу¬ 
манщини та Звиногородщини — відносилася до володінь Свидригайла 3 ). Таіке 
закінчення боротьби вказувало на те, що польські владущі кола мали силу 
і в майбутньому завоювання під свій вплив поляками східнього Поділля буде 
можливе, коли виникнуть сприятливі економічні та політичні умови. 

З литовським перебуванням можна визнати поширення феодальних по¬ 
рядків на Гуманщині. Є відомості про те, що Семену Кошці—волинському 
землянинові надано володіння на території Гуманщини в XV в. 4 ). Оці нові 

*) Акти Зап. Россіи т. II ст. 4, пізніший ярлик Менглі-Герая 1506 р. Пор. також. М. Гру- 
шевський, Історія Укр.-Руси, т. IV, ст. 86. 

2 ) М. Грушевський, ібісі. 89. 

3 ) М. Г р ушевский, „Барское староство“, ст. 29. 

4 ) А. Скальковскій, На'Ьздьі гайдамакові 23— 6 ст. Едв. Руликовського в 51. Сео^г. 
Кг. Роїзкіеого і:. III 1883 р. (Нитап). 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


17 


явища в життю Гуманщини перервали на деякий час татарські напади, що 
обернули цю територію в Гуманську „пустиню". Отже в XV в. на півдні 
українських земель почалася боротьба трьох впливів (литовського, поль¬ 
ського, татарського) — ця боротьба триває довгий час. Для українських та ли¬ 
товських земель вона закінчується перевагою поляків у половині XVI в. 
Люблинська унія р. 1569 знаменувала цю перевагу. Що-до татар тут справа 
була далеко складніша. В 2 п. XV в. татари зруйнували багато українських 
земель, в тому ч#елі і Гуманщину. Ці руйнацькі напади поставили питання про 
необхідність охороняти землі. Утворюються замки в Брацлавлі, Вінниці, Зве- 
нигороді, Білій Церкві, Черкасах, Каневі, Київі та инших місцях для боротьби 
проти Степу. Також починає купчитися по можливості військова сила, тільки 
все-таки ця охорона не була організована відповідним робомні в Литовській дер¬ 
жаві, ні у поляків. Це призвело до того, що людність організувала свою охорону. 
Козаччина як-раз виникає в цей час і несе велику службу в цьому відношенню, 
охороняючи людність від нападів татар та сприяючи колонізаційному рухові. 

Невдосконалена охорона південних українських земель відкрила сюди 
дорогу для татар, і з кінця XV в. вони починають сильно руйнувати тут 
поселення. Так, маємо відомості про напад татар у 1497 р., коли Костянтин 
Острозький погромив їх на р. Умі ’). Це перша відома історична згадка 
про назву Гуманщини в джерелах. В XVI в. також чимало зазначено відо¬ 
мостей про напади татар та їх грабування поселень. Ці всі явища не стали 
на перешкоді інтересам владущих верстов на півдні. 

Південь у цей час притягає увагу Литовського уряду, що надає тут 
держання визначним особам. , 

Замки Брацлав, Звиногородка і їх територію мав у „держанье" від ве¬ 
ликого литовського князя Олександра Ф. Ів. Четвертинський, потім Брацлав, 
Вінниця, Звиногородка перейшли до К. Ів. Острозького, що мав титул наміс¬ 
ника Брацлавського, Вінницького, Звиногородського 2 ). Підчас його полону, 
який стався за московсько-литовської війни, цією територією володів О. Сан- 
гушкович та М. Збаразький. Коли повернувся К. Острозький з полону, він 
знов одержав свої старі володіння. Р. 1516 на прохання К. Ів. Острозького 
тримання замків було передано кн. Романові Андрієвичу Сангушковичу. 
В 1541 р. маємо повідомлення, що татари поруйнували Звиногородщину, 
можливо, що тоді поруйновано і Звиногородський замок; згодом уряд його 
не відновляв 3 ), дарма що людність того прохала. 

А ) Ось літописне оповідання: „Того же л'Ьта пріидоша Татарове Перекопськіи и поііл'Ь- 
ниша множство пл'Ьна у во Ол'Ьвгской волости и вь Мозьірьской, и вгониша их-ь князь Ми¬ 
хайло а князь Констянтин Острозскій еь дворяне князя великого на другой недели в*ь Суботу 
по Велице дни у земли Бряслав'ьской на Сороце реце на Кошиловских’ь селищах!» а других!» 
верхт> Умьі реки у могильї Петуховьі и избиша всЬхь до конца“. Супрасльская рукопись М. 1836, 
ст. 144. М. Грушевський, Історія української літератури, т. V, в. І, ст. 177. Підчас коман¬ 
дировки в-осени 1926 р. від селян чув я в південній Гуманщині назви Умань та Тумань. 

2 ) Територія Гуманщини в цей час входила до складу Брацлавського та Звиногородського» 
замків. 

3 ) Любавскій, Областное даленіє и м’Ьстное управленіе Литовско-русскаго госу- 
дарства, ст. 262—4. АгсЬітіш кз. 5апогіі32кб\у, Ь IV, ст. 293—4. 



18 


Микола Ткаченко 


У першій половині XVI в., не дивлячися на позначені напади татар, 
починається більш стале залюднення території Гуманщини та сусідніх із нею 
земель. У числі перших осельників тут були уходники, вільні промисловці, 
„данники", козаки. Вони платили земянам або старості податок грошовий 
або натуральний. Умови залюднення, порівнюючи з північно-західнім Поділлям, 
були кращі на Брацлавщині. Землі, що існували на території Гуманщини 
(вона ще в XVI в. не зветься Гуманщиною, а зветься Звиногородщиною, 
звиногородським ґрунтом), належала брацлавським та звиногородським земянам. 

Людність, що заселяла цю територію, могла найбільше йти з Брацлав- 
щини, Поділля, менше з инших місць півночи, Волини, Київщини, Полісся, 
Білоруси. Мовні явища це стверджують. Звязок гуманської говірки з Поділлям, 
Західньою Україною цілком це відзначає, як відомості з джерел, що вказують 
також на звязок людности з Поділлям 1 ). 

Повіт Звиногородський, що спорожнів у XV в., залюднюється, тут люд¬ 
ність утворює поселення на землях, які не відносилися до ніякого відомства та 
знаходилися між Тясьмином, Синюхою, Россю. Залюднюються великі пустоші, 
що в джерелах звуться „ґрунти Гуманський та Звиногородський". Тут польський 
уряд визнав існування поселень тільки наприкінці XVI та на початку XVII в. 
Цей колонізаційний рух на Гуманщині звязано з загальним характером за¬ 
люднення Наддніпрянщини 2 ), яке в той час уже відбувалося. Людність ново¬ 
прибула єднається з козацькими елементами, що були на даній території. 

У другій третині XVI в. джерела зазначають, що на Гуманщині існувало 
кілька поселень. Відомі в цей час Буки, Вороне, Мушурів, Романівка, Соко- 
лівка, Торговиця. Всі поселення, крім Торговиці, позначаються на так званому 
Звиногородському ґрунті, в північній або східній частині Гуманщини. 

У пізнішій справі, що відноситься до позву між Білоцерківськими ста¬ 
ростами і володільцями Звиногородщини та Гуманщини — Струсями, Кали- 
новськими, Потоцькими, заховалися звістки про ці поселення. Вони вже існують 
у 1542 р. За привилеєм Жигимонта с. Романівка (біля Тального) та Демковці, 
що знаходилися на звиногородському ґрунті та татарських шляхах, мав у во¬ 
лодінні брацлавський земянин звиногородець Степан Базанович із своїм бра¬ 
том Федором, потім ці поселення з придатком Ягубця перейшли у володіння 
Козара 3 ). Про Вороне (Митківці) та Соколівку згадується в 1545 р., їми воло¬ 
дів козак звиногородський Дмитро Базанович мало не до кінця віку (1592 р.) *). 

*) Н. Молчановскій, Очеркь изв. о Подольской землі» до 1434 р., ст. 330—2. 

Для історії колонізації цікаво згадати про існування в джерелах назви Болоховців, про 
яких ми згадали раніш. Ці Болоховці жили в Брацлавському повіті на селищах, які належали 
панам „Кошчичам": „которьіе Болоховцьі тамі» на тьіхь селищахь уходьі дають имь оть того 
по 3 або 4 гроши, того всего приходить имь иногда о 4 копьі грошей" (Опис Вінницького 
замку 1552 р. Арх. Ю.-З. Р., VII, І, ст. 610). Н. П. Дашкевичь, Еще разьісканія и вопросьі 
о Волохові» и Болоховцахь (Кіевск. Унив. Изв. К. 1899, ст. 1—63 („Критика и библіографія“) в 
Різгпа Аіекзапсіга ^ЬІопошзкіеого, І. 1 1910, ст. 136 —138. В. Г а н ц о в, Діялектологічна класи¬ 
фікація українських говорів (у Зап. Іст.-Філ. Відділу Укр. Ак. Наук, т* IV, ст. 110 — 2). 

2 ) В. Антонович ь, Кіевь его судьба и значеніе. „Монографій", ст. 252. 

3 ) Архивь Юго-Зап. Россіи, ч. VII, т. І, ст. 205. 

4 ) ІЬісІ. ст. 189. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


19 


До 1545 р. відносяться звістки про Мушурів. Про це поселення, також і про 
позначені, згадується в описові Брацлавського замку 1545 р. Мушурів, як 
Вороне, Соколівку та инші поселення, зазначається на звиногородськім ґрунті. 
С. Мушурів було у володінню земянина Митки Золотаря. 

В описові Брацлавського замку, який складав шляхтич, заховалися цікаві 
відомості що-до стану земян, що володіли на звиногородському ґрунті та 
в инших місцях землями. Вони мають чимало пасік, мають городи, сади, 
оранку, то-що. З цього всього вони не дають нічого господарю та замок — 
„нема никоторого пожитку та послуги". Зазначається у ревізії, що невідомо, 
від кого вони одержали свої наділи, хто їм заводив їх та межував. В описові 
пропонується накласти на земян податки, як це зроблено по инших замках— 
у Барі, Межибожі. Всі ці земяни, що згадуються в описові, звуться „подлей- 
шими“, щоб від них відрізняти тих, хто володів по праву і знав своє 
походження і ). 

Ми не згадали ще про Торговицю. Вона, як ми бачили, існувала, оче¬ 
видно, раніш, але наново заселятися стала в половині XVI в. 2 ). 

Пізніше од цих поселень виникають Буки. Його заснував Федір База- 
нович, що був володільцем Соколівки та Вороного, на звиногородському 
ґрунті, тій частині його, що належала до Білоцерківського староства в 2 пол. 
XVI в. Цю землю зайняв він самовільно, як зазначається в джерелах 3 ). 


Дальший розвиток колонізації Гуманщини звязаний із змінами в еко¬ 
номічному, соціяльному, політичному життю Польщі та Великого Князівства 
Литовського. Ці зміни відбулися з Люблинською унією 1569 р., коли литов¬ 
ські та українські землі були об’єднані з Польщею. А підготова до цього 
сталася в нових напрямках економічного життя. У другій половині XVII в. 
польська шляхта одержала право на здобування володінь на українській те¬ 
риторії. Придбання великих земель, цілих латифундій виникає завдяки змінам 
у ході економічного життя, потребам у торговлі. Торговля Польщі через 
Ґданськ та инші міста з Західньою Европою вимагала низки різних предме¬ 
тів сировини — хутер, шкур, меду, воску, лісу, худоби, хліба та иншого. Ці 
потреби викликали перелом у господарстві. Давня система господарства з її 
суспільним укладом не змогла завдовольняти нових потреб. Нові вимоги 
стали завдовольняти польські заможні кола — шляхта та магнати. Наприкінці 
XV та на протязі XVI вв. відчуваються зміни в господарстві. В джерелах 
заховалися вказівки на те, що потреба на ринкові лісового матеріялу викли¬ 
кала нищення лісів у районі вислянського та бозького сплаву. Раніш 
у Польщі, а потім у землях Великого Князівства Литовського поширюється 
експорт лісових товарів. Ліси нищаться без милосердя. „Де поглянеш, каже 
польський письменник, всюди рубають або бук до гути, або сосну на смолу, 


*) Архив-ь Юго-Западной Россіи, ч. VI, т. І, ст. 26. 

2 ) Михайло Литвин (Мемуарьі относящіеся кт> исторіи Южной Руси), т. І, ст. 51. 

3 ) Арх. Ю.-З. Р., ч. VII, І, ст. 185-199. 



20 


Микола Ткаченко 


або дуб на барки“. Крім використування лісу, шляхта також переходить да 
поширення хліборобства. Хліб у кінці XVI в. починає експортуватися до> 
Ґданська. В останню четвертину XVI в. вся північно-західня частина України 
входить у сферу хлібного експорту. 

Ці економічні обставини викликають зміни в суспільних відносинах. 
Правна сила шляхти поширюється, стан селян гіршає. У XVI в. вже в се¬ 
лян забираються ґрунти, через це збільшується число малоземельних; у цей 
час є відомості про існування панщини. У першій четвертині XVI в. на тери¬ 
торії Польської держави відома панщина в розмірі 1 дня (мінімум). Беззе¬ 
мелля та панщина викликають незавдоволення пригніченої людности. Вона, 
шукає виходу з свого стану, що утворився завдяки загальним змінам еконо¬ 
мічного життя. Починають кидати старі оселі. Людність рушає на Побожжя 
та Подніпров’я, шукаючи там вільготніших умов життя. Завдяки цьому коло¬ 
нізаційному рухові, виникає низка нових поселень на Побожжю, Задніпров’ю, 
особливо наприкінці XVI та в першій половині XVII в. 1 ). 

У звязку з новими обставинами економічного та соціяльного життя від¬ 
буваються зміни на Гуманщині, що була раніш мало заселена. Спиняючись 
на заснуванню відомих у джерелах поселень — Вороного, Соколівки та инших, 
ми вказували на володіння на території Гуманщини — земян та козаків. Уход- 
ництво далі поширюється. Залюднення одбувається підчас боротьби з тата¬ 
рами. Лясота, що проїздив у 1594 р. на Запоріжжя через територію, що була 
на півночі від Гуманщини, лишив опис пограничних міст. Цікавий з цього 
боку опис Прилуки на Поділлю, що взагалі характеризує становище колоні¬ 
зації на пограниччю. „Місто це оточено гарними великими родючими полями 
та ріллею і серед них видати одиноко стоячі маленькі дивні будиночки 
з стрільницями, куди ховаються селяни, коли несподівано нападуть татари, 
і тут обороняються від них; на це кожний селянин, ідучи на поле, завсіди 
має рушницю на плечі та шаблю або тесак коло пояса, тому що на них дуже 
часто нападають татари і сливе ніколи від них нема безпечности“ 2 ). Джерела, 
на жаль, не лишили відомостей про умови залюднення на Гуманщині, але, 
очевидно, вони були-б Мабуть іще гірші як на півночі від Гуманщини. Це не 
спиняло сюди колонізаційний рух, який ішов здебільшого з півночи та заходу :і ). 

На території Гуманщини виникає наприкінці XVI та в 1-й половині XVII в. 
низка нових поселень. Звичайно точно час заснування їх невідомий. Замість 
поселень, що звістки про них ми маємо з XVI в., у першій половині XVII в. 
маємо відомості про більш ніж 20. Можна гадати, що джерела заховали 
звістки про частину поселень, а справді їх було більше. Відомі такі поселення— 
Бабанка, Багва, Ботвинівка, Верхнячка, Гережанівка, Городецьке, Івангород, 
Іваньки, Чорна Каменка, Кищинці, Кожухівка, Кути, Маньківка, Попужинці, 

х ) Мих. Грушевський, Студії з економічної історії України. К. 1918. Ст. К у т ш е б а,. 
Очеркт» исторіи общественно-государственнаго строя Польши. СПБ. 1907. 

2 ) Та§-еЬисЬ сіез Ег. Ьаззоіа уоп ЗіеЬІаи. Наїїе, ст. 201 далі Мемуарьі, относ. кт> исторіи Южной 
Руси, в. І, ст. 153—4. Грушевський М., Історія України-Руси, т. VII, ст. 55—65. 

3 ) Передмова Вл.-Буданова Арх. Ю.-З. Р., ч. VII, т. III, ст. 12—16. Неймань, Старая: 
Брацлавщина и ея люди. К. Стар. 1889 р. V—VI, X. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


21 


Псярівка, Сушківка, Зелений Ріг, Талалаївка, Тумань, Харківці, Христинівка, 
Ціберманівка, Шаулиха, Ягубець та инші. Коли поглянемо на мапу Гуман- 
щини, то побачимо, що кількість поселень збільшилася на півночі та заході. 
Залюднення Гуманщини поширилося на захід та південний захід від поселень, 
що відомі у нам з XVI в. На території Звиногородщини менше відомо нових 
поселень. Окрім Звиногородки, що вже існувала, — були Антонович, Боярка, 
Водяники, Каменний брід, Лисянка, Ольховець, Вільшана, Пещане. На захід 
від Гуманщини також збільшилась кількість поселень. На Брацлавщині, на 
сусідній з Гуманщиною території, визначимо Івангород, Кублич, Ладижин, 
Соболівку та багато инших. 

Серед цих сіл та містечок деякі мали багато димів, а це вказує, що 
поселення ці існували давніш. Р. 1629 мали Бабани — 224 дими, Буки — 317, 
Вороне —103, Городецьке — 123, Кожухівка—11, Соколівка та Іваньки — 684 
дими, Станиславів—445, Тумань—1067, Христинівка —121, Цибулів — 416 2 ). 
Серед поселень найбільше димів було в Туманю. З цього можна гадати, що 
місто Тумань вже повинно було існувати в XVI в. В усякому разі, погляд, 
начеб-то Тумань повстав на початку XVII в. потрібує ґрунтовніших доводів 3 ). 
До такої категорії поселень треба застосувати поселення Бабани, Іваньки, 
Маньківка та инші. 

Цей погляд стверджує те, що людности на цій території багато. При¬ 
близні підрахунки Ол. Яблоновського визначають в Звиногородськім обводі, 
до якого належала частина території Гуманщини, 40 поселень, з них ЗО сіль¬ 
ських, 10 міст. У містах та селах було 3.635 димів та 21.810 „§г1о\лг“ на 
127 кв. миль, з них у містах—1.135 димів та 12.810 „£Іош“, на селах — 
1.500 димів — 9.000 „£Іош“. Порівнюючи з иншими територіями Звиногород- 
щина була залюдненіша: напр., Білоцерківщина мала 18.240 на 125 кв. миль; на 
Київщині, Канівщині та Корсунщині було більше людности—27.780. На Звиного- 
родщині припадало на 1 кв. милю 171,7, менше ніж на Київщині, Канівщині 
з Корсунем та густо залюднені Брацлавський та Вінницький повіти 4 ). 

Таке значне залюднення Гуманщини в кінці XVI та в XVII вв., про яке 
маємо, можливо, відомості неповні, — звичайно звернуло увагу польської шляхти 
та магнатів. 

За людністю, що тікала від безземелля, панщини, шукаючи на вільних 
просторах вільготніших умов життя, рушила шляхта та магнати, щоб тут 
здобувати землі та експлоатувати природні багатства, користуючись, оскільки 
можливо, своїми підданими. Деякі польські історики надають великої ваги 
цьому оселенню шляхти та магнатів в історії колонізації, вони приписують 
їм головну ролю в залюдненню українських земель. Ми вже бачили, що 


*) О. А л е ш о, Антропометричні досліди укр. нас. Уманськ. та Таращ. пов. К. 1919, ст. 4—5. 

2 ) Кн. гр. вінницьк. № 4602. В нашому нарисові ми використовуємо чимало відомостей, які 
зібрав з друкованих та недрукованих джерел В. Б. Антонович (Картотека Гуманського повіту. 
Українська Академія Наук. Бібліотека І відділу ім. В. Б. Антоновича). 

3 ) Тому не можна казати категорично про походження Гуманя в поч. XVII в. Див. 
із приводу цього, напр., М. Ваііпзкі і Т. Ьіріпзкі: „Зіагогуїпа Ро1зка“, і. II (^агзгаша 1844), с. 1359. 

4 ) АІ. 1аЬІопо\Узкі: „2гбс1Іа сЬіе]о\уе“, і. XXII, ст. 508—9. Ці звістки—1625 р. 



22 


Микола Ткаченко 


економічні мотиви в звязку з потребами ринку примушували шляхту займатш 
нові та нові землі для їх експлоатації та свого збагачення. Ми також бачили*, 
що ці економічні та соціяльні умови гнали людність, що тікала від панщини 
та безземелля, в порожні місця і ця українська людність, а не шляхта, від- 
гравала головну ролю в колонізації. Земяни, козаки, уходники, селяни за¬ 
люднювали порожні землі, шляхта та магнати одержували тут вже володіння 
пізніше на підставі королівських грамот та соймових ухвал. 

На українській території роздавати землі почали по Люблинській унії. 
На території Гуманщини нові володільці з’являються в 2 пол. XVI, ба навіть 
наприкінці XVI в. Вже подаючи відомості з опису Брацлавського замку 1545 р., 
ми бачили, що ревізор-шляхтич зазначав, що на Брацлавщині е земяни неві¬ 
домого роду і їх треба обкласти податком. Таке становище змінюється далі. 

Р. 1592 у джерелах зазначено, що земянин Базанович уступив свої 
володіння Буки, Вороне, Соколівку галицькому каштелянові Юрієві Струсю 
з Комарова. Цей Струсь будує в м. Буках замок, а саме місто, за тодішнім 
звичаєм, назвав Струсьград (Зігиз^гасі), потім одержує значну частину Зви- 
ногородщини з Романівкою та Мушуровим. Юрій Струсь посідав один час 
визначне місце: з його був староста брацлавський, вінницький, звино- 
городський. Очевидячки, це становище сприяло тому, що володіння його 
поширилися. Р. 1594 маємо скаргу Юрія Отруся, що Степан Клещовський 
вчинив збитки; він ловив бобрів та різного звіря — лося, оленів, диких кабанів*, 
диких кобил на ґрунтах звиногородських та на річках Бабанах, Івані, Гір¬ 
ському Тикичу, Конелі, що належать до Брацлавщини й знаходиться в воло¬ 
дінню Дмитра Шеремета та вінницьких міщан *). Багатствами, що ними воло- • 
дів Юрій Струсь, цікавилися й Острозькі. 1601—3 рр. кн. Януш Острозький 
з 2.000 д. „конно з возами з розним'ь оружіемь", заїхавши з Липовця та 
Тетієва, пограбував пасіки біля Буків; він забрав 850 вуликів та инше майно 
у підданих міщан вінницьких і цим учинив „тьім'ь подданньїмт» шкоду не¬ 
малу ю“ а ). Отже територія, до якої в XVI в. з Брацлавля міщани їздили по 
мед, наприкінці XVI в. та на початку XVII в. стала за об’єкт боротьби пред¬ 
ставників владущих верстов, її природні багатства притягають різних більших: 
та менших заможних панів. 

Ці феодальні звичаї не пошкодили Струсеві зберегати свої володіння 
за собою й надалі. Р. 1604, видавши заміж свою дочку Олену за Олександра 
Валентина Калиновського, що був генералом подільським та старостою брац- 
лавським, Юрій Струсь одписав дочці в посаг Буки 3 ); згодом переходять до 
Калиновського й инші володіння. 

З ім’ям Калиновського досі звязувано колонізацію Гуманщини та її 
розквіт перед Хмельниччиною. Раніш ми вже були зазначили, що надавання 
такого значіння шляхті та магнатів в історії колонізації не відповідає дійсності- 
Гуманщина вже перед наданням „Гуманської пустині" мала людність. Самий 
Гумань, як ми бачили, можливо, існував уже в XVI в. Отже треба відкинута 

*) А1. ^ЬІопошзкі, 2г. сіг., XXI, ст. 391. 

2 ) Арх. Ю.-З. Р., ч. VII, т. II, 385-8. 

3 ) 81. Сео£г. Кг. Роїзк., і. І №. 1880 (Викі). 



Гуманщииа в XVI—XVII вв. 


23 


погляд Едв. Руліковського, що надав головну ролю в історії залюднення 
Гуманщини Калиновському. Калиновський міг збудувати замок, сприяти роз¬ 
витку торговлі, що в ній він мусів бути зацікавлений. Цілком можливо, що 
в Туманю були купці — жиди, вірмени, греки. Також можна визнати, що роз¬ 
виток економічного життя в Маньківці та инших містах міг статися завдяки 
тому, що поширилися торговельні зносини з Західньою Україною, Степом та 
східніми українськими землями. Але погляд, що тільки Калиновський заселив* 
Гуманщину, тепер уже можна вважати за відкинений 1 ). 

Поселення на Гуманщині зростали в XVII в. (перша половина) звичайно 
завдяки тим вільготним умовам, що давали володільці земель, Калиновські 
та инші. Це все сталося в звязку з загальною ситуацією колонізації україн¬ 
ських земель. Калиновським, як і иншим володільцям — шляхті та магнатам — 
ніяк не можна надавати тут першої ролі. Вони дбали про своє забезпечення 
далеко більше ніж про залюднення краю та його охорону. 

„Гуманську пустиню" Калиновському надано за соймовою ухвалою р. 1609. 
Це надання звязується з загальним напрямком роздач наприкінці XVI та на 
початку XVII вв. Досить згадати за подібні великі надання Вишневецькому 
на Задніпров’ю, на Полтавщині, потім землі, що їх одержали Острозькі, 
Ружинські, Даниловичі, Корецькі, Заславські, Збаразькі, Потоцькі — все 
вельможні польські магнати. До цих „королевят" належав Калиновський, сам 
походженням із Західньої України. 

В соймовій ухвалі це надання описано приблизно так: ,;Внесли до нас 
земські посли, щоб ми за великі та криваві заслуги Валентія Олександра 
Калиновського, старости Вінницького та Брацлавського пожалували йому на 
правах власности пустиню, що зветься Тумань, та лежить у Брацлавському 
старостві в тих межах її, в яких вона знаходиться по її врочищах, на що ми 
погодились" 2 ). Цю територію вже описали ревізори раніш; вона була вели¬ 
ченька. „Гуманська пустиня" знаходилася між двома татарськими шляхами— 
Кривошаровським та Удицьким, починалася вона від верхів’їв ріки Кублича, 
врочища т. зв. Кам’янецького рогу та річки Удича, далі Удичем до Бога, 
Богом до Синюхи — це одна сторона пустині з другої сторони від лісків 
Ормянських до Яворчиків, від Яворчиків до лісків Лядських, далі від Ляд¬ 
ських до Берестова, від Берестова до верхів’я рч. Бабанки, що розмежовує 
ґрунт Гуманський від Буцького, далі річкою Бабанкою, що впадає до Ятрани, 
потім Ятранню до Синюхи, від Синюхи до Бога 3 ). Даючи обмір цієї території, 
ревізори, може навіть навмисне, неправильно обрахували всього на 7 миль- 
Ол. Яблоновський цілком справедливо відзначив, що ревізори помилилися; 

М Е <і ш. Киї і ковзкі, Нишап. 51. Сеосгг. Кг. Роїзк., і. III, ст. 210. Також у звязку з цим 
неправильний погляд Ол. Єфименко, що самі пани заселяли Гуманщину. „Пріобр'Ьтая землю, 
паньї изо вс'Ьх’ь сил*ь старались ее заселить. На Уманской пустині», которую получилт» оть ста¬ 
нові» Валентій Калиновскій вт> 1609 г., синь его Мартинь, чрезь ЗО л'Ьть, уже им’Ьлт» больше 
100 деревень и 11 церквей вь м’Ьстечкахь” („Южная Русь“, т. І СПБ 1905, ст. 53). Вказуючи на 
пю кількість поселень, автор малу звернув увагу на історичне життя XVI та першої поло¬ 
вини XVII в. 

2 ) Уоіишіпа 1е£ит, ї. II, РіЬ. 1859, ст. 466. 

3 ) Арх. Ю.-З. Р., VII, І, 204. 



24 


Микола Ткаченко 


він гадав, що Гуманський ґрунт, який одержав Калиновський, охоплював не 
менше як 82,50 кв. миль 1 ). До цих володінь приєдналися володіння Струсеві 
на Звиногородщині у ). Калиновський мав володіння ще на Брацлавщині та 
в инших місцях. Р. 1629 Калиновському вже належала значна територія з ве¬ 
ликими поселеннями та містами. У Вінницькому повіті володів Калиновський 
Гулівцями, Брацлавському — Тульчиним, Клебанню, Кірнасівкою, Тростянцем, 
Кошичами та Козинцем; на Гуманщині—Тумань, Городецьке, Бабани були 
в його володінню; на Звиногородщині — Вороне, Соколівка, Маньківка, Му- 
шурів, Буки 3 ). 

Придбання такої великої території як„Гуманська пустинь" для Калинов- 
ського поставило низку завдань — економічного, соціяльного, культурного ха¬ 
рактеру. Він змінює за тогочасним звичаєм назву Тумань на Калинград. Така 
зміна назв давніх поселень на нові, гучніші, траплялася за тих часів. Згадаємо 
про заміни назви Буки на Струсьград, замість Клебани — Славгород, Трос- 
тянця — Адамгород і т. инше 1 ). Вони виникають з розвитком польської коло¬ 
нізації на території українських земель. Можливо, що в цей час також 
центром володінь став Тумань. У Туманю відомості що-до людности маємо 
з р. 1629. Тут було 1.067 димів, з них 7з— 362 дими належало Мартину Калинов¬ 
ському, підкоморію Подільському, 705 димів — старості брацлавському Адаму 
Калиновському; з инших значних поселень назвемо Маньківку — з 949 димами 5 ). 

Крім володінь Калиновського, в першій половині XVII в. згадуються 
володіння Каліяна Свирського. Йому належала Христинівка (инша назва 
цього поселення Гунча) (Нипсга). Кожухівка в 1629 р. належала Олені Ко- 
жухівській (з Терлецьких). Буки та Вороне згадуються як володіння дружини 
Кам’янецького старости Потоцького 6 ). На північ, схід та захід од володінь 
Калиновського, на території Гуманської округи зазначимо Цибулів, Лисянку, 
Жашків. Про Цибулів зазначено, що це було володіння волинського каштеляна, 
кн. Корецького, Лисянка належала Даниловичам, Гранів—Синявському. 
Жашків належав Острозьким. Були, можливо, инші дрібніші володіння, але 
всі вони—незначні, порівнюючи з володіннями Калиновського на Гуманщині. 

Господарювання Калиновських на Гуманщині позначалося рисами фео¬ 
дального часу. Ці порядки взагалі були поширені серед шляхти на Україні 
та Польщі. Наскоки більш заможних та менш заможних, забирання ґрунтів 
у селян, нищення лісів, ловля риби, забирання худоби, то-що — все це було 
тоді поширено. Калиновські також визначилися цима наскоками та невико¬ 
нанням ухвал уряду, що надавав право володіти землями иншим особам або 
забороняв робити напади, то-що. Джерела заховали кілька таких випадків. 
Р. 1638 король дав Янові Одрживольському, старості вінницькому с. Мушурів, 
Папужиці, Романівку, але володіти цими поселеннями перешкодив Калинов¬ 
ський. Є кілька справ, які торкаються підданих. Р. 1622 Богдан Красно- 
сельський позивавсь з Калиновським за підданих, ще повтікали з с. Красного 

*) 2г. сі*. XXII, ст. 735. 2 ) Арх. Ю.-З. Р. VII, І, 203. 

3 ) 2г. ск. XXII, ст. 611. 4 ) іЬіа., т. XXII, ст. 177. 

5 ) Кн. гр. вінницька № 4602. А1. .ІаЬіопстзкі. 2г. сіг., т. XXII, ст. 502. 

°) Арх. Ю. 3. Р. VII, І, 207. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


25 


до Буків та Гуманя. Такі-ж справи були з Калиновським р. 1622 у Яна 
Клещевського за підданих, що повтікали з Клещева до Маньківки, у Якуба 
Пясочинського також за підданих, що з Жорнищ утекли до Маньківки, у Чер- 
ленківського за підданих, що втекли до Маньківки з Крищинець. Очевидячки, 
цих справ було більше, порівнюючи з тими, що ми знаємо. Чимало також 
відомо про наскоки Калиновського на Брацлавщині 1 ). 

Мати великГ-володіння на Гуманщині та охороняти їх справді для Кали¬ 
новського була складна річ. Ми вже зазначили раніш, що рух польських за¬ 
можних верств — шляхти та магнатів — стався завдяки змінам в економічному 
життю. Цю потребу мати як-найбільше землі шляхта могла завдовольнити 
особливо на українських землях, їх усебічно експлоатуючи. Калиновський 
теж був перейнятий інтересами як-найбільше експлоатувати природні багат¬ 
ства Гуманщини для експорту через Ґданськ у Західню Европу. Він розвивав 
активну діяльність, організовуючи здобування товарів та збут продуктів 
з своїх володінь. Про це свідчать 2 контракти, що доховалися до нашого 
часу. Це — контракти 1634 та 1638 рр. За першим Калиновський обов’язу- 
ється приставляти поташ львівському негоціантові Убальдіні в рахунок 
забраних 29 тисяч злотих. Піддані Калиновського повинні приставляти його 
до берега біля Нелипковець — тодішньої пристани для збіжжя та лісових 
товарів на Сяні, поблизу Синяви. Через 4 роки р. 1638 маємо новий контракт 
вже з ґданським негоціантом Деменсом. За 108 тисяч злотих Калиновський 
запродує йому поташ з буд гуманських, куницьких, іванських, маньківських, 
буцьких, мушурівських та инших, всього близько 100 лаштів 2 ). Ці відомості 
вказують, що Гуманщина за Калиновського звязується торговельними зноси¬ 
нами з Західньою Україною та з Ґданськом. Вона перед Хмельниччиною була 
в сфері впливу нових форм господарства, які сприяли тому, що природні 
багатства винищувано, людність експлоатовано, а владущі кола збагачувалися. 
Але, очевидячки, такий розвиток нових хижацьких форм експлоатації не зав- 
довольняв усіх потреб гуманського магната. Щоб завдовольнити ці потреби, 
практикується віддавати села в заставу. В 40 рр. XVII в. ми маємо відомості 
про такі віддавання сіл. Р. 1646 Калиновські віддавали Городецьке Федорові 
Юшковському 3 ), Верхнячку (инакше Яворовець) дано в заставу Янові Ле- 
щинському за 1.500 зл.; 1647— 50 рр. Мартин Калиновський, воєвода Черні¬ 
гівський віддав м-ко Соколівку на Конелі в оренду Олександрові Горлинові 
за 7.500 злотих 4 ). Перед Хмельниччиною, як бачимо, Калиновські очевидячки 
дуже потрібували грошей і застава сіл, як експлоатація лісів та инших угід- 
дів, завдовольняла потреби польського магната: нагадаємо, що з Калиновського 
була за цих часів і важлива військова персона. 

Отже ми бачимо, що Гуманщина для Калиновських була за важливе 
джерело прибуткових статтів. Але щоб ці джерела використувати, їх треба 

9 2г. <іг„ XXI, ст. 615—8, 621, ст. Неймана „К. Старина" 1889 р. X, ст. 111. 

2 ) М. Грушевський, Студії з економічної історії... К. 1918, ст. 46. 

3 ) Кн. гр. війн. № 4603. 

4 ) Кн. гр. вінницьк. № 4597. У Соколівці в цей час був замок; жили в м-ку — міщани, 
козаки, путні та панщинні бояри, гайдуки, підсусідки, побережники. 



26 


Микола Ткаченко 


було добре охороняти з боку Степу. Татари тут були неприємним сусідою* 
і для людности, і для польської заможної верстви, що мала жити з багатства 
краю. Справді, деяких заходів до охорони уживають. Ми маємо на Боплановій 
мапі (див. мапу) вказівки на те, що в Туманю, Буках, Охматові, Вороному» 
Соколівці, Зеленому Розі існували фортеці 1 ). Але охорона, очевидно, не 
завдовольняла всіх тогочасних вимог. Зазначені фортеці були на півночі та 
сході Гуманщини, на півдні фортець не було, але й на півночі не раз-у-раз 
вдавалася ця охорона від татар. Кілька випадків з історії татарських нападів 
на це вказує. Р. 1629 Степан Хмелецький під Торговицею на Синюсі побив 
татар, що пробивалися до Гуманя 2 ). Менш щасливо закінчилася справа з на¬ 
падом р. 1644. Татари встигли Чорним шляхом пройти на Гуманщину, розта¬ 
шувалися в Іваньках та пограбували м-ко Шаулиху. Татари взагалі наробили 
багато шкоди в володіннях Калиновського. Проти них вирушив гетьман Ко- 
нецпольський, і під Охматовим йому пощастило погромити їх. Татари мусіли 
тікати за Синю Воду (Синюху), далі у степи на Очаків та инші місця 3 ). Звичайно 
оборона від татар не могла завдовольнити людність, що мусіла жити, чекаючи 
татар. Є відомості в джерелах, що один час козаки мали намір узяти на себе 
охорону краю від Гуманя до Овруча 4 ). 

Отже у першій половині XVII в. те, що на території Гуманщини з’я¬ 
вивсь Калиновський, не цілком удовольнило потреби людности—охорони краю 
від татар. Це сприяло тільки більшій диференціяції людности на менш та 
більш заможних—поширенню експлоатації селян. 

Нам ще лишилося спинитися, раніш ніж перейти до Хмельниччини на 
Гуманщині, на становищі селян перед Хмельниччиною на Гуманщині. Па 
можливості також треба вияснити звязок Гуманщини з козацькими рухами. 
Виясняючи ці явища, треба згадати, що Гуманщина сусідувала з Поділлям, де 
було розташовано польські війська 5 ). Сам Калиновський, також значна особа 
в війську, має військо. Все це могло затримувати розвиток селянських зако¬ 
лотів та козацьких повстань на території Гуманщини та Брацлавщини. Де¬ 
хто з дослідників, напр. Влад.-Буданов, висловив гадку, що про козацькі 
рухи тут можна не ставити питання, бо козацтво тут не утворювалося (і ). 
Можна гадати, що погляд цей — хибний. Гуманщина, маючи колонізаційний 
звязок з Брацлавщиною, межувала на півдні з Степом, далі мала звязок 
з Подніпров’ям. Можна навести відомості про рух Наливайків, що розпочавсь 
на Брацлавщині та перекинувсь на територію Гуманщини. В Гуманських лісах 
переховувавсь якийсь час Наливайко, пізніш його погромив Жолкевський 7 ). 
Тому можна гадати, що заколоти на Гуманщині були, але звичайно, завдяки 


*) Відомості Бопланові що-до Гуманщини можна тепер уважати за не цілком точні; напр.,, 
не всі позначено ліси. Не згадано за деякі поселення. 

2 У М. Г р у ш е в с ь к и й, Іст. Укр.-Руси, VIII, І, ст. 68. 

3 ) „Дневник Осв-Ьцима 44 К. Стар. 1882, кн. І, ст. 143—148. 

4 ) Арх. Ю. З.-Р., ч. III, т. І, ст. 331. 

®)М. Грушевський, Іст. України-Руси, VII, ст. 543. 

6 ) Вл.-Буданов-ь. Арх. Ю.-З. Р., ч. VII, т. III, ст. 65 (вступ). 

7 ) В. Доманицький, Козаччина на переломі XVI — XVII: Записки Наукового Това¬ 
риства ім. Шевченка у Львові, т. 62. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


27 


тому, що була військова сила панська близько, вони не могли набрати широ¬ 
ких розмірів. А сприятливий ґрунт для них був у тому становищі, в якому 
перебували селяни. Коли справедливі відомості, що Калиновський міг набрати 
з своїх володінь близько 40 тисяч війська на волоську війну *), то він міг 
використовувати ці сили й на те, щоб приборкувати заколоти. На жаль, дже¬ 
рела, що чи ще не опубліковані чи може загинули, не дозволяють поки-що 
цілком розвязати" це питання. Становище підданих перед Хмельниччиною на 
Гуманщині було надзвичайно важке. На це вказує й те, що на Гуманщині на 
початку Хмельниччини вибухло сильне повстання і це повстання викликали 
тяжкі економічні та соціяльні умови життя людности. Мабуть до цеї тери¬ 
торії цілком можна застосувати характеристику селян, подану в Боплановому 
„Описові України", а Боплан саме перед Хмельниччиною був на Україні. 

„Селяни, каже він, там дуже вбогі, бо повинні робити три дні на тиж¬ 
день разом із своїми кіньми на користь свого володільця та давати йому, 
відповідно до якости землі, багато мір зернового хліба, силу каплунів, курей, 
гусей та курчат на Великдень, Зелені Свята та Різдво; по-за тим — возити 
дрова для потреб свого володільця та відбувати тисячу инших повинностів, 
що їх не зобов’язані були-б виконувати без платні; окрім того, поміщики 
вимагають од них грошової повинности, також десятини від баранів, поросят, 
меду, усіх фруктів та третього бика що три роки. Взагалі вони повинні да¬ 
вати свойому панові все, що той надумається від них вимагати, тож не див¬ 
ниця, що ці нещасні, поневолені в такі тяжкі умови, ніколи не можуть нічого 
заощадити. Але це ще менш важливе, ніж те, що їхні володільці користу¬ 
ються безмежною владою не тільки над їхнім майном, ба й над їхнім життям, 
така велика воля в польського панства, що живе ніби у раю, а селяни пере¬ 
бувають ніби в чистилищу" 2 ). Цим середньовічним порівнянням становища 
двох клас, однієї багатої, другої вбогої, Боплан хоче найяскравіше підкрес¬ 
лити безодню, що була на Україні перед Хмельниччиною між панами та 
селянами. 

Суспільні відносини на Україні змінило повстання Богдана Хмельниць¬ 
кого— козацька революція. Ця революція скинула феодально-шляхетський 
лад і вкинула в життя нові сили, щоб це життя творити. 

Козацька революція почалася, коли докотилася звістка про Жовтоводську 
та Корсунську поразку поляків, про те, що два гетьмани Потоцький та Ка¬ 
линовський потрапили до полону. Скрізь почалося повстання. На Гуманщині 
повстанський рух звязують з тим, що Богдан Хмельницький підійшов до Бі¬ 
лої Церкви. На Гуманщині повстання вибухло надзвичайно сильно. „Хлопська 
сваволя почавши від Гуманя таку гору бере, наче друге військо Хмельниць¬ 
кого"— пише сучасник 3 ). Почалися криваві розправи з поляками, жидами за 
їхні знущання, експлоатацію селян та різні утиски. Маємо відомості про 
жорстокі розправи у Немирові, Тульчині, Брацлавлі, Вінниці, Туманю, Крас¬ 
ному та в инших місцях. Облогу Тульчина, напр., провадив Ганжа—старший 

*) 51. Сео^г. Кг. Роїзк., т. III. 2 ) В е а и р І ап, Оезсгірбоп О’ІЛсгаіпе. Рагіз М. ВССС ЬХІ,, 
стор. 23— 24. 3 ) М. Грушевський, Іст. Укр.-Руси, ч. VIII, т. III, ст. 36—39. 



28 


Микола Ткаченко 


на Гуманщині; він в инших джерелах зветься полковником гуманським. Сувора 
розправа була з жидами в Гуманю в 1648 р., як про це оповідає Сабатай. 
Кривоніс, Ганжа були керівниками повстання. В українських думах залиши¬ 
лося чимало описів про окремі моменти цієї козацької революції та тодішні 
настрої людности, що допіру одзволилася від панів *). 

Разом з розвитком повстання почалася організація сил, що брали участь 
у повстанню. Утворилися полки. На території Гуманщини був гуманський 
полк, що мав по сусідству брацлавський, кальницький, білоцерківський, кор- 
сунський. Всього в 1648 р. налічувано 16 полків. Докладніш ми спинимося 
далі на гуманському полку, зараз-же відзначимо, що він брав надзвичайно 
активну ролю в повстанню. 

Одночасно з цим довелося гуманській людності відчути також тягар 
перебування татар, з якими вже вони були знайомі по нападах. Початок 
повстання на Гуманщині звязаний з руйнуванням сіл. Так, відомо про зруй¬ 
нування Бабанки, Торговиці — маєтків Андрія Лещинського ~). Був поруйно¬ 
ваний Цибулів. Ці одинокі звістки, очевидно, не передають докладно всього 
про знищення. В 1649 р. м. Тумань мав завдання поставляти провіянт 70.000 
військові Тугай-бея, що стояло у Саврані та Чечельнику та инших місцях 3 ). 

А тимчасом події відбувалися далі. Зборівську умову змінив Білоцерків¬ 
ський трактат, що повертав багато втраченого за Зборівською умовою полякам. 
Це звичайно відбивалося на стані країни. Гуманщина теж сильно страждала. 

Р. 1651 по Берестейській поразці Богдан Хмельницький закликав уні¬ 
версалом полковників гуманського, вінницького, брацлавського, паволоцького 
бути на поготові та вжити заходів до охорони по цій нещасливій для козаків 
кампанії. Наслідки Білоцерківського трактату зле відбилися на Гуманщині. 
Тут мали право розташуватися польські війська та збирати провіянт, правда, 
небагато 4 ). 

Ці важкі умови для Гуманщини в звязку з тим, що на ній перебували 
то татари, то поляки, ставили цю територію на військовий стан увесь час. 
Р. 1653 московські посли Стрешньов та Бредихін, переїздячи через Буки, 
Бабани, Чорну Каменку, Маньківку, Ціберманівку, Шаулиху, були у Гуманю; 
в своїх повідомленнях до Москви визначають військовий стан людности. Треба 
було або оборонятися, або гинути, або тікати від татар, що тут ходили та 
брали в полон і грабували людність 5 ). З цими часами можна звязувати пере¬ 
селення людности з-під Дністра, Бога на Лівобережжя та Слобожанщину с ). 

Тимчасом по Переяславській умові р. 1654 розгортається далі боротьба 
між поляками, козацькими військами, татарами. Поляки почали наступ свій 


9 В. Антоновичі» и М. Драгоманові), Истор. пЬсни малорусск. нар., т. II, в. І К. 
1875. У думах є згадки про Веремія Волошина, гуманського полковника. В цьому Волошинові, 
як визнає дехто з дослідників, можна пізнати Ганжу — гуманського полковника (Истор. п'Ьсни, 
іЬ„ ст. 51—2). 

2 ) Кн. гр. Він. № 2491, а. 471. 3 ) МісЬа1о\удкі, Кзі^о-а рот., ст. 36 5. 

4 ) Дн. Осв. К. Стар. 1882 дек., ст. 540—1. б ) Акти Ю. и 3. Р. X, 100—108. 

6 ) Д. Баталій, Очерки изь исторіи колонизаціи и степной окр. Мос. гос., т. І, М. 1887, 
ст. 390—1. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


29 


р. 1653. Вони здобули Ягубець, Мушурів, далі р. 1654 — Обозівку, Тала- 
лаївку, Орадівку, Христинівку 1 ). Цими походами, що ними керував Степан 
Чарнецький, поляки неначе хтіли винагородити себе за нещасливу кампанію 
біля Ладижина, звязану з урочищем Батогом; тут Богдан Хмельницький побив 
поляків, і в цій бійці загинув Калиновський. Дальший похід поляків звязаний 
з 1655 р. з так зв. „Дрижипільською війною". Почалася ця війна з того, що 
поляки наступили на Брацлав та Ладижин, а відсіля пішли на Тумань. Тут 
зачинивсь Богун з иншими полковниками 2 ) та так хоробро оборонявсь, що 
поляки мусіли зняти облогу, бо почули, що наступає Богдан Хмельницький 
з допомоговими московськими військами. Поляки рушили на Охматів, і тут 
недалеко цього міста сталася бійка між ними та козаками. Мала кількість 
козаків та московського війська дала перевагу полякам, але використати її 
не дав Богун. Він вийшов із Гуманя та зайшов у тил ворогові і цим уратував 
становище. Богдан Хмельницький приневолений був відступити на Буки 
і далі до Білої Церкви. Пізніше, згадуючи про цю кампанію, козаки про¬ 
звали її „Дрижипільською", бо вона була взимку, коли був лютий мороз; 
з цією назвою ця війна лишилася у літописах 3 ). Поразка Богдана Хмель¬ 
ницького під Охматовим не завдовольнила поляків; вони повертаючися по¬ 
руйнували чимало українських сіл та містечок — Лещинівку, Дмитрашівку, 
Устя, то-що. Крім цього, дозволили татарам збирати ясир та грабувати люд¬ 
ність. „А поляки отдавши наді» совість христіянскую невинних людей сво- 
их*ь вт> неволю б'Ьсурманскую, сами в-ь похмйля Дрижиполского по кварте- 
рахт» висиплялися"—зауважує з приводу цього літопис Величка 4 ). 

Після Дрижипільської війни Гуманщина лишається в сфері впливу по¬ 
ляків і татар. Останні за звісткою' р. 1657 були під Сушківкою, були під 
Губанем, де пограбували торговців та захопили у полон їх та невеличкий 
загін козацький 5 ). 

Отже, кінчаючи оглядати події на Гуманщині за Хмельниччини, ми 
можемо бачити, що, хоч наші відомості і далеко не повні — однаково з них 
видно, що Гуманщина надзвичайно активно виявила себе в козацькій рево¬ 
люції. Дальший хід подій на Правобережжю поставив Гуманщину в важке 
становище. Тут господарювало чимало татар, поляки чинили багато шкоди 

2 ) Пам. Кіевской Ком. для разбора древнихт» актові», т. III К. 1898, ст. 178—9; Подорож 
Павла Алепського, II, 19- 21. 

“) Літопис Самовидця називає трьох полковників — Богуна — вінницького, Зеленського —- 
брацлавського, Гоголя — піддністрянського (Літ. Сам., стор. 242). Богун — визначна постать 
бозького козацтва; він виявив свої здібності в боротьбі з татарами та турками. Він також разом 

з Сірком — запорозьким кошовим відмовилися присягнути на Переяславській раді, що викону¬ 
ватимуть Переяславські пакти. Про Богуна є спомини в історичних піснях (Антоновичі» и Дра- 
гомановт», Ист. п..., т. II, в. І, ст. 98). 

; ‘) Н. Костомарові», Богдані» Хмельницкій, III изд., 4 ст. 190—5. Літописи Граб’ян- 
чин, ст. 134, Величків І, 209—14, Самовидців 242—3. 

4 ) Літ. Величків, І, ст. 214. У Самовидця цю подію переказано иншими виразами „И то- 
гдажт» ляхи позволяли татарамі» самимт» людей себ'Ь поздававшихся ві» неволю брать за нагороду 
помочи, якого безчелов’Ьчія козаки стали имт» бьіть противн'Ьшіе и лучше желали всЬ на войн'Ь 
погибать, нежели имі» поварившись поддаваться“ (Самов., ст. 243). 

5 ) Актьі Ю. и 3. Р., IV, ст. 4, 64. 



зо 


Микола Ткаченко 


людності, руйнували села, то-що. Людність оборонялася як могла. В історії 
щієї боротьби варте на увагу ім’я Богуна, брацлавського полковника, що 
визначивсь своєю боротьбою проти татар та поляків на Побожжю. Що-до 
змін суспільних відносин можна думати, що Білоцерківський трактат не дав 
цілком відновити шляхетського ладу на Гуманщині. Частково робили спроби 
поляки, але відновити цілком перешкоджали революційні хвилі. 

Дальший хід подій на Гуманщині за часів Руїни надзвичайно бурхливий. 
Але раніш, ніж дати огляд цих подій, ми спинимо увагу на розгляді нової 
організаційної форми, в якій відбувалося життя Гуманщини — на гуманському 
полку, його території та стані. 


Гуманський полк виник підчас козацької революції р. 1648. За реєстром 
р. 1649 він був величенький. В йому рахувалося 2.949 козаків — себ-то він 
був менший тільки від Чигиринського, Корсунського, Канівського, Білоцер¬ 
ківського, значно більший від сусідніх полків — Брацлавського, Кальницького 
(згодом Вінницького). ‘ 

Полк поділявсь на 14 сотень — перша — Гуманська (м. Гумань), Мань- 
ківська (м-ко Маньківка—сотенне місто), Івангородська (Івангород),. Вузівська 
(Бузівка), Бабанська (Бабани), Бершадська (Бершадь), Кочубіївська (Кочу- 
біївка), Цибулівська (Цибулів), Іванська (Іваньки), Бучанська (Буки), Кисляцька 
(Кисляк), Соболівська (Соболівка), Романівська (Романівка), Ладижинська 
(Ладижин). Коли згадаємо історію залюднення, то можна бачити, що согенні 
міста були здебільшого давні поселення, які мали раніш фортеці — Гумань, 
Іваньки, Буки, Романівка, Соболівка, Цибулів, то-що. 

Територію Гуманського полку склали очевидно здебільшого володіння 
Калиновських. Історик Костомаров, визначаючи цю історію в пізніших адмі¬ 
ністративних одиницях, застосовує сюди територію з Гуманського повіту, 
східню частину Гайсинського, південну частину Липовецького, західню частину 
Звиногородського. Гуманський полк межував на заході з Брацлавським, на 
півночі з Кальницьким та Білоцерківським, на сході з Корсунським *). 

Частина східньої території історичної Гуманщини (тепер колишньої Зви- 
ногородщини) належала до инших полків; до Білоцерківського полку — напр. 
сотні з містечками Боярка, Кам’яний Брід; Лисянська сотня належала до 
Корсунського полку. 

Отже Гуманський полк, можна сказати, займає територію сливе з при- 
родніми межами: на півдні він відмежувавсь Синюхою від Степу, на заході 
Богом, вийняток, правда, становила Бершадська сотня, на сході він не цілком 
доходив до рч Гнилого Тікича. Кількістю козаків він наближавсь до півден¬ 
них полків — Чигиринського, Канівського, Черкаського, Білоцерківського, що 
дуже визначалися в історії козацьких рухів. 

*) О. Б о д я н с к і й, Реєстре всего войска запорожскаго... 1649 г. М. 1875. М. Макси¬ 
мовичі), Сочиненія, т. І, ст. 695—6. Н. Костомарові», Богдані» Хмельницкій, II (2 вид.), 
4:т. 224. М. Грушевський, Історія України-Руси, VIII,' Ш, ст. 276. Реєстр 1649 р. визнають 
дослідники неповним. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


31 


Гуманський полк мав р. 1649 за полковника Осипа Глуха, що був уже 
не першим полковником. До його гуманськими полковниками були Ганжа 1 ), 
Шпепка (Степом). Осип був спочатку гуманським сотником, по Зборівській 
умові став полковником. Він не раз брав участь у боях з поляками та тата¬ 
рами. Згадується за його в джерелах підчас Берестейської поразки, потім його 
ім^я звязано з побиттям татар на рч. Синюсі 2 ). 

Гуманський полк поділявсь на сотні, кожна сотня мала свого сотника. 
Реєстр р. 1649 зазначає сотників та кількість козаків у сотні; їх тут ми 
дозволимо собі навести. 


1. Сотня 

Гуманська полкова .. 

. 295 

козаків 

2. 

»> 

Маньківська —Гришай Бовдирь . 

. 251 

»» 

3. 

99 

Івангородська — Василь Бублик . 

. 201 

м 

4. 

м 

Вузівська — Іван Черкас . . . 

. 171 

99 

5. 

>» 

Бабанська — Степан Килимей • . 

. 198 

>» 

6. 

»» 

Бершадська —Лук’ян Ґродзенко . 

. 188 

»> 

7. 

»» 

Кочубіївська — Гринець Шелест . 

. 204 

„ 

8. 


Цабулівська — Іван Ґродзенко . 

. 226 

>» 

9. 

»» 

Іванська — Минько „ 

. 248 

»» 

10. 

>1 

Бучанська — Присз „ 

. 219 

»> 

11. 

»» 

Романівська — Гринець Рудий . 

. 239 

„ 

12. 

»» 

Кислянська — Степан Мовчан 

. 201 

99 

13. 

»» 

Соболівська — Андрушко Филенко. 154 

99 

14. 

)• 

Ладижинська — Юрко Яхненко . 

. 153 

»» 


В усіх сотнях, окрім Гуманської, сотників зазначено точно.. Найбільші 
сотні що-до числа козаків були Гуманська (295 к.), Маньківська (251) — най¬ 
менша Ладижинська (153). Коли ми переглянемо реєстр козаків Гуманського 
полку, то побачимо, що козаки або місцевого походження (Гумань, Цибулів, 
Босівка, Вороне, Мушурів, Звиногородка і т. д.), або прийшли з инших 
місцевостей (Черкаси, Запоріжжя, Вінниця, Деражня, Немирів, Зборів, Любар, 
П’ятигори та инші). Мають козаки прізвища, що вказують на зайняття (Тесля, 
Мелник, Кушнір, Крамар), трапляються й прізвища — Турчин, Татарин, 
Москаль, Волошин, Муштай та инші. Є згадка про Якова Золотаря (Кочу- 
біївська сотня), можливо родича земянина Митка Золотаря, що р. 1545 воло¬ 
дів Мушуровим, 

Треба зазначити, що ці докладні відомості ми маємо для Гуманського 
полку тільки 1649 р. Пізніші відомості коротші і не такі багаті для історії 
полку та його стану, за вийнятко.м хіба звісток р. 1654. 

В 1654 р. по Переяславській умові переводили опис полків; від цього 
опису залишилися короткі звістки що-до Гуманщини. 

У цих переписних книгах, що походження їх звязується з присягою 
людности московському цареві, подано такий опис Гуманському полку. 


*) У Максимовича (Соч. І, ст. 696) є вказівка на оповідання, начеб-то Ганжа загинув під 
Пилявою, де заховалися дві могили з назвою Ганжівки. 

2 ) Максимович згадує про пісню, звязану з гуманським сотником Юзьком. Він гадає, що 
цей Юзько є, мабуть, Глух. 







32 


Микола Ткаченко 


„Уманского полка роспись городами: Умань, Осевка, Боршевка, Верховна, 
Ладвіжині), Соболевка, Кубличь, Вербичь, Манковка, Буки, Иванка, Бабани, 
Бузувка, Цимермановка, М-Ьстечки: Кир'Ьевка, Манчюлка, Мшарова, Демовка, 
Пенковка, Бундуровка, Иваньково, Манковка, Устья, Стражгородокт>, Степа- 
новка, Псаревка, Оредовка, Егубець, Сушковка, Хрестиполе, Коневая" 1 ). 
У цьому реєстрі р. 1654 ми зустрічаємо поселення, відомі нам з реєстру 
1649 р.; тут також є неправильні назви (напр. Мшаровка—очевидячки Мушурів). 
Найцікавіша вказівка тут та, що існували поселення, про які тепер вже нема 
відомостей. Звертає на себе увагу, що існувало двоє Маньківок. Очевидно, 
з давнішої Маньківки (сучасної) * сталося переселення в нове поселення, що 
дістало назву також Маньківка. 

З реєстру 1654 р. можна бачити, що територія Гуманського полку змі¬ 
нилася. Нема згадок про Бершадську сотню на заході та Цибулівську на 
півночі. Зате більше визначилися сотні Білоцерківського та Корсунського 
полків, що межували з Гуманським полком. В Білоцерківському полку зга¬ 
дуються Боярка, Кам’яний Брід, Шаулиха, в Корсунському — Лисянка, Водя¬ 
ники, Звиногородка, Кальниболото. Деякі з цих поселень докладно описано. 
Ось для прикладу опис Шаулихи. 

„Городь Шавулиха на р'ЬкЬ на Тикич'Ь Угорскомь; а по другую сторону 
ріжа Шаулиха. Около слободь стоячей острогь; да в'ь тому острогу башня 
с-ь воротт» про'Ьзжая, за трой ворота. На городь на ряду: 2 пищали жел'Ьзньїх’ь 
ядромь, по 2 гривенки, да обрьівок'ь пещали жел-Ьзиой. Зелья и свинцу н г Ьтт>“. 
Опис писано тодішньою московською мовою. Ревізори подають ще про кіль¬ 
кість козаків та міщан — 296, з них 193 міщанина та 103 козаки. Зазначається 
також уряди. Козацький уряд складавсь з сотника (Ів. Матвієм), отаманів 
(М. Шуфилда, М. Григор’їв), хоружого (Ів. Чиженко), осавула (Март. Без¬ 
верхий), військового писаря (Корнило Іванів). Міщани мали за бурмистра — 
Никона Семенова, за війта—Семена Тимофієва. В м. Шаулисі були 
З церкви — Троїцька, Успенська, Михайлівська. 

Подібний опис маємо для м. Боярки, Кам’яного Броду. В першому по¬ 
селенню було 568, у другому 1.009 козаків та міщан, крім уряду 2 ). 

У згаданих поселеннях Корсунського полку. теж багато людности. 
В Лисянці згадується сотник, отаман, 3 осаули, 523 козаки та 73 міщан, 
у Водяниках — 1 отаман, 1 осаул, 163 козаки, 100 міщан. Звиногородка має 
1 сотника, 1 отамана, 2 осаули, 513 козаків, 48 міщан; м. Кальниболото — 

1 сотника, 317 козаків, 62 міщан 3 ). Очевидно, всі ці поселення були сотен¬ 
ними центрами. 

Значна кількість козаків та міщан, очевидно, була по инших сотнях 
Гуманського полку; це можна бачити, правда, з иншого джерела, подорожи 
Павла Алепського 1654 р. по Україні. Він пише про козаків, що всі вони: 
були на військовій нозі, чекаючи нападів то татар, то поляків. Згадується. 


*) Акти Южной и Западной Россіи, т. X, ст. 295. 
2 ) Акти Ю. и 3. Р. X, ст. 793—5. 
в 3 ) іЬісІ., ст. 296. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


33 


за Дмитрашівку, Горячківку, Соболівку, * Обозівку, Талалаївку, Орадівку, 
Гумань, Краснопілку, Маньківку, Буки, Лисянку. 

Автор подорожи констатує, що в усіх цих містах є багато людности, описує 
її зайняття, зазначає укріплення, то-що. Ми спинимо коротко увагу на описах 
Гуманя та Маньківки, що докладніші порівнюючи з иншими. 

Гумань, як оповідає мандрівник, перше велике місто в землі козаків, що 
вони зустріли; його будинки високі та гарні, здебільша вони належали по¬ 
лякам, жидам, вірменам; вони мають численні круглі вікна з різнокольоровим 
склом. Місто має дві фортеці, третю добудовують. У самому місті є чимало 
польських палаців та ще 10 церков *). 

Як подробицю що-до військового життя тих часів зазначимо, що підчас, 
приїзду мандрівника полковник „Симеон“ був з військом за містом,. догля¬ 
даючи за татарами та поляками. 

Маньківка справила вражіння на Алепського своєю величиною. Це було 
величеньке місто з трьома фортецями. У місті було чотири ставки. Міські 
будинки, що належали раніш жидам та вірменам, були гарні. В місті було 
4 церкви та за містом манастир. Але найбільше вражіння справив на ман¬ 
дрівника палац Калиновського. Калиновський мав раніш у володінню велику 
територію та багато тисяч підданих 1 2 ). 

Відомості що-до Гуманського полку за Хмельниччини, хоч вони далеко 
не завдовольняють нас, усе-ж численніші порівнюючи з пізнішими часами. 
Пізніш аж до початку XVIII в. відомо, що Гуманський полк існував, як 
окрема одиниця. Полк переживав чимало нападів, звязаних із тою боротьбою 
на Правобережжю, що відбувалася в 2 пол. XVII в. Боротьба владущих верств 
на Україні за допомогою то Польщі, то Москви, то татар, потім окремі ви¬ 
ступи сусідів України відбивалися на життю Гуманського полку. На його 
території то з’являються, то зникають новоутворені полки, що виникли зав¬ 
дяки різним умовам. 

З гуманських полковників 2 пол. XVII в. згадується за Григорія Дер- 
жановського (1651 р.), Михайла Ханенка (1658—1669 рр.) 3 ), що був обраний 
на гетьмана р. 1670 у противагу Дорошенкові і зріксь р. 1674, Григорія 
Білогруда (1672 р.), його заступив Ґродзенко (1672 р.), потім Степан Явор- 
ський (з 1673 р.), при йому Гумань зруйнували турки в 1674 р. 

1 ) У Гуманю р. 1668 згадується про манастир, де перебував еп. Методій, що його заслав 
сюди Тукальський (Акти Южной и Зап. Р. VII, 78). 

2 ) „Путеїи. Антіохійскаго патріарха Макарія... описанное... Павлом!» Алеппским'ь", ст. 1—ЗО. 
Чтен. Моск. Общ. Ист. и Др. М. 1897, кн. 4. 

3 ) Дн. Освецима окр. вид. 79 М. Максимовичі?. Соч., І, ст. 697—8. Питання про 
гуманських полковників та взагалі історія Гуманського полку ще потрібує нових джерел. Так 
що-до полковників згадаємо вказівку Павла Алепського на полковника Симеона (1654 р.). Лаза¬ 
ревський згадує, що Іван Кіндратович Лизогуб був гуманським полковником (1661 р.); він 
один час був прихильником Дорошенка, потім перейшов до Самойловича (К. Стар. 1882 г., 
Кн. І, ст. 101—2 ст. О. Лазаревського „Лизогубьі")* Що-до Ханенка зазначимо вказівки О. Лаза¬ 
ревського „Опис Ст. Мал.“, т. 1, ст. 75 для часів по 1674; з Білогрудом звязується вр. Білогру- 
дівка біля с. Пиковця. Також В. Антонович і В. Бец „Истор." Д’Ьят. Юго-Зап. Россіи" К 1885, 
ст. 95—98. 

Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. З 



34 


Микола Ткаченко 


Р. 1712 від кошового Гордієнка на Гуманщину надіслано було за пол¬ 
ковника Поповича. Р. 1768 мав звання гуманського полковника Іван Гонта ! ). 

У 2 пол. XVII в., як ми були зазначили, зменшується територія Гуман¬ 
ського полку, бо виникають нові полки, і вони існували деякий час. Маємо 
вказівку, що на схід од Гуманського існував р. 1657 Лисянський полк; пол¬ 
ковником його був Демко Якимович. Цей полк недовго був на початку 
гетьманування Хмельницького. 

Відомо, що р. 1669 існував Торговицький полк, з полковників цього 
полку згадується за Степана Щербину та Єфима Торговицького. Полк оче¬ 
видячки існував до 1674 р. 

Знайомлячися з територією Гуманського полку від Хмельниччини до 
кінця XVII в., бачимо, що, завдяки своєму географічному становищу, вона 
посідала окреме місце в історії Правобережжя. 


Хід козацької революції на Гуманщині дає нам уявління про те, в яких 
умовах доводилося жити людності. Ці відомості доповнюють огляд території 
Гуманського полку, стану його залюднення, скільки це дозволяють джерела. 
Тепер треба спинитися на економічному стані та суспільних стосунках на 
Гуманщині за часів козацької революції. 

Перші роки революції зминули під знаком революційного піднесення. 
Постійні напади татар, поляків, далі голод та инші природні явища спричи¬ 
нилися до того, що господарство занепадало. Це ще було можна визнати 
в 1650 р. Згодом край починає оживати. Р. 1654 згаданий Павло Алепський 
зазначає, що козаки, опанувавши країну, поділили землі між собою, рубають 
ліси, випалюють їх коріння та засівають землю. На цій землі вони сіють 
пшеницю, жито, ячмінь, льон та инше. Мандрівник зазначає, що в країні 
є млини, ставки з рибою, пасіки. 

Крім цих зайнять на Гуманщині було розвинено торговлю. В донесіннях 
Стрешньова та Бредихіна до Москви Гумань схарактеризовано як значне 
торгове місто. „А вь Умань, государь, городь прі'Ьзжають изь Крьіма и изь 
Очакова и изь иньїхь крьімскихь городовь торговать Татарове и Армяне 
и дворьі и лавки для товаровь наймують“. До Гуманя приїздять з инших 
місць—„путивльскіе пушкари, Федка Курдюмовь да Мишка Рожковь: бьіли 
де они вь черкаскихь город'Ьхь, вь Умані, для своєго торгового промислу“ 2 ). 

Ці короткі відомості показують, що країна віджила після 1650 р. 

Людність, здобувши змогу сама розпоряджатися землями, стала вико¬ 
ристовувати природні багатства, щоб улаштувати своє життя в нових умовах. 
На Павла Алепського величне вражіння справила надзвичайна діяльність 
народу, що був раніш стиснутий феодально-шляхетським режимом та не міг 
використувати того, що мав біля себе. Це свідоцтво в порівнянню з Бопла- 
нівською характеристикою яскраво визначало хвилі нового життя, що по¬ 
встало для пригнічених клас людности. Але разом з цим козацька революція 

*) М. Максимовичі). Соч. І, ст. 691, 698. 

-) Акти Ю. и 3. Р. т. X, ст. 84, 92, 129, 173. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


35 


несла инші явища економічного, соціяльного та політичного характеру, що 
стали на дорозі дальшого розвитку. 

Чимало перешкоджала дальша боротьба на Україні владущих кіл Москви, 
Польщі та України, що в ній дуже велику участь брали татари; ця боротьба 
розпочалася після Богдана Хмельницького і фактично привела Правобережжя 
наприкінці XVII в. до руїни. Боротьба ця відбувалася за інтереси економічні, 
соціяльні, політичні — цих владущих заможних верств. Ще за Богдана Хмель¬ 
ницького далася-в знаки на Україні централістична політика Московського 
уряду. Вона не могла викликати завдоволення серед старшини, що вже еко¬ 
номічно була закріплялася та виявила свої старшинські інтереси, як певної 
владущої класи. Побачивши, що Московський уряд втручається в українські 
справи, старшина починає шукати засобів, щоб зберегти своє владуще ста¬ 
новище. Цьому поширенню опозиції проти Московського уряду чимало 
сприяли звістки, що на Білорусі нищиться козацтво, забороняють посполитим 
(селянам) уписуватися до козаків 1 ). 

Нового гетьмана Юрія Хмельницького швидко заступив Виговський, 
оборонець старшинських прав. Виговський відновив стосунки з Польщею, що 
їй симпатизував був дехто з полковників, між ними гуманський полковник 
Михайло Ханенко 2 ). Наслідком цих стосунків була відома Гадяцька умова 
1658 р., що за автора її визнають Юрія Немирича. Вона мала велике зна¬ 
чіння в історії політичній, дарма що реальних наслідків не дала. Виговський 
зазнав поразки, мусів піти з гетьманства, що знов перейшло до Юрія Хмель¬ 
ницького. 

Гадяцька унія, виявивши класові інтереси старшини, вплинула на дальший 
розвиток подій. Коли довелося вирівняти відносини до Московського уряду, 
то відчувсь вплив Гадяцької унії, що і тут Україна мала бути окремою дер¬ 
жавою. Статті, що уклала старшина на Жердевському полі біля Терехте- 
мирова, виявляють також інтереси старшини. Але Трубецький, московський 
воєвода, не погодивсь, заявивши, що він не мав інструкції від уряду. У Пе¬ 
реяславі р. 1659 відбулася рада, за нею старшина мусіла була прийняти 
неприємні для неї Переяславські статті. На цій нараді не було кількох Пра¬ 
вобережних полковників — брацлавського, подільського (вінницького), паво- 
лоцького, білоцерківського, гуманського (Михайла Ханенка) та київського 
й чигиринського. Отже-ж вони не присягнули Москві. За цими статтями на 
Україні мали бути по різних місцях московські гарнізони. Воєводи мали бути 
в Переяславі, Чернігові, Ніжені, Гумані, Брацлаві. В залежне становище 
поставили також поспільство, відокремивши його від козаків. Звичайно це 
все викликало незавдоволення старшини та инших верстов людности. 

Тимчасом воєводи з’явилися в містах. У Гумані був за воєводу Гри¬ 
горій Козловський. Переяславські статті не завдовольнили старшини, прий¬ 
няття їх відбулося в оточенню московського війська. За таких обставин зви- 

*) Акти Ю. и 3. Р. IV, ст. 15. В. В. В о л к т>-К арачевскій, „Борьба Польши сь коза- 
чествомть во 2 пол. XVII и віз начал-Ь XVIII ст/*' ст. 14—15. 

-) Н. Костомаров*ь: „Гетманство Вьіговского", ст. 43. Соч. т. II, 2 вид. також прані 
Гарасимчука в Зап. Наук. Т-ва у Львові т. 87—89. 



36 


Микола Ткаченко 


чайно не було спромоги виявити своє незавдоволення. Більша залежність* 
гетьмана від Москви, контроль воєвод, що звичайно могли мати своїх 
агентів, нарешті, скасування козацтва в Білорусі — усе це викликало при 
першій нагоді сильну опозицію старшини. Коли почалася війна з поляками, то 
також чимало значіння все це мало в поразці Шереметьєва під Чудновим (1660 р.). 

Ця кампанія виявила також ті наслідки, що можуть повстати через не¬ 
правильне розуміння життьових умов краю 1 ). 

Всі ці події утворили на Гуманщині групування. Ми вже знаємо, що гуман- 
ський полковник Михайло Ханенко прихильно ставивсь до Польщі. Щоб проти¬ 
ставити щось впливам Виговського, московська влада мала за свого Івана. 
Безпалого, і він, бувши в ["уманю, дбав за московських ратних людей 2 ). І тут 
становище змінилося після Чудновської поразки. На Гуманщині поширюється 
більше вплив польський. За конституцією р. 1661 старшина, прихильна до 
поляків, одержала нагороди. Михайлові Ханенкові, напр., надано права дво¬ 
рянства, кажучи терміном XVIII в., Євстафій Гвовський здобув у володіння 
Чорну Каменку 3 ). 

Взагалі в 60 рр. XVII в. владуща шляхетська верства на Гуманщині 
оживилася. В подимному переписові р. 1664 зазначається кількість димів та 
подимне в поселеннях, котрі або давніш належали володільцям, або мали вже 
нових володільців. Р. 1664 зустрічаємо володіння Калиновських в Циберма- 
нівці (15 дим.), Сушківці (143 дими, млин), Охматові (5 дим.), Зеленому Розі 
(З д.), Польній Верхнячці (8 д.), Вороному (4 дими), Буках (40"димів, став, 
млин), Іваньках (ЗО д. та 1 мл.), Косенівці (10 дим.), Романівці (140 димів та 
2 млини). Звичайно це все були малі володіння, порівнюючи з тими, що були 
в цих селах перед Хмельниччиною. Окрім володінь Калиновського, позна¬ 
чається володіння й инших панів; кількість їхня значно збільшилася на Гуман¬ 
щині, порівнюючи з тим числом, що ми маємо перед Хмельниччиною. З инших 
володільців одзначимо Костянтина Вишневецького в Бабанці (2 дими, млин), 
Ізабелу Чарторийську в Талалаївці (20 димів, 2 млини), Павла Клобацького 
в Кочубіївці 4 ) (40 дим, 4 млини). Волинського — в Зеленому Розі (25 дим.), 
Себастьяновича в Лісовій Верхнячці (15 димів), Конецпольського у Думи- 
трашках (20 димів та 1 млин), Жабоклицького у Станиславові (20 димів, 

2 млинів) г ’). 

Можна гадати, що в цих поселеннях було чимало людности, окрім цих 
панських димів. Частина з них була сотенними осередками (напр., Буки, 
Іваньки, Кочубіївка). Инші поселення не платили зовсім подимного, от як 


0 Н. Костомаров т»: „Гетманство Юрія Хмельницкаго". Собр. соч., т. XII, СПБ. 1905. 
Величко І, 413. Василь Герасимчук: „Виговський і Юрій Хмельницький 41 Зап. Наук. 
Т-ва ім. Шевченка 1904 р., т. 59, ст. 37. 

2 ) Актьі Ю. и 3. Р., т. V, 40. 

3 ) Уоіиш Іеошп, IV, 359—60. Н. Костомарові»: „Гетманство Юрія Хмельн. 44 , іЬісІ., ст 151. 

4 ) Кочубіївку в актовій кн. вінницькій № 4602. Арк. 79 назв, ототожнюють з Городецьким^ 

5 ) Кн. гр. Вінницька, № 4602, арк. 71, 73, 78, 79, 79 на зв. 80 на зв. 81. Цікаво порів¬ 
няти подимний податок перед Хмельниччиною й по ній. Перед Хмельниччиною на 1 дим при¬ 
падало 1 /ц зл. (1629 р.), р. 1664 на 1 дим припадало І 1 /* зл. 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


37 


Бабани, Маньківка, Гумань, Тальне, Цибулів, Бандурівка, Городецьке, Лади- 
жин. Очевидячки, ці поселення не платили тому, що вони „покозачилися". 

Таким чином, в 60 рр. XVII в. на Гуманщині, як і в инших місцях, 
існують володіння шляхетські та козацькі. Очевидячки, була також група 
володінь старшинських, але, на жаль, відомості, що ми їх маємо, не дають 
поки-що до цього матеріялу для території Гуманщини. Це все закріплення, 
правда незначне, пануючих верств сталося завдяки тому, що поширилися шля¬ 
хетські тенденції, а вони мали сприятливий ґрунт длр закріплення в 60 р. по 
Чудновській кампанії. В звязку з цим можна казати, що становище селян, 
підданих володільців, могло змінитися. Могли бути заведені чи поновлені 
повинності селян, але вони мали звичайно нетривкий характер при таких 

хвилях боротьби, що йшли тоді на Україні Правобережній. 

_ \ 

Хід подій на Лівобережжю, сприятливий для Москви, пересуває увагу 
Московського уряду з Лівобережжя на Правобережжя. В 1664 р. Гуманський 
полк завдяки тому, що з’явилися запорожці на чолі з Сірком, визнав владу 
царя. В Гуманю поставлено московську залогу під командою майора Свіньїна 
та запорозького отамана Сацка Туровця 1 ). В 1664 р. поляки хтіли взяти 
Гумань, Лисянку, але їм не пощастило. Торговиця у цей час була у Сірка. 
Іван Сербин р. 1664 розбив польські загони біля Псярівки, Циберманівки, 
в першій половині 1665 р. поблизу Кисляка, Косенівки, Бабанів, Христинівки 2 ). 
Забравши ці поселення, Сербин зайняв і Торговицю, що залишилася після 
Сірка. Коли Сербин помер, справа міняється. Гумань попадає в хвилю по¬ 
встання. Тетерю заступає Опара, що забрав Гумань і виголосив себе геть¬ 
маном. Далі він іде на Білу Церкву; завдяки цьому Брюховецький мусів від¬ 
ступити до Мотовилівки 3 ). Пізніше татари передали Опару Дорошенкові, що 
потім став гетьманом. 

Не тільки ця боротьба пануючих верств давалася в знаки людності на 
Правобережжі, багато турбували її й татари. Р. 1661 у серпні хан був у Тор¬ 
говиці та руйнував південні українські землі на Правобережжі 4 ). Р. 1664 
поляки запропонували ханові пограбувати Торговицю в подяку за допомогу, 
але татари не змогли її взяти 5 ). Цього року татари бували під Гуманем> 
але їх відбивали. 

Ці всі події приневолювали частину людности кидати свої оселі та пере¬ 
селятися на схід. Отож з Лисянки людність переселилася на Лівобережжя 6 ). 
Виселялися і з иниіих місць. 

Тимчасом ситуація на Україні погіршала. Андрусівська умова р. 1667 
остаточно поділила Україну на Лівобережну з Київом та Правобережну. Пра- 


*) Актьі Южной и Зап. Р. V, 151—155. 

-) Акти Южн. и Зап. Р. V, 228, 248, 253. Іван Сербин був, як гадає Костомаров, гу мав¬ 
ським полковником. Н. Костомарові»: „Руина“ СПБ. 1882, ст. 73. 

2 ) Костомарові», іЬісі., ст. 82. 

4 ) Пам. IV, III 119. Чтенія вь Моск. Обіц. Ист. и Древн. 1861 г., кн. IV, отд. V, ст. 13. 
') Акти Южной и Зап. Р. \ г у *102. 

°) Акти Южн. и 3. Р. VI, 63. 



38 


Микола Ткаченко 


вобережна Україна лишилася за поляками 1 ). Польща і'Москва обидві вороже 
поставилися до інтересів козаків та старшини. Це поставило в важке стано¬ 
вище Дорошенка, представника козацьких інтересів. Бажаючи захистити свої' 
інтереси, він удається по допомогу до татар. На Правобережжі починається 
боротьба. Тут висувається активна діяльність Михайла Ханенка. В 1670 р. 
на Раді біля Гуманя його обрано на гетьмана, писарем став Суховій. Окрім 
Гуманського полку, це обрання визнали Кальницький, Паволоцький, Корсун- 
ський та деякі инші полки та татарські залоги. За гетьмана визнали Ханенка 
поляки, обіцявши визнати давні вольності та права козацькі. Польні гетьмани 
Ян Собєський та Дмитро Вишневецький у Брацлавлі дали Ханенкові урочисто 
бунчук і булаву. 

Починається боротьба між Дорошенком та Ханенком, що на його боці 
були поляки. Ханенко мусів відійти до Ладижина. Дорошенко захопив Тумань 
та поруйнував чимало поселень, серед них Іваньки, Косенівку 2 ). Біля Гуманя 
стояв Дорошенко р. 1671; коли Дорошенко одійшов, гуманці скинули його 
владу, але дальші події знов передали його до рук Дорошенкові. 

Тимчасом Польща посварилася з турками, і тії учинили великий похід 
на Польщу, на чолі з султаном Мохаммедом IV. Він разом із Дорошенком роз¬ 
бав поляків, Ханенка, здобув Кам’янець-Подільський, що його поляки вва¬ 
жали за неприступний. Турки здобули тут значну здобич. Наслідком цього 
походу була Бучацька умова, що за нею Україна — Брацлавщина та Київ¬ 
щина — ставали під турецьким протекторатом. Поділля ставало турецькою 
областю. Тумань перейшов за Бучацькою умовою р. 1672 до турків. 

Цей наступ турків справив сильне вражіння на Польщу та взагалі 
в Східній Европі. Правда, дальші події сприяли тому, що Бучацьку умову не 
можна було виконати. Ян Собєський під Хотином розбив турків і цим від¬ 
новив зверхність Польщі на Поділлю та взагалі на Правобережжю. 

Але Лівобережжю та московському військові доводилося уживати силь¬ 
них заходів для охорони краю. Самойлович та московське військо під коман¬ 
дою Ромодановського перейшли на Правобережжя поблизу Черкас і розта¬ 
шувалися в районі Чигирина для оборони краю. 

В цей час стали для Гуманщини татари загрозою. Тримаючи контакт 
з Дорошенком, вони нападають на поселення, заходячи до Христинівки. 
Р. 1673 згадується про те, що Дорошенко хтів передати Торговицю туркам 
„И Дорошенко де в'Ьдая, что мечетей босурманскихт» в'ь Торговиці* камен- 
ньіе стовпьі єсть, того жт> часу вт> Торговицу послалт» и вел'Ьлт» т’Ьх'ь турскихт> 
людей в'ь город'ь пустить и им'ь подать, а жителей вивесть в-ь иньїе разньїе 
городьі; а тоть город'ь Торговица оть Чигирина вт> осми десять верстахт>, оть 
Переяславля в-ь девеностЬ верстахь, кт> Запорожью посл'Ьдней городь“ 3 ). 
Р. 1674 маємо звістку, що Гуманський та Торговицький полки озброєні та 
чекають нападу татар, що поблизу Торговиці 1 ). Тут гуманцям допомагав Сірко.. 

Текст Андрусівської умови. „Поли. Собр. Законові)", т. І, ст. 631. 

2 ) Актьі Ю. и 3. Р. IX т., ст. 63, 575, 583, 963, 97% 

3 ) Актьі Ю. 3. Р. т. XI, ст. 101. 

4 ) Актьі Ю. 3. Р. т. XI, ст. 583-5 



Гуманщина в XVI—XVII вв. 


39 


Р. 1674 відомий тим, що турки й татари рушили на Поділля та Гуман- 
щину. Почавсь цей похід з того, що турки захопили Ладижин. Переяслав¬ 
ський полк Думитрашка Райча, який стояв біля Буків, дізнавшися, що його 
передову залогу побито біля Ладижина, відступив до Лисянки. Людність 
українська уперто боронилася від татар, сподіваючися на допомогу від Са- 
мойловича та Ромодановського; допомога не прибула і вони, не бажаючи 
віддаватися до полону, гинули. 

Від Ладижина турки пішли на Тумань. Спроба улаштувати переговори 
не вдалася і гуманці „боронилися час немалійТурки уперто наступали. 
„А турки шанц'Ь отть Трекового л-Ьса подь замокь болшіе, якть возможно, 
противь цілого замку зь поля изь валомь равніе подвели и бой- 
ниц*Ь противь бойниць висипали, такь що з гармат'ь турецких'ь в*ь гарматі 
уманскіе стриляно“ ^). Тумань Турки здобули. В самому місті був великий 
бій біля Раковської брами. „Итакь, каже літописець, Умань, преславній городь 
украинскій пограничній“... було поруйновано 1 2 ). Здобувши Тумань турки, як 
кажуть деякі звістки, лагодилися іти ще й на Київ 3 ). . 

В Туманю по цей час лишилася назва місцевости „Турок", відкіля турки 
наступали на саме місто 4 ). 

Окрім Гуманя поруйновано чимало поселень — Христинівку, Геража- 
нівку та инші. 

Наступ турків дуже спустошив українські землі та Гуманщину. З цими 
часами звязано велике переселення з Правобережжя на Лівобережжя. Зали¬ 
шилися села, містечка, міста, де раніш боролася людність. Людність пере¬ 
ходить на Лівобережжя, залюднюючи порожні місця 5 ). Ми зустрічаємо* відо¬ 
мості, що людність з Гуманщини живе поблизу Полтави. В повідомленню 
золотоніського сотника кн. Волконському р. 1676 зазначено, що їздили козак 
Михалко та 11 ще козаків з-під Полтави „ в-ь містечко Кабановь, откопьі- 
вать ямь своихь сь хд'Ьбомь и сь животами, потому, государь, что они 
Михалко с*ь товарищи своимьі живали вь томь м'Ьстечк'Ь Бабанов'Ь" 6 ). Тут 
мабуть, мова про с. Бабани поблизу Гуманя. 

Козацькі літописи Самовидця, Граб’янчин, а надто Величків дають 
чимало відомостей про- це переселення з Правобережжя на Лівобережжя 
і в звязку з цим визначають повне спустошення краю. Справді, переселення 
було велике на Лівобережжя та Слобожанщину. Тут впливали наступ татар 
і турків та тактика Самойловича і московських військ, що очевидно, побою¬ 
валися татар та турків; для переселення мали велике значіння згон людности 

1 ) Л’Ьтоп. Самовидца (К. 1878), ст. 123—4. 

2 ) Л’Ьт. Сам., ст. 124. 

*) Актьі Ю. и 3. Р. XI, ст. 665. 

4 ) X. П. Я щ у р ж и не к і й, Г. Умань. Краткій историческій очеркт», ст. В. А. Зикові», 
К*ь исторіи Умани. Умань 1916, ст. 16. 

°) Цікавий опис з приводу цього дав літописець що-до Лисянки, що раніш давала опір 
Чернецькому, Тетері, Суховію, „городі» не толко великолюдній но и кр'Ьпкій зб’Ьжалт» весь". 

В його, тільки в спустілий, могли увійти татари (Літоп. Самов. дод. К. 1878, ст. 278). Чи¬ 
мало людности також виїхало з Звиногородки (А. Ю. 3. Р. XII, 243). 

6 ) Акти Ю. 3. Р., XII, 510 



40 


Микола Ткаченко 


з Правобережжя на Лівобережжя, який учинив Самойлович і ). Все це утво¬ 
рило вражіння, що всі землі на Правобережжю спорожніли. 

' Кілька фактів вказують, що людність де-не-де в цих краях лишилася. 
Можна гадати, що людність лишилася в лісовій частині території, напр. Гуман- 
щині. В Гуманю, напр., за відомостями р. 1676 перебував гуманський сотник 
„которой и ньін*Ь с*ь частю убогихт> людей вт> Умані перебьіваегь". Він пе¬ 
рейшов у залежність від немирівського коменданта 2 ). 

Р. 1686 у Маньківських лісах мали свої пасіки „люде Чигирин-дубров- 
скіе“. Можливо, що вони раніш відсіля переселилися до Чигіриндуброви 3 ). 
З цих відомостів видно, що поблизу Буків та Зеленого Рогу кочували татари. 
Це, очевидячки, не перешкоджало перебувати людності серед важких умов 
життя там, де це було можливо. Людність вже за попередніх часів призви¬ 
чаїлася перебувати на землях по сусідству з Степом та татарами. 

Тому, мабуть, можна ослабити твердження козацьких літописів, начеб-то 
територія Гуманського полку цілком спорожніла. 

Наприкінці XVII в. Гуманщина переходить під безпосередню зверхність 
Польщі, і вона, упоравшись з турецьким наступом, стає володільцем краю, 
правда сильно спорожнілого. 


*) Дотопись Самовидца, ст. 147. 

2 ) Акти Ю. 3. Р. XII, ст. 530. 

3 ) Актьі Запади ой Р., т. V, ст. 192. 




Мапа Гуманщини перед Хмельниччиною (за Бопланом). 





ЄВГЕН ОВЧАРЕНКО. 


ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ У СЛОБІДСЬКІЙ УКРАЇНІ В XVII — 
XVIII В. її ПОХОДЖЕННЯ І ФОРМИ. 

ПЕРЕДМОВА. 

Статтю про старозаїмочне землеволодіння в Слобідській Україні, що 
друкується в цій книзі „Записок", написав покійний нині мій слухач у Хар¬ 
ківському Університетові Є. П. О в ч а р е н к о, як медальну працю на загадану 
від мене тему. Загадуючи цю тему, я поставив вимоги, щоб автор її освітлив 
це питання не тільки на підставі друкованих першоджерел, а й скористу¬ 
вався також архівними матеріялами Харківського Центрального Історичного 
Архіву, де переховувалася велика справа 1749 року про окружні землі, що 
нагадувала відомі аналогічні документи про Гетьманщину 1729 року, „Генераль¬ 
неє сл^дствіе о маетностяхь" різних полків. Цінність „Генерального сл'Ьдствія 
о маетностях*ь“ для історії землеволодіння Гетьманщини полягає як у наве¬ 
дених там даних про стан землеволодіння в різних селах в 1729 році, так 
і в споминах старожитців про минулі попередні роки. Такий подвійний зміст 
мають і документи справи про окружні козачі землі на Слобожанщині. У цих 
відомостях оповідається про те, які старшинські слободи і коли осаджені 
були на окружних козачих землях і наводяться при тому спомини старожитців. 
У свах „Матеріялахіз для исторіи колонизаціи" я надрукував уривки з цих відо¬ 
мосте!, а в своїй „Історії Слобідської України** присвятив окремий розділ 
(восьмий) історії землеволодіння на Слобожанщині, де користувавсь цією 
архівною справою, але далеко не повною мірою. І мені здавалося, що питання 
про історію походження, про особливості і поширення цієї оригінальної форми 
землеволодіння в Слобідській Україні, де вона набула може оригінальніших 
рис, і про неї залишилося багацько матеріялів і в українських і в москов¬ 
ських актах (жалуваних грамотах і т. и.), буде черговим історичним питанням 
сучасюї української історіографії. Бо збирали матеріяли в цьому питанню 
практжи-правники, що провадили старозаїмочні процеси проти державного 
скарбу (перед революцією), а хоча один із них В. В. Іванов—зібрав велику 
силу ї: у Москві в кол. Архіві Мін. Юст. і підходив до них з наукового боку, 
але не встиг їх обробити. 

Тжим чином, все-ж тут була прогалина, що її мусів заповнити пок. Овча- 
ренко. Працю його я (і факультет) визнали за гідну винагороди, і Овчаренко 
мусів ї приготувати до друку. Та, на превеликий жаль, він тяжко заслаб 



42 


Є. П. Овчаренко 


(на сухоти) — і вмер. Я-ж передав його рукописа, вважаючи його за придатний 
до друку, навіть в його нинішньому вигляді, акад. М. С. Грушевському, 
зробивши це за згодою з близьким товаришем небіжчика, що висловив по¬ 
бажання, щоб ця праця побачила світ, хоча-б і по смерті авторовій. Нехай-же 
буде вічна пам’ять авторові цієї праці, зробленої на підставі джерел, значною 
мірою не виданих, і доповнених цінними авторськими спостереженнями. 


У Харкові. 
16. IX. 1926 р. 


Акад. Дм. Багалій. 


Вступ. Ні в українській, ні в російській історичній літературі ми й досі 
не маємо праці, яка була-б охоплювала історію земельної власности на Сло¬ 
божанщині в усій її повноті. Власне кажучи, ми й маємо одну тільки розвідку 
спеціяльно цьому питанню присвячену: це праця Шиманов^ „Главн^йшіе мо¬ 
менти вт> исторіи землевлад^нія Харьковской губерній" 1 ). Але й ця праця 
мало не виключно розглядає тільки так зване старозаїмочне землеволодіння, 
не торкаючись сливе инших форм земельної власности. Правда, чи знаходимо 
в ній розділ, присвячений „однодворческому" землеволодінню, алб тут ми ні¬ 
чого не знаходимо про однодворчеські (четвертні) землі в самій Слобожанщині 
лиш по ,,Білогородській черті". Коротесеньку записку Селіванова 2 ) за наукову 
розвідку вважати не можна, не дивлячись на те, що вона написана досить 
змістовно. Маємо ще чималий розділ присвячений цікавому для нас питанню 
в одній праці загальнішого змісту — саме в „Історії Слобідської України" 
проф. Багалія (їй присвячено 8-й розділ, с. 179 — 205), цікавій для нас тим, 
що крім старозаїмочного розглядає й великопанське, а також і манастирське 
землеволодіння, яке я зовсім обминув. 

Оце власне і все що-до спеціяльної літератури. 

Правда, згадується про слобожанське землеволодіння і в инших роз¬ 
відках, присвячених, иншим питанням, напр. у проф. Д. І. Багалія в його 
великій праці „Очерки колонизаціи и бьіта степной окраиньї Москозскаго 
государства", в його-ж (писаній спільно з Міллером) „Исторіи города Харь- 
кова“, у працях Альбовського: „Истор. Харьк Слободск. полка" та „Харьк. 
казаки", у Миклашевського в його розвідці „Кт> истор. хозяйств. бьіта Мос- 
ковск. госуд.", також дещо в старіших розвідках (Срезневського: „Исгорич. 
обозр. гражданок, устройства Слободск. Украиньї", Квітки: „Записки о сло¬ 
бодск. полкахтз", Головинського „Слободскіе казачьи полки" 3 ) та ин.\ Але 
за головну мету для усіх цих праць був розгляд усяких инших штань* 
а не виключно землеволодіння; цілком природньо, що цього останньою вони 
торкаються тільки мимохідь, оскільки це стосується їхнього головною зав¬ 
дання; не дивно через це, що деякі з них присвячують питанням земіеволо- 


1 ) „Кіевск. Старина*' 1882 р. листопад, грудень; 1883 р. січень, березень, червеш. 

-) С е л и в а н о в *ь, Старозаимочн. земли. Харьк. Губ. В’Ьдом 1860 р. № 1 і № {. 

:! ) Не згадую тут за полеміку між представниками державного скарбу та сільоких гро¬ 
мад, яку напр. ми знаходимо в „Сборник'Ь" Гурова, бо вона мала спеціяльні завданні 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


43 


діння на Слобожанщині кілька рядків, в инших-же згадки про нього розкидані 
по різних місцях праці. 

Отже повстає питання, чи можна написати повну історію земельної 
власности на Слобожанщині, коли питання так не розроблено. Ледві чи можна. 
Тим більш, що сила матеріялів лежить ще по різних архівах і чекає на свого 
видавця або дослідника. 

Принаймні* _лдою оцю працю не можна вважати за таку цільну розвідку, 
це скорше низочка окремих невеличких розвідок, які по змозі освітлюють 
деякі сторони й деякі моменти з історії землеволодіння на Слобожанщині. 

Кому належала територія Слобожанщини в першій половині XVII віку. 

Питання про належність слобожанської території перед її залюдненням і в перші 
його часи до тієї чи иншої держави не стосується безпосередньо до теми 
цієї праці. Але воно вже було порушене і як-раз у звязку з питанням 
про земельну власність. Спиняючися на те чи инше вирішення питання про 
державну належність території, намагалися, слушно чи ні, це инше питання, 
розвязати так чи инакше ще й питання про походження й характер землево¬ 
лодіння на Слобожанщині. Правда, що цим питанням займалися здебільша не 
історики-дослідники, а правники-практики, та й то з спеціяльними завданнями 
виграти справу в суді. Я маю на увазі так звані „старозаїмочні справи", що 
з одного боку прислужилися науці, звернувши її увагу на історію слобожан¬ 
ського землеволодіння, але з другого немилосердно заплутали й так досить 
складні питання цієї історії. 

Отже й я гадав, що не зайвим буде розглянути зазначене в заголовку 
цього розділу питання, ще й через те, що в наукових працях його порушу¬ 
вано тільки мимохідь. Існує два погляди що-до питання про державну належ¬ 
ність Слобожанщини напередодні залюднення її і в перших його часах. Одні 
гадають, що ще до переселення сюди українців вона належала москов¬ 
ській державі, — такої думки тримаються передусім представники державного 
скарбу в „старозаїмочних справах" (процесах) — у них це твердження вислов¬ 
лене як-найяскравіше, що-до праць наукових, то тут ми не знаходимо власне 
таких категоричних тверджень, але в різних місцях таких праць, як „Очерки 
изь исторіи колонизаціи" проф. Д. І. Багалія, „Кь исторіи хозяйственнаго 
бьіта" Миклашевського, „Харьковскіе казаки" Альбовського розкидано такі 
твердження, які нам дозволяють думати, що й автори цих праць дивились 
на справу приблизно так само. Проф. М. Грушевський теж, очевидячки, засто¬ 
сував Слобожанщину до Московської держави, бо він про переселення на 
Слобожанщину з польської України каже, як про еміграцію за Московський 
кордон 1 ). Так само висловлюється і проф. М. Василенко 2 ). 

Але існує й инша гадка, що її з не меншою категоричністю висловила 
инша сторона в „старозаїмочних справах", саме, представники сільських гро¬ 
мад, які у цих „справах" підтримували інтереси селян. Вони стояли на тому, 

г ) М. Грушевський, Історія України Руси, т. VIII, част. II, ст. 369, 385, 391 і инші. 

-) Н. П. Василенко, Очерки по исторіи Западной Руси и Украиньї, с. 580—582, 
також с. 589. 



44 


Є. П. Овчаренко 


що до переселення українців Слобожанщина являла собою зовсім дику, ніким 
не заселену й нікому не належну країну, що так звані „черкаси" перші зай¬ 
няли й заселили її і тільки у 1654 році після пактів Хмельницького з Мос¬ 
ковським царем Слобожанщина приєдналася до Московщини, разом із Над¬ 
дніпрянською Україною, що частину її вона перше становила. Привід до 
таких гадок, крім бажання виграти справу, давали й деякі дослідники, як, 
напр., Головинський, Альбовський своєю старою працею, „Истор. Харьк. 
Слободск. полка", а також старіші дослідники, напр., Срезневський, що хибно 
встановляв час залюднення Слобожанщини, Гр. Квітка, почасти преосв. Фі- 
ларет та ин. А невдала аргументація, а часом і хибні покликання представ¬ 
ників державного скарбу зміцнювали ґрунт для цих сміливих тверджень. Як-же 
-ми повинні дивитися на справу? Чи справді землі, зайняті потім Слобідськими 
полками, перед цим були зовсім „безхазяйними"? ! ). Чи справді українці пе¬ 
ресельці оселилися „по за межами Російської держави на пустих землях"? 2 ). 
Чи може ми визнаємо за слушнішу гадку, що під той час Слобожанщина вже 
належала Московській державі? 

На наш погляд, остання думка більш відповідає дійсності ніж перші. 
Справді, історики, котрі тримаються тієї думки, начеб-то перед „черкаським" 
заселенням територія Слобожанщини була нічия, не обґрунтовують цієї засади, 
а кинувши одну-дві фрази залишають питання, детальніш його не розглянувши. 
Так справа стоїть у Квітки 3 ), Головинського *), Гербеля 5 ), сюди можна ще 
додати Альбовського 6 ), невідомого автора „Статистическаго обозр’Ьнія Сло- 
бодско-Украинской Губерній" та инш. 7 ). Присяжні-ж правники, що вели ста- 


*) Н. Ч и ж е в с к і й, Старозаимочньїя земли. Харьк. 1883, ст. 36. 

2 ) Г р. Квитка, Записки о Слободскихь полках*». Харьк. 1883, ст. 7. ;} ) ІЬісІ. 

4 ) П. Г о л о в и н с к і й, Слободскіе казачьи полки. СПБ. 1864, ст. 1,55. 

Б ) Г е р 6 е л ь, Изюмскій Слободской казачій полк*». СПБ. 1852. На жаль, пишучи оцю 
працю, я не мав цієї книжки. Але уривки наведені в „Сборник'Ь" Гурова (ст. 95) показують, що 
й Гербель далі від загальних фраз не пішов. 

') Е Альбовскій. Исгорія Харьк. Слободского казачьяго полка. Харьк. 1895, ст. 25. 

7 ) Статистическое Обозр’Ьніе Слободско-Украинской Губерній, ст. 4 — 5. Рукопис цього 
цікавого твору, яким я користувався, походить з другої чверти XIX в. Остання хронологічна 
дата, що в нім згадується, це 1824 рік. Але можна догадуватись, що це тільки список з яко¬ 
гось старішого оригіналу, до того ще з деякими інтерполяціями так, напр., на стор. 11 написано, 
що повітів у Слоб.-Укр. губ. десять і тут-же перелічено одинацять повітів. Останнім стоїть 
Старобільський, про прилучення якого у 1824 р. до Слоб.-Укр. губ. згадано трошки вище на 
тій-же сторінці. Але далі при детальнішому описові кожного повіту окремо про Старобільський 
не згадується ні слівця. Очевидячки, замітку про те, що Старобільський пов. прилучено до 
Слоб. Укр губ., зробив переписувач, який не зміг написати про нього нічогісінько, бо в оригі¬ 
налі цей повіт не описано, через те що він не входив у склад Слоб.-Укр. губ., коли писався 
оригінал. Але переписувач був, очевидно, не зовсім уважний, бо, перелічивши назви одинацятьох 
повітів, забувсь переправити загальної кількости їх з 10, як було в оригіналі, на 11. Гадка про 
те, що це є список, підтримується і деякими либонь критичними увагами, які, на мою думку, 
не можуть належати авторові твору (див. ст. 48., примітка під текстом). Але й оригінал, оче¬ 
видно, не старіший од початку XIX віку, бо Богучарський, Острогозький та Старобільський повіти 
одійшли до Воронізької губ. у 1802 р., а вони як-раз і не входять в опис Слоб.-Укр. губ. 
у згаданому творі, крім того про це прилучення трьох повітів до Вороніжчини згадується 
в самому творі (ст. 11). 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


45 


розаїмочні позви, спираючись на бездовідні твердження цих дослідників і на 
инші подібні їм авторитети, роблять свої ніби-то переконливі висновки. Вихо¬ 
дять такі, напр., курйози, як покликання Гурова на твір Зарулського „Опи- 
саніе Малой Россіи и Украиньі“, в якому автор і собі покликається на Голі- 
кова та Лизлова. До того ще треба додати, що иноді ці покликання не зо¬ 
всім до речи. Так, напр., Гуров покликається між иншим і на працю Срезнев- 
ського, тимчасом ^оли цей останній, хоч і каже, що Слобожанщина на по¬ 
чатку XVII в. була порожня й не мала постійних мешканців ! ), але разом із 
тим він визнає, що вже тоді „Слобідську Україну вважали за прикордонне, 
володіння Росії“ 2 ). Бо не все одно сказати, що край був незалюднений, 
і що він нікому не належав. Про такі „авторитетні" праці, як „Топографич. 
описаніе Харьковск. нам-Ьстнич." я вже й не згадую, бо що собою являє істо¬ 
рична його частина, про це досить сказав у передмові до другого видання 
цієї пам’ятки проф. Д. Багалій 3 ). Єдиним покликанням вартим уваги є по¬ 
кликання на грамоту 1 вересня 1705 р. Тут справді сказано, що черкасам 
звелено селитись „в'ь дикихт» степяхь на татарскихт> займахт*", і далі, що 
„новоприхожими Черкасами построеньї городьі на путивльскихг» диких-ь зем¬ 
лях^ Суми, Суджа, Мирополье" 4 ) і т. д. Здавалось-би, визнання місця посе¬ 
лення пересельців „татарскими займами" повинно було-б переконати нас 
у тому, що ці землі дійсно скорше були татарськими ніж московськими 
Але нас наводять на різні сумніви ось які обставини: у грамоті Харків¬ 
ському полкові від 7 березня того-ж-таки 1705 р. це місце читається трохи, 
инакше; там стоїть замість на „татарскихт» займах-ь" „на татарских-ь сай- 
махт>“. У Шиманова-ж грамоту 1 вересня 1705 р. подано знову в иншій редакції, 
там ми читаємо „на татарскихт» сакмахт>“ 5 ). Нам здається, що копія Шиманова 
(бо і в нього, як і в Гурова, а також і в Чижевського, була тільки копія) 
справніша. Що мова мовиться про сакми, а не про займи підтверджується 
й тим, що безпосередньо за словами „на татарскихт» сакмахт>“ (або займах) 
ми читаємо „которьіми містами хаживали крьімскія і ногайскія ордьі под*ь 
наши государевьі жильїе украинскіе города".. 

Таким чином, імовірніше, що грамоти ці мають на увазі саме сакми, 
себ-то ті шляхи татарські, якими посувалися їхні загони підчас нападів на 
московські спершу, а по залюдненню і на слобожанські місцевості; а такі 
сакми могли проходити і землями, які належали Московщині. Та й сама 
назва цих земель Путивльськими примушує гадати, що уряд Московський, 
все-ж-таки вважав їх за свої. — 

Але перейдімо до фактів. 

Не згадуватимемо навіть про збудування ще наприкінці XVI в. Царево- 
Борисова, що швидко-ж і вилюднів. Не покликатимемось на те, що на Сло- 

*) И. Срезневскій, Историческое обозр'Ьніе гражданскаго устроенія Слободской 
Украиньї. Харьк. 1883, ст. 1. 2 ) ІЬісІ. ст. 2. 

3 ) Топографическое описаніе Харьковск. нам’Ьстничества. Харьк. 1888, ст. II—III. 

4 ) В. Г у р о в із при участіи Е. Бродскаго, Сборник-ь судебньїх-ь р-Ьшеній... ст. 525. 
Грамота козакам Сумського полку. Див. також Чижевський, о. с., 116. 

г> ) Шиманов-ь: ..ГлаВн'Ьйшіе моменти*'... Кіев. Стар. 1883 р., т. IV, ст. 201 (листопад). 



46 


Є. П. Овчаренко 


божанській території існувала ціла низка московських сторож. Бо ці факти 
піддаються тлумаченню і в один і в другий бік, тим більш, що після „Смути“ 
далекі Донецькі сторожі, очевидно, було скасовано 1 ). Візьмімо певніші факти. 
Проф. Багалій у своїх „Очеркахт* колонизаціи" вказує на те, що на Сло¬ 
божанщині існували так звані „юрти“, які здебільшого давали замість помістя 
служилим людям" 2 ). Ці роздачі почалися ще з найперших часів царювання 
Михайла Федоровича 3 ) — отже уже тоді землі ці належали не тільки в теорії, 
а, деякою мірою, й фактично Московській державі, в особі її центрального 
уряду, бо не можна-ж роздавати не свої землі. Але виникає питання, яку 
саме просторінь займали ці „юрти", що разом утворювали так звану Донецьку 
волость? 4 ) Відповідь знайдемо у Миклашевського, що на підставі аналізи 
назвиська, що мали юрти, робить такий висновок: „Донецька волость займала 
величезну площу, що складалася мало не з усього Харківського, більшої час¬ 
тини Зміївського та Ізюмського (приміром до рівнобіжної (паралелі) міста 
Ізюма) й більшої частини сьогочасного Вовчанського повітів Харківщини" 3 ). 
На його-ж гадку, „географічним положенням юртів визначаються офіційно 
засвідчені межі, в яких поширювався вплив Московського уряду" °). І з цією 
гадкою не можна не погодитися, бо вона ґрунтується на фактах, стверджених 
архівними дослідами проф. Багалія, і точній аналізі географічних імен, що 
трапляються в зазначених архівних документах порівняних з сучасними на¬ 
звиськами відповідних місцевостей. Таким чином, як бачимо, вже в перші де¬ 
сятиліття XVII в. (юрти починають роздаватись з 1617, — як свідчить про це 
проф. Багалій на підставі архівних даних) 7 ). значна частина Слобожанщини, 
без сумніву, належала Московській державі. Збудування Чугуїва у 1638 р. 8 ), 
що скоро перетворився на великоруське місто з служилою людністю, після 
втечі перших його насельників черкас (1641 р.)°), зміцнило ще дужче стано¬ 
вище Московського уряду що-до слобожанських земель. Незабаром по цьому 
Московський уряд будує Валки, у 1646 році (див. Сборн. Харьк. Ист.-Фил. 
О-ва, т. 16, ст. 20 — 23 і д.), через це навіть виникають суперечки з поля¬ 
ками, що вважали цю околицю за свою ,0 ). Очевидно, західні межі Московської 


! ) Д. Багал'Ьй, Очерки изт> исторіи колонизаціи степи, окраиньї Московскаго государства. 
Москва. 1887, ст. 103. 

-) Д. Багал'Ьй, Очерки... колонизаціи, ст. 121—124. 

“) ІЬіа., ст. 124. 

4 ) ІЬіа., ст. 121. 

5 ) И. Миклашевскій, К*ь исторіи хозяйственнаго бьіта Московскаго государства. 
Часть І. Заселеніе и сельское хозяйство южной окраиньї XVII вЬка. Москва 1894, ст. 107. 

6 ) ІЬіа., ст. 106. 

7 ) Див. прим. 2. Та навіть раніше, див. Б а г а л Ь й, Очерки колонизаціи, ст. 122 — 123; 
з 1617 р. юрти починають роздавати замість помісної землі; манастирі-ж та церковні причти, 
очевидячки, одержували їх і давніш. 

а ) Д. Багал'Ьй, Матеріальї... т. І. ст. 15, докум. позначений 11/111 7147 р., але і попе¬ 
редній рік, коли прийшли „черкаси", теж чогось зветься 147, але це, очевидно, помилка, 

°) ІЬіа., ст. 17 і далі також його-ж. Очерки колониз., с. 56. 

10 ) Сборникт» Харьковск. Истор -Филолог. Об-ва, т. 16-й. Харьк. 1905, ст. 21 Розвідка 
Е. Альбовського: „Валки, украинньїй город-ь Московскаго государства. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


47 


влади на Слобожанщині ще не було встановлено. Але швидко й вони виясни¬ 
лися. 1647 р_. було переведено розмежування московських і польських |Г 
земель *). Охтирка, Олешня (Ольшана), Недригайлів, Бобрик,~Каменний, 
що до цього були польськими містами з українською, козацькою людністю 
перейшли тепер до Москви, а людність повинна була з них вибратись 1 2 ). Де 
саме проходила межа важко сказати, бо згадана в документах річка „Усь 
Малая" 3 ) нічого не може визначити, бо вона займала невеличкий тільки 
клаптик кордону.^ Але беручи на увагу назвиська міст; що перейшли „на 
государя", можна зробити висновок, що ми не дуже помилимося, коли прове¬ 
демо межу приблизно по сучасній межі Харківщини, від Недригайлова до 
рівнобіжної Валок, — як ішла межа далі на південь, сказати важко. Але вже 
із сказаного видно, що акт 1647 року визнав за Московщиною уже на осно¬ 
вах міжнароднього права державні права на територію майбутніх Сумського 
та Охтирського і значної частини Харківського та Ізюмського полків. (Про 
Острогозький і не згадую, бо він оселився сливе на Білогородській черті 4 ). 

Є відомості, які примушують нас думати, що і на південь від Ізюма в 40-х 
роках XVII в. поширювалася Московська влада, бо тут були Торський та 
Маяцький Острожки 5 ). Як-же так з усім цим скоїлося, що „Слобідські козаки 
з самого початку свого в Слобідській Україні знаходилися під безпосереднім, 
відомом гетьмана" та „Мдлороссійскихь присутственньїхт» м'Ьст'ь" 6 * ), і аж 
у 1654 році разом „ст» остальной Малороссіей и Запорожским войскомт»" т ) 
приєдналися до Московщини на підставі відомих наказів Хмельницького? 
Така гадка здається нам дивною, але Гуров іде навіть далі й запевнює, що 
коли Слобожанщина підчас укладання пактів являла собою тільки частину 
„Подніпровской Украиньї", то на неї поширювались усі права й привилеї 
застережені в договорах з Московщиною Богдана та Юрія Хмельницьких та 
Бруховецького 8 ). Ці думки висловлювали й инші адвокати, та тільки в Ту¬ 
рова ми знаходимо спроби обґрунтувати їх. Але і в нього аргументація шку¬ 
тильгає на обидві ноги. 

Поминаючи його покликання на наукові розвідки, зроблені не завсіди 
справедливо, розглянемо краще його посилки на документи. Своє твердження, 
що грамоти 27/ІИ 1654, 17/Х 1660 і 22 /X 1665 цілком поширювано й на 
Слобожанщину, він підтримує таким міркуванням: все це (як він каже) „під¬ 
тверджується передусім буквальним змістом грамоти 22 жовтня 1665 року, що 


1 ) Акти Южн. и Зап. Рос. III. № 105 (ст. 102), >6 119 (ст. 116), № 156 (ст. 156). 

-) Д. Баталій, Очерки колонизаціи... ст. 243, також ст. 198. 

3 ) Актьі Южн. и Зап. Рос., т. III, № 106, (ст. 103-104). 

4 ) Головинскій. о. с., ст. 57 і далі; Баталій „Очерки... колонизаціи", ст. 420 — 422. 

5 ) Д. Баталій, „Очерки... колонизаціи", ст. 245. 

‘ ) Г у р о в т>, Сборникь, ст. 98. 

') Чижевскій, о. с., ст. 36, також Г у р о в ь о. с., ст. 98—99. 

') Бурові», о. с., ст. 99. 

Думку про прилучення Слобожанщини до Московщини у 1654 р. висловив і П о б є д о- 
носцев (див. його „Курсь гражд, права, т. І, СПБ. 1892, ст. 396), але мимохідь і зовсім не 
обґрунтувавши, навіть не можна сказати напевне, чи ставив він це приєднання в звязок із 
пактами Хмельницького чи ні. 



48 


Є. П. Овчаренко 


в ній між иншим говорилось: „чтобт* Украйна сі* малороссійскими городами 
и містами и еь слободами и еь селами и вт* нихі* всяких!* чиновт* жители" 
перебували в прямому справжньому підданстві Росії 1 ). Слово Україна 
в нього підкреслено, очевидячки, на нього й хоче звернути увагу автор, оче¬ 
видно, він приписує цю назву Слобожанщині, бо инакше зовсім незрозуміло, 
що дало привід авторові покликатися на „буквальний зміст" документа. Але 
коли ми прочитаємо ввесь документ, то побачимо, що там є щось инше. 
Сказано, що пакти уложено з Бруховецьким „для усмиренія частьія вт* Мало- 
россійскихі* город'Ьх'ь шатости, которая за прошльїхт* Гетмановт* на Украйні 
бьівала и ньін^ часто за непостоянствомі* Малороссійскихі* городові* жителей 
изрьівается, чтобь Украйна ст* Малороссійскими городами и містами и міс¬ 
течками" а ) і т. д. (далі зміст приблизно такий, як і в скороченню Турова). 
Здається, не треба довго міркувати, щоб упевнитися в тому, що мова тут 
зовсім не про Слобожанщину, бо слобожанські міста не звалися „Малорос¬ 
сійскими", а тут як-раз на Україні „шатости" виникають через „непостоян- 
ство“ мешканців „Малороссійскихі* городові*... на Украйні". Ясно, що діло 
йде про Гетьманщину. Та й взагалі ми не маємо жадних підстав, щоб спеці- 
ялізувати назвисько Україна для Слобожанщини. Коли така спеціялізація 
трапляється в кінці XVIII віку, як це свідчить проф. Д. Багалій, покликаючись 
на слова Сковороди 8 ), то ледві чи можна те-ж сказати і про XVII в. Навпаки, 
ми маємо виразні документальні свідоцтва, що в цьому сторіччі назва „Укра¬ 
їна" прикладалася до Гетьманщини — України Польської. Так у 1652 році 
густинські ченці, приїхавши до Путивля „вістей сказали... польськой де король 
сі* Поляки идеті* войною на Черкаского гетмана на Богдана Хмельницкого... 
А на Украйні де Черкаскіе полковники сі* Черкаси собираются и хотять 
итти подт* Білую Церковь" 4 ). А в XVI віці назва „Україна навіть була 
спеціялізована в приложенню до середнього Подніпров’я", як свідчить про це 
такий знавець справи як проф. М. Гру шевський 5 ). 

Таким чином, ми бачимо, що вся аргументація Гурова збудована на 
піску, про инших-же й говорити годі, бо вони не роблять навіть спроб про¬ 
аналізувати джерела й підручники, на які покликаються 6 ). Отже ми повинні 
визнати, що твердження, ніби-то Слобожанщина з самого початку залюднення 
була під гетьманським регіментом, і тільки десь у 60-х роках XVII в., навіть 
з кінцем цього десятиліття відокремилася від решти України, яка залиши¬ 
лася й надалі під зверхністю гетьманів, не має жадних підстав. 

З усього сказаного можна зробити такий висновок: мало не вся територія 
Слобожанщини перед тим, як її заселили виходні з України Правобережної 


] ) Турові о. с., ст. 99. 2 ) П. С. 3., т. І, № 376 (ст. 616). 

3 ) Проф. Д. І. Багалій, Історія Слобідської України. Харк. 1918, ст. 5. 

9 4 ) Акти Южн. и Зап. Рос., т. III, № 333, ст. 482. 

5 ) П р о ф. М. С. Грушевський, Історія України-Руси, т. І, Київ 1913, ст. 2. 

6 ) Напр., див. у Чижевського, о. с., ст. 36, див. також у збірн. Гурова, ст. 350, 369, де 
просто висловлено гадку про приєднання Слобожанщ. по пактах 1654 р., без жадного покли¬ 
кання (повинен зазначити, що гадка подана в збірникові на ст. 369, належить присяжному 
правникові М. Б. Кудрявцеву, а не Гурову). 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


49 


і Лівобережної, належала вже Московській державі, не перестала вона їй на¬ 
лежати і по українській колонізації, бо ми не маємо жадної звістки про ціл¬ 
ком незалежне існування Слобідських полків, хоч вони й мали автономний 
устрій 1 ). 


Найстаріша-форма земельної власности на Слобожанщині — „юрти“. 

„Всі порожні землі — говорить дослідник історії Слобожанщини, — які помалу 
входили в склад Московської Держави, вважалися за державні і могли 
вивлащатись в чиюсь власність або володіння тільки за згодою уряду". 
І далі: „і на ті землі, які лежали в степах, потрібні були ,жалованньія 
грамоти* від центрального уряду" 2 ). В згоді з цим урядовим поглядом 
на порожні землі, ми на перших-же кроках історії земельної власности 
на території нинішньої Слобідської України зустрічаємось з таким уря¬ 
довим наданням земель у володіння і з урядовою санкцією його. Але да¬ 
лекість од Московських центрів, а також велика просторінь незаселених 
степів Слобожанщини не могла не надати тутешньому землеволодінню своє¬ 
рідної оригінальної форми. Так воно й було в дійсності. Першим видом зе¬ 
мельної власности на Слобожанщині, оскільки й досі відомо, є „юрт", який 
являє собою велику просторінь землі, часто на декілька верстов вдовж 
і завширшки, де вівся переважно визиск різних угіддів, як-то: бортних ухо- 
дів, рибальства, звіринних ловів і т. и. Орної землі звичайно не було, при¬ 
наймні спочатку. Характерна риса юртів це те, що межі їхні не виразні: зви¬ 
чайно юрт давався „сь упальїми реками, озерами, звіриними и рьібньїми 
ловлями, бобровими гонами". Такі вони в перших десятиріччях XVII- віку, як 
про це свідчить проф. Д. І. Багалій, на підставі зібраних у нього архівних 
свідоцтв 3 ). Але чи були вони такі і при кінці XVI сторіччя, коли за них, зда¬ 
ється, вперше згадується? В наказі воєводам Богд. Бєльському та Сем. Алферь- 
єву про збудування міста Царевоборисова, що походить з 1599 —1600 р. 
(на початку: дата 5 липня 7108 р., а далі „нинешним" (зіс) зветься 107 рік), 
ми знаходимо таке місце: коли експедиція прибуде куди слід і „на томь 
м’Ьст'Ь укрепятца и городь почнуть долать и воеводамь тотчась послати на 
Донець и на Осколь и по иньїмь р'Ькамь и вел'Ьти со вс'Ьхь р’Ькь атаманамь 
и казакамь лутчимь бьіти кь себ£ вь городь да тЬмь атаманамь и казакамь 
гос. царево и вел. кн. Бориса Фед. всея русиі жалованье сказать что имь 
гос. царь и вел. князь Борись Фед, всея русиі пожаловаль гЬми реками Дон- 
цомь и Осколомь и со вс^ми ручками которьіе впали вь Донець и Осколь 
вел'Ьль отдать имь донецкимь и оскольскймь атаманамь и казакамь безданно 
и безоброшно и атаманьї бь *и казаки по Донцу и Осколу по своимь юртомь 
жить и угодьи влад'Ьть безданно и безоброшно а государю бь тЬ донецкіе 
и оскольскіе атаманьї служили и вістей пров'Ьдовали да распросьі ихь ата- 


*) Докладніш див. в „Іст. Слоб. Укр.“ проф. Багалія, розділ 4-й. 
-) Д. Багал’Ьй. „Очерки... колонизаціи"... ст. 129. 

: ) Б а г а л й й. Очерки колонизаціи. ст. 124. 


'Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


4 



50 


Є. П. Овчаренко 


• ювт» и казаковь написав^ вг» роспись в которьіхь м'Ьстех'ь на Донц'Ь и на 
кол'Ь, юртьі и кто в которомь юргЬ атамант» и сколко вт> которьіхь атама- 
н . и которьіми м'Ьстьі и сь которого юрту атаманьї и казаки, какими 
у о іьи влад'Ьютт» да та имтз роспись прислать кт> гос. царю" і т. д. 1 ). Я на- 
вм ,сне виписав цей величенький уривок, щоб легше було з’ясувати справу. 
Тут, як і в пізніших юртах, даються ріки Донець та Оскол з їх вітками без 
зазначення меж (виходить ніби-то даються самі тільки річки, але це очевидно 
тільки форма вислову, бо дозволено „всякими угодьи владать"). 

Але що трохи незрозуміло, так це те, що виходить, ніби-то „угодья“ 
і „юрти" тут не те саме. Можна подумати, що „юрт" це, ніби-то, якесь при¬ 
становище для жалуваних угіддями отаманів та козаків, бо в них живуть і в них 
володіють угіддями. Особливо незрозумілий кінець цього уривку, де наказано 
зібрати відомості, „в которьіх мйстех'ь... юртьі и кто в котором юргЬ атамант>". 
Припустити, що під юртами тут розуміються „сторожі", не можна, бо в Москві 
добре знали,- де яка сторожа. Можливо також, що тут юрти значить те 
саме що й пізніше, себ-то певну просторінь землі. 

Подобенство з пізнішими юртами визначається і в тому, що об’єктом 
визиску являються і тут „угодья", а не сама земля. Про розміри цих „юртів" 
(якщо цим іменням тут зазначається певну площу землі) ми не можемо ска¬ 
зати ні слова, бо в документі немає жадних на те вказівок. Цікаве для нас 
є те, що юрти ці (чи угіддя) дано козакам і отаманам донецьким та осколь- 
ським (очевидно це ті, що відбували тут сторожову та станичну службу) 
„безданно и безоброшно". Про те, щоб вони давалися замість „четвертной 
пашни" немає жадної згадки. Взагалі тут багато неясного. Одно тільки можна 
сказати, " що це все-ж-таки надання від уряду з вимогою за це відбувати 
певну службу. З вилюдненням Царевоборисова підчас так званої „Смути" 
очевидно й юрти ці були залишені. 

Знову згадується про „юрти" на території Слобожанщини приблизно 
з 1616 — 1617 років. Принаймні, так говорять зібрані до цього часу відомості. 
Тепер ця назва означає, безперечно, велику просторінь землі, — про що свід¬ 
чать географічні ймення, які знаходимо в юртах 2 ), — без строго визначених 
меж. Здебільшого тепер юрти роздають служилим людям в поміст я замість 
„четвертной пашни". Цікаво, що величезні простори юртів даються замість 
яких-небудь 50—150 четв. Всього було в Донецькій волості роздано 7 юртів, 
п’ятьом особам замість 530 чет. „четвертной пашни" 3 ). Оддавали також юрти 
і „на оброк"; такі „оброчні" юрти лежали близько „Білогородської черти" 
і взагалі більш-менш залюднених місцевостей. Так Бетюцький та Серецький 
юрти держали на оброці різні вороніжчани 4 ). В Путивльській волості здавали 
на оброк Кротову Дуброву та ин. угіддя 5 ) і т. д. Що-ж до Донецької воло- 

0 Д. Багал’Ьй. Матеріали для исторіи колонизаціи и бьіта степной окраиньї Московскаго 
государства. т. І. Харьк. 1886. ст 10. 

■) Баталій. Очерки колонизаціи. ст. 121—123. 

* ; ) Баталій. Очерки колонизаціи. ст. 121—122. 

1 ) ІЬісі. ст. 129-130. 

’) Н. Благовіщенскіи. Четвертное право. Москва. 1899. ст. 427. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII— XVIII вв. 


51 


сти, то тут ми не бачимо оддані на оброк і зрозуміло: землі цієї волости 
здебільшого лежали далеко від людського житла, експлоатація тутешніх 
юртів була не тільки тяжка, але й небезпечна, і через це не багато навіть 
знаходилося охотників брати ці юрти просто замість помістя, де вже там було 
думати про оброки. Але крім служилих людей мали юрти також манастирі 
та церковні причти. Так у Святогорського манастиря був Репнин юрт*); 
Савинова пустинь-чзолоділа Чепелевським та Ізюмським юртами (останній був 
даний їй „на ладонт* и свічи" 2 ). Причтові Троїцького Собору в Білгороді 
належали спершу Нежегальський ліс, озера „вт> Бурлукахт*" та обидва береги 
Дінця від гирла Нежеголі до Вовчих Вод, а потім з 1616 р. Мохначевський 
та Гнилівський юрти 3 ). Окрім того, попам Білгородської Миколаївської цер¬ 
кви належали обширні землі по рр. Лопані та Харкову 4 ). Манастирі, очевидно 
(висловлююся так, не маючи точних даних, щоб висловитись категоричніше) 
володіли юртами, як „вотчинами", але це володіння, як далі побачимо, було 
не тривке. Що-ж до церковних причтів, то їм давали юрти замість руги. Це 
засвідчено в документах. Що-до Троїцького причту, то відповідний доку¬ 
мент наведено у Миклашевського 5 ); а про землі Миколаївських панотців, 
це видно з їх-же власної скарги з приводу того, що їхні землі захопили 
„черкаси" 6 ). І їхнє володіння було не тривке, хоч і звали вони свої землі 
„Николской вотчиной" 7 ). Перші осельники Чугуїва—гетьман Остряниця (Остря- 
нин) з козаками одержали також юрт — Салтовський, де новопоселенці й „по¬ 
чали строиться и пасеки заводить"; з-за нього в них виникла суперечка з по¬ 
переднім володільцем білгородцем Семеном Масловим „ст> братьею" 8 ). Чим 
скінчилася суперечка, невідомо, бо незабаром козаки, вбивши Остряницю, 
залишили Чугуїв і подалися за „Литовскій рубежі*". На яких умовах був 
даний Салтовський юрт Чугуївським новоселам — козакам не відомо. 

Але час минав і країна починала залюднюватись. А як влучно зазначив 
Миклашевський: „бортні уходи, як результат до крайности екстенсивного 
господарювання, могли існувати тільки при дуже малій заселеності краю" і 
повинні були зникнути, коли країна залюднювалася 9 ). Цю засаду цілком 
можна прикласти і до юртів. Бо якщо юрти чим і відрізнялися від „борт- 
ньіхії ухожаевт*", то тільки більшою різноманітністю об’єктів визиску. Ніякої-ж 
істотної різниці між тими й иншими не було. Ба навіть ми маємо доку¬ 
ментальне свідоцтво, де юрти ототожнюються з бортними уходами. Напр., 


2 ) Преосв. Ф и л а р е т і). Историко-статистическое описаніе Харьковской єпархій. Отд. І. 
ст. 138, також ст. 157. 

2 ) Б а г а л і й. Очерки колонизаціи. ст. 122. 1 

3 ) Д. Баталій. Очерки... колонизаціи. ст. 123; також Миклашевскій о. с. 107. 

4 ) Д. Баталій. Матеріали для исторіи г. Харькова вь XVII вікі. Харьк. 1905. ст. 8. 
також Филаретї о. с. отд. II ст. 159. 

5 ) Миклашевскій о. с. ст. 107. 

6 ) Баталій. Матер. для истор. г. Харьк. ст. 8; порівн. Альбовскій. Харьк. ка- 
заки. ст. 50. 

7 ) ІЬісІ. ст. 9. 

5 ) Пр. Филарет-ь о. с. IV ст. 280—282. 

9 ) Миклашевскій о. с. ст. 125. 



52 


Є. П. Овчаренко 


у царській грамоті на Чугуїв з наказом розглянути справу між чугуївцями—ко¬ 
закам^ та Семеном Масловим кілька разів знаходимо такий вислів: „бортной 
ухожей Салтовской юрть" 1 ). 

І справді для держави Московської далеко корисніше було, щоб Слобо¬ 
жанщина заселилась осілим людом, бо цим самим зміцнилися державні кор¬ 
дони (і поширювалася територія), ніж щоб цими величезними просторами 
володів якийся десяток людей. В такому разі на правні норми звичайно не 
вважають. Справді, ми бачимо, як у другій половині XVII в. юрти, як окре¬ 
мий вид земельної власносте, зникають. Величезні володіння Миколаївського 
(у Білгороді) причту захоплюють почасти чугуївці, а потім харківці 2 ). В Мох- 
начевському юрті уже в 1656 р. оселилися „новов'ь'Ьзжіе черкасьі" 8 ). Репнин 
юрт, що раніш належав Святогорській пустині, захопили маячани та царево- 
борисовці десь коло 1664 р. 4 ). У другій половині XVII стол. (дев’яності роки) 
заселяються Битюцький та Ікорецький юрти на Вороніжчині 5 ) і т. д. 

Незабаром всю колишню Донецьку волость заселяють вихідні з Право¬ 
та Лівобережжя і на місцях колишніх „юртів“ Донецької волости ми бачимо 
вже в другій половині XVII з. Слобідські козачі полки з їхніми містами, мі¬ 
стечками, слободами і инш.—Для нас важливо, що юрти не тільки захоплю¬ 
ють,—це могло означати тільки зміну господарів, але й заселяють, себ-то 
вони втрачають одну з своїх характерних рис і таким чином зникають, як 
окремий вид земельної власности. 

Правда, і в другій половині XVII в., ба навіть у XVIII в., ми ще бачимо 
юрти, але знов-таки в місцях ще не залюднених. Так по річці Боровій в пу¬ 
стинних ще тоді степах Старобільщини були юрти, якими ще в кінці XVII в. 
володіли козаки - маячани °), але потім вони невідомо чому спустіли. Р. 1710 
випрохав собі один з них під назвою Новоборовський юрт Озівський Пред- 
течівський манастир. Р. 1726 цей юрт був обмежований і в ньому знайшлося: 
орної землі та перелогу дикого поля „доброй земли 2000 чет. вт> пол*Ь а в;ь 
дву потомужтз", сінокосів на 6000 кіп та „негодной пашни и пашенной земли 
23050 чет. вт> пол'Ь", та ще ліс „селидобной и дровяной дубовий и берез¬ 
няки" 7 ). 

Цікаво, що тут ми бачимо вже зовсім нові, що-до юрту, явища: його 
обмежовують і як-найсовісніше вимірюють „четвертями", тут ми вже бачимо 
і орну землю, і переліг, і сінокоси; але найголовніш те, що манастир випро- 

- о 

1 ) Филаретго. с. IV ст. 280—282. 

2 ) Б а г а л І й, Матеріали для ист. г. Харькова ст. 8—9, й о г о - ж, Очерки колонизаціи 
ст. 425 — 427. Див. також Ф и л а р е т т> о. с, II ст. 159 — 160, 160—161. 

3 ) Баталій. Очерки колонизаціи, ст..426. 

Филареттз. о. с. І ст. 137. 

у ) Б а г а л й. Матеріали для истор. колонизаціи т. II. Харьк. 1890, ст. 104—170. 

ь ) Филареть о. с. V, ст. 154. („Отписка полковн. изюмск. 19/х 1691 р.). 

') Фил ареть о. с. V. сг. 335—338. У тексті „пашни и перелогу дикого поля доброй 
земли". Наведений опис Новоборовського юрту ясно свідчить, яких розмірів були козачі 
юрти, бо дано було його манастиреві, як один „изт» пустих?» казачьихт» юртові»", через це 
ми вважаємо за цілком неслушну гадку Альбовського, буцім-то юртами звались „небольшіе 
участки казацкихт» земель". Див. Е. Альбовскій. Харьковск. казаки, ст. 24, прим. 1. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII — XVІІІ вв. 


53 


хав його для „населенія крестьяніз и для пашни земли“ 1 ). Все це переконує 
нас у тому, що тут залишилася тільки стара назва юрта, а зміст радикально 
відмінивсь. Ледві чи инший характер мав і юрт по р. Чепелю, яким ще 
у 1724 році володів Харківський Преображенський (Спасівський) манастир, 
що свідчить одна купча з того року *). 

Так поволі зникали на Слобожанщині юрти, або заселюючись пере¬ 
сельцями з Гетьманщини, а почасти і з инших місць, або перетворюючись, 
головним чином в руках манастирів, у звичайний земельний маєток пізнішого 
типу, з підданими, розоранням землі і т. и. Але останнє, здається, трапля¬ 
лося дуже зрідка. 


Землі великоросійських служилих людей. Коли Слобожанщина по¬ 
волі починає залюднюватись, ми бачимо тут звичайне служиле московське 
землеволодіння. Помістя ми знаходимо, однак, не тільки у московських слу¬ 
жилих людей, але, зрідка правда, й у козаків українців (і в старшини 
козацької), але маси пересельців-українців (переважно козаків) мають у себе 
землі заїмочні. Рано з'являються на Слобожанщині також великі маєтки, 
спершу у старшини козацької, а потім і у великоросійських панів. Манастир- 
ські маєтки з'являються теж дуже рано. 

Коли уряд московський почав селити на Слобожанщині своїх служилих 
людей, то й землями став наділяти їх на звичайних підставах, як і в инших 
місцях. Я навмисне вжив такого вислову: „уряд Московський почав селити“, 
бо як довів проф. Д. І. Багалій в своїх „Очеркахт» исторіи колонизаціи", 
великоросійська колонізація Слобожанщини, як і так званої „польської 
України" (себ-то степової), переважно мала урядовий характер, а як на півдні 
Московський уряд мав передусім інтереси стратегічного, взагалі військового 
характеру, то й не дивно, що селить він тут виключно служилих людей 
всяких рангів і назвиськів у ). Становище великоросійських поселень на Сло¬ 
божанщині добре встановив проф. Багалій: найбільше їх в окрузі Чугуїва, 
що, хоч його спершу і збудували та заселили українці, але після їхньої 
втечі, як заселився він великоросіянами, та так уже й не ввійшов навіть у 
склад Слобідських полків, а жив з своєю округою зовсім окремим життям, 
утворюючи таким чином ніби великоросійський острівець серед українськогоу 
моря 4 ). Бачимо також великоросійські поселення в XVII в. на межах Охтир- 
ського та Лебединського повітів (нинішніх) з Полтавщиною, де проходив 


*) Филареть о. с. V, ст. 335 — 338. 

2 ) Історичн. Архів. Харківськ. Істор.-Філолог. Т-ва. Справа про окружні землі арк. 530 
(Справи, прийняті з архіву Харк. Губ. Правл. Відділ 1. № 148). 

3 ) Крім „Очерк. колонизац.“ див. також Багал'Ьй. „Очерки изт> Русск. истор." т. II 
Харьк. 1913 ст. 238 і далі. 

4 ) Альбовскій. Харьк. казаки ст. 35. Докладніше в „Военно-статистическом'ь обозрішіи 
Харьк. губ." капитана Мочульскаго. СПБ. 1850. „Св’Ьд’Ьнія общія" ст. 257 — 260, також 
Кованько. Описаніе Харьковск. губ. Топографія Харьк. 1857 р. 65 — 70. 



54 


Є. П. Овчаренко 


тоді Литовський рубеж. Вони були оселені після розмежування 1647 р., але 
незабаром великоросійська людність їх замінилася українською 1 ). Знаходимо 
кілька великоросійських поселень на північ од Харкова в його повіті (Русск. 
Тішки, Колупаєвка і т. д.). В старому Вольнівському повіті (нині село Богоду- 
хівського повіту) теж знаходимо чимало великоросійських поселень 2 ). Але 
всі ці великоросійські поселення все-ж-таки менш значні ніж у Чугуївській 
окрузі. Охтирка, Олешня, Недригайлів, Бобрик і ин., одколи їх прилучено 
до Московщини, а попередні мешканці з них повиходили, теж були заселені 
великоросіянами, але скоро їх наново заселили українці 3 ). Те саме треба 
сказати і про Валки 4 ), Колонтаєв ), Царевоборисів, Тор, Маяки й инш., що 
їх збудував Московський уряд 6 ). У 1731 році розпочато було будувати Ук¬ 
раїнську лінію, що її переважно теж заселили великоросіяни „однодворці" 
з Білогородщини та Вороніжчини. 

Про землі перших насельників Цареборисова, крім того, що вже було 
сказано з приводу юртів донецьких та оскольських отаманів і козаків, які вони 
тоді одержали, ми нічого не знаємо. Що правда, від уряду наказано „имянно 
написать... какова земля добра ль или средняя или худа и какіе ліса и сколь 
далече л'Ьс'ь большой и можно ль около города пашню и попасьі устроити 
и сколь далече около города будеть пашня и попасьі и на сколько версгь по 
сміте пашенньїе земли и покосовь и иньїхь какихь угодей" 7 ). Цю „роспись“ 
звелено було надіслати до Москви. Але які були наслідки цих заходів, за те 
ми нічогісінько не знаємо. Вперше ми бачимо дачу земель на Слобожанщині 
дітям боярським, яких звелено було „устроить на Чугуєве" (зіс) разом з ко¬ 
заками Остряниці. їх було 12 чоловіка, і звелено було дати їм по „25 четьи 
в*ь пол'Ь а вдву потомужь" 8 ). Докладніше про ці землі нічого невідомо. 

Більш подробиць маємо в Чугуївській „писцовой" книзі 1647 р., що не¬ 
величкі уривки й перекази з неї подано у Філарета. Можна здогадуватися, 
що чугуївці ще раніш мали землі, бо у 1645 р. видано було наказа, щоб 
підчас косовиці чугуївці поділялися на двоє: одні косили-б, а инші обере- 
гали-б косарів од несподіваного татарського наскоку 9 ). А раз було що ко¬ 
сити, то, очевидно, було й де косити. А як нічого докладніше ми про це не 
знаємо, то й звернемося до „писцовой" 1647 р. Після слів Філарета, по цій 
„писцовой" чугуївцям „згідно з загальними правилами" призначено було: 


*) Напр. Чупахівка, Боровенька, Ясенове, Мартиновиці. Б а г а л £ й. Очерки колониза- 
ціи, ст. 249. 

2 ) Напр. Дернове, Пожня, Верхопожня, і т. д. Баталій о. с. ст. 249. Див. також про це 
проф. Баталій. Істор. Слободськ. України, ст. 18 —19. 

3 ) Баталій. „Очерки... колонизаціи" ст. 249, 429, 430 та ин. 

4 ) Сборникг» Харьк. Ист.-Фил. О-ва т. 16 ст. 46. 

б ) Баталій „Очерки... колонизаціи" ст. 242, 246. 

6 ) ІЬісІ. 246. Проте, останні три міста, очевидно, були збудовані спільними силами ве- 
ликоросіян і українців, див. іЬіб ст. 239, 244. Про Царевоборисів краще сказати не збудова¬ 
ний, а відбудований. 

7 ) Б.а г а л і й. Матеріальї для истор. колонизаціи. ст. 9. 

3 ) ІЬіа. ст. 16. 

9 ) Филарет-ь о. с. IV ст. 43 — 44. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII —XVIII вв. 


55 



Орної землі 

Сінокосу 


четі („четверти"). 

копиці. 

Дітям боярським, головам, та стрілецьким 

сотникам. . , 25 

70 

Козакам.. 

. 20 

40 

Станишникам, стрільцям та пушкарям . , 

.. 8 

15 і ) 


Що-до орної землі, то зазначена кількість четей дана була в кожнім 
полі, бо далі Філарет пише: „земли разділеньї бьіли на три поля и участки 
по десятками размїреньї и обозначеньї межевьіми столбами“ 2 ). Я навмисне 
подав цей уривок в тім вигляді, як ми маємо його у Філарета, щоб показати, 
яка шкода, що ми тут маємо тільки переказ, з якого досить тяжко уявити 
собі справжнє становище речей. Неясним для нас залишається, напр., як це 
„участки по десяткамь разміреньі“ були. 

Цікаво, що в своїх „челобитньіхь“ 1688 р. діти боярські, покликаючись 
на дачу їм землі у 155 та 156 рр. (1647—48), пишуть: „дано намь холопемь 
вашими вь пом'Ьстье вь Чугуєві подь городомь по 5 четвертей да вь Чу- 
гуевскомь у'Ьзд'Ь по 20 чети человіку земли со вс'Ьми угодьи“ 3 ). Виходить 
отже, що ми тут маємо діло з тим самим явищем, що й у великоросійських 
містах по Білгородській черті і взагалі по Польській (степовій) Україні Мос¬ 
ковської Держави, де крім земель „подь городомь“, давались також землі 
„вь от'Ь'Ьзд'Ь '). Така система, як слушно зазначив Миклашевський ь ), повинна 
була призвести до того, що на цих „отхожих“ землях утворилися нові посе¬ 
лення, бо й справді краще було занедбати якихось 5 четвертей під Чугуївом, 
ніж залишати без обробки, або з великими труднощами обробляти 20 четей 
„вь у'Ьзд'Ь". А коли деякі з Чугуївських висілків 6 ) були „за способность“ 
(тоб-то за більшою вигідністю) „по близости“ приписані до Харкова, то 
вже земли під Чугуєвом зробилися „отхожими“, бо справді вони „отошли 
и отстали... кь Чугуєву" 7 ) і харківці — діти ^боярські ними володіти вже 
не могли. Цікаво, що в своїх чолобитних діти боярські пишуть: „а иньїе 
наша братія землями испоміщеньї по дачамь изь Розряду и по отпискамь 
изь полковь боярь и воєводь и по воеводскимь отводамь и по заим- 


*) ІЬісІ. IV, ст. 71 — 72. Цікаво, що цю саму табличку наведено також у „Военно-ста- 
тист. обозр.“... капит. Мочульського (Вопросьі общ ст. 255). 

‘ 2 ) Филареть. IV ст. 72. В иншому місці Філарет каже, що група чугуївців-дітей бо¬ 
ярських одержала землі „дикого поля" по „20 чет.“ в полі на чоловіка ще у 1643 р. На цих 
землях діти боярські оселили село Бабаї, яка назва пішла від прізвища одного з перших осель- 
ників Федьки Бабая—див. Филареть II ст. 101. Але далі в поданому в нього уривку 

з документа сказако, що цей самий Бабай і инші діти боярські „били челом“ про землі на 

місці нинішніх Бабаїв у 1652 році (листопад 7161 р. ІЬісІ. ст. 102, пр. 16;) на цей-же рік вка¬ 
зують і пізніші чолобитні бабаїців,—Див. Б а г а л £ й. „Матеріали дляистор. г. Харь- 

к о в а", ст. 97. 

а ) Б а г а л £ й. Матеріали для истор. гор. Харькова, ст. 94, 103. 

4 ) Див. напр. М и к л а ш е в с к і й о. с. ст. 70 — 71; там-же в примітці (пр. 1 ст. 71) по¬ 
дано й уривок з грамоти про наділ землею. 

5 ) ІЬіа. ст. 71. 

б ) Бабаї, Жихорь... див. Баталій. Матеріали для ист. г. Харькова, ст. 37: 
також Ф и л а р е т і» о. с. II ст. 101. 

7 ) Баталій. Матеріали для ист. г. Харькова, ст. 96, 





56 


Є. П. Овчаренко 


кам*ь“ 1 ). Про які це заїмки йде мова? Чи це те саме, що і в „Черкасів", 
чи щось инше? Очевидно инше, бо далі ми читаємо: „а о справк'Ь Т'Ьх'ь зе¬ 
мель не били челом*ь вамі» вел. государемь по се время за вашими государ- 
скими частьіми и многими безпрестанньїми службами и походами" і т. д. 
„и сь той нашей пом'Ьстной земли... села Безлюдовки жители черкаси... 
нась холопей вашихі> изгоняюгь" 2 ). Отже, сами володільці визнають усі свої 
землі, і в тому числі й ті, що у них є „по заимкамї>“, за землі помісні. 
Що-ж тоді повинна означати заїмка? На нашу думку, це не що инше, як 
відомий в практиці московської помісної системи „пріискі»": звичайно 
коли для „новика“ „верстаннаго пом'ЬстньїМ'ь и денежньїм'ь окладомь" не зна¬ 
ходилося дачі в батьківських землях, або землях якихось инших родичів, то 
він сам повинен був підшукати собі помістя 3 ). Таке підшукання й звалося 
„пріискомії". Коли таке було знайдено, подавалося „челобитье", після чого 
посилалася від місцевого воєводи спеціяльна людина, що переводила „сискі»", 
чи справді ті землі, про які сказано в „челобитной" порожні і нікому не від¬ 
дані, і чи немає за неї яких суперечок. Коли все було в порядкові, то тут-же 
помістя й одводили (відціля „отводті") чолобитникові і йому видавали, зда¬ 
ється після нового „челобитья" „отказную грамоту" 4 ). Але на далеких „ук- 
райнах" всі ці формальності не раз-у-раз виконувано. Одні завдовольнялися 
„отводомь", не клопочучися про отказну грамоту, другі володіли без „сьіску", 
треті навіть завдовольнялися самим „пріискомь" та чолобитною про дачу 
землі, або навіть і без неї ь ). Оце ми й бачимо і в даному випадкові з чугуївцями. 
За постійною службою їм ніколи було виконувати всіх приказних формаль- 
ностів, і дехто з них володів землями по „заимк-Ь", тоб-то по свойому 
„пріиску" 6 ). 

Ми не можемо напевне сказати, чи всі діти боярські оселені в Чугуїві 
(що потім оселили чимало слобід і т. и. в Чугуївськім повіті) були верстані. 
Але в дальшому трапляються випадки, коли ми знаходимо помістя у „не 
верстаного", що не зрідка бувало, проте, й у великоросійських землях 7 ). Так 
у 183 році лютого 14 (II 1685) „харьковец'ь городовьіе служби сьіш> бо- 
ярской Прокофей Леонові» сьін'ь Рижкові» сказаль... ві» Харьков^ на сьііз- 


*) Багал-Ьй. Матер. для исторіи г. Харькова, ст. 94, див, також іЬісіеш. ст. 104. 

2 ) ІЬісіеш. ст. 94. 

3 ) Г. Блюменфельдт», О формахт» землевлад’Ьнія вь древней Россіи. Одесса, 1884, 
ст. 210. За часів перед „Уложеніем-ь", коли син не мав ніякого права на батьківське помістя, 
справка за ним цього помістя не відрізнялась від звичайної процедури з „пріискомь". Див. Бла- 
говіщенскій. о. с. 33—34. 

4 ) Блюменфельдь. с. с. 210 — 211. Благов-Ьщенскій. о. с. ст. 6, 10. Порівн. 
М и к л а ш е в с к і й. о. с ст. 34—35. 

5 ) Б л а г о в •Ь щ е н с к і й. о. с. ст. 13. 

°) БлаговЬщенскій. о. с. ст. ЗО. Тут ми знаходимо такий вислів: „воть зтоть-то 
трудь, а главньїмь образомь зта то воля субьекта (до підшукання собі землі) обусловливала за 
нимь существованіе н’Ькоего права,—м ожно назвать его правомь пріиска, но пра¬ 
вильній правомь первой заимки. Боже сохрани смЬшивать ато заимочное право 
сь старозаимочньїм'ь". 

7 ) див. напр. Благовіщенскій. о. с. ЗО. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


57 


жемь дворі* думному дьяку: ,городовую службу учаль я служить со 176 году, 
а вь городовую службу вм-Ьсто отца я взяті» своего Левона, а... пом'Ьстньїмь 
и денежньїмь окладом?) я не верстань*... ,а государева жалованья пом1*стной 
земли за мною в'ь Харьковскомь у'Ьзд'Ь вь Михайловскомь приході* вь селі* 
Бабаяхь 20 чети*** 1 ). 

Один документ оповідає про те, як версталися великоросійські діти бо¬ 
ярські на Слобожанщині. Після „челобитья а жихірців та бабаївців (всього 
67 чоловіка) звелено було їм „новичньїе окладьі учинить* 42 ). Було це у 1660 ро¬ 
ці (7168). 

Оклади такі: „которьіе сведеньї изь городові) и служили и гЬмь по 

1 стать'Ь по 100 чети, денегі) по 4 рубля; 2-я статья по 80 чети, денегь по 
З рубля; 3-я статья по 70 чети, денегі» по 2 рубля сі) полтиною. 

Которьіе пришли изі) городові) и написались ві> службу собою: 1-я статья— ’ 
по 80 чети, денегі) по 3 руб. сь полтиною; 2-я статья—по 60 чети, денегі) по 

2 р. сь полтиною, 3-я статья — по 40 чети, денегь по 2 рубли“ 3 ). 

Очевидно, бралося на увагу, що „сведеньімь“ самим цим фактом „своду“ 
завдавалося багато прикростей, бо можливо їм доводилося покидати на ста¬ 
рому місці налагоджене вже господарство, і через це їм положено більший 
„оклад**; тимчасом, як ті, що сами своєю волею прийшли й „написались вь 
службу**, очевидно мали з цього вигоду і ніяких неприємностей не зазнавали,— 
беручи це на увагу їм і положено менший оклад. Цікаво порівняти ці „оклади** 

3 такими-ж по великоросійських „украинньїхь** містах. 

Візьмемо „Росписаніе поміістньіхь окладові служильїхь людей по нович- 
ному верстанью** 16/ІІІ 1676 р. 4 ). Тут ми знаходимо такі оклади: 

І. Курчаном-ь, Черником-ь, Новосильцом-ь, Орляномь, Кромчаном-ь. 


- 

Служильімт>. 


Неслужильїмь. 

1 ст. 

250 чет. 

1 ст. 

200 чет. 

2 . 

200 „ 

2 „ 

150 . 

3 . 

150 „ 

3 „ 

100 „ 

4 „ 

100 „ 

4 . 

ео „ 

5 „ 

?0 „ 

5 „ 

70 „ 


II. Ельчаном-ь, Ливенцомі), Осколчаноміз, Епифанцомтз, Б'Ьлгородцомт», Воронежцом’ь. 

Служильїмі». Неслужильїмь. 


1 ст. 

200 

чет. 

1 ст. 

150 

чет. 

2 ,/ 

150 

п * 

2 


100 

п 

3 „ 

100 

п 

3 

„ 

70 

„ 

4 „ ' 

70 

» 

4 

п 

50 

» 

5 „ 

50 

» 

5 

„ 

40 

» 

III. ЛебеДЯНЦОМТ), ДоНКОВЦОМТ). 






1 ст.—100 чт., 2 ст.- 

-70 

чт., 3 

ст.—60 чт., 4 

ст.—50 чт., 

5 ст.- 

-40 чт. 


(Тут-же показано окремо „служилими" і „неслужильїм'ь"). 

. Коли порівняємо окладами бабаївців та жихірців, то побачимо, що 
останні сходяться приблизно тільки з найменш наділеними містами Лебедянню 


] ) Багал-Ьй. Мат. для ист. г. Харькова. ст. 74 

2 ) Б а г а л *Ь й. Матеріали для ист. г. Харькова. ст. 38—39. 

3 ) ІЬісІет. ст. 39. 4 ) П. С 3. т. II. № 636. 



58 


Є. П. Овчаренко 


та Данковим. Що-ж до инших, то всі вони „верстаньї" далеко більшими 
окладами. Не кажу вже про „окладьі" 1576 р. по Путивлю та Рильську, де 
„окладь" в 100 чт. творить п яту статтю для дітей боярських старої служби, 
і третю (теж останню) для „новиків" *). 

Цікаво зазначити, що після зазначеного „верстання" бабаївців та жи- 
хірців у 1660 р. їм починають давати менші, ніж раніш, дачі. Це видно 
з „справки вь приказіі Великія Россіи“, наведеної з приводу „челобитья" 
бабаївців на Гр. Донця, що він захопив землі бабаївських поміщиків. Як 
видно з цієї справки, до 166 р. (1658) включно бабаївцям дітям боярським 
давали по 20 чт. в полі на чоловіка, потім до 180 р. (1672) немає відомостей, 
а від цього року ми вже бачимо, що дають тільки по 10 чт. в полі на душу~). 
Але чи було це в ближчому звязку з наведеним „верстаньемь", через те, що 
нема будь-яких даних, сказати не можна. 

Скорше можна припустити, що таке зменшення дач звязано було з тим, 
що у 1658 р. Бабаї та Жихір були приписані до Харкова 3 ), а це можливо дуже 
зменшило земельний фонд, з якого давали помістя. 

Нас вражає ця однаковість дач—до 166 р. всім дають по 20 чт., з 180 р. 
усім-таки дають по 10 чет. Коли-б не пряме свідоцтво документа про різно¬ 
часність цих дач ‘), ми могли-б подумати, що тут не „пріискь", а примусовий 
„отводь" на цілий гурт. Це, навіть, дуже ймовірне, що-до первісного наділу 
чугуївців — „сведенціз" з різних міст, які оселені були одночасно. Але за 
браком певних звісток, ми цієї думки підтримати не можемо. 

Однак, окрім таких бідно наділених, ми знаходимо на Слобожанщині 
служилих людей з більшими дачами. Так „харьковець рейтарскаго строю... 
Ермоль Трофимовь сьінь Манаевь... (він „вь рейтарьі взять городовьія службьі 
изь д'Ьтей боярскихь") дав такі відомості: „пом'Ьстная земля за мною вь 
Харьковскомь у'Ьзд'Ь вь Рождественскомь приході вь сел'Ь Тишкахь ЗО чет." ь ). 
Це, правда, теж не дуже багато, але все-ж-таки більше, ніж у бабаївців, ба 
навіть чугуївців. Цікаво, що в цього рейтара окладу аж 200 чет., — мабуть 
він верстаний десь в иншому місці. 

А ось „Борщевой поляньї поміщики" одержали у 1664 році такі наділи: 
Петро Бутов (Бут, инакше Санін) та Мина Оберніхін по 40 чт. в полі, а решта 
(24 чол.) по ЗО чет. в полі 6 ). Через що перші двоє одержали більше, ніж 
решта, довідуємось з одного пізнішого документа. У 1683 році згаданий 
Петро Бутов випрохав у додаток до своїх 40 чет. ще ЗО собі та синові Іва¬ 
нові, в місці, що сам підшукав, в „старой пасЬчной сЬчи Лощенковской" — 
очевидно, цією „росчистью" володів якийсь Лощенко, а потім вона, з неві¬ 
домої для нас причини, спустіла. Але що для нас цікаво, так це те, що Бутов 
покликається на свій „окладь", який становить 450 чет. 7 ). Дивно навіть зустрі- 

0 Актьі Московскаго Государства. т. І. ст. 19. 

2 ) Багал'Ьй. Мат. для ист. г. Харькова. ст. 97—100. 

3 ) Филарет-ь. о. с. II. ст. 101. 

4 ) Багал’Ьй. Мат. для ист. г. Харькова. ст. 97—100. 

5 ) Б а г а л Ь й. Матер. для ист. г. Харькова. 73—74. 

°) Історичн. Архів Харк. Істор.-Філолог. Т-ва. Спр. про окружні землі, арк. 90. 

• 7 ) ІЬісІеш. арк. 465. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—ХУІІІ вв. 


59 


нути на Слобожанщині служилого чоловіка з таким великим „окладом!»", тим 
більш, що нащадки його в документі 1744 року звуться козаками *). Як ми 
це повинні розуміти? Що козаки Бутови, яких ми бачимо у 1744 р., є безпо¬ 
середні нащадки Петра Бутова, про це свідчать вони сами, звучи його та 
його сина дідами та прадідами своїми, а також і те, що продаючи згадану 
„Лощенковскую с'Ьчь" вони зазначають „которое вьішеписанное недвижимое 
им'Ьніе крапко намтз по вьіписи данной 7191 году июня 27 дня... дедаміз 
ипрад'Ьдамь нашим'ь Петру да Йвану Бутовьім'ь" 2 ). Проте, не 
можна припустити, щоб козак (чи то український — переселець, чи то козак 
московський)—мав такий визначний „окладе". Залишається припустити, що це 
московський служилий чоловік, порівнюючи високого рангу, хоч може й укра¬ 
їнського походження, з давніх пересельців до Московщини. Адже прізвище 
в нього українське: прізвище Бут мав відомий ватажок козацького повстання 
Павлюк, а Саніна ми бачимо в Харкові серед козаків ще р. 1671, але це не 
Петро, а Данило 3 ). Петро вже служить по Харкову, але ще не в козаках, бо 
Оберніхін, що одержав разом із ним однакову дачу, був сином боярським, 
і це засвідчено документально 4 ). Нащадки-ж Петрові відбували вже службу 
нарівні з козаками, бо, як видно з ревізії 1724 р., що наслідки її наведено 
у Філарета, багато великоросіян „однодворців" служили нарівні з „черкасами" 
в козаках 3 ). 

У Липецьких дітей боярських теж бачимо чималі дачі: у трьох чоловіка 
там було по 90 чет., а в двох инших по ЗО чет. 6 ). 

У білгородців дітей боярських Прокопа Дементовича та Андрія Дани¬ 
ловича Білих ми бачимо ще більші помістя. Вони припрохали собі землі коло 
села Лозового (очевидно Руської Лозової), із тих земель, що залишилися по¬ 
рожні за дачами Лозовських поміщиків. Вони одержали на двох 400 чет. 
орної землі в кожному полі, та сінокосів на 400 кіп. Земля обведена була 
однією межею 7 ). Отже ми маємо тут двох поміщиків в одній дачі; це нам 
нагадує „разнофамильное" поселення, про яке оповідає Благовіщенський, 
протиставлячи його, з одного боку, поселенню „однофамильному", коли одер¬ 
жував дачу один чоловік і від цього першодачника брало початок поселення, 
з другого „многодворному", коли уряд оселяв зразу значну кількість служи¬ 
лого люду здебільшого однієї статті й рангу, і примусово одводив їм землі 
„гдіі укажуть", порівну на кожного; в останньому випадкові поділ земель 
поселеними переводили, звичайно, між собою сами поселені 8 ). В різно- 
фамільних поселеннях, першодачники володіли землею, в кількості пропорцій¬ 
ній до їхніх окладів 9 ). А як оклади в Білих були рівні між собою (на 250 чет.), 


] ) ІЬіа. арк. 464. 

-) Істор. Арх. Харк. Іст.-Філ. Т-ва. Спр. про окружні землі арк. 464. 

3 ) ІЬісІеш. арк. 45. 4 ) Филареть. о. с. II. ст. 177. °) ІЬісІеш. ст. 176. 

г ) Істор. Архів Харк. Іст.-Філол. Т-ва. Спр. про окружні землі арк. 45. 

М Істор. Арх. Харк. Іст.-Філ. Т-ва. Спр. про окружні землі, арк. 161—164. 

^ Благовіщенскій. о. с. напр. 47, і далі, 64, і далі, і в инш. місц. порівн. Бата¬ 
лій. Очерки колонизаціи. ст 114. Порівн. також Миклашевскій о. с. ст. 68, 70 та ин. 
у ) Б л а г о в і іц е н с к і й. о. с. ст. 47—48, також ст. 75—76. , 



60 


Є. П. Овчаренко 


то й землі на кожного виходить по 200 чет. Дача дуже велика, бо навіть 
Бутов, як ми бачили, в свій оклад 450 чет. одержав спершу тільки 40 чет. 
дачі, а потім ще випрохав на себе з сином ЗО чет. 

Досі ми оповідали переважно про землі дітей боярських, а їм, як порів¬ 
нюючи людям привилейованим, дозволяли здебільшого самим підшукувати 
собі помістя. Цей „пріиск'ь“, звичайно, вів до того, що втрачалася будь-яка 
відповідність між окладами і дачею. Наведені вище приклади яскраво під¬ 
креслюють цю вже не раз висловлену гадку 1 ). 

Звернімось тепер до инших рангів московського служилого люду. Нас 
вражає передусім те, що діти боярські дбають про відокремлення, сказати-б 
„по землі", від инших, нижчих по рангу служилих людей. Вони, напр., в однім 
місці уперто підкреслюють, що „беломеснимь жилимь козакам по- 
месних земель дават не велено, а велено имь давать ихь же казачии 
земл'Ь" а ). Але, в дійсності, оскільки відомо, не було якоїсь істотної відміни 
між землею помісною, що право на неї хтять привластити виключно собі 
(та вищим, очевидячки, рангам служилого люду) діти боярські, бо козаки 
також верстались помісним окладом і в „Росписаніи пом'Ьстньїхь окладовь" 
1676 р. прямо говориться про помістя козачі (великоросійських, городових, 
біломісних і инш. козаків) 3 ). Очевидно в даному випадкові твердження, що 
козакам не дозволено давати помістей, визначає, що козаки (а так само дра¬ 
гуни) не мають права домагатися більше від певної кількости четей. На це 
є натяк в тому-ж документі: „а больше того указаного числа двадцати пяти 
четвертей козаком и драгуном к их окладамь не дають" 4 ). Тимчасом двоє 
козаків, „утая за собою козацкую службу и козацкую землю", назвалися діть¬ 
ми боярськими і одержали по 50 чет., маючи до того ще козацької землі по 
ЗО чет. (отже виходить, що дають і більше ніж по 25 чет.). Ці землі, що їх 
одержали козаки неправильно, „пріискали" двоє дітей боярських і намагалися, 
щоб їм їх віддали, бо козаки ними володіти не мають права’). З приводу 
цього і виникли згадані, гострі твердження дітей боярських, що. козаки 
(і инш.) взагалі не мають права на помісну землю. Але облишмо цей інци¬ 
дент; можливо, він мав чисто випадковий характер. Із нього ми, навіть, не 
можемо виразно уявити собі, скільки-ж звичайно давали козакам землі, бо, 
максимум, що за його згадали діти боярські (особисто в справі зацікавлені), 
спростовують їхні-таки власні слова в иншому місці тієї самої чолобитної 
(див. вище). А коли ми повернемось трохи назад та порівняємо ці дані з тим, 

*) Див. напр. Миклашевскій о. с. ст. 87. Благов’Ьщенскій о. с. ст. 11. 
В. О. Ключевскій. Курст> русской исторіи. ч. II. Москва 1912 р., ст. 212. Ця невідповідність 
могла виникнути і через инші причини: уряд сам, навіть при примусовім „отвод'Ь", ніколи не 
давав землі стільки, скільки було треба дати по окладу, але принаймні дбав про пропорційність 
дачі і окладів, хоч для певної місцевости (див. Благовіщенскій, о. с); „пріискт»" же вів, 
до того, що чоловік з більшим окладом міг одержати землі менше, ніж инший з меншим окла¬ 
дом що ми бачили. ^ 

а ) Істор. Архів. Харк. Іст.-Філол. Т-ва. Справа про окружні землі, арк. 157. 

:і ) П. С. 3. № 636. 

*) Істор. Архів. Харк. Іст.-Філ. Т-ва. Справа про окружні землі, арк, 157. 

°) ІЬісі. арк. 154 — 155. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


61 


що за чугуївською писцовою козаки—„по обьікновенію“, як каже Філа^ет — 
одержали по 20 чет. , ), то повинні будемо зробити висновок, що в залежності 
від різних обставин і козаки одержували різну кількість землі. На жаль, до¬ 
кладніше про землі великоросійських козаків на Слобідській Україні за браком 
потрібних матеріялів, сказати нічого не можу. 

Не більше можемо сказати і про землі стрільців, що перебували поде¬ 
куди по містах Слобожанщини. Ми вже бачили, що, як каже Філарет, стріль¬ 
цям за чугуївською писцовою дали р. 1647 по 8 чет. в полі на чоловіка 
„как'ь обьікновенно“ 2 ). Але знов-таки у того-ж Філарета знаходимо докумен¬ 
тальне свідоцтво, що показує, яке це „обьікновенно“ було хистке. З уривка 
тієї-ж-таки чугуївської писцової, наведеного у Філарета, довідуємося, що 
стрільцям оселеним у Чугуїві „200 человйкамт» разньїхт» городов-ь сведенцамь“ 
дано було „по три чети челов'Ьку в пол'Ь а вь дву потомужт»" 3 ). Чим пояс¬ 
нити таку надзвичайно малу дачу, тим більше, що давалися землі цим разом 
„сведенцам'ь“? А ми вже бачили, що їм і оклад клали більший, ніж „сход- 
цамь“. Пояснити цей факт ніяк не, можна. Хіба тільки, може, тут відіграла 
ролю численність люду, що треба було завдовольнити землею. 

Той факт, що всім дається однаково четей, а також те, що земля одво- 
диться і в одних спільних межах, примушує нас думати, що тут ми маємо 
примусовий „отводтД а не „пріисктЛ Це тим імовірніше, що весь цей люд 
зветься „сведенцами“; службове-ж становище цих людей, беручи на увагу 
їхні земельні дачі, дуже не високе. Таким чином, очевидно, тут ми маємо 
діло з початком „многодворного“ поселення, якщо тільки стрільці мали охоту 
будуватися на таких малих маєтках, а не порозбігалися світ за очі, а це в 
Чугуїві траплялося частенько 4 ). 

Про инші ранги служилих людей, що жили на Слобожанщині, ми не 
знаємо сливе нічого. В одному тільки документі пощастило мені знайти звістку 
про землі „руских (зіс) помйщиков'ь солдацкого строю“ в Липці: п’ятьом з 
них дано було по ЗО чет. в полі на чоловіка, а 40 чоловікам по 20 чет. на 
чоловіка в полі 5 ). 

Щоб доповнити картину, треба ще зазначити, що ліс (звичайно служилі 
люди одержували на цілий гурт), а також иноді й инші угіддя служилі люди 
одержували в спільне володіння. В згадуваній не раз чугуївській іцїсцовій 
книзі сказано „л’Ьса непашенньїе, звЬриньїя стойла и рьібньїя ловли вт> Дон- 
ц'Ь, вт> р. Удахт», Можй и в'ь иних^ р'Ьках'ь и озерах-ь—всего города, всЬм^ 
вообще“ 6 ). Отож виходить, що різними угіддями володіли служилі великоро¬ 
сійські люди кожного даного міста спільно без різниці рангів. Навіть можна 


*) Див. вище, ст. 55. -) Див. вище, ст. 55- 3 ) Филаретт, о. с. IV ст. 55. 

4 ) Напр. у 1642 князь Ґаґарін писав цареві „а всего, Государь, на Чугуєві разньїх-ь 
служильїх'ь и жилецкихт» людей 408 челов'Ькь, а ньін'Ь многіе Чугуевскіе служильїе стр’Ьльцьі и 
казани разб'Ьжались"; в грамоті 1641 р. сказано, що посилаються з Мценська до Чугуїва 100 
чоловіка, а в повідомленню воєводи, писаному в січні 1642 р. знаходимо, що 99 мценян присла¬ 
них у р. 1641 „уб'Ьжали и не отьісканьГ*. Филареть, о. с. IV ст. 41 пр. 21. 

°) Істор. Архів Харк. Іст.-Філ. Т-ва. Спр. про окружні землі, арк. 41—42. 

°) Филарет-ь. о. с. IV ст. 72. 



62 


6. П. Овчаренко 


сказати більше: коли великоросіяни жили в місцевості, заселеній переважно 
українцями, то угіддями володіли ті й другі спільно, не дивлячись на різницю 
основи своїх поземельних прав. Так, напр., дітям боярським села Липця (те¬ 
пер Колупаєвка, не плутати з теперішніми Липцями, що в давніх документах 
звуться Алипец, Олипец, а иноді і Липец 1 ), було звелено володіти (краще 
сказати користуватись): „л'Ьеь селидобной и дровяной вопч'Ь с Харковцьі дет- 
ми боярскими і с черкасьі" 2 ). Цікаво, що иноді навіть сінокоси давали 
„вопч'Ь" всім поміщикам поселення. Так коли дані були помістя Прокопові 
Дементієвичеві та Андрієві Даниловичеві Білим в землях села Лозового, то 
сказано було „сенньїми покосьі владать имт> Прокофію и Андрію села Лозо¬ 
вого с поміщики вопче по жеребям г ь“ 3 ). Отже виходить и „вопче“ і по „же- 
ребямь", тоб-то все-ж-таки окремими частками. Але жеребій ми можемо тут 
взяти і в прямому розумінні (а не тільки в розумінні окремого клаптя землі), 
тоді справа здається яснішою. Сінокос був спільний, а щоб вирішити кому 
де косити, кожного разу кидали жеребок. Отже виходить, що коли сінокос 
давали навіть „вопче“ всьому селові, то цр не було те саме, коли так говори¬ 
лось про ліс — оскільки відомо, ліс на „жеребьи" не поділявся. Принаймні я 
та кої зг адки не знаходив. 

Про дальшу долю великоросійських земель на Слобідській Україні 
ми знаємо дуже мало. З певністю можна тільки сказати, що значна ча¬ 
стина з них перейшла через купівлю до Слобожанської старшини та коза¬ 
ків. Так, напр., землі Славгородка закупив у 1686 р. охтирський полков¬ 
ник Іван Перекрестов 4 ). Землі с. Пушкарного Краснопільського повіту 
діти боярські поспродували сумському полковникові Гар. Кондрагієву 5 ). 
А землі самого Краснопілля покупили у дітей боярських козаки-українці, що 
поволі заселяли місто 6 ) і т. д. Козакам-же дісталися землі Валок, Охтирки, 
Недригайлова та ин., коли вони заселили ці міста і витіснили відтіля велико- 
росіян—але чи землі були закуплені, чи просто захоплені, за те відомостей 
немає. Чимало все-ж-таки й залишилося на Слобожанщині земель і в вели¬ 
коросійських служилих людей, особливо в Чугуївському повіті. Але про внут¬ 
рішню еволюцію служилого (а потім однодворчеського) землеволодіння на 
Слобожанщині ми не можемо сказати нічого. 

Можемо тільки сказати, що в середині XVIII в. у Харківському полку 
існувало кілька однодворчеських сіл: напр. село Проходи та село Малі Про¬ 
ходи в Тишківській сотні 7 ), також „Молодовая", „Терновая" в Соколовській 
сотні та ин. 8 ). Але як володіли землею мешканці цих сіл: чи утворювали вони 
своєрідну четвертну громаду, з правом кожного члена громади на ідеальну 
пайку в землях громади, але не рівну пайкам инших членів громади, а відпо¬ 
відну до первісної четвертної дачі предка перводачника, а також тісно що-до 

] ) Справа про окружні землі, арк. 44 („Села Колупаевки Липцьі тожт»") арк. 38 (села 
Липцьі, что ньіне (зіс) зоветца Колупаєвка) див також. ІЬісІеш. арк. 33—34 та ин. 

* 2 ) ІЬісІеш. арк. 43 , див. також, арк. 45. 

:; ) Справа про окружні землі, арк. 163. 4 ) Ф и л а р е т т>, о. с. III ст. 141. 

б ) ІЬісІеш. III. ст. 153. прим. 1. 6 ) ІЬісІеш. III ст. 153. 

') Справа про окружні землі, арк. 59. також, арк. 216, 217. 8 ) ІЬісІеш арк. 54. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


63 


розміру звязану з більшою чи меншою плодючістю даного роду; чи переда¬ 
валося тут у спадщину порівну всім синам, як реальні пайки в землі обробле¬ 
ній, так ідеальні пайки в ще не обробленій ! ); нічогісінько про це сказати ми 
не можемо. Треба ще відзначити, що в половині XVIII в. окрім однодворче- 
ських сіл ми бачимо ще в Харківському полку поодиноких однодворців — зем- 
леволодільців. Про одних з них сказано, що землі у них „малое число 44 , про 
других —„немалое число“ 1 2 ). Є й точніші вказівки, з яких ми довідуємось, що 
деякі однодворці володіли чималенькими-таки маєтками. Ось, напр. якими 
землями володіли однодворці в першій Харківській сотні: „за однодворцем 
Никоном Данконцовімт* дворі* да пахотной земли на 1 версту. 

За однодворцом'ь Федоромт* Каплинимі* дворі* да земли на полверсти. 

За однодворцом прозванием Герасимовьім за тем дворь да земли і сЬ- 
нокоснихт* лукт* на полверсти 44 8 ). 

А ось ще про однодворчеські землі в сотні Валківській. „Б'Ьлогородской 
губернии города Хотмижска за однодворцами Мефтодиемт* Стаховскимь 
і Василием'ь Печениковьімт* во владении земли с лісним байраком!* на 3 версти 
на оной поселені* хуторі* 44 4 ) Коли візьмемо до уваги, що одна квадратова 
верства становить 1047б десятини, то побачимо, що це маєтки, якщо і не такі 
вже величезні, але все-ж-таки досить значні, як для однодворців. 

Але були й зовсім невеличкі маєтки, так напр., „за однодворцем Хари- 
тоном Старцовим двор 1 да пахатной земли на 100 саженей 44 5 ). 

Всі ці відомості я взяв з „В'Ьдомости в белагородскую губернскую кан- 
целярию сколько в Харковском полку за кимт* великоросійскими и других 
нацей людми во владеніи земель дворов хуторові* і иних угодей 44 , що знай¬ 
шлася між иншими паперами „Справи про окружні землі 44 у ). / 

Про землі оселених на Українській лінії однодворців, на жаль, мені не 
пощастило зібрати нових відомостей. Ще Благовіщенський скарживсь на брак 
місцевих дослідів, що-до цієї групи однодворців 7 ). Одтоді становище не по¬ 
кращало. Правда, ще в „Очеркахт* ист.. колонизаціи 44 проф. Багалія подано коро¬ 
теньку замітку про те, що переведенців на Українську лінію звелено було 
наділяти землею в такім розмірі, як вони володіли на своїх давніх місцях 8 )... 
Роздачею земель завідував Сенат 9 ). Там-же подається звістка про те, що в 
перших десятиліттях XIX в. на Українській лінії було землеволодіння двох 
родів. Одні поселенці переділяють землю з кожною ревізією після кількости 
ревізьких душ, а другі „не д^лятся, а влад'Ьютт* оною (тоб-то землю)... по 
старозаимочньїмт* правам!* 44 10 ). Коли перше стосується до великоросіян-одно- 
дворців, то останнє до українців військових обивателів. Виходить отже, що 


1 ) Подробиці див. в праці Благовіщенського „Четвертное право“. 

-) Справа про окружні землі, арк. 62. 

ІЬісІет. арк. 66. 4 ) ІЬісІет. арк. 52. 5 ) ІЬісІет. арк. 66. 

°) ІЬісІет. арк. 51—69. Таку саму „В'Ьдомость" було послано „в государственную воєн¬ 
ную коллегію". ІЬісІет. арк. 207—227. 

') Б л а г о в ’Ь щ е н с к і й, о. с. ст. 8. 

3 ) Б а г а л £ й. Очерки... колонизаціи, ст. 315. 

у ) ІЬісІет. ст. 317. 10 ) ІЬісІет. арк. 325. 



64 


Є. П. Овчаренко 


і на Слобожанщині деякі однодворчеські поселення перейшли з четвертей 
на душі 1 ), але чи всі так зробили, чи не всі, а коли не всі, то який відсоток, 
за браком відповідних матеріялів, а особливо місцевих досліджень, сказати не 
можна. Треба тільки зазначити, що на Українській лінії перехід з четвертей 
на душі міг виникнути скорше, ніж де инде, бо однодворці були поселені тут 
пізно, вже після указу 2-ІХ 1724, що вводив для однодворців кругову поруку 
що-до податків. 

В згаданій „В'Ьдомости" є такі відомості про ландміліціонерів та одно¬ 
дворців, оселених на Українській лінії. „Ландмилицкого Ефремовского полку 
за вахмистромь онисифоромь Олизаровьім во владении дворовое плецо на 
40 саженей земли, длиннику 1800 поперечнику 450 саженей сад на 120 саже- 
ней на той земліі 3 двора“. „Того ландмилицкого Ефремовского полку 
захмистромь (зіс) Григорієм*» ігнатовьім во владении земли длиннику 1283 по¬ 
перечнику 454 саженей два сада на той земли два двора". 

Коли перевести їхні маєтки на десятини, то побачимо: у першого 3374 * 
десят., а в другого 242 дес. 1682 кв. саж., маєтки як на таких незначних лю¬ 
дей, як вахмистри, великі. Чи не купівлею вони набуті? 

А ось відомості про однодворчеські поселення на лінії. 

„За поселившимися при украинской линии слободь охочей даверховя 
(зіс) береки однодворцами во владении земли і сенокоснихь лугов длиннику 
на 12 поперечнику на 6 версть на той земли поселенніх людей не имі^ется". 

Там-же надзвичайно цікава звістка: 

„За положенньїми в однодворческой оклад*» казаками кой і поньїнЬ в ка- 
заки не вьіключение в местечке Тарановки во владении земли и сенокосу 
длиннику 3499 поперечнику 1556 сажень на той земли дворовь 11 людей 51 
(останні цифри стоять в графах, перша в графі з написом „число дворовь", 
друга „в них мужеска пола душ", останню розділено навпіл, в першій поло¬ 
вині написано „черкаских", під цим написом і стоїть 51, а з верху ще помі¬ 
чено „однодворци" і друга половина має напис „крестьянских"). 

Дуже прикро, що ми не знаємо нічого докладніше про цих записаних 
в однодворці козаків та про їхні землі, чи вони володіли ними на основах 
права четвертного, як однодворці, чи старозаїмочного, як козаки. Всі ці відо¬ 
мості дає Справа про окружні землі, арк. 60. 

щ о-до урядових заходів біля однодворчеських четвертних земель, 
то про це багато не говоритимем, бо це досить добре розглянуто вже, а но¬ 
вого сказати тут я не зможу. За часів Петра І однодворці остаточно склада¬ 
ються в окрему суспільну верству 2 ). Попали сюди діти боярські нижчих 
статей, які не могли, або не хтіли в тодішніх важких умовах додержува¬ 
тись дворянської лінії, бо це вимагало від них постійної і тяжкої служби. 
Однодворцями поробились і „прежнихь всякихь службь служильїе люди", 
як-от стрільці, пушкарі, рейтарі і т. д., які здебільшого й не мали ніяких 

1 ) Благов'Ьщенскій, с. 141, 365—7 та инші. 

2 ) Благов-Ьщенскій. о. с. ст. 89. Я. Соловьев’ь. Обт» однодворцахь. 
Отечеств. Записки, т. ЬХІХ. СПБ. 1850. II ст. 90 — 91. Побідоносцев-ь. Курсі» 
Гражд, права. І. СПБ. 1892. ст. 565. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


65 


прав на дворянство і ). У 1724 р. однодвірців кладуть в подушний оклад, чим 
значно наближають їх до „казенньїхь крестьянь" 2 ). В тім-же році для них 
заводиться кругова порука, що дає великий стимул до общинної організації 
однодвірчеського землеволодіння 3 ). У 1727 році однодвірцям забороняють 
продавати свої землі, „чтобь оть того (від продажу) вь платежі подушньїхь 
денегь и вь содержаніи ландь-милицкихь полковь пом'Ьшательства не бьіло" 4 ). 
За межевою інструкцією 1766 р., згідно з загальною постановою маніфеста 
19—IX 1765 р.: „вс'Ь земли межевать не кь именамь влад'Ьльцевь, но кь 
именамь сель и деревень, а пустоши кь ихь собственньїмь названіямь" („Гене- 
ральньїе правила о межеваніи“ додані до маніфесту п. 2.) 5 ); також звелено було 
однодворчеські землі обводити спільною межею на ціле поселення, не розме¬ 
жовуючи окремо кожного. Так написано і в інструкції землемірам 6 ), також 
і в інструкції „Межевьімь Губернскимь канцеляріямь и провинціальньїмь 
Конторамь" 7 ). В той-же час однодвірцям заборонено було продавати свої 
землі, „на коихь они вь подушньїй окладь положеньї", не тільки стороннім 
людям, але навіть і таким-же-таки однодворцям 8 ). Заборонено було також 
і купувати у сторонніх людей землю 9 ). У 1783 р. однодвірці з рештою були 
зрівняні з „казенними крестьянами", як у відношенню до податків, так і що 
до рекрутчини 10 ). Все це не могло не відбитися на однодвірчеському земле¬ 
володінню, нахиляючи його до „общиннаго". Цьому допомагала не мало ка- 
дастрація земель, розпочата в сорокових роках XIX в., коли однодворчеські 
землі були „изоброченьї", а особливо „спеціальное размежеваніе". Але всі ці 
заходи вели до наміченої ціли — душевої „общини". Не мало однодвірчеських 
поселень і досі зосталися на четвертях, а в багатьох инших запанували пере¬ 
ходові форми „дворового", „дворово-четвертного", „душево-четвертного" і т. п. 
володіння землею 11 ). Такій плутанині сприяла плутанина і в законодавстві, 
так у 1801 р. однодвірці знов одержали право купувати землі 12 ), у 1866 р. 
їм дозволено було продавати їх кому завгодно 13 ). З кінцем XIX в. знов було за¬ 
боронено продавати стороннім, але залишено було право продажу своїм-же 


0 Благов-Ьщенскій. о. с. 90 — 91. Я. Соловьевь. о. с. ст. 81, 91. 

2 ) Ш и м а н о в ь, о. с. Кіев. Ст. 1882. т. IV. ст. 209—210. Я. Соловьевь. о. с. ст. 99. 

Власне кажучи, точно сказати, коли однодворці були положені в подуши, оклад, трудно, у Я. Со¬ 
ловйова. о. с. ст. 94. подано докум. 1722 р., в якому читаємо: „сь однодворцеві», которьіе поло¬ 
женні будуть н ьі н 'Ь противь крестьянь вь денежной повсягодной подушной окладь" треба ще 
брати гроші на утримання ландміліції. К л ю ч е в с ь к и й-же (о. с. IV. М. 1915, ст. 126.) гово¬ 
рить, що до початку 1724 року ще не скінчено було навіть подуши, перепису, указом-же 

Петра І гадалося почати збирати подушний податок саме з початку цього 1724 року. 

3 ) Благов’Ьщенскій. о. с. ст. 101. 

4 ) Благов^щенскій. о. с. 103. Я. Соловьевь. о. с. ст. 96. 

5 ) П. С. 3. № 12474 (т. XVII). 

6 ) П. С. 3. № 12574, п. 71 (т. XVII). 7 ) П. С. 3. № 12659. гл. XIX. п. 1 (т. XVII). 

8 ) Я. Соловьевь. о. с. ст. 99. Шимановь. о. с. Кіев. Ст. 1882. IV. ст. 213. 

3 ) Я. Соловьевь. о. с. ст. 99. Шимановь. ІЬісІет. ст. 213. 

10 ) Я. Соловьевь. о. с. ст. 93, 94. 

11 ) Благов-Ьщенскій. о. с. ст. 137—146, 300, 336, 365, 366 і ин. 

12 ) Я. Соловьевь. о. с. ст. 100; порівн. Шимановь. о. с. Кіев. Стар. 1882. IV. ст. 199. 

13 ) Благов-Ьщенскій. о. с. ст. 146. 


Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


5 



66 


Є. П. Овчаренко 


однодвірцям *). Я подав тільки найяскравіші розпорядження, поминаючи дріб¬ 
ніші. Але все це розпорядження загальні, які без сумніву торкалися і слобо¬ 
жанських однодвірців: як вони вплинули на розвій тутешніх форм одно- 
двірчеського землеволодіння за відсутністю даних сказати не берусь. Одно 
тільки можна сказати з певністю, що заборони продавати свої землі і тут 
очевидячки не мали серйозних наслідків, як і в місцевостях великоросійських 2 ). 
Ми маємо документа, що походить з 1735 року і ясно свідчить про те, яку 
малу увагу звертали однодвірці на всякі урядові заборони. Це купча, дана 
від таранівського однодвірця Агея Новосильцева Орловського полку полко¬ 
вому „квартирмистру" Кіндратові Ігнатьєву. В ній ми читаємо: однодві- 
рець містечка Таранівки „во ономт» местечке Тарановки“ продав такому 
то „жен*Ь ево і детемт» і насл'Ьдником'ь дворовую усадьбу со всем*ь хоромньтгь 
строеніемт» роспашною и нероспашною свою землю с*ь л*Ьсьі і с*ь сенніми 
ПОКОСЬІ і со всякими угоди в трех полях в вечное владішіе" 3 ). А це було 
вже після заборони 1727 року. Що-ж до заходів біля утворення у однодвірців 
„общинно-душевой" форми володіння землею, то, як ми бачили вище, в цьому 
напрямкові уряд російський досяг певних результатів, принаймні в відношенні тих 
однодвірців, що були оселені на межах Слобідської України на Україн¬ 
ській лінії. 


Землі українських козаків. Переходимо тепер до земель козаків- 
пересельців з Польської України (правобережної та лівобережної), які за 
Катерини II були перейменовані на військових обивателів. їхнє землеволодіння 
викликало особливу до себе цікавість завдяки так званим старозаїмочним 
справам (,,процессам*ь“). 

Особливо цікаве тут питання про первісні способи набувати земельну 
власність. Висловлювали гадку, що всі земельні маєтки на Слобожан¬ 
щині, по первісному способу їх придбання, являються старозаїмочними,— 
навіть, що самий ? факт находження землі на Слобідській Україні доводить 
старозаїмочний характер володіння нею 4 ). Але це, розуміється, сказано за¬ 
надто сміливо. Як ми вже бачили, великоросіяни, що їх оселяв уряд, одер¬ 
жували землі на праві помісному. Були висловлені також гадки трохи 
иншого, — вужчого змісту, — що заїмка (вільна займанщина) була первісною 
основою землеволодіння слобідських козаків, або ширше сказати укра¬ 
їнської людности слобідських полків. В такім напрямку висловлюється 
Гуров у своїм „Об'ьясненіи на апелляціонную жалобу Харьковской Казенной 
Палати" а ); Альбовський в своїй першій праці — „Исторія Харьковскаго Сло- 

*) ІЬісІеш. ст. 147. 

2 ) Про це дивись Поб'Ьдоносцєв'ь о. с. ст. 565, 567; Благов’Ьщенскій о. с. 
ст. 127. порівн. Шимановь. о. с. ст. 211. 

3 ) Спр. про окружні землі, арк. 606. 

4 ) Чижевскій. о. с. ст. 9. Гадку цю висловив присяжн. правник (Ф. Н. Плевако). 
Термін „козацькі" взято умовно, для зазначення земель українських пересельців з-за кордону, 
головну масу серед яких творили козаки, решта-ж або теж козачилась, або йшла в піддані; що-ж 
до міщан, то вони звуться також часто козаками городової служби і тому можуть ввійти в загальне 
поняття козаків. б ) Г у р о в ь. о. с. ст. 90. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


67 


бодского Казачьяго Полка“ 1 ). Почасти тої-ж гадки тримається і проф. Багалій 
в своїй новій розвідці — „Історія Слобідської України", хоча висловлю¬ 
ється обережно, кажучи, що заїмка була головним (а не виключним) спо¬ 
собом набувати земельну власність на Слобожанщині 2 ). Але-ж дослідник, 
який спеціяльно займався питаннями землеволодіння на Слобожанщині, Шіма- 
нов указує, що вільна заїмка військових колонізаторів Слобідської України 
уже рано змішувалась і з иншими видами землеволодіння 3 ); вказує, що бували 
випадки дачі земель окремим козакам од уряду 4 ), а також, що иноді „черкаси" 
пересельці селилися на землях, які їм одводив центральний московський уряд 5 ). 

Скажемо од себе, що це цілком справедливо, і хоч, загалом беручи, 
маса козацько-черкаської людности володіла землями по праву заїмки, але 
бували випадки, правда не часто, і зовсім иншого походження. 

а. Козацькі землі, одержані від московського уряду. Один такий факт 
давно вже, власне, відомий і занотований в історичній літературі. Це наді¬ 
лення землею гетьмана Острянина та його козаків, коли вони заселяли Чу¬ 
гуїв. Ось що читаємо ми про це в указі царя Михайла Федоровича 11 /III 
1639 р.... „били челомтз государю запорожскаго войска гетмант» Яцко Остре- 
нинт» и сотники и пятидесятники и десятники и рядовьіе черкасьі, что им*ь 
на Чугуєве подт> дворьі и подт> огороди м'Ьста розданьї а землями и сен- 
ньіми покосьі и всякими угодьи они не устроеньї... и гос. царь... указала на 
Чугуєва послать свой государевь указ-ь изь помітного приказу кт> Максиму 
Лодьіженскому и вел'Ьл'ь на Чугуєве подгородньїя и дальнія земли и сенньїе 
покосьі и рьібньїе ловли... и всякія угодья описать и земли и подгородньїя 
и дальнія изміфить и разсмотр^ть которьімт) землями и всякими угодьями 
бьіть КТз Чугуєву и которьімт» землями и всякими угодьям'ь кт> Біілугороду..., 
а написав*» на Чугуєве земли и всякіе угодьи... указалт» государь дати 
на пашню земель гетману 120 ч., сьіну его 40 ч., войсковому есаулу 50 ч., 
войсковому дьячку (чи не писар?) 40 ч., сотникамт» 10 чел. по 35 ч., 
пятидесятникам'ь по ЗО ч., десятникам!» 102 чел. по 25 ч., рядовьїм'ь 887 чел. 
по 20 ч., б'Ьлорусским'ь попами 2-м!» чел. по ЗО ч. “ 6 ). Це безперечно не 
заїмка, а надання від центрального уряду; до того це надання в строго за¬ 
значеній кількості на кожного і, можливо, на помісному праві, бо тут-же 
дають землі і дітям боярським та на цьому погоджуються і дослідники 7 ). 

Але можуть зазначити, що вже у 1641 р. чугуївці вбили свого гетьмана, 
а сами повернулися „за литовскій рубежі", що таким чином це не що більше, як 
невдала спроба оселити українців-пересельців на помісному праві серед степів 


1 ) Альбовскій. Истор. Харьк.... полка, ст. 37. В новій своїй праці „Харьковскіе казаки" 
Альбовський радикально змінив свої погляди на заїмочне право слобожан. Див. Альбовскій. 
„Харьковскіе казаки". ст. 95, 98—99. 

<2 ) Проф. Багал’Ьй. Істор Слобідської України, ст. 181. 

3 ) ПІ и м а н о в т>. о. с. Кіев. Стар. 1882. IV. ст. 203. 

4 ) ІЬісІеш. ст. 204. 5 ) ІЬісІет. ст. 206. 

°) Багал'Ьй. Матеріали для ист. колонизац. І. ст. 15—16. 

7 ) Див напр. Багалій. „Очерки... колонизаціи" ст. 183; порівн. Альбовскій. Харьк. 

казаки. ст. 23—24. 



68 


Є. П. Овчаренко 


Слобожанщини, що взагалі цей випадок не мав жадного впливу на дальшу 
історію козацького землеволодіння. Цілком слушно! І коли-б ми мали лиш 
один цей факт, то можна було-б і не заводити розмови про козацькі землі, 
надані від московського уряду. Але ми знаємо, що і в пізніші часи були 
випадки наділення козаків землями від московського уряду, і до того землями 
„положенньїми вь четвертий Так наділені були перші насельники м. Остро- 
гозька, згодом полкового міста Острогозького слобідського полку. Крім дворів, 
котрі були ретельно виміряні кожному чинові, острогожчани одержали ще й орну 
землю в таких розмірах: полковник одержав 10 чет., обозний, писар, сотники 
та осавули по 5 чет., два попи по 4 чет., рядові черкаси (козаки) по 3 чет. 
в полі 1 ). Мимоволі звертають на себе увагу такі мізерні дачі, мізерні і абсолютно 
і порівнюючи, хоч-би з згаданими дачами у чугуївців. У Чугуїві кожен козак 
одержав мало не в сім раз більше, ніж такий-же козак у Острогозьку. Таких 
малих дач у козаків ми ніде більше не зустрічали. Сказати-б, що острого- 
жчанам так мало було дано орної землі, через те що вони одержали просторі 
уходи (головним чином риболовлі) 2 ); але і чугуївці, як ми вже знаємо, одер¬ 
жали чималі уходи у Салтівського юрту. 

Але знов можуть завважити, що Острогозьк не може бути за приклад для 
решти Слобожанщини, бо, як пише Головинський (на цьому почасти пого¬ 
джуються й инші дослідники), Острогозький полк був населений при инших 
умовах ніж поселення... слобожан, і що він мав тісніші звязки з великоросій¬ 
ськими містами по Білогородській черті, ніж українськими поселеннями Слобо¬ 
жанщини а ). Хай уже й так! Але (все-ж-таки) ми маємо свідоцтва про четвертне 
наділення українських козаків і в самій, мовляв, безперечній Слобожанщині.. 
У Філарета подано цікавий з цього погляду документ. У 1655 р. „чугуевскіе 
нововьгЬзжіе черкасьі Максимка Тимоф'Ьевь сь товарищами 800 чел. били 
челомь“, щоб їм дали землі „вь урочищахь межь Лопани и Харкова". Цар 
звелів дати їм в зазначеному місці землі „подь дворьі и подь огороди и 
подь гуменния м*Ьста... и на пашню земли по 10 четей челов'Ьку вь поли а 
вь два (зіс) потомужь. А будеть вь т'Ьхь урочищахь землею скудно: и имь 
черкасамь дать по 8 четей челов'Ьку вь поли а вь дву потому жь. А с'Ьно- 
косннхь покосовь дать имь черкасамь противь земель вь пол^“ 1 ), тоб-то 
відповідно до кількости четей в полі). Це поселення між р. Лопанню та 
р. Харковом Філарет визнає за Липці :> ), а проф. Багалій за м. Харків 6 ). Для 
нас це питання не таке вже важливе, але гіпотеза проф. Багалія здається 
ймовірною, бо нею пояснюються деякі дальші розпорядження московського 
уряду. Так, у наказі харківському воєводі Сухотіну 1660 р. знаходимо таке: 
„а которие черкаси семьянистие, а не одинокіе, изь черкаскихь городовь 
впредь учнуть вь Харковь приходить и Василю (згаданому Сухотіну) т'Ьхь 
новоприхожихь черкась вь Харьков'Ь принимать... а подь двори и подь ого- 


*) Головинскій. о. с. ст. 58. 2 ; Головинскій. о. с. ст. 58. 

3 ) Головинскій. о. с. ст. 57; порівн. БагалЬй. „Очерки... колонизаціи" ст. 420—421. 

4 ) Филареті). о. с. II. ст. 160—161. 5 ) ІЬісІет. 

в ) Баталій. „Очерки... колонизаціи". ст. 426—427. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


69 


родьі вт» длину и поперект» м'Ьста и на пашню земли и л^су с1*нньіхт> покосові» 
и всякихт» угодей давати противі» прежнихт» Харьковскихі» черкаст» вс!*мт> ві> 
м'Ьру"... 1 ). Иншими словами давати по стільки-ж землі, як і раніше давалося 
харків’янам, і до того ще „вт> мЬру", себ-то вимірявши, а не на око. Такого 
наказу не могло бути видано, коли-б раніше харків’яни не одержали землі 
по урядовому наданню і до того в певних розмірах. Інструкція дана другому 
харківському воєводі Семенові Дурновому 1668 р. наводить на ті-ж думки. 
Там ми читаємо: „а которьіе черкасьі... придуть вт> Харьковт»... на в'Ьчное 
житье... тЬмт» прихожим!» черкасам!» земель и всяких!» угодей чинить по от- 
пискамт» боярі» и воєводь" 2 ). Тут теж, як бачимо, мова йде не про заїмку, 
а про надання від уряду. 

А ось іще звістка про наділення козаків землями виміряними „в четверті". 
В указі Олексія Михайловича про салтівських черкас читаємо: „по весні* 
вс'Ьм'ь черкасам!» вь тЬхь мЬстехь и урочищахь... отвесть пашенньїе земли 
и сенньїх покосов и всяких угодей атаману и сотникам!» по 10, ясауламі» по 9, 
рядовьімь черкасам!» по 8 чети вт> поле а вт» дву потому-жт»“ 3 ). Цікаво, що 
ще у 1705 р. салтівські „черкаси^ в свойому проханню покликувалися на те, що 
у 168 р. (1660) їхнім батькам було наміряно четвертями землі на 670 чол.,° 
згодом чимало з цих земель захопили великоросіяни. Отож салтівці й про¬ 
хають звеліти великоросіянам уступитись з їхніх земель. Дійсного документа 
про наділення землею у салтівців не знайшлося, бо невідомо куди його по¬ 
діли „будучіе ВОЄВОДИ дружа И НОрОВЯ ИМТ» новопришльїмт» руССКИМТ» ЛЮДЯМ!»". 
Прохали „пожаловать ихі» велЬть против!» прежняго... государева указу, по 
вьішеписанному отводу тою старинною землею и дачами владать имт> сь чего 
бьі имь бьіло полковая казацкая служба служить и ті* ихт» дачи имт» и діітямь 
ихт> и свойственникамь по окладу наморить и со всякими угодьи во вла- 
дЬніе отдать". По справці в Розряді виявилося, що дійсно у 168 році „ата- 
мант» Ивань Семенові» сь товарищи (670 чолов.) по Салтовскому городищу 
поселились вновь, а во дворьі сі» угодьи и на пашню земли и всяких!» угодей 
заняли по урочищам!»" (далі описуються межі); звелено було їх переписати 
та наміряти їм землі „атаману и сотникамт» и е с а у л а м т» и знаменщи$амь 
ПО десяти, рядовьімт» ПО ОСМИ чети ЧЄЛОВІ*Ку В!» ПОЛ£, а В!» дву ПО тому Ж!» 
буде ВТ» Т'ЬХ'Ь м'Ьстехт» и урочищах!» земля и сенньїе ПОКОСЬІ и всякія угодья 
лежать вт» порожне и на предь тому никому не отданьї". Після цієї справки 
було звелено наміряти салтівцям землі повністю згідно з старими дачами, 
а „что за ихт» дачами останется земли и изт» той земли наморять дЬтямь 
ихт» и свойственкикамт» противі» ихт» казачьихь дачь по десяти четьи человЬку 
вт» полі*, а вт» дву потомужт»"... 4 ). 

Я дозволив собі так широко викласти зміст цього документа через те, 
що він подає цікавий матеріял, а також і сам має цікаві особливості. Коли 
робили справку в Розряді, то очевидно знайшли той самий указ, що уривок 

1 ) БагалЬй. Матеріали для ист. г. Харькова. ст. 33. 

2 ) БагалЬй. Матеріали для ист. колонизаціи. І. ст. 152. 

3 ) БагалЬй. Матеріали для ист. колонизаціи. І. ст. 35. 

4 ) Багал'Ьй. Матеріали для истор. колонизаціи. 11. ст. 140—142. 



70 


Є. П. Овчаренко 


з нього подано вище: про це свідчить 1) однакова адреса — Гр. Гр. Ромо- 
дановському, 2) однакові в обох випадках імення отамана, 3) обидва рази 
зазначено . однакову кількість поселенців. Але очевидно в указі 1705 р. 
указ 1660 р. поданий не слово в слово, а в переказі. Так у дійсному 
указі ми бачили, що осавули одержували по 9 чет. орної землі, а тут 
виходить, що їм дано було однаково з отаманами—по 10 чет. Гадається, що 
справка зроблена неуважно, а як в чолобитній салтівців було написано, що 
осавулам давали по 10 чет., то так цю цифру написали і в указ. Очевидно, 
цим-таки впливом чолобитної треба пояснити також і вислів указу 1705 р., 
що салтівці „поселились"... і „заняли" собі земель для оранки й инш., 
бо як-раз у чолобитній стояло, що при поселенню „велено имт>.... дворовьія 
усадьбьі и пашенную землю и всякія угодьи занимать" 1 ). У дійсній грамоті ані 
слівця про заїмку. Там ми читаємо щось инше, а саме „а государевьі казньї 
и на пашню земли і всяких угодій за ними вурочищах'ь" 2 ), далі межі. Ска¬ 
зано також, що черкаси і поселилися на Салтівськім городищі „по указу 
нась вел. гос.“. Отже про якусь заїмку тут мови не може бути — бо й сами 
„челобитчики" в цьому питанні заплутались, спершу сказали, що звелено 
було їм землі собі „занимать", а потім оповідають, що їм було дано землю 
четвертями. Справа, очевидно, в дійсності так виглядала. Прийшли козаки 
на Салтівське городище (де їм звелено було оселитися) взимку (по справці 
грамоту 1660 р. Г. Ромодановському послано 5 січня), їм було приблизно ука¬ 
зано, де їхні землі та уходи (вказуються тільки „урочища", жадної згадки 
про „грани"), а як зимою ніхто землі не обробляє, то намірювання чет¬ 
вертями землі було відкладено до весни 3 ). Але навіть коли припустити, що 
справді салтівцям дозволено було „занимать" собі землі для оранки і ин., 
то в даному разі, це скорше скидається на великоросійський „пріискт*", 
а не на українську заїмку, бо заїмочні землі не виміряли четвертями, та 
ще й в заздалегідь зазначеному розмірі *). 

Дуже цікава для нас згадка про оклад. Це єдина згадка про оклад 
у козаків слобожан, що "мені зустрілася, і через це робити будь-які висновки 
на підставі цієї єдиної вказівки я не зважуюсь, тим більш, що не можна 
сказати напевне, чи розуміли чолобитчики це слово в його звичайному слу¬ 
жилому означінню, чи під ним треба розуміти щось инше. 

Як видно з випису 1722 (там покликання на „строенньїя, помйсньїя 
описньїя и отказньїя книги"), перші насельники села Мартовіти (нині Мар- 
тове), які прийшли на місце свого оселення в кількості 157 чолов., одержали 
землі по 8 чет. в полі на душу *). Що-до черкас, які збудували м. Боровню 
(Боромля), то через втрату кінця документа, який оповідає про наділення їх 
землею, про розміри їхніх дач ми не можемо висловитися з певністю. Але як 
форма вислову що-до земельних дач у цьому документі дуже скидається на 

*) ІЬісІеш. ст. 140. 

2 ) Б а г а л £ й. Матеріали для ист. колонизаціи. І. ст. 35. 3 ) Див. вище, ст, 69. 

*) А на мою думку, тут все-ж-таки була заїмка, тільки стверджена від московського уряду 
під відомою йому формою „помістної" дачі. Д. Багалгй. 

4 ) Баталій. Матеріали для ист. г. Харькова. ст. 194—195. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


73 


гучар, причому козаки поспродували свої старі землі Мєншікову і ). Що-ж одначе 
виходить з наведених 3-х полковницьких відповідів? Охтирський власне 
й не заперечує, що в його полку існували жалувані землі, ба навіть з його 
слів можна зробити якраз протилежні висновки. Справді, коли у (зійшлих) 
„сходцов“ не було жалуваних земель тільки через те, що то були „самьіе скуд- 
ньіе", то цілком природньо припустити, що в заможніших вони могли йбути. 
Ізюмський полковник, заперечуючи, щоб в його полку існували жалувані землі 
в окремих осіб, визнає однак, що були полкові жалувані землі. Ще рішу¬ 
чіше, як ми були бачили, висловивсь харківський полковник, категорично 
заперечивши, щоб в його полку були будь-які жалувані виміряні четвертями 
землі. щ о-до Ізюмського полку ми з великою долею ймовірности можемо 
справді припустити, що там не було надачі козакам помісної, міряної чет¬ 
вертями землі. Адже Ізюмський полк лежав далі від усіх инших в степу, засе¬ 
лився він пізніше од инших 2 ) під безпосереднім доглядом слобідської стар¬ 
шини (особливо Чернігівця 3 ), а потім Гр. Донця ‘), ніколи не мав у себе ро¬ 
сійських воєвод і, найголовніш, зразу-ж у початку свого заселення одержав 
жалувану грамоту на володіння землями „по черкаской обьікности“ •’). Але 
сказати те саме про Харківський полк ми рішучо не можемо, бо, як бачили, 
тут иноді траплялося помісне наділення козаків землями виміряними в чет¬ 
верті. Коли-ж харківський полковник все-ж-таки рішучо запевнює в про¬ 
тивнім, то це очевидно результат побоювання, щоб з факта існування на 
Слобожанщині окремих випадків „пожалування" землі козакам, не зробили 
загального висновку і на Слобожанщину не посипалися-б нові реформи. Не 
треба забувати, що „Екстракт" скомпановано саме підчас реформаторської ді- 
яльности кн. Шаховського, а реформи його часто в корені порушували слобо¬ 
жанські давні „обикности" та привилеї 6 ). 

Отже, на нашу думку, свідчення Екстракту не таке, щоб на нього з пев¬ 
ністю можна було покластися. Його треба як-найпильніше розглянути. 

Про долю, яка спіткала в дальшому козацькі помісні землі, ми сливе 
нічого не знаємо. Бачили ми, що напр. салтівці ще у 1705 році навіть до¬ 
сить точно пам’ятали розміри дач. Прохали вони теж тільки того, щоб їм 
знов намірили землі „по окладу". Як знаємо, їм знов наміряно було землі 
четвертями. Але вже в чолобитній салтівців цього 1705 р. помітна плу¬ 
танина що-до їхнього землеволодіння: спершу вони кажуть, що при посе¬ 
ленню їм було звелено „дворовьія усадьбьі и пашенную зевдлю и всякія 
угодья занимать", а потім розповідають, по скільки четвертей кому було 


*) ІЬісІеш ст. 155. 2 ) Див. напр. Г о л о в и н с к і й. о. с. ст. 107. 

3 ) Альбовскій. Харьк. казаки. ст. 150. Баталій. Істор. Слоб. Укр. ст. 80. 

4 ) Баталій. Істор. Слоб. Укр. ст. 81., Головинскій. о. с. 108. 

5 ) Цю грам. див. напр. Топографич. Описан. Харьков. нам'Ьст. 1888 ст. 16. Квітка. Зап. 
о сл. полк. 1883 р. ст. 9. Ч и ж е в с к і й о. с. ст. 102. порівн. Бурові» ст. 473. 

°) Альбовський так влучно схарактеризував ці реформи: „віз царствованіе императрицьі 
Анньї Іоанновньї на слободскіе полки обрушился Ц'Ьльш ряд*ь реформі» и другихт> б'Ьдствій". 
Альбовскій. Истор. Харьк. Казач. полка, ст. 125. 



74 


6. П. Овчаренко 


дано. Як знаємо, в грамоті 1660 р. про оселення Салтова немає зовсім 
нічого про дозвіл займати землі. Очевидно, тут на думках салтівців відбивсь 
силенний вплив старозаїмочного оточення. Такій плутанині понять сприяло 
те, що, як ми бачили, бувало й так, що одна особа мала і помісні і заїмочні 
землі. Як не як, а очевидно, що козацьке помісне землеволодіння потонуло 
й розпустилося серед моря старозаїмочного землеволодіння. Принаймні, напр., 
сл. Ямна (чи Ямне), що її перші насельники одержали землі в помістя, що потвер¬ 
джується документально, у 1881 р. вже позивалася з державним скарбом за 
свої землі, як за старозаїмочні, і хоч Окружний Суд і відхилив домагання 
ямчан, як неслушні і ), проте Судебна Палата з таким рішенням Окружного 
Суду не згодилася й визнала землі сл. Ямної за повну власність її мешкан¬ 
ців 2 ), бо вона, на гадку палати, цілком відповідає поняттю про землі старо¬ 
заїмочні 3 ). 

Рішучу ролю в злиттю помісних козацьких земель із старозаїмочними 
очевидно відограли відомі жалувані грамоти слобідським полкдм, що їх ми 
розглянемо далі. Особливе значіння тут мали такі грамоти, як напр. видана 
Охтир. полкові 1688 р., де читаємо: „повеліли ему (полковникові) и полку 
его урядникоміз и казакамт>, которьіе по Нашему Великих-ь Государей... указу 
пожалованьї вотчинами и иньїми землями... вел'Ьли тішь вс'Ьм'ь вьішепи- 
санньїм'ь владать... вЬчно и безоброчно“... (див. Гуровт» о. с. ст. 485—486, 
порівн. іЬісІ., ст. 479). Хоча сказати, що козацькі помістя зразу-ж після цих 
грамот втратили свій характер і зразу-ж цілком зіллялися з землями заїмоч- 
ними й не можна, бо відгомони старих відносин иноді почуваються й потім — 
напр. згадана справа з салтівськими землями, але очевидно грамоти ці не 
аби-якою мірою вплинули на долю помісних земель козацьких. Дальші-ж роз¬ 
порядження Петра І 1714 р. і Ганни Іванівни 1731, що зрівнювали помістя з 
вітчинами, на Слобожанщині мали ті наслідки, що зрівняли помістя з землями 
старозаїмочними. Так ми уявляємо справу, але на превеликий жаль просте¬ 
жити цей процес за браком потрібних даних немає можливости. 

Все це стосується більше правного (юридичного) боку питання; що-ж 
до фактичного, то й помісними землями козаки часто розпоряджалися, як 
повною власністю; ще дуже рано траплялися випадки продажу маєтків, ще 
у XVII в. — напр. А. Кондратьєв покупив у суджанського козака помістя 
у 1686 р. 4 ). 

Та це й не диво, бо, як ми були бачили, і діти боярські не дуже панькалися 
з своїми помістями, а любісінько порозпродували їх козацькій старшині й коза¬ 
кам. А Блюменфельд, напр., подає випадок продажу помістя і в Великоросії 
теж ще XVII в. 5 ). 

Та хоч нам і не пощастило простежити долю помісних козачих земель, 
але довести, що не всі козачі землі заїмочного походження, здається, 
все-ж-таки хоч трохи вдалося. 


9 ч И Ж Є В С К І Й, О. С. СТ. 18. 2 ) Г у р О В Ті. о. с. 3 ) Г у р о в -ь, о. с. 
4 ) Филаретт) о, с. III ст. 401, пр. 7, 

°) Блюменфельді) о. с. ст. 218. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


75 


Старозаїмочні землі. Ми вже не раз були згадували про те, що головна 
маса людности Слобідської України набувала собі землі шляхом заїмки і во¬ 
лоділа ними на так званім старозаїмочнім праві. 

Право заїмки в чистому його вигляді, як я собі його уявляю, є іиз ргіті 
оссирапііз. Особливо важливо в даному разі те, що об’єкт права являє собою 
річ нікому не належну, цілковиту гет пиіііиз, бо инакше ми матимемо не 
заїмку, а просте захоплення чужої речи, або принаймні такої, на яку хтось 
має якесь право. 

Землі Слобожанщини ми не можемо вважати за гез пиіііиз підчас засе¬ 
лення її вихіднями з-за польського кордону. Як ми бачили, деяку частину 
її роздав московський уряд, якому на цю територію належали тоді верховні 
державні права, різним служилим людям у помістя замість четвертної пашні, 
а також манастирям та церковним причтам. Правда, здебільшого володільці 
цих так званих „юртів" позбавлені були можливости здійснювати свої права 
фактичним володінням ними, за їх великим простором, але це було право, і право, 
яке мало під собою твердий ґрунт московських законів і практики. Щоб успішно 
конкурувати проти цього права, треба було й на своєму боці мати таке-ж 
саме право. І справді спершу ми бачимо, що заїмки пересельців, навіть на 
землях нікому не одданих, уряд не завсіди визнає, і в усякім разі визнання 
це має випадковий характер, поки аж після організації слобідських полків 
слобожани після низки жалуваних грамот одержали міцні основи для свого 
заїмочного права. 

Отже заїмка на Слобідській Україні не тільки ргіта оссираііо в чистому 
вигляді, а також иноді й зайняття і освоєння землі з дозволу в кожному 
окремому випадкові центрального московського уряду, причому не зрідка пору¬ 
шувано права перших володільців, манастирів, церковних причтів та ин. (див. 
вище в розділі про „юрти)“. Без цього дозволу не завсіди заїмка визнавалася, 
а потім (після жалуваних грамот) це є загальне право слобожан санкціоноване 
од верховної влади. Але перш ніж детально розглядати, які саме права дані 
були жалуваними грамотами слобожанам що-до заїмки земель, ми спершу розгля¬ 
немо ті випадки заїмок, які нам відомі з ранйної доби, перед виданням грамот. 

Перша звістка, яку ми маємо, відноситься до 1646 р. 1 ). Коли при¬ 
їхав в урочище Валки кн. Хілков, щоб оглянути, де краще збудувати новий 
„город", то до нього з’явилося кілька українців—пасічників, що жили по своїх 
пасіках на Мжі й инших річках. Вони розповіли, що в згаданій місцевості, 
поблизу Валок, таких пасік буде з 150 і що на них живе чоловіка по 5—6, 

*) Це, розуміється, зовсім не значить, щоб таких випадків не було раніше, але ми не 
маємо про них певних звісток. Правда, в „Русск. Вивліоф." Полевого є така звістка „Афонасью 
промишляти надь доврьі наді» черкасьі, которьіе ньін'Ь на Донц’Ь и на Осколь и на Сети 
Мишукь со товарищи". (Цитую з Багалія. „Очерки колонизац. ст. 151), але проф. М. Грушев- 
ський гадає, що в текст Вивліоф. „тут встряла помилка і що треба читати „надь в о р ьі надь 
черкаєм". (Грушевський, Істор. Укр.-Руси, VIII частина 2 ст. 367, прим. 1. Про українське до- 
бичництво та уходництво на територ. Слобожанщини в кінці XVI і початках XVII ст. див. 
у нього-ж VIII час. 2 ст. 365—369). Там навіть подано звістку, що вихідні з-за польського кор¬ 
дону ще перед 1621 р. уже захоплювали ліси й води у Путивльськ. повіті і навіть будувалися, 
але наскільки осела була ця колонізація сказати важко. 



76 


Є. П. Овчаренко 


а то так і по десять 1 ). Ця звістка була великою несподіванкою для Москов¬ 
ського уряду. Швидко по тому Московський уряд довідавсь, що і в Валків- 
ськім повіті оселилося чимало пасічників — „черкасів**. Впорядили слідство. 
Виявилося, що „литовекіе люди“ побудували пасіки по рр. Братениці, Рабині, 
Мерлу, Мерчику та инших місцях. Пасік налічили більш як триста. Деякі з них 
були вже років з сім тому, деякі були новіші. Черкаси жили на них „без- 
престанно** 2 ). Уряд московський, вбачаючи в „черкасах* 4 елемент непевний 
і навіть небезпечний, тим більш, що всякі станичники та сторожі скаржилися 
на цих пасічників, буцім-то вони їх „бьють и смертное убойство чинять и по 
дорогамь проезду оть нихь н'Ьть“, видав наказа виселити всіх пасічників 
за кордон. Служилі люди з великою охотою і завзяттям почали виселяти па¬ 
січників за кордон, не перебулося при цьому і без грабунків і насильств 3 ), 
хоча й звелено було вислати черкасів „безь бою и задору“ 4 ). Зчинилася 
ціла буча. Ті пасічники, що оселилися поближче до Білгородської черти, про¬ 
хали відкласти хоч до осени їхнє виселення. В більш південних-же частинах 
нинішньої Харківщини пасічники взялися до зброї і загрожували: „и только 
вьішлють ньін^ нась ись пасіжь, и оть нась... городу Можевскому и карауль¬ 
ному острожку не стоять**... Г) ). Справа не обмежувалася самими погрозами, 
доходило иноДі й до сутичок 6 ). Миклашевський запевняє, що зрештою мос¬ 
ковський уряд дозволив пасічникам залишитися на своїх місцях '). Це, здається, 
перший випадок, коли московський уряд визнав черкаську заїмку, бо, як зда¬ 
ється, пасіка в ті часи схожа була на хуторок, де люди жили „безперестанно**. 
Але це визнання торкалося, здається, не всіх пасічників, а тільки деякої ча¬ 
стини їх, найбільше мирної, яка не суперечилася, а лагідно прохала відкласти 
висилку до осени. Так можна гадати через те, що навіть ще у 1649 році 
тяглася справа про висилку за кордон. В цьому році путивльський воєвода 
скарживсь Богданові Хмельницькому, що роменці позаводили пасіки на зем¬ 
лях Недригайлівського повіту, а конотіпці у Путивльському повіті навіть 
„землю распахали и хл-Ьбь всякой сйяли и сйна покосили и пастки многія 
поставили** 8 ). На змагання залишити московські землі, роменці почали звози¬ 
тися за кордон; але конотіпці не хтіли залишати оброблених ними земель. 
І от воєвода прохає в Хмельницького звеліти „литовскимь людямь царскаго 
величества землею и всякими угодьи... влад'Ьть не вел'Ьть... сойти в свою Ли- 
товскую сторону со всЬмь своимь заводомь** 9 ). При цьому воєвода покликавсь 
на те, що „в*ь посольскомь мирномь договорі и вь в'Ьчномь докончаньй на¬ 
писано то имянно, что на об£ сторони земель за межею межевьіх'ь судей 
и за гранми не посідать и никакими угодьи не владать** 10 ). Виходить 
отже, що для московського уряду ця справа набирала, либонь, міжнарод- 

*) Сборн. Харьк. Истор.-Филолог. О-ва, т. 16, ст. 27. Стаття Альбовського „Валки...". 

2 ) Миклашевскій о. с. 127. 

°) Сборн. Харьк. Истор.-Филолог. О-ва, ст. 28. 

4 ) М и к ла ш е в с к і й, о. с. ст. 128 (у обох авторів звістки ґрунтовані на архівному матеріялі). 

г ’) Акти Южной и Зап. Россіи. III ст. 182. 

“) ІЬісІеш. 7 ) Миклашевскій, о. с. ст. 128. 3 ) Актьі Южн. иЗап. Россіи, III. ст. 339. 

у ) ІЬісІет. І0 ) Акти Южн. и Зап. Россіи. III ст. 339. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


77 


нього характеру, що очевидно найбільше і стояло на перешкоді визнанню 
цих заїмок. 

Чим скінчилася ця справа, не знаємо. 

Але ось у 1650 р. двоє ольшанських козаків зайняли собі пасічне місце 
у Іловському „заповідному" лісі, збудували собі винницю й почали займатися 
бджільництвом та винництвом. А потім, очевидно, щоб поширити справу, за¬ 
кликали до себе- ще „черкасів" не тільки з Олешні, але й з-за кордону. 
Воєвода, що випадково викрив це поселення, доносив у Москву, що багато 
між цими черкасами є таких, які ще ніде не були записані і цареві „креста 
не ц-Ьловали". Але що його вжахнуло, дак це те, що черкаси ці рубають за¬ 
повідний ліс на бочки для меду та горілки, а також і для винниць і попро- 
кладали в цьому лісі багато шляхів. Несподівано для воєводи прийшов наказ 
привести до хреста тих, хто ще не присягав цареві, та заборонити займатись 
винництвом, а зрештою велено було їх не чіпати і навіть дозволено рубати 
ліс на бочки для меду 1 ). Цей випадок цікавий для нас тим, що тут роблять 
заїмку не закордонні вихідні, а люди, котрі вже якийсь час жили й служили 
в Московській державі 2 ), і тільки частина була з-за кордону, але вона з’яви¬ 
лася пізніше на заклик першого з заїмщиків. Цікаво також і те, що, не дивля- 
чися на те, що заїмщики явно порушили заповідність лісу, заїмку їхню все-ж 
таки було визнано. 

Наведемо ще один цікавий випадок. 1659 р. уряд московський звелів 
оселити нове село під назвиськом Нижча Сироватка. Згідно з урядовим на¬ 
казом про це сумський городовий отаман видав відповідну інструкцію. Перш 
за все посланий керувати справою нового поселення повинен був одвести 
ДЛЯ НОВОГО поселення „ЗЄМЛИ И Л'ЬСОВ'Ь И С'ЬНОКОСОВ'Ь И ВО ВСЯКИХ!» угодьяхь", 
обмежувати ці землі, а також місце для вигону, а потім треба було відвести 
„чіи ни єсть во оной округи, подь поселеніе, жиліи дворьі, садьі и огороди 
по ровньїмь частямт» луговьія и л'Ьсньїя мЬста для прибьівающих'ь по вьісьілк’Ь 
во оное село Низшую Сьіроватку на жилище, а т'Ьмь людемь, чіи на гЬхт» 
м-Ьстахт» прежніе бьіли хуторьі, оставлять т'Ь м'Ьста, гд*Ь их!> жильїе дворьі 
И хоромное строеніе находится, противь прежнихт» М'ЬрОЮ ЗЄМЛИ ПОДІЇ дворьі, 
садьі и огороди вт> дв-Ь части, а посл'Ьднее все вел'Ьть тіш-ь, кому по частямт> 
достанется". Потім треба було їхати в Ворожбу та Суми і довідатись, чи 
там „чіе єсть заимочное самовольно влад^ніе, пашенньїя земли и л^са и 
всякія угодья" по той бік Псла (рахуючи від Сум і Ворожби). Переселяти 
на нове місце звелено було в першу чергу саме таких людей, а якщо їх 
не вистарчить (бо звелено було переселити з Ворожби не менше як 76 сімей, 
а з Сум не менше 197 сімей), то переселяти й таких людей, які по той бік 
Псла земель не мали, саме „із самоскудн'Ьйших’ь". Цікаво, що заїмщиків 
переселяли прямо „кт> ихт> влад'Ьніямь за способность", через те, що, мовляв, 
по-весні при переправі через річку багато гинуло худоби, а так само і людей. 
Обом отаманам ворожбянському і сумському „сь товарищи" звелено було 


*) Миклашевскій, о с. 129—130. 

2 ) „Служать конную казачью службу", іЬісІ. ст. 129. 



78 


Є. П. Ов.чаренко 


„отт> того влад^нія (за Пслом) отказать“, замість його давались їм залишені 
пересельцями маєтки по сей бік Псла „кром'Ь хоромнаго строенія“, яке по¬ 
передні володільці могли на свою волю продати, подарувати і т. д. Очевидно, 
на нове місце переселялися крім ворожб’ян та сумчан ще мешканці й инших 
міст, бо сказано, що „вт> другія м'Ьста о таковом*ь же д*Ьл^ посланьї дру- 
гіе“ *). У цьому документі цікаво для нас те, що заїмочне володіння зветься 
самовільним. Це підтримує мою гадку про те, що до видання од московського 
уряду грамот — привилеїв, якими заїмці надавано санкцію верховної влади, 
уряд московський уважав заїмку за незаконний спосіб набувати земельну 
власність, і коли мав за потрібне, то не панькавсь з нею. У даному випадкові, 
правда, заїмщики з Сум та Ворожби не дуже терпіли, бо їх висилали на 
їхні-ж заїмки, але чи залишалися останні в своїх попередніх межах — сказати 
важко, бо передбачавсь випадок, коли заїмщиків не вистарчить на призначену 
кількість виселенців, і до заїмщиків могли додати „само скудн'Ьйших'ь", 
яким треба теж було дати землі; при цьому, розуміється, могли бути по¬ 
рушені права заїмщиків. Крім того, вони втрачали свої землі по цей бік Псла 
(рахуючи від Сум до Ворожби). Порушувалися також права обох отаманів 
„с товарищи“ (під останніми, очевидно, треба розуміти тих із заїмщиків, що через 
якісь-то причини мусіли зостатися по цей бік Псла); правда замість втраче¬ 
них земель їм давалися залишені виселенцями, але хто зна, чи захтіли-б вони 
мінятися цими землями, коли-б це залежало від їхньої волі. У заїмщиків-же 
не з тих міст, відкіля переводилися на нове поселення люди, ті заїмщики, що 
жили хуторами за Пслом, теж втрачали певну частину своїх земель. Оскільки 
можна зрозуміти з наведеного вище уривку (він досить таки плутаний), хуто¬ 
рянам залишалося дві третині з їхніх земель, а решта йшла в розділ на 
рівні пайки між „прибьівающими“. 

Але чи можна на підставі цих фактів гадати, що така політика мо¬ 
сковського уряду, що-до займанщини земель слобожанами, тривала аж до 
вісімдесятих років XVII в., коли з’являється низка жалуваних грамот, що 
радикально змінили становище? Цього сказати не можна. Очевидно, московський 
уряд і в Слобожанщині, як це було і в Гетьманщині, спочатку мало втручавсь 
в земельні справи слобожан, мало знав про них, а коли йому траплялося 
розвязувати їх, то розвязував їх на підставі тільки й відомої йому практики 
свого власного права землеволодіння, себ-то помісного й вотчинного. 

Перейдімо тепер до розгляду тих привилеїв, які одержали слобожани 
що-до земель за жалуваними грамотами московських царів. Слобідські полки 
почали одержувати такі грамоти, починаючи ще з кінця 50-х років XVII в. 2 ), але 
спершу в них зовсім не згадується про землі. Перша грамота, що торкається 
і земельного питання, є грамота видана на ймення харківського полковника 
Гр. Донця: в ній дозволялося йому жити в „новостроенном’ь городі Изюм'Ь 
и писаться по прежнему Харьковскимт> полковником^^, закликати в нове 
місто, а також „и вть урочищи, которьія кт> тому городу смежньї, вї> Спіша- 

*) Филареть, о с. III ст. 363—364, та пр. 2. 

2 ) Перші грамоти видані у 1658 році (вересень 7167 року = вересень 1658 р. див. Г у- 
р о в ь, о. с. ст. 469; Г о л о в и н с к і й, о. с. ст. 81—82). 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


79 


ковку и на Пришибь на В'Ьчное житіє неслужильїхь Черкась" із Харків., Ох- 
тирськ. та Сумського полків; „а вь Сп'Ьваковк'Ь и на Пришиб'Ь тЬмь Черка- 
самь города строить, и селиться вь тЬхь городахь собою, а пашенньїя земли 
пахать и всякими угодьи владать по отЬоду Генерала и Воєводи Григорья 
Косогова по ихь казачьимь обьїкностямь" ! ). 

Одразу нас вражає якась внутрішня суперечність у цій грамоті, з од¬ 
ного боку звелено' новим поселенцям володіти землями „по отводу", з дру¬ 
гого „по своимь казачьимь обьікностямь и . Як погодити ці так що й протилежні 
поняття? Тимчасом, як „отвод“ являв собою одну з складових частин довгої 
процедури одержання помістя 2 ), або був примусовим при наділенню землею 
цілого гурту „сведенцевь“ 3 ), козачі „обьікности“ полягали в праві займати 
вільні землі 4 ). 

Роз’яснює трохи цю справу друга грамота, видана на ймення того-ж-таки 
Гр. Донця у 1684 р. Спершу в ній переказується зміст попередньої грамоти. 
Вище згадане місце тут читається так: „вь Сп'Ьваков'Ь и на Пришиб’Ь гЬмь 
Черкасамь городьі строить и селиться собою, а пашенньїя земли пахать и 
всякими угоди владать, ^ по отводу генерала Нашего и воєводи Григорія 
Ивановича Косогова, а промежь собою по разд-Ьлу, по ихь черка¬ 
ски мь о б ьі к н о с т я м ь“ 5 ). Таким чином „отвод" ген. Косогова очевидно 
обмежувався розмежуванням Ізюмських полкових земель од земель инших 
володільців (напр. Донських козаків), а може ще, що найбільше, й розмежу¬ 
ванням земель одного поселення від другого. Основу-ж земельної власности 
утворювала тут заїмка, санкціонована тут цими грамотами. Вся справа уявляється 
так: приходив гурт людей, вибирав собі місце для оселення, селився „собою", 
займав собі скільки, треба було землі, розводився сам поміж собою межами 
„по ихь черкаскимь обьїкностямь", а Косогов тільки обводив землі даного 
поселення спільною межею, щоб сусідні поселення не робили йому яких 
„утисненій" в землі. Розуміється, можливо, що робилося це і не в такім хро¬ 
нологічнім порядкові, міг Косогов одмежувати землі новому поселенню зараз-же 
після його збудування і приблизного зайняття ним землі, поки ще мешканці 
не розділилися землями, але це мало міняє справу. 

Розуміється все це могло тільки тоді мати місце, коли роля Косогова 
не обмежувалася тільки загальним обмежуванням полкових земель. 

4-го листопада 1685 р. (листопад 7194 р. припадає на листопад 1685 р., 
а не 1686, як стоїть у Турова) було видано грамоту, що, очевидно, торка¬ 
лася всіх слобідських полків. Кажу очевидно через те, що в нас є 
власне тільки пам’ять „Харьковскимь Полковникамь Григорію Ерофеевичу, 

*) Топографич. описан. Харьковск. Нам’Ьстн Харьк. 1888, ст 16—17, К в и т к а. Записки 
о слободск. полках, ст. 9; Ч и ж е в с к і й, о с. ст. 102. 

2 ) Див. напр. М и к л а ш е в с к і й, о. с. ст. 34— 35. 

и ) Благов'Ьщенскій, о. с. ст. 64. 

4 ) В кодексі „Права по которьім-ь судится Малороссійскій народе" читаємо „или б кто 
на пустую землю пришелт» и тую землю распахивал'ь либо Л'Ьсь раечищалт» или занила... и оною 
землею либо л^сомт» влад'Ьл'ь би и влад’Ьет'ь безспорно, таковьія недвижимьія им*Ьнія им’Ьють 
бьіть того, кто влад’Ьет’ь, собственния, как-ь би купленния". 

5 ) Г у р о в -ь, о. с. ст. 473. 



80 


Є. П. Овчаренко 


Константину Григорьевичу Донцамь" 1 ), помічена листопадом 7194 р. без зазна¬ 
чення числа. Але з цієї пам’яти видно, що 4-го листопаду цього року була 
послана грамота „вь Курскь, кь Боярину и воєводі Князю Андрею Михайло¬ 
вичу Голицьіну сь товарищи“ і далі' вміщено саму цю грамоту (в переказі). 
Грамоту цю видано було на те, щоб полагодити непорозуміння, що повстало 
на ґрунті тлумачення московськими приказними людьми попередніх ще гра¬ 
мот 7191 р. (1683, а може й 1682 р., якщо це був кінець 191 року). В цих 
грамотах „Б'Ьлгородского полку в городьі, которьіе землями в'Ьдомьі вь раз- 
ряд'Ь, кь воеводьі и кь приказньїмь людямь писано: впредь вь гЬхь городахь 
служильїмь и никакимь людямь Віз пом'Ьстья дикихь поль и никакихь пороз- 
жихь земель и вьіморочньїхь пом'Ьстій и всякихь угодій без*ь Ихь Государ- 
скихь указньїхь грамоть изь разряду давать, по заимкамь и по поступками 
и по закладньїмь влад'Ьть не велено". Приказні люди по свойому зрозуміли ці 
грамоти, але до цього спричинилося безумовно і те, що грамоти були напи¬ 
сані досить не виразно: адресовані „Біілгородскаго полку вь городьі, которьіе 
землями в'Ьдомьі вь разряду", а слобідські полки як-раз і були „в'Ьдомьі 
вь разряду" 2 ). І ось що з цього вийшло. „И ньін'Ь відомо Имь Великимь 
Государямь, учинилося—писалося далі в грамоті,—что вь Сумскій, Изюмскаго 
п иньїх Черкасскихь полкова город'Ьхь приказньїе люди вамь Черкасскимь 
полковникамь и полкова вашихь урядникамь и казакамь и помЬщикамь преж- 
ними вашими землями, заимками и пасеками и хуторами и с^нньши по¬ 
коси и всякими угодьи владать не велять и говорять вамь, будто земли 
и всякія угодья велено марить"; але, як далі пояснюється, так тлумачити 
царську грамоту не було правильним, бо „Ихь Великихь Госусарей указу 
о томь кь нимь (приказним) изь разряду не послано"; що-ж до заборони 
давати землі без царських грамот, а також володіти по „заимкамь, поступкамь 
и закладньїмь", то ця заборона торкалася тільки „Украинскихь старьіхь 
городовь" (тоб-то міст по Білгородській черті і далі на північ), „для того 
что вь тЬхь город'Ьхь вел'Ьно бьіть писцамь". Що-до слобідських полків, то 
в грамоті писалося так: „Б'Ьлгородскаго полку вамь Черкасскимь полковни- 
камь и полковь вашихь урядникамь и казакамь и мЬщанамь, вь тЬхь горо¬ 
дінь и уЬздахь, и кто гд'Ь живеть, землями и пастками и с^нньши покосьі 
и всякими угодьи, которьіе вьі з а йя ли себ'Ь по своимь заимкамь велено 


*) Одколи збудовано (а власне перенесено на нове місце) Ізюм, Гр. Донець почав жити 
в Ізюмі, а в Харкові на прохання харківчан наказним полковником було затверджено його 
сина Костя, з тим одначе, що він у всьому слухатиметься свого батька, якому звелено було 
„писаться Харьковскимт» полковником!» попрежнему“. Потім батько-й син помінялися місцями 
перебування, але обидва й далі звалися харківськими полковниками. Дивно тільки, що у листо¬ 
паді 7194 р. обидва вони звуться все-ж-таки харківськими полковниками, хоч з слів Альбов- 
ського, який наводить і документ, Ізюмський полк виділився з Харківського і Кость Донець 
зробивсь Ізюмським полковником ще в 7193 році (в січні), хоча й зістався в залежності від 
батька аж до його смерти, що, очевидно, й було приводом називати їх обох харківськими 
і після утворення Ізюмського полку. Див. Альбовскій. Харьк. казаки, ст. 169—175. 

2 ) Із Розрядного В „Приказіі Великія Россіи" слобідські полки переведено було 1688 р. 
Див. напр., Баталій. Істор. Слобідськ. України, ст. 102, порівн. Альбовскій. Харьковск. 
казаки ст. 195—196. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


81 


вдадуть по прежнему по вашими Черкасскимь обьїкностямь“. На 
цьому, очевидно, кінчалася грамота, послана до Курська воєводі, бо далі ска¬ 
зано, що про це все звелено курському воєводі написати по слобідських 
полках. Далі сказано: „и какь кь вамь ся память придеть и полку вашего 
урядникамь... владать по прежнему.далі повторюється те саме, що цито¬ 
вано вище, з додатком „и вь томь на Ихь Государскую милость бьіть 
и впредь надежньї безь всякаго сумніінія" і ). 

Ця грамота" поміж иншими, котрі торкаються питання про земельну влас¬ 
ність на Слобожанщині, найцікавіша для нас. По-перше, вона торкалася, оче¬ 
видно, всіх слобідських полків, бо в переказі її, вміщеному в „памяти" Гр. 
та Кост. Донцям, згадується про Сумський, Ізюмський та инші слобідські 
полки. Дозвіл володіти заїмками теж дається „Б'Ьлгородскаго полку... Чер¬ 
касскимь полковникам*»". По-друге, в ній ми знаходимо вказівку на те, хто 
мав право робити заїмки, але до цього питання ми ще повернемося далі, тепер-же 
розглянемо инше цікаве питання, чи ці грамоти дозволяли й надалі робити 
заїмки, чи тільки стверджували вже зроблені. На перший погляд, треба-б 
згодитися з останнім, бо сказано „владать попрежнему" тим, що вже зайнято. 
Що-ж до останніх слів у грамоті: „и вь томь на Ихь Государскую милость 
бьіть и впредь надежньї безь всякаго сумнйнія", які-б можна зрозуміти так, 
ніби ними дозволялося і надалі робити заїмки, то їх. можна й инакше тлума¬ 
чити,—саме, тут може йти мова про те, що й надалі зроблені вже заїмки кори¬ 
стуватимуться визнанням од уряду і турбуватися про їх долю не доводиться. 

Нічого певнішого не дає в цьому відношенню і грамота, видана ізюм- 
ському полковникові в 1704 році з приводу суперечки, що виникла між меш¬ 
канцями Ізюмського полку та донськими козаками за суміжні землі. У ній ми 
читаємо: ізюмчани прохають: „вел'Ьть бьі противь прежнихь нашихь Государевьіхь 
и сь кр'Ьпостей и старьіхь заимокь, каковьі ньініь вь сьіску явились, тіши 
угодьями влад'Ьть и Изюмскому полку имь старшині и казакамь по преж¬ 
нему" 2 ), резолюцію дано: „пастками и лісами и сонними покосьі и рьібньїми 
ловли и всякими угодьи (на таких землях, за які виникла сутичка з дінцями) 
владать по прежнему имь... Изюмскаго полку старшинамь и казакамь" 3 ). 
Тут теж тільки затвердження старих заїмок і ні слівця про дозвіл робити їх 
надалі. Але, ця грамота мала спеціяльне завдання полагодити суперечку за 
землі, на які і ізюмські і донські козаки ніяких сливе прав окрім заїмки 
не могли довести. Заїмка ізюмчан була визнана за старшу, і через те право 
на землю було визнане за ними. Через це цілком природньо, що ми в ній 
і не знаходимо згадки про право робити заїмки в майбутньому. 

Все-ж-таки ми повинні вияснити собі справу, чи справді уряд москов¬ 
ський грамотою 1685 р. тільки стверджував старі, пороблені до цього часу 
заїмки, а після цього теж тільки визнавав иноді за слобожанами зайняті вже 
землі, чи визнавав за ними право й далі набувати собі земельні маєтки шля¬ 
хом заїмки. Що-до московського уряду, то з його боку, очевидно, навмисне 

*) Цю пам’ять див. у Ч и ж е в с ь к о г о, о. с., ст. 105 — 106; також у Г у р о в а, о. с., 
ст. 480—481: в обох її неправильно позначено 1686 роком. 

2 ) Г у р о в ь, о. с. ст. 519. а ) ІЬісІет., ст. 520. 

Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 



82 


Є. П. Овчаренко 


не висловлювалися в цій справі ясно, щоб мати змогу колись право заїмки 
відібрати, ба навіть не визнати його правом. Але сами слобожани вважали, 
що вони мали право робити заїмки і далі, бо то була їхня „сторочеркаська 
обикність“. Сумчани, наприклад, скаржачися на те, що в 1704 р. заведені 
були „вновь“ „оброчньїя статьи“, зазначали, що, коли їх закликали залюд¬ 
нювати землі на південь від Білгородської черти, то їм обіцяли зберегти „вся¬ 
кій ихь черкасскія неот'ьемлемьія оть нихь обьікльїя вольности" ’); а за свою 
службу одержали вони від московських царів жалувані грамоти, якими зве¬ 
лено їм „вм'Ьсто... Государева денежнаго и хл'Ьбнаго жалованья... полковую 
службу служить по Черкасской обьїкности при всякихь вольностяхь и велено 
же заимки занимать, пастки и всякіе грунти заводить... безоброчно 
и безпошлинно против^ старочеркасской обьїкности" 2 ). Грамота, видана у відпо¬ 
відь на цю скаргу, що в ній спершу подано саму скаргу, закінчується так 3 ): 
„и какт» к*ь теб£ ся *)... грамота пріидеть и тебіі своего полку старшинь 
и рядовьімь казакамь вьішеписанньїхь и вь иньіхт> селах*ь и деревняхт», в*ь ко- 
торьіхь полку твоего Черкаси живуть, всякими угодьи вел£ль влад'Ьть по 
прежнимь нашимь Великаго Государя указамь и по жалованньїмь грамотамь, 
какь прежде сего влад’Ьли, безь всякаго премененія". Ця чолобитна 
і грамота походять з 1705 року, а в 1710 році мало не те саме писали в своїй 
„чолобитній" слобідські козаки (так у Філарета, очевидячки, розуміються 
козаки всіх слобідських полків). Розповівши про своє поселення, вони пишуть, 
що по різних грамотах за свої „в'Ьрньїя и рад'Ьтельньїя служби пожаловани 
ми, велено намь мйсто Твоего, Государеваго, годоваго денежнаго жало¬ 
ванья... заимки занимать, пасеки и всякіе грунти заводить, мельницн стро- 
ить" г ’) і т. д. Виходить, що такий погляд на право займати землі був загаль¬ 
ний серед слобідських козаків. Але повстає питання: оскільки цей погляд 
був слушний? Оскільки з займанщини була правна норма? На мою думку, не¬ 
хай які невиразні вислови у жалуваних грамотах, що згадують тільки за вже 
зроблені заїмки, все-ж грамоти ці давали правну силу займанщині взагалі. 
Справді, вони визнали попередні заїмки, а надалі ніякої заборони що-до 
заїмки земель не робиться. Це, розуміється, утворювало певний прецедент для 
дальшого: кожен міг міркувати так: попередніми часами такий-то й такий-то 
зайняли собі землі, скільки їм було треба, уряд визнав за ними право воло¬ 
діти цими зайнятими землями, і не то що за ними тільки, а взагалі за всіма 
мешканцями слобідських полків однакового зо мною стану, після цього ніякої 
заборони робити нові заїмки не було, отже і я маю право зайняти собі оцю 
порожню землю, бо нею ніхто не володіє. Постійне-ж повторення в грамотах 
покликання на „черкасскія обьїкности", згідно з якими дозволялося володіти 
землями всякими, і „промьісльї промишлять" 6 ), надавало й займанщині, цьому, 


*) Турові), о. с., ст. 525. 2 ) ІЬісІеш., ст. 526. 3 ) ІЬісІеш., ст. 527. 

4 ) Сумському полковникові Андрієві Кондратьєву. 5 ) Филареть, о. с., V, ст. 41. 

6 ) Див. згадані вже грамоти на Ізюм; також у грамотах 1700 р. (Г у р о в т>, о. с., ст. 494. 
Ч и ж е в с к і й, о. с., ст. 114); почасти також гр. 1695 р. в Суми (Ф и л а р е т і», о. с., III, ст. 346 — 
354); я їх не наводив, через те що вони хоч і торкаються де-в-чому земельної справи на Сло¬ 
божанщині, але для зрозуміння старозаїмочного землеволодіння нічого не дають. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


85 


■суспільства, що мали право на заїмку. Це питання цілком природне, бо мос¬ 
ковський уряд мало був знайомий з суспільним складом українських пере¬ 
сельців і в своїх офіційних паперах часто плутав, тим більше, що вживав він 
звичайно московської термінології, яка в прикладенню до українських відно¬ 
син часто бувала непевна. Зокрема цікаве для нас питання про права 
на заїмку вільного суспільства (селянства) на Слобожанщині, про яке в наве¬ 
деній грамоті' не згадується. Але перш ніж вирішувати це питання, нам треба 
^попереду ще вирішити питання про те, чи існував узагалі на Слобожанщині 
стан вільного поспільства. Це питання не з легких, головним чином через 
неясність московської термінології, про яку вже згадувалося. Маємо певні 
.відомості, що переселялися на Слобожанщину козаки, міщани і ще так звані 
^,пашенньіе мужики". Останні становили значний відсоток людности нових 
поселень. Так, напр., у „новопостроенном'ь городі Судж-Ь" з’явилося у 1665 р. 
козаків 62, міщан 105, а пашенньїх'ь мужикові 533" *). Так точнісінько 
і в „разборньїхі» книгах*»" 1660 р., статистичні відомості з яких подав В. Сто- 
рожев 2 ), ми бачимо і козаків, і міщан, і „пашенньїх'ь мужикові»". Але остан¬ 
ніх тут порівнюючи багато менше ніж у Суджі: так у Каменнім козаків 
було 646, міщан 90, „пашенньїх'ь людей" 54; в Недригайлові — козаків 320, 
міщан і „пашенньїх'ь мужикові" разом 92; у Сумах—козаків 1642, міщан 1060, 
„пашенньїх'ь мужикові»" 38; в Лебедині — козаків 861, міщан 128, „пашенньїх'ь 
мужикові»" 224. Цікаво, що це були не „новопостроенньїе" (хоч і не старі) 
і в них ми знаходимо вже відносно значно меншу кількість „пашенньїх'ь мужи¬ 
кові", хоч з цього ще не можна зробити якихось дальших висновків. Оче¬ 
видно ці „пашенньїе мужики" були не що инше, як посполиті. Але які це 
були посполиті у себе на старих місцях, чи вільні, чи піддані, сказати не мо¬ 
жемо, та це для нас і не важно, бо, переселившись на Слобожанщину, вони 
мали повну можливість стати вільними, ба навіть зробитись козаками. Цей 
то загальний потяг до скозачення і був, на нашу думку, головним чинни¬ 
ком, який перешкоджав утворенню на Слобожанщині окремої верстви — 
вільного поспільства 3 ). Здається, що вільних посполитих було небагато на 
Слобожанщині, бо часто поспільство московський уряд плутає з козацтвом, 
у яке вільно було переходити вільним посполитим. Таким чином, право на 
заїмку мали: козацька старшина з полковником на чолі, козаки та міщани. 
Все це люди, що відбували так чи инак військову службу: про старшину та 
козаків і говорити не доводиться, що-ж до міщан, то маємо певні відомості, 
що вони „служать городовую службу" 4 ). Підсусідки не відбували ніяких по- 

*) Баталій, Матеріали для истор. колонизаціи, І, ст. 50—53. В цей перелік не ввійшли 
ще діти та всякі родичі („свойственники"), яких у козаків було 63, у міщан—114, у „пашен¬ 
ньїх'ь мужиков"—510. 

-) Кь вопросу о колонизаціи л’Ьвобережной Украиньї (матеріали подав В. Сторожев)— 
Кіевск. Старина 1890 р., VI, ст. 544—549. (В заголовку очевидна помилка: замість Лівобережної 
треба читати Слобідської). 

3 ) Про це див., напр., Багал’Ьй и Миллерт», Истор. гор. Харькова, ст. 53—54 

4 ) Багал'Ьй, Матеріали для истор. колонизаціи, І, ст. 76, порівн. Шиманові), о. с., 
ст. 220, також Б а г а л й и Миллер'ь. Истор. гор. Харькова, т. І, ст. 5—57; див. також про міщан 
яа Лівобережжі, напр. Багал'Ьй „Займанщина ві> Л*Ьвобережной Украйні". Кіевск. Стар. 
1883, т. VII, ст. 567. 



86 


Є. П. Овчаренко 


винностів по полку, зате вони й не користувалися земельною власністю,, 
але коли, спромогтися, поступали в козаки, то разом з тим одержували 
й право на землю 1 ). Що-до цехових, що їх ми рано вже бачимо на Слобожан¬ 
щині, то про їхні права на землю ми не маємо жадних відомостей, Коли-ж, 
ідучи за авторами „Исторіи гор. Харькова“, припустити, що вони, ніби-то 
входили до складу міщанства 2 ), то тоді доведеться також припустити, що й вони 
мали права на займанщину вільних земель. 

Коли все це розміркувати, особливо-ж сказане про підсусідків, то мимо¬ 
волі спадає на думку, чи не звязане було право на займанщину з військо¬ 
вою службою в тому чи иншому вигляді. Думка ця не нова: висловив її ще 
Побєдоносцев, а новішими часами підтримав проф. Багалій у своїй „Історії 
Слобідської України 4 *. Перший висловлюється так, „що утворилося офіціяльне 
поняття про те, що землі слобідських полків становлять собою фонд, який 
було їм дано за службу і для служби 44 3 ). Правда, що Побєдоносцев витвір 
такого погляду застосовує уже до тих часів, коли мешканців на Слобожан¬ 
щині побільшало, а вільних земель зменшилося, але не зазначає, навіть 
приблизно, коли саме це було. Проф. Багалій, порівнюючи старозаїмочне зем¬ 
леволодіння з помісним, каже так: „слободсько-українське заїмочне земле¬ 
володіння схоже було з великоросійським помісним у тім, що і в ньому земля 
забезпечувала військову службу, але воно значно відріжнялося од нього... 
помісне володіння було володінням, а не повною земельною власністю, не вітчи- 
ною; воно було улаштоване навіть у подробицях особливими правилами; ста¬ 
розаїмочне володіння — се була козацька земельна власність, до розпорядження 
котрою центральний московський уряд не доторкався і її нічим не обмежував- 
окрім тільки козачої військової служби 44 4 ). 

Але є деякі факти, що заїмки мав не один тільки військовий стан. Так 
маємо звістку, що задніпрянський полковник Іван Штепа „пригледь на р. Мерла 
заняль себ*Ь повьіше Краснаго Кута пустое м'Ьсто, на которомь построиль 
монастьірь... вь томь монастирі бьіль онь игуменомь 44 5 ), далі у 1680 рі ігу¬ 
мен Сумського Пречистенського (Успенського) манастиря з братією подав чо- 
лобитню, в якій розповідалося про те, що манастиреві було дано 150 чет. 
в полі землі, та ще берег Псла „для мельничнаго завода... а другой берегь 
р*Ьки Псла лежаль вь порозж'Ь и вь дачахь ни за к*Ьмь не написан 44 : на своїй 
„пом'Ьстной 44 (зіс) землі манастир оселив слобідку „прихожихь черкась... да... 
против*» той своей деревни черезь р£ку Псель учинили мельничную плотину 
и на той плотин-Ь для монастьірскаго обихода на своемь данномь и на дру¬ 
гому на порозжемь на берегахь построили мельничньїхь три анбара 44 ... Крім 
того манастир купив у сумських козаків та инш. мешканців м. Сум ще кілька 
хуторів та земель „и т*Ьми пашенньїми землями и С’Ьнньїми покосьі... и пороз- 

*) Багалій, Матеріали для истор. колонизаціи, II, ст. 154—155, порівн. Шимановт»,. 
Кіевск. Старина 1882 р., т. IV, ст. 220. 

2 ) Багалій и Миллерії, Истор. гор. Харькова, І, ст. 57. 

3 ) Побєдоносцев -ь, Курс-ь гражданскаго права, ч. І, СПБ. 1892, ст. 397. 

4 ) Проф. Багалій, Історія Слободської України, ст. 189 — 190. 

5 ) Филареть, о. с., І, ст. 203. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


87 


жимь берегом?) ріжи Псла, что они против!) своих!) дачь заняли на мельничную 
ПЛОТИНу, ВЛаД'ЬюТ'Ь ПО ТЬМЬ Кр*ЬП0СТЯМЬ, а спору де И чолобитья О ТІЖЬ ихь 
УГОДЬЯХ!) И О порозжем!) берегу р-Ькй Псла НИ ОТ!) КОГО НЬІН'Ь Н^ТЬ и впредь не 
будете". Грамотою 1685 р. звелено манастиреві володіти всіма землями, які ра¬ 
ніш дано було йому за царським наказом, також усіма купленими землями „да 
ему же игумену влад-Ьть р'Ьки Псла другимь берегомь... буде того берега земля 
и сЬнньїе покосьі и всякі я угодья не за к'Ьмь не в дачахь“ 1 ). З грамоти 1710 р. 
довідуємося, що у-1681 р. до Зміївського Миколаївського манастиря Зміїв- 
ський „приказной“ Лука Толмачовь „по отписк'Ь изь Бєлгорода боярина 
и воєводи кн. Петра Ивановича Хованскаго, отмежеваль кь тому жь мона- 
сгьірю изь порозжей заимочной земли вь Зміевскомь у'Ьзд'Ь... пашенная земля 
и С'Ьнньїе покосьі и рьібная ловля и всякія угодья по урочищамь“ 2 ). Очеви¬ 
дячки, це треба розуміти так, що манастир спершу зайняв собі клапоть по¬ 
рожньої землі, а потім вони йому були одмежовані. Нарешті, маємо й таку 
звістку: у 1696 році Мерефянський піп Федір писав у своєму проханню до 
харківського полковника, що після зради Бруховецького прийшов він „изь 
малороссійскихь городовь в Мерефу“; у нього під Мерефою покуплена пасіка 
з садком та сінокосами на річці Озеряній „и на той же р'Ьчк'Ь Озеряной за- 
няль онь, попь Федорь, сьіпаную греблю по за пасткою своєю на став, 
а вь другой ставокь такимь же синомь (очев., ,,чиномь а ) заняль, тожь по за па¬ 
сткою, текучую ВЬ ту ріжу Озеряную ВЬ Л'ЬС'Ь криницу И Л'Ьсу сь дубровою 
посильное м'Ьсто кь тимь своимь угодьямь приняль“ 3 ). Пан-отець прохав 
полковника затвердити за ним згадані вище землі та инше. Це й було зроб¬ 
лено 4/ІІ 1696 р. 

Але коли заїмочну землю ми бачимо у манастирів та священиків, що 
військової служби не відбували, то повстає сумнів у тому, що володіння ста- 
розаїмочною землею було звязане з військовою службою. Це питання треба, 
на нашу думку, поділити на два питання: перше—чи мали право особи 
фізичні та юридичні, що не відбували військової служби, займати вільні 
землі, друге—чи мали право такі особи володіти такою землею. Що-до остан¬ 
нього питання, то на нього треба дати позитивну відповідь, дарма що в істо¬ 
ричній літературі висловлювано протилежні гадки. Маємо певні відомості про 
те, що манастирі купували старозаїмочні землі 4 ). Що-ж до першого питання, 
то, не вважаючи на в нас-таки подані факти, дати рішучу відповідь на нього 
ми не зважуємось. Справді, розберімо подані звістки. Перша з них говорить, 
що на зайнятій землі Штепа збудував манастир і був у ньому за ігумена. Але 
не треба забувати, що цей самий Штепа був полковником на старому місці 
перебування, через те, як людина військова, він зайняв собі землі, а потім, 
уже збудувавши манастир і сам постригшися у ченці, передав свою заїмочну 
землю до манастиря, та й то не всю. Як свідчить п. Філарет, ґрунтуючися 
на архівних відомостях, Ів. Штепа залишив і синам своїм у спадщину 


*) Филар ет-ь, о. с., І, ст. 169 —173. 2 ) ІЬісІеш, І, ст. 200 3 ) ІЬісІеш, т. І, ст. 193. 

4 ) Крім наведеної вище звістки про те, що манастир покупив землю у козака, див. 
також Справу про окружні землі арк. 530, також арк. 522, 533 та инші. 



38 


Є. П. Овчаренко 


земельні маєтки 1 ). Що-до инших свідоцтв, то справді ми бачимо, що мана- 
стирі, а також і священик займають собі дещо з вільних земель і ці заїмки 
за ними затверджуються. Але ми не можемо сказати з певністю, чи робили 
це вони на підставі права свого на заїмку, чи сподіваючися кожен раз на 
державну чи полковничу ласку, що завдяки їй за ними закріплювано зайняті 
землі. Факт-же затвердження заїмки за попом полковничим листом, можна по¬ 
яснити правом полковників слобідських полків роздавати вільні землі, кому вони 
вважатимуть за потрібне. 

А тепер перейдімо до розгляду тих заїмок, які робилися вже безперечно 
на підставі певного права, затвердженого згаданими грамотами-привилеями. 
Зазначімо, що старшина, а особливо полковники, не завдовольняючися воло¬ 
дінням своєю земельною власністю на загальних основах заїмочного права, 
часто зверталася до царів московських з проханням для себе про спеціяльну 
в кожному окремому випадкові жалувану грамоту, що затверджувала-б була 
в спадщинне володіння всі набуті різними способами землі. Такі жалувані 
„вотчинньіе“ грамоти часто потрібні були старшині на те, щоб покрити неза¬ 
конні способи придбання земельних маєтків, але-ж не самим цим пояснюється 
бажання того чи иншого старшини мати для себе вітчинну грамоту; очеви¬ 
дячки тут маємо справу також з певного роду недовір’ям старшини до тривало¬ 
сте володіння на підставі самого тільки старозаїмочного права. Цікаво, що 
деякі вітчинні грамоти на заїмочну землю старшини так висловлюються про 
ці землі, очевидно з слів самих прохачів „полковника сь дітьми над*Ьясь на... 
государеву милость и жалованье, заняли из дикихь пол'Ьй вт> пом'Ьстье ж земли 
и всякихтз угодій вновь“ 2 ). Правда, що такий вислів ми знайшли у ранішім 
документі — саме року 1678, ще перед виданням відомих уже нам грамот-при- 
вилеїв на володіння заїмочними землями. (Це ще раз підкреслює наш погляд, 
що заїмочне землеволодіння на Слобожанщині одержало офіційне визнання 
і набуло правного значіння і правних форм тільки з виданням згаданих грамот). 
Але і в дальшому ми знайдемо затвердження заїмочних земель за тим чи 
иншим старшиною через жалувану грамоту 3 ) після прохання про неї. Правда, 
тут-же не згадується, що землю було зайнято в помістя, але самий факт випро¬ 
хування вітчинних грамот на старозаїмочні землі не міг не відбитися погано 
на самому старозаїмочному землеволодінні. Поруч бездокументального здебіль¬ 
шого, хоч і ґрунтованого на праві, старозаїмочного землеволодіння ставилося 
землеволодіння основане на царській грамоті, що, безперечно, і в очах москов¬ 
ського уряду, і в очах слобожан, принаймні старшини, було міцніше за ста- 
розаїмочне в чистому вигляді. 

Ми назвали вище старозаїмочне землеволодіння переважно бездокумен- 
тальним. Чи так воно справді? Побєдоносцев, напр., тримається того погляду, 
що заїмочне володіння взагалі повинно було оформлюватися, принаймні після 
того, як людність Слобожанщини збільшилася, а вільних земель поменшало. 
Ось що він пише: щоб уникнути суперечок та сутичок за землі, виникла 
необхідність вияснити початок і основу кожного заїмочного права. Для цього 

*) Филарет-ь, о. с., І, ст. 204—205. 2 ) Филареть, о. с., III, ст. 322. 

3 ) Див., напр., Филаретї, о. с., III, 131—182; іЬісІет, ст. 401 і инш. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


89 


утворено для заїмок особливий обряд, подібний до того, що здавна існував 
у системі помісного права великоруського краю, що-до підшукання та 
записки в дачу порожніх земель... заїмщик повинен був, для записки за 
•собою земель, звертатися з проханням до полкового уряду, до ізюмської (?) 
полкової канцелярії, відкіля й видавалися відповідні документи, які, проте, 
не мали певної форми; це були: писані дозволи на заїмку, листи полкового 
уряду, накази й розкази (предписанія), а иноді й „вводньїя грамоти" з до¬ 
зволом „вольних!» людей Черкас!» призивать и селить" на заїмочній землі 1 ). 
В цьому уступі дослідника, який я дозволив собі навести через цікавість ви¬ 
словленого в ньому погляду, вражають деякі явні непорозуміння, а також 
внутрішні суперечності. Передусім виникає питання, невже мешканці инших 
полків повинні були звертатися до ізюмської полкової канцелярії за „справ¬ 
ною" заїмочної землі? Розуміється, ні. В таких випадках кожен звертався до 
свого полкового уряду, що ми й побачимо далі. Крім того, залишається зо¬ 
всім неясним, про яку добу тут мова. Як відомо, полкові канцелярії були утво¬ 
рені замість полкових ратуш, що існували раніш, — підчас реформ кн. Шахов- 
ського 2 ). Але тоді саме заїмочне право, як і взагалі старочеркаські обичності, 
було вже захитане і поставлене під сумнів. По-за всім тим не зовсім зрозу¬ 
міле твердження, що для заїмочного землеволодіння було утворено подібний 
до помісного обряд, коли сам-же автор говорить, що з полкової канцелярії 
видавали документи, які не мали сталої форми, при цьому автор перелічує 
й сами документи, з яких, напр., дозвіл на закликання до себе на слободу 
вільних черкас власне не має безпосереднього відношення до володіння землею. 

Одначе, не можна заперечити факту, що иноді справді заїмку затвер¬ 
джував полковий уряд, або-ж її робили за його відомом або дозволом. 
Так, напр., золочівський козак Гаврило Тендетник пише в запродажнім 
акті: „1725 году марта 10 дня Харковского полку господину Суди Семену 
Афанасевичу Квитки.... продалем власньї свой заимочной лесокь, которьій 
,еще занималь я в прошлихт» годехт» заведомом бившего полковника харков¬ 
ского Федора Григоревича Донца" 3 ). Або ось що читаємо в універсалі сум¬ 
ського полковника Андрія Кондратьєва.... „поволили есми владать тайкома, 
-о которомь в!» него (ворожбянського мешканця Федора Чернявського) бьіль 
СПОрЬ ЗЬ СОТНИКОМ!» б'ЬЛОПОЛЬСКИМЬ.... А ТОТЬ ГаІОК!» ОН!» Чернявскій заняль 
вз в'Ьдомомь нашимь (себ-то полковника сумського), по своей черкаской 
обьічности"... Сотник-же, як виявилося, „упирался В!» тоть гаіокь... напрасно". 
щ о-ж до Чернявського, то його права на землю пояснюються гак: „по его 
просьб'Ь и по прислуги его войсковьіе, найбарз-Ьй же яко никому то не вь дачи, 
^му Чернявскому тимь гайкомь влад'Ьть и кь пожитку своєму уписать (?) 
повелилисмо"; універсала видано „для п'Ьвности" 4 ). Нарешті, маємо й таку 
звістку: „Села Коротича житель Мартинь Матв^енко про даль свою мель- 

1 ) Поб’Ьдоносдев'ь, о. с., І, ст. 396 — 397. 

2 ) Див., напр., Г о л о в и н с к і й, о. с., ст. 167, А л ь б о в с к і й, Истор. Харьк. Слоб. казач. 
лолка, ст. 128 і инш. 

и ) Спр. про окружні землі (Істор. Архів Харк. Іст. Філ. Т-ва), арк. 347. 

Филаретт», о. с., III, ст. 426, пр. 13. 



90 


Є. П. Овчаренко 


ничную заимку, наданую оть блаженной памяти бьівшаго полковника Григорія 
Ерофеевича переді) первьімь крьімскимт» походомь" , ). 

Не покликатимемося на те, що подібні звістки трапляються рідко, бо* 
претендувати на вичерпливу повноту притягнутого в нас матеріялу ми в жад¬ 
ному разі не можемо. Але сами наведені свідоцтва визначаються певною 
невиразністю. Із трьох наведених звісток остання звістка коротенька і являє 
собою тільки переказ дійсного документа, отже ми не знаємо навіть, як треба 
точно розуміти вжите тут слово „наданий", якого, можливо і не було в ори¬ 
гіналі. Що-ж до двох перших, то вони повідають про заїмки, зроблені „за 
в'Ьдомом'ь" полковників. Один з цих документів подає свідоцтво заїмщика* 
другий полковника, але ні той ні другий не пояснює жадним словом, як саме 
займали землі „за в'Ьдомомь", у чому полягала тут роля полковникова, чи 
видавали при цьому якогось документа, чи просто полковника тільки пові¬ 
домляли про зроблену заїмку і він приймав це до відому, а може й запи¬ 
сував де 2 ). Але, як свідчить сам полковник, за головну основу володіння 
землею, що зайняв Чернявський, було не його прохання і навіть не військові 
його заслуги, а те, що та земля „никому... не вт> дачах-ь", порожня й значить 
він зайняв її за правом. Взагалі треба повинитися, що ми дуже мало знаємо 
про формальний бік заїмочного володіння. Так, маємо відомості про землі, 
що їх полковники слобідських полків прямо давали тій чи иншій особі, чи 
інституції, спираючись на своє право в своєму полкові роздавати кому знай¬ 
дуть за потрібне вільні землі. Але як стосувалося це полковниче право до 
права заїмочного, а так ож, як відносились землі, надані од полковників, до 
зайнятих „за в'Ьдомомь" полковничим, сказати тяжко. 

А як ми порушили вже питання про право полковників роздавати вільні 
землі, то розглянемо його тут. Справа ця тим цікавіша, що останніми часами 
це полковниче право було значною мірою поставлено під сумнів, будь-що-будь 
уявлялося дуже обмеженим порівнюючи до старих поглядів на нього. Я маю 
на увазі нову працю Альбовського „Харьковскіе казаки", що вийшла р. 1914, 
у якій автор радикально змінив свої погляди на явища історії Слобожанщини, 
порівнюючи з тим, що він-таки висловив в „Исторіи Харьк. Слободск. Казач. 
полка" (у 1895 р.). Перша звістка про право слобідських полковників розда¬ 
вати вільні землі, що ми її знайшли, стосується до часів полковництва в Хар¬ 
ківському полку Гр. Донця, точніш до 1663 р. Ось що ми читаємо в грамоті 3 ) 
від цього полковника, виданій Курязькому манастиреві: „По указу вел. государя 
нашего, царя и велик. князя, Алексія Михайловича.намь дана власть разда- 


*) ІЬісІет, II, ст. 106, пр. 19 (від полк. Донця). 

2 ) На таку думку наводить не дуже ясна звістка, що я її знайшов в Іст. Арх. Харк. 
Іст.-Філолог. Т-ва: „да више той мельницьі старинной занятой дедом моим росчищеной колодез... 
и что више писано (крім згаданої заїмки в нього ще був млин, сінокоси та ліс) крепко деду 
и отцу моєму и мне по жалованим харковскаго полку казакам прошлих лет грамотам и ста- 
ринним заимам, кой им'Ьются вт> Харковской полковой канцелярій и во оних значат имянно 
деда и отца моего“. Справа про окружні землі док. 187. 

3 ) Так у Філарета, але це очевидно його власний переклад слова „Универсалті". 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


91 


вать всякіе вольньїе грунтьі и пас'Ьчньїя угодья всяким людям для жительства". 
Користуючися з цього права, полковник надає манастиреві „вольний л’Ьсь" *). 
Цей документ, що по суті не викликає якихось подозрінь, на превеликий 
жаль, подано у Філарета в перекладі на сьогочасну йому російську мову. 

У 1678 році новим „листом" Гр. Донець тому-ж-таки манастиреві віддав 
„грунть Омельяновь мельников забойцьі (який після вбивства спільно з ин- 
шим „мельником" декількох білгородських дітей боярських, боячись кари, втік 
невідомо куди, а ґрунт його та млин залишилися порожні). Оцей саме лист 
і викликав подозріння Альбовеького, який убачає в ньому якийсь фаль¬ 
сифікат, ґрунтуючись на деяких (дуже проблематичних) філологічних мірку¬ 
ваннях, а головне на тій засаді, що полковники, коли й давали иноді землі 
тому чи другому, то завсіди тільки „до указу" царського 2 ). Останнє він 
ґрунтує на архівному матеріялі, але подає лиш одного документа 3 ). 

Ми рішуче не можемо погодитися з цим твердженням Альбовеького, бу- 
цім-то полковник, даючи листа на якусь землю, завсіди повинен був додавати 
і справді додавав „до указу". Крім двох поданих уже документів, що з них 
пізнішого підозрює Альбовський, а за раніший і зовсім не згадує, ми маємо 
ще кілька; в них, як і в згаданих, не зазначено зовсім про надання 
до указу. Так, у 1686 р. харківський 4 ) полковник Кость Донець видав листа 
на чотири озера Спаському (Преображенському) Харківському манастиреві. 
Видаючи цього листа, полковник знов-таки покликується на те, що „по указу 
вел. Государей мешкаючи ми туть на украинномь городе Ізюме маемт» то вт> 
своей области роздавати всякіе волніе грунта и пасЬчніе угоди всяким людем для 
размноженія". Наприкінці листа стоїть: „владати и пожитковати всякою рибною 
ловлею позволяем"... і жадної згадки про те, що озера надаються „до указу" '). 
У 1693 6 ) році цей лист затвердив харківський полковник Федір Володими¬ 
рович 7 ). Ми навіть маємо можливість спростувати гадку Альбовеького про 
те, що правом роздавати вільні землі полковники користувалися тільки з по¬ 
чатку— „вначал'Ь", як сказано у згаданого автора; на жаль, шановний автор 
не зазначає точніш, що він розуміє під цим словом, який саме час; але як 
перша частина першого тому його „Харьковскихь казаков*ь“ охоплює тільки 
добу до кінця XVII віку 8 ), то очевидячки це „вначал^" не сягає за межі 
згаданого сторіччя. Однак, ми маємо документа, який походить аж з 1730 року" 
і містить у собі полковничий дозвіл на володіння частиною вільного лісу. 

Филаретт», о. с. І, ст. 54—56. 

2 ) Альбовскій, Харьковскіе казани, ст. 159—160, також іЬісІеш, сс. 124. 3 ) ІЬісІет, ст. 163. 

4 ) Так у Філарета с. І, ст. 78, але в копії, вміщеній у справі про окружні землі, Костя 

Донця названо ізюмським полковником. Справа арк. 529. 

3 ) Справа про окружні землі, арк. 529. 

°) Так у справі арк. 529, у Філарета стоїть 1697. (Филаретт», ор. с., І, ст. 79). 

7 ) Очевидно Шидловський. В обох випадках (і в Філаретовій копії і в копії Справи) він 
зветься харківським полковником, хоча звичайно його вважають за полковника ізюмського 
(Квітка, ор. с., ст. 24; Баталій, Істор. Слоб. Укр., ст. 86). 

3 ) У 1915 р. вийшла й друга частина першого тому, що охоплює першу половину XVIII в. 
(див. „Наше Минуле" за 1918 р., І., ст. 196), але в харківських книгозбірнях я цієї книги не знайшов. 



•92 


Є. П. Овчаренко 


Правда, цей документ не в усьому аналогічний з наведеними вище 1 ). Так, напр., 
у ньому не згадується вже про право полковника роздавати вільні ґрунти, 
але можна гадати, що в ці часи про це вже не треба було нагадувати, бо 
воно було вже загально відоме. Документа цього видано, можна сказати, 
напередодні реформ Шаховського, отже твердження Альбовського, буцім-то 
правом роздавати вільні землі полковники слобідських полків користувалися 
тільки „вначаліі", втрачає всяке значіння, бо це-ж право ми зустрінули мало не 
в „конц'Ь". І знов-таки тут—жадної згадки про надання „до указу", але відсут¬ 
ність такої уваги, а також і самого „указу“, не перешкодила Конторі кріпост- 
них справ при Харк. полковій канцелярії визнати цей „універсал" за такий, 
що має правну силу, і записати його в книгу („Лист" на озера Спаському 
манастиреві теж був записаний у книгу „у крйпостньїх-ь д^лт»", про инші не 
знаємо). 

Але рішуче заперечувати, що існували також і полковничі надання 
„до указу", не доводиться. Нам діставсь до рук один документ, який справді 
свідчить, що були й такі випадки, але твердити, начеб*то завсіди давалися 
полковничі листи на землю тільки до указу, як видно з сказаного вище, ніяк 
не можна. Коли ми говорили, що маємо документ від полковника на землю 
„до указу", то мали на увазі „випись" видану з Харківської полкової ратуші на 
землі „городка Тарановки". Землі цьому „городкові" приділив ще полковник 
Гр. Донець, який його й збудував, але згодом їх почали захоплювати меш¬ 
канці околичних поселень („городов Соколова и Мерефьі, сел Островер- 
ховки и Оксютовки і прочіи"). Щоб захистити свої права, таранівці „всість 
городомтз били великому Государю челом*ь а в полку при БахтшгЬ ему пол¬ 
ковнику Харьковскому подали заручную челомт>битную", в якій посилалися на 
те, що одмежував їхні землі від сусідніх міст і сіл полковник Гр. Донець. 
Полковник Квітка „против того... челобиться... сискалі» и ктому городку 
тарановки имт^ челобитчикам по черкаской обикности по урочищам!» отвелі) 
и признаки починил-ь... и им челобитчикамт»... і всіімт» тамошним жителем ни- 
нйшним и впредь будущим дана сия випис з ратуши полковой харковской 
для відома и для влад'Ьнія впредь до его великаго Государя указу за его 
полковничею рукою и за полковою печатью" 2 ). 

Ми не можемо напевне сказати, через що ми бачимо полковничі листи 
на землю без усякого натяку на володіння до указу, і знов маємо такі самі 
листи з додатком „до указу", бо в нас у руках було занадто мало матеріялу, 
щоб можна було говорити в цій справі більш-менш певно. Але деякі, хоч, 
треба признатись, і досить проблематичні висновки все-ж-таки зробити можна. 

*) Справа про окружні землі, арк. 597 і 614 (в середину вшито аркуші з иншими докум.). 

“) Справа про окружні землі арк. 275. Ось цей документ: „Ея Императорскаго Пресвет- 
лаго Величества Харьковского полку полковника Григорій Кветка. Полку нашего паном стар¬ 
шинам и местечка Мерезьі атаману товариству и всему поспольству чиним ведомо: просил 
у нась полку нашего полковій хорунжій Петрь Бунскій для поподненія службьі Ея Импе¬ 
раторскаго Величества и для иноземчества своего, чтобьі кт> его купленной мельниц'Ь 
прозиваемой Гузевской по способности часть волного полкового бору и Л'Ьсу отвесть; а именно 
от речки Озеранки вверхт» по реке Мже... (опис меж)., которому прошению его пана хоружого 
видя его радетельную к полку во всяких случаях служби чинячи за досить для иноземчества 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


93 


Звертає увагу те, що і в поданому вище документові і в тому, що знаходимо 
в Альбовського, є спільна риса: вони дані у відповідь на прохання звернене 
до верховної влади і разом з тим до полковника, очевидячки, як до представ¬ 
ника цієї влади на місці. Зрозуміло, що в таких випадках полковник і міг 
тільки дати землю „до указу", остаточно розвязати справу, з якою зверта¬ 
ються до верховної влади, могла тільки ця остання. Ми не бачили докумен¬ 
тів, якими користувавсь Альбовський, а через те не можемо рішуче підтри¬ 
мувати своєї гадки, що полковники видавали листи на землю, додаючи слова 
„до указу", тільки тоді, коли такого листа видавали у відповідь на прохання, 
звернене до верховної влади, але нічого неймовірного в цій гадці немає, тим 
більше, що той, хоча й нечисленний, матеріял, який ми використали, не су¬ 
перечить цій гадці, а підтримує її. І досі ми бачили листи на землю (або уні¬ 
версали, як вони також звуться), видані виключно од полковників харківських 
(один власне видав ізюмський полковник, але в документі він також зветься 
харківським, а що цікаво, дак те, що й потвердження цього листа (універсала) 
дано від імени харківського полковника і по харківському полкові з згадкою 
тільки про ізюмський повіт (уЬздь), хоча і сказано „вь Изюміі на урядй столь- 
никт> и полковник харьковскій веодорь Володимировичі) *). Що-ж до полков¬ 
ників инших полків, то про їхнє право роздавати вільні землі ми маємо тільки 
більш-менш невиразні натяки. Наведений вище універсал сумського полковника 
тільки розвязує земельну справу між двома особами. Що-ж до другої звістки, то 
хоч вона говорить про землі, дані від полковника, але так невиразно, що 
годі з того зробити якийсь ясний висновок, Ось ця звістка: „по грамоті 1685 
Васілію Ковальчуку с*ь товарищами полковникь Демьянь Зиновьев'ь (+1676) 
отдал-ь боеракь вь вершині р£ки Б^лки у Сагайдачного шляху, а Ковальчука 
продалт» зту землю... Гадяцкому полковнику Михайлу Васильевичу, племяннику 
гетмана Самойловича.— В тоже время Боромлянскіе козаки Парфень Гербуть 
сь товарищами продали тому же Михайлу Васильевичу за 400 золотьіхт> свою 
землю вт> вершинЬ р. Б'Ьлки, у Сагайдачного шляху,—тоть самьій ,байракь 
со всіши сЬножатьми', которьій ,даль имь бьівшій полковник*» Микулай 
Матв-Ьевь (Цар. грам, оть 5 іюня 1685 г. полковн. Михайлу Васильевичу) 4 2 ). 

его и подмоги в*ь служб'Ь Ея Императорскому Величеству волньїм'ь бороигь и лесомт» по показан- 
ньші» прикметах владети ему жене и детем его позволили; толко симт> ствержаем’ь чтоби оТ*ь 
него Бунского и от людей его обивателем мерееянским в собственніх их дачах в лесу и в па- 
хатном пол1> обидт> и налогь никакихт» не чинить; чего для лутшого впредь знання видали сей 
напгь уневерсалт» за подписанием’ь руки нашои полковничой испритеснениемі) полковой печати 
1730 году Марта 12 дня дант» вт> Харькове. Полковника Григориї Кветка“. 

Ми одзначаемо тут слово „универсалт»", бо Альбовський каже, що він не знайшов докумен¬ 
тального підтвердження, що полковничі розпорядження (найважливіші з них) звалися універсалами. 

*) Див. Филареть. ор. с., І., 78—79. Справа про окружні землі арк. 529. Стосунки між 
Ізюмським та Харківським полками та їх полковниками заслуговують на пильнішу увагу, але як 
це питання виходить за обсяг нашої безпосередньої завдачі, то розвязати його ми залишаємо 
тому, хто взявся-б написати історію взаємних стосунків між слобожанськими полками й пол¬ 
ковниками взагалі. 

2 ) Филарет-ь, ор. с., III, ст. 117—118 (прим. 45). Про те, що володіння землями, наданими 
від полковників, не залежало від дальшого затвердження москов. центр, уряду, говорилося вище;, 
також і про те, що листи „до указу 4 ' давали звичайно у випадках прохання на ймення верховної влади~ 



•94 


Є. П. Овчаренко 


Я навмисне виписав цей мало цікавий уривок, щоб показати, яка шкода, 
що Філарет його переказав, а не подав достотно. Справді, тяжко зрозу¬ 
міти, як міг Ковальчук продати землю, дану не йому самому, а „сь то- 
варищами", себ-то на цілий гурт. Про зміст слів „отдал*ь“, „дал*ь“ теж нічого 
певного ми в данім разі не можемо сказати, бо це могло бути обмежування, 
справжня надача через універсал, дозвіл на заїмку, то-що. Отже по-за всім 
цим ми можемо сказати, що є певні відомості про право полковників роз¬ 
давати вільні землі тільки відносно харківських та ізюмських полковників, 
що-ж до инших, то ми маємо тільки невиразні натяки; а втім вирішати питання 
так, що за вийнятком харківського та ізюмського полковників решта їх того 
права не мала, ми не маємо підстав, бо брак відповідних відомостей можна 
пояснювати попросту тим, що їх не знайдено. 

Отже, що ми можемо остаточно сказати про право полковників слобід¬ 
ських полків роздавати вільні землі? Таке право, безперечно, було. Але чи 
всі полковники з його користувалися, як уже сказано, ми не знаємо, хоч 
зовсім імовірно, що всі, бо — хто-б од його одмовивсь? Це право з’являється, 
очевидно, за полковництва харківського полковника Григ. Донця, що взагалі 
був у великому фаворі в московського уряду. Кажемо „очевидно", бо напевне 
цього твердити не можемо, через те, що не маємо самого розпорядження 
московського уряду про надання харківському (чи, може, всім) полковникові 
згаданого права, дсвідуємося-ж про нього з слів самих полковників. По- 
збулися-ж цього права (може тимчасово) полковники, очевидно, за часів відомих 
реформ кн. Шаховського, бо, як ми вже були бачили, це право існувало ще 
р. 1730. А як перша звістка про право полковника роздавати вільні землі 
походить із часів ще перед виданням грамот, що стверджували заїмочне воло¬ 
діння землями, то можна припустити, що це була перша поступка москов¬ 
ського уряду „черкаским обьїкностям" *); що-ж до володіння землями, то 
все-ж-таки надавання землі од полковників не так часто суперечило загальному 
напрямкові московської земельної політики, ніж вільна займанщина. Здається, 
згодом надання землі од полковників дуже наблизилося до звичайної заїмки 
за його „в^домомь", хоч нічого . певнішого в цій справі сказати не можемо. 
З сказаного вище ясно також, що полковник мав право давати землю не 
тільки людям, котрі відбували військову службу, але й таким інституціям, 
як манастирі, що нічого спільного з військовою службою не мали. Маємо ще 
звістки про такі надання земель, під якими підписувався не сам лиш пол¬ 
ковник, ба й инша полкова старшина. 

Досі ми бачили землі, хоч здебільшого і заїмочні, але все-ж-таки так 
чи инак з оформленими володіннями, чи то через царську грамоту, чи то 
через полковницький універсал або лист, чи то просто зайняті „за в'Ьдомом'ь" 
полковничим. Але можна припустити, що більшість людности — прості козаки 
ледві чи часто турбувалися про те, щоб так чи инак зробити своє володіння 
документальним, завдовольняючися володінням на старозаїмочному праві, бо 


*) Про самостійне право полковників у Гетьманщині роздавати землі див. у В. Б а рейн¬ 
ського: „Крестьяне вт> Л'Ьвобережной Украин'Ь в-ь XVII—XVIII вв.“ Харк. 1909 р., стор. 59. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


95 


Ного визнавав і московський уряд. Звичайно, що звістки про таке бездоку- 
ментальне володіння, саме через його бездокументальність можуть трапитися 
тільки випадково. Так, у відомому вже нам випадкові з козаком Безручен- 
ком, тільки позва, що її вчинили миропільці, виявила бездокументальне його 
володіння зайнятими „по черкаской обьїкности" землями, і, як ми бачили, 
московський уряд визнав таке володіння за правне. Те саме ми бачимо що-до 
заїмки охтирського- полковника Матвієва, за яку вже згадувалося. 

Але найбільше знаходимо відомостів про бездокументальне володіння в зга¬ 
дуваній уже не раз „Справі про окружні землі" 1 ). Правда, спеціяльне завдання 
цього в своєму роді „Генерального сл'Ьдствія о маєтностяхь", в наслідок якого 
явилася збірка документів об’єднаних в „справі", потрібує й відношення до зві¬ 
сток, які знаходимо в цій справі, мовляв спеціяльного. А завдання були такі: 
призначено було „следствіе во обидах слобоцкихь полковь казахам и протчимь 
слобоцкимь обивателями"; а кривди були такі: багато козаків та підпомошників 
потрапило в піддані до своєї-ж-таки старшини, знов-же й до володільців сто¬ 
роннього походження. Перших звелено було зразу-ж повернути до первісного 
стану, про других відомості надсилати до „Воєнної Колегії". Сказано, що 
деякі козаки „числятця в дистриктахь і на своихь грунтах а живут ізбьівая 
служби і подмочи в подданстве". Треба також було зібрати відомості про те: 
„кто імяни по чинамь посторонние владелци техь полковь полковими землями 
сколко числомь с котораго времени по какимь дачемь и по купчим іли по 
закладними іли под какимь другимь видомь владеють і те іх... крепости по 
каким указам где писани і втех Губернских канцеляриях записани і отказани 
понеже таких земель какь продавать і закладнвать так і крепости писат 
і записиват не велено" 2 ). Такого наказа було прислано десь ще перед 12/II 
1748 року, бо в цей день замість ген. Фролова-Багрєєва, що переводив 
слідство перед тим, а під цей час відбув „к армеской команде", звелено було 
призначити „із лантмилицких непоселенних полковь полковника к тому спо- 
собнаго". Ні первісного указу про слідство, ні указу 12/ІІ 1748 р. ми не маємо, 
а лиш „Указь Е. И. В. із белогородской губернской канцелярій". Указ 
вміщений в справі на арк. 409—410, а також у згад. праці Багалія помічено 
6/УІ 1749 р., вміщений на арк. 13 Справи 23/УІІІ 1749 р. і вміщ. на 11—12 арк. 
Справи 14/ІХ 1749, але змістом вони тотожні, де й переказано зміст попе¬ 
редніх указів. В згаданій справі містяться папери, що стосуються тільки 
Харківського Слобідського полку, але є певні відомості, що таке саме слідство 
переводили і по инших полках; принаймні, що-до Охтирського полку, то це 
не викликає жадних сумнівів 3 ). Із сказаного вище, а особливо з наведених 


*) Назвисько цієї справи читається так: „Свяска о присьілкі в Білатородскую губернскую 
канцелярію відомостей о окружнихь земляхь отказаннихт» по крепостямт»". 

2 ) Справа про окружні землі арк. 11 — 12, також іЬісіет арк. 13 (тут текст справніший), 
також „Справа" арк. 409—410, порівн. також Д. Баталій. „Замітки и матеріали по 
исторіи Слободской Украиньї" Харк. 1893, ст. 151—152, там вміщено копію з документа, знай¬ 
деного серед фамільних паперів П. П. Флоти. 

3 ) Див. документи вміщені в „Замітках*ь и матеріалахь по исторіи Слободской Украиньї", 
Баталія, стр. 148 — 152. 



96 


б.'П. Овчаренко 




уривків, ясно, що в „Справі" ми переважно знайдемо документи, які стосу¬ 
ються до старшинських та панських (російських панів) зловживань що-до 
землі, точніше, що стосуються до незаконної скупівлі, а також захоплення 
козацьких земель. Треба, проте, сказати, що численні накази й розкази, які 
виникали з цієї справи, страшенно плутали її. В одних з них ми бачимо, 
що наказується відібрати відомості тільки з сторонніх володільців *), в других 
„Харьковского полка и постороннихь" 2 ). Через це деякі чини Харківського 
полку відмовлялися давати будь-які відомості та копії з документів (їх вимагали 
полкові канцелярії, принаймні харківська), причому покликувалися на те, що 
нема указу з вимогою відомостів і від осіб, котрі служать у слоб. полках 3 ). 

Все це спричинювалося до того, що багато володільців не подавали 
документів на свої землі і не дивлячись на всякі „найстрожайшіе" та „наиже- 
сточайшіе" накази 4 ) так і не пощастило їх од них дістати 5 ). Розуміється, 
що багато володільців не хтіло й не могло подати документів на свої землі, 
бо володіли ними через зловживання своєї влади або сили. Частина доку¬ 
ментів, можливо, десь зникла. Але всього цим пояснити не можна: значна. 
частина володільців не могла подати документів, бо володіла на старозаїмоч- 
ному праві (це розуміється може відноситися тільки до володільців, мовляв, 
слобожанського походження, а не „постороннихь"). Цікаво для нас те, що не 
тільки окремі володільці, але иноді цілі села, містечка, ба навіть сотні не 
мали ніяких документів на свої землі. Отож, напр., в одному документі чи¬ 
таємо: „на містечко Соколовь окружних и н'Ькаких виписей не им'Ьетца", 
правда додано, що, коли вони й були, то їх десь заподів сотник і осадчик 
Соколовський Іван Сербин, але з документа видно, що й самому сотникові, 
який його писав, правдоподібнішим здається, що їх зовсім не було 6 ). А Дер- 
качівський сотник писав у своєму донесінні... „в сотий Деркачевской яко оние 
дачи внутрь Харьковского полку межевихь виписей н'Ькаких неим*Ьетца, по 
справки з деркачевскими старожилами обьівателми на деркаческих*ь дачах 
(коими сначала и поселення села Деркачей д^ди их и они старожилие козакьі 
і подпоможчики многіе годьі влад'Ьли) слободи" і т. и... 7 ). Люди, значить, 
прийшли собі, оселилися, зайняли собі скільки треба землі і не турбувалися 
навіть про те, щоб цю заїмку обмежувати, як це звичайно робилося, тим більш 
що землі лежали „внутрь" Харківського полку, і таким чином менше було 
приводів до всяких межових суперечок. І з пізніших часів ми маємо свідоцтво 
про бездокументальність старозаїмочного землеволодіння. Це свідоцтво Селі- 
ванова, людини, що безпосередньо знайомилася з землеволодінням на Слобо¬ 
жанщині, бо займала посаду „посредника по полюбовному спеціальному роз- 

2 ) Справа про окружні землі арк. 26, 18, 99, також уже згадані укази іЬісІ. арк. 11 — 12, 
13, 409 — 410. 

2 ) ІЬісІет, арк. 17, 29, 79 та ин.; иноді говорилося просто „от владельцевт»" без зазна¬ 
чення чи то сторонніх чи і „Харьк. полку" ІЬісІет арк. 77. Полкові-ж канцелярії, принаймні 
Харківська, тлумачили це так, що вимагати відомості треба не тільки від сторон. володільців, 
ба й володільців Харк. полку, так і стоїть в наказах Харк. полков. канцелярії, які вміщ. на. 
аркушах згаданих вище (17, 29, 79 і ин.). 

3 ) ІЬісІет. арк. 7—8, 131. 4 ) ІЬісІет, арк. 77, 6, 9. 5 ) ІЬісІет, арк. 231, 10, 625 і ин. 

6 ) Справа про окружні землі арк. 583. 7 ) ІЬісІет, арк. 79. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


97 


межеванію". Ось що він каже: „документові, кром*Ь н*Ькоторьіхь зав*Ьщаній 
и партикулярньїхь сдйлокь, на таковьія старозаимки почти никто изь вла- 
д-Ьльцевь не им-Ьеть. Один представляють, что ихь документи, по давности 
времени затеряньї или истребленьї пожаром, у другихь отобраньї по начальству 
для разсмотр'Ьнія *) и обратно не возвращеньї; а иньїе говорять откровенно, 
что у нихь никакихь н'Ьть документові, а владують безспорно, такь какь 
ихь отцьі и предки владали" 1 2 ). Далі автор висловлює цілком слушну думку, 
що, коли кожне десятилітнє володіння, яке не викликало ніяких суперечок 
і претенсій, на підставі закону перетворюється в повну власність володільця, 
то тим більше це повинно стосуватися володіння старозаїмочного, як опер* 
того на певному праві, затвердженому царськими грамотами. 

Тепер нам треба розглянути найважче і найскладніше питання староза¬ 
їмочного володіння, саме його мовляв внутрішню організацію, а в звязку 
з цим також питання про окружні полкові, сотенні і т. д. землі. Що-до Ліво¬ 
бережної України, то згідно з одним свідоцтвом там, після повстання, що зняв 
Богдан Хмельницький, „вся земля бьіла малороссіянь сполная и общая на- 
томисть, покамисть она первйе подь полки, а вь полкахь подь сотий, а вь сот- 
няхь подь містечка, села и деревні* и вь оньїхь подь свои жилища, двори, 
доми и футори осягли и позаймали; и потому сталися всй добра малорос¬ 
сіянь бьіть властньїми черезь займьі. Оніе ж займьі свои малороссіяне раз- 
* ними означали способами: одни оборували, другіе — копцами обносили" 3 ). 
і т. д. Нам здається, що така схема повільного розподілу земель занадто 
проста і ледві чи відповідає дійсності. Що-ж до Слобожанщини, то можна 
напевне сказати, що чогось подібного до наведеної схеми тут бути не могло, 
бо Слобожанщина заселялася дуже поволі, кожне нове поселення захоплю¬ 
вало собі потрібну скількість землі, а иноді її йому одводили з» наказу вер¬ 
ховної влади, як .ми вже були бачили це; здебільшого обмежовувалася й за- 
їмочна земля нових поселень, особливо коли в них виникали з кимось супе¬ 
речки за землі, але все це могло виникнути і справді виникало раніш, ніж 
полк або якась його сотня розмежувалися землями з сусідами. Отож, напр., 
землі міста Харкова були обмежовані вже десь перед 1667 роком, бо в „че- 
лобитной" цього року мешканці харківські писали „и та государь наша рас- 
пашная земля со всйми угодьи оть оньїхь городовь отмежевана и огра¬ 
нена" 4 ). А полкові харківські землі були вперше обмежовані, , та й то, 
здається, тільки з одного боку, від Чугуїва, у 1673 році, від инших-же сторін 
землі Харківського полку були одмежовані в міру їх заселення, так, принаймні 
можна здогадуватись, бо коли у 1716 році переводилося нове розмежування 
земель Харківського полку від сусідніх, то на увагу бралися межі попередніх 

1 ) Очевидно найбільше після відомої інструкції комісарам Слоб.-Укр. губ. 1766 р. — 
див. Багал’Ьй. Матеріальї по истор. колонизаціи, II, ст. 295—318; також Гу р о в-ь ор. с. 
ст. 634 — 635 (уривок). 

2 ) Селиванові), Старозаимочньїя земли. Харьк. Губ. В'Ьдомости 1860 р. № 1, ст. 6. 

3 ) Лазаревскій, Малор. посполитьіе крестьяне, ст. 26., цитую з Багалія „Займан- 
щина" Кіевск. Стар. 1883 т. VII, ст 572, порівн. Барвинскій, Крестьяне, ст. 43—44. 

4 ) Багалйй, Матеріальї для исторіи гор. Харькова, ст. 51. 


Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


7 



98 


Є. П. Овчаренко 


межівників, а як прізвища їх в різних місцях різні, то й можна гадати, що 
межування переводилося не за один раз. Отже ми не можемо скласти за¬ 
гальної схеми на всеньку Слобожанщину, що-до послідовности розділу земель 
спершу на більші, а потім на дрібніші округи, що її бачимо на Гетьманщині, 
бо такої послідовности тут не було. Але все-ж і на Слобожанщині утворилися 
полкові, сотенні, міські і т. д. округи. З межового випису року 1716 бачимо, 
ЩО звелено було „ПОЛКОВЬІЯ ИХ ЗЄМЛИ (Харківського полку) ОТЬ ВС'ЬХ'Ь городові 
и м'Ьстечек'ь, и сель и деревень, И ПОМ'ЬЩИКОВЬІХ'Ь и вотчинниковьіхь земель 
против!) кр'Ьпостей старьія межи и урочища осмотр'Ьть и описать и учинить 
чертежь и межу подновить" 1 ). На перший погляд можна гадати, що полкові 
землі це якісь осібні від тих, що належать до міст, містечок, сіл і т. д. Але 
з самого випису видко, що полкова земля одмежовувалася не від тих міст, сіл 
і т. и., що ввіходили до полку, а тільки від земель, котрі належали до 
міст, сіл і т. и. сусідніх полків, повітів, то-що. У нім мй часто читаємо: „на 
прав'Ь земля Чугуевская села Васищева, а на л'Ьв'Ь Харьковская села Безлю- 
довки — Черкась" 2 ), „на прав'Ь земля Б^лгородская села Мурома и селаВесе- 
лаго... а на л'Ьв'Ь земля Харьковскаго у^зду села Линцьі, что нин'Ь зовется 
Колупаевка" 3 ), „на правів земля и всякія угодья Ахтьірскаго полка городка 
Вьісокополья жителей, а на л-Ьв-Ь земля и всякія угодья Харьковскаго полка, 
города Перекопца жителей“ 4 ). Виходить, проте, що землі міст, сіл і т. д., які 
входили в склад полку, утворювали разом полкову окружну землю. Та це 
й зрозуміло. Але цілком можливо, що в полках були також землі, які не на¬ 
лежали жадному поселенню; особливо це повинно було мати місце спочатку, 
коли ще полки не були залюднені так густо, на цих землях селилися нові по¬ 
селення. На превеликий жаль, за браком певних звісток, про це докладніше 
розповісти нічого не можемо. У справі про окружні землі, ми часто зна¬ 
ходимо вислів „полковие кой к сотням надлежать земли“ 5 ). На перший по¬ 
гляд можна подумати, що крім таких „к сотням належачих" земель були ще 
й инші, які були в безпосередньому володінні полку чи його уряду. Можливо, 
що воно так і було, бо в згадуваній уже „Ведомости сколко в Харковском 
полку за ким... во владеніи земли" 6 ), після того як перелічено Володільців 
по сотнях, сказано „да сверх сотенньїх ведомостей Харковского полку в пол- 
ковой округе во владеніи состоят слободи" і далі перелічуються володільці та 
їх слободи, то-що 7 ). Але ця звістка не досить виразна і нічого певного дати 
не може, бо, можливо, що це просто відомості, які полкова канцелярія одер¬ 
жала по-за сотенними, хоча все таки більше скидається на те, що тут ми ма¬ 
ємо діло з землями, які ні до якої сотні зокрема не належали, а вважалися 
просто полковими. В однім документі знаходимо досить цікаву звістку що¬ 
до полкових земель: „по сказки старожилих людей показано — читаємо ми 
в цьому документі—яко полковой земли прежде имелось не малое число и на 
оной поселени села Никитовка и Криничка которая земля какимь селамь 

*) Гуров-ь, ор. с. ст. 560. 2 ) ІЬісіет., ст. 562 у ) ІЬісіет., ст. 565. 4 ) ІЬісіет, ст. 576. 

°) Спр. про окружні землі арк. 405, 83 та ин. 

6 ) Справа про окружні землі арк. 51—69, також ІЬісіет, арк. 207—227. 

7 ) Справа про окружні землі арк. 68 (на звороті) і далі, також ІЬісіет, арк. 227. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


99 


отмежевана а вь коликомт» числ£ отмежевано о томь отт> боровенской ратуши 
в ведомости показано сверх*ь же того внутр1> около местечка Боромли име- 
ется разнихт» владельцовь також и духовного чина и протчих поселенія на 
той же полковой земли между казаними хуторами хутори неотмежеваніе 
и почему влад'Ьютть нине и оть онихі) требовать ли какого виду или нетре- 
буя оставить" *). 

Для нас цікаво тут, що полковою земля, на думку старожитців, була 
тільки доти, доки на ній не оселилися названі вище села. На жаль, не знаємо, 
чи то села були козацькі, чи володільчеські, хоча останнє правдоподібніше, 
і через те не можемо зробити відповідних висновків. Цікаво також, що під- 
прапорний, що з його рапорту ми подали вище уривок, не знає, чи треба вима¬ 
гати документів на ті хутори, що оселені приватними власниками поміж ко¬ 
зачими хуторами на полковій землі, хоч трохи вище він і зазначає, що йому 
прислано указа, в якому сказано вимагати документів од приватних власни¬ 
ків, що мають села, хутори і т. и. на полковій землі, що рахувалася за со¬ 
тенними містами. Очевидячки він гадав, що раз хутори приватних власників 
не порушують інтересів козацьких, то й хай собі володіють, бо зайняли по¬ 
рожню землю. Хоча можливо, що запитання його виникло через те, що ху¬ 
тори ці були „неотмежовані", а в наказі, що йому було дано, сказано, не- 
хай-би він довідавсь „коликое число верстьі или саженев'ь трехаршинних-ь 
под оніе (села, хутори, то-що приват. власників) отойшло" 2 ). Зазначимо ще 
твердження, буцім-то полкові землі становили фонд, що з його видавали землю 
окремим особам під умовою козачої служби, треба здається трішечки обме¬ 
жити, бо ми маємо випадки коли полковники оддавали землі манастирям 3 ), 
а само собою зрозуміло, що полковник міг розпоряджатися не якою иншою, 
а тільки полковою землею. 

Розгляньмо-ж нарешті хоч у загальних рисах внутрішню організацію ста- 
розаїмочного землеволодіння, а саме, чи то було володіння „общинне" чи при¬ 
ватно-власницьке? Але раніше ми повинні знати, як робилася сама заїмка 
землі. Проф. Багалій у своїй розвідці „Займанщина вт> Л^вобережной Укра¬ 
йні" розрізняє заїмку гуртову та індивідуальну 4 ). І без пояснінь цілком 
зрозуміло, що це значить. Повстає питання, яка заїмка мала місце на Слобо¬ 
жанщині? А ргіогі можна сказати, що й тут ми повинні зустріти обидві форми 
заїмки. Бо коли приходив гурт людей і оселявсь на новому місці, то він за¬ 
хоплював собі потрібний шматок землі, при одиночних-же переселеннях, 
а також згодом у старшини, то-що ми бачимо заїмку індивідуальну. Але 
спосіб заїмки ще не визначає способу володіння. Що-до заїмок індивідуаль¬ 
них, то тут нема чого й говорити: володів нею, розуміється, кожен окремо,' 
на себе. Що-ж до гуртових, то тут нам у пригоді стає така звістка. Лебе- 
динські козаки так пишуть у своїй супліці: „в^ прошломт» государь во 116 году 
по твоєму великого государя указу и по межевьім'ь книгами Абакума Іевлева 


*) Багал'Ьй, Матеріале для истор. колонизаціи, І, ст. 289. 

2 ) ІЬісІет (та сама сторінка). 3 ) Див. вище стор. 103—104. 

4 ) Багал'Ьй, Займанщина вт> ЛЬвобережной Украин'Ь". Кіевск. Стар. 1883 р., VII ст. 



100 


Є. П. Овчаренко 


дано намг> богомольцам'ь и холопемь и сиротами твоимт> за р'Ькою за 
Пслоіугь землю и л'Ьса и всякого угодья по той сторони р'Ьки Псла противь 
Лебединской земли на 2 версти и мьі богомольцьі и холопи и сироти ТВОЇГ 
за рЬкою Псломт» віз твоєму великого государя жалованье на той земли сЬнньїе 
покосьі росчнстили рови окопали а у которьіхть нашей братьи окопанньїх'ь лукт>' 
не бьіло и т£ кашивали вопче" *). Лебединці звуть цю землю жалува¬ 
ною, але це здається тільки на те, щоб надати своєму володінню в очах мо¬ 
сковського уряду більшої певности; справді-ж це, очевидячки, була земля 
заїмочна, бо, як виясняється, „указньїх-ь статей о дач^ пашенньїх'ь земель 
четвертьми черкасскимт> полковникамь и урядниками и рядовими казакамт» 
и м'Ьщанам'ь вт> разрядй не учинено" 2 ). щ о-ж до того, що їх обмежував 
Абакум Ієвлев, то це могло бути із заїмочною землею. І от ми бачимо, що 
на землі зайнятій гуртом, кожен бере собі певний шматок і якось обмежовує 
його. Але частина сінокосу залишилася в спільному володінню й користу¬ 
ванню тих козаків, котрі не мали обкопаних луків; та й то, здається, таке 
становище утворилося тільки тимчасово, дехто не встиг іще обмежувати собі 
окремого клаптя землі. До таких, очевидячки, гуртових заїмок відноситься^ 
свідчення ізюмського полковника, вміщене в Екстракті про Слобідські полки г 
„влад'Ькпгь какт> сначала такт> и поньїне всякимь угодьемь... вобщество хто что 
себ-Ь роспашеть по своей заимкіі черезь межу" 3 ). Маємо ще кілька відомо¬ 
стей про черезсмужне володіння на Слобожанщині, але одні з них говорять 
про черезсмужні землі козаків з володільцями иншого стану: напр. ми дові¬ 
дуємося, що секунд-майор Потап Корелкин продав генералові Дебріньї 
„четирнадцять нив лежащіе между обивателскою землею через межу" 1 ). Але 
тут черезсмужне володіння утворилося, очевидно, в наслідок купівлі козаць¬ 
ких земель. Маємо ще звістки про черезмежне володіння козаків з дітьми 
боярськими в Линцях Г) ) та Тишках 6 ). Черкаські землі були зрештою одме- 
жовані від великоросійських в обох слободах 7 ). На жаль, детальнішого до¬ 
сліду цієї форми землеволодіння подати не можу, бо матеріялу про це пи¬ 
тання в мене обмаль. Але як-не-як, і при, черезсмужному володінні слобо¬ 
жани тримали свої землі на правах повної приватної власности, инакше як 
могли сторонні володільці або старшина через купівлю набути собі землі 
в таких селах, як Линці, де заїмка була гуртова, а володіння черезсмужне, 
навіть не тільки між собою, а ще й з дітьми боярськими, як ми це бачили; 
а тимчасом маємо, напр., свідчення, що вдова осавула Авксентьєва володіла 
землями „черезмежно того села со всеми обивателмьі в разних урочищах^" 
ці землі покупив її покійний чоловік у різних мешканців липецьких. Взагалі 
треба сказати, що заїмочними землями слобожани розпоряджалися як повною 
своєю власністю. Продавали їх, передавали в спадщину, міняли, відписували 
на манастирі, і тільки згодом заборонено було продавати козацькі землі осо- 

*) Б а г а л •Ь й, Матеріали для исторіл колонизаціи. І ст. 100, порівн. ІЬісІет ст. 104. 

2 ) ІЬісІет, ст. 94, порівн. ІЬісІет, ст. 105. 

а ) Багал’Ьй. Матеріали для исторіи колонизаціи, II, ст. 154. 

4 ) Справа про окружні землі, арк. 189. 5 ) ІЬісІет, 36—37. в ) ІЬісІет, 86—87. 

') ІЬісІет, 35—37, 86—87. 6 ) Спр. про окружні землі, арк. 450. 



Земельна власність у Слобідській Україні у XVII—XVIII вв. 


101 


<бам некозацького походження, як от великоросіянам, знов-же й манастирям 
та особам духовного звання... Про перехід у спадщину заїмочних земель 
маємо таке свідчення відомого вже нам Безрученка: „і те люди (заїмщики) 
по своимь заимкамь и черкасскому обьїкновению те владеют сами і женьї их 
і дети і внучата" *). Про продаж земель, крім того, що вже відомо з друко¬ 
ваних праць, ми маємо, напр., ще такі свідчення: мартовіцький сотник Осип 
Щербина продав салтівському сотникові Іванові Дробицькому „мелничную 
плотину, которою... зан*Ьль вь прошлихь годехь" 2 ). А колишній ізюмський 
полковник Михайло Кост. Захаржевський „поступился во в*Ьчное влад'Ьніе 
для в'Ьчнаго памятованія" харківському Спасівському Преображ. манасти- 
реві „грунт свой собственной... „а влад'Ьт преображенской Харковской и всЬмь 
угодям по заимки и влад'Інію отца моего и по моєму в£чно безповоротно" 3 ). 
Валківський сотник Прокіп Рубан дав (очев. подарував) на харківський Спа¬ 
сівський манастир „займу на ставь з лугом купленнім" 4 ). У 1709 р. харків- 
чанин Пархом Бондар подарував на той-же манастир „л^са чернаго... 
с пахатним полем и с сонними покоси" 5 ) у 1707 р. А от Мих. Яремин- 
ський так продав „свою луку притаманную" харк. Спасівському манасти- 
реві" 6 ) у 1710 р. 

Нерозглянені лишилися питання про ролю сільської громади в поряд¬ 
куванню землями 7 ), про в’їжджі ліси (див. Гуровь ор. с. ст. 576). Також не 
розглянено розпоряджень московського уряду, що кінець-кінцем з одного боку 
заборонили заїмку, а з другого старозаїмочне землеволодіння, індивідуальне 
на початку 8 ), перетворили на „общинное" у великоросійському розумінні слова, 
хоч і не скрізь. Як свідчить Шиманов, де-не-де старинний індивідуально-спад¬ 
ковий характер володіння старозаїмочними землями зберігсь досі °). 

Повинен тут зазначити, що указа 16/ІІ 1735 р., на який покликуються 
з легкої руки Квітки різні дослідники, я в „Полн. Собр. Закон.", не знайшов, 
переглянувши усенький цей рік. Під тим-же числом, яке зазначене у Квітки 
(№ 6610), надруковано указа 31/УІІ 1734 р. У цьому указі читаємо „Всякихь 
чиновь челобитчикамь изь им'Ьющихся вь Слободскихь полкахь дикихь поль, 
безь именного Нашего указу никому не раздавать". Про займанщину ані 
слівця, але, розуміється, коли без іменного указу не можна було давати ні¬ 
кому землі, то тим самим знищувалось і право заїмки. Указом 1743 року за 
цариці Лизавети старі „черкаські обьїкности" поновлялися. Остаточно-ж право 
заїмки було знищено Комісарською інструкцією 1766 р., хоч заїмок вже 
зроблених не порушувано. Цікаво, що й ця інструкція залишала все-ж і на¬ 
далі один спосіб набувати землю шляхом заїмки. У § 2 про ліси читаємо: 
„если жь кто изь войсковьіхь обьівателей на порозжей земл'Ь, или ись подь 


*) Багал’Ьй, Мат. для ист. колон. І ст. 173. 2 ) Спр. про окружні землі арк. 234. 

3 ) ІЬісІет арк. 530. 4 ) Справа про окружні землі, арк. 533. 

5 ) ІЬісІет, той-же аркуш. °) ІЬісІет, той-же аркуш. 

7 ) Див. Шиманові) ор. с. Кіевск. Старина 1883 р., V, ст. 69. 

8 ) Особливо яскраво індивідуальний характер старозаїмочного володіння викривається - 
в комісарських відомостях, див. Г у р о в ор. с. ст. 646—656. 

9 ) Шиманові), ор. с., Кіевск. Старина. 1883, т. V, ст. 88. 



102 


Є. П. Овчаренко 


^ьірубленова лісу місто заняль себі и збережениемь своимь ВЬІрОСТИЛ’Ь десь, 
то от таких’ь техт> лесов*ь не отьімать, буде по сьіску найдетця, что место за- 
нято бьіло безлісное и вьірощен'ь ихь береженіемь ліс*ь подлинно им*ь од¬ 
ними, а необществомь; равньїмь образомь кто из жителей на общихт» вой- 
сковьіх’ь оставшихт» за владениемь обьівательскимт> порозжих*ь землях*», 
и впредт> лест> отростигь, и оной збережете, то тому лесу бьіть во владініи 
за теми людми, оть которьіхт» та польза радіниемь произойдеть". 

Загальний огляд старшинської маєтности і манастирського землеволо¬ 
діння подано в проф. Д. І. Багалія в його „Історії Слобідської України". Тому 
я поки-що його проминув, маючи надію повернутися до нього в иншій своїй 
розвідці, що для неї є багатющий матеріял у харківських архівах. 



ПАВЛО ФЕДОРЕНКО. 


З ІСТОРІЇ МАНАСТИРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА 
НА ЛІВОБЕРЕЖЖІ XVII—XVIII ВВ. 

Господарство Петропавлівського манастиря біля Глухова. 

Ця праця є перша з серії моїх праць, присвячених вивченню манастир- 
ського господарства Лівобережжя XVII—XVIII вв. Безперечно, вивчати це пи¬ 
тання є річ аж надто важлива: в загальній системі господарства України мана- 
стирське господарство має своє особливе місце, як своїм значним розміром, так 
і своїми особливостями. Капітальна праця проф. М. Е. Слабченка з орга¬ 
нізації господарства України, сміливо й цікаво задумана, написана головним 
чином на підставі друкованого матеріялу. В ній є цікаві сторінки, присвя¬ 
чені манастирському господарству. Але те, що опубліковано в цій справі, 
не становить і сотої частини того, що лежить купою необробленого матеріялу 
в архівах. Через це саме остаточні висновки про значіння манастирського 
господарства в широкому розумінні цього слова, тоб-то вкладаючи в це ро¬ 
зуміння і господарство манастирських селян, можна буде зробити аж тоді, 
коли буде вивчено величезний архівний матеріял „Малороссійской Коллегіи* 4 , 
судових установ України, скарбових палат, Рум’янцівського опису, манастирів 
і т. инш. 

Як-же подолати цю надмірність і різноманітність архівного матеріялу, 
тоб-то достатність і різноманітність фактів, з яких складається виучуване 
явище. Я гадаю, що таке складне явище, як манастирське господарство, 
треба вивчати у двох розрізах. 

& В одному розрізі, назвімо його умовно горизонтальним, явище розгля¬ 
дається в його живих конкретних рисах: описують і вивчають досить до¬ 
кладно господарства окремих манастирів. Але вивчати так усеньке манастир¬ 
ське господарство Лівобережжя немає рації: нам довелося-б без кінця повто¬ 
рюватися в дрібницях, можливо цікавих при вивченні одного-двох-трьох го¬ 
сподарств, але втомних і одноманітних, коли вивчати складне явище в цілому. 
Опис окремих манастирських господарств, яких нараховується десятки, 
має рацію тільки як опис типових господарств. Таким чином різноманітність 
явищ^, коли вивчати його в горизонтальному розрізі, перемагається зведенням 
окремих конкретних явищ до явищ типових. 

Але на цьому вивчення даного явища не закінчується. Щоб знайти місце 
манастирському господарству в системі українського господарства взагалі, 
треба розглянути його в другому розрізі (назвімо його вертикальним), тоб-то 
по окремих галузях, що складають систему українського господарства. Розріз 



104 


Павло Федоренко 


перейде через усі типові манастирські господарства, вилучаючи з них певну 
категорію явищ і звязуючи її з иншими також вилученими категоріями. Зна¬ 
чить різноманітність явища при вивченні його в вертикальному розрізі пере¬ 
борюється зведенням окремих конкретних фактів до категорій, які і скла¬ 
дають систему господарства України за виучуваний час. 

Ці два розрізи, як два скла стереоскопу, дадуть можливість глибше 
і всебічно вивчати дане явище, не нагромаджуючи у вивчення дрібниць, зво¬ 
дячи індивідуальні конкретні явища до явищ типових і вибираючи з останніх 
усе те, що необхідно для ширших наукових узагальнень. 

Манастирське господарство я беру взагалі в межах XVII—XVIII в., або 
певніш]— за час, починаючи з повстання Богдана Хмельницького до 1786 року. 
Революційний рух середини XVII століття, що перетрусив суспільні та еко¬ 
номічні відносини України, відбивсь і на господарчому житті манастирів. 
Але він не зруйнував манастирського землеволодіння і манастирського 
господарства. Навіть більше. Залишившись у новому устрої України, як 
влучно висловивсь Мякотін — „обломкомт» стараго порядка“, манастирське 
землеволодіння і манастирське господарство почало зростати, хутко та 
енергійно поширюючи площу землі і підбиваючи під себе все більшу кіль¬ 
кість робочої сили. Таким чином, період після повстання Богдана Хмель¬ 
ницького був періодом розквіту манастирського господарства. Таке бурхливе 
зростання викликало тривогу у конкурентів і потягло до деяких спроб обме¬ 
жити манастирське землеволодіння, але це його зросту не припинило. Секу¬ 
ляризація манастирських маєтків у 1786 р. застала манастирське господарство 
у повному розквіті. Села, ґрунти та угіддя, що знаходилися у намісництвах 
Київському, Чернігівському та Новгородсіверському за архірейськими будин-. 
ками, Київо-Печерською Лаврою та иншими манастирями, забрато у відом¬ 
ство директорів домоводства названих намісництв. На цьому закінчується 
історія манастирського господарства. Правда, дещо залишилося за манастирями 
і після секуляризації, але манастирське господарство, після цієї реформи, 
втратило свою значність. 

Запропонована праця про Петропавлівський манастир єсть спроба ви- ч 
вчити манастирське господарство в зазначених хронологічних рамцях у гори¬ 
зонтальному розрізі. її написано головним чином на підставі архівного мате- 
ріялу того-ж манастиря. Архів зберіг таку безліч дорогоцінних господарчих 
і побутових дрібниць, що, відокремлюючи типові риси цього індивідуального 
господарства, шкода було обчищати їх од цих дрібниць, щоб не зруйнувати 
тієї живої історичної оболони, в яку загорнене виучуване явище. 

II 

Петропавлівський манастир знаходиться за 20 верстов від м. Глухова 
коло р. Клевени, що на всьому свойому протязі відділяє Україну від Москов¬ 
щини. Біля 51° 22 північної шир. Клевень змінює свій напрямок і з півдня 
повертає на захід, де й вливається коло с. Каменя в річку Сейм. Приблизно 
на широті м. Глухова р. Есмань тече рівнобіжно з річкою Клевенню, аж 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


105 


доки впадаб в останню. В цьому чотирикутникові, що з двох боків під¬ 
ходить до‘Московщини, і були володіння Петропавлівського манастиря. 

Близькість до Глухова, що був значним центром тодішньої України, 
перетинання цього чотирикутника найважливішим для того часу шляхом (шлях 
Глухів — Путивль), крім того наявність джерел силової енергії в вигляді двох 
річок Есмани й особливо Клевени — були до певної міри визначливими мо¬ 
ментами в господарчому житті манастиря і в процесі надбання манастирської 
власности. 

Нам необхідно простежити самий процес надбання власности Петропав¬ 
лівського манастиря. На жаль, початок цього моменту — час заснування мана¬ 
стиря,— залишається в царині міркувань. Лазаревський гадає 1 ), що Петро- 
павлівський манастир засновано не раніш од першої половини XVII століття. 
Ґрунтується ця думка на тому міркуванні, що манастирі взагалі пильно бе¬ 
регли акти на право землеволодіння, а Петропавлівський манастир мав пер¬ 
ший акт на право володіння — універсал од Виговського; значить за Хмель¬ 
ницького, який взагалі щедро обдаровував манастирі маєтностями, манастир 
цей був такий незначний, що не міг випросити у нього і одного універсалу. 
Плохинський хоче відсунути час заснування Петропавлівського манастиря аж 
у XVI в. Думку свою він підтверджує документом, якого вважає за найста¬ 
ріший серед документів в архіві Петропавлівського манастиря, відносячи 
його до 1593 року. Це розписка від под’ячого сівської „розрядної ізби“ про 
приймання оброчних грошей за млин, що на р. Клевені, од ігумена Сильвестра. 
Нам здається, що тут якась помилка. Але перевірити її важко, тому що 
названа розписка в архіві Петропавлівського манастиря не збереглася. Треба 
гадати, що документ відноситься мабуть не до 1593, а до 1693 року, коли 
справді за ігумена Петропавлівського манастиря був Сильвестр. Це видно 
з того, що в архіві збереглася розписка, яку видав под'ячий Скатов 1692 року 
за одержані оброчні (чиншові) гроші за манастирський млин, що на Сівському 
березі 2 ). Розписка, на яку посилається Плохинський, належить, очевидно, до 
серії квитків, які видавалися за чиншовий внесок у Сівську провінціяльну 
канцелярію і зберегалися у манастирському архіві, починаючи з 1692 року, 
і єсть, очевидно, друга з цієї серії. Таким чином, думку Плохинського треба 
поставити під сумнів, тому що вона не обґрунтована. Инші факти, на які він 
посилається, які свідчили-б про попереднє життя манастиря і про які нічого нема 
у Лазаревського, ані трохи не похитнули припущення останнього. 1657 року 3 ) 
ігумен Петропавлівського манастиря поставив млина і зробив греблю на 
р. Клевені біля манастиря; це схвилювало мешканців протилежного сівського 
берегу так, що Богдан Хмельницький мусів був вислати спеціяльну комісію 
для розслідування. Ігумен Уріїл показав комісії грамоти путивельських воєвод 
на володіння сівським берегом, що видані були йому та його попередникові 
ігуменові Тимонові. З цього документа ми бачимо, що 1657 року Петропав¬ 
лівський манастир існує вже як господарча одиниця, яка має ґрунти і ору- 


*) Лазаревскій, Опис. ст. Мал. т. II, 467. 

2 ) Архів П.-Павлівського м-ря 22. 

3 ) Плохинскій М.—Арх. Черн. губ., стор. 3. 



106 


Павло Федоренко 


дує грішми. Розмір цієї господарчої одиниці нам невідомий, але очевидно ми 
тут як-раз потрапляємо на початок господарчої діяльности манастиря. Гра¬ 
моти путивельських воєвод, що їх видано ігуменам Уріїлу та Тимону, закріп¬ 
ляють досягнення тільки кількох років, тому що 1654 року згадується пер¬ 
ший з відомих нам ігуменів Петропавлівського манастиря Тимофій *) з ім’ям 
якого не звязані ніякі документи. Таким чином одсовувати заснування мана¬ 
стиря аж у XVI в. у нас немає даних і припущення Лазаревського, що він 
виник не раніш од першої половини XVII в. залишаються найможливішими. 
Проте для нашої мети важливий не самий момент заснування манастиря, 
а час, з якого манастир почав виявляти себе, як активна господарча одиниця. 
Що розглядати Петропавлівський манастир, як активну господарчу одиницю, 
ми можемо тільки з половини XVII в., для нас є факт безсумнівний. Ана- 
ліза документів, що закріпляють за манастирем ті чи инші володіння, дає нам 
уявління про темп господарчого зростання манастиря і побічно підтверджує 
думку, що ми висловили. Аналізуючи ми візьмемо тільки головні документи, 
які вносять ті чи инші відміни при надбанні маєтків. 

Перший з універсалів, що залишивсь від того часу, універсал Виговського 
з ЗО. І. 1658 року, закріпляє за Петропавлівським манастирем тільки: „дв'Ь 
селцй Холопков и Баничи и млинок Стрилницкий на р. Клевен*Ь“ 2 ). Це й є те 
головне господарче ядро, яке утворилося за Богдана або трохи раніш і по¬ 
чало поступінно розгортатися, обростаючи новими маєтками, шляхом заселення 
і експлоатування незайманих земель. У потвердному універсалі Бруховець- 
кого (вересень 1664 року) до володінь, що перераховані в попередньому уні¬ 
версалі, додано: „а иж-ь вь той же маєтности манастирь своимь власними 
коптть на той же р'Ьц'Ь (Клевені) виставиль млинокь“ 3 ). В універсалі До¬ 
рошенка з 10. VIII. 1668 року 4 ) за Петропавлівським манастирем закріпля¬ 
ються нові володіння — „на ихь монастирскомь кгрунт^ новос'Ьльїе деревні 
або села—Везонку, Ховзовку и Будища... два млина ихь власнимь коштомь 
едень подь манастиремь, другій подь Везонкою побудованіе“, а до цього до¬ 
дано рибоводні озера біля с. Каменя. 

З цього універсалу бачимо, що манастирські землі хутко колонізуються 
і манастирське господарство з успіхом поширюється (млини, озера). З нього-ж 
бачимо, що манастир, поширюючись по течії Клевени, захопив економічні по¬ 
зиції і на березі р. Сейма, це — каменські озера. Ці економічні позиції по¬ 
ширені й закріплені на другий рік універсалом Многогрішного (9. III. 1669 р.) 5 ). 

Підтверджуючи цілком універсал Дорошенка, він додає два перевози на 
р. Сейму — Мутинський і Каменський з озерами до них прилеглими. Тим-же 
терміном датовано додатковий універсал Многогрішного, яким закріплено за 
Петропавлівським манастирем село Мацково і млини на новій греблі під Глу- 
ховом: „прежде кь намь належачие, а теперь черезь войну запустилие“ 6 ). 
Двома універсалами Самойлович підтверджує все придбане до цього часу, 
крім озер (26. IX. 1672 р. 7 ). Крім того закріплено млин, що в с. Богданівці 


*) Лазар., Оп. ст. Мал., т. II., 472. 

2 ) В а с и л е н к о, Ген. сл'Ьдствіе о маетностяхт» Нйж. п., 372. 

3 ) Там-же. 373. 4 ) Там-же. 374. 5 ) Там-же. 374. с ) Там-же. 376. ') Там-же. 376. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


107 


на р. Шістці, „аби той млині» и з него приходячій пожиток спокойне, яко преді» 
тимь, держала" (27. IX. 1672) 1 ). Універсали Мазепи додають до попереднього* 
придбання Петропавлівського манастиря д. д. Чернево і Ротівку, млини на 
р. Есмані (11. X. 1687) 2 ) та слобідку Бородавку, де дві клітки на р. Клевенї 
(28. XI. 1692 3 ). Цей останній Мазепин універсал є в процесі утворення вл$- 
сности Петропавлівського манастиря кінцевий підсумок. Всі инші царські гра¬ 
моти та гетьманські універсали, що надавалися після цього (а їх було чимало), 
цілком або частково тільки підтверджують і охороняють право манастиря на 
раніш придбані володіння. Отже процес утворення власности Петропавлів¬ 
ського манастиря, що почавсь коло середини XVII століття, закінчивсь на 90-тї 
роки того-ж століття, і це дає нам можливість вивчати це господарство на 
протязі цілого сторіччя вже в зформованому вигляді. 

III. 

В опису Новгородсіверського Намісництва (1781 р.) Петропавлівський 
манастир описується так: „м’Ьстоположеніе оного монастиря в л'Ьс’Ь, на гор'Ь, 
близь дороги, идучей изт> Путивля в Глуховь, при границі Путивльскога 
у^зду, наді» р. Клевенью, на которой плотина оного монастиря о трех*ь мель- 
ничних амбарахть о шести колахт>. Церквей каменньїхт» три, одна большая, 
другая трапезная, а третья — на воротахь монастиря. Погребі», ледникт» боль- 
шой и пашенньїй амбарі» да жилая келія — каменньїє-жть; покоєві» для на¬ 
чальника оного монастиря — три, для братіи покоев 20 деревянньїхі». Вокруг 
онаго монастиря ограда деревянная“ 4 ). Це господарчий осередок. Щоб ясно 
уявити собі умови, що в них провадили господарство в Петропавлівському 
манастирі, треба розглянути всі манастирські вотчини, взявши на 
увагу: особливості положення даної вотчини (річка, шлях, віддалення від 
манастиря та Глухова), склад людности, співвідношення між козаками та 
посполитими і умови організації в манастирі прибуткових статтів та під¬ 
приємств у даній вотчині. Господарче життя манастиря зосереджувалося 
у таких вотчинах. 

С. Холопків. У ревізькій книзі Ніженського полку 1736 року рахується 
козаків ґрунтових — 9 дв., убогих — 6 дв. і підсусідських — 4 дв.; підданців 
Петропавлівського манастиря ґрунтових — 6 дв., убогих — 20 дв. У ревізії 
1764 року показано хат посполитих і підсусідків — 60 г> ). У відомості, скла¬ 
деній 1767 року, підданців манастирських рахується 44 двори, у них чоло¬ 
віків 58 6 ). 1781 року Холопків описується так: віддалення від Глухова 

15 верстов, од с. Викторова 5 в., од с. Баничі 5 в., на низькому рівному місці 
в гаю, біля р. Есмани, на лівому її березі, на шляху Глухів—Путивль. Землі 
не досить достатні. Лісу як будівельного, так і для палива не вистарчає. 
Будівельний ліс посполиті дістають з Петропавлівського манастиря, а козаки 
купують у Дубовичах, Зазирках і инш. Козаків виборних — 8 дворів, хат 

2 ) Там-же. 377. 2 ) Там-же. 378. °) Там-же. 379. 

4 ) Черніг. музей. 6. Опис Новгородсів. наміси, т. II. 

ь ) Арх. П.-П. манастиря. 732. °) Арх. П-Г7. м-ря 571. 



108 


Павло Федоренко 


у них 19; козаків підпомошників 7 дворів, хат у них 11. Підданців Петро- 
павлівського манастиря 53 двори, у них хат 55, бездворових хат 5; підсу- 
сідків військового канцеляриста Дарковського один двір, а хат у ньому 3. 
Мешканці-хлібороби мають худобу 1 ). З наведеного ми бачимо, що число 
козачої людности в Холопкові протягом XVIII в. залишається мало не 
однакове, тимчасом як число посполитих за той самий час збільшилося удвоє. 
Положення Холопкова на р. Есмані й на шляху Путивль — Глухів визначило 
деякі особливості господарства в цій манастирській вотчині: на р. Есмані були 
збудовані холопківські млини, тут-же розташувалася низка манастирських 
сіножатів; шлях давав можливість жваво торгувати горілкою у холопківських 
шинках; число їх було в деякі роки до 5. 

До Холопківської економії було приписано манастирське господарство 
в д. Чернево, що на правому березі Клевени в 5 в. від с. Холопкова. На¬ 
чальник манастирських дібр, що керував цими обома вотчинами, жив зви¬ 
чайно в с. Холопкові. У ревізькій книзі Ніженського полку 1736 року тут 
рахується козаків ґрунтових 2 двори, підданців Петропавлівського манастиря 
ґрунтових 8, убогих 8 і підсусідків 4 двори. У ревізії 1764 року 2 ) хат поспо- 
литських і підсусідських 26; в манастирській відомості 1767 року підданців 
манастирських 18 дворів, у них чоловіків 25 душ. В опису Новгородсівер- 
ського намісництва 1781 року показано козаків підпомошників 1 дв. 1 х., 
підсусідків д-ра Паульсона 3 дв. З х. і підданців манастирських 22 дв., або 
25 хат. Тут, як і в с. Холопкові, треба відзначити протягом XVIII в. при¬ 
ріст кількости посполитих і, крім того, витіснення козачої людности. В остан¬ 
ньому документі відзначено між иншим відсутність у мешканців будівельного 
матеріялу, а також бідність на орні землі та сіножаті. Тимчасом манастир не міг 
поскаржитися на відсутність у Черневі сіножатів. Саме через забезпечення 
черневського господарства сіножатями тут протягом XVIII століття і могло 
розвинутися манастирське скотарство. Тут-же була і манастирська пасіка; 
їі бджоли брали мед на клевенських луках та гречках. 

Другим господарчим центром Петропавлівського манастиря був хутір 
Реп’яхівський, що містивсь за півверстви від манастиря над р. Клевенню. 
До Реп’яхівської економії належали сільце Будище та с. Ховзівка з усіма 
їхніми угіддями. 

Село Будище — наслідок манастирської колонізації. У ревізькій книзі 
Ніженського полку зазначено тут підданців Петропавлівського манастиря 
ґрунтових — 1 дв., убогих — 8 дв., підсусідків — 7 дв.; козаків убогих — 1 дв. 
та підсусідків 2 дв. До часу ревізії 1764 року козаки з їхніми підсусідками 
зникають, а посполитих значиться 24 хати і посполитських підсусідків 1 х. 3 ). 
У відомості, складеній 1767 року, підданців манастирських є 19 дв., у них 
душ м. п. 28 4 ). В опису Новгородсіверського намісництва 1781 року стано¬ 
вище сільця Будищ визначено так: за три верстви од манастиря, на селян¬ 
ській дорозі, під горою, біля лісу; дворів підданців 25, або хат ЗО; бунчу- 

*) Черн. музей. 6. Опис Новгородсів. нам. т. II. 

-) Арх. П.-Павлівського м-ря. 732. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря. 732. 4 ) Арх. П.-П. м-ря. 571. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


109* 


кового товариша Борзаківського двір — 1, хата 1. За верству від сільця, 
у лісі над Клевенню був манастирський хут. Пасічний. Там був 1 двір і ма- 
настирська пасіка. За дві верстві на південь од манастиря стоїть с. Хов~ 
зівка — теж наслідок манастирської колонізації в XVII в. У ревізькій книзі 
Ніженського полку 1736 року записано козачих дворів ґрунтових — 2, убо¬ 
гих— 3 і підсусідських 1 двір; підданців Петропавлівського манастиря ґрун¬ 
тових— 1 дв., убогих —13 дв. і підсусідських 14 дв. У ревізії 1764 року по¬ 
сполитих— 45 хат, підсусідків посполитих — 4 х. 1 ). У відомості 1767 року 
підданців манастирських—33 дв., в них душ м. п. — 60 2 ). В опису Новгород - 
сіверського намісництва Ховзівка значиться, як велике село, з церквою. 
Тут були будинки священика, осавула полкового, виборних козаків 1 дв. — 2 х., 
козаків підпомошників 3 дв. — 7 хат; підданців Петропавлівського манастиря 
дворів 45, або хат 50, колезького „сов'Ьтника" Полетики 1 дв. З х., козачих 
підсусідків 4 дв., або хат 8, різночин. підсусідків 1 дв. — 1 х. Гаїв у меш¬ 
канців показано достатню кількість, сіножатів мало. Сіножаті наймають на 
Путивельському березі в слобідці Шулешевій. Крім хліборобства, мешканці 
промишляли рибальством; ловили рибу ятерами та вершами у р. Клевені. 

Під’ горою, недалечко від Ховзівки, містивсь хут. Селище, де була 
шинкова хата. Між Будищами й Ховзівкою простяглися орні лани і най¬ 
більші манастирські сіножаті в шістьох урочищах, приписаних до реп’яхів- 
ської економії. Навколо реп^яхівської економії скупчується найбільша частина 
манастирського господарства, як хліборобського, так і скотарського; тут-же 
під манастирем містилися винниця, млини та пасіка. 

Там, де шлях Глухів — Путивль перетинає р. Клевень, стоїть с. В’язонка 
(Везонка, В’язюнка), що її осадили ченці Петропавлівського манастиря в шісде- 
сятих роках XVII століття. Після шведської війни вона було занепала, але 
„за первого императора опосля шведской баталій игумен Стахорскій наса- 
дил д. Вязонку и вь то время слободьі бьіло дано три л*Ьта“ 3 ). В ревізії 
1736 року козаків не значиться, підданців Петропавлівського манастиря убо¬ 
гих 11 дв. і підсусідків 8 дв. В ревізії 1764 року манастирських підданців 
17 хат, підсусідків посполитих 1 х. 4 ). В опису Новгородсіверського намісництва 
зазначено значний приріст мешканців: підданців манастирських дворів 25, 
хат 29. На греблі П.-П. манастиря через р. Клевень були розташовані чотири 
манастирських млини на сім кіл і манастирський шинок, що жваво торгу¬ 
вав горілкою. Хліборобське господарство тут було незначне. 

Там, де вливається Есмань в Клевень, вона близько підходить до 
останньої, утворюючи мало не острів. На цьому піскуватому острові і про¬ 
стяглася Ротівка, оточена лісами, що мала 1736 року підданців Петропав¬ 
лівського манастиря ґрунтових 1 двір, убогих 5 дв. і підсусідків 4 дв. У ре¬ 
візії 1764 року посполитих хат 29, підсусідків посполитих — 6 хат 5 ). У відо¬ 
мості 1767 року підданців манастирських 13 дв., у них душ м. п. 24 (і )* 
В опису Новгородсіверського намісництва 1781 року записана церква, під¬ 
данців Миклашевського хат без дворів 2, Петропавлівського манастиря 16 дво- 


*) Арх. П.-ІІ. м-ря. 732. 2 ) Арх. П.-П, м-ря. 571. 3 ) Арх. П.-П. м-ря. 1032. 
4 ) Арх. П -П. м-ря 732. 5 ) Арх. П.-П. м-ря. 732. °) Арх. ГІ -П. м-ря. 571. 



по 


Павло Федоренко 


рів, хат 20; підсусідків 2 дв. 2 хати. Ґрунти в Ротівці піскуваті, та їх і мало. 
Через це землю посполиті беруть з половини по тім боці Клевени, в Путивель- 
ському повіті та в с. Кочергах. 

В п’яти верствах од с. Волокитина на правому березі Клевени, біля лісу, 
розташувавсь хут. Бородівка. В ньому була манастирська гребля, стояв млин 
на два кола для борошна і третього валюшного кола, крім того була винниця 
на п’ять казанів. Для догляду за цими манастирськими промисловими закла¬ 
дами, а також лісом, тут у 4 хатах жили манастирські підданці. 

На лівому березі Есмани в трьох верствах од с. Холопкова простяглося 
с. Баничі. У ревізії 1736 року тут було козачих дворів з ґрунтами 4, убо¬ 
гих 3 і підсусідків 1 хата; підданців П.-П. м-ря з ґрунтами 4 двори, убогих 8 
і підсусідків 8 дв. У ревізії 1764 року підданців манастирських рахувалося 
33 хати та підсусідків посполитих 5 хат 1 ). У відомості 1767 року підданців 
манастирських 24 дв., у них душ м. п. 45 2 ). В опису Новгородсіверського 
намісництва тут зазначена церква, козаків виборних 1 дв. 2 хати, підпомошни- 
ків 5 дв. 6 хат, підданців манастирських 37 дв. 44 хати, підсусідків різно¬ 
чинців 3 дв. 4 хати. У Баничах була велика манастирська винниця та шинок. 

Сільце Мацькове знаходилося на лівому боці Есмани, недалечко від 
Банич, мешканці виключно підданці П.-П. манастиря. 1736 року їх зазначено 
тут з ґрунтами 2 двори, убогих 5 дв. і підсусідків 4 дв.; 1764 року поспо¬ 
литих 19 хат і підсусідків посполитих 5 хат 3 ). 1767 року підданців манастир¬ 
ських 17 дворів, у них душ м. п. ЗО 4 ). В опису Новгородсіверського на¬ 
місництва підданців манастирських рахується 19 дв. 19 хат; мешканці мало¬ 
земельні і заробляють, зажинаючи хліб у сусідньому с. Кочергах, що по той 
бік Клевени в Путивельському повіті. 

Крім цих манастирських вотчин П.-П. манастир мав господарства, що 
були в далеких од нього місцях: с. Мутині та с. Богданівці. 

У с. Мутині в відомості 1786 року Г) ) було підданців П.-П. м-ря дворів 4, 
хат 4; між ними чоловіків 8, жінок 11. У володінні підданців—городів 4, орної 
землі 8 чтв., сіножатів на 20 копиць. У безпосередньому розпорядженні мана¬ 
стиря були: заїжджий двір, що звався замок (три хати з городом та пастівни- » 
ком); двір шинковий; на р. Сейму перевіз на шляху з Глухова'на Конотіп; 
озер рибоводних неводних 4. Озера ці у відкупі не були; рибу, що ловили 
в них, споживали у самому манастирі. Тут-же був гай, що мав навколо 
верстви зо дві, годящий на будівлі та на дрова. 

С. Богданівна Воронізької сотні мала переважно козачу людність. 

В ревізії 1736 року тут рахувалося козачих дворів з ґрунтами 10, убогих 18 дв. 
і підсусідків 16 дворів, до П.-П. манастиря належало тут усього 4 дв. 
1781 року за манастирем рахується 2 дв. З х. В опису 1777 року 6 ) богда- 
нівські володіння П.-П. м-ря складалися з таких господарчих одиниць: дво- 
рець з двох хат; амбар та комора, повітка, хлів; город з пастівником, за¬ 
садженим деревами: вільхою та березою в числі 98 дерев; скотини: коней 2, 
підсвинків годових 2, птиці — гусей 12, качок великих 40, каченят 10; винниця 

*) Арх. П.-П. м-ря. 732. ’ 2 ) Арх. П.-П. м-ря. 571. °) Арх. П.-П. м-ря. 732. 

4 ) Арх П.-П. м-ря. 571. 5 ) Київ. арх. етарод. акт. 5903. °) Арх. П.-П. м-ря. 1102. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 111 

з рубленою хатою, покрита драниною, з сажем. Млин рублений на два кола; 
дві ниви, три зрубовища. На зрубах та сіножатях накошували 47 возів сіна. 
Хат підсусідків було 2. 

Зазначивши при опису окремих манастирських вотчин ті особливості 
що певним способом відбилися на господарстві тої чи иншої вотчини, на¬ 
решті треба відзначити й деякі загальні риси, що мають значіння для мана¬ 
стирського господарства П.-П. манастиря взагалі. До таких рис належить, 
по-перше, коли можна так висловитися, компактність території: за вийнятком 
Богд,анівки й Мутина всі зазначені вотчини розташовані від манастиря неда¬ 
лечко— це істотно відбилося на організації господарства. Потім треба звер¬ 
нути увагу на те, що всі вотчини розташовані на річках або близько до річок; 
ця близькість до води цілком використана в господарстві (греблі, перевіз, 
млини, луги). Близькість до Глухова, транзитні шляхи (Глухів—Путивль, Глу- 
хів — Конотіп), що перерізують манастирську територію, та порівнюючи не¬ 
велика віддаль од ярмаркових пунктів (Глухів, Путивль, Кролевець, Вороніж, 
Ромен) вносили без сумніву оживлення в господарське життя манастиря. Під¬ 
сумовуючи все що-до властивостів території, ми бачимо, що вона придатна 
найголовніше для сільсько-господарської експлоатації. Це найбільше й визначає 
типові риси даного господарства. Потрібно зазначити тут співвідношення між 
козачою та посполитою людністю: козаків у манастирських вотчинах по¬ 
рівнюючи небагато, подекуди їх і зовсім витіснено. А тому боротьба за 
землю, боротьба за споживача, що їх провадять козаки з манастирем, як 
я це зазначив далі, хоча й відбувається, але ця боротьба не набуває таких 
запеклих форм, які ми постерегаємо в инших манастирях. Для господарства 
це мало посутнє значіння. 

IV. 

В перерахованих вище вотчинах розташувалося господарство Петропав- 
лівського манастиря. Наблизімось до нього спочатку з погляду організації 
управління. Керує манастирем настоятель. „Настоятель, коему от начальства 
поручен монастьірь, обязан стараться об устройстве и устроении оного отно- 
сительно наружного благолепия и внутреннего порядка“ 1 ). Богомільна цариця 
Лизавета підчас подорожи до Київа зупинялася у Глухові 1744 року й з особ¬ 
ливої ласки до ігумена Никифора „повелеть соизволила“ бути у Глухівському 
Петропавлівському манастирі архімандриту 2 ). З того часу, починаючи з Ни¬ 
кифора, на чолі П. П. м-ря перебувають архімандрити. Кожна господарська 
справа, що вимагала для свого переведення витрат грошових, або змінювала 
те чи инше в господарстві становище, вступала спочатку в вигляді рапорту 
або донесіння до архімандрита. І, як правило, архімандрит накладав резолю¬ 
цію: розглянути собором. Здебільшого на тому самому папері писали звичайно 
й соборну постанову, приблизно в такій формі: „1770 года октября ЗО дня 
соборная братня, слушая предложение о... (викладалося справу), а по вьіслу- 
шании, довольно разсуждая, согласно приговорили (виноситься постанова)... 


2 ) Филар. Опис. Черн. епарх. кн. III 351. 

2 ) Филарет-ь. Оп. Черн. епарх. кн. III. 214. 



112 


Павло Федоренко 


и сей пригозор духовний собор его вьісокопреподобию господину нашему отцу 
архимандриту (ім’я рек) в разсмотрение и определение представляєм" *). Далі 
йдуть підписи соборної братії: намісника (коли такий є), скарбника, еклесіярха, 
келаря, економа (або віце-економа), уставника й писаря (коли він не найманий, 
а обраний з ченців). На постанову духовного собору („правління") архімандрит 
пише остаточну резолюцію, що в ній може погодитися з думкою правління 
(„и бьіть тако"), а може і не погодитися. Здебільшого через те саме, що в першій 
резолюції архімандрита даються деякі директиви — думка архімандрита й ду¬ 
ховного собору не розходяться. Таким чином справи вирішує архімандрит, 
що мав при собі дорадчий орган-правління. Склад правління зазначено вище. 
Всі зазначені посади вважали за відповідальні і, крім писарської, їх заміщали 
звичайно єромонахами. Таким чином „старейшая братия" мало не цілком вхо¬ 
дила до складу правління. Проте, коли єромонахів не ставало, щоб зайняти 
зазначені посади, їх заступали єродиякони, які могли, згідно з посадою і за 
дозволом од настоятеля, входити до складу правління. Але посада сама по собі 
не давала права бути за члена правління. Були випадки, коли, напр., посаду 
келаря заступав послушник, але не було випадку, щоб послушник був за 
члена правління. Право на вступ до правління давало певне сполучення від¬ 
повідальної посади з духовним саном, причому це право санкціонував насто¬ 
ятель. — Ініціятива обмірковування справ виходила то від архімандрита, то 
від правління, то від окремих осіб, що займали відповідальні посади. Як-не-як г 
обміркування справи, тоб-то обґрунтування її цифровими даними, логічними 
міркуваннями, або посиланням на відповідні прецеденти — полягало тільки на 
правлінні. Вся звідомність за всі посади вступала до правління, що мало пере¬ 
віряти всі грошові документи та господарство. Таким чином правління ві- 
догравало в житті манастиря величезну організаторську ролю, фактично керу¬ 
вало манастирем при слабких на вдачу і безініціятивних архімандритах. 

Заступником архімандрита та його помічником, головним чином щоб ке¬ 
рувати манастирським господарством 2 ), був намісник. Обсяг обов’язків його, 
то звужувався, то поширювався залежно від особистих властивостей того, 
хто обіймав цю посаду. Він, очевидячки, відогравав у правлінні домінантну 
ролю, бо його підпис на соборних постановах завсіди був на першому місці. 
По господарчій лінії близькі стосунки він мав, а инколи й сутички з еконо¬ 
мом і з шафарем закупником 3 ). Обов’язковими членами правління були дві 
урядові манастирські особи, що мали в господарчому манастирському житті 
безумовно велике значіння, — це скарбник та економ. 

„Казначей избирается настоятелем с совета старейшей братии из средьі 
оной благонадежнейший, ‘усердием к пользам обители и послушанием заслу¬ 
живший доверие" 4 ). Він завідував усією манастирською казною, що надхо¬ 
дила з різних господарчих джерел. Ці скарбові гроші він записував на при¬ 
буток, видаючи їх за згодою і з волі настоятеля на різні господарчі потреби 
іїіафарям й иншим господарчим особам. Завідував він усім манастирським 
скарбом і найкоштовнішими речами: мідяним, срібним і золотим посудом, 

*) Арх. П. П. мр-я. 783. 2 ) Арх. П. П. мр-я. 1088. 3 ) Арх. П. П. м-ря. 1088 

4 ) Филаретї. Опис. Черн. епарх. III, 366. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


113 


царськими грамотами, гетьманськими універсалами і взагалі цінними па¬ 
перами 1 ). 

Не менше значіння мала посада манастирського економа, що на ню 
призначали дуже обережно, а инколи й урочистіше. Так, коли вмер економ 
єромонах Теодосій, архімандрит Теоктист запропонував соборові: „пригласить 
в собор всех монастьіря нашего братий до последнего монаха, избрать по 
общему согласию на зкономическую должность знающее лицо“ 2 ). Обрали 
без суперечок одноголосно єромонаха Дезидерія. Але справи не завсіди ви¬ 
рішували так плавко. Так 1771 року, підчас відлучення єромонаха Дезидерія 
до Петербургу з приводу позивних манастирських справ, треба було обрати 
йому заступника, про-економа. Архімандрит спочатку запитав листом рядову 
братію. Та назначила була трьох кандидатів: одного з старшої братії, а двох 
з рядової. Старша братія назвала двох инших осіб з старшої-ж-таки братії, 
і її думка перемогла: архімандрит затвердив на посаду про-економа єромо¬ 
наха Гаврила, одного з кандидатів, що висунула старша братія. Обраному 
про-економові зараз-же були надіслані, за розпорядженням архімандрита, ві¬ 
домості, що взяті були від під-економів і двірників, про торішній урожай 
і засів озимого, щоб усі оці відомості записані були до спеціяльної книги; 
потім йому-ж передали ревізійні справи 1764 року, „ибо как зконому, так 
и про-зконому надобно знать число дворов, хат, подданньїх грунтових, полу- 
' грунтових и огородников, и как кто из них панщину работает и работать 
может; также, какие в каком селе мастера и рибаки имеются, чтоб от них 
монастирю пользоваться, да и до других обстоятельств господарских та ре- 
визия служить может“ 3 ). Таким чином, на обов’язку економа та обраного 
йому в поміч із братії про-економа (віце-економа) знаходилось усеньке го¬ 
сподарство манастирське: земля, хліб, скот, будівлі, наймана робоча сила, 
панщина, господарчі підприємства. Вся господарча звідомність знаходилася на 
їхньому обов’язку. 

Через складність господарчої справи, а також розпорошеність манастир¬ 
ських володінь, де потрібний був постійний догляд, на допомогу економові 
давали помічника з кріпаків — під-економа. Так 1768 року заведено дві по¬ 
сади „из пахотних, верних, трезвих и зкономию знающих людей" 4 ), причому 
доповідач про це питання посилається на те, що „за бивших антецессоров 
вашего високоблагородия в помощь зконому, ради исправления по зкономии 
касающихся нужд, наниманн били за деньги два из пахотних знающие со- 
вершенно хозяйство человека, которим видавано з собираемих з подданньїх 
монастирских денег по 4 рубли“. Це посилання цілком підтверджують дані 
шафарських реєстрів, де, починаючи з 1724 року, ретельно відзнається ви¬ 
дана платня то одному, то двом під-економам. Під-економ був особою, що 
безпосередньо стикався, як представник манастиря-поміщика, з кріпаками, 
підданцями манастирськими. Контракт 5 ) наказує йому не потурати кріпакам 
і разом з тим неправдивостей і утисків їм не чинити, впливаючи тільки сло¬ 
вом („Огурливих и ослушних мужиков позволяется ему наказивать словесно"). 

*) Арх. П. П. м-ря. 592. 2 ) Арх. П.-П. м-ря. 592. 3 ) Арх. П.-П. м-ря. 838. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря. 606. 5 ) Арх. П.-П. м-ря. 923. 

Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


8 



114 


Павло Федоренко 


Проте, тим-же цікава, дописка, що зробив на тому-ж контракті архімандрит 
Давид: „понеже я сльїшу, что некоторьіе мужики в монастьірской работе крайнє 
ленивьі и притом и крайнє упрямьі, то велю под-зконому Йвану Острому 
таковьіх ленивцев и упрямцов, положивши и крепко придержавши, в две плети 
сечь и тем их от ленивства и упрямства отучивать". У безпосередньому за¬ 
відуванні під-економа знаходяться, по-перше, всі орні лани, що приписані до 
різних манастирських економій. Ці лани оброблюють під його доглядом ма- 
настирські підданці, як панщину („Должен он пахать монастьірскими поддан- 
ньіми, как добрьіе люди пашут, не полагаясь на панщан, которьіе обьікли го- 
сподское дело за напасть делать") По-друге, під його завідуванням знахо¬ 
дяться манастирські городи та луки. Під його особистим керуванням прова¬ 
дилися на всіх оцих господарчих угіддях усі с.-госп. роботи. Під-економ 
повинен був вчасно подавати відомості про сійбу, про врожай хліба та трави, 
піклуватися, щоб усе було звезено та розміщено по клунях та токах, на 
обов’язку-ж його знаходилась підтримка цих споруд у належному вигляді. Тим 
що господарства окремих дворців доручено було двірникам, то останні під¬ 
лягали його постійному доглядові. Таким чином рільництво манастиря й робоча 
сила в цьому господарстві — підданці манастирські — це коло завідування під- 
економа. Але його обов’язки в цій-же частині у манастирському господарстві 
поширювалися, набираючи ширшого розуміння, бо всі землі, що знаходилися 
у підданців,—манастирські землі. Йому ставилось за обов’язок стежити, щоб 
мужики, „пришедши в скудость а , манастирську землю козакам та иншим лю¬ 
дям без дозволу манастиря не заставляли, щоб... „мужики по лености своей 
пахотной земли кустарниками не запускали и через то в негодность не при¬ 
водили", щоб „мужики своих гайков не пустошили и не продавали на дрова 
в городах и в посторонних винокурнях за безценок". Про умови, на яких 
служили під-економи, ми маємо відомості за 1768—74 рр. „За службу имеет 
он, Йван Острьій, от войтов монастьірских сел з собираемьіх по давнему 
обьїкновению от дворового числа денег, произвестись ему в год жалованья 
4 руб., свита на негоду и чоботьі... Имеющийся его в том селе Будищах 
двор от всех повинностей во увольнении (так как и преже для под’зкономов 
определялось) находитимется". Платня грішми за зазначений період хитається 
від 4 до 6 карб, на рік. Харчується він з манастирської трапези. „А буди 
где в отлучки за монастьірем около панщиньї находитиметься (как то летнего 
времени бьівает), то получать ему с полатьі сьіровую харчь по пропорции" 
Крім цього, в розпорядженні під-економа був верховий кінь для роз’їздів. 
1772 року був призначений помічник під-економові. Контракт обумовлює повну 
його підлеглість під-економові й визначає таку платню: грішми 5 карб, на рік 
і звільнення його двору від панщини, поки служитиме 1 ). 

Догляд за окремими монастирськими вотчинами доручався, з присуду со¬ 
борної братії та затвердження архімандрита, в вигляді „послушания" окремим 
ченцям або послушникам. Так, наприклад, у шафарських реєстрах згадується: 
1721 року начальник черневський чернець Сильвестр, тоді-ж начальник хо- 


*) Арх. П.-П. м-ря, 928. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


115 


лопківський чернець Каріон, 1724 року начальник бородівський чернець Ми- 
саїл. 1757 року управління господарством с. Чернева та с. Холопкова було 
об’єднано коло Холопківської економії і за начальника в с. Холопкові і на 
черневські добра призначений був чернець Зинон 1 ). 1765 року за наглядача 
двірця та млинів у с. Богданівці був єродіякон Інокентій 2 ). Посада доглядача 
була і в Мутині, де знаходився перевіз. „Начальниками" та „доглядачами" 
звали ченців, що обіймали ці посади. З часом, коли не ставало ченців, по¬ 
сади ці обсаджувалГи найманими прикажчиками, що звалися старостами та 
двірниками. Вотчини, де були винниці (Бородівка, Ховзівка, Баничі), або вот¬ 
чини, що знаходилися на проїзних шляхах (В’язонка) були в завідуванні ста¬ 
рост. Староста инколи прозивається в документах „смотрителем винокурни" 
або „господарем при винокурне" 3 ). Таким чином староста мав доглядати за 
винницею і за її господарством. Він відповідав за зупинку горілчаного ви¬ 
робництва, за якість горілки, за її цілість, охайність посуду, за вчасне по¬ 
стачання дров для винокуріння. Він стежить, щоб раціонально використовували 
винокурні одкиди, продаючи їх, або вигодовуючи їми свиней. Староста пови¬ 
нен організувати це діло — купівлю, годування та убій свиней. Староста прий¬ 
має від економій та млинів хліб для гуральництва і передає шафаревї пи- 
тейному викурену горілку, провадячи найточніший облік цих продуктів у ві¬ 
домостях, що він повинен подавати за третину року до правління. Староста 
мав доглядати, щоб двір, винниця, хати, клуні та горожа дворова були цілі 
та в порядкові. Під його доглядом був і двірник цієї-ж вотчини, що завідував 
рільництвом і підлягав під-економові. У посаді своїй, що була міцно звя- 
зана з гуральництвом, староста підлягав шафареві питейному. — По с. Ба- 
ничам збереглися контракти з старостами з 1770 4 ). Умови служби ста¬ 
рост за десятиріччя (1770— 1780) були такі. Грошова нагорода хита¬ 
ється від 8 до 12 карб, на рік, пересічно 10 карб. В одному контракті, 
де платню грішми не зазначено, написано: „двор его Артема Терещенко 
с братом Федором (кроме отбьівания кравецтва) от всех повинностей мона- 
стирских уволен". Значить, як правило, посада старости не звільнювала від 
відбування манастирських повинностей. Харч видавали на нього й на жінку, 
на двох винокурів та одного свинаря помісячно у такому розмірі: борошна 
житнього 1 чтв., круп — 1 мірку, борошна гречаного — І 1 / 2 —2 мірки, соли 
Ю—12 х., олії І 1 / 2 кв., тарані 50 шт. Контракти ,з старостою с. Будищ 
зложені на аналогічних умовах Б ). Що-ж до хут. Бородівки, то тут приблизно 
за той самий час (1769—1782 рр.) умови були де-в : чому вигідніші 6 ). Грошова 
винагорода від 10 до 12 карб, на рік (або 5 карб., кожух, свита, шапка, ру¬ 
кавиці та чоботи); харчове відсипне на місяць те-ж. Зменшення харчи в де¬ 
яких контрактах обумовлюється: воно залежало від скорочення гуральництва 
(напр. 1780—81 рр.). Деяка перевага полягала в тому, що старості дозволяли 
тримати корову та двох кабанів і годувати їх манастирською брагою. В Хов- 


і) Арх. П.-П. м-ря. 207. 2 ) Арх. П.-П. м-ря. 495. 3 ) Арх. П.-П. м-ря. 1028. 

4 ) Арх. П. П. м-ря, 792, 915, 1028, 1124, 1136, 1165. 5 ) Арх. ГІ. П. м-ря, 1125. 1138. 
6 ) Арх. П. П. м-ря, 690 721, 916; 1019, л. 1142, 1171, 1190. 



116 


Павло Федоренко 


зівському контракті 1 ), крім бородівських умов, виговорювалося право кори¬ 
стуватися городом і звільнятися від панщини на ввесь час служби. Трохи 
в инакших умовах перебував староста в с. В’язонці, що розташувалося на ш ляху 
Глухів-Путивль, „где завсегда без проезжавших людей не бьівает, иньїе с паш- 
портами, а иньїе и пашпортов не имея требуют от тамошних обьівателей, под- 
данньїх монастьірских, как для себя харчей, так и для лошадей сена и овса: 
безденежно, и в том причиняют немалую обиду и разорение" 2 ). Посаду ста¬ 
рости сполучали в одній особі в’язонського манастирського шинкаря. Він мав 
доглядати за в’язонськими млинами, регулювати подавання підвід особам 
різних чинів, що проїздили через В’язонку, брати з них проїзне, доглядати 
господарство в’язонського манастирського двірця (птиця, сад, город); глядіти, 
щоб тамтешні мужики не крали нічого в бору манастирському і не псували*. 
За це староста в’язонський одержував на рік 4 карб. 1771 року за доглядача 
в’язонських млинів була окрема особа по найму 3 ), що крім восьмої мірки 
млинового „розміру" одержувала на рік: жита 5 чтв., гречки—2 чтв., го¬ 
роху — 1 чтв., вівса — 1 чтв., сім’я конопляного — 4 мірки, ячменю — 
4 мірки. В першій половині XVIII в. посаду цю заступали инколи ченці „по 
послушанию". 

У тих вотчинах манастирських, де була земля і де провадилося хлібо¬ 
робство, завідувати цим господарством, двірцем доручали двірникові. Там, де 
за начальника над манастирськими добрами був чернець „по послушанню",, 
двірник підлягав цьому начальникові, або, як у Мутині, доглядачеві мутин- 
ського порону. Там, де крім господарства хліборобського була винниця і жив 
староста, що завідував нею, двірник був під доглядом старости. Загальний-же 
догляд за двірниками належав під-економові. Двірники були в двірцях. 
Реп’яхівському, В’язонському, Черневському, Мутинському, Холопківському, 
Бородівському та Богданівському. Контракти з двірниками цих вотчин збе¬ 
реглися лиш з 1769 до 1782 року, хоч у всіх перерахованих двірцях про посаду 
двірника згадується у найстаріших архівних документах поруч чернецького 
послуху начальника манастирського двірця. Начальник — чернець і двірник, 
підданець манастирський — це стародавня форма організації управління в вот¬ 
чинах. У завідування двірника, в його безпосередній догляд, звозився хліб 

3 поля, він повинен був стежити за його цілістю, за складанням його у скирти,, 
сушінням в „овине", молотінням, хованням у ямах. Двірник мав обробляти город, 
приставляти овочі у манастир, доглядати за садом, розплоджувати птицю, 
свиней, овечок і худобу. Двірник повинен був знати, де скільки чого посіяно 
і зібрано хліба. Умови, на яких служили двірники, були такі 4 ): грішми від 

4 до 6 карб, на рік (у двох випадках 10 карб, на рік, але там не зазначений 
одяг і трохи зменшений харч); житнього борошна 3 — ЗУ 2 чтв., гречки 
1—ЗУг чтв., круп або пшона 2 мірки, соли 1 — 1*/ 2 пуди, олії 3 — 4 кварти,, 
тарані 40 — 60 шт., угодувати кабана на сало (або просто сала 1 пуд). Із 
одежі — свита, рукавиці та чоботи (це в найкращому випадкові, а частіш тільки 

Арх. П. П. м-ря, 693. 2 ) Арх. П. П. м-ря, 696. 3 ) Арх. П. П. м-ря, 855. 

4 ) Арх. П. П. м-ря. 689, 738, 921, 1083, 1110, 1144, 1170, 736, 1019, 1031, 1106, 1163,, 
1195, 1119 м. 1114, 1158, 1186, 1198, 691, 935, 1030, 1131, 1153, 1177, 759, 1019, 1130, 1139. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


117 


чоботи або тільки рукавиці). Инколи не заборонялося користуватися овочами 
з манастирського городу. Харч показано не за місяць, як старостам, а за рік 
і видавали її третинами. Із вотчин Мутин був в особливих умовах: там був 
перевіз, що давав манастиреві великий прибуток. Завідувати цією прибутко¬ 
вою статтею („смотритель мутинских паромов") звичайно призначали когось 
з братії „на послух", хто користувавсь довірою, своєю некорисливістю й нахи¬ 
лом збільшувати прибутки „святой обители". Проте як вийняток, коли братії 
було обмаль, або не було відповідного своїми якостями з братії, то туди 
виряджали і найману особу. Доглядач мутинських поронів мав: брати гроші 
за перевіз і записувати їх у „шнуро-запечатанную" книгу; регулярно надси¬ 
лати ці гроші до манастирського скарбу; доглядати, щоб порони були справні 
й щоб перевізники виконували свої обов’язки згідно з контрактом, доглядати 
за мутинським двірцем. В зацілілому контракті найманого доглядача зазначено 
такі умови платні за працю: грошей 10 карб., горілки 1 носатку й звільнення 
від панщини на ввесь час перебування на цій посаді? 

Із посад, що мали центральне значіння, тоб-то таких, які певною мірою 
поширювали свій вплив на всеньку територію манастирського господарства, 
треба відзначити посаду шафаря питейного. Він завідував усіма горілчаними 
справами. Горілку, що привозили з винниць манастирські старости, повинен 
він був записувати до „шнуро-запечатаної" книги, яка була в манастирській 
канцелярії по шафарству питному. Таким чином по лінії гуральництва шафареві 
питейному підлягали старости та винниці, за якими він повинен ретельно сте¬ 
жити. Йому доносять старости про виробництво на гуральнях, складають пе¬ 
ріодично звідомлення й здають викурену горілку. Він-таки повинен був купу¬ 
вати горілку у людей, коли для продажу в манастирських шинках не виста¬ 
чало власної горілки. Питейний шафар роздає горілку у манастирські шинки 
на продаж, стежить за шинками й шинкарями, щоб шинкарі в шинках, що їм 
доручено, манастирської горілки нічим не псували і під виглядом манастир- 
ської не спродували своєї, щоб людей не дурили, не обмірювали й зайвини 
не брали. Наприкінці року повинен був питейний шафар подавати шафарську 
книгу для перевірки до правління. Частіше на посаду питейного шафаря, 
що завідував найприбутковішою галуззю манастирського господарства, при¬ 
значали котрогось із ченців, що був „на послуху". Тільки-ж з зацілілої не¬ 
великої кількости контрактів видно, що на цій посаді перебували й люди по 
найму. Умови наймання, як можна бачити з цих контрактів, малюються в та¬ 
кому вигляді 1 ): грошей на рік 10—12 карб., свита (або кожух) і чоботи; 
звільнення від усіх повинностей манастирських і державних (крім квартальних 
грошей). На допомогу шафареві питейному часом призначали підшафаря 2 ). 
Року 1772 спробували були відокремити гуральницьку справу від шинкар¬ 
ської 3 ), запровадивши нову посаду, нарівні з посадою питейного шафаря, 
доглядача над манастирськими винницями. Доглядач одержував із скарбниці 
манастирської гроші для купівлі жита до винниць, гроші на платню старостам, 
винникам, воловикам і свинарям, тоб-то всім, хто обслуговував гуральницьке 


1 ) Арх. П. П..м-ря. 929, 1172, 1111. 2 ) Арх. П. П. м-ря. 659. 3 ) Арх. П. П. м-ря. 929. 



118 


Павло Федоренко 


господарство; ремонтує винниці, заготовлює солод та инший матєріял, по¬ 
трібний для гуральництва; стежить за регулярністю горілчаного виробництва,, 
наглядає за старостами, стежить за тим, щоб горілка вироблювалася належної 
якости; завідує свинарством при винницях, Отже всі горілчані справи до 
самої передачі добутої горілки питейному шафареві об’єднувалися в руках 
доглядача над манастирськими винницями, а питейному шафареві залишалося: 
приймати горілку, розподіляти її по шинках, доглядати за шинками й давати 
звідомлення за шинкування. 

Все, що було в манастирській житниці або в коморі, за статутом Рих- 
лівського манастиря, доручали келареві або палатному 1 ), він доглядав також 
кухнею, пекарнею і трапезною. 1772 року, всупереч звичаєві заміщувати цю по¬ 
саду „по послуху" ким-небудь із надійної братії, на посаду палатного дого¬ 
ворено послушника Петропавлівського манастиря Лашевецького, причому теж 
усупереч звичаєві, не вважаючи на те, що договорена особа була послушником, 
з ним складено писаного договора, в якому докладно зазначено обов’язки 
палатного: переховування їстівних речей і питва; переховування потрібних для 
господарства речей, як-от: заліза, криці, скла, ременю, овчин, різного стру- 
менту, полотна, прядива, посуду; видача продуктів для братії та мешканців 
манастирських; видача продуктів, як контрактовим на стайні, так і тим, що 
працюють у манастирі; видача продуктів за контрактом помісячно старостам, 
винникам, двірникам манастирських двірців, відзначаючи число виданого 
за контрактом, наглядання за косарями, за різноманітністю меню („кушанья 
готовить не больше троих, но с переменою, а не все тож да тож") заготівля 
в палаті потрібних про запас продуктів (борошна житнього, пшеничного, гре¬ 
чаного, круп гречаних, вівсяних та ячних), пива, меду та соку березового. 
Тут-таки зазначено і винагородження за працю: грошей за рік 6 карбованців, 
кожух, свита, сорочок дві пари, шапка та чоботи. — Таким чином тут тільки 
докладніше зазначено ті-ж обов’язки, що їх покладає на келаря або палатного 
статут Рихлівського манастиря. Але коло обов’язків цієї посади то поширю¬ 
вано, то звужувано залежно від особи, що обіймала посаду. Отож року 1757 
старша братія звернулася до архімандрита Сильвестра з донесінням, у якому, 
зазначивши безладдя, що трапляються на келарській посаді, пропонувала 
обрати на посаду келаря єромонаха Теодосія, точно окресливши коло його 
діяльности. Як гадала старша братія, келар повинен був 2 ): доглядати за всіма 
манастирськими млинами, збирати з них хлібний прибуток й видавати його 
в пекарню на печіння хліба і в підманастирську винницю на гуральництво 
(і в инші місця, куди потреба); точно обраховувати добутий й витрачений 
хліб; організовувати рибальство, доглядати за кухнею й пекарнею; заготовляти, 
приймати, точно обраховувати й видавати, згідно з правилами і розпоряджен¬ 
нями манастирської влади, такі матеріяли, як полотно, сукно, чоботи, одежу, 
то-що. Келар року 1771 мав: доглядати за манастирськими млинами, збирати 
квартальні гроші і клопотатися про повернення в манастирське підданство 
утікачів підданців 3 ). 


*) Филарегь. Опис. Черн. епарх. кн. III. 372. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 253. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 838*. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


119 


Як можна бачити з цих 1 відомостей, коло обов’язків келаря було занадто 
велике і, в міру того, як зростало господарство, це коло так поширювалося, 
що келар не міг виконувати всього того, що на нього покладалося. Через це 
нічого дивуватись, що посада ця протягом XVIII в. диференціює, поділившися 
на кілька инших, з меншим колом повинностів. Під таким кутом зору треба 
розглядати посади хлібенного й збірщика хліба з млинів манастирських. 

Як приймач, охоронець і роздатчик горілки був шафар питейний, так 
що-до хліба такі функції виконував хлібенний, або мірний 1 ). Хліб до мана- 
стирської житниці, не рахуючи купованого, надходив з двох джерел і цим двом 
джерелам відповідало дві посади: збірщика хліба з млинів манастирських 
і під*економа. Перший відбирає розмір (десята мірка) у млині з тих, що при¬ 
бувають молоти хліб; восьму мірку з цього розміру віддає мірошникові, 
а решту за точними відомостями здає хлібенному; він мав також стежити за 
мірошниками і млинарством і за точним обрахунком матеріялів, що видавалися 
на потребу млина (залізо, криця, лій). Платня збірщикові хліба з млинів: 
кожух, свита, чоботи, 2 пари сорочок, шапка, рукавиці — і „кормить, поить 
и согревать". Хліб із манастирських економій надходив до хлібенного через 
під-економа, що забирав хліб у двірників. Хлібенний мав зберегати й видавати 
манастирський хліб на потребу в самому манастирі і за контрактами всім 
службовцям. Проте, в організації з хлібними справами не було такої вираз- 
ности, як в організації гуральництва. Так із зацілілих контрактів, з 1776 до 
1782 р., складених з мешканцем с. Ховзівки Мазиленком 2 ) можна бачити, що 
в цей час існувала посада об’їзного млинів і економій манастирських; він 
сполучав у своїй особі функції збірщика хліба з млинів і під-економа в тій 
частині що-до збору збіжжя з манастирських економій. Він мав „как с мель- 
ниц разной размерной, так из гумен пахотной хлеб отбирать и в манастьірь 
привозить, и как за привозом, так и за видачею оного где надлежит за за¬ 
пискою верно содержать". За шість років умови наймання на цю посаду, 
визначені в першому контракті, сливе не відмінилися: грошей на рік—5 карб., 
чоботи, рукавиці, жита 2 чтв., гречки 3 чтв., круп 2 мірки, соли 1 /г пуда, 
олії 4 кварти, тарані 50 шт. Усі ці посади обсаджували найманими особами. 

Із манастирських прибутково-видаткових книг багато заціліло книг ша¬ 
фа р я або, як його йменували инколи, шафаря покупного або „рас- 
хожего". Ці „шафарські книги" найдавніші документи манастирського ар¬ 
хіву (з 1720 року). Од скарбника або від ігумена (це характерно для ра¬ 
нішнього життя манастиря) одержував шафар деяку кількість грошей, що 
й витрачав на манастирські потреби, старанно записуючи кожнісіньку копійку. 
Розглядаючи ці записи, бачимо, що шафар завідував витратами з манастир¬ 
ського скарбу на поточні потреби: він закуповував різні продукти, одежу, крам 
у місті та на ярмарках у Глухові, Путивлі, Воронежі, Кролевці та Ромні. 
Коли він не міг сам закуповувати що. потрібно, то різний крам закуповувано 
за дорученням через посланців або випадкових осіб, що подавали йому разом 
з крамом і рахунки або реєстри на куплене. Між иншим у цих реєстрах за- 


г ) Арх. П.-П. м-ря, 227, 1088, 930. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 1019°, 1115, 1132, 1162, 1183. 



120 


Павло Федоренко 


ціліла сила дорогоцінних відомостей про тогочасні ціни на продукти. До ша- 
фарських книг записувано платню, видавану винокурам, старостам, двірникам, 
конюхам та инш. найманим службовцям. Посаду шафаря покупного, вважаючи 
на її економічне значіння, заміщували „по послуху 1 " ким-небудь з ченців. 

На підставі вищезазначеного треба зробити кілька загальних зауважень 
і висновків що-до організації управління в П.-П. манастирі. По-перше, необ¬ 
хідно розрізняти заміщення посад у господарстві „по послуху" (по послуша- 
нию) з ченців і найманими особами. Найвідповідальніші посади (скарбника, еко¬ 
нома, віце-економа) заміщують тільки „по послуху" особами, що належали до 
ченців, переважно єромонахами. Старша братія отже була організаторами 
й відповідальними керівниками в господарстві. На нижчі посади призначають 
звичайних ченців і послушників або запрошують найманих осіб, здебільшого 
підданців Петропавлівського манастиря. В управлінні участи вони не брали, 
давали-ж звідомлення за свою посаду або тим, кому підлягали, як службовці, 
або перед управлінням. Підданців приваблюють до манастиря головним чином 
пільгами звільнення від повинностів на користь манастиря. Що-ж до повинно- 
стів звязаних з тою або иншою посадою, а так само то утворення, то скасування 
деяких посад, то тут треба взяти на увагу таке. Манастирське господарство 
безперестано відмінювалося; залежно від цього, а так само від складу ченців, 
змінювалася безперестанно його організація. Зазначені вище урядові особи 
(скарбник, економ, шафар та инші) виконували цілком певні функції, що мали 
звязок з їхньою посадою. Але манастир, вважаючи на те, що не вистачало 
ченців, або їхній склад був незавдоволящий, доручав окремим особам, котрі 
виконували певний послух, тоб-то що обіймали певну посаду з певно окре¬ 
сленим колом повинностів, значне навантаження, досить примхливо розподіляв 
посади, що існували, і утворював нові залежно від тих чи инших господар¬ 
чих міркувань. 

V. 

Вже й попереду я був згадував за цілу низку посад, що обіймали ченці. 
Це — економічні „послушания". Кожен, хто вступав до манастиря, повинен 
був поступінно перейти цілу „лествицу послушаний". Залежно від похо¬ 
дження, внесків при вступі на манастир, освіти, вдачі, досвіду та инших обста¬ 
вин, він міг зійти більш-менш хутко на горішні приступки цієї „лествицьі", 
або залишитися назавсіди на нижчих щаблях, як, наприклад, „последняя 
в монастьіре нашем поливка (п’яниця), Клеопа, монах, пономарь, ни к чему, 
кроме колокольной веревки, негодньїй". Що-до цих економічних „послухів" 
напрошується питання: чи працювали вони безплатно на користь манастиреві, 
чи працю їхню оплачувано як найману? Відповідь на це запитання дасть нам 
можливість порівняти умови праці найманих службовців у манастирі з одного 
боку і ченців службовців з другого, а крім того висвітлити підвалини соціяль- 
ного ладу манастирської громади. 

Світських службовців наймали звичайно за контрактом, у якому точно 
зазначали повинності, звязані з певною посадою, і винагороду за цю працю. 
Таких контрактів, як правило, з ченцями не робили і певної платні, що від- 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


121 


повідала визначеній посаді, вони не одержували. Правда, попереду згадува¬ 
лося про контракт з послушником Петропавлівського манастиря Лашевецьким 
про його наймання за певну платню. Але це безумовно вийняток, причому 
торкавсь він не ченця, а послушника. Вийняток тільки підкреслює загальне 
правило. Що-ж до повинностів, звязаних з певною посадою, що обіймали 
ченці, то їх визначали в інструкціях, яких багато заціліло серед манастирських 
паперів. Але відсутність контрактів ще не вирішує питання з платнею ченцям 
за виконання обов’язків на посаді. Щоб розвязати це питання, нам треба 
розглянути суть так званого „братерського поділу". В поділ ішло все, що 
потрапляло до „кружки". З яких складових частин складавсь кошт „кружки" 
і якими мотивами керувалися, розподіляючи гроші з карнавки, це видно 
з „нижайшего доношения" братії архімандритові Петропавлівського манастиря 
з 24. IX. 1766 року *): „в монастирю нашемь Свято Петропавловском Глу- 
ховскомт» в мимошедших'ь годахт» за прежде бьівших'ь властей бьілт» таковт» 
обрядіз, что кой денги, подаваемьіе от доброхотньїхт) дателей на по.миновение 
предковт» своих*ь собираются в кружку; також-ь и сь приходов монастьірских'ь 
прибьілние за продаваемій в шинкахт> монастьірскихь питейньїй медт> и изь 
ояого воскт». Очковіе, базарние, фруктовіе и св'Ьчейние, за проданніе поддан- 
ньімі) лошади и горохт», кт> томужт» подбавить и долговьіхь, и изт» техт» де- 
негт> братня ежегодно для покупки себе од’Ьянія нужного получаеттз под'Ьль; 
ньіне же как видимо что зима зближается и хладное время уже наступило, 
мьі же нижайшіе не имея за что себ*Ь в одіьянии покупного поисправить, 
в хождении в церковтз божию, и вь определенньїх'ь намт> огь властей послу- 
шанияхт» в холоді прбтерп'Ьваемь немалую нужду; того ради в нижайшей по- 
корности нашей вашего вьісокопреподобія просимо вт> кого оние кружечніе 
и прибилніе деньги в собраніи имеются, приказать какт> денги, такт» и спра¬ 
ведливий и верньїе реестра для расположенія подільного братерского зкс- 
тракта, в*ь соборь представить и намт» нижайшиміз кь прійдучому празднику 
покрова- пречистьія Богородицьі поділт» роздать, и о том учинить милостивое 
разсмотрініе и опреділеніе". — 3 цього документа й багатьох инших 2 ) ви¬ 
являється, що таким'самим шляхом, як утворюється звичаєве право, у мана- 
стирі з давніх-давен був звичай розподіляти деякі манастирські прибутки 
поміж братією (ченцями) на індивідуальну власність. Збереглися окремі реє¬ 
стри таких прибутків, що належали до „кружки" 3 ). По-перше, до „кружки" 
належали пожертвування від „доброхотньїх дателей" за панахиди та молебні. 
Сюди-ж належали гроші виходжені з мисочкою („карнавошньїе") та добровільні 
пожертвування високих захисників, от як Рум’янцев, що, одвідавши скіль¬ 
кись разів Петропавлівський манастир, пожертвував на братію чотири імпе- 
ріяли, один у десять карбованців, а три по п’яти 4 ). До „кружки"-ж надхо¬ 
дили „свічейньїе", тоб-то гроші, вторговані за свічки. У стародавні часи, за 
звичаєм, що існував у київських ченців, гроші ці збирали еклесіярхи, а на 
ризницю та инші церковні потреби гроші брали з манастирського скарбу. 


Ч Арх. П. П. м-ря, 513. 2 ) Арх. П. П. м-ря, 238, 651, 675, 1083. 
а ) Арх. П. П. м-ря, 675. 4 ) Арх. П. П. м-ря, 861. 



122 


Павло Федоренко 


Року 1757 старша братія написала до архімандрита таку заяву *): „усмотрено- 
нами нижайшими, что прежде ключники взимаемьіе денги от шинкарей от 
кухов на свою персону употребляли, також и зклесиархи с церковного воску 
свіічи делаючи продавали, и денги оніе на свою персону взимали, а яко нам 
ЄСТЬ небезобидно ДЛЯ ТОГО, ЧТО ОНИ крОМ'Ь ТОГО ДОХОДУ И ПОД'ЬЛ’Ь беруть рав- 
ножь. Послушаніе же иной з братіи и болшее несет, а прибели ни отколь не 
имееть, потолко равним же образомь по достоинству своєму, какт» и они, 
взявши под'Ьл'ь и ись того поділу какь вь од'Ьянии, такь и вь протчемь себе 
поисправляють; того ради вашего вьісокопреподобія нижайше просимо пропи- 
санние приходніе оть шинкарей покуховніе денги и зклесиаршеские за свечки 
приказать собирать в кружку и во время поділу на братию распределять 
купно с крилашанским доходом". За резолюцією арх. Сильвестра показані 
статті прибутків перейшли до „кружки". Внесками до карнавки такого-ж типу,, 
як покуховне, були гроші „от вьіробленной горелки з людей за казани" 2 ). 
Мова мовиться, очевидячки, про ті прибутки, що їх одержували од викурки 
в манастирській винниці манастирськими підданцями („людьми") горілки з свого 
матеріялу і для власного вжитку. — Значну частину коштів „кружки" стано¬ 
вили „прибильние" гроші, тоб-то °/о°/о 3 деяких статтів: основний капітал перехо¬ 
див до манастирського скарбу, а відсотки з нього до „кружки", тоб-то в братер¬ 
ський поділ. Найстародавнішим подільним шаром із цієї категорії був при¬ 
буток з купленого меду. В шафарських екстрактах окремо показано прибу¬ 
ток, що одержано від продажу меду і добутого воску 3 ). В паперах часто- 
густо трапляються постанови соборної братії про видачу грошей на купівлю 
меду 4 ). Звичайно куплений мед перероблювали на мед-питво і продавали 
в манастирських шинках. Щоб пустити прибуток від продажу меду в поділ, 
старша братія звичайно вдавалася до архімандрита з проханням 5 ): „понеже... 
собираемьіе с меду прибьільньїе деньги определяются всегда на братію в по- 
дел...", дозволити прибуток, одержаний від продажу меду, 65 карб. 77 коп., 
внести для цієї мети до кружки. Тут-же наводиться й розрахунок проробленої 
операції: уторговано від продажу меду та воску 222 карб. 07 коп., витрата 
на купівлю меду 156 карб. ЗО коп., чистого прибутку 65 карб. 77 коп.— 
Року 1763 скарбник здав за минулий 1762 рік прибуткових грошей за мед 
52 карб., що їх віддано в поділ 6 ). Під назвою „очкових" до кружки надходив 
податок за бджоли, що їх розводили манастирські підданці. Року 1757 меш¬ 
канці с. Ротівки звернулися до намісника Петропавлівського манастиря з про¬ 
ханням звільнити їх, зважаючи на поганий взяток, від платні 6 коп. за кожен 
вулик („очко") з бджолами, що їх узяв був на облік скарбник єрод. Сидір '). 
Архімандрит написав резолюцію, що через те, що гроші ці надходять у бра¬ 
терський поділ, то братія сама мусить розвязати цю справу. Братія, обмір¬ 
кувавши заяву ротівчан з собором, категорично їм відмовила. Треба сказати,, 
що взагалі, коли річ заходила про розподільчі гроші, то братія виявляла міц- 


>) Арх. П.-П. м-ря, 238. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 675. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 260, 192, 278, 290.. 
4 ) Арх. П.-П. м-ря, 661. 5 ) Арх. П.-П. м-ря, 651. 6 ) Арх. П.-П. м-ря, 406. 

7 ) Арх. П.-П. м-ря, 229. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


123 


ність скелі, бо тут зачеплювано її кревні інтереси. Значне місце у „кружці" 
займали „долговьіе" внески до кружки. Манастир з охотою давав гроші в по¬ 
зику різним особам за певний відсоток. Часом споруджали справжні експе¬ 
диції, щоб стягти борги і відсотки на них. Капітал повертався до манастир¬ 
ського скарбу, а відсотки з нього йшли в поділ на братію. Також залюбки 
манастир наділяв своїх підданців за гроші старими кіньми, уже. непотрібними 
в манастирському господарстві, і гроші, отримані від продажу, ішли в поділ 1 ). 
„Фруктовими" грішми в кружці були гроші вторговані за яблуки, вишні 
та терен з манастирського льоху 2 ). 

Грошей з „кружки" часом було замало. Тоді вишукували різних засобів 
збільшити гроші у „кружці". Зверталися до архімандрита з слізним прохан¬ 
ням додати в кружку деяку суму грошей із манастирської скарбниці. Здебіль¬ 
шого під таку атаку підпадали ярмаркові та поронні гроші. 29 червня відбува¬ 
лося храмове свято, тоб-то урочистий день, що в житті манастиря відзначався 
урочистою службою, смачним обідом і збільшеною порцією горілки. Окрім 
того, це був ярмарковий день, а від ярмарку був прибуток і звичайно в цей 
час привозили з Мутина запечатану скриньку—прибуток від порону за першу 
третину. Це як-раз був психологічний момент, щоб звернутися з проханням до 
архімандрита. Отож, наприклад, 1762 року 3 ), коли в „кружці" було всього 
228 карб. 32 коп., братія звернулася до арх. Сильвестра з проханням додати 
до цих грошей хоч 40 карб. Архімандрит дозволив узяти з поронних грошей 
90 карб, та з ярмаркових 33 карб. 70 коп. Взагалі добавка в „кружку" з ма¬ 
настирської скарбниці залежала цілком від ласки архімандритової. Окрім гро¬ 
шей у спільний братерський поділ поступали й речі. Отож, за давнішнім звичаєм, 
беручи на увагу, що братія не мала подостатком білизни, щорічно провадиться 
розподіл полотна, що його виготовляли підданці манастирські, виконуючи 
кріпацьку повинність. За давнім звичаєм, у загальний поділ ішли і речі чен- 
ців-небіжчиків 4 ). Я дозволю собі навести цілком документ, характерний ба¬ 
гатьма сторонами. Це „виписка з реестров, оставшихся по умертвии иеромо- 
нахов аконома Феодосия и духовника Ефрема вещей, с которьіх что именно 
и кому в какой цен^ в счет имеемого бьіть подала досталось, учиненная 
1768 года" 5 ). 

Отцу намеснику ієромонаху Антонію: 

Футро волчье под зеленою китайкою 5 руб. 

Кафтан сшгЬй суконний московскій 50 коп. 

Горщик м'Ьдйій сь крьішкою 20 коп. 

Рукавиці замшовіе черніе 20 коп. 

Сундук зеленой жел’Ьзомь округь окованой 50 коп. 

Всего 6 руб. 40 коп 
Отцу аконому ієромонаху Дезидерію: 

Сутана сукона новая под сивьім футром 6 руб. 

Поднось цінованій 10 коп. 

Всего 6 руб. 10 коп. 


0 Арх. П.-П. м-ря, 797. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 675. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 675. 
4 ) Арх. П. П. м-ря, 675. ь ) Арх П. П. м-ря, 675. 



124 


Павло Федоренко 


Отцу уставнику ієромонаху Гавріилу: 

Шуба лисяя китайкою покрьіта старая з серебряньїми гапликами 5 руб. 
Книжка алфавить духовній 20 коп. 

ЛЬхтарь модній 15 коп. 

Чайник модній 20 коп. 

Сундук-ь окованой желЬзомь ЗО коп. 

Всего 5 руб. 85 коп. 

Палатному ієромонаху Порфирію: 

Кафтань китаєвій приношеній 2 руб. 

Чайншсь модній старій з дЬркою 10 коп. 

Юфти шматок 10 коп. 

Блюдо оловяное 20 коп. 

Всего 2 руб. 40 коп. 

Отцу Гавріилу Серединскому: 

Тулубі» сивій 1 руб. 50 коп. 

Зеркало складное старое 5 коп. 

Всего 1 руб. 55 коп. 

Отцу шафару (питейному) Инокентію: 

Ряса кофейная сеетова 5 руб. 

Л'Ьхтар’ь малеиькой мЬдной 2 коп. 

Всего 5 руб. 2 коп. 

Іеродіакону Іову (крьілошанин): 

Ряса суконная старая з гузЬкомт» сребраньїмь 1 руб. 

Книжка правилникь 40 коп. 

Чоботи старіє 15 коп. 

Всего 1 руб. 55 коп. 

Іеродіакону АлександрЬ: 

Полушубок малковій под черньїм футром 70 коп. 

Шапка смушевая подшита лисями 80 коп. 

Всего 1 руб. 50'коп. 

Іеродіакону Феодориту (трапезньїй): 

Ряса мухоярна 1 руб. 

Іеродіакону Фаддею: 

Сутана сЬрого сукна 50 коп. 

Монаху Антіоху (паламарь): 

Чоботи козловіе 20 коп. 

Псалтирка маленька 20 коп. 

Подкапок*ь суконій 10 коп. 

Всего 50 коп. 

Речі ці були додатком до грошового поділу. Розглянувши все, з чого скла¬ 
дався кошт „кружки", треба підкреслити тут, що він утворився за звичаєм: 
при тих чи инших умовах той чи инший архімандрит давав дозвіл на поділ певної 
частки манастирського прибутку. Це ставало за прецедент. Коли надходив час 
розподілу, на цей прецедент покликувалися, як на готове розвязане питання. 
Коли досвід „антецессоров" настоятеля не затримався був у пам’яті живих. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII в. 


125 


то довідувалися про питання, що зацікавило, у манастирському архіві, або 
заслухували „сказки" (свідчення) старих ченців службовців *). 

Архімандрит міг і не погодитися з постановою попередників. Отож, 
року 1777 манастирська братія, покликуючися на прецедент-постанову архі¬ 
мандрита Сильвестра від 1765 року, порушила перед архімандритом Гнатом 
клопотання про те, щоб десятинний хліб поступав у братерський поділ 2 ). 
Архімандрит Ігнатій клопотання не завдовольнив, а зробив розпорядження, 
щоб „всю десятину хлебную забирать в общую монастьірскую житницу с за¬ 
писним в книг'Ь акономической показаниемь... А что написано в справк'Ь, 
якоби з того ж*ь десятинного хлеба делится било и на братію, что уже чрез 
в*Ьру лишнее, ибо братія ежеденно в трапезі получает достаточную порцію 
горелки, а в нарочніе дни, т. е. в воскресенья и праздничнне дни кром*Ь. го¬ 
рілки по пяти и по шести порцій наливних сочковь набирають с' удоволь- 
ствіемь, сверх сего трижди вь годь всякому особенно дается в келію из по¬ 
греба монастирского разного напитку, как то водки, сивухи, яблуновки по 
разсмотр'Ьнію не минуя и єдиного, то уже братіи н'Ьть причини роптать, что 
ей с десятинного хл'Ьба н^т поділу, и какь догаднваться можно чуть ли не 
десятинний хл*Ьбь привель здешнюю братію до того, что она в трезвости 
и малейшего вкусу не им'Ьеть". 

Спираючися на вищезазначене, зрозумілим стає, через що кошти „кружки", 
призначувані у братерський поділ, міняються: так, напр., 1762 року прибуток 
від винокуріння сторонніми з свого матеріялу в манастирських винницях 
поступає до „кружки", а 1770 року до манастирської скарбниці 3 ); прибуток 
від продажу свічок 1762 року йде в поділ, до цього часу йшов на користь 
еклесіярха, а року 1779 до манастирської скарбниці 4 ). 

Що-ж до принципів, що керуючися ними провадили поділ, то ми повинні 
зауважити, що вже в попередньому викладі наведений матеріял дає нам 
можливість намітити відповідь на це питання. Ми бачили, що все найкраще 
при поділі майна померлих ченців припадало на пай старшої братії. Що це 
не випадково траплялось, а мало принципову підвалину, про це свідчать на¬ 
рікання братії з приводу еклесіярхів, що присвоїли „свечейний" прибуток. 
Нарікання зводились до того, що вони „не по чину" беруть: инший із братії 
послух більший несе, а прибутку ні звідки не має, а вони крім того прибутку 
і поділ беруть, причому поділ беруть усі „по достоинству" 5 ). У цьому вислові 
„по достоинству" і містився принцип, на підставі якого розподілювано поділ. 
„1768 года 2 октября в соборе монастьіря свято Петропавловского Глухов- 
ского... согласно приговорили: на под'Ьль оной братіи и послушников... собрать 
откуда надлежит вь кружку деньги, и сколько оньїх собрано будет, распо- 
ложивь на всякого по числу вь разсуждении несомьіхь- 

*) Арх. П. П. м-ря, 1088. 

2 ) Арх. П. П. м-ря, 1088. „Иміется... в с. Холопков’Ь сверхт» собственньїх-ь к двору хлоп- 
ковскому определенньїх’ь ланові), задовольно пахотной вьісочайшими и вьісокомонаршимл грамо¬ 
тами жалованной в разньїхь руках-ь земл'Ь, которую землю непахаючи для монастьіря употребля- 
югь подданньїе монастьірскіе з десятини". 

3 ) Арх. П. П. м-ря, 799, 4 ) Арх. П. П. м-ря, 1234, 5 ) Арх. П. П. м-ря, 233. 



126 


Павло Федоренко 


каждого послушаній, учинить оной по давним установленням подел“ 1 ). 
Отже принцип, покладений, як підвалина для поділу, це принцип корисности 
послухів, що відбувала та чи инша особа на користь манастиреві. Безумовно, 
послухи такі здебільшого мали господарче значіння. Ось розподіл грошей 
з „кружки" 1756 р. 2 ). Правителеві-керівникові —10 карбованців. Єромонахам: 
намісникові, духівникові, економові та скарбникові по 8 карбованців. Шафа- 
реві — 6 карб. Уставникові — 6 карб. Єродияконам: ключникові, криласному, 
палатному по 5 карб. Ченцям: писареві — 4 карб., чотирьом по 3 карб., чо¬ 
тирьом по 2 карб. 50 коп. Світським послушникам: трапезному, дзвонареві 
та пекареві по 50 коп., пекареві другому — ЗО коп., трьом кухарям по 20 коп. 
З цього списку, а так само і з наведеного вище реєстру речей померлих чен¬ 
ців можна бачити, що найбільшу данину забирали еромонахи, що з їхнього 
гурту вербували найвідповідальніших робітників. Потім за порядком стоять: 
еродиякони, ченці, послушники. Тут „лествице" „достоинств" відповідає 
„лествица нагородження". Цього принципа додержано скрізь послідовно, як 
то можна бачити на таких прикладах. 

Грошовий поділ 1762 року 3 ): архімандритові 60 карб., намісникові 20 карб., 
єромонахам по 18 карб., єродияконам по 10—11 карб., ченцям по 3—5 карб., 
послушникам по 1 карб. 


ПОДІЛ ПОЛОТНА 4 ) 


Роки 

Чини ~ 

1762 

1777 

1778 

1779 

1780 

1781 

1784 


Локтей 

Арш. 

Арш. 

Арш. 

Арш. 

Арш. 

Арш. 

Архімандритові . . . 

ЗО 

50 

60 

100 

115 

— 

100 

Намісникові .... 

20 

31 

100 

100 

100 

50 

50 

Єромонахам. 

18 

20 — 25 

40 — 70 

40-70 

45-70 

35 — 45 

35-40 

Єродияконам . . • . 

13 

20 — 25 

40-70 

40 — 70 

45 

35 

20 — 25 

Ченцям. 

9 

15 

20-30 

20 — 30 

20-35 

20 

15 — 20 

Послушникам .... 

— 

10 — 20 

ЗО 

ЗО 

10 — 30 

— ' 

15 

Послушн. світським . 

— 

— 

15-25 

20 — 30 

15 — 20 

20 



Той-таки принцип корисности панує над принципом рівности і в щоден¬ 
ному житті. Устав Рихлівського манастиря каже: „пища_же_ и питіе предла- 
гаются в трапезі» вс'Ьмь одинаковьіе без всякого различія" 5 ). Це ідеал. 
У практичному-ж переведенні інструкції про порядок роздачі питва в трапезні 
Петропавлівського манастиря зазначено 6 ): 


*) Арх. П. П. м-ря, 651. 2 ) Арх. П. П. м-ря, 168. 3 ) Арх. П. П. м-ря, 675. 

4 ) Арх. П. П. м-ря, 319 і 1085. 5 ) Филареть. Опис. Черн. епарх., кн. III. 347. 
6 ) Арх. П. П. м-ря, 735. 






З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 127 

„1. Давать меду в трапезу братии по субботам, неделям и в полиелей- 
иьіе дни до соборного блюда по фляши, а рядовой братии по стакану, а когда 
всЬночна, то и вс*Ьмь по фляши, кроме обьїкновенного кружечного питія. 

2. Пива до соборного блюда и об'Ьда братии по кружки, а прочим пив¬ 
ного квасу или соку по переменам. 

3. В келій соборной братіи всякого дня пива по кружки или по желанію 
которому квасу или соку, а рядовой братіи и послушникам всякого дня квасу 
или соку, а по субботам, неділям и когда полиелей или всЬночна, то и вс'Ьм 
пива по кружки. 

4. Когда случится из соборной братіи у которого гость, то давать меду 
кружку". 

1775 року старша братія вдалася до архімандрита з проханням видати 
за-для великоднього свята з манастирської ключні горілки та березового сочку, 
шануючи стародавні звичаї, що за ними на великі свята, от як Різдво, Велик¬ 
день і на свято Петра та Павла, напої видавалися зверх норми. Дозволено 
•було видати тільки старшій братії *): 


Єромонахові Антонієві 

горілки 

4 

кв., сочку 

2 кв. 

„ Гаврилові 

99 

4 

99 

99 

2 „ 

„ Порфірієві 

99 

4 

97 

99 

2 „ 

„ Купріянові 

99 

2 

99 

99 

3 „ 

„ Антиохові 

99 

3 

99 

99 

— 

Єродияконові Олександро 

ві „ 

3 

99 

99 

— 


Принцип краще винагороджувати відповідальних робітників проглядає 
ї в тому, що найвідповідальнішим з них, окрім помічників на посаді, призна¬ 
чали послушників для особистого обслуговування їх подібно до джур, що 
були в старшин у царській армії 2 ). Окрім того за деякими посадами за зви¬ 
чаєм закріплювано деякі прибутки. Отож, із справи про хліб із десятини 3 ) 
бачимо, що раніш „десятинний хліб" намісники та економи, в руках яких 
скупчено було все господарство, використовували для своїх особистих потреб: 
або продавали або перекурювали на горілку. Розпорядившися записувати „де¬ 
сятинний хліб" до манастирського скарбу, архімандрит Ігнатій уважав, що хоч 
заведений порядок був правдивий, тому що зазначені робітники несуть більший 
тягар в економічному послуху, проте має за небезпечний цей звичай санкціо¬ 
нувати, „чтоб в случаи не отшел и собственньїй монастьірский хлебь в деся¬ 
тину и чтобь не бьіло иногда более десятинного, нежели братерского хл'Ьба". 
Натомість він пропонує, оцінувавши їхню працю, „наградить их сверх обьїкно¬ 
венного поділу деньгами". Це й було зроблено 1778 року, коли підчас роз¬ 
дачі братії горілки на Великдень намісникові Викторину „во м'Ьсто двох ча и 
стей десятинного хл'Ьба — нам'Ьстничой и економической" (по сполученню) — 
видано 20 карбованців грошей. 

Оцей матеріял дає нам можливість деякою мірою уявити основи соці¬ 
ального ладу манастирської громади. Можна напевне сказати, що принципу 


2 ) Арх. П. П. м-ря, 437. 2 ) Арх. П. П. м-ря, 546. 3 ) Арх. П. П. м-ря, 1088. 



128 


Павло Федоренко 


рівности, покладеного в основу ідеальної христіянської громади, зовсім немає- 
в реальній дійсності. За розміром утримання манастирська громада поділяється: 
на кілька різнорідних шарів. Але в цілому, коли протиставити підданецькій 
масі, що її частково притягали на службу в манастир, з неї все-ж-таки ко~ 
лективний поміщик. З цього погляду є характерна фраза „паньї едят“, як 
сказав на адресу ченців, що трапезували, один з манастирських службовців. 
Отож цілком ясно, що працю „панів“, тоб-то ченців, взагалі оплачували краще,, 
аніж працю найманих службовців. Як вийняток є платня за працю послушників,, 
значна частина яких виходила з підданців манастирських, себ-то тієї маси, 
що протиставиться манастиреві-поміщикові. 

VI. 

Вивчаючи питання за організацію апарату манастирського господарства, 
цікаво глянути на склад чернечий. Манастиреві, як господарчій організації, 
передусім було цікаво, запевне, заповнити своїми людьми найвідповідальніші 
посади в господарстві: начальників у манастирських вітчинах, доглядачів над 
різними підприємствами, то-що. Повстають питання: чи вистачало для цього 
ченців, беручи на увагу, що багато з них виконували й духовні послухи 
(еклесіярх, духівник та инші); оскільки ченці були здатні виконувати покла¬ 
дені на них господарські обов’язки? Відповідь на перше питання дає ось яка. 
відомість про склад ченців, що я склав її на підставі даних, котрі збереглися 
в архіві з 1724 року < ). 


Роки 

Чини ^ 

1724 

1742 

1743 

1756 

1757 

1762|і763 

1771 

1775 

1777 

1778 

1779|1780 

1781 

1784 

Архімандритів . . 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

2 

2 

2 

1 

Намісників .... 

1 

1 

1 

— 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

Єромонахів . . . • 

10 

7 

7 

6 

8 

6 

5 

7 

7 

6 

5 

5 

6 

6 

6 

Єродияконів . . . 

12 

5 

4 

3 

3 

4 

7 

5 

2 

3 

3 

3 

2 

3 

4 

Єреїв . 

— 

— 

— 

— 

— 

— 

— 

— 

— 

— 

— 

3 

2 

2 

2 

Ченців 

25 

13 

14 

9 

8 

11 

7 

3 

2 2 ) 

2 

2 

8 

2 

8 

16 

Разом . . 

49 

27 

27 

19 

21 

23 

21 

17 

3 

14 

12 

22 

15 


ЗО 

Послушників . . . 

— 

4 

3 

— 

— 

2 

— 

— 

— 

)із 

2 

}и 

11 

4 

5 . 

Службовців найман. 


11 

19 

7 






і 

8 

1 

5 


2 ' 


’) Арх. П. П. м-ря, 7, 84, 95, 168, 276, 417, 319, 901, 959, 1085. 
2 ) Можливо, що відомості неповні. 






З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


129 


З цієї відомости видно, що протягом 60 років шахішиш ченців припадає 
на 1724 рік. Починаючи од цього часу, число „братії“ починає зменшуватися. 
Саме до цього часу (1725 —1730 рр.) належить звістка, що її наводить 
Лазаревський *), про заколоти та бунти серед ченців, включаючи сюди 
й старшу братію, та про їхню масову втечу з П.-П. манастиря. Це змен¬ 
шення триває до 80-х років, себ-то закінчується допіру наприкінці доби, 
що ми вивчаємо. Процес цей мало зачепив старшу братію (єромонахів), число 
яких після заколотів 1725 року лишається сливе незмінне. Особливо показо¬ 
вий є він що-до рядової братії. Пересічно річне число єромонахів за виучу¬ 
вану добу — 6, ченців — 8 — 9, середнє число взагалі ченців 22. Склад неве¬ 
ликий. Деяких років манастир не міг упоратися власними силами з госпо¬ 
дарськими завданнями: найздатніші були переобтяжені економічними послу¬ 
хами, на відповідальні посади призначали послушників або заміщували ці 
посади найманими службовцями. 

Переходячи від кількісного обліку складу ченців до якісної оцінки 
з погляду користи для господарства, розглянемо для прикладу склад ченців 
за 1785 рік 2 ). 

1) Єромонах Дезидерий: „напится и напитков зело охочь, но не запи- 
вается, коварень, продерзлив, вь послушаніяхь добра монастьірскіе расточаль 
и чиниль гибель". 

2) Єромонах Гаврило (Басович): „Чтобьі оставиль пьянство н*Ьть надеждн". 

3) Єромонах Антіох: „Временами пьянь бьіваеть, а по возможности своей 
вь послушании исправень". 

4) Єромонах Варлаам: „Жестокь, сердить, кь пьянству склонен... монаха 
Іассона перв*Ье браниль, а потом вьхватя за волоса биль... бился безь пощадьі 
сь употреблениемь ножа зь паламаремь монахомь Симономь...". 

5) Єромонах Гаврило (Гутовський): „Предпріимчивь... вь послушаніи не- 
в'Ьрень, часто упивается и вь пьянствіі кь ссорам и дракамь склонень... учи¬ 
нень вьіговорь за тайное похищеніе зь палати б'Ьлого жел'Ьза и юфтьі... вь 
другой разь за тайное похищеніе зь палати горшка масла, данного для братіи... 
купивши зь сторони гор'Ьлки вь монастирь дерзнуль оную братіи продавать 
и братію роспоивать... такь испился, что 26-го у вечеру вишедши изь церкви 
посередь м-ря упаль и валялся и сколько не силился устать, но не могь, гд'Ь 
и руку себ'Ь вибиль...". 

6) Єрей Іван („находящійся на пребиваніи"): „состоянія худого, нй 
кь какому д^лу не способень, пянствуеть, по шинкамь ходить... по непри- 
стойньшь м'Ьстамь бродиль... а чтоби пересталь пьянствовать надежди н'Ьть..." 

7) Єродиякон Паїсий: „Гордь, упрямь, непослушливь, часто упивается 
и вь пянствй кь драк*Ь склонень... когда началь екклесіярхь увіицевать, то 
оной, ухватя екклесіярху за бороду, вирваль бороду... бродиль по селахь 
и пянствоваль и вь м-ре не ночеваль чрезь 4 дни...“ 

8) Єродиякон Тодосій: „Сердить, упрямь, ропшущій, заражень парал-Ьж- 
ною бол'Ьзнію, кь послушаніямь за нужду годится, кь пянству склонень..." 


*) Лазаревскій, Опис. Ст. Мал., II, 473. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 1229. 


Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


9 



130 


Павло Федоренко 


9) Єродиякон Іоїль. „К церковному п'Ьнію и чтенію годится, и кт> по- 
слушаніям'ь другими годится, однак задруживши с пяницями уже сам пян- 
ствует... за пянство и бродяжество и за починеніе шало'сти непристойніе мо- 
нашеству и драки содержант» в тюрмй"... 

10) Диякон Григорій („находящійся на пребьіваніи"). „Тих*ь, послушливі», 
мало к-ь пянству склонен'ь, и в*ь пянств^ вздорент>". 

11) Чернець Євсевій:'„в'ь послушаніи нев'Ьрен-ь... кт> ссорамт» и дракамт» 
склонен'ь и часто допяна упивается"... 

12) Чернець Симон молодший: „состоянія худого, вть д*Ьло неспособен-ь, 
віз пянств'Ь кт> ссор'Ь и драк*Ь склонен'ь". 

13) Чернець Ясон молодший: „упрям'ь, сердита, непослушлив-ь, в-ь послу¬ 
шаніи нев'Ьрен'ь, кт» пянству, ссори, драки и бродяжеству склонен'ь". 

14) Чернець Киприян: „упрям'ь, немирені) и кт» пянству склонень, КТз ио- 
слушаніямт» за бол'Ьзнію неспособент»"... 

15) Чернець Мисаїл: „зол'ь, упрям'ь, непослушлив'ь, вздорент», коварент», 
зараженній падучею бол'Ьзнію, к-ь ссор!> и драк'Ь весма охоч*ь и часто напи- 
вается... шатался пяній по вес'Ьліямт», гд*Ь и бить... будучи пяній вирвалі> 
ключнику монаху Пахомію бороду"... 

16) Чернець Вениямин: „смирент», послушлив'ь, кт> послушаніямт» за л'Ьность 
неподвижентз и к-ь пянству склонен'ь"... 

17) Чернець Симон старший: „упрям'ь, глухі», за старостію ни кт> какому 
послушанію неспособен-ь, и кт> пянству склонен'ь"... 

Инші п’ятеро чоловіка зазначені як люди тверезі й до послуху ретельні 
(окрім Ясона старшого, що хоч і тверезий, але ледащо). Отже з 22 чоловіка 
17 визначені як п’яниці. Пияцтво було гомеричне й дезорганізовувало не 
тільки церковне життя, за що найбільш карали, а й господарське. З 22 чо¬ 
ловіка 7 визначені як люди нездатні на послух через слабість, лінощі та ста¬ 
рість; троє як непевні в послухах і виявили себе як розкрадачі манастир- 
ського добра. Подані характеристики є офіційні документи, що їх склав архі¬ 
мандрит П.-П. манастиря, і малюють картину чернецьких звичаїв не одного 
історичного моменту. Напр., характеристика ченців 1771 року нічим не краща 
од наведеної, а побутовий матеріял, що в великій кількості зберігся з ча¬ 
сів архім. Давида, промовляє за те, що характеристики ці, сухо протоколю¬ 
ючи чернецькі вчинки, не переказують і сотої частини живої дійсносте. 

З наведеного матеріялу цілком ясно, що й ту порівнюючи невелику 
кількість ченців, що ми бачимо в Петропавлівському манастиреві, манастир 
не міг використати для господарського будівництва через низький рівень 
ченців. Ясно й те, чому манастир удававсь до найманої праці на посади, що 
повинен-би заміщати ченцями, які відбували-б послух. 

VII. 

Від організації господарського апарату перейдімо до самого господар¬ 
ства, що організоване в зазначених вище манастирських вотчинах. Тут му¬ 
симо попередити, що відомості наші за господарство Петропавлівського ма- 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 131 

настиря, неповні: так, чималу прогалину являє собою брак точних відомостей 
про ліси. Безперечно, деревні будівельної й дров’яної у П.-П. м-ря було більш 
ніж досить. Філарет навіть каже, що ліси — то було головне багатство П.-П. 
м-ря. Та його покликування при цьому на богданівські гаї невдале. В архіві 
П.-П. м-ря є сила уривчастих відомостей про ліси: велика пуща коло с. В’я- 
зонки, гай під манастирем, ліс у Бородівці, ліс „2 версти вь окружности" 
в Мутині. Є відомості про те, що піддані спустошували манастирські ліси, 
здобували звідти матеріял на будування. З шафарських реєстрів видно, що 
більшина манастирських винниць користувалася була з власного, а не купо¬ 
ваного лісу. — Немає теж точних відомостей про рибне господарство. З цілої 
низки універсалів, де згадано мутинські та каменські озера, видно, що на 
припочатку XVIII в. в м-рі було велике рибне господарство, але вже з 30-х рр. 
шафарські реєстри рябіють щоденними записами про купівлю свіжої риби, 
а близько 70-х рр. за рибне господарство згадують, як за давно минуле.— 
Не можна сказати, щоб відомості і про садівництво були цілком достатні. 
Але-ж про головні галузі господарства матеріялу в нас досить, і на підставі 
його можна змалювати доволі певну картину господарства в П.-П. м-рі. 
Зупинімося спочатку на хліборобському господарстві. У контракті з під- 
економом Іваном Острим 1772 року *) перелічено всі лани, що на них мана- 
стир провадив своє рільницьке господарство. Лани ці приписані, за місцем 
їхнього розпологу, до чотирьох манастирських економій. До економії Реп’я- 
хівської були приписані ось які лани, розташовані поблизу манастиря та не-' 
далеких села Ховзівки й селища Будиіц: Будище, Круків, Скиток, Довбило, 
Ховзівка. До економії в’язонської — так звана Галківщина, себ-то лани Галка, 
Галчиха, Галченко. До економії холопківської: Драчків, Два дуби, Озеро, 
Побережній, Два брати, Третя сестра. До економії черневської: Угластий, 
Циган, Пограничний. У нас немає даних за розмір кожного лану, але деяке 
уявління про розмір об’єднань навколо чотирьох економій дає відомість за 
врожай та засів озимини року 1768 2 ). 

На землях, що належать до економії реп’яхівської, зібрано» 

Жита . . . 320 кіп = 160 чтв. 

Гречки . . 510 кіп = 127 чтв. 1 чк. 

Вівса ... 70 кіп= 17 чтв. 1 чк. 

Конопель зерна 3 чтв. 

Жита засіяно на друге літо ЗО чтв. 

На землях, що належать до в’язонської економії, зібрано: 

Жита ... 63 копи = 19 чтв. 1 чк. 17*2 мірки 

Пшениці . 20 кіп. = 3 чтв. 1 чк. 

Проса . . ЗО кіп. = 11 чтв. 2 мірки 

Гречки . . 230 кіп. = 57 чтв. 1 чк. 

Конопель зерна 20 чтв. З м. 

Жита засіяно на друге літо 11 чтв. 2 м. 


0 Арх. П.-П. м-ря, 923. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 674. 



132 


Павло Федоренко 


На землях, що належать до холопківсьКої економії, зібрано: 

Жита ... 90 кіп = 45 чтв. 2 м. 

Гречки . . 195 кіп = 48 чтв. 1 чк. 2 м. 

Вівса . . 35 кіп= 8 чтв. 1 чк. 2 м. 

Конопель зерна ... 10 чтв. 1 чк. 1 м. 

Гороху.З чтв. 1 чк. 2 м. 

Жита засіяно на наступне літо 16 чтв. 1 чк. 2 м. 

На землях, що належать до черневської економії, зібрано: 

Жита . . . 208 кіп = 104 чтв. 

Вівса ... 90 кіп= 23 чтв. 

Гречки . . 116 кіп= 29 чтв. 

Гороху 7 чтв. 

Льону 1 копа 7 сніпків = 2 мірки 

Конопель зерна 3 чтв. 1 чк. 

Жита засіяно на наступне літо 16 чтв. 1 чк. 2 м. 

Визначити точно розмір манастирської орної землі немає змоги. Орна 
земля в тогочасних документах звичайно зазначається або днями та упругами, 
або засівними мірами. В жадній господарській відомості П.-П. м-ря немає 
точних даних про розміри всієї засівної площі, зазначених поданими вище 
способами. Тому розміри засівної площі можна визначити тільки приблизно, 
виходячи з цифр засіву озимого клину. За відомістю 1755 року *) в засіві 
зазначається жита 85 чтв. і 3 мірки й озимої пшениці 15 мірок, себ-то всього 
87 чтв. і 2 мірки. Рахуючи, що четверть жита (та оз. пшениці) дорівнює одній 
десятині 2 ), визначаємо озимий клин у 87 десятин і гадаємо, що при три¬ 
піллі вся засівна площа манастирського господарства становить більше-менше 
260 десятин. Наступного 1756 року засіяно озимини 88 четвертів *). 

Отже для даного періоду це, очевидно, є більш-менш певна величінь. 
Яровий клин за нашими розрахунками повинен бути однаковий з озимим. 
З рапорту ховзівського прикажчика за 1786 рік 4 ) ми довідуємося, що бу- 
дищани, ховзівці, в’язонці й ротівці засіяли яриною всього поля на ланах 
манастирських 85 днів та на ховзівському полі „мужичих засеяно 61 день“ 
(з десятої копи), себ-то всього 146 днів, а з незгаданим черневським засівом 
це буде 178 днів, тоб-то мало не 90 четвертів. 

Беручи на увагу инші цифри засіву озимого клину за різні роки (напр.,. 
відомість 1768 року), ми можемо визначити розмір засівної площі господар¬ 
ства П.-П. м-ря протягом XVIII в. в 225 — 260 десятин. 

Щоб оцінити якість орної землі тієї частини Глухівського повіту, де були 
землі П.-П. м-ря, ми маємо мало сучасних матеріялів. Є відомості про те, що 
тимчасом коли в Черневі з копи жита мають 4 мірки зерна, в Галківщині (в’я- 
зонська економія) тільки 2у 2 . Є скарги манастирських посполитих — ротівчан 

0 Арх П.-П. м-ря, 234 а. 

2 ) Федоренко П., Воронковская сотня, стор. 41. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря, 234а. 4 ) Плохинскій, ст. 16. 




З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


133 


і в’язонців на неродючу землю. Перевіряючи ці відомості та скарги на мапі 
ґрунтів Глухівського повіту складеній у XIX в. 1 ), ми бачимо, що тут справді 
землі гірші. Це дає нам право йти навпаки: від даних XIX в. до даних XVIII. 
Йдучи таким шляхом, ми бачимо, що манастирські землі лежать у дачах, за¬ 
значених на мапі ґрунтів, як кращі (Драчків, Чернево, Вишневець та инші). 
Отже, коли виключити В’язонку, Ротівку й Мацькове, де землі були гірші, де 
манастирської землі було мало, ми можемо сказати, що більша частина орної 
землі П.-П. м-ря була на ґрунтах, що їх Шликевич визначає як „хорошіє, 
с^рочерноземньїе, удобньїе с'Ірьіе, черноземньіе“. Землі в дачах, що ми ви¬ 
вчаємо, він розподіляє відповідно до врожайности так (у пудах жита з де¬ 
сятини): 

Ротівка . . . 31—40 пуд. Холопків . . 58 пуд. 

В’язонка . 38 „ Будище . . . 61—70 „ 

Ховзівка . . 41—50 „ Чернево ... 64 „ 

Баничі . . . 51—60 „ 


Збереглися деякі відомості за врожайність хліба і в архіві П.-П. м-ря. 
Отож, наприклад, року 1755 засіяно жита 85 чтв. З цього засіву нажали 
805 кіп, які дали ЗОЇ чтв. зерна, лічачи з кожної копи доброї в’язи по 4 мірки, 
а поганої — по 2 мірки, себ-то врожай жита 1 : 3 і / 2 , врожай пшениці 1 : 4 2 ). 
1768 року нажато було всього жита 701 копу, тоб-то на 100 кіп менше проти 
1755 року, намолочено зерна 328 чтв., що свідчить за більшу умолотність 
жита. Тут урожайність жита 1 : 5. Взагалі в документах, що збереглися від 
середини XVIII в., цифра хліба, одержуваного з озимого клину, хитається від 
300 до 380 чтв. На озимому клину звичайно сіяли жито й трохи озимої пше¬ 
ниці („турецька"). На яровому — гречку, овес, ячмінь, горох, просо. Особливо 
багато сіяли гречки. З відомости року 1768 видно, що з урожаю в 2009 кіп 
на пай озимини припадає 701 копа, вівса—195 кіп, гречки —1051 копа 3 ). 
Цікаво, що в XIX в. „вь яровой смен'Ь гречь р-Ьшительно преобладаеть. 
Другому излюбленному трехпольемь яровому хл^бу — овсу — отводится крайнє 
ничтожное м£сто“ 4 ). 

Вся манастирська орна земля була розбита на пайки. Від року 1785 
збереглася відомість „сколько во всем монастьірском владении и при коем 
именно селе и деревне пайков монастьірских житом засеяно бьіло“ 5 ). В усіх 
вотчинах манастирських зазначено 414 пайків, що розподіляються так: 


С. Ховзівка .... 73 пайки, 

Селище В’язонка . . 29 „ 

С. Ротівка.31 „ 

С-ще Мацькове . . 32 „ 


С. Баничі.60 пайки 

С. Холопків .... 115 „ 

С-ще Чернево ... 42 „ 
С-ще Будище ... 32 „ 


0 Матер. для оцінки зем. уг., т. XI, Ч. 1884, ст. 28, 37. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 234-а. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря, 674. 

4 ) Матер. для оцінки зем. угодій, т. XI, ст. 32. 

5 ) Арх. П.-П. м-ря, 1250. 





134 


Павло Федоренко 


Пайки ці оброблялися панщиною. Під доглядом під-економа панщани 
повинні були перевести всі сільсько-господарські праці від оранки й до мо¬ 
лотьби. Роботи ці панщани очевидячки переводили своїм інвентарем. У кон¬ 
трактах службових осіб, що відали сільське господарство, в яких точно 
зазначаються їхні повинності, нема ніде згадки про охорону сільсько-госпо¬ 
дарського інвентаря. У здаточних описах та інвентарних реєстрах, що до них 
записувано все мало не до останнього цвяшка, таких господарських речей, як 
плуги та борони, зовсім немає. Такого пропуску ченці не дозволили-б собі, 
провадячи точні господарські записи. Очевидячки його й не було, себ-то пан¬ 
щани відбували панщину з своїм господарським інвентарем. 

У контракті року 1772 під-економа Острого перелічено манастирські го¬ 
роди, що він має наглядати, всього 12. На них звичайно сіяли коноплю та 
овочі. Наглядати за обробкою й саджанням городів та постачанням мана- 
стиреві овочів мав двірник. 

Ідеальну картину манастирського городу малює такий наказ з мана- 
стиря з 12 квітня 1777 року: „За полученіемт» сего заразі» цибулю вел'Ьт 
какі> подт» димку, так’ь и на стрілки, сколько ни ест, всю по городах^ са¬ 
дить и росаду посвят, вьісадки жт>, яко то: капусту, буряки, р'Ьпу, постер- 
нак-ь, моркову, петрушку, редку, брукву, чебрець, окропе, мяту и другіе пот- 
ребніе вьісадки заразі» посадит, равно и сімена, к вариву способніе, непро- 
пуская и мал'Ьйшего времени, всі* в самое удобное и способн'Ьйшое время, 
яко то буряки, р'Ьпу, моркову, цибулю, постернакь, петрушку, редку, брукву, 
кмЬн'ь, кроп*ь, чорнушку, пшеничку, квасолю, боби, горохі», гурки, кавуни, 
дин% мяту, чибреці» засЬват, ибо если хто и за сим ві> преді» заеЬву по го¬ 
родами не учинить и время к сему способное пройдеть, то за всі* вьішепи- 
саніе плодородія з*ь виновного а яко нерачително денгами взискано, а сверхі» 
того и тЬлесно наказані» будетт>“ 1 ). 

Овочів, що їх одержували з цих городів, було вдосталь, щоб завдоволь- 
нити потреби манастирської кухні та тих службовців, яким відповідно до, 
їхньої посади належало користуватися городом. За це промовляє те, що в ша- 
фарських реєстрах, де точно зазначають купівлю харчів, записи про купівлю 
овочів трапляються рідко й випадково. Навпаки є згадка за продаж горо¬ 
дини. Обробляли городи, крім богданівського, панщани. 

Сіножаті П.-П. м-ря були здебільшого на р. Клевені й зосереджувалися 
тут у трьох місцях: під Черневим, під самісіньким манастирем та біля В’я- 
зонки. Окрім того, було ще кілька сіножатів на р. Есмані під Холопковим 
та Вікторовим. Дані за кількість сіна, що одержували з манастирських лугів, 
можна бачити з такої зведеної відомости 2 ) (див. табл. на стор. 135). 

Порівнюючи цифри відомостів 1770 й 1785 рр., ми бачимо в останній 
графі значне збільшення. Пояснюється це так. За давнім звичаєм в користу¬ 
ванні манастирських підданців завсіди було декілька лугів. В один з періодів 
пожвавлення господарства в П.-П. м-рі, за архімандрита Давида перегля- 

0 Плохинс кій, стор. 16. *) Арх. П.-П. м-ря, 674, 769, 1250. 

2 ) До підсумку в останньому стовпці є така примітка: „в каждом стоге по 120 копен,. 
итого всех копен 4680". 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


135 


РОКИ 

1768 

1770 

1785 

Скирт 

Стіжків 

Копиць 

Стіжків 

Під манастирем. 





В урочищі Борщовій. 

— 

2 

200 

2 

В уроч. Симонова Лука . . . 

— 

1 

150 

1 

В уроч. В'ятка ....... 

— 

3 

200 

12 

В уроч. Селище.. . 

— 

— „ 

60 

— 

В уроч. Роща .. 

— 

2 

200 

— 

В уроч. Круків. 

— 

20 

600 

16 

Під Черневим 





В пасіці.. . . 

1 

1 

г — 

— 

Під Рудою . . ...... 

1 

— 

— 

1 

На луці.. 

— 

3 

— 

1 

В Гаю. 

— 

2 

— 

3 

За Черневим . . ..... 

— 

1 

— 

— 

В Галківщині. . . 

Коло Холопкова 

— 

3 

100 

— 

Драчків .......... 

1 

1 

1 

— 

2 

Попів Кут ......... 

1 

— 

— 

1 

Під селом ....... 

1 

— 

— 

1 


5 

39 

1510 

! 39-) 

і 


нуто було й питання за луги, щоб збільшити манастирські прибутки. Вирі¬ 
шено було залишити для користування селянам сіножаті тільки в урочищах 
Селищі, Рощі й Галківщині й „прогонь тоть, что вьіше Репяховки и другій 
такій містечка, гд-Ь повьічищеніи дрязгу сЬно собирать можно", себ-то, ко¬ 
ротко кажучи, дати селянам поганші сіножаті. У відомості року 1785 зазна¬ 
чених сіножатів немає, бо їх віддали селянам і „желаемое удвоение и умно- 
жение сена в пользу монастьірскую" наступило. 

Збирали сіножаті панщани. Правда, за старим звичаєм косарям, вважа¬ 
ючи на те, що праця їхня важка, постачали горілку, м’ясо, сало, тараню, хліб, 
сіль, крупу, але манастир економив і на цьому 1 ). 

У звязку з запасами харчів стоїть питання про скотарство. В найстарі¬ 
ших шафарських реєстрах визначається два пункти з манастирських вотчин, 
у яких зосереджується скотарство: Чернево та Реп’яхівка. Вже 1721—25 рр. 
поміж службовців черневського господарства згадуються стадники, вівчарі та 
наймити, що пасуть коні. 


*) Арх. П.-ІІ. м-ря, 1063. 












136 


Павло Федоренко 


1726 року зазначено й число коней — 24 штуки. За відомостями 
1767 року *) при двірці Черневському налічувано 6 коней, 29 овець, 2 сви¬ 
ней, 15 гусей, 26 качок і 17 кур. З донесіння Чернівського двірника 
1771 р. 2 ) про пошесть на корів та овець ми довідуємося, що тут є 26 корів 
і 51 вівця. За відомістю 1785 року 3 ) в Черневі було 9 коней. Дані ці пока¬ 
зують, що скотарство тут провадиться безперервно й умовою його є достатні 
запаси харчів. За хутір Реп’яхівку не раз згадується в документах у звязку 
з розплодом птиці та рогатої худоби. У відомості про кількість худоби 
року 1785 в Реп’яхівці зазначено: биків четвертаків — 4, бугай — 1, трьохліт- 
ніх биків — 5, телиць трьохлітніх — 6, корів ялівок—5, корів дійних — 13, 
бик назимок — 1, телиць назимків — 7, бичків сьогорічних—9, телиць сього¬ 
річних— 6. Всьрго 57 штук. Овець 107 штук. Гусей —12, качок — 51, ку¬ 
рей—25, всього 88 штук. В инших двірцях є коней і корів по 1—2 для об¬ 
слуговування щоденних потреб. Велике число коней утримували в стаєному ма- 
настирському двірці. Року 1769 тут зазначено 24 коней 1 ). 

Окрім зазначених галузів скотарства показне місце в господарстві 
П.-П. м-ря займає свинарство, але воно звязане з утилізацією покидьків ви¬ 
нокуріння й тому буде розглянене у відповідному місці. 

Бджільництво г> ) є найдавніша галузь господарства Петропавлівського 
манастиря. В універсалі гетьмана Мазепи 1708 року читаємо: „законник честньїй 
отецт> Корнилій, мйючи л'Ьс'ь власній, прозиваемьій Марица, вт> сотий Глу- 
ховской положенем*ь знайдуючійся, вт> которомт» отт> лйтт> сорока до сего 
дне живеть и тамь п а с й к и позаводила и гребли позаймала; а чуючися 
вт» глубокой своей старости ближнимт» бьіть КТз смерти, нежели кт> долгому 
житію, завчасу добровольне тоть лйсь, пасйки и гребелкиі працою обрйтен- 
кіе, лекгуегь и вт> вйчистую поцессію подает-ь обьітели глуховской св. ап. 
Петра и Павла". (Филарет. III 213). В давніших документах, починаючи з ша- 
фарського реєстру 1720 року, згадується під назвою „борової, в’язонська па¬ 
сіка, що існує протягом цілого XVIII віку. В 40-х роках згадується за пасіку 
скитську, в 60-х роках існує підманастирська — борова і скитська, в 80-х ро¬ 
ках згадується за Черневську. Отже бджільництво, то поширюючись, то ско¬ 
рочуючись, існує протягом цілого XVIII віку, пускаючи коріння в глиб XVII в. 
Певних систематичних відомостей, що спираючися на них можна було-б дати 
повну картину цієї галузи манастирського господарства, у нас нема. Все-ж 
про маштаб бджільництва може дати уявління така відомість про становище 
пасік Петропавлівського манастиря, що стосується до 1784 і 1785 років 
(див. табл. на стор. 137). 

Пасічництво безумовно було корисне, хоч деякою мірою примхливе 
заповзяття. Воно залежало значною мірою від погоди, пожитку, умов 
зимівлі. У поданій відомості, напр., бачимо, що умови зимівлі були 


*) Арх. П.-П. м-ря, 561. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 832. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря, 1250. 4 ) Арх. П.-П. м-ря, 797. 

5 ) Арх. П.-П. м-ря, 560, 1164, 1181, 1250, 676, 733, 1019 3 , 1053, 1145, 1154, 1179, 
‘687, 1194, 686. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


137 


НАЗВА ПАСІКИ 

Поставл. на 
зимівлю 

1784 

Загинуло 
в льоху 

Загинуло 
на точках 

Залишилося 

живих 

Роїв при¬ 
було за літо 

Зменшилося 

старої и 
молодої 

Призначено 
в зиму 1785 

Не годиться 
до зимівлі 

Підманастирська .... 

284 

69 

71 

144 

116 


16 

222 

22 

Борова ... . 

127 

ЗО 

28 

69 

72 


2 

105 

34 


411 

1 

— 

— 

— 

— 

327 

— 


несприятливі (загинуло 99 вуликів), та й літо 1785 року було теж не¬ 
сприятливе (вмерло на точках 99 вуликів). Значною мірою успіх у бджіль¬ 
ництві залежав од того, чи був знаючий пасічник. Працю пасічника „борової" 
пасіки протягом 1768—1781 рр. оплачується пересічно так. Грошей 3—4 карб., 
жита 3—3 7а чтв., гречки і гречаного борошна 2—3 чтв., круп 4 мірки, го¬ 
роху 2—5 мірок, сала 1—2 пуди, соли 2 пуди, олії 3—5 кварт, тарані — 
200 штук, горілки 1 відро. Крім цього з одежі: кожух (або свита), чоботи та 
рукавиці. Треба зауважити, що ця норма коло вісімдесятих років де-далі 
зменшується: зникає одяг і наполовину зменшується кожен вид продукта. Мож¬ 
ливо, що це звязане з деяким занепадом бджільництва на цій пасіці. Так 
приблизно платили за працю і пасічникові підманастирської пасіки, коли вра¬ 
хувати в його платню й те, що він трапезував з манастирської трапези. 
Зменшену норму пасічника борової пасіки можна порівняти з тою, що одер¬ 
жували у 80-х роках пасічники скитської та черневської пасіки: грошей 4 карб., 
жита 2 чтв., гречки 2 чтв., круп 3 мірки, гороху—2 мірки, соли 1 пуд, олії — 
З кварти, тарані — 50 штук. Пасічник мав: доглядати бджіл, тримати в порядку 
льох (темник), лагодити посуд. Боровий пасічник повинен був робити нові 
вулики — до 20 штук у рік, робити нові барила: у дві носатки 5 штук, в одну 
носатку 5 штук, в одно відро — 3 штуки; так само стежити за тим, щоб у ма- 
настирській пущі ніхто лісу не рубав і лика не драв. У контрактах инших 
пасічників, окрім звичайної праці доглядати за бджолою, їм ставиться, як 
обов’язкова умова, робити дерев’яний посуд: лопати, ночви, відра, коновки, 
черпаки, поставці, ложки, ковші; в-осени садовити овочеві дерева й без пе¬ 
рерви доглядати за садом. Манастир, коли й давав зайву мірку борошна, то 
стократ повертав її в вигляді ківшів та ложок. 

Вважаю за потрібне згадати тут і про садівництво, хоч на підставі 
матеріялів, що є в нас, не пощастило з’ясувати розмірів та прибутковости від цієї 
господарської статті. Згадки про садове господарство є в численних доку¬ 
ментах. У допіру наведених контрактах пасічників їм ставилося за повинність 
підтримувати сади, доглядати їх, підсаджувати молодих дерев. Молоді дерева 
йшли не тільки на свої потреби, а ще й позичали їх сусідам, що видно з де¬ 
кількох подячних та прохальних листів. „Всечестньїй отецт> ієромонах Вениа- 
мшгь зконом'ь Глуховского Петропавловского монастьіря. Мн-Ь в духу святомт» 
милостивий благод!>телю! Писанія всечесности вашея и притоми присланньїе 
садовьіе деревья, а именно: дуль сіші*, сливт> венгерок десять, яблоней при- 





138 


Павло Федоренко 


щеігь четьірнадцать сего м'Ьсяца 14 числа я получиль, за что сь моєю покор- 
ностию благодарствую... Управитель Семень Шохь Октября 14 дня 1746 г. 
Клишки". 

Зберігся лист і самого господаря с. Клишок прот. Дуб’янського з 1759 року 
з проханням прислати прищеп різних садових хороших дерев і лист того-ж 
року од Д. Кандиби з Конотопу з вибаченням, що запізнивсь надіслати в ма- 
настир по виноград свого тямущого чоловіка 1 ). Дохід од продажу садовини 
(,,фруктовіе“) ішов у поділ на братію. 

Все, що зазначено вище про сільське господарство та його галузі, нале¬ 
жить до головного господарського ядра — вотчин манастирських. 

Трохи окремо в господарстві П.-П. м-ря стояла богданівська „шафарня". 
Тим що вона була далека від манастиря та манастирських вотчин, провадження 
манастирського господарства в ній мало свої особливості. Невеличке сільське 
господарство, що належало до богданівського двірця, доводилося провадити 
не панщиною, а за допомогою найманих робочих рук. З 1733 року: „даль 
що орали своїми конми день игЬсть челов'Ькь по два алтини... Орали ниву 
пять челов'Ькь, даль по два алтини... Заволочиль жито чоловіжь, даль шесть 
шаговь“. З 1777 року: „заплатиль козаку богдановскому Хропуну, что ораль 
у поле нашими конми два дня — 6 коп...“ далі „тремь вязаницамь, что гречку вя- 
зали, 9 коп.“ 2 ). З того-ж року є відомості про ціни на робочі руки городних 
поденних: „заплатил тремь полотницам, якь первого раза грядки пололи, 
9 коп'Ьекь. За вьіборь цибули зь грядокь богдановской женщйн'Ь 3 коп'Ьйки. 
Двомь женкамь, что цибулю у в'Ьнки плели, 6 коп.“. Збирали, найманою си¬ 
лою й сіно в Богданівці. З 1733 року: „косили тринадцять челов'Ькь ден, дал 
по два алтини... Гребли с'Ьно девятнадцать челов'Ькь, дал пятнадцатомь по 
шагу, а четиромь по алтину.. другимь разомь девять гребли, даль по кбп'Ьйц'Ь, 
а що стогь кидали ш-Ьсть чолов^кь, даль по шагу. Копиц'Ь волочили сво'Ьми 
конми два чолов-Ьки, даль по шостаку... Даль по алтину що стогь кидали 
тромь“. З 1777 року: „четьіремь косарямь 24 копейки, двумь гребцамь 6 коп.; 
двомь кидцамь, что с'Ьно кидали, 12 коп'Ьекь. Для косарей, кидцовь и греб- 
цовь купиль рьібьі тарани пятьдесять, даль денегь ЗО коп'Ьекь. На оную же 
косовицу взяль за ц£ну горилки ведерко, дал 50 коп'Ьекь". Само по собі 
сільське господарство в Богданівці не могло бути вигідне, особливо при умові 
не даремної, а платної праці. Воно становило тільки невелику господарську 
статтю богданівської „шафарні“, що її, починаючи з 1771 року, скількись разів 
здавали в оренду різним особам. Так 1771 року „имЬючуюсь вь сел г Ь Богда- 
новки на рекіі Шостки монастьірскую мельницу о двохь каменяхь сь прина- 
длежащимь оной мельниц'Ь хл'Ьбньїмь доходомь и частью вь ставу рьібной 
ловл'Ь, такожь дворець монастьірской з строениемь, винокурнею, огородомь 
и принадлежащіе кь оному дворцу угодія, пахотное поле зь зас'Ьвомь житнимь, 
с'Ьнокоси гаевие и зрубьі, и дв'Ь хати, в которихь живуть мЬрочник и подсу- 
с'Ьдок и всякне наличности... “ взяв на відкуп на 1 рік за 50 карбованців член 
генеральної рахівничої комісії Антін Жайворонків 3 ). Щоб характеризувати 


*) П л о х и н с к і й, 29, ЗО і 31. *) Арх. П.-П. м-ря, 1023. °) Арх. П.-П. м-ря, 1102. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 139 і 

богданівські угіддя взагалі й сільське господарство зокрема, цікаво подати 
оцінку цих угіддів з боку орендарів: за мельницю — 40 карб., за дві ниви* 
з яких одну засіяно житом — 2 чтв. 1 мірка — 2 карб. 50 к., а друга в толоці 
на 1 чтв. 4 мірки, яку він засіє, 50 коп.,° за сіножаті, що з них беруть сіна 
возів 23 — 4 карб. 60 коп.; за дворець та винницю, що стоїть пуста, 2 карб. 
Разом 50 карб. Через три роки орендна платня за Богданівну знизилася до 
40 карбованців._- 

Розглядаючи Богданівну в системі господарства П.-П. м-ря, ми бачимо, 
що не виділяючися з цієї системи відмінами сільсько-господарчих угіддів та 
промислових підприємств, вона різко виділяється способами експлоатації цих 
угіддів та підприємств (наймана праця та оренда). Ці способи не є типові 
риси в господарстві П.-П. м-ря. Богданівна цією стороною становить вийняток. 

Сільське господарство П.-П. м-ря з усіма побічними галузями сільського 
господарства (бджільництво, садівництво та городництво) було статечною під¬ 
валиною господарства Петропавлівського манастиря в цілому. При умові да¬ 
ремної праці воно давало такий дохід, що його вже вистарчало, щоб году¬ 
вати наявний склад манастиря та підтримувати манастирську ліпоту. Свого 
хліба не тільки вистарчало завдовольняти внутрішні манастирські потреби, 
але й велику частину його пускали в рост, себ-то позичали посполитим та 
козакам за великі відсотки, за відробіток, то-що. Правда, на промислові цілі 
(курити горілку) свого хліба не вистарчало й доводилося добувати його ин- 
шими шляхами. З инших сільсько-господарських продуктів не вистарчало вівса, 
бо сукупність господарських умов не» сприяла розвиткові цієї сільсько-госпо¬ 
дарської культури. Сіна було подостатком. Продукти скотарства, як це видно 
з шафарських книг та контрактів з службовцями, споживалися найбільше 
в своєму господарстві. Вивчаючи шафарські книги XVIII в., ми бачимо повне 
ствердження наших положень що-до достатности доходів з сільського господар¬ 
ства, щоб покрити поточні потреби. Манастир купував тільки те, що потрібне 
було для промислових підприємств (жито, солод), або те, чого не виготовляли 
у власному господарстві (крам, бакалія,-залізо, скло і т. инш.). 

VIII. 

Хліборобство було підвалиною господарства Петропавлівського мана¬ 
стиря. Підвалина ця була статечна, що, завдовольнивши внутрішні мана¬ 
стирські потреби, ще були лишки. Життьоздатний господарський організм 
повинен був ці лишки переробляти на тих чи инших промислових під¬ 
приємствах. Частина хліба, що його добували в манастирському хазяйстві, 
йшла на винокуріння. Але курити горілку можна було тільки при умові 
другого буйнішого хлібного джерела. За таке джерело була млинарська 
справа. 

Млинарська справа примітивністю технічного устаткування, наявністю сило¬ 
вої енергії (річки) й забезпеченістю перемелювання з певної території була тією 
галуззю господарства того часу, що давала певний солідний дохід при неве¬ 
ликій затраті коштів. От через що в системі тогочасного господарства вона 



140 


Павло Федоренко 


займає дуже показне місце і являє собою привилейовану статтю прибутків 
владущої класи. В цьому легко переконатися, ознаймившися з універсалами 
XVII —XVIII вв. 

За джерела силової енергії в хазяйстві П.-П. м-ря були річки Клевень 
та Есмань. Найдавніший млин, що згадується в документах П.-П. м-ря, це був 
млин, якого збудував ігумен Уриїл близько 1657 року на великоросійському 
березі 1 ). На цей млин манастиреві дано було листа від гетьмана та всього 
війська, але манастир „оть литовских людей разорен*ь бьіл и сожжен и с мель- 
ницею триждьі“ 2 ). В універсалі 1658 року являється „млинок Стрилницкой 
на р. Клевени“ 3 ), що згадується і 1664 року разом з млинком „иж в той же 
местности м-рь своим власним коштом'ь на той же р'Ьц'Ь виставила" 4 ). Уні¬ 
версалом 1668 року за манастирем закріпляються „два млина ихть власними 
коштом-ь оден*ь подт> монастирем^, другій под Вязюнкою побудованнія“ 5 ). 
Року 1669 згадуються єдиний раз млини під Глуховом на Новій Греблі „прежде 
нам (гетьману) належачие, а теперь через'ь войну запустильїе" 6 ). Чи експлоату- 
вав їх манастир— невідомо. 1670 року очевидно наново збудовано млина під ма¬ 
настирем на сівському березі 7 ). Житці великоросійського берега, що розглядали 
спроби П.-П. м-ря ширитися на їхній берег як економічну конкуренцію, нама¬ 
галися і млин і сівський берег, що здавна був закріплений за манастирем, ві¬ 
дібрати з того чи иншого приводу, але грамотою царя Федора 1682.4.ІУ було 
покладено цьому кінець. „И какт> к-ь вамт» сия наша великого государя гра¬ 
мота придет-ь и вьі б тое мельницу и берег севского уезду в севских приход- 
ньіхть книгах-ь вел-Ьли написать по прежнему на оброке П.-П. м-ря за игуме- 
ном Сильвестром с братией, а оброку вел'Ьти имт> платить по рублю по пяти 
алтьінт) з денгою на год“ ь ). Збереглася низка квитків, що її видано з про- 
вінціяльної сівської канцелярії про приймання від П.-П. м-ря за млин, що 
стоїть у Крупецькій волості на річці Клевені, чиншових грошей, починаючи 
з 1692 року й кінчаючи 1774 роком 9 ). Універсалом 1672 року за П.-П. м-рем 
закріплено млин у с. Богданівці на р. Шістці „аби той млинт» и зть него при- 
ходячій пожиток игумен спокойне, яко предт» тимт» держал" 10 ). В універсалі 
Мазепи 1687 року знов згадано за млин стрільницький та инші на рр. Кле¬ 
вені й Есмані. В його-ж універсалі 1692 року всі ці млини зазначено точніше: 
„под Холопковьім на Есмани три клетки, в слободке Бородавке на р. Клевени 
две клетки, в с. Вязонке на р. Клевени 4 клетки и под монастьірем на той 
же р*Ьке три клетки" ")• Щ о-ж до млинів на в’язонській та бородівській гре- 


*) Арх. П.-П. м-ря, 487. — П л о х и н., ст. 3. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 487. 

3 ) Лазарев II, 467. Василенко, 372. 

4 ) Василенко, 373. 

5 ) Василенко, 374. 

°) Василенко, 376. 

7 ) Плохин., 3. 

8 ) Плохин., 4. Арх. П.-П. м-ря, 487. 

9 ) Арх. П.-П. м-ря, 22. 

10 ) Василенко, 377. п ) Василенко, 379. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


141 


блях на р. Клевені, то в манастирськім архіві збереглася велика справа ! ). 
Року 1764 Путивельська воєводська канцелярія прислала на український берег 
спеціяльних збірців, щоб стягти чиншове та чиншові недобори з власників 
різних угіддів сівського повіту, які жили в „Малой Росии“. Серед цих вла¬ 
сників зазначено й П.-П. манастир, що має млини на сівському березі на 
греблях в’язонській та бородівській. Манастир платити недоплати відмовивсь 
доводячи таке: за минулих давніх часів справді були млини на великоросій¬ 
ському березі на греблі в’язонській та бородівській і належали вони велико¬ 
російським поміщикам, що платили до Сівської провінціяльної канцелярії чин¬ 
шового з в’язонського млина по 2 карб. 4 коп., а з бородівського —по 1 карб. 4 к. 
на рік. Потім ці млини поза купчими дісталися П.-П. манастиреві, що платив 
у Сівську канцелярію той-же чинш. Згодом ці млини спустіли й зруйнувалися, 
але манастир і далі вносив чиншове за сівський берег, що прилягає до цих 
гребель. 1726 року манастир збудував нові млини, але вже на українському 
березі. Те, що манастир платив гроші за берег, створило уявління про те, наче 
на 'сівському березі існують, як і давніш, манастирські млини. У цій справі 
для нас важливе свідчення, що вже очевидно в XVII в. манастир мав на ве¬ 
ликоросійському березі, крім зазначеного вище, млини на в’язонській та боро¬ 
дівській греблях, що придбав купівлею. 

З цих морочливо добраних, починаючи з 1657 року, архівних даних про 
млини П.-П. манастиря, можна зробити кілька висновків: 1) млинарська справа 
це була одна з найдавніших галузів манастирського господарства і становить 
його необхідну складову частину протягом усієї виучуваної доби; 2) як при¬ 
буткову статтю, її пильно зберегав та закріпляв за собою манастир, фіксуючи 
права на володіння млинами в універсалах та грамотах; 3) здебільшого зазна¬ 
чені млини будувалися манастирським коштом, або набували їх купівлею, а це 
промовляє за те, що манастирське господарство взагалі й млинарство зокрема 
ввесь час розвивалися; 4) аж до кінця XVII в. визначалися певні пункти, що 
в них зосереджувано млинарську справу: по річці Клевені — під манастирем 
і в селах В’язонці й Бородівці; по річці Есмані — в с. Холопкові й по р. Ші¬ 
стці— в с. Богданівці. Ось ці млини — підманастирські (слобідські), в’язон- 
ський, бородівський, холопківський та богданівський — і являють собою мли¬ 
нове господарство протягом XVIII в. 

Млинове господарство за документами, що збереглися, ми уявляємо так. 
Кожен манастирський млин мав од 2-х до 6 робочих каменів, на яких пере¬ 
мелювали зерно; крім того необхідна складова частина тогочасних млинів 
були валюшні та просорушки. Так в’язонський млин року 1763 складавсь 
з чотирьох інбарів: у трьох з них містилися 6 каменів, а в четвертому — дві 
валюшні й 4 ступи. Бородівський млин, у той-же час був менший: у ньому 
було всього два камені, але те саме число валюшень та ступ. Взагалі протягом 
XVIII в. загальна кількість робочих каменів на манастирських млинах хита¬ 
лася від 17 до 24 2 ). Отож, наприклад, року 1772 загальне число робочих 


*) Арх. П.-П. м-ря, 487, 692. 

2 ) Василенко, 379. Арх. П.-П. м-ря, 926, 482. 



142 


Павло Федоренко 


каменів було 19 і розподілялися вони так: у слобідських млинах — 6к.,в’язон- 
ських — 6, бородівських — 2, холопківськім — 3, богданівськім — 2. Усіма спра¬ 
вами в млині відав мірошник („м'Ьрочник"). Великі млини мали по кілька мі¬ 
рошників. Так у відомості службовців П.-П. м-ря за 1767 рік 1 ) у слобід¬ 
ськім млині зазначено 4 мірошники, в холопківськім — 3, у в’язонськім — 3. 
У тій-же відомості в графі „на каком оснований кто живет“ зазначено 
заробітну платню мірошників: „оньїе мелники довольствуются с размерового 
приходу, получая от каждой клетки девятую какой случится в приходе хлеб 
мерку“. Це треба розуміти так. З перемеленого в млинах всякого хліба на 
користь манастиря відбирається дев’ята мірка. Це — „розмір". З зібраного 
таким способом розміру дев’ята (або, як 1772 року, восьма) 2 ) мірка йде на 
користь мірошників. 

Який-же дохід був з млинарської справи? Року 1764 в справі стягнення 
чиншових та перечиншових грошей з в’язонського та бородівського млинів 
за основу для означення розміру чиншу були відомості за доходи цих млинів, 
що їх дав єродиякон Гервасій, який був при цих млинах. Відомості ці були 
такі. В’язонський млин при 6 робочих каменях, двох валюшнях і чотирьох 
ступах, працюючи близько 10 місяців на рік, дає: жита 60 чтв., круп греча¬ 
них 6 чтв., з валюшні грошей 4 карб., з чотирьох ступ — пшона 1 чтв. Ви¬ 
трати: на сало ЗО карб., на сталь і залізо — 40 карб. 50 коп., на плату 
в казну 20 карб. 4 коп. З бородівського млина при двох каменях, чотирьох 
ступах та двох валюшнях буває збору: жита ЗО чтв., гречки 5 чтв., з валюшні 
грошей 1 карб., з чотирьох ступ пшона 1 чтв. Витрати: на сало — 1 карб., на 
сталь і залізо 2 карб., на плату в казну 1 карб. 4 коп. Відчисливши видатки 
обох млинів, залишається на користь манастиря 55 чтв. жита і 1 чтв. гречки. 
Відомості ці давалися особі, що її спеціяльно надсилали з сівської провінціяльної 
канцелярії для оподаткування млинів. Тому нехай-би який був простодушний 
отець Гервасій, що давав відомості про прибутки, він повинен був ці відомості 
зменшити. Правдивіші цифри розміру зазначено у відомості 1756 року 3 ) про 
те, скільки „с мельниц монастьірских реєстрового хлебного приходу получено" 
(в мірках). 



Жита 

Гречки 

Пшона 

3 холопківських.. 

1007 

275 

_ 

„ в’язонських .. 

1597 

172 

46 

„ слобідських. 

794 

_ 211 

50 

„ бородівського . ... 

715 

111 

60 


*) Арх. П.-П. м-ря, 560. 
2 ) Арх. П.-П. м-ря, 926. 
5 ) Арх. П.-П. м-ря, 234а. 







З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 143 

Про богданівський млин за цей рік відомостей немає, але зате є за цілу 
низку дальших років 1 ). 


РОКИ 

Жита 

Гречки 

Вівса 

чтв. 

мірок 

чтв. 

мірок 

чтв. 

мірок 

За 1768 рік 

18 

_ 

17 

_ 

_ 

_ 

.. 1769 „ 

13 

— 

5 

4 

— 

— 

„ 1772 „ 

33 

2 

11 

6 

— 

— 

„ 1773 „ 

19 

— 

1 

— 

— 

6 

. 1774 „ 

27 

— 

28 

— 

— 

— 

„ 1775 „ 

20 

— 

11 

5 

„ — 

— 

„ 1776 „ 

62 

2 

10 

4 

и — 

— 

1777 „ 

67 

2 

19 

4 

— 

— 


IX. 

Винниці то були такі промислові підприємства, що міцно були звязані 
з землеробським господарством з одного боку й з млинами манастирськими 
з другого. Найстаріші винниці в Петропавлівському манастиреві були вино¬ 
курні підманастирська та бородівська. Обидві вони, як цілком налагоджені 
підприємства, згадуються в одному стародавньому господарському документі ар- 
хіва—шафарському реєстрі єромонаха Інокентія (1720 р.). У дальших шафарських 
реєстрах акуратно занотовувано регулярну виплату „за чергу" винникам підмана- 
стирському й бородінському. Робили ці винниці на 6 казанах 2 ). Од 1725—26рр. 
є реєстр видатків на будування нової винниці під манастирем 3 ). З реєстрів 
наглядача над богданівським двірцем Єрченка бачимо, що року 1732 збудо¬ 
вано винницю в с. Богданівці. З 1733 року ця винниця вже працює, це видно 
з реєстрів на горілку, що її постачали манастиреві. Богданівська винокурня 
працювала з перервами, бо часто вода рвала греблю на р. Шістці, в п’яде- 
сятих роках вона вже зруйнувалася, але 1757 року її знов одремонтували. 
Працювало в ній 2 — 3 казани 4 ). 1742 року в шафарських реєстрах звідо- 
млення є за Ховзівську винницю 5 ), з 1764 року згадується за винокурню 
на чотири казани в Баничах. Року 1765 горілку у винницях баницькій, під- 
манастирській та ховзівській викурювали у 12 казанах. Року 1766 баницька 
винниця через необережність винників згоріла 6 ). Року 1768 через дорожнечу 
хліба гуральництво у винницях підманастирській та бородівській провадили 


*) Арх. П.-П. м-ря, 1102. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 2. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 14. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, ЗО, 783, 39, 42, 255. 5 ) Арх. П.-П. м-ря, 82. 

6 ) Арх. П.-П. м-ря, 436, 482, 488, 628. 



144 


Павло Федоренко 


тільки на 7 казанах. Жвавість господарчого життя в Петропавлівському ма~ 
настирі за архімандрита Давида відбилася й на гуральництві. 1770 року арх* 
Давид вимагав пояснінь, через що в підманастирській винниці горілку виро¬ 
блюють таку, що „у людей лучшая бьіваеть в-Ьдка та, изе которой горелка 
вьігоняется" 1 ). Скарбник Гаврило відповідає. По-перше, каже, „винниця 
весма ветхая, зимою оте сн'Ьгу, а л*Ьтоме оте дождя безмірная течь нечистая 
везд'Ь йдете, и ве ней колодязь завалился, ве коеме вода желта оте натопту 
свиного и когда наложать варе ве казана водьі для затору, — и каке заки¬ 
пите, то такая поверху п'Ьна зберется, каке л*Ьтоме на вод'Ь жабуринне бьі- 
ваетть, что и винники не могуть потрапить, каке затирать", „ке тому же 
и винникове стороннихе добрьіхе н^те да и не держатся, а свои хотя которіи 
и ум'Ьюте, да отговариваются незнаніеме и не хотяте добрую горілку давать". 
Ґрунтовно обміркувавши питання про гуральництво в цілому, старша братія 
остаточно зробила такий висновок, з яким погодивсь і архім. Давид. Досі вин¬ 
ниці були такі: в Ховзівці на 3 казани, в х. Бородівцї — 3 казани, під манасти- 
рем—3 казани, в Богданівці—2 казани. „И да будет тако: 1) в Баничахе состроить 
винокурню на 6 котлове, 2) ве Бородовк-Ь поставить еще другіе три котла, кото- 
рьіе перенести туда изе подмонастьірской винокурни, и будете таме шесть котлове. 

3) В Богдановк'Ь прибавить еще один котеле, чтобе бьіло таме три котла. 

4) Итак будете у насе винокуренньїхе котлове вс'Ьхе 15. 5) Подмонастьір- 
скую винокурню, яко негодную, истребить. 6) В Баницкую винокурню, когда 
она состроена совс'Ьме будет, перенесть котлове три из ховзовской винокурни, 
а пока та баницкая винокурня состроена будете, то в ховзовской горілку 
курить. 7) Понеже у нас теперь делается гор'Ьлка во вс'Ьхе винокурняхе на 
11 котлов, то надобно будете снарядить внов*Ь 4 котла, чтоб бьіло ихе вс'Ьхе 
числом 15". У контракті доглядача двох манастирських винниць за 1772 рік — 
баницької та бородівської — у цих двох винницях показано 12 казанів, що 
працюють 2 ). Року 1775 всі манастирські винниці, крім однієї бородівської, 
стоять пустками 3 ). Що винниці баницька та богданівська працювали мляво, це 
пояснюється, очевидячки, тим, що економії та млини постачали їм не досить 
хліба. Про це свідчить закуп жита в грудні 1775 року. Закуплено 500 чтв. 
жита на 550 карб., причому'закуп пояснювався тим, що хліб потрібний для 
манастирських винниць у с. Баничах, в с. Богданівці та в х. Бородівці 4 ). 

З цієї короткої історії про винниці Петропавлівського манастиря можна 
бачити, що гуральництво в манастирському господарстві мало велику вагу. 
Воно було постійне і поступінно розгорталося. Правда, зростання кривої, що 
свідчила про підвищення гуральницького виробництва, инколи знижувалося 
й винниці працювали замість 21 казана на 12 5 ), а иншими роками й нижче, 
але це залежало здебільшого від загальної господарчої кризи на Україні. 
Цікавий що-до цього момент це кінець п’ядесятих і початок шісдесятих років 
XVIII в. 1760 року 12.11 сотенна Глухівська канцелярія надіслала товаришеві 
Якову Малченкові інструкцію, складену на підставі гетьманських ордерів 


*) Арх. П.-П. м-ря, 744. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 922. 3 ) Арх. ГІ.-П. м-ря, 993, 998. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 1016. 5 ) Арх. П.-П. м-ря, 482. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


145 


1757 і 1759 років для реалізації в Глухівській сотні. В інструкції наказува¬ 
лося, з огляду на те, що ці ордери забороняли виробляти горілку всім „по- 
сполитского звання людям, как-то мещанам, посадским, раскольникам, мужи¬ 
кам, а особливо попам и всем прочим таким разночинцам, от которьіх службьі 
не происходит“, стежити: 1) щоб люди ці горілки не гнали, 2) щоб ті, хто має 
право гнати горілку, не скуповували хліб, спекулюючи на ньому. Для цього: 
а) взяти на облік усі казани по винницях, б) вимагати щоб показували власний, 
а не купований хліб; цей хліб списати і зробити кошторис за таким розра¬ 
хунком: на кожного їдця залишити на місяць дві мірки на харчування, на 
один-же винницький казан залишити для гуральництва 100 чтв. на рік. Коли-ж 
хліба виявиться більше, ніж за кошторисом, дозволити їм гнати горілку, вжи¬ 
ваючи тільки половину казанів, в) гулящі казани запечатати і доручити сотен¬ 
ному отаманові і ). Універсал Розумовського з 6.УІ.1761 року гуральництво 
не забороняв тільки духовним і світським особам власникам та козакам, що 
мали свої ґрунти й гаї, ці особи повинні були виробляти горілку з власного 
хліба, а не купованого; купецтву-ж і всьому посполитому люду й иншим забо¬ 
ронено було гнати горілку 2 ). Року 1765, 21.11 з оголошеного наказу Рум’ян- 
цева можна бачити, що з надісланих у грудні місяці 1764 року відомостей 
про ціни в торговлі виявилося, що „на У крайнє хлеб гораздо дороже от 
прежних времен продается“, що й тепер ціни на хліб зростають. Щоб припи¬ 
нити дорожнечу, вжито деяких заходів: місцями заборонено гнати горілку, 
хліб привозять з тих місць, де його є лишок. Рум’янцев наказує скрізь сте¬ 
жити, щоб універсал Розумовського з 6.VI 1761 року обов’язково переводили 
в життя 3 ). Ця низка заходів підкреслює одно: збільшуються ціни на хліб. 
Року 1759 недостача хліба в Стародубівському полку та в сотні Глухівській 
Ніженського полку пояснюється тим, що багато хліба попсувала сарана, 
зливи та град 1 ). Але це не головна причина. Є инші, ґрунтовніші причини, 
чом ціни збільшувалися. Крива зростання цін на жито в XVIII в. за діяграмою, 
наведеною у М. Е. Слабченка 5 ), точно відзначає момент, одзначений вище 
в нас на підставі даних архіву П.-П. м-ря про різке підвищення ціни на жито. 
Як можна бачити з наведених вище документів, сучасники помітили це явище 
й пояснювали його головним чином тим, що винокуріння на Україні стра¬ 
шенно поширилося. Цю думку сучасників, звичайно, треба брати на увагу, 
досліджуючи це питання. 

На гуральництві П.-П. м-ря загальна господарча криза на Україні по¬ 
значилася тим, що помітно зменшила дійові казани з 21 до 12. Про це свід¬ 
чить підписка, що її видано з П.-П. м-ря в грудні 1765 року. „Я, нижепод- 
писавшийся, даю сию значковому полку Н'Ьжинского товаришу Иосифу Мов- 
чану подписку в томь, что в винокурнях монастьіря нашего свято Петропав- 
ловского вь селах Баничах, Ховзовк'Ь и Подмонастьірской в сотне Глуховской 
имеючихся, в коих прежде курилось на 21, а ньіне по силе указа Малорос- 
сийской коллегии в разсуждении получаемого з 19 каменей мельничньїхь при- 


*) Арх. П.-П. м-ря, 311. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 482. 5 ) Арх. П.-П. м-ря, 482. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 342. 

5 ) Слабченко М. Е. Орган, хоз. Украиньї, т. III, стор. 98. 

Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


10 



146 


Павло Федоренко 


бели також и с пахотньїх поль хлі>ба, из. собственньїх монастьірских дров тое 
винокурение имеет до нового урожая на 12 котлов, и к оним винокурням по 
торгах хл'Ьба покупать от монастьіря не должен под опасением подлежащего 
штрафа“ 1 ). 

На вивченні одного з цікавих зламів економічної кривої України в XVIII в. 
я зупинивсь для того, щоб показати, як такі злами відбиваються на індиві¬ 
дуальних господарствах. Зрештою життєздатні організми пристосувалися до 
нових обставин. Таким організмом, безперечно, був і П.-П. м-р. Це й дає нам 
спромогу повторити, що хоча й були деякі зупинки, проте гуральництво в го¬ 
сподарчій системі П. П. м-ря це була тая галузь, що невпинно поширювалася. 

Як організовано було гуральництво, ми уявляємо так. Матеріял для гу¬ 
ральництва надходив з трьох джерел. На двох з них я вже зупинявсь, це 
хліб, що звозили його з манастирських ланів, і „розмір" з манастирських 
млинів. Так, напр., року 1775 видано до винниці бородівської борошна, що 
звезено з млинів та инших місць, 630 чтв. 2 мірки; року 1777 борошна й со¬ 
лоду 611 чтв. 2 мірки. Але цього хліба завсіди не вистарчало, або через те, 
що траплявсь недорід, або через те, що поширювалося гуральництво. Тоді 
вдаються до третього джерела — до купівлі хліба. Так було року 1775 2 ), 
коли закуплено для винокуріння 500 чтв. жита по 1 карб. — 1 карб. 10 коп. 
за четверть. 

Особливо багато довожувано хліба з усіх згаданих джерел „в новину" 
після того, як зібрано врожай. Тоді не тільки звожувано свій урожай і жваво 
працювали манастирські млини, відбираючи за мливо „розмір", але стягувано 
позички, що їх давали манастирським селянам „до новини". Це відразу відби¬ 
валося на праці винниць. „Курить оную горілку должен он Семен в обоих 
винокурнях баницкой и бородовской от сентября месяца до окончания марта 
на все 12 котлов неотменно; и от апреля до окончания августа на 6 котлов 
в обоих винокурнях" 3 ). 

Переходячи до питання про прибутковість гуральництва, слід на рахунок 
витрат на гуральництво віднести з самого початку витрати на робочу силу, 
тоб-то винокурів. У відомості на службовців, що служили року 1768 в підма- 
настирській винниці, де було три казани, записано три винники, тоб-то по 
одному на дійовий казан 4 ). Платню винникам, як про це свідчать шафарські 
реєстри, видавали „за чергу" виробленої горілки; „чергу-ж" рахували у 21 но- 
сатку. У шафарських реєстрах записувано це завсіди в стереотипній формі, 
напр.: „уплатиль за чергу бородовскому виннику Максиму денег 1 руб. 60 к.". 
Подібними до цього записами акуратно заповнено сторінки шафарських реє¬ 
стрів, починаючи з найдавнішого, що зберігсь (з 1720 року). Тут цікаво крім 
того те, що платня за чергу не змінялася протягом усього XVIII в.: вона 
дорівнює 8 злотим, або 1 карб. 60 коп. Свідчить це, звичайно, не про незмін¬ 
ність умов виробництва за цей час, а про те, що робочу силу, в тогочасних 
умовах, експлоатували і підприємець з цього боку зовсім не хотів підвищу¬ 
вати витрати на виробництво. Наймалися винники на хазяйських харчах.. 

А ) Арх к П.-П. м-ря, 432. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 1016. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря, 922. 4 ) Арх. П.-П. м-ря, 672. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


147 


У контрактах, що їх складали з старостами, які завідували винницями і всім 
господарством винниць, харчі зазначувано для нього, його жінки, двом 
винникам та свинареві що-місяця в такому розмірі: борошна житнього 1 чтв., 
круп 1 мірка, муки гречаної іу 2 — 2 мірки, соли 10 —12 х., олії 1 — І 1 /^ кварти, 
тарані 50 штук. Цю норму на 5 душ пропорційно зменшувано, коли зменшу¬ 
валося число робітників у звязку з скороченням дійових казанів у винниці. 
Крім платні грішми-та харчами, винники, за давнім звичаєм, отримували го¬ 
рілку (кварту від носатки) в такому порядку, що зазначений у контракті 
доглядача за манастирськими винницями 1772 року п. 7: „Из такого затиору 
(1 четв. ржи и 1 мерка солоду) должен он Семен брать горілки только 4 ве- 
дра государевьіх, а не больше; а сверх четьірех ведер идущую горілку отби- 
рать должен он Семен неотменно особливо, и из того остатка давать кварту 
винокурам, по давнему обьічаю, а не первака; остальное ж представлять 
в особливьіх суднах в монастьірь“ 1 ). Тут цікаве покликування на звичай, щоб 
підкреслити, що горілку винникам дається не кращу — первак, а гіршу. — До 
речи тут завважити, що за цілість майна відповідав староста з винниками. 
Коли року 1766, через необережність одного винника, згоріла баницька вин¬ 
ниця і запас хліба в 20 четвертей, то трьох винників покарано „в собор'Ь 
непоблажно плетьми", а хліб правлено з кожного по рівній частці; за погорі- 
,лий-же інвентар у головного винуватця, крім того, манастир забрав коня 
й корову, „дабьі монастирское добро все напрасно пропасть не могло" а ). 

До витрат на гуральництво слід віднести і ті грошові податки на користь 
скарбу, що їми було оподатковано гуральництво. „Показанщина" у полку Ні- 
женському 1724 року була по 1 карб. 20 к. — 1 карб. 50 к. од казана :і ), 
але в паперах П.-П. м-ря оподаткування з манастирських шинків та винниць 
скупчено в загальній сумі. Так, наприклад, за той самий 1724 рік „пошлинніе 
денги от шинков горелчаних отданіе изборщикам глуховским и показанщина 
от 6 казанов" визначено цифрою в 307 золотих. 1740 року відкупники Ні- 
женського полку видали манастиреві розписку в тому, що вони зобов'язуються 
з манастирських усіх шинків, а також за вісім винницьких казанів, стягти до 
військового скарбу всього 50 карбованців і більш нічого не вимагати 4 ). 

У багатьох прибуткових екстрактах манастирських шинків збереглися 
розрахунки собівартости та прибутковости винокуріння. Звичайно з четверти 
житнього борошна виганяли носатку горілки ь ). У контракті, складеному з до¬ 
глядачем манастирських винниць року 1772 в п. 6 зазначено: „как прежде 
сего, так и тепер должен он Семен давать в затіор на носатку горілки бо¬ 
рошна ржаного 1 четверть, а солоду 1 м'Ьрку" 6 ). У шафарських книгах ша- 
фаря Теофіла в екстракті за 1758 рік зазначено: „принято из палати молотого 
на винокурение борошна 262 четверти 4 м'Ьрки, вьїкурено из него 262 носатки 


] ) Арх. П.-П. м-ря, 922. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 488. 

3 ) Наук. Збірник, р. 1925, ст. 149. 4 ) Арх. П.-П. м-ря, 76, 85, 2. 

°) Носатка = півп’ята відра, тоб-то 4 і /2 відра = 45 відеркових кварт = 135 шинкових 
кварт. 1 відро — 10 кв. (відеркових). 1 відеркова кварта = 3 шинковим. Куфи та барила — посуд 
невизначеної місткости, рахували косатками або квартами. 

°) Арх. П.-П. м-ря, 922. 



148 


Павло Федоренко 


и пол“ *). Отож, із четверти жита викурювали носатку горілки. У манастир- 
ських винницях викурювано звичайно тільки „полугарну“ горілку. її тільки 
й пускали в продаж. Незначну частину її переганяли в горілку оковиту — 
(аяиа уііае) здебільшого на власні потреби, бо пускати її в продаж не було 
рації (1757 року кварта „полугарної“ коштувала 2 коп., а горілки — 8 коп.). 
В екстракті 1757 року додано такий розрахунок вартости й прибутковости 
винокуріння. На ярмарок, що відбувавсь на Петра 29.VI, видано на продаж 
шинкарям будиському та ховзівському дві куфи горілки. „В двох куфах шин¬ 
кових кварт явилось 1464 (не считая шинкарям отошедших), на носатки щи- 
тав, учинить една куфа 5 носаток, а друга в шесть и кварт ведерковьіх 10. 
На оніе две куфьі сойшло жита 11 четвертей — 5 р. 28 к., за дрова 2 р. 20 к., 
работники и посуда 3 р. ЗО к., харчи 77 коп., куфьі — 2 руб., итого вьібро- 
сивши Ц'Ьну гор'Ьлки 13 руб. 55 коп., прибели на оньїх двух куфах принято 
в казну монастьірскую 15 руб. 73 коп.“ 2 ), тоб-то вираховуючи відсотки 
з грошей, витрачених на виробництво, становитиме 116°/ 0 . А справді прибуток 
далеко більший, бо сюди не зараховано кварти, що дають шинкарям за працю: 
в даному випадку їм видано 102 кварти. Коли рахувати по тодішній продаж¬ 
ній ціні (2 коп. шинкова кварта), то це становитиме 2 карб. 4 коп., це й треба 
брати на увагу, вираховуючи прибутковість. Скільки-ж коштувала носатка 
викуреної горілки? В даному разі розраховували так: 1 четверть жита — 48 коп., 
дров на 20 коп. (5 возів дров по 4 коп.), робітники й посуд—ЗО коп., на 
харчі робітникам — 7 коп. Разом 1 карб. 5 коп. Із розрахунку виключив я, че¬ 
рез цілком зрозумілу причину, вартість двох куф. Отож собівартість носатки 
горілки — 1 карб. 5 коп. Щоб порівняти, ми маємо спромогу взяти той самий 
розрахунок вартости носатки,-але не з боку собівартости, а з боку прибутко¬ 
вости підприємства, не тіпітит’а, а оріітит’а. Року 1771 доглядач ховзів- 
ської винниці запитав манастир 3 ), чи багато можна взяти з підданця мана- 
стирського Лазутченка, що „на домовую свою нужду в винокурне ховзовской 
вьїкурил сивухи две носатки из своего борошна". Обміркувавши це запитання 
старша братія ухвалила брати від носатки: за дрова ЗО коп. (6 возів по 5 коп.) 
винникам 20 коп., за казани ЗО коп., на харчі винникам 20 коп. Разом один 
карб, од носатки. Щоб порівняти виробничий тіпітит з прибутковим оріі- 
тит’ом, треба з першого стовпчика відкинути вартість зерна, тоді залишаються 
величини для порівняння — 57 коп. та 1 карб. Навіть за цих умов, коли ви¬ 
трати на кожну статтю перебільшено, кожна носатка дає чималий прибуток. 
Звичайно за наймінливішу величину з усіх показаних треба вважати ціну на хліб. 
Від цього й залежала найбільше прибутковість у гуральництві. Конкуренція 
в царині гуральництва та шинкування була надзвичайно велика, дарма‘ : що 
в володіннях вотчини був монопольний продаж горілки і цілком зрозуміло, що 
пропорційного співвідношення між цінами на хліб та цінами на горілку не було. 
Через те, коли ціни на хліб підвищувалися, то й гуральництво давало меншу 
вигоду. Спекулювати-ж на якості продукта можна було, певною мірою, не ри¬ 
скуючи. В моменти, коли хліб був найдорожчий, було вигідніше винокуріння 


*) Арх. П.-П. м-ря, 277, 995. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 192. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 799. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


149 


зменшити, а то й зовсім припинити, щоб, не перероблюючи хліба, добре його 
продати. Так року 1771, коли ціни на хліб у воронізькій сотні підскочили да 

2 карб. 40 коп. за четверть (1757 року — 48 коп.), то винокуріння в Богда- 
нівці припинили, а розмір, що отримували з богданівського млина, вирішили 
продавати 1 ). 

Вираховуючи прибутковість, що її одержували від гуральництва, не слід 
забувати про утилізацію відкидів гуральництва, тоб-то браги. Утилізували її 
двома способами: частину браги продавали, частину використовували в госпо¬ 
дарстві при винниці. Із звідомлення 2 ), що збереглося за 1775 рік, про видачу 
браги з богданівської винниці, ми бачимо, що брагу видавали 11 богданівським 
обивателям за час з 15 листопада до Великодня на таких умовах: вранці 
і ввечері по дві відрі — 1 карб, (за ввесь зазначений період), по дві відрі на 
день — 50 коп. і т. инш. Разом уторговано за брагу за цей час 7 карб. 23 коп. 

Крім цього брагу утилізували при винниці в господарстві, переважно, на 
вигодовування свиней. Контракт з доглядачем манастирських винниць у Ба- 
ничах і Бородівці на 1772 рік у п. 16 обумовлює: „с кабанами сажовими по¬ 
ступать ему Семену так: закидать всегда при обоих винокурнях вдруг по 
10 кабанов и кормить как найприлежн-Ье через три м-Ьсяца, а по прошествии 
трех м^сяцей и забить всйх вдруг и представить в монастьірь, а на то міісто 
опять закинуть то же число, и так в год должен он из обоих винокурень дать 
80 кабанов кормлених" 3 ). Це, звичайно, ідеал, що змалював отець економ, 
додержуючи принципу НОГТа. Навсправжки здійснювано це не так плавко. 
Але свинарство при винницях не переводилося й досягало инколи як 
до маштабу зазначеного господарства чималих розмірів. Так, опис майна ба- 
ницького манастирського двірця 1765 року свідчить, що при винниці було 
свиней надвірних 45 штук і в сажу 7 штук. У винниці підманастирській 
1767 року було старих свиней 45 та підсвинків 21, при бородівській винниці 
тоді-ж старих 27, підсвинків 10, поросят 24. Року 1775 з бородівської винниці 
маємо такі відомості. „Принято мною, старостою бородовским, по наличной 
описЬ свиней а именно: сажовьіх кабанов —10, старьіх надворньїх — 55, по¬ 
росят болших — 22, мальїх — 6, итого 93. С оньїх в расход'Ь: убито сажовьіх 
кабанов — 21, надворньїх 5, издохло старих 2, поросят болших битьіх 3, ма¬ 
лих битьіх 29, отослано в Баничи старих надворньїх 24, подсвинков 11". При 
винниці в Будищах року 1785: надвірних свиней 55 штук, сажових 13, під¬ 
свинків—18, сосунців —14, поросят малих 13. Разом 113 штук. Є відомості 

3 ховзівської винниці. Так, року 1768 соборна братія ухвалила, щоб краще 
використати брагу, хоча її й продавали людям, купити для годівлі у ховзїв- 
ській винниці свиней на ЗО карбованців (ціна надвірної свині — близько 
1 карб.) 4 ). 

Вираховуючи прибутковість гуральництва, треба також одзначити й при¬ 
буток, що його здобували від „чужбини", тоб-то від тієї горілки, що її вику¬ 
рювали приватні особи в манастирських винницях. Попереду я вже був навів 


0 Арх. П.-П. м-ря, 783. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 995. ") Арх. П.-ІТ. м-ря, 922. 
4 ) Арх. П.-П. м-ря, 436, 561, 1250, 579, 988. 



150 


Павло Федоренко 


розрахунок прибутковости від „чужбини**. В архівних документах є натяки 
на це ‘), але немає спромоги простежити систематично прибутковість од цієї 
галузи. Почасти це залежало й від того, що прибуток од „чужбини** вносили 
то в манастирський скарб, то в „кружку 4 * на братерський поділ. 

Розміри гуральництва П.-П. м-ря можна окреслити тільки приблизно. 
За орієнтувальну цифру можна було-б уважати норму, що її визначила Глу- 
хівська сотенна канцелярія в інструкції 1766 року товаришеві Малченкові: 
покласти на один казан винницький 100 четвертей жита на цілий рік. Знаючи 
число дійових казанів у даний момент і те, що з четверта жита викурювали 
пересічно 4 — 47*2 відрі (носатку) горілки, розвязати цю аритметичну завдачу 
можна, без труднощів. Але ці пересічні цифри були трохи не подібні до дій¬ 
сних. Отож, напр., бородівська винниця з вересня 1775 року до жовтня 
1776 року з 630 четвертей 2 мірок викурила 1994 відрі (тут на носатку при¬ 
падає 9— 10 мірок), за 1777 рік з 611 четвертей 2 мірок викурено 1724 відрі 2 ). 
Отож на кожен казан (а їх було шестеро) припала приблизно зазначена вище 
норма, але добуток горілки менший за пересічний. Точніш розміри гуральництва 
можна визначити лиш у частині, що давала прибуток, тоб-то виключаючи 
з розрахунків горілку, котра йшла на манастирські потреби, що за них точ¬ 
них відомостей у нас немає. В екстрактах прибутків з шинків манастирських 
показане таке число горілки, що прибувала в шинки з манастирських винниць: 

1757 рік — 1785 відер. 

1758 рік —1327 відер. (Немає відомостей про горілку, що продали на ярмарку;. 

1757 року там було продано 150 від.). 

1759 рік — 1201 відро. (В реєстрі значиться багато перепроданої горілки). 

1760 рік — 1986 від. 

1770 рік — 1963 від. 

1777 рік — 5157 від. :і ). 

З усього вищесказаного видко, що гуральництво це-ж була найприбутко- 
віша галузь у манастирському господарстві. Разом з тим у системі манастир- 
ського господарства воно єсть та галузь, що надавала єдність виучуваному 
типу господарства. Вона з'єднувала в одно ціле різні галузі: млини й сільське 
господарство, харчувала своїми соками винниці; брагу з винниць витрачали 
на годування волів та корів і вигодовування свиней; горілка обумовлювала 
існування цілої низки манастирських шинків. 

X. 

З манастирських винниць горілка йшла до манастирських шинків. Ціла 
низка їх була розкинута в володіннях Петропавлівського манастиря. Це було 
ловко сплетене павутиння. Містилися вони на людних дорогах або шляхах, 
так, наприклад, в’язонський по Путивельському шляху, „где случаем проезжают 
и большие господа, чрез какие проездьі бьівает немалая прибьіль святой оби~ 


*) Арх. П.-П. м-ря, 995, 799. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 998. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря, 192, 1025. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


151 


тели" *), або холопківський на тому-ж шляху, чи засеймський, що коло Му- 
тинського перевозу. Ці шинки розраховані були на випадкових, але певних 
одвідувачів і на влучне використання моменту. Один з таких, влучно викори¬ 
станих моментів, зазначено в доповіді скарбника з 19. IX. 1770 року про ремонт 
мутинських шинків: „для лучшего приращения монастьірской казньї, понеже 
теперь военное время и к армии со всякими припасьі многие люди приезжают, 
и надежно, что немалой там теперь исход горілки будет“, або як м’якше 
висловлюється арх. Давид: „чтоб в них можно бьіло монастьірскую горілку 
продавать, а подорожним людям согреться и опочить" 2 ). Але правдиво, що 
найбільше споживали горілку місцеві люди. У кожному манастирському селі 
був шинок, а в деяких і по 2 і більше (Ховзівка, Холопків), і вони обслу¬ 
говували потреби манастирських підданців. Манастир пильно стежив за тим, 
щоб ніхто не вдерся в його володіння і не продавав горілки в його вотчинах. 
Боротьба з конкурентами провадилася досить енергійно. В архіві П.-П. м-ря 
збереглися справочні копії наказу Військової Генеральної канцелярії полков¬ 
никам Ніженському та Прилуцькому з старшиною, з 31 березня 1739 року 3 ). 
Наказ виданий на скаргу архімандрита завідателя Гамаліївського манастиря 
Софронії Мигалевича: йому доносили манастирські прикажчики з манастир¬ 
ських маєтностей, які належали до Ніженського й Прилуцького полків, що 
різного звання люди й козаки в цих маєтностях продають горілку, „отчего 
чинится обители святой в доходах приналежащих препятствие и немалая 
убьіль". Тому що за довідкою в генеральній військовій канцелярії виявилося, 
що грамотою Петра І до гетьмана Скоропадського з 28.ІІІ.1721 року звелено 
в Малій Росії полковникам та старшині горілку свою та шинки мати тільки 
у власних маєтках і дворах (а козакам кожному шинкувати тільки у власних 
будинках, заплативши покуховне), — військова генеральна канцелярія 31.III 
1739 року видає наказа, яким запропоновано полковникам Ніженському та 
Прилуцькому, а також полковій старшині, сотникам і всім у маєтках Гамаліїв¬ 
ського манастиря шинків не держати і горілки на продаж не возити („кроме 
казаков тамо жительствующих, коим в собственньїх своих домах и собствен- 
ную свою горілку, заплати покуховньїе деньги, шинковать позволяется"). 
Копія цього наказу єсть, як довідка, при багатьох спробах манастиря припи¬ 
нити офіційним шляхом незаконний продаж горілки. Отож, напр., 20.ІХ.1771 року 
скарбник Петропавлівського манастиря надіслав до правління манастиря до¬ 
відку, хто з сторонніх та мешканців з козаків, яким наказ забороняє шинку¬ 
вати, продають горілку в манастирських селах. З довідки виявилося: у с. Ба- 
ничах шинкує підсусідок пані Гудовички, що привозить панську горілку 
з с. Викторова. В с. Холопкові в хатах своїх шинкують купованою горілкою 
козаки Степан Зенченко та Степан Дарченко. Собором ухвалили: „на подсу- 
с'Ьдка Гудовичевого писать от монастиря до Гудовичовой... на козаков холоп- 
ковских подать прошение в сотенную канцелярию, чтоб оньїм козакам, кой 


*) Арх. П.-П. м-ря, 892. 
2 ) Арх. П.-П. м-ря, 778. 
у ) Арх. П.-П. м-ря, 111. 



152 


Павло Федоренко 


своих винокурень не им'Ьют, ордером запрещено бьіло в домах своих шинко* 
вать, а будьі сотенная канцелярия не учинит запрещения и оболш шинковать 
будут, то у таких самоволцов забирать горілку в монастирь“ 1 ). З конку¬ 
рентів найбільше клопоту завдали „святой обители" козаки, що з ними у ма- 
настиря була жорстока боротьба, — горілку в таких випадках здебільшого без 
усяких балачок „у таких самоволцов" забирали до манастиря 2 ). Під виглядом 
козачої в шинках козаків продавалася горілка і козачої старшини. Що-до 
цього доволі прозорий лист сотника Глухівського Демка Туранського. Він 
звертається до манастиря з проханням повернути козакові Миронові Ахунчен- 
кові, що незаконно шинкував горілкою в с. Будищах, барило, у якому була 
„носатка" горілки, заграбоване в його з наказу манастиря, бо він „не знав", 
що не можна продавати не свою горілку 3 ). Це що-до незаконних конкурен¬ 
тів. З законними-ж боротися було несила, коли вони горілку гнали в своїх 
винницях і продавали в своїх хатах. 1772 року наглядач за манастирськими 
винницями рапортував, хто з козаків у вотчинах манастирських має свої вин¬ 
ниці й шинки: в с. Ховзівці — 1 козача, в д. Ротівці — 1 панська, в Бани- 
чах — 2 козачих, в Холопкові — 1 козача 4 ). Шинків більше, бо є частина 
незаконних. Конкуренти завдавали багато шкоди манастирському шинкуванню, 
бо продавали горілку далеко кращу і на вигідніших умовах. Що-до поганої 
якости манастирської горілки — є в документах багацько вказівок. Вище я по¬ 
давав свідчення архімандрита Давида про горілку з підманастирської винниці 
(с. 144). Там були причини чисто технічного порядку: погана колодязь, стара 
винниця. Проте зазначали й инше: чужі винники не держаться (погані умови), 
а свої не хочуть. Але крім цього тут мало місце й зловживання. Перш ніж 
потрапити до рук споживача, горілка в манастирському господарстві перехо¬ 
дила через кілька рук: старости, „питейного шафара", шинкаря. Розмішували 
її водою безсовісно. Доволі соковиту ілюстрацію до цього ми знаходимо 
в екстракті з книги різних „питейньїх шафарей" за 1777 рік 5 ). 7 липня 
шафар Родивон передав шафареві Іванові 539 в. 7 7 /іг кв., до 12 липня одер¬ 
жано з винниць 16 в. 7 кв. Горілки таким чином набралося 556 в. 4 7 /і2 кв., 
з цього числа видано в шинки й на ключню 31 в. 7*/з кв., тоб-то залишилося 
524 в. 7 і /4 кв., а передав він другому шафареві єрод. Олександрові 527 в. 6 кв., 
тоб-то всього на якихось трі відрі більше. Тут різниця невелика, та й ша- 
фарював він не довго — всього 5 день. Але дальший „питейний шафар" 
єрод. Олександер за місяць шафарства розмахнувсь ширше. Одержав він од 
шафаря Івана 527 в. 6 кв., за час його шафарювання надійшло з винниць 
402 в. 474 кв. З загальної суми в 930 в. 74 кв. видав він у шинки та в ключню 
455 в. 37і2 кв., залишилося 474 в. 6 2 /з кв., а дальшому^ шафареві Корнієві 
передав 557 в. 5 7 /і* 2 кв. Звідкілясь узявся лишок 83 в., в акті він зветься 
„Александриной безпутной излишностью". Звичайно, не краще було і з шин- 


*) Арх. П.-П. м-ря. 894. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 270, 111. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря, 111. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 894. 

°) Арх. П.-П. м-ря, 1025. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 153 

карями. Цілком зрозуміло, через що козачі винниці мали змогу постачати 
кращий продукт. Але крім того умови постачання селянству горілки з ко¬ 
зачих винниць були для них зручніші: вони одержували горілку за хліб зараз- 
таки і в борг до новини, звичайно, за певний відсоток. Одержували вони го¬ 
рілку і за дрова, причому дрова ці вони рубали в манастирському лісі: ма- 
настир тут втрачав удвоє. Архів переповнюється справами про те, що мана- 
стирські підданці самовільно порубали манастирські гаї, постачали ними „ви- 
нокурни, состоящие во влад*Ьнии монастьірском козатчих и протчих владель- 
цев" 1 ). Щоб припинити поруби у манастирських вотчинах, манастир призначає 
особливих фіскалів, з війтів манастирських вотчин відбирали підписки про 
пильний догляд, винних сікли різками й штрафували (за віз дров, що кошту¬ 
вав тоді 5 — 6 коп., брали 1 карб, штрафу). Всі ці засоби, звичайно, допо¬ 
магали мало, і в документах дуже часто подибуємо скарги на те, „что в шин¬ 
ках монастьірских за долговременною простойкою горілка не сходит, из чего 
немалой в обители происходит ущерб" 2 ). Щоб збути горілку, що вже за¬ 
стоялася та була невисокої вартости, доводилося вживати до своїх підданців 
і примус. 1775 року 3 ) старша братія звернулася до адміністратора Петро- 
павлівського манастиря єромонаха Лукіяна, з огляду на те, що горілку в ма¬ 
настирських шинках продають мляво, а підданці манастирські горілку вважають 
за краще купувати у козаків, прохати примусово роздати горілку з мана¬ 
стирських винниць, крім шинків „на подданньїх монастьірских надежньїх людей, 
им'Ьющих в себе достаточньїй грунт и прочое по ц'Ьн'Ь всякое ведерко той, 
як и в шинках; а кой в том ненадежньї и не имеют в себе против прочиих 
достаточного как грунта, так и прочаго, тем чрез войтов приказать письменно, 
дабьі они мимо монастьірскую в шинках имеючуюся горілку в козачих домах 
и в прочих містах не брали". Єромонах Лукіян наклав таку резолюцію: „де- 
лать по сему. Определив, кто зараз не в состоянии уплачивать денег, срок 
без всякой отговорки. Впредь же во всяких оказиях таковьім же образом 
раздавать". Тут-же додається список надійніших ґрунтових і півґрунтових 
селян. У Будищах — 13, Ховзівці — 14, Мацькові —15, В’язонці — 12, Ротівці— 
11, Баничах — 20, Холопкові — 37, Черневі — 18. Так точилася боротьба за 
споживача. 

Не вважаючи на всі несприятливі умови цієї боротьби, шинкування було 
найкориснішим манастирським заповзяттям. Починаючи з 1723 року, збере¬ 
глося до десятьох екстрактів прибутків з манастирських шинків у скарбничих 
книгах Петропавлівського манастиря. Деякі з них дають вичерпливу картину 
шинкування. 

За вийнятком шинків у Мутині та Богданівці, що про них відомості 
уривчасті і несистематичні, в усіх вотчинах Петропавлівського манастиря про¬ 
тягом XVIII в. шинки стоять у певних звиклих місцях. Кількість шинків хи¬ 
тається від 9 до 16. 


*) Арх. П.-П. м-ря, 1088, 746. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 894. 

3 ) Арх. П.-П. м-ря, 980. 



154 


Павло Федоренко 


ВІДОМОСТІ ПРО ЧИСЛО ШИНКІВ ЗА РОКИ: 



1723 

1725 

1734 

1757 

1758 

1759 

» 

1760 

1770 

Холопків. 

1 я 

я 

1 

1 

2 

3 

3 

5 

2 

Буди ще. 

§1 * 
а я 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

Слобідка. 

1 . н 

1 “3 

а о 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

Ховзівка. 

1 «3 я 

я о 
„ я СЧ 

1 

1 

1 

1 

3 

1 

2 

В’язонка ...... ...... 

1 3^ 

о н 

1 

1 

1 

1 

1 

2 

1 

Бородівка . 

2 я 
я а 
Я 5 

<и я 

1 

1 

' 1 

1 

1 

1 

1 

Ротівха . . 

зі 2 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

Мацків .. 

І О 

111 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

Баничі. 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

Чернев ... . 

8 § 

Я Я 

X 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

1 

Мутин ............. 

Я д 

я н 

3 2 



— 


1 

1 

1 

Богданівка .. 

>> 


1 



— 



Разом . . . 

9 

10 

11 

11 

12 

15 

16 

13 


ВІДОМОСТІ ПРО ПРИБУТОК З ШИНКІВ. 

1723 року 1 ) з 9 шинків за горілку 5739 зл. 7 шаг., за пиво 147 зол. (ціною по 3 —4 к. за 
шинк. кварт.), разом 5886 зол. 7 шаг., або 1177 карб. 34 коп. 

1725 року 2 ) з 10 шинків вторговано за горілку 4345 зол. 7 шаг., за пиво 71 зол., разом 
4416 зол. 7 шаг., або в карбованцях 883 карб. 34 коп. 

1757 року в ) з 11 шинків одержано за манастирську горілку 


(по ціні 2 коп. за кварту). 

624 карб. 

12 

коп. 

за перекуплену горілку (по 2 коп. за кварту) . 

298 „ 

13 

99 

за горілку що продали на ярмарку (по 2 к. за 
кварту).... 

59 „ 

96 

п 

за вишневу наливку на тому-ж ярмарку . . . 

21 „ 

17 

„ 

за мед (3 коп. шинк. кварта). 

121 „ 

38 

V 

Разом .... 

1124 „ 

16 

п 

Чистий прибуток такий: манастирська горілка ....... 

369 карб. 60 

КОП. 

перепродана горілка ....... 

97 „ 

10 

)У 

за мед. 

52 „ 

06 

» 

Разом .... 

518 . 

76 

п 

1758 року 4 ) з 12 шинків за манастирську горілку вторго¬ 
вано (2 коп. за шинкарську кварту) . . . . . 

722 карб. 34 

КОП. 


2 ) Арх. П.-П. м-ря, 2. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 9. 
в ) Арх. П.-П. м-ря, 192. 4 ) Арх. П.-П. м-ря, 260. 























З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


155 


за горілку, що продали на ярмарку по різних 

шинках... ЗО карб. 08 коп. 

за мед, що продали з шинків, і од продажу 

воску . .. 28 „ 67 „ 

від продажу горілки носатками у дворці Боро- 

дівському. 31 „ — „ 

од продажу купленої горілки. 354 „ 34 „ 


Разом .... 1166 „ 43 „ 

ПРИМІТКА. Горілки покуплено 20 куф за 260 карб., перепродано за 354 карб. 
34 коп., одержано прибутку 94 карб. 34 коп. 

1759 року*) з 15 шинків уторговано за манастирську го¬ 
рілку (по ціні 2 коп. за шинкарську кварту) . 643 карб. 84 коп. 
за горілку, що продали на ярмарку по різних 


шинках ... 22 „ 26 „ 

від продажу меду. 14 „ 64 „ 

від продажу купленої горілки .. 586 „ 62 „ 

Разом .... 1267 „ 36 „ 

1760 року 2 ) з 16 шинків од продажу манастирської горілки ' 

(по ціні 2 коп. за шинкарську кварту) .... 1083 карб. ЗО коп. 

від продажу меду .. 37 „ 74 „ 

від продажу горілки на ярмарку . 31 „ 50 „ 

від продажу купленої горілки .. 388 „ 45 

Разом .... 1540 „ 99 „ 


1762 року 3 ) з різних шинків уторговано за горілку, що 
вигнали по манастирських винницях з мана¬ 
стирського хліба і за куплену горілку . . . 941 карб. 70 коп. 
від продажу горілки і вишнівки на ярмарку . 81 „ 96 „ 

від продажу меду по шинках .. 88 „ 69 „ 

Разом .... 1112 „ 35 „ 

1770 року 4 ) з 13 шинків уторговано (по ціні 3 коп. за 
шинкарську кварту, бо 1772 року відрова кварта 


горілки — 9 коп., значить шинкова — 9:3 — 3°). . 1651 карб. 25 коп. 

1779 р. з питейних зборів. 3433 „ 48 2 /4 „ 

1780 „ „ „ „ . ... 4092 „ 54„ 

1781 „ „ „ .... 3345 „ 29 „ 

1782 „ „ „ „ .. 3597 „ 39 „ 

1783 „ „ „ „ .3111 „ 06 3 / 4 „ “) 


З цієї таблиці, що охоплює період з 1723 до 1783 року, ми бачимо, що 
шинкування зростає без перерви, рівнобіжно з розвитком гуральництва. Але 
навіть і тоді, коли в гуральницьких справах помічаються перебої, то це знач¬ 
ною мірою не відбивається на шинкуванні: манастир купує сторонню горілку 
і продає в своїх шинках. Виторг од купленої горілки становить приблизно 
25 — 30% од загальної суми, що вторговують за горілку. Прибуток од купле¬ 
ної горілки хитається залежно від випадку й щастя, од ЗО — 47% на витра¬ 
чений капітал. Таким чином куплена горілка—в ті роки, коли манастирські 
винниці не мали змоги через ті чи инші причини обслуговувати цілком свої 
шинки — була рішучим допомічним засобом. 

0 Арх. П.-П. м-ря, 278. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 290. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 255. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 808. 5 ) Арх. П.-П. м-ря, 922. °) Арх. П.-П. м-ря, 1234. 



















156 


Павло Федоренко 


Щоб ясно уявити собі, яке місце займала „питейна справа" серед инших 
прибуткових статтів, досить проглянути таку таблицю прибутку за п'ять років, 
що зложена в вигляді екстракта із прошнурованих книг Петропавлівського 
манастиря за п’ятиріччя 1779 —1785 рр. 


Прибуток 

1779 

1780 

1781 

1782 

1783 

Разом 

Карб. 

К. 

Карб. 

К. 

Карб. 

К. 

Карб. 

К. 

Карб. 

К. 

Карб. 

К. 

3 „питейних зборів" • . 

3433 

48 2 / 4 

4092 

54 2 /4 

3345 

29 

3597 

39 

3111 

06% 

17579 

77 3 /4 

3 економії. 

577 

14 

221 

39 

250 

5474 

487 

72 

229 

66 

1766 

45'/4 

Од Мутинського пере- 
возу.. . . 

612 

49 

591 

50 

661 

65 

573 

03 2 / 4 

574 

« 

3013 

10*/4 

Од молебнів за соро¬ 
коусти та свічки . . . 

35 

60 2 /< 

96 

76 

31 

05 

96 

05 2 /4 

53 

26 

312 

73 

Разом . . . 

4658 

72 

5002 

19 2 / 4 

4288 

53‘/4 

4754 

20 

1 

3968 4Р/4 

1 

22672 

6‘/4 


При цьому треба пам'ятати, що в грошовий прибуток у скарбничі книги 
не записували горілку, яка йшла на щоденний вжиток. Окрім того, у всіх ві¬ 
домостях на прибуток внесено тільки суму, одержану від шинкаря, але не 
враховано горілку, що відходила, як платня шинкареві. Звичайно шинкареві 
відходила п’ятнацята кварта. 

XI. 

„Близь оного монастьіря вь л^су бьіваеть ярманокь іюня 29 вь день свя- 
тьіхь апостолі» Петра и Павла. Собираются на оньїй изь Путивля и изь Глухова 
сь красньїмь мелочньїмь товаромьиизь гарячимь изь Глухова виномь, изь окре- 
стньїхь селі» Ховзовки, Волокитина, Ротовки, Кочергь, Холопкова, деревни 
Будищь и изь великоросейскихь сель со скотомь" 1 ). Ярмарок цей був для мана¬ 
стиря великою подією, і манастир починав готуватися до неї за місяць. Од старшої 
братії до архімандрита надходило прохання завчасно призначити на ярмарок 
з певної братії „вьіезжого" для збору, „базарного" для розбору торгових непо¬ 
розумінь і писаря для писання 2 ). На ярмарок року 1756 було призначено цілу 
експедицію: єромонаха Георгія — скарбника й писаря, монаха Родивона — си¬ 
діти на базарі в будці, збирати й записувати гроші, єродиякона Сидора — клю¬ 
чаря та ченця Антонія — уставника з допомічними до них „в обережность тех 
собираемьіх доходов людьми" до збору грошей уже з 27 червня з шинкових 
будок 3 ). На збирання ярмаркового у манастиря не було ані універсалів, ані 
грамот. Збирачі скарбу військового звичайним шляхом збирали ярмаркове 4 ), 


*) Черн. музей. Описаніе Новг.-ОЬв. нам’Ьстничества. 6, т. II. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 870. у ) Арх. П.-П. м-ря, 175. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 143. — Чтен. вь общ. ист. и древн. росс. 1884, кн. II, ст. 9. 






З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


157 


але рівнобіжно і манастир під тим чи иншим виглядом заробляв у цей „все- 
радостньїй праздникть“. У доповідях архімандриту прямо зазначується, що збір 
провадиться за поруб манастирської пущі і за місця, з яких „они будут себе 
корьість получать“. На запитання сотенної Глухівської канцелярії про ярмар¬ 
кове— манастир висловлюється трохи обережно: „По единождьі в год месяцю 
июня к 29 числу на праздник святих верховних апостол Петра и Павла от 
сежжающагося народа для торгов с разньїми сестньїми и питейньїми припаси 
(с коих особливо в скарб войсковій зборщиками собирано) а что своє таковіе 
торговьіе и протчие сежжіе люде доволство им'Ьли с монастьірской землі* для 
скота корм и для себе употреблением на будки и на огневище л'Ьса, т*Ь доб- 
роволним подаяніем в моиастирь плачивали, коего сбору денгами повсягодно 
в казну монкую приходило по сту двадцать и до полтора ста рублей“ 1 ). 
Тут підкреслено добровільність збору і не згадано про плату за місця, що 
про ню згадувано вище. Річ у тім, що манастир, не маючи права збирати 
ярмаркове, инколи робив більше, ніж добровільне збирання за користування 
манастирською пущею. Тут характерна справа 1765 року, що збереглася 
в формі листа від власника м. Янполя Неплюєва до архімандрита Петропав- 
лівського манастиря. Двоє підданців Неплюєва Гаврило Порховатий та Іван 
Савченко з товаришами привезли на ярмарок на продаж 46 бочок дьогтю. 
Манастирські збирачі з них взяли „ярманкових“ грошей 92 коп., по 2 коп. 
з кожної бочки, на що є й квитанції від манастиря. З привезеного дьогтю 
вони „вишинковали в роздробь" одну бочку, за яку ярмаркових заплатили 
манастиреві 10 коп. Але і за той дьоготь, що не продали, манастирський економ 
вимагав теж по 10 коп. від кожної бочки. Янпільці „представляли, что з не- 
проданного дегтю не доводится денег требовать, яко и негде такового непо¬ 
рядку в малоросейских местах не бьівает“, але економ „заарестовал бьіло 
перв-Ье двоє лошадей, кой в монастирі чрез сутки без отдачи состояли“, потім 
коні їм повернули, але „заграбьіли занапрасне дегтю смоли бочокт» болших'ь 
дв'Ь, коим цена восем'ь рублеві. Через це саме вони прожили в манастирі 
зайвих двоє днів і витратили на харч 19 коням 1 карб. 20 коп. і на харчу¬ 
вання 16 чоловіка—1 карб. 50 коп., усього-ж їм збитку, додаючи і дурно 
загублений для господарства час, вони мали 3 карб. 20 коп., а з бочками 
13 карб. 90 коп. 2 ). Тут усе характерно, починаючи з „заграбування", як 
методи стягати ярмаркове! Але для нас тут цікаво констатувати факт, що 
манастир стягав ті гроші, які звичайно збирали до військового скарбу. Розмір 
ярмаркового, що стягав манастир, у вищезазначеному документі 1775 року 3 ) 
визначається в сумі 3 20 —150 карб. 1746 року ярмарковий збір становить 
77 карб. 76 коп. 4 ). 1768 року — „уездное с трактова за квитки, яко и по- 
стоялое по давнему обьїкновению за места от будок и со всякого промьіслу 
ЗО руб. и 60 коп.“ 5 ). Ярмаркові гроші здебільшого поділяли поміж братією, 
через що в скарбничі реєстри на прибуток вони звичайно не вписані, ось чому 
за пересічну цифру без особливої хиби можна взяти 120 —150 карбованців. 


*) Арх. П.-П. м-ря, 143. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 457. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 143. 
4 ) Арх. П.-П. м-ря, 106. 5 ) Арх. П.-П. м-ря, 635. 



158 


Павло Федоренко 


Прибутки від ярмарку цими зборами не вичерпувалися. В храмове свято 
сходилося багато людей, що приходили на храм помолитися, а потім випити. 
Року 1777 за свічки, ладон, молебні, панахиди та з карнавки зібрано 24 карб. 
16 коп. і ). У цей урочистий день жваво одбувавсь торг по манастирських 
шинках, що стояли по дорогах до манастиря. Перед тим туди підвозили го¬ 
рілку у запас, а на ярмарку крім горілки манастир торгував медом та виш¬ 
нівкою. Так року 1762 з ярмарку в Петропавлівському за вшинковану горілку 

та вишнівку на прибутку значиться 81 карб. 96 коп. 2 ). 1757 року за горілку 

та вишнівку — 81 карб. 13 коп., 1758 року — ЗО карб. 8 коп., 1760 року — 

25 карб. 62 коп., 1759 року — 22 карб. 26 коп. 

XII. 

Мутинський перевіз на р. Сейму давав манастиреві чималий прибуток, 
проте завдавав манастиреві багато й клопоту. Він знаходивсь на поштовому 
тракті Глухів—Конотіп—Полтава, Глухів—Конотіп—Переяслав 8 ). Тут увесь 
час проїздили кур’єри на південь. До Глухова, як до адміністративного осе¬ 
редку, їхали валками, везучи різні продукти з околиць. Проходило військо, 
инколи припиняючи звичайний рух на декілька день. Щоб прискорити пере¬ 
праву, бувало частину війська направляли до иншого перевозу — любитов- 
ського, а инколи приганяли спеціяльні порони з Любитова та инших місць 
до Мутина, як це було, напр., року 1775, коли до двох манастирських поронів 
приєднали ще 3 чужих 4 ). Через Мутинський порон їздили і жолдаки, що 
поверталися додому після вартування в Глухові 5 ). Про їхні бешкети, що 
часто закінчувалися вбивством перевізників, збереглося чимало матеріялів 
у манастирському архіві °). Все це йшло тільки на збиток манастиреві, бо 
всі ці категорії осіб грошей за перевіз не платили, силували перевозити не¬ 
гайно, чинили надсильство, то-що. Багато клопоту, а разом з тим, при мотор¬ 
ності й непохитності доглядача й поронників, і великий прибуток був од ва¬ 
лок, що їхали з крамом та продуктами і належали старшині. Нарешті, певні 
гроші були від купців, що в великому числі проїздили в своїх торговельних 
справах, особливо на ярмарки до Глухова, Воронежа, Кролевця, Путивля, 
Ромна та Полтави. 

За П.-П. манастирем мутинський перевіз був закріплений універсалом 
Многогрішного 9. III. 1669 року і не один раз підтверджувався царськими гра¬ 
мотами та гетьманськими універсалами. З давніх давен інтереси владущих 
груп людности України стикалися на об'єктах експлоатації. Стикалися вони 
й на мутинському перевозі. Цікаві моменти цих сутичок, відзначені в універ¬ 
салах, грамотах та наказах. Отож, року 1707 Мазепа наказує в. тов. Андрієві 
Лизогубові закрити перевіз на р. Сейму між с.с. Каменем та Хижками, що він 


*) Арх. П.-П. м-ря, 1069. 2 ) Арх. П -П. м-ря, 255. 

Максимовичі). Д*Ьят. Рум. Зад. по упр. Малор. т. І, стор. 74. 
4 ) Арх. П.-П. м-ря, 218, 987. , 

6 ) Лазаревскій. Опис. стар. Малор. т. II, 221. 

°) Арх. П.-П. м-ря, 183, 265, 218. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


159 


збудував його „на перешкоду перевозови Мутинскому", і підтвердив, щоб за 
перевіз мутинський П.-П. м-реві всі „отдавалк належную повинность". Уні¬ 
версал Скоропадського (грудень 1710 р.) відзначає, що манастирське право 
порушували різні особи на мутинському перевозі і підтверджує права мана- 
стиря на цей перевіз, „а если бьі хто бьіль противними, таковаго позволяемт» 
грабити". Такі-ж правопорушення відзначено в універсалі Полуботька (бере¬ 
зень 1723 року), що забороняв користуватися мутинським перевозом без 
плати 1 ). Нарешті, старшина добилася пільг що-до перевозу. За п. 9 грамоти 
Ганни Іванівни р. 1734 8.VIII генеральну старшину, полковників, сотників та 
инших урядовців та козаків, що їхали з донесіннями, звільняли од плати за 
перевіз, а також і підданців цих осіб, що проїздили „с естейньїми и питей- 
ньіми припаси". І ось ця грамота й наказ Лизавети Петрівни з 2.IV 1755 року 
„о небьітии внутрь Малой России всяким сборам монастирским", дає основу, 
на підставі якої виникає на переправі мутинській сила правопорушень. „В ньі- 
нешних же годах и сем (1765) году подданіе многих гоепод генеральной стар¬ 
шини, полковников и других чинов, проезжая с многими куфами горелки, 
солью, рибою, разньїм скотом, деревом и протчими товари, единственно для 
своих торгових промислов, по надежде своих господ надлежащего платежа 
не отдают и во всю споряти паромщиков бьют... а вслучае, когда что по спра- 
ведливости и взято бивает, то тех подданннх господа монастирь реприман- 
дуют и письменними прикази пропущать безденежно повел'Ьвают, а другие 
господа и жалоби напрасно заносят... некоторие малороссійскіе старшини 
в крайнюю монастиря нашего обиду провозить свою собственную горелку 
договариваются с подрядчиками и на себя перенимают за перевоз, чтоб под- 
рядчикам не платится, якобьі то их собственное вино, и о том дают письмен- 
ніе сами и приказчики их види, которіе при монастирі и нине им-Ьются и под 
т£м видом, незаплатя подлежащих денег, по сту и больше куфов горілки 
провозят без платежа и тіім монастиря нашего отнимают подлежащие по 
грамотам доходи" 2 ). Тільки за половину червня 1768 року перевезено му¬ 
тинським пороном дурно: гамаліївському манастиреві, що перевозив до своєї 
дубогаївської волости 6 куф горілки й 17 хур з різними продуктами. Демко 
Оболонський перевіз жита та ячміня 41 хуру, Журман — 21 хуру. Генеральний 
суддя Туманський — у Глухів 18 хур, а звідти 16 куф горілки 3 ). 

На мутинському перевозі життя було доволі жваве. Тут і сварки, що за¬ 
кінчувалися вбивством, тут заарештовує доглядача мутинського перевозу 
єром. Порфира Семен Уманець сотник глухівський „в угождение некоторнм 
старшинам", тут і скарги до Малоросійської Колегії „судійки генеральной 
Татьяни Оболонской из за 18 копеек и „здирства* паромщиков" 4 ), і т. инш. 
Усе це — яскраві побутові картинки XVIII в., викликані економічною бороть¬ 
бою. Мимоволі пригадується „хатина паромщика" в останній світовій війні. 

Але, очевидно, що з погляду економічних вигод поборотися за мутин¬ 
ський перевіз варто було: справа завдавала багато клопоту, але була корисна. 

*) Лазаревскій. Описаніе стар. Малор., т. II. 469. 

-) Арх. П.-П. м-ря, 479. 3 ) Арх. П. П. м-ря, 632. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 183. 265. 479. 



160 


Павло Федоренко 


Організовано її було так. У с. Мутині був манастирський дворець, що нав¬ 
круги нього скупчувалося невеличке господарство: городи, рибальство, перевів 
і т. инш. За начальника в цьому двірці, тоб-то невеличкому приміщенні для 
тих, хто зупинявсь, а також для потреб невеличкого господарства, був до¬ 
глядач мутинських поронів. Звичайно на цю посаду призначувано „по послуху" 
когось з братії, хто-б міг непохитно і щиро обстоювати манастирську копійку. 
З одного боку йому треба було тримати в „ежовьіх рукавицах" дванацять душ 
перевізників, які не були від того, щоб заробити зайву копійчину для себе 
і ради цього чинили надсильство і здирства над подорожніми і ). З другого 
боку доглядач повинен був з певним тактом обстоювати свої права, щоб не 
образити високих персон, а заразом не зменшити манастирських прибутків. 
Закон не забороняв перевозити без заплати „естейньїе и питейньїе продуктьі" 
для своїх потреб, але лінію поділу між продуктом, що для власного вжитку, 
і товаром для продажу трудно було встановити й треба було мати досить 
витривалости в характері, щоб чітко перевести цю лінію і, виконуючи її, не 
боятися бійки, лайки та арештів. Кожен доглядач, як призначувано його на 
посаду, діставав од манастиря інструкцію, де докладно (на 27 п. п.) зазначено 
було його обов’язки. Найперший обов’язок полягав у тому, щоб збирати 
гроші з подорожніх, надійно тії гроші переховувати й точно їх обраховувати. 
Відбирати гроші від подорожніх він повинен був сам, нікому цього діла не 
доручаючи, 0 зберегати їх в особливій скриньці, запечатаній печаткою; нікого 
до скриньки не допускати. „Да и вам самим до того денежного прихода не 
касаться, чтоб из оного употреблять для своих особливих и тайньїх намерений 
хотя великое хотя малое число; ибо такой поступок первое — будет богу з^ло 
противен, второе — всему монастьірю оскорбителен, третіе — настоятелю не- 
сносен, четвертое — характеру вашему іеромонашескому вреден, пятое — сьі- 
новству вашему в сем монастирі крайнє непристойний" 2 ). Одібравши гроші, 
повинен був він регулярно записувати про них у спеціяльно з манастиря на¬ 
діслану шнурозапечатану книгу. Скриньку з грішми повинен був третинами 
надсилати до манастиря (на Петра, Покрову та Різдво), а в кінці останньої 
третини подавати й книгу на ревізію. Між иншим, в інструкції є п. п. цікаві 
з погляду тогочасних правних поглядів, напр., § 13: „Кто указу ея импера- 
торского величества самодержицн всеросійския презритель показался би и за 
перевоз в казну платить по надлежащему не хотел би, того вам и перевозить 
не велеть, а буде он уже перевезен бил би, то с него грабеж взять, по 
пропорции надлежащего платежа" 3 ). Доглядачеві поронів безпосередньо під¬ 
лягали перевізники, що було їх 12 чоловіка, по 6 чол. на порон у дві зміни. 
На обов’язку їх було: доглядати поронів і всього майна, що було при поронах, 
перевозити проїжджих, заводити порони на зимівлю до безпечного притулку, 
своїми кіньми їздити до манастиря і куди потрібно в справах перевозу. Це 
останнє заводиться до контракту „з давних обикновений". За службу вони 
здобували від кожної жердини („шоста") по 8 карбованців, а як на кожному 
пороні були три „шости", то з шістьох „шостів", на двох поронах, вони ді- 


) Арх. П.-П. м-ря, 622. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 816. г ) Арх. П.-П. м-ря. Там-же. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII —XVIII вв. 


161 


ставали на рік 48 карб., тоб-то по 4 карб, на чоловіка. Крім цього, 
за звичаєм перевізникам цілком переходили гроші від перевозу циган. 
Платню 8 карб, від „шоста" встановлено року 1771, за часів воєнних, 
а в контрактах, складених перед цим, ми знаходимо платню 6 карб, від 
„шоста" і ). 

Звичайно в Мутині було два порони, але з 1771 року кількість їх збіль¬ 
шено до чотирьох. Викликано було це жвавим пересуванням війська і кур’єрів 
у 2-гу армію підчас війни з турками. Щоб стежити за справністю поронів, а так 
само за вчасним перевезенням, призначено спеціяльного урядовця. Деяка за¬ 
тримка з відповіддю на пропозицію довести кількість поронів до чотирьох, 
з умовою, щоб ці порони були нові, викликала загрозливого листа од маршалка 
шляхетства підкоморія В. Кочубея: на випадок, коли не буде вчасно зроблено 
чотири путящих порони, їх буде придбано коштом Малоросійської Колегії, 
а мутинський перевіз буде конфісковано до того часу, поки будуть повернені 
витрачені на це кошти 2 ). Допустити це манастир не міг, бо це вийшло-б йому 
на шкоду, і через те було придбано нові порони. 

Прибуток від мутинського перевозу можна простежити з 1741 року 3 ). 

1741 року (з квітня до вересня включно) —169 карб. 8 коп. 

1755 року на запитання Глухівської сотенної канцелярії, чи багато що¬ 
річного прибутку має манастир від мутинського перевозу, їй відповідали, що 
за виключенням платні перевізникам і витрат на полагодження поронів, що¬ 
річно надходить карбованців 260 — 270. 

1757 року з березня до жовтня включно — 250 карб. 64 коп. 

1768 року за першу третину (до ЗО червня) -- 213 карб. 73 коп. (гурто¬ 
вий прибуток 239 карб. 31 коп.). 

1771 року за першу третину — 455 карб. 5 коп. (гуртовий прибуток — 
486 карб. 23 коп.). 

1779 року — 612 карб. 49 коп. 

1780 „ —591 „ 50 „ 

1781 „ —661 „ 65 „ 

1782 „ -573 „ 3% „ 

1784 „ —574 „ 43 „ 

Оці цифри показують, що прибуток від мутинського перевозу ввесь час 
підвищувавсь і за останнє п’ятиріччя досяг сталої пересічної цифри в 600 кар¬ 
бованців, що становило близько 13% пересічної цифри всього прибутку за 
той-же час. У цю суму не враховано утримання перевізникам — щось із 
50—100 карб, на рік, ремонтування поронів та инші витрати, що звичайно 
були оплачені на місці; до манастирського скарбу йшов чистий прибуток. По- 
рон, що був у вжитку коло 10 —15 років, коштував 25 — 40 карб. 4 ). 

0 Арх. П.-П. м-ря, 816, 587. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 837. 

3 ) Арх. П.-П м-ря, 78, 143, 190, 633, 875, 1234. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 88. 


Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


11 



162 


Павло Федоренко 


У відомості 1786 року, складеній, коли ліквідовано манастирські воло¬ 
діння, пересічною циррою прибутку показано суму, що вторгували року 1784. 
„С оньїх паромов доходу получал монастьірь в год за вьічетом издерживаемьіх 
к подчинки парома на пеньку 20 пуд., на канат да паромщикам шестой дол!> 
денег 574 руб. 43 коп.“ 1 ). 


XIII 

Манастиреві, як власникові, на підставі високомонарших грамот і геть¬ 
манських універсалів, належала в його вотчинах уся земля, що була в руках 
манастирських підданців. Підданці не мають права продавати манастирської 
землі. Року 1770 підданець манастирський Антін Ковбасенко прохав, узявши 
на увагу тяжкі матеріяльні умови, дозволити йому продати на зруб свій 
гайок на виплату позики, що взяв на купівлю коней. Соборна братія дозво¬ 
лила йому продати свій гайок, додавши до цього дозволу характерне зау¬ 
важення: „продать на сруб гаек рублей за десять, а более не продавать, 
которьш гаек должен зконом поихать посмотреть, а другим подданньїм кроме 
Антона Ковбасенко никому впредь не продавать и не заставлять без відома 
монастьірского" 2 ). Виходить, що не можна не тільки продавати, ба й заста¬ 
вляти. Від 1777 року в архіві манастиря збереглася справа „о взятий у под- 
данньїх монастьірских жителей холопковских тамошними жителями козаками 
мимо відома монастиря в заставу пахотного поля" 3 ). Потрібуючи грошей, 
п’ять холопківських мешканців підданців манастирських оддали під засів ози¬ 
миною деяку частину своєї землі козакам. Правління П.-П. м-ря видало по 
вотчинах грізного наказа, суворо такі вчинки забороняючи. Гроші, що дали 
козаки посполитим, манастир сконфіскував. Не тільки продавати та заста¬ 
вляти, але й пустошити манастирські землі, що ними посполиті користувалися, 
не дозволялося, і слідкувати за цим зобов’язувано манастирських прикаж¬ 
чиків 4 ). Значить, манастир, накладаючи на своїх прикажчиків такі обов’язки, 
поширював розуміння манастирського господарства, включаючи в нього до 
певної міри й господарство своїх підданців. Виходить, що й господарство ма¬ 
настирських посполитих слід-би вважати за манастирське господарство в ши¬ 
рокому розумінні слова. Але це поширило-б тему праці й порушило-б її єдність. 
А тому ми зупинимося тільки на одній стороні цього діла, на тій, що має 
безпосередній звязок з манастирським господарством у вузькому значінні 
цього слова: на експлоатації манастирських підданців, по-перше, як робочої 
сили, а, по-друге, взагалі на різних відмінах експлоатації, розглядаючи їх 
з погляду прибутковости для манастирського господарства^— 

Ревізія 1764 року зазначає за П.-П. манастирем 5 ): 

*) Київський ц. архів давн. актів. 5903. 

а ) Арх. П.-П. м-ря, 711. 

а ) Арх. П.-П. м-ря, 1029. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 923. 

5 ) Арх. П.-П. м-ря, 732. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


163 


Назва селищ 

Підсусід- 

ських хат 

Посполит- 

ських хат 

Посполит. 

підсусідськ. 

хат 

Селище Чернево. 

2 

24 


С. Холопків.. 

2 

58 

— 

С. Баничі. 

1 

32 

5 

С. Ховзівка. 

1 

45 

4 

С*ще В’язонка.. 

1 

17 

1 

Хут. Бородівський ......... 

1 

3 

— 

X. Мацків.. 

1 

18 

5 

X. Мутин ............. 

2 

5 

— 

М. Глухів.. • 

— 

1 

— 

С-ще Будище. 

— 

24 

1 


— 

29 

6 

Разом . . 

Всього хат .. 

1 

11 

256 

1 

22 

289 


З цих 289 хат збиралися квартальні гроші, відбувалися повинності й пан¬ 
щина. 

Яким порядком одбували „панщину" підданці П.-П. м-ря, можна поба¬ 
чити з листування поміж манастирем та війтами манастирських вотчин, року 
1777, з приводу надмірного невдоволення селян обтяжливою панщиною. Так, 
напр., війт ротівський „со всею обще громадою", скаржачись на неправдиву 
розкладку консистентських грошей, додає: „да при семт> просимо вашего вьі- 
сокопреподобія, что на наст» и панщина неисносная, понеже находится в на- 
шем'ь селіі числомї> дворов 9, а хагь 21, с оних же всегда в винокурні 4, да 
воловикові 5 да на снях (?) 1, также войгь, шинкар и паламар — 3 хати, ,ко- 
торія панской повинности не тягнуть" 1 ). Були невдоволені і з системи зрів¬ 
няння в одбуванні панщини ґрунтових, півґрунтових і третинщиків. Це невдо¬ 
волення викликало те, що манастирське правління послало війтам манастир¬ 
ських сіл спеціяльного ордера 2 ). Досі було встановлено (зазначається в ор¬ 
дері), що підданці манастирських сіл та селищ, ґрунтові, півґрунтові та тре- 
тинщики однаково висилали кожен з свого двору через три дні по одному 
чоловікові з конем, щоб одбути манастирську панщину. Але третин- 
щики, вважаючи таке зрівняння їх з ґрунтовими та півґрунтовими за не¬ 
справедливе, прохали правління манастиря переглянути це питання й змен¬ 
шити їм панщину. Обміркувавши це питання, братія ухвалила постанову 

г ) Арх. П.-П. м-ря, 1024. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 1032. 















164 


Павло Федоренко 


в тому розумінні, що ґрунтові й півґрунтові повинні виставляти на панщину 
людей і коней вдвоє більше проти третинщиків. Для третинщиків-же було 
залишено попередню норму. Але проти висилки на панщину через три дні 
двох людей з парою коней запротестували ґрунтові, вважаючи це для себе 
за надто обтяжливе. Через те, що не знайшлося в манастирському архіві мате- 
ріялів про те, як при попередніх манастирських владах манастирські підданці 
відбували панщину, то манастирське правління звернулося до війтів мана¬ 
стирських вотчин з тим, щоб вони, одержавши ордера, зібрали громаду свого 
села й розпитали, як робилося це за давньої давнини і як тепер вирішити 
питання за справедливі відбутки панщини для ґрунтових та третинщиків. 
У відповідь на цей ордер три війти — холопківський, ховзівський та в’язон- 
ський — повідомили, що вони зібрали громаду старих та й одержали від них 
потрібні довідки. Документи подано такою характерною мовою, що шкода 
їх переказувати. „Слуга и подножок** його високопреподобія в’язонський війт 
Іван Крепкий пише: „Издревле бьіло так; за первого императора опосля 
шведской баталій за игумена Стихорского, которьій насадил нашу деревню 
Вязонку, в то время бьіло слободи дано 3 лЬта; а по вьіжитии оних лі*т 
била панщина такая: понеже в нась издревле не им'Ьется грунтов ц'Ьлихь, 
половини и третки, то половинщики в тижні* отбували по два дні* панщиньї, 
а третинщики по одному дню. Также Лука, Іоиль, Грибовский первьій архи- 
мандрить, Солонина архимандрит, Добрина архимандрить, Феоктисть архи- 
мандрить то сии всЬ еднимь степенемь правовали в людях вс-Ьхь, не точію 
толко в нас. А за архимандрита Давида, єпископа Анатолия, управителя 
Маркела, управителя Коржевича такь же и архимандрита Игнатия даже и до 
вась уже болшого людямь отягощения не сискать, ибо в нась едно тое, что 
государевь интересь день и нощь подводьі, а туть панщина такая, что поло¬ 
винщик день у день идеть а четвертинщикь тиждень на панщині*, а тиждень 
вь дом*Ь; а нажинаеть каждой на половині* по двадцять копь жита, а четвер¬ 
тинщикь 10 копь. Сінокоси половинние 20 копиць, а четвертинщик 10 копиць, 
а к тимь половинамь гая н-Ькакого не им'Ьеть пусті* негоднихь чагарниковь, 
да й оние на греблю повирубували также и до валушнихь ступь; о семь 
вашему високопреподобию и репортую; издЬлать отеческое помилованіе над 
нами, не оставить нась в таком крайнемь нестроеніи и разорении, возвратить 
намь первой степень прожитих времень“. 

Як бачите, тут навіть мрії про золотий вік, коли половинщики відбували 
панщину тільки два дні на тиждень, і фразу про привернення „первой степени 
прожитьіхь времен** не позбавлено ліризму. Цікаво, що кінець цього золотого 
віку припадає на ігуменство Давида Нащинського (1769 — 72 р.), коли в го¬ 
сподарстві П.-П. м-ря настає помітне оживлення. А ось що пише ховзівський 
війт: „В селі* Ховзовки с начала прежних настоятелей грунтових людей не 
им'Ьлось и ньін'Ь не им'Ьется, а ньін'Ь єсть толко полугрунтовьіе, третинщики 
и огородники, которьіе производили панщину за настоятелей игумена Иоиля 
и архимандрита Никифора Грибовского полугрунтовьіе одну неділю сь одной 
лошадью и однимь челов-Ькомь монастьірю, а другую неділю себ’Ь, третин¬ 
щики вь каждой неділі* одинь челов'Ькь при одной лошад'Ь три дн1і на мо- 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


165 


настира, а три дн’Ь себ'Ь, огородники віз каждой нед'Ьл'Ь п'Ьшіе одною душею 
три дн*Ь монастьірю, а три дніі себ'Ь, на которьіх-ь работниковт) сь монастьіря 
и харчі» бьіло производится, а огородникові» во времено сЬнокосное и жнив- 
ное на работу монастьірскую никогда не употребляли, а за правлення єпи¬ 
скопа Анатолия панщина производилась оті» каждого обивателя сь лошадьми 
и со всеми работниками половинное число одну цед'Ьлю, а двй нед'Ьл'Ь себ^. 
За протчіихт» же настоятелей сл'Ьдовала панщина без разбору и безт> раз- 
смотрения". Тут так само золотий вік, себ-то час, коли у відбуванні панщини 
була якась виразність, кінчається коло початку 70-х років. 1, нарешті, війт 
с. Холопкова, розташованого, як і В’язонка, на путивельському тракті, пере¬ 
казує таке: „Сего 1777 года в сел'Ь Холопков'Ь от подданихії монастьірских , ь 
теперешнего времени панщина находится з обидою, которая обида назіодится 
в панщин'Ь, а имено, в нас грунтових'ь не имЬется, все равно полугрунтовии 
да городники, а от полугрунтових’ь ежеденно по одной лошад'Ь і по одному 
челов*Ьку в панщин'Ь, огородники на п'Ьшой работ'Ь ежеденно ж'ь и подводи 
видаемт» проежаючимі». Завсегда и на монастирскии потреби видаемт» лоша- 
дей в-ь городі» Глуховтз в подводи хто потребуєте оте монастиря на якие 
надобности, то не отказуемось, а за прежнихе господе отца архимандрита 
Грибовского, но и оте протчихе Добрини, Феоктиста, то насе уволнено било 
панщиною ве томе, что з насе и подводи проежаючиме и протчое, которое 
означеное, в панщину вигоняли, на недЬлю работали половинную часте, на 
другую нед'Ьлю половинную часте". 

Рапорти війтів манастирських вотчин змальовують взагалі одностайну 
картину. У зазначених селищах ґрунтових немає, є тільки півґрунтові, тре- 
тинщики й городники. Про кількість землі в цих категорій селян можуть дати 
деяке віддалене уявління пересічні цифри врожаю, що їх наводить в^язонський 
війт. У першу половину XVIII в. панщина була легша, а наприкінці 60-х років 
вона стає „неисносною". Цьому сприяли очевидно дві обставини: наказ 
10. XII. 1763 року та господарське оживлення в П.-П. м-рі наприкінці 60-х 
років, що потрібувало напруженішої праці підданців на користь манастиря. 
Хоч панщани, за правдивим висловом, ужитим в одному з манастирських кон¬ 
трактів, „обьікли господское дело за напасть делать", все-ж даремна праця, 
хоч-би якої якости вона була, для господарства була вигідна. Ось маленький 
приклад. Року 1771 треба було прорити перекіп у Мутині для вільного про¬ 
ходу поронів, завдовжки 60 сажнів, завширшки 6 саж. і завглибшки 2 арш. 
Скарбник єромонах Гавриїл покликав мутинців, і тії заправили від сажня по 
60 коп. на манастирських харчах та порції. На ЗО коп. при збереженні инших 
умов вони не погодилися. Тоді послали на цю роботу манастирських підданців 
із різних сіл 51 чол. на манастирських харчах і порції й після закінчення 
роботи дали кожному по 10 коп. Характерна рисочка в документі: соборна 
братія пропонувала „оньїх работников вьісьілать перемінно за их собствен- 
ньіми харчами, дабьі всякі», работая на своих-ь харчах, не лукавил и в работе 
своей не хитровал" 1 ). Це вже для того, щоб досягти „вящшей вьігодьі". 


) Арх. П.-П. м-ря, 886. 



166 


Павло Федоренко 


У звязку з питанням про експлоатацію од манастиря його підданців, як 
робочої сили, треба розглянути просто як прибуткову статтю манастир- 
ського господарства і инші способи експлоатації од манастиря його підданців. 
Деякі з таких способів, як, напр., примусовий продаж горілки, я вже зазначив 
раніш. Тут треба зупинитися на манастиреві найголовніше, як на лихвяреві. 
В манастирському архіві є ціла категорія справ про боргові зобов’язання ма¬ 
настиреві од різних осіб. Аналізуючи групу манастирських винуватців, ми 
бачимо, що боргове манастирське павутиння виходило далеко за межі мана¬ 
стирських вотчин, перекидаючись на великоросійський берег і захоплюючи не 
тільки окремих осіб, але мало не цілі села (с. Землянка, селище Шулешево). 
Але, напевне, головними й найчисленнішими винуватцями були манастирські 
підданці. До осіб, що зверталися до манастиря з проханням позичити грошей, 
манастир завсіди мав індивідуальний підхід у розумінні виявлення гарантій, 
себ-то виявлення того, оскільки дана особа надійна в розумінні забезпечення 
боргу майном чи працездатністю. 1778 року 29 липня манастирський підданець 
Лепешка звернувся до манастиря, прохаючи позичити йому на господарські 
потреби 17 карб. *) Розглянувши це прохання, соборна братія постановила: 
„как предписаній Лепешка єсть челов'Ьк надежній и в имуществ*Ь достаточній, 
то по силе учиненного от его Лепешки в доношений обовязательства, визи¬ 
чить тЬ прописуемие семнадцать рублей деньги с тем, чтобьі не далее как 
следующего 1779 года июля 29 дня и отдал, в случаи ж неотдачи, то не- 
приемля от него никаких извинений и отговорок, за те деньги, все имущество 
приарестовав и оное спродав, деньги 17 рублей с процентом в монастьірскую 
казну принять". До цієї постанови соборної братії намісник дописав: „у Ле¬ 
пешки лошадей пятеро рабочих, а два стрижаков, коров одна, овец семеро, 
коз дванадцать, свиней семеро". З цього документу можна вирізнити кілька 
рис характерних для питання, що вивчаємо: 1) хоч-би чим мотивував манастир 
позику грошей, безперечно він робить це, щоб збільшити капітал; 2) гроші 
даються в надійні руки і 3) коли винуватець не віддавав грошей у зазначений 
строк, на його майно накладали арешт. 

Умови, на яких манастир позичає гроші, дуже різноманітні. Близько 
вісімдесятих років XVIII в. у цілій низці розписок зафіксовано, як норму, 
10 річних відсотків 2 ). Иноді, коли гроші позичувано на строк менший од 
року, відсоток збільшується. „1780 года апр. 15 дня я, нижеподписавшийся, 
дал сию росписку Петропавловского Глуховского монастьіря казначею в том, 
что визичил я с казни монастьірской на свою нужду денег семь рублей, якие 
деньги должен уплатить сего года об рождестве христове с процентом семи- 
десятикопеечньїм" (за 8Уз місяці 70 коп.). Потім у багатьох документах за¬ 
значено відсоток натурою; так, напр., за позичені року 1767 10 карб, двоє 
селян повинні були за відсоток внести по одній четверті жита, двоє инших за 
позичку 27 карб.—три вулики бджіл та одну четверть жита 3 ). „За его же 
господина отца наместника явленную ко мне любовь (наместником Лукой 
одолженьї на 1 год ЗО рублей) должен я привезти в монастьірь полкадки горілки 


*) Арх. П.-П. м-ря, 1112. 2 ) Арх. П.-П. м-ря, 1112. 3 ) Арх. П.-П. м-ря, 526. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


167 


пенной“ *). Крім цих видів відсотку вживали ще відробіток позики, надто 
коли манастир позичав зерновий хліб. За зерном, особливо в неврожайні 
роки, ішли до манастиря цілими селами — козаки та посполиті. — Зерно по¬ 
зичали до врожаю, до „новини", і ця короткострочна позика безперечно була 
найвигідніша для П.-П. манастиря. Отож, напр., козаки с. Холопкова Бугай 
і Козуб II. VI. 1768 року позичили в манастирі п'ятеро четвертей гречки 

3 умовою повернути в-осени шість четв. і відробити в манастирі по 2 дні 
кожен. Козаки холопківські Ляшенко й Безкоровайний 16.УІ позичили 20 мі¬ 
рок гречки, а в новину повинні були віддати 24 мірки й відробити по одному 
дневі 2 ). Умови для посполитих, звичайно, не були легші. „Року .1726 юня 

5 дня взяли вь позику баничане гречки до новини четвертаков 43 и за тое 
кички бить" 3 ). Тут перелічуються прізвища баничан—9, будищан — 22 і де¬ 
кілька прізвищ ховзівців; взяли вони всі разом 596 путивок гречки. 

Позика підданцям грошей та хліба мала характер ласки, панської ми- 
лости. Такий самий характер мало постачання селянам коней, що вже були 
непридатні для манастирського господарства. Отож, напр., од 1769 року 
зберігсь „реєстре сколко сего 1769 года з резолюцій его вьісокопреподобия 
господина нашего отца архимандрита старихт» и каліж негодньїх лошадей поддан- 
ньімь монастьірскимь на в'Ьру роздано, кому ж именно и в какой ц'Ьн'Ь" 4 ). 
У реєстрі зазначено десятеро селян, що ним роздано 10 коней ціною від 2 до 

4 карб, на суму 31 карб, (ціна хорошої селянської коняки в цей час була 

6 — 8 карб.). У листопаді наступного року гроші за цих коней манастир ви¬ 
правив. Що-до того, щоб справити борги, то манастир поводивсь з неплатни¬ 
ками саме так, як немилосердний позичальник у відповідній євангельській 
приповісті, себ-то стягав борги всіма способами, які були в його під руками. 
Найчастіше манастир уживав „заграбление", себ-то примусово забирав майно 
винуватця, щоб забезпечити своєчасну виплату позики. 

Матеріял, що допіру я подав, не вичерпливий. Його я використав остільки, 
оскільки це потрібно, щоб з'ясувати таку думку: система експлоатації люд- 
ности гармоніює з системою господарства, що ми вивчаємо. 

XIV. 

Щоб уявити собі питому вагу П.-П. м-ря, як господарської одиниці, 
серед инших манастирів виучуваної доби, потрібний хоч будь-який маштаб. 
За такий приблизний маштаб можуть бути відомості за число дворів мана- 
стирських посполитих у намісництвах Новгородсіверському, Чернігівському та 
Київському*). 54 манастирі, що про їх згадується в опису, можна умовно 
поділити на такі групи відповідно до числа дворів посполитих: 


*) Арх. П.-П. м-ря, 179. 

2 ) Арх. П.-П. м-ря, 626. 

;: ) Арх. П.-П. м-ря, 11. 

4 ) Арх. П.-П. м-ря, 797. 

й ) Описаніе нам'Ьстничества Новгородс'Ьверскаго, Кіевскаго и Черниговскаго, т. II, 
Черн. музей 6. 



168 


Павло Федоренко 


І: До 50 дворів —18 манастирів. III. Від 400 до 2000 дворів — 11 манастирів: 

II. Від 50 до 400 дворів — 24 манастирі: а) від 400 до 500 дворів — 4 манастирі. 


а) від 

50 

до 100 

дворів — 9 манастирів. 

б) 

99 

500 „ 600 „ 

— 1 

» 

б) „ 

100 

„ 200 

„ - 7 

в) 

99 

600 „ 800 „ 

— 2 

п 

в) „ 

200 

„ 300 

„ -5 

г) 

9 > 

800 „ 1000 „ 

— 2 

» 

г) „ 

300 

„ 400 

„ - 3 

. д) 

99 

IV. 

1000 „ 2000 „ 
Від 4000 до 5000 

— 2 

дворів — 

п 

1 манастир, 


18 манастирів, що мають у своєму розпорядженні до 50 дворів посполитих, 
становлять групу вбогих манастирів. Вони не можуть прожити на прибутки 
з свого господарства й приневолені шукати допомічних джерел прибутку. Таким 
здебільшого буває який-небудь дуже багатий землевласник, фундатор ї патрон 
цього манастиря, або багатий манастир, до якого вбогий манастир припи¬ 
саний. 

З другої групи—24 манастирі — починаються різні ступені заможносте 
Ступені ці характеризує розмір поворотного капіталу, що його вкладають 
у господарство, од чого залежить також і нагромадження деяких лишків. П.-П. 
манастир стоїть у підгрупі „в", що її треба визначити як цілком заможну, бе¬ 
ручи на увагу ці лишки. 

Третю групу —11 манастирів — треба віднести до багатих манастирів. 
Вони провадять широке господарство, мають багатих охоронців, великі вклади 
й взагалі великі лишки. З них визначаються такі, як Київо-Софійський, Новго- 
родсіверський, Гамаліївський, Чернігівський Троїцький, Чернігівський кате- 
дральний. 

Найголовніша з їх усіх Київо-Печерська Лавра, що володіла десятками 
тисяч кріпаків, величезними угіддями та незчисленними багатствами. 

П.-П. манастир треба віднести до цілком заможних манастирів. Він 
становить собою в цілковитому розумінні те, що звуть „полная чаша". До¬ 
сить переглянути хоч-би ключню *), де ви подостатком знайдете оковиту 
горілку, грабівку, яблунівку, вишнівку, тернівку, дулівку, питний мед і т. инш., 
що вславлялися далеко за межами манастиря. 

Пити та їсти вистачало вволю, зоставалися лишки. В екстракті з про¬ 
шнурованих казначейських книг П.-П. м-ря за п’ятиріччя 1779—1783 рр. пе¬ 
ресічний прибуток за рік од господарства визначено в сумі 4 534 карб. 4НД коп. 
Безумовно ця цифра нижча від справжньої, бо до неї увійшло тільки те, що 
надходило на прибуток грошима. Того-ж, що йшло на щоденний ужиток 
у манастирському господарстві, манастирська бухгальтерія не облічувала. 
В архіві немає відомостів і про те, що манастир коли-небудь позичав гроші. 
Навпаки, у нас єсть численні відомості про матеріяльні та грошові лишки, що 
велику частину їх манастир позичав різним особам під певне забезпечення. 
Лишки йшли, на те, щоб підтримати „ліпоту" манастиря, на поширення мана- 
стирських господарських підприємств, а часом попросту лежали в скарбниці 
(„лежачая сумма"), або давали їх на відсотки до державних установ. 

Щоб з’ясувати характерні особливості манастирського господарства типу 
П.-П. м-ря, треба звернути увагу на два питання з матеріялу, що подаю, 


*) Арх. П.-П. м-ря, 1250. 



З історії манастирського господарства на Лівобережжі XVII—XVIII вв. 


169 


а саме: 1) організацію господарства й 2) об’єкти господарської експлоа- 
тації. 

Певний тип організації господарства складається, взагалі кажучи, у пов¬ 
ній відповідності з соціяльно-економічним устроєм даної доби. Напр., доби 
кріпацтва з її соціяльними, економічними й правними особливостями властиві 
певні типи організації господарства, що відрізняються від типів післяреформ- 
ного господарства., і^ізноманітність-же типів організації господарства підчас 
однієї певної доби залежить од сполучення кількох чинників: розмірів самого 
господарства, складу одиниць, що організують, і т. инш. Щоб з’ясувати це 
твердження що-до манастирського господарства, досить порівняти число під¬ 
данців Київо-Печерської лаври з числом підданців П.-П. м-ря за даними 
1785 року. 

Величезна різниця в економічному діяпазоні! З одного боку величезний 
господарський спрут, що простягнув свої помацки в найдальші куточки трьох 
намісництв, захопив величезні земельні простори по один і другий бік Дніпра, 
підбив під свій економічний вплив цілі десятки тисяч людей, а з другого боку 
невеличкий манастир, що володів кількома невеличкими вотчинами в малень¬ 
кому чотирикутникові, що межують його річки Клевень та Єсмань. 1 той 
і инший господарський організм є живодіяльні та здатні накопичувати ба¬ 
гатства. Але економічний діяпазон кладе характерний відбиток на організацію 
господарства. 

Тимчасом, коли господарський велетень експлоатує свої багаті і різно¬ 
манітні господарські угіддя, порозкидувані на величезних земельних просторах, 
відкупом, П.-П. манастир організує й провадить своє господарство самостійно. 
Тільки Богданівка, що далеко від манастиря, инколи віддається на відкуп, та 
й то не надовго. В усіх-же инших вотчинах манастир провадить хазяйство за 
допомогою своїх прикажчиків: або найманих за платню, або з ченців „по 
послушанию“. Правління, що своїм складом близько стоїть до господарства, 
безпосередньо керує господарською діяльністю прикажчиків і раз-у-раз удо¬ 
сконалює господарський апарат, пристосовуючи його до умов поточного го¬ 
сподарського моменту. Ясно, що функції прикажчиків у цих різних типах 
хазяйств, не вважаючи на збіг у назві посад, мусять бути зовсім різні. 

Переходячи до розгляду об’єктів господарської експлоатації, на підставі 
вищеподаного матеріялу, ми бачимо, що характерна риса в господарстві П.-П. м-ря 
це здобування й перероблювання в господарстві сільсько-господарських про¬ 
дуктів. Тимчасом, як до складу, напр., Лаврського господарства входять во¬ 
скобійні, паперові заводи, рудні, поташні, гути і т. п. промислові підприємства, 
не звязані з сільським господарством, П.-П. манастир зосереджує свою госпо¬ 
дарську увагу тільки на здобуванні та переробці сільсько-господарських про¬ 
дуктів. З цього погляду сільське господарство, скотарство, млини, винниці,, 
ба навіть шинки П.-П. манастиря являють господарську єдність. 

Ця риса в звязку з невеликим хазяйственним діяпазоном цілком природньо 
становить межі економічного впливу манастиря: він сливе зовсім не виходить 
за межі манастирських вотчин, дарма що вотчини ці вигідно розташовано коло 
торговельних осередків (Глухів, Путивль та инш.) та на людних шляхах. П.-П, 



Ір-г/аро/ 


У^обні ознаки: 


—' 


^Урра-льн,я 

^ІІ/ано/ 

^і/Сасі/а 



Се- іьниц я /^]}С іин^ 


ОУ’ 

с _ у 7 лрн.я 


Є/ 


атнии 


і* бір 


£?ічАа 



^Уіорсїан з річ/сою 

^ііілЯЯС 


г*т*-Ш ^Уіорсіон 


вотчини 

ПЕТРОПАВЛІВСЬКОГО 

МАНАСТИРЯ 








170 


Павло Федоренко 


манастир не належить до торгових манастирів. І добуток і збут продуктів мана- 
стирського господарства відбуваються в межах манастирських вотчин. Відціля 
подвійна експлоатація підданців як виробників продуктів (робочої сили), так 
і споживачів тих-же продуктів. Лишки коштів, не застосовувані в господарстві, 
так само повертаються на один з засобів експлоатації. 

Риси в господарстві Петропавлівського манастиря, що їх ми визначили 
що-до організації господарства, здобування й збуту продуктів, ми вважаємо 
не за індивідуальні, а за типові риси. 



МИХАЙЛО БУЖИНСЬКИЙ. 


З ІСТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОГО МАГІСТРАТУ ЗА ПЕРШІ РОКИ 
ЙОГО ІСНУВАННЯ (1752 — 1767 рр.). 

В історичному архіві при Полтавському окружному архівному управлінню 
переховуються деякі матеріяли архіву Полтавського магістрату, а поміж них 
є справа: „Д^ло о учреждении в городі Полтаві магистрата и об опредЬ- 
лении воньїй магистрат войта иписаря иовибрании вт> тотже магистрагь 
М'Ьщанствомть волними голосами и других урядников яко то бургомистров 
Райцов плавникова. Зт> 1752 года Генваря ст> 10 числа. На 104 листах. 
№ 18-й“. 

Справа ця цікава тим, що дає спромогу простежити деякі моменти 
з історії Полтавського магістрату протягом перших 15 років його існування 
(1752 —1767 рр.), прим., як запроваджено в Полтаві магістрат, чим полтавці 
мотивували потребу для Полтави магістрату, які були обопільні стосунки між 
військовою владою й магістратом, як ставилася влада до „обрання волними 
голоси" й т. и. 

У січні 1752 року міщани, цехові та посполиті Полтави вирішили по¬ 
дбати, щоб у Полтаві встановлено було магістрат. Вони вдалися до Полтав¬ 
ської полкової канцелярії, прохаючи, щоб тая піддержала перед гетьманом Ро- 
зумовським їхні заходи. Полтавський полковник Горленко з старшиною пол¬ 
ковою пішов їм назустріч і звернувсь до гетьмана з „нижайшимт> доноше- 
ніем'ь" 1 ). У цьому „доношеній" звертають на себе увагу такі пункти: полтав¬ 
ська міщанська громада разом з полковою старшиною силуються довести, що 
магістрат у Полтаві існував ще в XVII в., але чомусь „пресікся"; що всі 
справи цього магістрату згоріли підчас пожежі ще перед Шведською війною, 
але з давніх кріпосних актів за 1655, 1663 та 1707 рр., що збереглися, 
„является, что именовался в г. Полтаві магистрагь". 

Спробуймо перевірити ці пункти з архівних матеріялів, що містяться 
в історичному архіві при Полтавському окрархові. В „Актових книгах Пол- 
тавскаго Городового Уряду XVII века, випуск III, Справи вечистия 1672 — 
1680 годов" 2 ), записано акт (ч. 81): „Записе Парасчин Сидоришин и сина еи 
Івана Сидоренка на купене хутора в Івана Веприченка. Року бж.: 1676., мсця 
іюн. 20 дня...". З цього акту виходить: акта про те, що Параска Сидоренкова 

0 Див. Додаток І. 

2 ) Видала „Полт. Губ. Уч. Арх. Ком.“ р. 1914 за ред. В. Л. Модзалевського (оригінал 
цієї книги переховувавсь у „Музеї Укр. древностей В. В. Тарновскаго" в Чернігові, дублікат 
(оригінал?)—в Істор. Архіві при Полт. Окрархові). 



172 


Михайло Бужинський 


купила в Івана Веприченка цього самого хутора, було складено вже раз 
„пред Вьіговщиною, яко-б в три роки", але „под час експедиции од Вигов- 
ского на город книги згорали", а тому купчу поновлено. Там-же акт (ч. 24), 
1673 р. вересня ЗО... „призвавши я пред себе, атаман, при бьітности Тимоша 
Погорілого, висланого от маестрату міского П о л т> т а в с к о г о...“. 
Там-же акт (ч. 53): 1666 р. червня ЗО... „вписан сий запис'ь з росказання 
Олешка Кованки, атамана городового, Максима Попенка, войта, и всего 
маестрату міского П о л т а в с к о г о...". Там-же акт (ч. 65): 1674 р. 
листопада 16: „ствержена сія духовниця за відомом и за росказанем пана Про- 
копа Левенца, полковника Полтавского, Петра Мисенка, суді полку Полтав- 
ского, Івана Мізьіна, атамана городового, Максима Попенка, войта, и при 
всем маестрату міского Полтавского". Там-же акт (ч. 89): 1669 р. 
червня 15... „пред настз Филона Горкуши, полковника войска Запорожского 
Полтавского, Хведора Бута, суді полкового, Кльїма Чорнушенка атамана го¬ 
родового, и всего майстрату Полтавског о". Там-же акт (ч. 97): 
1676 р. листопаду 15... „Петро Мисенко, судя полку Полтавского, Олешко 
Кованка, атаман городовий Максим Попенко, войть Левко, бурмистра, и весь 
маестрат міский ПЬ л т а в с к и й...“. 

Отож, як видно з наведених витягів з давніх актових книг Полтавського 
уряду, доводи полтавців, що всі книги підчас пожежі ще перед Шведською 
війною погоріли, й що по давніх актах справді трапляється назва „Полтавский 
маестрать", стверджуються. Дивно тільки, що з 163 актів за роки 1672 — 1680, 
назва „маестратт>" трапляється в 5-х. Чи не випадкове це явище? Відомо, що 
майдебурзьким правом керувалися міста не тільки перед приєднанням України 
до Москви, але й після приєднання, причому й ті міста, яким грамоти москов¬ 
ських царів цього права не давали. Може бути, що й акти иноді вживали 
назву „маестратг>" що-до ратушових урядників, дарма що магістрату нав¬ 
справжки і не було. 

В инших актах перелічено або урядових осіб (иноді й приватних), що 
в присутності їхній складено акта, або зазначено просто, що акта складено 
в присутності „з уряду міского Полтавского войта, бурмистра". В одному 
акті зазначена присутність „войта з коллекгами", у 3-х—що акт „писан 
в Ратушу Полтавском". 

Що-до володіння селами — право, належне тільки містам привилейованим, 
що мали магістрата — факт цей стверджують відповідні універсали. Цими 
селами Полтава володіла ще перед Шведською війною, і універсали гетьмана 
Скоропадського 1710 року та грамота царя Петра І 1718 р. тільки підтвер¬ 
дили за Полтавською ратушею право на володіння цими селами. 

Усі ці доводи, як і инші, що їх наводять полтавці в свойому „доношеній", 
не дають підстав для висновку, що магістрат у Полтаві справді вже був 
існував, але чомусь „пресікся". Тоді багато міст користувалося різними пра¬ 
вами як „обичним" правом, як і правом давности, що закріпляв його потім той 
чи инший уряд; отож на підставі того тільки, що Полтава користувалася де¬ 
якими правами, належними звичайно магістратському місту, робити висновок, 
що магістрат існував у Полтаві до 1752 року, — не можна. 



З історії полтавського магістрату за перші роки його існування (1752—1767 рр.) 173 


14 січня 1752 року війт полтавський Йосип Кирилов з 3-ма обраними 
міщанами, діставши від міщанської громади „верующаго письма", виїхали до 
гетьмана Розумовського у Глухів, щоб особисто клопотатися про встановлення 
магістрату. 25 серпня 1752 року гетьман Розумовський видав універсала на 
встановлення в Полтаві магістрату. В цьому універсалі зазначено: беручи на 
увагу, що „испрежде в томі городі-» магистрат бьілі, но пресЬкі бьі оной по 
разним случаям, “йГслужащьіе на то документи утрачений во время бьівшой 
под Полтавою з шведомь войньї и за пожаремі", маючи на увазі корисну 
службу полтавців підчас шведської та турецької воєн, а також, що „городе 
тот обстоигь прьі своем доброисправномі роспоряженіи, так из мещанства 
люде суть знатние и нескудние и тамо магистрату бьіть небезпрьілично... 
повеліли бьіть в томь полковом городі Полтаві* магистрату противо протчихі 
магистратов в малороссійскихь городах?* им'Ьющихся, посему: 1) на убьілие 
м*Ьста войта бурмистров и других урядникові в тоті магистрать избирать 
урядником?* и мещанству волньїма голоси; 2) межі собою всему мещанству 
и посполству тогожі города пред постановленними урядники суді и росправу 
им*Ьть поправамі майдебурскимі; 3) печать содержать ту которая суть внихі 
и нині* добавя токмо вней именование магистратское; 4) деревними и другими 
доходи (скоторихі росході держані бить должєні за силу указові и онихі 
же майдебурскихі праві) владать т'Ьми кой до сего заратушею полтавскою 
находились". 

15 вересня 1752 року діставши цього універсала, війт полтавський Йосип 
Кирилов, міщани з цеховими й посполитими зібралися в ратуші й обрали на 
підставі цього універсалу 4 бурмистрів, 4 райців і 4 лавників („сколко посилі* 
майдебурского права книги порядку части первой на листу 14-м напечатаного"), 
а на писаря — колишнього ратушного писаря; всіх обраних приведено до 
присяги. 29 грудня того-ж 1752 року війт Йосип Кирилов помер. 31 грудня 
урядники магістратські, міщани, цехові та посполиті одноголосно обрали на 
війта першого бургомистра Андрія Терентенка, про це обрання надіслали до 
гетьмана „нижайшое доношение", прохаючи затвердити на цій посаді Терен¬ 
тенка, і повідомили, що „до високої* вашей Ясневелможности Апробацій, даби 
в правленій магистратскомі каковихі пом!*шателстві і непорядкові проізойти 
немогло, поручено ему Терентенку вмагистраті* полтавскомі войтовское імя- 
нование м!*сто і управление". 21 січня 1753 року генеральна військова кан¬ 
целярія повідомила, що „доношение" про смерть війта Кирилова та про 
обрання на посаду війта бургомистра Терентенка здобуто й буде генеральною 
військовою канцелярією „взнесено на благоразсмотреніе Гетьмана". 

Ордером від 3-го лютого 1753 року генеральна військова канцелярія 
повідомила Полтавський магістрат, що нею ,,отправлени били на благораз¬ 
смотреніе 1 * гетьмана „доношенія": одно —Полтавського магістрату що-до смерти 
війта Кирилова та обрання на посаду війта бургомистра того-ж магістрату 
Андрія Терентенка, а два — полковника полтавського Горленка: „яко магистрат 
Полтавский, недаві знанія о смерти оного войта в полковую канцелярію, без 
ведома Его Полковника, оббирали едного міщанина Андрея Терентенко 
и опред'Ьлили войтом, почемуде оні Терентенко и подписуется войтом, а по 



174 


Михайло Бужинський 


УнЬверсалуже Его Ясневелможностьі, на возобновление оного Магистрата 
данному, тот Магистрать от Дирекцій полковника и полковой канцелярій не- 
исключень, онже де Магистрать из Учрежденія Его многіе оказаль ослушности 
Нам, собою двенадцять человЬк опред'Ьлиль магистратових Чиновникові, по 
Требованію де Полковой полтавской канцелярій для отправленія в Глуховь 
дичини подводь от оного Магистрата недано, и опрочих чинених оним Маги- 
стратомь самоволствах, с прошеніемь обопредЬленіи для правленія того ма¬ 
гистрата полтавского, впред до опред'Ьленія настоящого войта, атамана пол- 
тавского Ілію Болховского, а вмЬсто находяїцагося тамо писара другого... 
А на то в полученомь от Его Ясневелможностьі февраля ,,28“ повелителномь 
ордері изображено, понеже де в даном УнЬверсал'Ь от Его Ясне велможности 
обитіи вполтав'Ь Магистрату противь прочих Магистратовь повелено на убиліе 
места Войта, Бурмистров идругих Урядникові втоть Магистрать избирать 
Урядникамь и МЬщанству волними Голоси. Для того онимь Его Ясневел- 
можностьі ордеромь Генералной войсковой канцелярій велено в оной маги- 
страть предложить вправленій войтовской и писарской должности бить вибра- 
нимь обществомь тамошнего мЬщанства, и предоим'Ьющого бьіть завозвраще- 
ніемь Его Ясне велможностьі в Глуховь, настоящого обних Урядниках опре¬ 
д'Ьленія, апритомь оному Магистрату накр'Ьпко притвердит, чтобь потребо- 
ваніямь полковой полтавской канцелярій, вслучае какових указних и необхо- 
димих потребі, найпаче же когда по подорожним Генералной Канцелярій тре- 
буется подводи, оніе вистатчаеми бьіли от Магистрата безь всякого ослушанія, 
очємі полковнику полтавскому дать знать и воисполненіе оного Его Ясне 
велможностьі високоповелителного ордера, по опред'Ьленію Генералной вой¬ 
сковой Канцелярій, Магистрату Полтавскому предлагается исполнять вовсемь 
по силЬ оного Его Ясне велможностьі ордера, и Управленію войтовскомі 
и писарской должностьі бьггь вишшепомянутимь вибраннимь обществомь та¬ 
мошнего міщанства, впред до им'Ьющого бить за возвращеніемь Его Ясне 
Велможностьі в Глуховь опред'Ьленія, и по требованіямь полковой Полтавской 
Канцелярій, в случае каковихь указнихь и необходимих потреб, найпачеже, 
когда по подорожнихь генералной Канцелярій требуется, подводи вистатчать 
от Магистрата безвсякаго ослушанія, а осемь же ик Господину Полковнику 
Полтавскому Горленку для відома чрезь ордері предложено“. 

Звертає тут увагу те, що Полтавська полкова канцелярія зовсім не при¬ 
стає на незалежність од неї полтавського магістрату. Що правда, в свойому 
„доношений" до гетьмана, коли вона підтримувала прохання полтавців про 
встановлення магістрату, було зазначено, що ,,войт з міщанами просять 
о магистрате, желая бить попрежнему вв'ЬдомЬ полковой канцелярій", але 
в універсалі гетьмана на встановлення в Полтаві магістрату про залежність магі¬ 
страту від полкової канцелярії нічого не сказано. Обрання на війта бургомистра 
Терентенка полковник полтавський уважає за незаконне, вимагає скасувати це 
обрання й пропонує для виконання обов’язків війта отамана полтавського Волхов¬ 
ського. Правда, гетьман не згоджується цілком з протестом полтавського полков¬ 
ника й обрання не скасовує, але й не затверджує, і обраний на посаду війта бур- 
гомистр Терентенко виконує обов’язки війта, не будучи затверджений на цій 



З історії полтавського магістрату за перші роки його існування (1752—1767 рр.) 175 


посаді од гетьмана, аж до серпня 1754 року (протягом 1 року 7 місяців), 
коли, чи дійсно з власного бажання, чи може примушений до цього будь- 
якими иншими обставинами, подав прохання, щоб звільнено його від обов’язків 
війта та бургомистра. Після нього „настоящим“ війтом був призначений од 
гетьмана, на прохання свого сина — писаря генерального військового суду, 
Іван Висоцький, один з бургомистрів полтавського магістрату, про що й ви¬ 
дано універсала від~Ю/УІІІ 1754 року. Як бачимо, сам гетьман порушив свого 
універсала про обрання на посаду війта „волними голоси", призначивши не 
обрану од міщанства на цю посаду особу, а на прохання сина за свого батька. 
В листопаді 1754 року військовий канцелярист генеральної військової канце¬ 
лярії, а потім генерального суду, Данило Писаревський подав до війта пол¬ 
тавського Висоцького прохання, щоб його було призначено на писаря Пол¬ 
тавського магістрату. Війт полтавський надіслав це прохання до генеральної 
військової канцелярії, і ця призначила Писаревського на писаря Полтавського 
магістрату. Цікаве теж призначення на магістратського писаря, а не обрання 
його „волними голоси". 

22 січня 1756 року райця Василь Пащенко вдавсь до магістрату з про¬ 
ханням звільнити його, вважаючи на його недугу, з посади райці, а в наго¬ 
роду за його 3-х річну службу в магістраті — звільнити на 3 роки „от обще- 
* народних податков", а „дому дать лготи на два года от постоев и нарядов". 
Полтавський магістрат вирішив: „уволнить через два года дом Пащенков от 
постоев, указние же подати и всякне гражданскіе повинности должен онт» Па¬ 
щенко спротчими полтавскими міщанами отправлять". 

Ордером генеральної військової канцелярії від 16 травня 1758 року 
завдоволено прохання бургомистра Максименка про „опред'Ьление его вко- 
заки респектом отправлених имь по нарадам полковой полтавской канцелярії 
войскових исправлений, ст> награждениемт» звання значкових товарищей, хотя 
застарость свою самі» онть уволнения просить, однакь д'Ьти его войсковую 
службу отправлять должни будуть". Після цього бургомистра Максименка 
звільнено з посади бургомистра, а на його місце обрано другого, Що його 
і затвердила генеральна військова канцелярія. Колишній бургомистр Андрій 
Терентенко теж „опред г Ьлень в значковіе товарищи". 

4 липня 1759 року „урядники магистрата полтавского и м*Ьщане полтав- 
ские" обрали на вільні місця бургомистрів, райців та лавииків. Війт Висоцький 
невдоволений, що сина його Захара не обрано на посаду бургомистра, не 
схотів визнати ці вибори за законні. Тоді чини магістрату і міщани надіслали 
до Генеральної військової канцелярії протокола виборів і повідомили, чому саме 
війт Висоцький ці вибори вважає за незаконні. 10 серпня того-ж року гене¬ 
ральна військова канцелярія надіслала війтові Висоцькому з урядниками 
ордера, в якому на адресу війта зазначено: „но вьі де будучи тЬмь вибором 
недоволньї (по причині той, что они урядники имйщане сьіна вашего Захарія 
вь бурмистри неизбрали, и боде онь молоді» и неженать и нигд'Ь нивькаких 
службахь небьіваль, й той бурмистерской должности крайнє править неможеть, 
ктомуж еще онь свами вьедном дворй и едной хатЬ живеть) поньїн'Ь о при¬ 
воді оньїх вибранньїх ими урядников нав^рность Ея Императорскому вели- 



176 


Михайло Бужинський 


честву вь званіяхь их'ь кь присяги и овступленіи имь всякому посвоей долж- 
ности в правленіе магистратское опреділенія не учинили, в отміну вьісоко- 
повелительного Его Ясневельможности Універсала, которьімь повелено изби- 
рать урядниковь волньїми голосами", а тому пропонується війтові Висоцькому, 
„буди подліно урядники й міщане волньїми голосами на убьільїе міста вьі- 
шеписанньїх урядников избрали означенньїх вьішехь сего, то имь ибить потому 
их'ь единогласному желанію в званіях их и допустить, и навірность Е.И.В. при- 
весть их отмагистрата пообьїкновенной роті кприсяги, и ту роту присяги 
прирепорті вь Генеральную войсковую канцелярію прислать". 27 серпня 
того-ж року магістрат затвердив обрання всіх цих чинів магістрату, в той-же 
день приведено до присяги й повідомлено генеральну військову канцелярію. 

22 серпня 1760 року війт Висоцький подав через полтавський магістрат 
до гетьмана „доношение" з проханням звільнити його „за старостію и крайнею 
слабостію здоровя" з посади війта. 25 серпня того-ж року на місце Висоцького 
обрано на посаду війта військового канцеляриста Данила Бужипнського, що 
про затвердження його на посаді війта, разом з проханням про звільнення 
з посади через власне бажання війта Висоцького, магістрат і надіслав до 
гетьмана „нижайшее доношеніе". ЗО вересня того-ж року від гетьмана здобуто 
відповідь на ім’я „бурмистрів сь товарищьі", де зазначено: війт Висоцький доніс, 
що коли він прийшов до магістрату, то ви („бурмистри сь товарищьі"), „неві¬ 
домо почему укоряя его, начали домагатся, чтобьі онь отказался оть войтов- 
ства, и притомь де предявяли доношеніе, изготовленное кь нам заподписомь 
уже НІКОТОрЬІХЬ міщань, сь прошеніемь обь оставки его висоцкого оть вой- 
товства, а обь опреділеніи на місто его другого. Но когда де нікоторіе 
урядникьі подписиватся на томь доношеній не согласились, то де ви (бур¬ 
мистри та инші урядники) оподписі такова доношенія усиловальї міщань 
подомамь их'ь, а посля де и оть подлежащого повьіновенія отказались, изь 
чего де принуждень онь войть Вьісоцкій, хотя де должность войтовства и несть 
можеть, писменно обявьіть, что сам иміеть просить у нась уволненія". Далі 
повідомлено, що, як за заявою війта Висоцького, він обов’язки війта викону¬ 
вати може, то „повеліно оть нась ему вьісоцкому оставатись по прежнему 
войтомь, но чтобь де урядники и протчіе подчиненніе ему принадлежащое 
повьіновеніе и послушность чиньїли... і хотя учиненніе оть вась вьіборьі на 
канцеляриста войскового бужинского нам бьіли поданьї, но яко оніе соста- 
вленьї безповелінія нашего... для того оніе недійствительньїми оставленьї". 

Як видно з цієї-ж справи, бургомистри, райці та лавники „находились 
в правленій вономь магистраті" не всі, а на кожен рік (з 1 жовтня по 
1 жовтня) війт складав „опреділение", яким наказувалось з зазначенням прі¬ 
звищ 2-м бургомистрам, 2-м райцям та 2-м лавникам „бьіть в правленій маги- 
страта", тих-же, котрі пробули рік „в правленій", дальшого року звільняли 
від цих обов’язків. 

Коли гетьманщину було скасовано й встановлено „малороссійскую кол- 
легію", полтавці, користуючися „волностями" тільки за гетьманськими універ¬ 
салами і не маючи жадних документів на затвердження цих „волностей" від 
царського уряду, в березні 1766 року вдалися до Катерини II з „чоломбитною". 



З історії полтавського магістрату за перші роки його існування (1752—1767 рр.) 177 

У тій „чоломбитній“ вони прохають „височайшую грамоту пожаловать вгороди 
Полтаві магистрату з им'Ьючимись вовлад'Ьнии оного селами вовсем на осно¬ 
ваній прав майдебургских'ь... при вс'Ьхь волностяхь малороссійскому народу 
по привилегиям , ь“ і т. и. Цю „чоломбитну“ було подано до Катерини II через 
президента малоросійської колегії графа Рум’янцова. Надсилаючи цю м чо- 
ломбитну", полтавці разом з тим звернулися й окремо до Рум’янцова та 
й прохали його, нехай-би він і собі допоміг „исходатайствовать в точнихь 
оного нашего прошенія преимуществахь височайшую іменную грамоту". Окрім 
того, всі урядовці полтавського магістрату звертаються з приватним листом 
до „Александра Андреевича“ (сина Андрія Безбородька). У тому листі, по¬ 
відомляючи про надсилку „чоломбитной", вони прохають „потрудится докла- 
домь Его Сіятелству істарателство во всемь... кполз^ нашей івсилу нашего 
прошенія... Когда ми столко щасліви будемо, что повелено будете видать 
просимую намт> височайшую грамоту, то сколко надобно будеть на украшеніе 
той ікакіе притомт» могуть случится потребкости денегь, издержать просимт» 
нанаигь общій щетт> іповеряемь хотя до трехь соть рублей". Відповіді на цю 
„чоломбитну“ й взагалі вказівок про наслідки її в справах архіву полтавського 
магістрату не збереглося. „Чоломбитна“ ця дуже характерна самою формою, 
тоном, мотивами, то-що,—через те ми наводимо її цілком (див. додаток II). 

Як бачимо з підписів під цією „чоломбитною", війтував р. 1766 „вій*- 
ськовий товариш" Чарниш: це, як видно з справ архіву магістрату, перший 
випадок, коли за війта був козак. Досі, скоро-но бургомистр або инший чин 
магістрату переходив у козаки, він зараз-таки виходив з складу чинів магі¬ 
страту. Дальшими роками магістрат мало не виключно складають козаки 
в різних „званіях", причому бургомистри або лавники з міщан переходили 
в козаки й залишалися надалі на своїх посадах. 

З цієї-ж справи видно, що один з „магистратових подканцеляристов 44 
одержував на рік утримання 5 крб. 53 коп., а другий — 8 крб. 


Додаток І. 

„Ясне велможному, вьісоко повелителному Господину Господину Малой 
Россіи, обоихї> стороні) днепра и войскт> Запорожских Гетману Ея Імператор- 
скаго Величества д-Ьйствителному Камергеру. Імператорской Санктп'Ьтер- 
бургской Академій наукі> президенту, лейбь гвардій измайловского полку под- 
полковнику і обоихь славних Россійских Імператорскихт» Ординов Святьіх- 
Апостола Андреіа и Александра невского, також полского Білого орла и Гол- 
штинского Святьія Анни Кавалеру, Россійской Імперій Графу Кириллу Гри- 
гориевичу Его Сіятелству Разумовскому. 

Ньіжайшое доношеніе. 

Сего Генваря 10 дня войть Іосифь Кирилов им'Ьщане полтавскіе доно- 
шеніемі) вполковую полтавскую канцелярію представили: з давних де времень, 
когда Богдані) Хмелницкій совс^мі» войскомь под всероссійскую Державу 
поддался и Город Полтава ос'Ьдлостию поселился, стого времени м'Ьщане Го- 


Запік-ки Іоторігіно-ФіЛШіогічного Відділу, кн. XI. 



178 


Михайло Бужинський 


рода Полтави зцеховими и посполитими людми вполтав'Ь жителствующими 
найдовались иподнесь при вс'Ьх волностях вв'Ьдомств'Ь полтавской Ратуши, 
которая Ратуигь состояла поддирекціею полтавской полковой канцелярій; во- 
нойже Ратуши, при произвожденіи всяких д^л и росправ, присутствовали 
полтавскій войть збурмистрами да городовой писарь, хотяж постаринним куп¬ 
чими крішостямт» является, что іменовался вгород'Ь Полтаві Магистрать 
и, сл'Ьдователно, натое Магистрата полтавского званіе били привилегіи или 
грамоти, — но когда городь Полтава прежде шведской подполтавою войни 
совс'Ьмь посадом-ь и Ратушою згор'Ьль, уже посл'Ь того пожару никаких бив¬ 
ших воной Ратуши д'Ьл'ь неосталося, вовсе погоріло, и отом магистрата пол¬ 
тавского званій, почему магистратом именованно (кроме что, как вище озна- 
ченно, здавних кр*Ьпостей является), вида никакова сискат неможно; апонеже 
Д'Ьди, і отци их и они вовремя шведской подполтавою войни, когда городь 
Полтава шведами окружень, тогда противо непріятеля пов'Ьрно присяжної 
своей должности ни накакіе змінника Мазепи прилести несклонились, но, по- 
присилаемим монарха Своего Блажения івисокой Слави Достойния памяти 
великаго Государя Імператора Петра Перваго вгороди Полтаву грамотам и ука¬ 
зам, многажди противо непріятеля всамую полтавскую кр-Ьпост впадаючого 
отпор чинили і с пораженіемь вонь вигонили, на каких отпорах н-Ькоторих 
з них отци и брати Д'Ьйствително отнепріятеля смертию пострадали, ісверхь 
того, вовремя тойже осади, по писму бившого фелдмаршала меншикова видали 
они згорода Полтави наармію Его Імператорскаго величества хлібних, харчевих 
и воєнних припасов нанемалую сумму денег, зачто внагражденіе, по челобитю 
от города Полтави Его Імператорскому величеству поданому, 1718 году августа 
в 12 день сострявшоюся височайшою грамотою к помершому Гетману Скоро- 
падскому присланою, до Ратуши полтавской вовлад'Ьніе и три сел'Ь вполтав- 
ском уезд'Ь Івашки, Івонченц^, и Драбиновку зпосполитими людми жаловано, 
а потой височайшой грамоті на отежь три сел'Ь от Гетмана Скоропадского 
и Универсаль видань, да 1710 году, за вишепрописанниеж'ь понесенние ими 
вовремя подполтавою шведской осади разоренія, Универсалом от оногож 
Гетмана Скоропадского еще кратуши полтавской во влад'Ьніе опред'Ьленно 
четир*Ь сел'Ь, именно: мачухи, половина гужулов, тахтаулов и Павленки, кото- 
рия села и поншгЬ при Ратуши полтавской состоять в д!>йствителном влад'Ьніи; 
посля же шведской подполтавою войни многіе зних опред'Ьлени били полко¬ 
вими зборщиками и комисарами, а во время турецкой войни опред'Ьлени били 
кнабору на армію Ея Імператорскаго величества волов, да і собственніе их 
воли и лошади подтягости к Армій тогда ж вних взиманно, ав 1738-м году, 
посил’Ь Генералной войсковой канцелярій указу, против отпору впадшаго 
в граници Ея Імператорскаго величества непріятеля всЬ мещане полтавскіе во 
всей воинской исправности висиланни ів команді обозного полкового Полтав¬ 
ского Івана Левенца найдовались и, какь вище изображенно, Д'Ьди, и отци 
іхь и они сами, тако ж вс'Ь цеховие и посполитие обиватели полтавскіе, 
в шведскую подполтавою и турецкую войни, нещадя живота и імущества своего, 
служили в’Ьрно и беспродолжително, какая их служба и височайшою Его Імпе¬ 
раторскаго величества великаго государа Імператора Петра Перваго грамотою, 



З історії полтавського магістрату за перші роки його існування (1752—1767 рр.) 179 


А помершого Гетмана Скоропадського универсалами, заварную призната, 
и просили в удостоєній их зполковой Полтавской канцелярій квашей Ясневол- 
можности, даби вгород'Ь Полтаві против прежняго (какь івдругих полкових 
городах суть) возобновлен биль Магистрать, и они, получа оного магистрата 
возобновленіе, могли пооному магистрату какь усякіе устроевая порядки, такт» 
правду доводя во всем судом и росправою совершеною из ползою, а зато какь 
они, так и впред-И потомки их, долженствують и... Его Імператорскому вели- 
честву отправлять служби, желая и зоним магистратом ув'Ьдом'Ь бить попреж- 
нему полковой канцелярій, а впредставленіях от вишеписаного войта Кири- 
лоза и полтавских м*Ьщан умершого Гетмана Господина Скоропадского под- 
линим универсалом написано: в 1-м 1718 году октября 18 дня, что прислана 
До него Гетмана Господина Скоропадского премоцн'Ьйшая царскаго пресв’Ьт- 
лаго величества Грамота з обявленіем, же вся обще старшина полковая і войть 
зм'Ьщанами подавали ввеликом град'Ь Москві* в Государственномь Малорос- 
сійском приказ'Ь челомбитную До Его Царскаго величества написанную, пре- 
кладая, что город Полтава, подчась зм'Ьни мазепиной, отнаступленія непрія- 
телских шведских войскт) значную понесль тяжесть и особливо тогда жь на 
войска Его величества по исчисленію сумами (?) на кілка тисячей золотом 
взято отол провіанту и воених припасов немало, спрошеніем Его монаршиніх 
креспекту, и потому их старшини полковой и войта полтавского зм'Ьщанами 
челобите Его Царское Пресв'Ьтлое величество Милостиво призирая на городь 
Полтаву, же оній в зм-Ьну мазепину подчась осади и от войску шведских 
непріятелских немешую какь вище вираженно узнал тягость и навойска Его 
величества видал провіанть и воєнне припаси, повелйль іменним своимь мо¬ 
наршим указом помянутой премоцн-Ьйшо до Гетмана Господина Скоропад¬ 
ского присланніш грамоті* изображенньїмь, даби показаніе втом унЬв'ЬрсалІ* 
села Івонченці*, Івашки иГрабиновку, також и част села Осмачки назьіваемуюі 
на всегдашное прислушаніе До Города Полтави отдати; в... 1710 году мая 
24 дня, поневеже отдавна антецессоров Его Гетмана Господина Скоропадского 
прошлих Гетманов села, именно: мачухи, супруновка, шостаки, половина гуд- 
жулов та тахтаулов и Павленки Ратушови м^ста Полтави прислушали и кобщему 
Городовому подпоможеню всяких тяглих одавали туда повинности, Теди и онь 
Господин Гетмань Скоропадскій, даний тоть вцЬлости своей заховуючи поря- 
докь, по занесеном до него Господина Гетмана Скоропадскаго от урадових 
Полтавских именем всйхь обще граждань посполитих прошеніе, из особли-, 
вого на их тогдашнее чрез нашествіе непріятелское разореніе респекту, яко 
всй оніе села впрежнем влад-Ьнію при Ратушу их заховуеть, подаючи Ура- 
дови масному зуполную моць тими селами влад'Ьти івсякій отпосполитих там 
мешкаючих людей наобщую городовую потребу взвиклих податков всяких 
івработизнах отбирати повинности. Да ипо старинним купчимь кр*Ьпостям 
и другим записам давних годов в радовие м'Ьскіе книги вписаних, именно 
1655, 1663 и 1707 годов значится, что в городе Полтаві іменовань магистрать, 
а что подлинно зних полтавских мйщань многіе опред-Ьлени били полковими 
зборщиками и комисарами і вовремя турецкой войни опред'Ьлени били кнабору 
наармію Ея Імператорскаго Величества воловь, да ісобственніе их воли и ло- 



180 


Михайло Бужинський 


шади под тягости кармін тогда вних взимано, ів 1738 году посиль Генерал- 
ной войсковой канцелярій указу против отпору впадшаго в Граници Ея Імпе- 
раторскаго величества непріятеля всі мещане полтавские вьісиланни били 
и находились в команді умершого обозного полкового полтавского Івана Ле- 
венца, о том*ь и по ділам полковой канцелярій явствует. Того ради о вшце- 
писанном вашей Ясневелможности полковая Полтавская канцелярія снижайшою 
покорностию представляя о подтвержденіи навише виражение села кгороду 
Полтаві попрошению всіх обще Полкових старшині» івойта полтавского змі- 
щанами, за силу високомонаршой грамоти от Господина Гетмана Скоропад- 
ского в 1718 году октября 18 дня да особливо от Его ж Гетмана в 1710 году 
мая 2 дня універсалами наданих, і яко они войтт» зміщанами просять о ма- 
гистрате, желая и зоним бить попрежнему ввідомі полковой канцелярій, по- 
справкам же вполковой канцелярій іменованіе Магистрату давних годов било, 
так даби и високоповелителной Ясневелможности вашей універсалом!» сие 
именование ведлупь их нижайшого прошения впривилювано било, и полковая 
канцелярія нижайше проситт»“. 

На нодлинном доношеній подписался полковника з старшиною пол¬ 
ковою. 

Генваря дня. — ” 

1752 год У Додаток II. 

„Всепресвітлійшая, державнійшая, великая Государиня, императрица 
Єкатерина Алексіевна, Самодержица всероссійская, Государиня Всемилос- 
тивійшая. Бють челомі» малороссійского Города Полтави магистьратовие 
войть, урядникьі, мещане ицеховие, авчемі» наше прошение, слідують отомт» 
пункти/ 

1 . 

От времени гірисоединения малороссійского народа подвсероссійскую 
Вашего императорскаго Величества державу Город Полтава находится внена- 
рушимой вірностьі всероссійскому Императорскому Вашего Величества пре¬ 
столу и жителствующие воономї> городі обивательї отбували гражданские 
повинностьі иразние Вашему Императорскому Величеству служби, авовремя 
шведской подполтавою войньї, когда оной город Полтава шведами билт> оса- 
жень, противо неприятеля повірно присяжной своей должностьі нинакакие 
змінника мазепи прелестьі несклонилисі», нопоприсилаемимь монарха своего 
Великого Государа, Вседражайшого Вашего Императорскаго Величества діда, 
Блаженния ивічнославния памятьі Государя Петра Великого, отца отчества, 
^Імператора и Самодержца Всероссійского, вт» городь Полтаву грамотамт» 
иуказамі), против!» неприятеля опорі» чинили, и тогда нікоторне дійстви- 
тельно отнеприятеля смертию пострадали, исверхі» того, вовремя той бата¬ 
лій, пописму бившого фелтмаршала меншикова, видали згорода наармию 
Его Императорскаго Величества хлібнихт», харчевихіз ивоенихь припасові» 
нанемалую сумму денегь, зачто внаграждение, почелобитю отгорода Полтави 
Его Императорскому Величеству поданному, 1718 года августа вь 12 д. со- 



З історії полтавського магістрату за перші роки його існування (1752—1767 рр.) 131 


-стоявшоюся височайшою грамотою кт> помершому гетману Скоропадскому 
присланою, доратуши полтавской вовлад'Ьние три сел*Ь вполтавском-ь уезд-Ь: 
ивашки, ивончинц'Ь, играбиновку ичасть осмачокт» зпосполитими людми жало- 
ванно, да 1710 году, завишепрописание вовремя подполтавою шведской бата¬ 
лій служби иразорение, універсалом^ оногожт> Гетмана Скоропадского из- 
древле замагистратомь бившие четир-Ь сел*Ь, именно: мачухи, половина 
гужуловь, тахтауловь ипавленки оному магистрату утверждени, которие все 
вишеписаньїе села' ипоньїн'Ь состоять вовлад-Ьніи магистратовомь, посляже 
шведской подполтавою войньї мьі опред'Ьляеми били сверхь нашихт> граждан- 
скихь повинностей чрезь всю бившую турецкую войну вразние Вашего 
Императорскаго Величества воинские служби, между которими вь 1738 году, 
посиль указу бившой малороссійской Генералной войсковой канцелярій, 
противт> отпору впадшаго било вграници Вашего Императорскаго Величества 
неприятеля многие мещане полтавские вовсей воинской исправности находи¬ 
лись, даимногие знась вкримскую область посекретньїмь д^лам посиланни 
бильї. 

2 . 

Вономь город'Ь Полтаві биль издревле чрезь многие года магистрать, 
вкотором судились граждане, ипорядкьі городовьіе устроевани били помай- 
дебурскимь правами, какь идругие вмалой россіи состоящие упривилювание 
города ивс'Ь жительствующие вономь город'Ь полтав'Ь граждане, купеческие 
майстратовие люде впринадлежащихь догражданскихь повинностей д'Ьлахь 
исудахь били послушни, ипотому тогда вономь город'Ь городовия учреждения 
били вхорошомь порядке, акупечество и цеховие люде всвоихь промислахь 
иреместв'Ь неим'Ьли ниоткого никакого препятствьія. 

3 . 

Нокогда поразнимь случаямь вономь городі прес'Ькся магистрать, ислу- 
жащие нато правление привилегіи утрачени пожаремь ивовремя бившей под¬ 
полтавою зшведомь войни, то всЬ мещане, цеховие ипосполство присовокуп- 
лени неведомо почему вь вид’Ьние полковой полтавской канцелярій, подкото- 
рою находяся черезь многие года, всЬ городовие порядки посил'Ь правь 
городу принадлежащие оставлени, акупечество ипротчие, какь ивише пропи- 
санно, употребляемо било некгражданскихь, ноивоинским д'Ьламь и наря¬ 
дами; звоинскихь чиновь, хто толко пожелаеть, сверхь того каждой при- 
надлежащими гражданству промислами, торгами ’иремесломь бавится начали, 
препятствуя намь вовсемь кнемалому нась отягощению, итемь самьімь многие 
изкупечества вишльї вразньїе чини, азцеховихь ипосполитихь людей вкозаки 
ивстороние влад'Ьньїя. 

4. 

Напосл'Ьдокь войть сурядникьі имещане оного города Полтави, видя 
отвремени довремени умаляючиесь городовие порядки ичисло граждань отвк- 
шеписанихь службахь предковь нашихь инась самихь, представляли бивьшому 



182 


Михайло Бужинський 


малороссійскому Гетману Его Сіятельству, Графу Господину Генерала Фелд- 
маршалу, Сенатору иразнихь ординовь кавалеру, кирилу Григориевичу Розу- 
МОВСКОМу спрошением'ь обитіи попрежнему ПрОТИВ*Ь других!) магистратовь 
ивгороді Полтаві магистрату иовидачи нато універсала. 

» 5. 

Потому нашему прошению отего сиятелства вь 1759 году видані) уні¬ 
версалі), ві) которомі) положенно вгороді Полтаві бить магистрату противі> 
протчихі) магистратові) вмалороссійскихі> городахі) иміючихся, посему 
1—наубилие места войта бурмистрові» идругихь урядникові) втоть магистрать 
избірать урядникамі) имещанству волними голоси, 2 — межсобою всему ме- 
щанству ипосполству тогожь города предпоставленихь урадникьі суді» ирос- 
праву йміть поправам!) майдебурскимь, 3 — печать содержать споимянова- 
' ,ниемі> магистрата, 4 — деревними идругими доходи (скоторьіхі) росходь дер¬ 
жані) бить должені) засилу указовь ионихь же майдебурскихь праві)) владіть 
теми, кой досего заратушею полтавскою находилися. 

6 . 

Засилу оного універсала подсуственния магистрату по діламь судятся 
майдебурскимі) правомь, ивсі порадки принадлежащие гражданству попреж¬ 
нему устроеваются поонимь же майдебурскимь правам, икупечество нині 
начало приходить влутшое против прежнего состояние, даипредписание жало- 
вание села вовладініи замагистратомь состоять, наутверждениежь оного 
магистрата, иосудахь воном помайдебурскимь правамь також принадлежащихь 
коному вишпоименованнихь сель ми нижайшие от Вашего Императорскаго 
Величества неиміемь Внсочайшей прнвилегіи, состоявшимсяже вашего Им¬ 
ператорскаго Величества манифестомь вь 1764 году ноября 15 д. приопре- 
діленіи малороссійской колегій, авоную президентомь Его Сиятельства 
Графа, Господина Генераланшефа икавалера Петра александровича Румян- 
цова, всемилостивійше Ваше Императорское Величество Благосоизволіли 
обнадежить вь весь малороссійской народь височайшою своєю монаршою 
милостию икползі собственой всего малороссійского народа вьсемилости- 
війше опреділить соизволилн оного Господина Генерала аншефа, Генераль 
Губернатора икавалера Графа Петра александровича Румянцова добримь 
и надежнимь предстателемь. 

Ми, нижайшие вірноподдание Вашего Императорскаго Величества раби, 
приемля оную излиянную Вашего Императорского Величества височайшую 
кнамь милость, звірно подданическою рабскою благодарностию падше Пред- 
всеавгустійшимь Вашего Императорскаго Величества престоломь долица 
земли, всесмирено Раболіпно просим височайшою Вашего Императорскаго 
Величества Грамотою вьсемилостивійше пожаловать вгороді Полтаві маги¬ 
страту зиміючимись вовладініи оного вишепоименованими височайшою гра¬ 
мотою жалованними игетьманскими універсалами утвержденими селами— 
ивашками, ивончинцями, грабиновкою, ичасть осмачками, мачухами, полови- 



З історії полтавського магістрату за перші роки його існування (1752—1767 рр.) 183 


ною гужулами, тахтауловомі», ипавленками, — вовсемт» наоснованіи праві» 
майдебурскихт» в'Ьчно ибезперем-Ьно бить, инаст» нижайшихт» вЬрноподданихі» 
рабові» Вашего Императорскаго Величества всемилостив'Ьйше пожаловать же 
привс'Ьхт» волностяхт» малороссійскому народу попривилегиямт» вбоз*Ь усоп- 
шихт» предкові» Вашего Императорскаго Величества принадлежащихт» при- 
промислахт» иторгахт», привладЬніи имЬючихся нин'Ь внаст» понасл'Ьдию икуплЬ. 
доставшихся намт» земелт» иугодий, такт» какі> мьі досего подблагополучною 
державою Вашего Императорскаго Величества ползовалист» безотемленно, 
ичтобт» вгород'Ь Полтаві зжительствующих иприезжаючихт» обитателей та кой, 
которой небудет подонимт» магистратомт» жить и гражданскихі» повинностей . 
отбувать, никакихт» промислова торгова художества неим*Ьл инамт» би граж- 
данамт» втомі» препятствия нечинилт»; войту иурядникам, какт» нин'Ь, бьіть 
вправленій оного магистрата попрежнему обикновению всвоихт» чинахт» идолж- 
ностяхт», как досего били инині* есті», такт» ипонин'Ь изберать намт» войта 
иурядниковт» волними голосами ипредними вмагистрат'Ь между собою ивс'Ьми 
жительствующими вгород'Ь Полтаві гражданами вискахт» ихт» нанаст», инашихт» 
наихт», всеподданЬйше Вашего Императорскаго Величества просимо повелеть 
судимим!» бить поземскимт» идругимт» всякими д'Ьламт» помайдебурскимт» пра¬ 
вами, ивс'Ь порядки тепер!» вгород'Ь ивпредт» устроевать потемт» же майдебур- 
скимт» правам-ь безовсякия отм*Ьни, и даби Височайшимт» Вашего Император¬ 
скаго Величества указом повеленно било, оно наше челобите принявт», запи¬ 
сать, аповишевираженному нашему всеподданЬйшему прошению учинить 
високомонаршое матернєє разсмотрение. 

Писанно сие челомбите 1766 года марта д. Кподанию надлежитт» Его 
Сиятельству високопревосходительному Господину Генерала аншефу, мало¬ 
россійскому Генерала Губернатору, коллегіи малороссійской президенту, укра- 
инского ималороссійского корпусов-ь Главному командиру икавалеру. Графу 
Петру Александровичу Румянцову. 

Малороссійского Города Полтави магистратовие 
Войтт» войсковой товариші» петрі» чарниші» 
бурмистрі» федорт» чупруновскій. 
бурмистрі» васклій демченко. 
бурмистрі» павелі» Маркевичі». 

Писарі» Григорій рогуля, 
райца ивант» пащенко. 
райца Емелияні» малиховскій. 
райца павелі» висоцкій. 
лавникі» Григорій новомлинскій. 

Полтавские Мещане 

алексей Гавриленко. Федор лукяновичт». 

андрЬй фесенко. Михайло марченко. 

Григорій пащенко. Стефані» н'Ьженецт» 

якові» калкушка. василь терентенко. 

Омеляні» каценко Павелі» Гордієнко, 

нові» топчЬевскій. ивант» уманскій. 



Михайло Бужинський 


цехмистрьі Кравецкій Семент» коропецг» 
шевский петро вакуленко. 
резницкій лука луценко. 
ткапкій Степана солодовниченко. 

Ковалскій Василь манковичь. 

Бондарскій петро Гаврилові. 

Гончарскій Данило Городчаненко сцеховими азаоних 
цехмистровт» неграмотних поихт» прошению писарь 
магистратовій Григорій Рогуля Руку прьіложилтА 



ПРОКІП НЕЧИПОРЕНКО. 


ФАБРИКИ РОЗУМОВСЬКОГО НА ПОСЕМІ 

Дбаючи про поновлення Батурина, що розпочалося року 1748-го, гетьман 
Розумовський заходивсь ще будувати різні свої промислові підприємства 
і зокрема надумавсь поставити широко суконне виробництво. 

Бувши під великим впливом Петербургу, де за тих часів була мода на 
фахівців-чужоземців, він і собі закликав німців, італійців та французів для 
організації різних підприємств на Посем’ї. 

У другій половині XVIII в. Розумовський організував такі підприємства: 
парусний завод, суконні фабрики, завод для виробу білого воску, свічну фа¬ 
брику, сирний завод, цегельню, тартак, дзеркальну фабрику та гарбарню. Де¬ 
які з цих підприємств припинили своє існування не встигши й зорганізуватися, 
а деякі були досить раціональні і існували досить довго, аж до половини XIX в. 

Користуючися переважно архівними матеріялами „Черниговскаго отдіі- 
ленія“ Історичного відділу Харківського Центрархіву, я хочу освітлити деяку 
частину цієї фабрично-заводської промислової діяльности Розумовського та 
подати ці матеріяли до відому тих, хто цікавиться історією розвитку україн¬ 
ської фабрики в XVIII в. 

Коли року 1748 було видано указа про поновлення Батурина, Глухова, 
Ніженя та инших міст, то Розумовський почав будувати деякі свої проми¬ 
слові підприємства в звязку з „Національними строєніями", як підсобні в цих 
строєніях, от як, наприклад, цегельню та тартак, або як їх звуть тоді: „кир- 
пичний завод" і „пильну мельницу", та машинну кузню. Але поруч цих під¬ 
приємств Розумовський проектує збудувати парусного завода, сирного завода 
і суконну фабрику. Ці свої підприємства він починає будувати в першій по¬ 
ловині 50-х років XVIII в. 

Потреба в організації цегляного виробництва в Батурині та Глухові ви¬ 
никла в звязку з проектом відбудування цих міст, згідно з указом 1748 року, 
для державних потреб узагалі, і для завдоволення приватних будівничих по¬ 
треб Розумовського та його родини. 

Батуринську цегельню збудовано протягом 1751 — 52 років. Вона мала 
будови досить великого розміру, от як, напр., сараї щоб складати цеглу — 
100 сажнів завдовжки і прибудови до них теж по 100 сажнів завдовжки кожна. 
Печі були теж, як зазначає один з тогочасних фахівців, великі, вміщували по 


’) Для покрівлі печей на цегельні 1752-го року було взято до цегельні драниць 716 і потім 
ще 1.400 шт. Спр. № 361, р. 1754 Черніг. відд. Харк. ц. арх. 



186 


ДІрокіп Нечипоренко 


80 тисяч цегли й таких печей було збудовано п’ятеро і ). Адміністративним 
керівником Батуринської цегельні були Батуринський сотник Стожко, 1756 року, 
а потім осавул Ніженського полку Долінський. Керівниками-фахівцями по ви¬ 
робу цегли були: року 1751 Барановський, 1752 — 53 француз Карло Пеллі, 
1754 — 55 колодник Ляшко, колишній Роменський сотенний писар, року 
1756 — 57 знов Ляшко, але вже як колишній колодник 1 ). 

„Кирпичний мастер" Кіндрат Барановський виробив за літо 1751 року 
тільки 224 тис. цегли й випалки не робив. 

На-весні року 1752 Розумовський склав контракта з французом Карлом 
Пеллі на два роки по 250 крб. на рік, з умовою, щоб він виробив 5 мільйо¬ 
нів цегли. Але „иноземець Карло Пеллі неисправен явился по контракту", як 
зазначає в свойому рапорті сотник Стожко. До виконання своїх обов’язків 
Пеллі ставиться недбало: часто буває п’яний, по два тижні до робочих з свого 
помешкання не виходить, багатьох робітників по домівках порозпускав, тим- 
часом, як цегли випаленої є дуже мало, а виробленої багато і вона псується 
та топчеться ногами, бо нема де складати. Характеризуючи Пеллі, як органі¬ 
затора робіт, Стожко наводить той факт, що з виробленої цегли багато на 
дрібні куски поламано, ногами робітники потоптали та порозкидали там де 
глину місять. Сотник Стожко відібрав навіть підписку від Пеллі про те, щоб 
.він не пиячив, людей з роботи додому не розпускав і сам був невідступно 
>при роботі, але це ані трохи не допомогло 2 ). 

Ляшко в свойому листі до генеральної військ, к-рії писав, що „ежели 
не велено будегь сотнику Стожку оного мастера подь карауломь дотол'Ь со- 
держать покаместь онь по контрактами своимь во всемь исцравится то тогда 
и д^ло окончится" 3 ). Чи брав Стожко француза Пеллі „под караул" невідомо. 
Напевно до цього не дійшло. Тим більше, що строк складеного з ним кон¬ 
тракта вже закінчивсь. 

Отже виникла потреба передати цегельню в керування комусь иншому. 
Привід до цього подав сам Пеллі, як це видно з листування Експедиції строє¬ 
ній з Генеральною військовою канцелярією. Експедиція строєній, ЗО/ІУ 53 року, 
пише до військової генеральної к-рії, а ця остання до Розумовського, що май¬ 
стер чужоземець Карло Пеллі запитав генеральну військову к-рію „на каком 
основаній ему впредь при томь кирпичномь заводі бьіть", а в той-же час 
писар сотенний Роменський Григорій Ляшков („которьій вь Батурин^ на ра- 
бот’Ь по зсьілки его туда за его преступленіе на 10 л'Ьгь находился" 4 ) пропонує, 
що як-би йому в „смотреніе" завод той доручено, „то безь всякаго вознаграж- 
денія т'Ьми жь тремя стами .кирпичньїхь работниковь, которьіе при заводі» на- 
ходятся, и буди бь сверхь вьісьілаемьіхь кь кирпичньїмь заводами для копання 
глиньї 100 челов'Ьк’ь прибавлено бьіло еще 50 работниковь, вид'Ьлаль за 


] ) Про умови робітничої праці див. у моїй статті — Істор.-Географ. Збірник У. А. Н. І ст. 

2 ) Спр. № 991, р. 1753. 

3 ) Там-же. 

4 ) За вбивство козака Костянтинівської сотні Коваленка, що образив його сестру (див. 
„Трудьі Чернигов. Губ. Архив. Учен. Комис. XI в. стор. 126 — „... бил*ь батожьем*ь и киями оть 
котораго побоя тот-ь Коваленко того ж дня когда бигь и умре")- 



Фабрики Розумовського на Посем’ї 


187 


1 годі» то число, что он Пеллі за 2 года, тоесть 5 милліонов'ь и дабьі деньги 
подлежащіе т'Ьм'ь кирпичньїмь работникамь во уплату для раздачи прислано б ь 
кнему Ляшку, а изиздержанньїхь вь два года на д'Ьланіе онаго кирпича 
суммьі показуєте уступки 1.000 рублей". За свою працю „Ляшко просить 
освобожденія" *). 

Така Ляшкова пропозиція, при скрутному тоді грошовому стані, була 
вигідна, для військової генеральної к-рії, але передати цегельню не чужо¬ 
земцеві, та ще-й-колодникові, була з’явищем надзвичайним. Між иншим в цей- 
же час військова генер. к-рія скасовує той порядок, що по ордерах набирають 
робітників до цегельні зверх 300 чоловіка безплатно. 29/VII — 53 року вій¬ 
ськова генер. к-рія наказала, що коли потрібно робітників до цегельні більш 
як 300, то щоб не мобілізували, а наймали за гроші. А Лишкові поставлено 
вимогу, щоб він перш за все витримав певного іспита — „какою добротою 
кирпича онь долать можеть", а для цього, щоб виробив цегли на одну піч 
на пробу і щоб ця цегла була не гірша за цеглу, що виробляв Пеллі, а по- 
друге, щоб писар „поставиль по себ'Ь добрьіе поруки". Після чого вже можна 
буде доручити йому цегельню на рік і то „подь наблюденіем'ь вовсемь сот¬ 
ника Стожка, а Пеллі отпустить куда хочеть" 2 ). 

6-го травня 1754 року Ляшко пише мотивоване донесіння, через що він 
не може здати „проби", а саме: „на завод'Ь пять печей худьіе испорченьїе 
и совсіімь бьі развалились, если бьі со вс'Ьхт» четьірехт» сторона деревяними 
сохами не бьіли подпираньї (1752 року). Испортились они для того, что черезт» 
обичайно зд'Ьланьї большие, а связки вь нихь железньїхь нимало не имйется" 3 ). 
А тому перш ніж робити цеглу на пробу, треба спочатку печі скріпити заліз¬ 
ними звязками. Крім того Ляшко наводить іще такі мотиви. По-перше грошей 
не прислано для витрат на виробництво ні до кого (він прохав, щоб гроші до 
нього висилано), через що й робочих він не зміг найняти поверх 300, по-друге 
цегельників висилають із сотень нових, недосвідчених, а печі на цегельні дуже 
великі, вміщується в них до 80 тисяч у кожній. Отже, щоб випалити на зразок 
одну таку велику піч, змине багато часу, а саме: 1 тиждень щоб наробити 
та насушити цегли, два тижні щоб навозити, палити треба теж два тижні та 
холонути цегла мусить 3 тижні. Нарешті поки надійде резолюція і буде за¬ 
кінчена апробація, то змине всього більш од 2-х місяців. Весняний-же час 
дуже важливий для виробу цегли, а тому Ляшко заявляє, що через цю трату 
часу він не зможе виготувати цегли 5.000.000 шт. за рік, як то він обіцяв. 

14/У того-ж 1754 року негайно викликають Стожка до Глухова на 17/У, 
можливо, що в справі цегельні, бо 24/У — 54 року цегельню вже було дору¬ 
чено Лишкові 4 ). 

Року 1756-го передбачалася перерва в роботі цегельні, але потім роботу 
поновлено знов, великої перерви не було. В архівній справі про це зазначено 
так: „изв'Ьстно, что в Батурин'Ь находится немальїмт» числомт> сосланньїхь 

*) Спр. № 991, р. 1753. 2 ) Спр. № 991, 1754 року. 

3 ) Там*же. Нормальна піч, що вміщує 20 — 25 тисяч цегли, повинна бути завбільшки 
6X6 арш. Г7. Н. 

4 ) Спр. № 991, 1754 р. 



18В 


Прокіп Нечипоренко 


туда для рабогь колодникові и вс'Ь они пребьіваюгь вт> праздности, того- 
ради предлагаем-ь оной експедицій строєній осаула полкового Н'Ьжинского 
Дол'Ьнского (коему при городі Багурин'Ь кирпичньїй заводі и заготовленньїй 
уже кирпичі и протчие матеріальї, такожі и содержачіесь тамо колодники ві 
надсмотрение порученьї) и другихі кого принадлежиті ордеровать дабьі ньі- 
нешнего л^та оного кирпичу на устроенньїхі при БатуршгЬ заводахі па 
прежнему долать" 1 ). До роботи використовують протягом 1756 року колодни¬ 
ків та 100 робітників до них, „изі тЬхі же сотень изі коихі прежде кто наряд- 
живаньї бьіли, заплату при той работіь производить" 2 ). Далі „чтобьі же тоті 
кирпичі могл бьіть долані добротою во всємі противі прежнего кі надзиранію 
того ім'Ьеть бьіть вислані одержавшійся при Батурин-Ь бьівшій писарі сотен- 
ньій Ляшокі, которьій и прежде у надзиранія того 6ьілі“. Про плату Ляшкові, 
за цю працю тепер уже має договоритися з ним сама „експедиція строєній" 3 ). 

Як забезпечена була Батуринська цегельня робітниками, архівні справи 
подають досить докладні відомості. Постійний кадр робітників на цегельні 
становили колодники та 300 фахівців-цегельників, що були вигнані на роботу 
по ордерах і потім залишені на цій роботі, як фахівці, на скількись років. До 
цих робітників виганяли ще що-року 100 —150 копачів глини та погоничів 
до скарбових волів з околичних сотень. 

Року 1752-го в серпні місяці біля цегельні було збудовано острога, для 
чого мобілізовано 17 теслярів з їхніми сокирами з сіл: Красного, Митченок, 
Пальчиків, Тростянки, Обмачева, Атюші, Ксензівки та з Мельні 4 ). Колодників 
було близько 50 душ, а иноді й більше і присуджено їм кожному від 2-х до 
10 років бути на батуринських роботах. 

Після того як збудовано острога в Батурині, військовий генеральний 
суд збільшив число висилок колодників на роботу. Пересічно що-року виси- 
лалося по 10 —12 чоловіка, як це видно з наведеної нижче таблиці, скла¬ 
деної за даними взятими з архівної справи г ’). 


Роки, коли вислано до Батурина 


1751 

1752 

1753 

1754 

1755 

1756 

1757 

Число висланих колодників 

Разом 

3 

3 

4 

8 

13 

8 

6 

45 

Коли було скільки присудів 


1748 

1752 

1753 

1754 

1755 

1756 

1757 

Разом 

12 

20 

? 

? 

7 

? 

6 

45 


А ) Спр. № 13811, 1757 р. -) Там-же, :; ) Там-же. 4 ) Спр. № 361, 1754 р. 
5 ) Спр. № 18330, 1756 року. 



Фабрики Розумовського на Посем’ї 


189 


Колодників, як я сказав попереду, засуджували переважно на 10 років, 
а в середньому років на 7 і ). 

Ось таблиця присудів для частини колодників. 


Засуджено колодників 

на років 

1 

2 

3 

5 

6 

7 

10 

В серед¬ 
ньому 

До кінця 
робіт 

колодників 

1 

10 

3 

1 

3 

1 

18 

— 

2 

Всього мають років . . 

1 

20 

9 

5 

18 

7 

180 

7 

ЗО 


Протягрм 1751 року, очевидячки, робітників було небагато, бо-ж виро¬ 
блено цегли всього 224 тисячі; стільки цегли могли виробити 20 фахівців 
з 15 — 20 копачами глини. 

Року 1752 — 53 на цегельні працювало, крім колодників, 300 фахівців- 
цегельників і 100 копачів та погоничів до скарбових волів 2 ), а коли цегельню 
було доручено Ляшкові, то робітників збільшено ще на 50 чоловіка. 

У виробництві цегли велику вагу має досвідченість робітників у роботі. 
Колодник Ляшко звернув на це особливу увагу і погоджувавсь узяти цегельню 
під своє керування тільки на тій умові, коли робітники залишаться на цегельні 
ті самі, що вже роботу „роспознали“. 

Як компенсацію за цю позачергову мобілізацію зазначених робітників 
(окрім того що видавано плату по 3 коп. на добу) було звільнено від усе- 
народнього порціонного та раціонного податку на консистентів. Цей податок 
за них заплачено з коштів військової генеральної канцелярії 3 ). 

Цегельників-фахівців постачали сотні: Батуринська, Ново-Млинська та 
Бахмацька, а простих робітників — копачів глини та погоничів — Прохорська 
та Коропська. В архівній справі про це сказано так: „12/ІУ 1753 года велено 
кть производимьімт» в*ь Батуриніі кирпичньїмь работам'ь по прошлогоднему на¬ 
ряду із*ь сотень Батуринской, Бахмацкой и Ново-Млинской 300 челов’Ьк’ь ра- 
ботникові) т^хт» же самихь людей вислать..„которьіе работу распознали“... 
,,за зто доми ихь оть всякихь податей и повинностей черезт> целий годь уво- 
леньї, а они вь году только 5 м'Ьсяцевь при т'Ьх-ь работах находятся...“ „ви¬ 
давать им*ь по 3 коп. в'ь день зь скарбу войскового“ 4 ). А коли вони повер¬ 
таються додому, то порції й рації за них платити повинні „местньїе обьіва- 
тели“; це для них дуже важко, а тому експедиція строєній прохає, щоб було 
наказано виплачувати вартість цих порцій та рацій з скарбу військового, як 


1 ) Там-же. 

а ) Підвід волових на заводі було до 50, а року 1759-го вже ці вози (3) та сани (4), можна 
сказати, так що й не годящі і потрібують ремонту. 

3 ) Спр. № 22723, 1753 року. 

4 ) Там-же. 



190 


Прокіп Нечипоренко 


це вже й практикувалося одного разу, коли збиралися порції та рації на Глу- 
хівську залогу 1 ). 

В справі забезпечення цегельні робітниками мав принципове значіння 
проект Розумовського про відпуск колодників на волю, коли роботи на це¬ 
гельні мали припинитися. Ось як мотивовано потребу відпуску. „Усмотрено, 
что там-ь сосланьїе колодники и колодницьі (!) держатся сверхт> назначенньїх'ь 
имт> годовт> иньїе многое (!) и весьма ізлишное (!) время, так (как?) то ниже 
значится, а именно" (іде список 34 осіб). Зважаючи на те, що роботи на 
цегельні саме припинено (в-осени 1755 р., згідно з наказом од генер. військ, 
к-рії), колодників треба відпустити на волю. Далі наведено ще одну відомість 
на 39 осіб колодників, надіслану з генер. військового суду, хто з них коли 
засуджений, на який термін і коли відправлений до Батурина, та окремо 
реєстр 4-х колодників, що за постановою суду відпущені на волю, скоро за¬ 
кінчивсь строк призначений у присуді. 

Ці відомості од суду про колодників Розумовський вимагає у грудні 
1755 року, бо, як він зазначає, „за приостановлениемт» на оньїхт» кирпичньїх'ь 
заводах работьі, оньїе колодники находитимуться (!) в праздности, того ради" 
і т. д. прохає він надіслати зазначені відомості, щоб довідатися, кого можна 
на волю відпустити 2 ). 

Але потім того-ж-таки 1756-го року роботи на цегельні було продовжено, 
хоч, правда, вже в меншому розмірі, під адміністративним доглядом Делій¬ 
ського (замість Стожка) та під керівництвом фахівця Ляшка. 

Продукція цегельні залежала найбільше від того, як її було забезпечено 
робітниками взагалі і фахівцями-виробниками цегли зокрема, а також і керів¬ 
никами та пальщиками, що тямлять добре свою справу. Перший „кирпичньій“ 
майстер Кіндрат Барановський, що про нього я вже згадував, очевидячки мав. 
собі за завдання розпочати роботу, так-би мовити, організувати виробництво, 
наробити цегли на будування печей на цегельні та побудувати ті печі. Так 
з 224 тис. цегли, що виробили вони, на печі витрачено року 1751-го 44 ти¬ 
сячі та року 1752-го, з цегли, що виробив Карло Пеллі, витрачено 17.600 шт. 3 ). 
Після цього про витрати цегли на будування печей у справах ніде не згадано, 
очевидячки, всі 5 печей було збудовано протягом зазначених двох років. 

Роботу на цегельні проваджено протягом 5 літніх місяців (травень-вере- 
сень), але дрова заготовляли взимку. Так, наприклад, у січні, лютому та бе¬ 
резні 1751 року було заготовлено дров 4607 возів по 47г до 57г копійок за 
віз. Дрова куповано у мешканців Батурина та суміжних з Батурином сіл 
Обмачеві та Отюші. Купувати дрова уповноважено Антона Мелешка та Гри¬ 
горія Новополця 4 ). 

Того-ж 1752-го року випалено 848.314 шт. цегли. Невідомо через віщо 
не випалено більше, чи через недбалість Пеллі, про що я згадував угорі, чи 
через брак дров. 

*) Там-же, 7/У 1753 р. Розумовський наказав виплатити, а на майбутній рік цю суму 
внести в розкладку, щоб вона рівномірно припала на всіх „малор. обиват.". 

2 ) Спр. 18330, 1756 р. у ) В’язка Спр. № 1895. 

4 ) Спр. № 29729, року 1751-го. 



Фабрики Розумовського на Посем , ї 


191 


Всіх робочих днів, протягом зазначених 5 місяців, було в середньому 120.. 
Неробочих днів було на місяць од 5 до 9, а пересічно за сезон днів ЗО. 
Так, наприклад, не робили: у всі недільні дні, на Зелені свята (два дні), на 
Петра, у Переплавну середу, на Маковія та Перенесення чесних древ, на Спаса, 
на Першу Пречисту, на Нерукотвореного образа, на Головосіку, на Івана 
Предтечу та на Воздвиження. Незрозуміло через віщо не працювали 22/УІІІ, 
коли нема по календарю ніякого свята, та чому не зазначено в числі свят 
Другу Пречисту 8/ІХ, тимчасом як навіть дрібніші свята відзначено як дні 
неробочі 1 ). 

Підрахувати точно, скільки цегли вироблювано та випалювано що-року, 
немає змоги, бо бракує повних відомостів, а так само й через те, що відо¬ 
мості подавано часто неповно, частіш раховано не тільки продукцію певного 
(звідомного) року, а давалися відомості про ввесь запас цегли, вкупі з виро¬ 
бленою цеглою протягом попередніх років. Наприклад, зазначено, що паленої 
цегли в остачі року 1753-го було 1.091.380, а 1754-го 3.127.620 штук. За рік 
1753-й подано відомість про всю кількість виробленої тільки на цей рік цегли, 
а саме 3.297.713, причому в рапорті до військової генеральної канцелярії 
„отрапортовано“ тільки 3.118.053, а „оставлено" 170.660. 

За рік 1754-й вироблено цегли сирцю 3.297.713, а паленої є в наявності 
3.127.620 в цьому-ж році. Очевидно, що в це останнє число пораховано й 
цеглу випалену протягом 1752 та 53 років, одкинувши відпущену до Глухова 
та на инші будови. 

Щоб яскравіш уявити продукцію 1753 — 54 років, наведу порівняльну 
таблицю щомісячного та щоденного виробу цегли під керуванням француза 
Карла Пеллі та колодника Ляшка за 2 роки 1753—" 1754. 


Місяці 

1753 рік 

1754 рік 

УВАГА 

Пеллі виробляв 
іцо-дня 

Ляшко виробляв 
що-місяця 

Травень . 

Од 18 до 24 тис. 

416.883 шт. 

Пеллі робив з 4/У но 30/ІХ. 
Робочих днів було 119. А Ля- 

Червень . 

„ 23 „ 25 )' 

748.126 „ 

шко робив з 24/У напевно 
теж до кінця вересня, себ-то 
днів 102 — 105. Неробочих 
днів за цей час було ЗО—32. 

Липень. 

„ 23 „ 25 „ 

891.605 „ 

Серпень ... .... 

„ 19 „ 23 „ 

757.046 „ 


Вересень . 

„ 15 „ 17 „ 

489.053 „ 


Разом за рік . . . 

2.499.778 „ 

3.297.713 „-) 



У Пеллі було робітників фахівців 300 та 100 копачів глини і напевно 
скількись десятків колодників, а в Ляшка копачів повинно було збільшитися 


2 ) В’язка № 1895. Спр. року 1753-го. 

2 ) Спр. № 1895 (в’язка). Одрапортовано 3.118.053, а 17.060 шт. залишено про запас. 







192 


Прокіп Нечипоренко 


на 50 чол. і колодників що-року суд надсилав до Батурина 10 —12 у серед¬ 
ньому. Правда, у Ляшка була спочатку затримка через те, що Шаповалівська 
та Батуринська сотні вислали були'робітників нових, недосвідчених у роботі, 
і Ляшко використав їх на те, щоб збудувати повітку (100 саж. довж. і 200 саж. 
прид'Ьлки кь сараю) і ), а про висилку 300 робітників, що були раніш на цегельні, 
порушив справу перед військовою генеральною канцелярією і, як ми бачили 
вже, успішно. Ляшко ще витрачає року 1754-го робочу силу на ремонт печей, 
але очевидячки це не дуже позначилося на виробленні сирої цегли. 

Продукція сирої цегли на Батуринській цегельні взагалі протягом п’ятьох 
років була така: 

1751 року вироблено 224.000 шт. 

1752 „ „ 1.673.166 „ 

1753 „ „ 2.499.778 „ 

1754 „ „ 3.297.713 „ 

1755 „ „ 1.020.000 „ 

Разом за п’ять років 8.534.997 „ 

За роки 1756 і 57-й немає певних відомостів про кількість виробленої 
цегли, але можна приблизно вирахувати, виходячи з кількости робітників, 
що працювали на цегельні протягом цих двох років. Робітників було 100 та 
ще колодники, причому в справі не зазначено нічого про фахівців, що пра¬ 
цювали досі, очевидно їх було відпущено додому. Таким чином продукція 
цегельні могла бути втроє менша проти 1754 року, себ-то трохи більше як 
1 мільйон сирової цегли за літо. Генеральний Військовий Суд і далі поповнює 
цегельню дармовими робітниками. Року 1755-го було відправлено до Бату¬ 
рина 7 колодників, а 1757-го 6 колодників строком на 2 роки 2 ) (див. вище- 
наведену таблицю с. 189). 

Протягом 1754—55 очевидячки випалювано цеглу інтенсивно 3 ), бо 
року 1756-го було вже паленої цегли аж 6.540.600 шт. Випалювати поспі- 
шалися через те, що запас сирової цегли був дуже великий, більше як 
4 мільйони і треба було її випалити, щоб за зиму від снігу та від морозу, 
а на-весні від талої води не попсувалася 4 ). За літо 1755-го та 56-го років 
випалено цегли більше за 3 мільйони (3.472.980). 

Року 1757-го розпочато скількись будівель, що потрібували паленої 
цегли. Так протягом цього року відпущено для будинку Розумовського 
242.990 шт.,,відпущено до Теплиці 30/Х 30.000 шт., у Дочанський хутір для 
будинку Н. Д. Розумовської 5.000 шт. та Стокозу до Ново-Млинського „сукон¬ 
ного завода“ —19.456 шт. ’). У цій-же справі зазначено, що разом з попе¬ 
редніми витратами паленої цегли відпущено „из заготовленньїхь кь строению 
города Батурина матеріалові всього 2.021.736 шт. 

В якій мірі далі поповнювано запас паленої цегли, невідомо, але є під¬ 
стави гадати, що випалювано цеглу геть аж до середини 60-х років. В справі 

М Спр. № 999, 1754 р. 2 ) Спр. № 29079, 1759 року. 

0 Спр. № 1895 (в’язка) 1757 р. 4 ) Вязка № 1895. 

*) Спр. № 16283. В’язка 1895, 1765 р. 



Фабрики Розумовського на Посем’ї 


193 


1765-го року зазначено, що цегли сирової є на цегельні не дуже багато, всього 
646.750, очевидячки багато було випалено протягом попередніх років, а це 
літо не палять через брак дров (?). Цього-ж 1765-го року йдуть будування 
на Ганчарівці; туди видано 53.480 шт. цегли. На 1/1 1765-го року ще зали¬ 
шилося на цегельні паленої цегли 1.256.450 шт. , ). 

Одночасно з будуванням у Батурині йдуть будування і в Глухові, зок¬ 
рема до року 1759, коли було наказано перенести гетьманську резиденцію 
до Батурина. Після__року 1759 всеньку увагу було звернуто на нову резиденцію. 
В архівних справах р. 1753-го ми натрапляємо на відомості про те, що до 
Глухова одвезено 3.000 цегли на ЗО возах скарбовими волами. Цей факт дає 
підставу гадати, що в Глухові тоді цегельні ще не було, або-ж вона під той 
час ще не функціонувала. 

Безперечно, була-б недоцільна річ возити цеглу з Батурина аж до Глу- 
хоза, тимчасом як зручніше було збудувати цегельню в самім Глухові. Там- 
таки її й збудовано, але докладних відомостей про те, коли це сталося, як 
і взагалі як довго вона існувала, не маємо. В архівних справах 60-х років 
є такі дані, що року 1767-го потрібно цегли, щоб докінчити Троїцьку церкву 
в Глухові, 150 тисяч, бо тієї що є (100 тисяч) не вистарчить, потрібно 320 ти¬ 
сяч на дві міські брами та на ринву в проїзді цих брам ЗО тисяч, а всього 
500 тисяч. Де брали цеглу перед цим, наприклад, на ту саму Троїцьку цер¬ 
кву, що її тепер хочуть добудовувати, нам невідомо. Очевидячки цегельня 
тут була, але перед роком 1767 не функціонувала. Батуринська цегельня 
теж, як відомо з попереднього, в ці роки була на консервації, отже й по¬ 
встає питання про потребу зорганізувати виробництво цегли в Глухові в за¬ 
значеній угорі кількості, себ-то тисяч 600. У травні 1768 року працює в Глу¬ 
хові над виробленням цегли 50 колодників, причому в справі наведено дані 
про організацію цегельні, а саме, що робити треба на рік 120 робочих днів; 
один робітник зможе виробити за день 200 цеглин, а за літо — 24.000 штук, 
отже, щоб виробити 600 тисяч, треба не менш як 25 досвідчених цегельників 
та крім того „убильщиков и правильщиков 10 чол. сильних и кр-Ьпких людей 
и обжигальщиков 2“ 2 ). За звичайних робітників біля них, за копачів глини, 
то-що, були колодники. Цегельня, очевидячки, була зорганізована і функціо¬ 
нувала вже року 1767-го, а можливо й більше, якщо робітників-цегельників 
було тільки вищезазначене число. 

Року 1770-го в березні Глухівський комісар Василенко подає до Вій- 
ськов. Генер. К-рії записку про те „коликое число имйется вт> кирпичномт» 
заводі кирпича, а вт> вапенномть извести“ 3 ), із тієї записки видно, що на 
4/ІІІ 1770 року є в наявності 338.310 штук. Треба гадати, що потрібну 
року 1767 цеглу (500 тисяч) було виготовлено теж, але в справі про це 
нічого не сказано. Крім того далі Василенко зазначає, що „ньін'Ьшнею зи¬ 
мою вивезено кт> кирпичному заводу дров 91 і /, куб. сажень“, очевидно, це* 
гельня має й далі функціонувати. 

*) Сп. № 16233, В’язка 1895, 1765. 2 ) Сп. № 1895 в’язка № 29 1768 р. 

у ) У Батурині вапнярки зовсім не було. Вапну приставляли байдаками з Мезинського 
майдану. 

Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


13 



194 


Прокіп Нечипоренко 


Для керування Глухівською цегельнею було закликано „керпичного мас- 
тера“ Крин Бавма на 3 роки з травня 1770 року за договором. Підрядчик 
Чадін ІО/УІІІ 70-го року найняв ЗО чоловіка мулярів, але адміністрація чомусь 
не покладає надій на Крин Бавма, що він виробить цеглу потрібної якости. 
Цеглу треба робити не звичайну, а наливну і підніжну, що вимоги до неї 
ставлено досить високі. 

І справді Крин Бавм заявив, що в Глухові немає придатної глини та 
що цегельники мови його не розуміють, а тому необхідно залишити з це¬ 
гельників (очевидно з тих, котрі робили при ньому раніш) „для истолкованія 
какь долать подножной кирпичь" 1 ). Як видно з цієї заяви, в адміністрації 
цегельні були підстави не покладати надій на Крин Бавма, як на фахівця, що 
до всього не володів українською чи російською мовою. Архітект Андрій 
Квасов вимагав, щоб цегла була принаймні не гірша від тієї, яку для буду¬ 
вання церкви роблено. Цегла повинна бути така, „что при' разрубкй огонь 
брьізжеть, вь мокроту і вь морозь не трескается и видерживаеть тяжесть 
строенія и виходить изь обжигу видомь наподобие жел-Ьза синеватой, на 
ніжоторьіхь бьіваеть полива" 2 ). 

У березні Квасов радить найняти італійця, німця чи росіянина, або хоч 
з місцевих, але хто може робити таку саму на якість цеглу. Оголошено, щоб 
хто хоче робити „подножний кирпич" 3 ), ішли договорятися. Закликано фа¬ 
хівців і з Батуринської цегельні, але й там таких немає. Нарешті, в травні 
згодивсь Крин Бавм, що про нього я згадав вище. Але вже 19/УІІ 1770 року 
Крин Бавм скаржиться членові Малоросійської Колегії князеві Платонові 
Степ. Мещерському (він керує будуванням), що з сотні Батуринської вислано 
до Глухова цегельників „неум'Ьющихь того ремесла долать" і прохає нака¬ 
зати, щоб було вислано инших, досвідченіших. На це домагання справді 
вислано до цегельні фахівців-цегельників з Батуринської сотні, а саме: 


з Красного 10 чол. 
Митченок 8 „ 

Ксензівки 1 „ 

Атюші 11 „ 


з Обмачева 8 чол. 
Пальчиків 4 „ 

Тростянки 6 „ 

Всіх 48 „ 


Року 1770-го в Глухові будують велику кам’яницю для генерал-губер¬ 
натора, але в жовтні того-ж-таки року роботу припинено (можливо не зо¬ 
всім, а тільки на зиму), і з робітниками „учинено расчет", одпущено їх по 
домівках 4 ). Цегельня-ж напевно функціонувала й далі, бо як видно з відо- 
мости, що подав її канцелярист Холодовський, тут було цегли: 


Року 1771-го підніжної 114.550 шт. 

карнизної 55.250 „ 

Року 1772 різних сортів 135.482 шт. 

наливної небитої 73.800 „ 

наливної битої 77.450 „ Г) ) 

*) В’язка 1895. 2 ) В’язка 1895. 


а ) Підніжна цегла завбільшки: 3 вер. X З 1 ^ вер. X 11/8 верш. 
4 ) В’язка 1895. 5 ) Там-же. 



Фабрики Розумовського на Посем’ї 


195 


Нарешті аж року 1780 13/У вийшов такий наказ од Рум’янцева Задунай¬ 
ського: „д^ланіе кирпича и обжигание вт> казенньїхт) заводахт> кирпича и из- 
вести... продолжать колодниками 4 *. Ця остання звістка дає змогу зробити 
такі висновки, що цегляний та вапний заводи існували в Глухові аж до 
80-х років і працювали на них окрім колодників і мобілізовані робітники 
з вільної людности, що й заборонив Рум’янцев зазначеним своїм наказом 
од 13/У 1780 р. 

Щоб оцінити економічну та соціяльну вагу одного з підприємств Розу¬ 
мовського, а саме його Батуринської цегельні, необхідно з’ясувати, яка тери¬ 
торія постачала для неї кадри фахових і нефахових робітників та кого ця 
цегельня взагалі обслуговувала, а також порівняти цю цегельню з цегельнею 
Глухівською, заснованою пізніше, вже як гетьманство скасовано. Передусім 
треба зазначити, що Батуринську цегельню збудовано в звязку з майбутньою 
потребою цегли до „національних строєній 44 , але вона постачала цеглу й на 
приватні потреби господарства Розумовських, як от Ново-Млинського „сукон¬ 
ного заводу 44 та на будинок Н. Д. Розумовської в Дочанський хутір. 
В 1750-х роках цеглу возили навіть до Глухова, як також возили з Батурина 
до Глухова й инший будівельний матеріял. Але наприкінці 60-х років у Глу¬ 
хові збудовано окрему цегельню і навіть вапенного завода, тимчасом, як доти 
і до Батурина вапну возили з Мезени. 

Глухівську цегельню збудовано теж, уважаючи на адміністративні по¬ 
треби, а саме щоб докінчити вже розпочаті будівлі, як церкви, міські брами 
та ген. губерн. будинок. До 1759 року гетьманська резиденція була в Глу¬ 
хові, а також до 1764 року відбудуванням Батурина та Глухова керував 
(спочатку з Глухова, а потім з Батурина) той самий адміністративний 
апарат. Року 1764-го відбулися нові зміни — скасовано гетьманство і Рум'ян- 
цев-Задунайський, що в великій мірі використовував налагоджений ще за 
Розумовського господарчо-адміністративний апарат, використовував окремих 
його фахівців, очевидно, не вважав за доцільне возити цеглу з Батурина для 
будування ген.-губернаторського будинку в Глухові та ще з цегельні колиш¬ 
нього гетьмана. 

Цегельня в Глухові проіснувала до 1780-х років і завбільшки була 
значно менша супроти Батуринської і навіть зорганізована була на трохи 
инших виробничих принципах та взаємовідносинах. 

До Батуринської цегельні постачано робітників, як на державну „націо¬ 
нальну 44 працю, по нарядах і мусіли вони працювати безплатно. Правда, 
спразу ускладняло те, що більшу частину робітників на цегельні, саме фа¬ 
хівців, доводилося затримувати на довший час, навіть по скількись років 
і за це треба було давати їм якусь компенсацію, як от звільняти від подат¬ 
ків, то-що. Цегельники-фахівці (300 чол.) були вислані з сотень Батурин¬ 
ської, Ново-Млинської та Бахмацької, а 100 — 150 копачів^ глини та 50 по¬ 
гоничів до скарбових волів постачали сотні Борзенська', Конотіпська, Шапо- 
валівська, Прохорська та Коропська. 300 робітників, що працювали по скіль¬ 
кись літ поспіль, здобували за свою працю якусь платню, напевне по 3 коп. 
порціонних, бо за иншу платню не згадано, та крім того їх було звільнено 



196 


Прокіп Нечипоренко 


від порціонного та раціонного податку, що збирали на утримання консистен- 
тів. Решта-ж робітників до 1756-го року працювали безплатно, а потім Вій¬ 
ськова Генер. К-рія заборонила виганяти робітників по нарядах і наказала 
наймати за гроші, якщо робітників потрібно більш як 300 чоловіка. 

До Глухівської цегельні в 60—70 роках робітників зовсім по нарядах 
не виганяли, бо вона обслуговувала не загально-державні потреби, а місцеві, 
зокрема постачала цеглу на будинок ген.-губернатора. Для Глухівської це¬ 
гельні ЗО робітників найняв підрядчик, очевидячки, за індивідуальною згодою 
з кожним із них, та прислано з Батуринської сотні 48 чоловіка фахівців. 

Підбиваючи підсумок вищесказаному, треба зробити висновок, що, як 
Батуринська так і Глухівська, цегельні були тимчасові промислові підприєм¬ 
ства, що мали місцеве значіння і функціонували тільки тоді, коли передбача¬ 
лася потреба в цеглі. Батуринська цегельня обслуговувала здебільшого потреби 
загально державні, а тому й постачали робітників переважно шляхом мобілізації 
та коштом Військової Генер. К-рії, а не шляхом добровільного наймання. 

Глухівська цегельня мала менше робітників і продукція її була мало не 
в 3—4 рази менша від Батуринської. Батуринська цегельня в середині 
50-х років мала 400— 450 робітників і виробляла цегли до 3 мільйонів на рік 
(на 120 робочих днів). Глухівська цегельня мала ЗО—50 робітників-фахівців 
та до 20—40 звичайних робітників, себ-то в середньому 70 чол. і виробляла 
очевидячки за такий самий час тільки 600 тисяч цегли на рік. 

Отже ми бачимо, що Глухівська цегельня була продукційніша, бо на 
кожного робітника тут припадало пересічно до 8—9 тисяч цегли на сезон, 
а на Батуринській від 5 до 7 тисяч. Ці дані стверджують, що як праця 
колодників, так і праця вигінних по нарядах робітників 50-х років була менш 
продуктивна, ніж праця найманих робітників 70—80-х років XVIII в. Бату¬ 
ринська цегельня мала ширше економічне значіння, бо постачала цеглу на 
значно ширшу територію і продукція її була більша, але Глухівська цегельня 
відносно була продуктивніша за Батуринську, беручи на увагу використо¬ 
вування тут найманої праці. 

„М ашинная пильная мельница“ Розумовського 
в 50 роках XVIII в. 

Лісопильню, або, як її тоді називали, „пильну мельницу", збудовано 
в Батурині на р. Сейму, теж у звязку з „національними" будуваннями в по¬ 
чатку 50-х років. Лісопильня теж, як і цегельня, належала до тимчасових 
підприємств Розумовського і обслуговувала, як державні, так і приватні 
тодішні потреби. І як тільки головні будування було 'закінчено, то й лісо¬ 
пильня перестала існувати. 

Пиляний лісовий матеріял з Батурина постачали, як для батуринських, так 
і для глухівських, козелецьких та инших будівель, навіть, місцева старшина 
позичала иноді лісовий будівельний матеріял на власні потреби 1 ). „Пильная 


*) Позичив 100 тесниць-осавул Ніжекського полку Григорій Долинський. Спр. № 13712, 
11/VII 1756’р. 



Фабрики Розумовського на Посем’ї 


197 


мельница" виготовляла брусся та обаполи для стін дерев’яних будівель, 
шальовку та дошки з різного матеріялу й різні завтовшки для дахів, парка¬ 
нів, різних столярних робіт, то-що. 

Лісопильного млина розпочато будувати р. 1751, як про це довідуємося 
з однієї з тодішніх архівних справ. Будуванням керує батуринський сотник 
Стожко, а як фахівець при цьому млинові є німець Іван Фрідріхович Гірш- 
бергер '). Одного разу Генеральний писар Андрій Безбородко, з наказу 
Розумовського, пише до полкової канцелярії (очевидно цей лист додатковий 
до попередніх), щоб було вислано столярів на роботу. Він пише про це так: 
„по представленію обр'Ьтающегося в смотр'Ьнію по новостроючойся в городі 
Батурин'Ь пильной мельниц'Ь сотника Батуринскаго Дмитрія Стожко, необхо- 
димо вислать к работЬ при той мельниц'Ь 4-х столярей" 2 ). 

Цього наряда надіслано до сосницького сотника Шафонського, щоб той 
підшукав зазначену кількість столярів, але він повідомив, що столярів у Сос- 
ницькій сотні не знайшлося. Коли після цього Безбородко надіслав вимогу 
до чернігівського полковника, то той наказав усім сотням полку, щоб ви¬ 
слали по одному столярові з козаків або з посполитих, а про виконання ра¬ 
портували полковій канцелярії неодмінно не пізніше як 15/ХІІ—51 року 3 ). 

З цього листування в справі постачання столярів ми й довідуємося про 
час будування лісопильні. Протягом 1751—52 років лісопильному млинові 
постачають лісовий матеріял, очевидячки, вже не тільки на будування отого 
млина, але й для пиляння самого матеріялу, бо до 5 серпня 1752 року взято 
з батуринських заготовлених запасів 3880 колод 6 раз по ордерах: 1108, 999, 
803, 130, 680 і 160 колод і далі ще це перевозіння мають продовжувати. 

Року 1753-го возять колоди вже з лісу до лісопильні, як це видно 
з пізнішого розпорядження Домової Його Яс-ти К-рії, що запропонувала 
Експедиції строєній, а остання батуринському сотникові Стожкові „перевезти 
з лЬса им*Ьючіеся вь Батурин'Ь кь машинной мельниц'Ь остальное число ко- 
лодь чего еще до 5 тисяча вь томь 1753 году кь машин'Ь недовезено и по 
перевозк-Ь дать в*Ьдомости, какой оньїе колоди длиньї и толщиньї будуть". 
Тут-таки ще вимога дати відомості взагалі про запас будівельного матері¬ 
ялу, а так само куди та скільки його відправлено 4 ). 

Протягом 1754—55 рр. теж постачається матеріял для пиляння на лісо¬ 
пильню, а пиляний возять до Глухова та до Козельця. В цих роках роблять 
у Козельці іконостаса для Глухівської двірської церкви, а в Козельці буду¬ 
ється церква коштом Н. Д. Розумовської, а року 1756 будується її власний 
будинок, в Дочанському хуторі впорядковуються взагалі та обгороджу¬ 
ються садиби й т. и. Для всіх цих будівель і був потрібен різний лісовий 
матеріял. 

Багато матеріялу потрібно було для різьбарської роботи, для виготов¬ 
лення іконостасів як для Козельця, так і для Глухова, для чого лісопильня 
виготовляла дошки з липового дерева. Року 1754-го з Батурина перевозять 
40 підводами до Козельця липові дошки та кряжі, а саме: 114 дощок зав- 

*) Спр. 8292, 1756 року; № 1331, 1755 р. та инші. 2 ) Спр. № 4140, 1751 року. 

3 ) № 4140, 1751 року. 4 ) № 361, 1754 р. 



198 


Прокіп Нечипоренко 


довжки 3 саж., завтовшки 1 цаль. Тоді-ж-таки з Глухова до Козельця від¬ 
правлено 59 підвід і 29 підвід з Воронізької сотні з тим, щоб ці підводи,, 
повернувшись з Козельця, заїхали до Батурина і набрали там біля лісопиль¬ 
ної дощок і привезли до Глухова, а саме: 86 дощок завтовшки 1 цаль, 
а решта завтовшки в 17 2 цаля, кількістю „столько смогут повезти" 1 ). 

У травні 1754 року перевозять з Козельця до Глухова 20 підводами 
іконостасні роботи, причому напевно на пакування потрібно було 50 „самих 
тонких" дощок 2 ). 

З рапортів батуринського сотника Дмитра Стожка ми довідуємося як 
про роботу самого млина, так і про умови постачання підвід, щоб підвозити 
до нього матеріяли. Підвозили матеріял як скарбовими, так і вигінними підво¬ 
дами. Про умови приставки пиляного лісового матеріялу з Батурина до Глу¬ 
хова та до Козельця можна довідатися з отакого рапорту Стожка з 19/ІХ 
1754 року: „Отправленньїе вольї стз тертицями и колодами віз Козелець такт* 
устали, яко заледво ходить могутть, а инн'Ь за великою усталостію на грин¬ 
джолах попривоженьї" 3 ). Через це й прохає він розпорядження про висилку 
підвід шляхом мобілізації. 

Про мобілізацію підвід до „пильной мельницьі" згадується і в иншому 
місці. Сотник батуринський пише, що „для перевозки колод к машинной 
мельнице собрали с сотни своей (Батуринської) до ста подвод, якие уже тую 
перевозку колод на машину исправляют" 4 ). 

Колоди перевозять як з батуринських запасів, так і з Устянської при¬ 
стани. Щоб закінчити це перевозіння до осени 1754 року, в жовтні 1754 року 
розіслано накази до всіх сільських отаманів Батуринської сотні. Наказано 
вислати 148 підвід, але не зважаючи на те, що підводи було призначено 
вислати і від деяких власників та мужичі манастирські, все-таки наряд було 
виконано не цілком (див. таблицю). Було призначено на один місяць 54 під¬ 
води, а вислано тільки 33. Митченські власники Затиркевич, Занкевич і Мов- 
чан теж не вислали по 2 призначені од них підводи. На вересень знов було 
наказано вислати 17 козачих та 22 посполитих підводи, а на жовтень ЗО ко¬ 
зачих та 16 посполитих. 

Нарешті 5.000 колод призначених перевезти для пиляння було переве¬ 
зено і згідно з вимогою подано відомість про розміри цих колод, а саме: 
7 аршин. — 267 колод, 9 аршин. 3143 колод, 12 аршин. 984 колоди, 15 аршин. 
387 колод, 16 аршин. 249 колод. Разом 5030 колод г ’). 

Про постачання до Козельця шальовок для огорожі саду та на инші 
столярні роботи року 1755-го ми довідуємося з такого документу. 15/Х 
1756 року поручник Ілля Щеґловітов запропонував батуринському сотникові 
Стожкові перевезти 500 „шельовниц'ь" з Батурина до Козельця скарбовими 
волами. Шальовок цих вимагає до Козельця архітект Квасов „для обшивки 


] ) № 361, року 1754-го. 

-) Архітект Квасов вимагає вислати 20 пар волів з великими возами і для вкривання 
возів шкур по 3 до кожного та верівок по 20 сажень і „для зд*Ьланія достальнихі> ящикові* 
дос.ок саммх*ь тонких!) 50“. (Там-же). 

Там-же. 1 ) Там-же, 5 ) Спр. № 13311, року 1755. 



Фабрики Розумовського на Посем , ї 


199 


около садов под решотками и кт> столярньш работам ! ). Ці шальовки одве¬ 
зено до Козельця на 50 підводах і 30/Х надвечір підводи вже повернулися 
назад до Батуринської цегельні. 

Року 1755-го керівник лісопильні Гіршбергер вимагає висипати долину 
біля лісопильні, що на ній „разньїй пиловальньїй лісь кладется**. Необхідно 
видати ордера на підводи для возіння землі. Ордер цей і було видано йому 
27/ІХ—1755 року 2 ).. 

Після того як вищезгадані 5.000 колод було перевезено до лісопильні, 
наказано наготовити 5.000 ще до Батурина, замість одвезених до лісопильні. 

У лютому 1756 року гетьманська канцелярія запропонувала сотникам 
Конотіпської, Коропської, Березенської, Ново-Млинської та Сосницької со¬ 
тень „о вьісьілкі по 100 подвод'ь кт> перевозки з Устенской пристани ліса 
вт> Батурина кіз машинной мельниці**. Але, як заявляє Гіршбергер, „и по 
ньіні тіх*ь подвод'ь в*ь присьілке не иміется**, а тому він вимагає од Вій¬ 
ськової Ген. К-рії, щоб та наказала зазначений ліс перевезти як буде санна 
путь. Потвердного ордера на підводу видала Ген. Військ. К-рія 8/ІІ—56 р., 
але, як звичайно, підводи вислано не всі. Наприклад, ново-млинський сотник 
вислав тільки 50 підвід замість 100. Кожна з зазначених сотень мотивує це 
тим, що по 100 підвід вислати дуже важко 3 ). 

Окрім того лісового матеріялу, що видали його, так-би мовити, на бі- 
жучу роботу, готували очевидячки матеріял для основних „національних** 
будівель. Так в одній з справ 1757 року (про призначення архітекта Ква- 
сова) ми зустрічаємо в листі Розумовського до Сенату його заяву, що мате¬ 
ріялу для будування заготовлено вже досить, що можна розпочати будування; 
між иншим він каже, що дощок напиляно більш як 50 т. штук 4 ). 

Останні відомості про Батуринську лісопильню, що мені пощастило 
знайти вже з друкованих джерел, стосуються року 1759, коли ця лісопильня 
працює „безпеременно**. Про це каже Теплов, вимагаючи підвід до лісо¬ 
пильні. Спочатку возили з батуринських старих запасів, але виявилося, що 
багато цього лісу погнило, а через це й покуплено лісу нового. Покуплено 
соснових колод 6510, дубових 195 та липових 180, а також тесу 4010 штук 
та драни більш од 40 тисяч. Цей покуплений ліс 300 підвід возять невпинно 
з 5/УІІ, але не встигають постачити для теслярів на машину для пиляння. 
Теплов про це пише так: „подводи, хотя безперечь сію перевозку от 5-го 
числа прошедшаго іюля исправляют, однако на всіхт> плотниковь, а особливо 
и на машину, гді ньіні кт> тому строенію безперемінно пилують доски, до¬ 
ставить потребное число лісу отнюдт» не могут, потому, что за сиростью 
бревен*ь подт> одну колоду подпрягаюгь по дві и по три подводьі** г> ). Як 
наслідок вищенаведеного листа Теплова до Генер. Військової К-рії, остання, 
очевидячки, наказала ^ листопаді того-ж 1759 року кролевчанам привезти 
дерево наготовлене вже раніш до лісопильного млина і кролевецький сотник 

') Там-же. -) Спр. № 13311, 1755 р. а ) Спр. № 8292,1756 р. 

4 ) 36, 1757 р. 

*) Черн. Губ. в£д. 1852 г. прилож. до Л г 2 19 стр. 200 Лист Теплова до Генеральної 
Військ К-рії. 



200 


Прокіп Нечипоренко 


рапортує до Військової Генеральної К-рії, що підвід у його сотні нема, бо 
нещодавно він постачив підводи на роботи до Батурина. Врешті все-таки 
в листопаді того-ж-таки року дерево перевозять до лісопильні 1 ). 

У липні року 1760-го лісопильню зазначено в числі тих маєтків, котрі 
подарувала Лизавета Розумовському, а саме: віддаються двори з мірошни¬ 
ками, з „машинною пильнею и мучною мельницею и сукновальнею, устроен- 
ними на, Сейму" 2 ). 

Коли лісопильня перестала існувати, точно встановити важко. Але можна 
гадати, що року 1760 вона вже не працювала, бо року 1760-го ми бачимо 
організатора й керівника цієї лісопильні Гіршбергера коло иншої вже роботи. 
Він керує вимощуванням греблі на річці Шовковиці біля Батурина та будує 
цегляного водяного млина на 3 камені на цій греблі 3 ). 

Вираховувати з певною точністю продукцію лісопильні за цими неба¬ 
гатьма даними неможливо, але все-таки можна поробити деякі загальні ви¬ 
сновки. 

Збудовано лісопильню 1751-го року. З року 1752-го вона починає вже 
пиляти дошки, шальовку, обпилювати брусся для стін і т. п. 

Роки 1756—59, очевидячки, були роками найбільшого розвитку лісо¬ 
пильні, але це були й останні роки її існування, бо матеріялу вже постачено 
було досить, національні строєнія вже добудовано. 

З року 1752 по 1757-й лісопильня напиляла самих дощок більше як 
50 тисяч, отже що-року виготовлювано їх у середньому по 10 тисяч. 

Суконні фабрики. 

Архівні вказівки про суконні фабрики починаються з того, як голандцеві 
Янові фон-Акерові (Ацкерові) було доручено обрати місце придатне для 
побудування фабрики і збудувати її та керувати потім виробництвом. З фон- 
Ацкером було складено умову на 6 років. 5/У 1751 року фон-Ацкер пише 
в свойому донесінню до Військової Ген. К-рії, що „по присланному от Кир. 
Гр. Разумовского ордеру, а по указанію Генер. Войск. К-риї велено в мает- 
ностях Его Яс-ти м*Ьсто способное для фабричнихь заводовь избрать. Такого 
м-Ьста не сьіскалось, а сьіскалось мйсто кь строению той фабрики способное 
в сотні* Батуринской вт> с. Мельне, которое состоигь події в’Ьдомством'ь оной сот¬ 
ий и на ономь нам'Ьрен'ь я строить принадлежащіе к*ь той фабрикй строеніе, 
но как*ь то мйсто вт> вйдомствй сотника Батуринского Дмитрія Стожка, кото- 
рьій безт> указу Ген. Войсков. К-рии того в Мельнй мйста отводить не хо¬ 
чете, того ради прошу Генер. Войск. К-рію учинить опредЬленіе. Уоп 
Іап Аскег" 4 ). 

*) № 1199, року 1759. 

2 ) Чернигов. Губ. вйдом. 1853 г. № 29 стор. 303. 

3 ) Спр. іМв 9172, року 1761-го. 

4 ) Спр. № 2577. Літеру V написано невиразно, більш скидається вона на О. Цікаво, 
чи не одна це особа Ацкер, що про нього згадує Чулков (називає Яганом Фонакером, 1740 рр. 
і Оглоблін (називає Яном ван Акером)? Чулковь т. VI кн. III стор. 371; Оглоблин, Мануфак¬ 
тура в Гетманщ., стор. 151. 



Фабрики Розумовського на Посем'ї 


201 


Оця досить важлива перешкода, що сотник Стожко землі „отводить не 
хочет", мабуть, і призвела врешті до того, що фабрика так і не була збу¬ 
дована в с. Мельні і її довелося перевести в инше місце. 

Управитель маєтків Розумовського Ломіковський пише також і від себе 
„покорное доношение“ до Генер. Військ. К-рії, сповіщаючи, що фон-Ацкер 
їздив у волость Шептаківську (володіння Розумовського) шукати відповідного 
місця для побудування фабрики і не знайшов його там, „ибо Л'Ьса кь стро¬ 
енію и водьі не им*Ьется", а в Мельні „по усмотренію его кь строенію завода 
фабричного л'Ьса довольство і кь вод'Ь удобное м£сто является; и требоваль 
суконной фабрики мастерь Фон-Акерь дабьі вь разньїе мйста послать пуб¬ 
лікацію, кто пожелаеть с охочихь людей кь продаже около села Мельн'Ь 
удобного л*Ьса кь строенію і за заплату, охочихь людей кь рубке л’Ьса и кь 
вьівозк'Ь і плотники 4 являлися у него Фон-Акера для договору, да печники 
(для доланій печей), скляри для сд-Ьланія окон, кузнецьі и столярьі, которьіе 
бьі бьіли при фабрике безотлучно“ *). Ломіковський не покладає особливої 
надії на те, що публікація по околичних селах дасть позитивні наслідки, бо 
„мастеров не достаточно", і прохає, щоб Генер. Військ. Кр-ія по всіх полках 
опублікувала про цей заклик до охочих. 

Військова Генер. К-рія, розглянувши цю справу, вирішила її негативно, 
а саме відписала Ломіковському, що не може „опред^ления учинить" — 
себ-то дозволити будувати фабрику біля с. Мельні...,, яко (тому що) не 
в маетностях Его Яс-ти". Себ-то нема підстав для конфіскації землі під 
фабрику у сотника Стожка. Вирішивши, очевидячки, все-таки фабрику буду¬ 
вати, хоч і в иншому місці, і фахівця по „суконному д'Ьлу" фон-Ацкера від 
себе не відпускати, Ломіковський пише 21 /V того-ж року до Військов. Генер. 
К-рії, що фон-Ацкер дав листовне зобов'язання про „заведение фабричного 
зазода" і крім того „за силу заключонного контракта" треба надіслати до 
нього в Батурин (?) десять человіжь удобньїхь людей, кой бь столь науче- 
ния поняти (здатні до науки) бьіли, і понеже вь присланньїхь ко мн*Ь про- 
шедшого апр-Ьля 3-го (...слово невиразне)... забовязательства оного фон-Акера, 
коимь между протчимь по 5 пункту написано Его Яс-ти собственньїх людей, 
которьіе на то избраньї будуть десять человекь, іміієть онь фон-Акерь какь 
суконному Д'Ьлу, такь и всему протчему кь суконной фабрики принадлежа- 
щему мастерству черезь договоренньїе шесть леть прилежно обучить, і чтобь 
оньїе тому мастерству приобучиться могли, для того отданньї будут тЬ люде 
вь полную фон-Ацкера волю і диспозиция, чрезь все то время утримуются 
на коштьі его Яс-ти". Провіянт для цих 10 чоловіка має видавати що-тре- 
тини року управитель Городиського староства Іван Зражевський, про що 
йому вже послано „предложение" і нарешті Ломіковський прохає, щоб Вій¬ 
ськова Генер. К-рія надіслала йому відомості про цих 10 учнів. Відомості 
про учнів у справі є такі: учнів надіслано з Вел. Самбору 8 чол. 2 ), з Деп- 
тівки 1 чол. та з Батурина 1 чол. 

А ) Спр. № 2577. 

2 ) В Вел. Самборі був „суконний двор“ Розумовськаго, через що звідтіль учнів було 
найбільше. 



202 


Прокіп Нечипоренко 


Що-до публікації про заклик охочих будувати суконну фабрику, то таку 
публікацію зроблено 20/V—51 року по всіх „малоросійських" полках, — але 
як місце будування фабрики згадується Батурин, чи власне фон-Ацкер живе 
в Батурині, а не в Мельні. В публікації сказано так: „кто пожелает рабочего 
званія майстеровьіх людей і работников за заплату на фабрики суконной рабо- 
тать, чтобьі явился для договору в фабриканта иноземца фон-Акера в Батурин". 

Отож очевидна річ, у Мельні не пощастило збудувати фабрики через 
те, що не було там землі в Розумовського, і він використовує фон-Ацкера 
для будування суконної фабрики в Нових Млинах, а потім можливо, що й в 
Батурині. Ново-Млинську фабрику засновано року 1751-го, а Батуринську 
року 1756-го, тимчасом як умову з фон-Ацкером складено на шість років, 
себ-то до 1757 року. 

У Н. Млинах суконну фабрику побудовано на землях, що належали селу 
Костиреву та Иехаївці, бо і в самому місті Батурині не було землі придатної 
до будування фабрики. Розумовському довелося купувати землю під фабри¬ 
ку у зазначених сіл (озеро Винне, що впливає в р. Винну). Для організації 
Ново-Млинської суконної фабрики фон-Ацкерові видала Військова Генер. 
К-рія 1.000 крб. *), і ця фабрика існувала до середини 60-х рр. 

Останні відомості про Ново-Млинську суконну фабрику нам подає ар¬ 
хівна справа з року 1763-го, коли Розумовський вживає досить оригінальних 
заходів, щоб постачати робітників цій фабрикі. Року 1763 в Ново-Млинській 
фабриці за директора вже не Ацкер, а генер.-майор Ронштейн. Як викорис¬ 
тав Розумовський фахівця Ацкера, довідатися із архівних справ нам не 
пощастило, але можна гадати, що Ацкер брав участь в організації Бату- 
ринської фабрики, заснованої р. 1756—57, саме коли скінчилася шостирічна 
умова Розумовського з ним, складена року 1751, а потім до цієї фабрики 
було закликано „ворсельних шишек суконного" майстра Романа Бабента 
(1767 р.). 

Є підстави гадати, що фон-Ацкер був одночасно за керівника-фахівця, 
як для Ново-Млинської, так і для Батуринської фабрики, бо року 1757 до 
Нов. Млинів ще возять з Батуринської цегельні цеглу на будування фабрики 
і доглядає за цим будуванням не Ацкер, а Стокоз 2 ). Відсутність власної 
землі у Розумовського над Сеймом, зручної для побудування фабрики, оче¬ 
видно не давала йому поставити суконне виробництво на всю бажану для 
нього широчінь. Можливо, що Ново-Млинська суконна фабрика занепала 
й через инші причини, наприклад, через відсутність ринку збуту виробів, 
через відсутність потрібної кількости робітників, через брак степів для випасу 
овець і т. и. 

В архівній справі за 1763 рік ми знаходимо досить цікавого універсала 
Розумовського в справі мобілізації робочої сили для своєї фабрики. А саме, 
про використання безпритульних та калік, старих і малих дітей, як робочої 
сили для розскубання та прядіння вовни. 

*) Оглоблин, „Мануфактура в Гетманщине“, стор. 151. 

2 ) № 1895. 1757 р. „Отпущено Стокозу в Н. Млинский суконний заводе по 19/ХІ 
кирпича 19456 шт.“. 



Фабрики Розумовського на Посем’ї 


203 


Гетьман Розумовський розіслав за власним підписом листа, очевидно, 
до всіх полків України для оповіщення по всіх містах і сотнях. Лист-універ- 
сал, що його ми використовуємо, подаючи з деякими скороченнями, заадре¬ 
совано „Полковнику Черниговскому—старшинамь полковьімь сотникамь 
и протчимь всякаго званія чинамь"... і мав він такий зміст: „Проізжаючи по 
Малой Россіи, каже Розумовський, я виділ много бродить по міру везді, 
какь вь городахь и містечкахь и селахь за милостьіней людей мужескаго 
и женскаго полу возрастньїхь и малолітнихь кой не вовсе изувеченьї ни 
перестареліе, но кой не иміють пристановища"... і далі з’ясовує, що деякі 
змалку звикли жить „вьленівстві и тунеядстві нехотять искать лутчего 
пропитанія" і т. и. Деякі з цих „тунеядцев" звичайно йдуть до шпиталів *) 
та богаділень и тамь „заражаются всякими прилипчивими хворобами" (!) „Хотя 
же по указам блаж. пам. гд-ря імпер. Петра Вел. повелено всіхь такихь 
нищихь, которьіе вь богоугодньїе заведення не записаньї, имать за карауль, 
бить нещадно батожьемь"... „и заставлять ихь работать что потребно себі 
дабьі они не даромь хліб іли"... „а вь 3-й разь поймани, то бить кнутомь 
на площади и посилать вь каторжную работу, а бабь вь шпингаусь (в буд. 
примусової праці), а ребять бить батоги и посьілать на суконний дворь 
и протчим мануфактурам 2 ) а на поміщикахь и на властяхь брать штрафь 
за каждаго человіка за неусмотрение по 5 рубл., да и в духовномь регла¬ 
менті изьяснено, что многие бездільники при совершенномь здоровьи за 
ліность свою пускаются на прошение милостині" 3 ). 

Обґрунтувавши таким чином свої експлоатаційні заміри законами гро¬ 
мадськими і духовними, Розумовський ще від себе додає, що старцювання 
і взагалі „тунеядство" це є „отечеству вредное" з’явище тому, що воно 
„вредно обществу" і далі, щоб ствердити свої попередні думки, каже: „якожь 
сколько тисячь лінивьіх таковьіхь прошаковь єсть, толикое же тисяч неді- 
лають хліба, а токмо лукавьімь смиреніемь чюжій хлібь поядають"... „а для 
того повеліно таковьіхь хватать всюди и кь ділам общимь представлять"... 
„малолітнихь, кой неиміють никакого возбранения и страха... в такую вред- 
ную себе, безполезную об-ву, Богу противную попущаются жизнь"... „того 
ради приказьіваемь вам вь полку Черниговскомь по всімь городамь, м-камь 
и селамь публиковать, чтобьі милосердуя о таковьіх людяхь... между которьіми 
хотя бьі кто бьіль и изувічень вь единомь глазі и безногь токмобь иміль 
руки, какь мужеска такь и женска полу, не различая старьіхь и малолітнихь, 
только бьі имели они по послідней мірьі малую способность кь работі, 
всімь имь открьівать путь кь их лучшему жительству и безнужному про- 
питанию вь нашей суконной фабрике состоящей подь смотріниемь Г-на 
генерал майора барона Ронштейна вь м-кі Новьіхь Млинахь: тамь опреді- 
лено вьідавать готовую и довольную пищу, пристойное одіяніе и жительство 

*) В Чернігівському полкові було тоді 124 шпиталів, а в Ніженському 162. (6 ф и- 

м е н к о Істор. укр. нар., стор. 90). 

2 ) На суконному дворі Розумовського у В. Самборі працювали діти — розскубали та 
перечищали вовну (,,щипальня“). 

*) Спр. Л г 9 2733, року 1763-го. 



204 


Прокіп Нечипоренко 


•основательное и вьігодное и сверхь того и плату “... „смотрители будут 
им'Ьть о здоровьи попеченіе... пряденію шерсти научать их, малол'Ьтніе обоего 
пола сверхі) рукод'Ьлія грамоти обучаеми будуть, а по обученіи когда поже- 
лають всегда могугь отпущеньї бьіть оть фабрики свободно на собственное 
пропитаніе“. 

Щоб перевести в життя цього універсала, Розумовський наказує опові¬ 
щати, нехай сами каліки та безпритульні поз’являються до Батурина (!) і по¬ 
записуються в г-ла Ронштейна, а як вони не з’являться добровільно, то „при- 
казьіваем'ь силою брать и присьілать при нарочньїх'ь", а в богадільнях зали¬ 
шати тільки „изув'Ьченньїх'ь и такь престар'Ьльїх'ь, что работать не могуть“, 
а на останніх мати списки та слідкувати, щоб під іменами хорих, здорові не 
ховалися по богадільнях. Хто не виконає цього універсалу, то буде оштра¬ 
фований. Дано в Батурині 1763 року 15/ІХ. Підпис власноручний гетьмана 
Розумовського. У супровідному до цього універсалу листові наказується зняти 
копії і розповсюдити у всьому полку. В містечках, селах і присілках опублі¬ 
кувати і до духовної консисторії копію надіслати. Далі в цій-же справі зазна¬ 
чено, що Чернігівський магістрат оповіщав цього універсала „і на базарі 
при барабанномь бо£ і во вс'Ьхь шпиталяхь черезт> писцовіз магістратскихт»", 
бо ще й тепер багато бідних і старців скрізь тиняється. Виконуючи цього 
універсала, магістрат прохає дати йому наряди на три підводи „на перший 
случай“, щоб одіслати цих калік та безпритульних до Ново-Млинської сукон¬ 
ної фабрики й подорожню та варту, щоб ці каліки та безпритульні в дорозі 
не порозбігалися. 

Очевидячки, роки 1757 — 63 це були останні роки, коли ще існувала 
суконна фабрика в Нових Млинах. Більше ми про неї ніде відомостів не зу-. 
стрічали. Умова з фон-Ацкером скінчилася напевно року 1757, а Стокоз та 
Ронштейн, згадані в цих останніх роках, напевно не змогли поставити на ноги 
це підприємство Розумовського за тодішніх несприятливих для розвитку су¬ 
конної фабрики умов. Може бути, що несприятливі для розвитку фабрики 
в Нових Млинах умови полягали в якихось місцевих обставинах, проте року 
1756-го ми вже бачимо, що Розумовський починає будувати суконну фа¬ 
брику в м. Батурині. 

Про Батуринську суконну фабрику є чимало згадок у літературі, а тому 
ми обмежимося конспективним викладом цих відомостів та зупинимося на ма- 
теріялі добутім з архівних справ. Батуринську суконну фабрику Розумовського 
збудовано протягом 1756 — 61 років, отже тоді як ще існувала в Нових Млинах 
суконна фабрика. Як у с. Мельні та в Нових Млинах, так і в Батурині у Ро¬ 
зумовського не було придатної для будування фабрики^землі біля Сейму, і він 
силоміць захопив клапоть землі під фабрику у Крупецького Батуринського м-ря; 
так само і цегельню збудовано на силоміць захопленій у того-ж манастиря 
землі. Батуринська суконна фабрика містилася в одноповерховій кам’яниці 
та 4-х флігелях. Окрім того, при ній було дві прядильні, красильня і сушарня. 
Для службовців і деяких робітників збудовано 3 флігелі; окрім того, було ще 
приміщення, де складали матеріяли 1 ). 

*) Оглоблин, „Мануф. в Гетманщ.", стор. 150. 



Фабрики Розумовського на Посем’ї 


205- 


Протягом XVIII в. фабрика, дарма що розвивалася чим далі більше, але 
все-таки не відогравала значної ролі в промислово-економічному житті краю, 
У 1761—66 роках тут існує вже красильня (на Шовковиці) і в 1766-му- році 
вже виробляються килими і сукно гарної якости: Розумовський подбав забез¬ 
печити свою Батуринську фабрику фахівцем. Року 1767 на фабриці працює 
„ворсельних шишек суконний мастер Роман Бобент“, що був перед тим на 
Рясковській фабриці (для Розумовського, очевидна річ, було байдуже, що 
цей майстер Бабент не подав звідомлення на фабриці Юсу пової за 3.555 крб. 
67 3 / 4 коп.) 1 ), а року 1774 фабрика вже має 11 ткацьких варстатів, що на 
одному з них роблять товсту байку, а на решті варстатів тчуть сукно. Сукно 
ткали завширшки в Зарш., а завдовжки шматок 40 арш. Два ткачі могли ви¬ 
ткати на одному варстаті такий шматок за 3 — 4 дні. Беручи на увагу, що 
влітку фабрика тоді не функціонувала — бо ткачі працювали на полі — фабрика 
за зиму могла виткати 15 — 20 тисяч аршин (рахуючи пересічно 160 робочих 
днів на рік). 

Але не вважаючи на ці можливості, фабрика перебуває в застої, виробляє 
сукно тільки для потреб власного двору Розумовського. Коли 20/ІІ 1780 року 
вдався Крігс Комісаріят до Малоросійської Колегії з запитанням „єсть ли гдй — 
вь м'Ьстах'ь т-Ьхь (по всіх полках України) фабрики, оть содержателей оньїхг> 
взять бьі свид'Ьнія, кто сколько можеть поставить на армию сукна и каразей 
впредь повсягодно“ а ), то виявилося, що на Україні існують тільки дві суконні 
фабрики: Рясківська — Юсупової та Батуринська — Розумовського. Від обох 
цих фабрик надіслано відповіді незавдоволящі. 

Про Рясківську фабрику написано, що власниця її була в Москві і фа¬ 
брика „сама собою обязаться никакь не можетт>“, а має намір доповісти про 
це своїй власниці, і вже сама Юсупова нехай дає від себе „вишписанньїхь 
обстоятельствт» обьявление“ (ЗО/ІІІ) 3 ). А про Батуринську фабрику сказано 
лиш те, що така фабрика справді існує та й годі, а вже після другого запи¬ 
тання дано відповідь конкретнішу. А саме 26/УІ 1780 року Малоросійська 
Колегія повідомляє Крігс-Комісаріят, що „хотя зкономія Его Сіят-ва подт> 
городомь Батуриномь (очевидно на Шовковиці, де була красильня, то-що) 
им-Ьеть суконную фабрику, но какь вь оной вь небольшомь количеств’Ь ста¬ 
нові» производится работа единственно только для снабд'Ьнія ливреи служащихі» 
при дом£ Его Сіят-ва людей, а не какихь другихь порядкові, почему и ста¬ 
вить вь Комисаріат повсегодно для обмундирования армии суконі» и каразей 
сь той фабрики несчего** 4 ). Року 1787 Гаммард, каже Оглоблін, одзначає роз¬ 
виток фабрики, але все-ж-таки зазначає, що вона обслуговує тільки „обширное 
хозяйство Разумовскаго“ 5 ). 

Наприкінці XVIII в. фабрика ще поширилася і вже на запитання Мало¬ 
російської Колегії року 1797, чи може фабрика постачати сукно для армії,, 
Батуринська економія дає досить характерну як для того часу відповідь:. 


') Спр. № 27472, року 1767. 

2 ) Спр. Хз 1411, 1780 р. 2 ) Там-же. 4 ) Спр. № 1411. 
• с ‘) Оглоблин, „Мануф. в Гетманщ.", стор. 149. 



206 


Прокіп Нечипоренко 


„когда она (фабрика) будеть обеспечена надобностью вт> Черкас- 
скомь сукий, то можете им'Ьть оного на продажу до 20 тис. аршин“ *). 

Отож, як правдиво було зазначено, розвиткові фабрики перешкоджала 
відсутність ринку збуту' для виробів і вона могла жити і розвиватися при на¬ 
явності певних (платних звичайно) замовлень од уряду або взагалі від широ¬ 
кого споживача 2 ). 

Сирне, воскове та свічне виробництво. 

Про організацію сирного виробництва ми довідуємося з листування 
управителя Батуринських маєтків Розумовського Ломіковського з Генераль¬ 
ною Військовою канцелярією. 

Користуючися з нагоди, що глинський сотник Антін Крижанівський 
їхав у березні 1751-го року з Петербургу на Україну, Розумовський надіслав 
з ним „сирного мастера“ Николая Карібала до свого Батуринського маєтку, 
щоб потім скласти з ним відповідного контракта в справі організації сирного 
виробництва. Розумовський мав теж приїхати на Україну того-ж 1751 року. 

Про цього сирного майстра та про мету його приїзду в господарство 
Розумовського й пише Ломіковський до Генеральної Військової К-рії 8 травня 
1751-го року. Між иншим він повідомляє, що сирному майстрові наказано 
відвести „гд'Ь засиособн'Ье з маетностей Его Яс-ти в волости Батуринской, 
а не вь других?), пристойную квартиру и для зд’Ьлания вт> домт> Его Яс-ти 
по его искуству сира подлежащее число коровь и овецт> опред^лить и соного 
скота сколько потребно молока собрать и отдавать ст> записками и тотт> 
зд'Ьланньїй сирт» до щасливого Его Яс-ти прибьітия вц'Ьлости содержать подт> 
его сьірного мастера вид'Ьнием до заключения стз нимт> контракти" 3 ). 

Очевидячки контракт мав бути складений після того, як приїде Розу¬ 
мовський на Україну. З архівної справи не видно, чи було складено цього 
контракта, чи ні і взагалі чи існувало навіть це підприємство, але в цій-же 
справі наведено деякі досить цікаві подробиці що-до умов організації сирного 
виробництва в господарстві Розумовського. Ломіковський повідомляє, що 
приміщення для Карібала приділено в хут. Зарукавному, як того наказ 
і вимагав, а так само наказано управителеві Городиського староства Івану 
Дражевському (Зражевському ?) здавати сирному майстрові молоко по за¬ 
писках, а також постачати для нього особисто хліб та инші провіянти і вза¬ 
галі, що буде потрібно) згідно з розпорядженням Військ. Генер. К-рії. Далі 


*) Там-же. 

2 ) Цікаво прослідкувати долю цього підприємства в XIX в. В XIX в. Батуринська суконна 
фабрика зросла не дуже багато супроти 90-х років XVIII в., але все-таки мала 15 ткацьких варстатів, 
а найголовніше те, що вироби її, як зазначають фон-Гун та Оглоблін, стали кращі і різноманітніші. 

Протягом першої половини XIX в. фабрика досягла найбільшого розвитку. Року 1810-го 
вона має аж 50 ткацьких варстатів, а року 1852 — 76 варстатів. 

Року 1852-го на фабриці працює 455 робітників і що-року фабрика має змогу виготовити 
ЗО — 35 тисяч аршин сукна. 

Але вже року 1855-го фабрика припинила своє існування, очевидячки, після того, коли 
припинилися замовлення на сукна для армії. 

3 ) № 4367, 1751 року. 



Фабрики Розумовського на ГІосем’ї 


207 


Ломіковський сповіщає Військ. Генер. К-рію, що Карібал подав до нього 
рапорта, щоб йому для виробу сиру було дано 150 дійних корів та 700 овець. 
Але корів знайшлося тільки 42, а овець у цей час дійних зовсім не було, бо 
„еще время не приспало". А тому Ломіковський прохає Військову Генеральну 
К-рію наказати, щоб було приставлено дійну худобу до хутора Зарукавного 
з инших сотень. Військова Генеральна К-рія відписала на цього рапорта Ломі- 
ковському, що з 42-хворів можна „над*Ьлать сиру довольньїмі» числом?), атоли- 
кого числа дойньїх?) корові», какт> оной иноземець требуетт», едва и во всЬх?) 
Его Яс-ти маетностяхь н-н'Ь набраться можетт>“ 1 ). А тому наказала оповістити 
сирному майстрові, „чтобі» онь т'Ьмь опред'Ьленньїмі» ЧИСЛОМ!» дойньїх?) ко¬ 
рові» в доланий по его искуству сирові» довольствовался впредь до указу" 2 ). 

На підставі вищенаведених матеріялів можна міркувати, що сирного 
виробництва напевно не було організовано принаймні в такому широкому, 
як намічав Карібал, розмірі і взагалі напевно ніякого контракта з ним* не 
складено. Ні в архівних ні в друкованих матеріялах мені не пощастило до¬ 
бути про це докладніших відомостів. 

За восковий завод згадано вперше року 1757-го, коли згідно з наказом од 
Розумовського, підшукувано місце в Батурині для побудування зазначеного за¬ 
воду. Коли з’явилася потреба в матеріялові, щоб огородити місце для заводу, 
за підписом Антона Крижанівського, з економічної канцелярії з Глухова, 
було надіслано 11/ХІ 1757 р. до батуринського сотника листа такого змісту: 

„При дом-Ь его сият-ва г-дна гетмана и кавалера находячийся св'Ьчарь 
Василь Кудрицкий послані» бьіл?) в?) Батурин?) для сьіскания тамо угодного 
м-Ьста, к устроенію сеей осен'Ь завода для долання б'Ьлого воску, и послан- 
ньімь изт> зкономической канцелярии к дозорці Батуринскому Яновскому 
ордером велено, оное м'Ьсто, гд£ помянутой Кудрицкий покажет?), огородить 
тіосомі», а нин'Ь оной Кудрицкий возвратясь поданним?) ві» зкономическую 
к-рію доношениемі» представил?), что он в Батурине для повеленного заводу ? 
удобное м*Ьсто сьіскал?) близ?) текущой Сеймовой водьі" 3 ). Далі Крижанівський 
з’ясовує, що Кудрицький заявив про це дозорцеві Батуринському Яновському 
і вимагав, щоб те місце для заводу було обгороджено, та Яновський одмовив 
йому, через відсутність тесу. А тому Крижанівський прохає сотника бату¬ 
ринського відпустити тесу скільки буде потрібно для зазначеної огорожі 4 ). 

В липні 1760 року ми зустрічаємо восковий завод („билизньїй заводі» — 
гд£ воск?) б'Ьляті»") в числі маєтків подарованих од Лизавети Розумовському 5 ). 
Очевидно, здобувши восковий завод у власність, Розумовський і реорганізував 
його в свічну фабрику на початку 60-х років. 

Свічна фабрика довго не могла розвинутися в більш-менш значне ви¬ 
робництво і обслуговувала переважно тільки власні потреби Розумовських. 
її вироби також були невисокої якости до середини 80-х років XVIII в. за 


*) № 4367, року 1751-го. 

2 ) Там-же. 

3 ) № 1895 (в’язка) Спр. № 16283 1754-57 р. 4 ) Там-же. 
5 ) „Чернигов. губ. в’Ьдом." 1853 г. № 29, стор. 303. 



208 


Прокіп Нечипоренко 


браком відповідного матеріялу для ґнотів. У середині 80 років фабрика стала 
здобувати з-за кордону так звану „марсельскую св’Ьтильню" і після цього її 
виробами справді міг пишатися Розумовський перед сином, що жив тоді 
в Відні. Але після французької революції фабрика знов підупала, через те, 
що марсельські ґноти не було змоги здобувати і довелося користуватися 
ґнотами сарептськими 1 ). 

Що-до постачання сировини — воску для свічної фабрики на Посем'ї 
в XVIII в. були дуже сприятливі умови, бо тут було чимало пасік та воско¬ 
боєнь. У самого Розумовського теж були і пасіки і воскобійні, як напр., 
пасіка була в с. Підлипному, а воскобійні в хут. Парасючці та в Конотопі. 
Цю пасіку та воскобійні подарувала Лизавета Розумовському 1760 року, 
тоді-ж коли подарувала вона йому Батурин з його повітом 2 ). 

На Низовому Посем’ї очевидно було багато приватних пасік та воско¬ 
боєнь і, як відомо, з 1828 року протягом 50 років існувала біля Батурина 
в с. Пальчиках пасіка Прокоповича, що можливо й не мала тісного звязку 
з фабрикою Розумовського, але будь-що-будь мала певний вплив, підохочувала 
його економію до восково-свічного виробництва. 

Про місце побудування фабрики та розмір її продукції відомі такі дані 
у Фон-Гуна. 

Свічну фабрику збудовано кроків за сто від шляху, на низині, що її 
заливає валова вода, біля затоки. 

Року 1797, коли Розумовський приїхав на життя на Україну, він по¬ 
робив деякі вдосконалення на фабриці, але це мало що їй допомогло. Фаб¬ 
рика переробляє на свічки 200 пудів воску (1805 рік), раніш,уроках 1786—87, 
вона переробляла на свічки до 400 пудів воску і чим далі фабрика все змен¬ 
шувала своє виробництво. Правда, організатори свічної фабрики, очевидно, мали 
бажання перевести діяльність фабрики на принцип обслуговувати й потреби 
місцевих мешканців, але цієї справи не доробили до кінця. В одному з граф¬ 
ських флігелів було навіть організовано продаж свічок для всіх, а також роз¬ 
почато виготовляти на фабриці свічки — недогарки спеціяльно для нічників. 

Року 1829 фабрика брала участь своїми виробами на мануфактурній 
виставці і мала успіх. її продукція тоді сягала 250 п. на рік, себ-то на 
17 ! /2 тисяч карб. Але з кожним роком фабрика занепадала і в 1860 році на 
ній вироблено тільки ЗО пудів свічок, себ-то на 450 крб. 

Фабрика проіснувала після цього ще аж 9 років, себ-то функціонувала про¬ 
тягом більше як 100 років і нарешті мусіла зовсім припинити своє виробництво 3 ). 

Хоч свічне виробництво було, як каже кн. Долгоруков, старовинний 
промисел Розумовських, але воно мусіло пережити себе разом з иншими 
тогочасними підприємствами та господарчими формами, що відходили назад, 
даючи дорогу новим капіталістичним формам, новим підприємствам з новими 
виробничими взаємовідносинами. 


9 Оглоблин, „Мануфактура в Гетманщ.", стор. 152. 

2 ) Черн. Губ. в^дом.“ 1853 г. № 29, стор. 303. 

3 ) Оглоблин, Мануф. в Гетм., стор. 153. 



ВОЛОДИМИР ГРЕКОВ. 


БУНТ СІРОМИ НА ЗАПОРОЖЖІ 1768 р.‘). 

17/4 червня б. р. минуло 151 років, відколи зруйновано Запорожжя, 
а разом з тим і скасовано „Славетне військо Запорозьке" (1775 р.) 2 ). Гріз¬ 
ний колись „страж".двох слов’янських держав — Польщі та Росії, що мало 
не два віки пильно охороняв їх од хижих та настирливих ворогів — турків 
і татарів 3 ), тихо й безкровно помер: зруйновано Січ-мати, знищено Кіш, ска¬ 
совано, врешті, й саме ім’я „Війська Запорозького Низового", що на віки 
відійшло до народніх переказів. Через два місяці після того, як скасовано 
Січ, 5 серпня того-ж-таки року, вийшов і урядовий маніфест, що широко 
оповіщав Росію про довершену подію й просторо виясняв причини, які спо¬ 
нукали московський уряд до такого рішучого заходу що-до Запорожжя. 
Скільки дозволяє судити уважна аналіза їх, долю Запорожжя вирішував 
самий хід політично-економічного розвитку Росії в колишній Новоросії, а також 
і стародавнім тяжінням її до Чорного та Озівського моря. Підо впливом їх 
московський уряд, рано чи пізно, але мусів покінчити рахунки з Запорожжям, 
що енергійно відстоювало й свої автономні права на самоврядування й свої 
земельні вольності, що заваджали здійснювати урядові плани що-до адміні- 
страційно-економічного устрою Новоросійського краю. І хто знає може зруй- 
новано-б Запорожжя і раніше од 1775 року, коли-б тільки тяжка та затяжна 
війна з турками не була перешкоджала московському урядові здійснити свої 
таємні заміри що-до Запорожжя, що його послуг, до речи сказати, він тоді 
так шукав. 


*) Читано в Катерин. Наук. Товаристві — 17/4 червня 1925 р. (в день 150-річчя зруйну¬ 
вання Січи). 

~) Цей нарис складено здебільшого на підставі документів канцелярії кол. Новоросійської 
губ., що стосуються питання наших студій. Частину таких документів (8) виявив Н. Тернов- 
ський ще в 1904 році в архіві кол. Катеринославського губ. правління; надруковано її в „В’Ьстник'Ь 
Екатеринославскаго Земства" за той-же рік, в Ч.Ч. 25 й 26; частину-ж їх (теж 8 документів) 
знайшли ми, описуючи архів зазначеної канцелярії в Катеринославському Окружному архіві, 
в’язки Ч.Ч. 75, 137 і 158; справи Ч.Ч. 1, 21, 53, 54, 41 й 47. 

3 ) Так розуміли свою військову місію сами запорозці. Характеризуючи її, ось, між иншим, 
якими словами зазначає вагу для Росії Війська Запорозького один значний товариш, колишній 
отаман Дядьківського куреня, Онисим Семенович у розмові з „ченцем" Наркисом: „Войско За- 
порожское, которое от доброй своей в'Ьрьі и на своем содержаніи служит стіною, не одну 
Малую Россию оть крьімскихтї татари защищающую, будеть до в^ку (існувати)". Д. И. З в а р- 
н и ц к і й. Дв-Ь поїздки вт> Запорожскую ОЬчь Яценка-Зеленского, монаха Полтавскаго мо¬ 
настиря, вт> 1750—1751 г.". Е катери но славі» 1915 г., стр. 93. 


Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


14 



210 


Володимир Греков 


Але незалежно від цього, були й инші обставини, вже в середині самого 
Кошу, що коли й не вирішили долі Запорожжя, то будь-що-будь погрожували 
неминучим розпадом та загибеллю його. Ми маємо на увазі той внутрішній 
настрій в Коші, або ясніше — той загрозливий цілості його неспокій серед, 
так званої, „войсковой черни“, або сіромах, що незадовго перед зруйнуванням 
Січи де-далі виразніше та яскравіше став виявлятися в ній на ґрунті незавдо- 
волення своєю старшиною та її аграрною політикою в Запорожжі. І такий 
настрій козачої бідноти деколи набирав бурхливого характеру, виливаючись 
в формі бунту „низів" проти „верхів", що ладен був захитати сами основи, 
а з ними й добробут Запорозької Січи./Про один з таких бунтів, що мав 
масовий і грізний характер, і збереглися досить докладні відомості в справах 
канцелярії колишньої Новоросійської губерні, які являють собою офіційне 
листування різних військових достойників з приводу його. Цікаві подробиці 
цього бунту. Ми подамо їх у тому порядку, в якому їх описано в документах, 
що збереглися до нашого часу 1 ). 

26 грудня 1768 року, ввечері, щось із сотню сіромах, зібравшись на май¬ 
дані поблизу Січової церкви, почали поміж собою звичайний у Запорожжі на 
Різдвяне свято кулачний бій. В запалі, що охопив учасників цього бою, останній 
швидко набрав різкого характеру і перейшов в дике та криваве бойовище. 

Щоб угамувати його та протверезити натовп, військовий осавул заареш¬ 
тував з-поміж нього п’ять чоловіка, мабуть, тих, які найбільший робили беш¬ 
кет, і посадив їх у пушкарню. Тимчасом довбиш почав бити вечірню зорю. 
Незавдоволені з учинку осавула, сіромахи схопили довбиша та литаврами (ка¬ 
занами) зняли тривогу, на яку з куренів збіглася на площу вся „військова 
чернь". Коли вона прибула, колотнеча серед сіромах розрослася до таких 
розмірів, що перейшла, як доносив Кошовий отаман Калнишевський, „в не- 
малой бунгь". Тимчасом смеркло. Скористувавши з темряви, бунтарі перш 


*) Оскільки нам відомо, в нашій історичній літературі нема спеціяльної прані про цей 
бунт, а є тільки уривкові й будь-що-будь далеко не повні відомості про нього. Так, на його' 
робиться натяк в урядовому маніфесті з приводу скасування Запорожжя, де, між иншим, сказано: 
„что при самом*ь начал’Ь посл^дней сь Портою Отаманскою войньї (розуміється Турецька 
війна 1768 —1774 р.) многия изт> Запорожских'ь козакові умишляли, забив*» страхт> Божій 
и должную нам*> и Отечеству в’Ьрность, передаться на неприятельскую сторону". Покликаючись 
на таке „умьшіленіе" запорозців уряд, без сумніву, мав на увазі бунт сіромах в Січі року 1768, 
26 грудня, бо, як побачимо далі, сіромахи, після свого бунту, справді хотіли „поддаться Ту- 
рецкой державі", що припадав на початок зазначеної війни Росії з Туреччиною, розпочатої 
в листопаді 1768 р. Згадує про нього й СкальковськийА. А., але дуже коротко й без 
ніякого освітлення, а головне—в инших обставинах відмінних од тих, що в них її уявляємо по архів¬ 
них документах, що були в нас під руками. (А. Скальковскій. „ИстортаТїовой СЬчи“. Одесса. 
1885 г. Ч. II, стр. 355). Далі, як уже сказано, Н. Терновський надрукував в „В’Ьстник'Ь Екатери- 
нославскагоЗемства" 8 документів про згаданий бунту Січі. Але, подавши документи, він у своїй 
замітці з приводу їх докладно не обговорює причин, що викликали бунт, а обмежується тільки 
загальною приміткою, що на підставі виявлених у нього документів про причини бунту „поло- 
жительно ничего нельзя сказать". (В'Ьстник'ь Екатер. Земства; 1904 г., № 31; стр. 939). Нарешті, 
згадує про бунт в Січі й П. С. Єфименко в своїй статті „Калнишевскій". Але в ньому він каже 
про бунт не більш од того, що сказав і А. А. Скальковський. (Русская Старина, 1875 г. № XI, 
стр. 409 — 410). 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


211 


за все кинулися в пушкарню. Погромивши її, вони визволили з неї заареш¬ 
тованих, а з ними й всіх тих, що сиділи там „по важньїм д£лам", злочинців. 
З’єднавшись з останніми, бунтарі „с великим криком и стрельбою" подалися 
до будинків Кошового отамана й військової старшини, наміряючись їх вигу¬ 
бити. Сповіщений про намір бунтарів, Кошовий Петро Калнишевський по¬ 
тайки, „через верх потолошньій“, утік з дому. За ним і инша військова 

старшина — суддя,_писар, осавул, а також і колишня військова старшина, 

боячись розправи над собою, покинула свої будинки й хто опівночі, а хто 
ранком, перед світом 27 грудня, втікли спочатку в дніпрові плавні, а звідти 
в Новосіченський ретраншемент, під охорону російської крманди, що на чолі 
її стояв майор Мікульшін. Довідавшись, що старшина втекла, бунтівники 
взялися руйнувати їхні будинки та нищити майно, причому запеклість їх до¬ 
ходила до того, що вони не тільки грабували гроші, одежу й инші коштовні 
речі, але в покоях старшини чинили й „безчинство" — били посуд, • нищили 
килими, рубали по стінах шпалери 1 ). Тимчасом утікачі, давши „тайньїм образом" 
знати про місце свого перебування, запрошували курінних отаманів „с належ¬ 
ними козаками" прибути в Новосіченський ретраншемент. Ті й ті, одгукнув- 
шись на заклик військової старшини, не гаючись прибули в ретраншемент 
„в немалом числе". Слідом за цим, вирішено було зробити розвідку про 
дальші наміри бунтарів. Розвідка встановила, що сіромахи, як і раніше, охо¬ 
плені бунтарським духом і зоставалися непохитні в своїй постанові вини¬ 
щити Кошового й військову старшину: „и ежелиб кошевой непослал команду 
(проти них), то оньїя злодеи пофалки чинили приступить к ретранжаменту 
чтоб достат старшин и побит досмерти", писав згаданий майор Мікульшін 
до Лизаветського губернатора, генерала Ісакова 2 ). Тую-ж долю призначено 
було отаманам, дідам й навіть козакам, мабуть, тим, що не схотіли взяти 
участи в бунті. 

За всім тим виявилося ще й те, що після того, як обрано нового кошо¬ 
вого й старшину, вони намірювалися „поддаться турецкой державі". І такий 
намір їх покинути межі Росії був не порожньою погрозою, а справою оста¬ 
точно вирішеною, до здійснення якої вони гадали приступити безпосередньо 
після бунту. „По окончании бунта и разорения, казав на допиті вже згаданий 
в нас Петро Мусатів, по утру намереньї бьіли бежать в поля на речку Соло¬ 
ною за войсковьім конским табуномь и пригнать всечу и разобрать весь по- 
рукам за прягат и забират всю войсковую артилерию снаряди и жалованньїя 
войску знаменьї, клейнотьі и все куренньїя значки иттить отсель заграницу на 

*) Між иншим один учасник погрому військової старшини, кріпак цариченського цолнера 
Федора Манієва, Петро Мусатів, що втік на Запорожжя в 1767 році, в своїх свідченнях на до¬ 
питі повинився, що „во время разор'Ьнія своих старшина им-ь взято у кошеваго ружье, пистолет 
и полотна нарубашку, да уньїнешняго судьи пять рублеві» денегь, да убьівшего есаула Андрея 
Ляха нашапку серой смушак". (Н. Т ер н о в с к і й. „К-ь исторіи Запорожскаго края“. В-Ьстник'ь Ека- 
терин. Земства; 1904 г., № 25; стр. 758). А майор Мікульшін у свойому повідомленні про роз¬ 
гром майна військової старшини підчас бунту писав, що „поступки их злодеев бьіли варварския 
не взирая на святьія образи имощи били и кололи и обдирали серебро и золото сообразов и со- 
всем их имуществом старшин разорили". (Там-же, стр. 785). 

2 ) Н. Т е р н о в с к і й, ор. сії., стор. 785. 



212 


Володимир Греков 


тот бок днепра под протекцию турецкую и жить там, так как и прежде сего“ *), 
Отак постановивши, повстанці замкнулися в Січі. Але здійснити всі ці свої 
заміри їм не пощастило, через своєчасні заходи проти повстання та зраду 
капітана Марковіча, що перебував під той час у Новосіченському ретранше- 
менті, як розвідач з таємного доручення од генерала Ісакова! Саме до його— 
Марковіча — і вдалися по допомогу Кошовий і військова старшина. Уважаючи 
на прохання Кошового й військової старшини, капітан Марковіч дав свою 
згоду вирушити на Січ, щоб зробити розвідку та вмовити повстанців припи¬ 
нити бунт. Прибувши на Січ 27 грудня разом з капралом Василем Чернець¬ 
ким, капітан Марковіч подавсь до повстанців, що саме під той час зібра¬ 
лися коло церкви, завзято сперечаючись і несамовито ґвалтуючи. Вдаючи 
з себе доброзичливого до них, він почав умовляти бунтарів, щоб припинили 
суперечки та приступили до обрання собі нового Кошового, кого схотять: 
„вам, казав він, в атом запретить никто не может". Умовляння Марковічеві 
втихомирили повстанців: вони нашвидку склали Раду й обрали собі за Кошо¬ 
вого колишнього Кошового Пилипа Федорова, а з ним і всю иншу військову 
старшину. Як вибори закінчилися, Марковіч пішов до будинку Кошового 
й почав умовляти його, щоб він наказав бунтарям припинити бунт та розій¬ 
тися по куренях „так как де воля их исполнена“. Слухаючи Маркові- 
чевої поради, Кошовий такого наказа видав, але-ж послухалася його лиш 
частина повстанців та й розійшлася по куренях; друга частина їх, більше- 
менше „до трех сот человек“, не виявила послуху й далі хвилювалася. Не 
вважаючи на це, Марковіч вирішив, що таке, хоч і відносне, заспокоєння — 
момент слушний для того, щоб придушити бунт. Для цього надіславши кап¬ 
рала Чернецького до ретраншементу і сповістивши через його Мікульшіна, 
й Калнишевського про те, що повстанці обрали нового Кошового й військову 
старшину, ще й про те, що більшість людей вже заспокоїлася, він прохав не 
гаючись прислати йому одну гармату й скільки є в ретраншементі козаків 
„не бивших в согласии с бунтовщиками“. Довідавшися про становище в Січі, 
Калнишевський „со всею войсковою старшиною, стариками, атаманами и со 
всем войском Запорожским Низовьім“, що були в Новосіченському ретран¬ 
шементі, вирішив, не гаючи часу, зробити несподіваний наскок на повстанців, 
щоб вибити їх з Коша. Між иншим, не маючи гармати, військова старшина 
вдалася до майора Мікульшіна з проханням — дати їй одну гармату „с при¬ 
стойним числом канонеров“. Мікульшін уволив волю старшини, одрядивши 
„для сокращения злодеев“ артилерійських пособників, одного сержанта, одного 
капрала й шість чоловіка канонерів. Здобувши допомогу, Калнишевський 
зараз-таки вирядив своїх козаків до Коша „пешо й конно“під проводом двох 
старшин. Несподіваний наступ на Січ дуже повстанців збентежив: вони 
швидко подалися в січовий городок і там, замкнувшись, почали „чинить отпор“ 
проти загону, що наступав на них, себ-то почали з ним бій. Тимчасом капітан 
Марковіч, скористувавшись з переполоху серед сіромах, вийшов назустріч 
військові, що наступало на Кіш, і, ставши на чолі його, наказав стріляти „па 


*) Там-же, сгор. 785. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1763 р. 


213 


всем улицам и сторонам Сечи“. Рішучий напад на Січ скоро вирішив справу: 
ворота городка одбито й повстанці, не витримавши атаки, почали швидко 
розбігатися з Січи по дніпрових плавнях. Але все-ж-таки їх було побито 
„не малое число", а ще більш захоплено й посадовлено в яму 1 ); в загоні-ж, 
що наступав, був тяжко поранений лиш один отаман. 

Так придушено повстання сіромах. 

Легко бачити, що повстання сіроми, яке грізно почалося, але не встигло 
розгорнутися, хбчаГ й пощастило швидко ліквідувати, але лиш через, по-перше 
неорганізованість його й зраду капітана Марковіча, а по-друге, через недбай¬ 
ливість самих повстанців, що, обравши собі військову старшину, почали 
пиячити 2 ). А все-ж повстання це викликало в вищих військових колах великий 
переполох. Зважаючи на серйозне становище в Січі, майор Мікульшін негайно 
повідомив про нього генерала Ісакова, а цей графа Рум’янцева, що був під 
той час за головного командувача в другій російській армії підчас війни 
з турками. Діставши звістку про повстання, граф Рум’янцев наказав генера¬ 
лові Романусові негайно рушити на Січ з чотирма полками і придушити бунт 3 ). 
Своєю чергою г-л Далке, що на ім’я його був надіслав Рум’янцев зазначеного 
наказа, запропонував г-лу Ісакову „чрез нарочного курьера, как скоро возможно" 
прислати йому маршрут за-для походу на Січ війська, а так само в тих місцях, 
де воно зупинятиметься, наготовити провіянту й фуражу 4 ). Одначе всі ці на¬ 
кази скасовано, після того як надійшла од г-ла Ісакова нова звістка про те, 
що повстання в Січі придушено. Отож усе обмежилося лиш на тому, що 
Ісаков про всякий випадок післав на підмогу Новосіченській залозі одну роту 
з військ, що прибули на театр воєнних дій з Київа 5 ). Але-ж надаючи ве¬ 
ликої ваги цьому повстанню в Січі, де яскраво позначилася тенденція бун¬ 
тарів піддатися турецькій державі, що з нею під той час Росія була воюва- 
лася, г-л Ісаков став клопотатися перед Київським г-л.-губернатором Воєй- 
ковим, нехай-би той нагородив Марковіча за послугу, а так само і тих 
запорозців, котрі залишилися вірні присязі. „Сколь мне по слабому моєму 
мнению ньіне кажется учиненной капитаном Марковичем поступок презента¬ 
бельним и заслуживающим воздаяния, писав він у своєму рапорті Воєйкову... 
(а также) доказана непременность в верности тамошней старшини неиз'ьемля 
кошевова и козаков, но что оное судить не моє дело, то однако-ж за потребное 
почел представить в благоразумное вашего в-ства разсмотрение, заслуживают 
ли все они благоволения вашего, покрайней мере первьій, для того даби 

1 ) Так повідомляв майор Мікульшін. Як-же свідчив сотник Василь Кошовенко, що був 
підчас бунту в Січі, „при сражении бунтовщиков побито досмерти до сорока, а до пятидесяти 
или более переловлено и посажено в яму". Арх. кол. канцелярії Новорос. губ., в’язка № 75, 
д. № 1, 32 а. 

2 ) Свідчить той-же сотник Кошовенко. Там-же. 

3 ) Щоб приборкати повстанців, вирішено було відправити в Січ два піших полки — Ризь¬ 
кий і Єлецький та два кінних — Ямбурзький і Псковський. „В'Ьстник’ь Екатерин. Земства", 
1904 г., Ч. 26, стр. 787. 

4 ) Там-же. 

5 ) Катеринослав. Окрархів. Архів канцелярії кол. Новоросійської губерні, в’язка Ч. 75, 
справа Ч. І, ар. 459. 



214 


Володимир Греков 


протчих офицеров к подобньїм поощрить заслугам, а последних бьі вяще 
к верности обязать“ *). 

Коли втихомирено було бунт, Калнишевський з усією старшиною знову 
взявсь керувати Кошем. Не марнуючи часу, він, перш за все, організував спе- 
ціяльні загони, щоб виловлювати тих бунтарів, які поховалися на плавнях г 
а потім зібрав військову раду; на цій раді вирішено було скласти особливу 
комісію, щоб розслідувати „приключившееся в Сечи зло“ та виявити тих, що 
до того призвели. Між иншим до складу слідчої комісії обрано було — військо¬ 
вого старшину Василя Пишмича, полковників — Якова Качалова та Андрія Вер- 
бецького й значного товариша Пластунівського куреня Олексія Верменка 2 ). 
А втім, беручи на увагу значіння вчинків, що на них зважилися бунтарі, вій¬ 
ськовим присудом постановлено було при розгляді справи „бьіть не единой 
только здешней команди но и посторонніш, дабьі огьоставшихся посл'Ьдствию 
вьвине направление здешное и на прописанньїхь старшина причиною по учи- 
ненности ихь порока не произвели“ 3 ). Отже через це саме військова рада 
вдалася до коменданта Новосіченського ретраншементу, майора Мікульшіна 
з проханням негайно ввійти до складу слідчої комісії. Зважаючи на прохання 
ради, Мікульшін прийняв пропозиції її і, не звертаючись по відповідний до¬ 
звіл на це до свого начальства, ввійшов у склад зазначеної комісії. Проте на 
другий-же день по свойому вступі до неї, він з приводу цього надіслав рапорта 
до Кременчуцького коменданта В. А. Черткова. Між иншим, він писав, що 
„хотя мне к в. в-дію подлежало представить, что повеленол будегь вто при- 
судствие мніі вступит или неть: однако поньїнешним заграничньїм обстоятель- 
ствам *) неупуская вдаль времени, дабьі оньїя бунтовщики неимели утечки как 
ипрежде, оньїя злодеи еще всечи єсть и имеют пофалки как можно чтоб оньїх 
бунтовщиков ис тюрми наглостию випустит: да инине будучи впоходе злодей 
сискался и намерен-ь билт» господина кошеваго публично ис пистолета застрелит, 
которой в тож время поискан исодержитца подкараулом с протчими бунтов- 
щиками: и так я знав за оньїми бунтовщиками болшую важность сего месяца 
(февраля 16 дня) вто следствие с показанннми старшинами для скорейшаго 
производства вступил“ 5 ). 

Цікаво зазначити, що комісія для розслідування бунту сіромах засідала 
не в Січі, як цього треба було-б чекати, але в Новосіченському ретранше- 
менті, куди переведено було й заарештованих бунтарів. Обставину цю, що 
мимоволі звертає на себе увагу, треба пояснити тим, що провадити слідство 
над повстанцями в Січі було небезпечно. Річ у тім, що хоч Мікульшін, Мар- 
козіч і Калнишевський у своїх рапортах і доносили, що бунт у Січі прибор¬ 
кано й бунтарів заспокоєно і навіть вони „прогнани из нея“, але всі їх заяви 
такого роду не відповідали дійсності: навсправжки в Коші було далеко не так 
спокійно, як виходило це на папері. Навпаки, бунтарський дух усе ще гніз- 

*) Там-же, в’язка Ч. 158, ар. 454; спр. № 47. 

2 ) Архів канцелярії кол. Новорос. губер., в’язка Ч. 158; спр. Ч. 47, ар. 442. 

3 ) Там-же. 

4 ) 3 приводу війни Росії з Туреччиною (1768 — 1774 р.). 

5 ) Там-же, ар. 558. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


215 


дивсь по куренях серед „військової черни" й лютість її на свою старшину, 
особливо на Калнишевського, і трохи не ослабла. Це яскраво дає зрозуміти 
той-же майор Мікульшін: у рапорті своєму, з дня 3-го місяця січня, 1769 року, 
на ім’я г-ла Ісакова, він, між иншим, писав, що „хотя тех злодеевь и бунтов- 
щиковь поймано немалое число, да и еще кошевой атаман разослал командьі 
во все места сьіскивать и ловить оньїх толко без регулярной ко¬ 
манди к разбирателству комисия начат крайнє опасенть по 
той притчине чтобь вслучаях-ь иногда непоследовалобь отних 
б о л ш а г о бунта" 1 ). Навіть більше: незавдоволення серед сіромах і після 
того, як бунт приборкано було, таке ще велике, що Калнишевський боявсь 
навіть за долю самої Січи, щоб бунтарі, притаївшись у ній, в випадку неспо¬ 
діваного нападу на неї ворога, не зрадили й не передалися-б на його бік. Не 
менше також він боявсь і нового виступу їх, бо „хотя ньіне их и смирили, 
(писав Мікульшін г-лу Ісакову в тому-ж рапорті) толко многия отних по- 
фалки сльїшно что хотя де ево кошевого и протчихь ихь старшинь в ретран- 
жаментЬ и скрьіли, толко неотьменно мьі ево и протчихь старшинь когда ни- 
будь поубемь до смерти" 2 ). Тим-то, беручи все це на увагу, Калнишевський 
мусів був під „великим секретом" удатися до майора Мікульшіна, з прохан¬ 
ням поклопотатися від імени його, Калнишевського, перед г-лом Ісаковим 
„усердно и неотступно", щоб той надіслав до Січи як-найнегайніше „доволной 
регулярной команди"; в противному разі, писав далі Мікульшін, „ежели на 
Сечь зделаится неприятелское нападение, то онь (Калнишевський) незьнаеть 
что делать" 3 ). Зрозуміло само собою, що, за такого неспокійного настрою 
в війську Запорозькому, було-б дуже, небезпечно провадити слідство над 
бунтарями в самій Січі, а тому слідчу комісію разом з заарештованими й пе¬ 
реведено до Новосіченського ретраншементу, під охорону тамтешньої росій¬ 
ської команди. 

Слідство з приводу бунту сіромах, що тривало з 16 лютого до 26 бе¬ 
резня 1769 року, не закінчила комісія через те, що граф П. А. Рум’янцев 
був наказав, щоб почату слідчу справу разом з самими повстанцями передати 
до головної військової команди 4 ). 

Такий фактичний бік бунту сіромах війська Запорозького в 1768 році. 

Що -ж його викликало? І які ті стимули, що штовхали козачу бідноту 
на такий грізний протест проти своєї старшини? 

На превеликий жаль, документи, що були в нас під руками, не дають 
відповіли на цікаве для нас питання: вони занадто глухі що-до цього й обме¬ 
жуються лиш самою фактичною стороною події, яка відбулася на Запорожжі. 
І це зрозуміло. Річ у тім, що архівний матеріял, який маємо, в дійсності являє 
собою офіційне листування — рапорти й донесіння, нашвидку складені під жи¬ 
вим вражінням пережитої події і призначені передусім на те тільки, щоб по¬ 
відомити відповідних представників влади про бунт у Січі, не оцінюючи, ані 


*) Н. Т е р н о в с к і й. „Вістникі) Екатер. Земства". Ч. 26, стр. 785. 

2 ) Там-же. 3 ) Там-же, стор. 785. 

4 ) Архів канцелярії кол. Новоросійськ, губер.; в’язка Ч. 158, спр. 41, ар. 558. 



216 


Володимир Греков 


його, ані тих причин, що його викликали. Ввесь-же слідчий матеріял, особливо 
цінний тут тим, що міг-би освітлити й дати ключ до розвязання наших питань, 
як уже ми сказали, відіслано до головної команди, здається, досі його ще не 
знайдено. Але попри все те навряд чи можна погодитися із Калнишевським, 
що вважав бунт, що скоївсь за його отаманування в Січі, тільки за випад¬ 
ковий, хоч і чималої ваги ексцес, „неведомо счего прилучившийся" *). Може 
бути, розуміється, що зразу бунт, приголомшивши всіх своєю надзвичайністю 
та примусивши всю військову старшину покинути Січ, міг, звісно, зробити 
вражіння випадкового ексцесу з боку роздратованого й розхвильованого в ку¬ 
лачній бійці натовпу сіромах. Тим більше, що відомий був і привід до того. 
Це — незавдоволення натовпу з осавула, що заарештував п’ятеро козаків, які 
брали участь у кулачному бою. Але події, що швидко після того розвинулися, 
як зруйнували повстанці старшинські і козачі будинки та майно, то-що; грізна 
й непохитна постанова їх побити всю старшину, як колишню, так і тогочасну ; 
визволення з пушкарні всіх в’язнів; ґвалтовне захоплення Січи, а з нею 
й влади; негайне й демонстративне обрання нового кошового й військової 
старшини й, нарешті, намір бунтарів „поддаться Турецкой державі", роблять 
вже вражіння не випадкового бешкету сіромах, а виразно виявленого й, сказати-б, 
виношеного ідейного протесту проти своїх „верхів". Ще більше: є навіть під¬ 
стави припустити, що сіромахи, учинивши бунт, раніш про його змовилися 
і призначили саме на Різдво, коли звичайно до Січи збиралися всі січовики, 
що жили за межами її. Принаймні в своїх свідченнях на допиті згаданий Петро 
Мусатів виразно заявив, що „на праздник Рождества Христова он 
с того ж [тоб-то Незамаївського] куреня казаком Кондратом Облизньїм с уро¬ 
чища на речке Шаховке в помощь на бунт пришли и с начала того 
бунта с вечера и во всю ночь вовсехь намерениях обще вгурту 
серомахами биль" 2 ). Ясно, отже, що про бунт, що готувався в Січі, знали 
всі сіромахи, не виключаючи й тих, які жили за межами Січи, рівно як не 
викликає сумніву й те, що всі вони знали й про умовлений термін виступу 
їх. Нарешті, про бунт сіромах, що підготовлювався в Січі, попереджав Кал- 
нишевського і Київський ген.-губернатор Воєйков; ще 9 грудня 1768 року 
писав він до кошового, що, „подошедшимь до него св'Ьд’Ьніям, ньін’Ь отфран- 
цузовь послань вь Запорожскую СЬчь для взволнованія сиромахь противь 
В-го В-благородія и вс'Ьх Войска Запорожскаго старшинь н'Ьмчинь Тотлебень, 
которой во время прусской войньї изм'Ьнникомь зд'Ьлался, и за то изь служби 
вигнань" 3 ). Обмірковуючи все сказане, не можна, повторюємо, згодитися 

*) Н. Терновскій. „В'Ьстн. Екатер. Земства", Ч. 26, 786. 

2 ) Там-же, стор. 758. 

3 ) Н. Т е р н о в с к і й. „В'Ьстн. Екатер. Земства"; Ч. 31, стр. 940. Як здається, саме для роз¬ 
відок про Тотлебена до Запорозької Січи командирували, як таємних агентів, трьох осіб — граф 
П. А. Рум’янцев чужоземця майора Саліньяка і г-л Ісаков капітана К. Марковіча та сотника 
В. Кошевенка. (Останнього „придаль" Ісаков майорові Саліньякові, згідно з листом од Рум’янцева). 
А втім присутности Тотлебенової в Січі, як здається, ніхто не виявив. Принаймні капітан 
Марковіч у своєму рапорті г-лові Ісакову, з 29 грудня 1768 р., писав, що „порученной мне от 
в-го пр-ства каммисии ища приметить надобного человека [гадаємо Тотлебена] по сее 
время приметить не мог". І що для тіеї-ж справи, як і його, Рум’янцев був командирував майора 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


217 


з Калнишевським, що доносив про повстання, як про подію, що скоїлася 
ніби-то несподівано в Січі. І це треба сказати тим більш, що така заява його 
суперечить його-ж власним признанням, що їх він не раз висловлював у своїх 
інтимних розмовах з майором Мікульшіним ще перед повстанням у Січі. 
В цих розмовах він уперто перед ним визнавав надзвичайно тривожний і не¬ 
безпечний настрій у війську Запорозькому, що приневолювало тримати в Січі 
регулярне російське військо. Про це признання його майор Мікульшін, свого 
часу, повідомляв г-ла Ісакова; і тепер, себ-то безпосередньо після повстання, 
в рапорті, з 28 грудня 1768 року, він знову нагадує йому про те-ж, настою¬ 
ючи, з свого боку, на „неотменной“ присилці в Січ регулярних військ. Як 
приборкувано в Січі повстання, „одни злодеи (писав він у рапорті) побежали 

чрез реку в плавли, другие (же) притаясь остались в сечи. и по поприме- 

чанию моєму таких злодеев в сечи еще много и (чтобьі) немоглиб еще такого 
злодейства зделать неотменно надлежитв сечи бьіть регулярних 
хотя б покрайней мере полка два или более о чем я и прежде 
сего в-му пр-ству доносил, что кошевой сомною вразгово- 
рах о полках говорил надлежалоб бить в.сечи полка м“ *). 
Виявляється, отже, що ще перед повстанням хвилювання поміж сіромах у вій¬ 
ську запорозькому було таке помітне, що доводилося серйозно міркувати про 
заходи обачносте на випадок явного виступу їх, себ-то про посилку в Січ 
російських військ. Річ зрозумілива, про це хвилювання між сіромах Калнишев¬ 
ський безперечно знав, так само як без сумніву, знав він і про те, що його 
викликало, а через те, кажучи його словами, „приключившееся в Сечи зло" 
аж ніяк не була подія несподівана, а певніше натуральний і неминучий вибух 
обурення, що вже давно назбиралося в сіроми на свою старшину. Пояснімо 
це докладніш. 

Студіюючи причини описаного в нас бунту, не слід забувати, що висту¬ 
пали тут самі лиш сіромахи, себ-то та знедолена матеріяльно, найбідніша ча¬ 
стина війська Запорозького, що, як свідчить один самовидець, який бачив 
на свої очі в Січі раду року 1749-го, не мали не тільки коней або якої ху¬ 
добини, але „ниже" одежі на плечах. Поряд з цією козацькою біднотою, по¬ 
між того-ж Запорозького козацтва, стала визначатися друга класа — це класа 
заможного козацтва. 

Поки запорозцям доводилося без перестанку воювати, всеньку увагу їхню 
звернуто було на зброю. Але XVIII вік що-до цього приніс їм спокійніші часи, 
і ми бачимо, що на їх „вольностях", за не що й довгий час, з’являється 
ціла низка впорядкованих зимовників. Так, за статистичними даними, вже 
в 1755 році тільки в чотирьох Запорозьких паланках таких зимовників було 
431, а в 1775 році, коли ліквідовано Запорозьке майно, їх виявилося більш 
за 2000, а саме—на лівому боці Дніпра 838, та на правому 1178. Такий зво- 

Саліньяка, то Марковіч прохав Ісакова дозволити йому повернутися назад до місця своєї ко¬ 
лишньої служби. Так само нічого не говорить про Тотлебена в своїх свідченнях і В. Кошевенко, 
які він давав в похідній канцелярії г-ла Ісакова, повернувшись із Січи. Н. Терновскій. 
Ч. 26, стор. 784 й 785. 

*) Там-же, стор. 785. 




218 


Володимир Греков 


рот у господарсько-побутовому життю Запорозького козацтва, що характе¬ 
ризує собою новий вплив у господарському життю Запорожжя, помічається як 
поміж Запорозькою старшиною, так і поміж звичайних козаків — січовиків. 
Суворий куренний режим та простота в життьових потребах, в останні роки 
існування Січи, очевидячки, більш уже не вдовольняють військову старшину. 
Під о впливом постійних зносин з Петербургом і взагалі з росіянами, а також 
прилипчивих прикладів малоросійської військової старшини та польської 
шляхти, і Запорозька старшина прагне придбати земельну посілість і жити 
в вигідніших умовах. Не кидаючи військової посади, багацько заразом мають 
великі хутірські господарства, заводячи зимовники, що рясніли численними 
отарами овець і товара й табунами коней. При цьому треба зауважити, що 
такий поміщицький характер господарсько-побутового життя військової стар¬ 
шини особливо гостро визначився саме за Калнишевського з 1760 років 1 ). 
Сам отаман Кошовий мав два великих хутори—на Саксагані й Каменці— 
з величезним господарством. Принаймні, коли в 1769 році татари зробили 
несподіваний наскок на Запорожжя й напали на його хутір, то він утратив 
самих коней, ні більш, ні менш, як понад 600 голів. А коли, як скасовано Січ, 
списано реєстр його хутірського господарства, що уряд секвестрував, то ви¬ 
явилося, що воно складалося з . 638 коней, 18 бугаїв, 107 пар волів, 415 ко¬ 
рів, 440 голів молодника, 12 840 овець, 1069 кіз і 96 свиней, не кажучи вже за 
инше численне майно. За того-ж татарського наскоку на Запорожжя полков¬ 
ник Опанас Колпак позбувся 1200 овець, 300 голів рогатого товару й 127 
коней, а військовий писар Глоба—4000 овець і 130 волів, опріч иншого то- 
вару 2 ). Втрати, як бачимо, були величезні, і все-ж-таки, господарства швидко 
відновлювалися. Принаймні, у писаря Глоби, коли ліквідував уряд його 
майно в 1775 році, виходить усього, за 5—6 років після татарського 
наскоку на його хутір, було 253 коней, 570 товару й 7272 вівці. Серед зви¬ 
чайних козаків-січовиків теж були такі, що беручи зразок з своєї старшини, 
заводили собі зимовники з таким-же господарством, як і в старшини. Госпо¬ 
дарства ці досягали иноді величезних розмірів. Так, підчас того-ж-таки на¬ 
скоку татар, козак Поповічського куреня Федір Рудь самих овець позбувся 
5000; козак Канівського куреня, Федір Горюха—до 2000 овець; козак Щер- 
бинівського куреня, Олекса Дудник—250 коней і 70 волів, а козак Величків- 
ського куреня, Абрам Абаза,—200 коней і 50 волів 3 ). 

Зазначимо, що ні в одного з них, навіть у простого заможного козака, 
не було менше як 3—4, а в старшини 5—6 козаків і до 10 „молодиків", 
себ-то підлітків з „господарем", або управителем, що керував у зимовникові 
господарчими операціями. „А зто все казалось войску расколом, началом раз- 
ньіх клевет и даже громких нареканий на Кош и старшину" 4 ). І справді 
хоч-би що там говорили, але ухил заможного козацтва в бік господарчо-по¬ 
бутового життя й поривання його до комерційних розрахунків, по суті, пору¬ 
шувало стародавні військові традиції Запорозького товариства, як організації, 

*) Скальковскій. Там-же; Ч. І, с. 82. 2 ) Там-же. Ч. І, с. 184. 

3 ) Там-же; порів. Зварницкій, ор. сй. с. 5. 

4 ) А. Скальковскій. Там-же, Ч. І, с. 83. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


219 


що мала сувору військову місію, та ще й до того основаної на комунально- 
господарських принципах. В тому-ж XVIII в. запорозці докоряли своїм спів- 
братам—українським козакам за те, що ті занехаяли „простоту войсковую" 
чи курінний устрій і за те що занепали в них, через це, військовий дух та 
хоробрість 1 ). То-ж тим більше в своїй масі вони мусіли протестувати проти 
того, що Калнишевський старанно запроваджував приватно-власницьке госпо¬ 
дарчо-побутове життя в Січі: це-ж бо шкідливо відбивалося не тільки на вій¬ 
ськовому дусі її тубільців, але й загрожувало неминучим соціяльним розколом 
поміж них. Для волелюбної й очайдушної сіроми були занадто далекі й ту¬ 
манні дипломатичні міркування Калнишевського, що, насаджуючи земельну 
культуру в Запорожжі, гадав захистити Січ од руїни, а московська опіка 
й погрози лиш дратували її: вона жила незмінним бойовим чуттям і міцною 
прихильністю до давніх військових традицій свого товариства з його курінним 
устроєм, поступитися яким їй, за її інертности, було не так-то легко. От че¬ 
рез те „почитая лиш себя прямими т. е. настоящими козаками", сірома, як 
іронічно, так і саркастично, з явним, при тому, відтінком нехтування й навіть 
з зневагою, прозивала своїх заможників задерикуватими і ганебними для 
козака йменнями „баб и печкурів" 2 ). До того-ж класа заможного козацтва, 
що народжувалася на Січі, загрожувала розколом самому запорозькому това¬ 
риству та, що особливо небезпечно—традиційному устроєві її, збудованому 
на широких демократичних підвалинах і громадській або товариській рівності. 
Живий приклад такого небезпечного для товариства розколу в запорозці в був 
на очах—у Польщі з її аристократичним устроєм, що давав усі маєткові при- 
вилеї й державні права самій тільки шляхті, а та ганебно повертала трудящу 
класу-низи в безправних рабів. 

От чим, далі, треба пояснити й те, що хоч як люто приборкано в Січі 
бунт, хвилювання сіромах на соціяльно-економічному ґрунті не вщухало, а лиш 
вийшло по-за межі Січи. Не осягнувши свого в Коші, вони виявляють свою 
ненависть і бешкетують по своїх вольностях, роблячи наскоки на слободи 
й зимовники своїх-же заможних козаків, руйнуючи їх господарство, знуща¬ 
ючись із них і одбираючи в них майно. Картину такого нищення, хоч і ко¬ 
ротко, але характерно малює нам той-же, вже не раз згадуваний у нас майор 
Мікульшін у своєму рапорті до Кременчуцького коменданта В. Черткова, 
з ЗО березня 1769 року. Допіру встиг він оповістити про свій вступ до комі¬ 
сії, що провадила слідство над повстанцями, як того-ж дня не гаючись рапор¬ 
тував йому: „уведамился я, писав він, что войско запорожского низового 
козаки серомахи, которьія пошли пешия, якбьі противь неприятеля 3 ), а ньіне 
оньїя явились ходють по своим волностям, слободам и зимовникамь лошадей 
у казаковт» отнимают, и протчая имущество грабють и заретой в землю 
хлеб отрьівают и ругаются оньїмь, поземле розсипають... и хотя кошевой 
атаман Калньїшевской то чинит за прещаеть, и нарочньїя откоша команди 
для поимки их посьілает: токмо оньїя серомахи посвоему самовольству от 


*) Там-же; с. 199. 2 ) 9 в а р н и ц к і й. Там-же, с. 5. 

2 ) Розуміється—проти татар. 



220 


Володимир Греков 


того не воздерживаются“ 1 ). Чим пояснити це з’явшце на Запорожжі, як не 
тим, що вже почалася боротьба козацької бідноти з заможним козацтвом, 
викликана опріч усього иншого, можливо, і тривожним передчуттям небезпеки 
потрапити під економічний, а потім і юридичний утиск своїх заможників, як 
польські та українські хлопи! 

Але особливу злість сіромахи мали до своєї старшини й, зокрема, до 
свого останнього кошового отамана Калнишевського. На нього, як ми знаємо, 
незабаром після бунту, коли був він у поході до Криму, розвідуючи „о не- 
приятельських обращениях", був навіть замах забити, і лиш щасливий випа¬ 
док уратував його від неминучої смерти; на всіх-же взагалі старшин, як ко¬ 
лишніх, так і наново обраних, сіромахи мали грізні „пофалки", що хоча вони 
підчас бунту і сховалися в Новосіченському ретраншементі, тільки „все они 
неотменно когда нибудь будуть побити до смерти" 2 ). 

щ о-до Калнишевского, то чом так ненавиділа його сірома—аж надто 
відомо, щоб на цьому довго спинятися. Гроза гайдамаків, він нещадно пере¬ 
слідував їх і сам персонально на чолі команд, і за допомогою окремих роз’їз¬ 
них загонів; він ставив спеціяльні форпости, щоб виловити їх у степу та 
жорстоко карав їх, через те він не міг, безперечна річ, викликати, до себе 
любов і вірність сіромах, що раз-ураз, з того чи иншого приводу, тікали 
з коша і виряджалися на „промьісел", себ-то гайдамачити. Відомо, що гайда¬ 
макування їх було серйозний привід до нарікань на Січ, як на кубло розбій¬ 
ників та грабіжників, і чинило їй чимало турбот, викликаючи великі непорозу¬ 
міння, позви й роздражнення з боку Криму, Польщі й Москви. 

Але, з другого боку, гайдамакування січовиків, принаймні в межах запо¬ 
розьких вольностей, без сумніву, мало й певну роціяльну закраску. Це був 
натуральний протест проти московського уряду, що примусово захоплював 
запорозькі землі, колонізуючи їх і насаджуючи на них військові селища. 
І що настирливіше провадила Москва свою колонізаційну політику коштом 
запорозьких вольностей, то різкіш і суворіше виявлявся протест проти неї 
з боку Війська Запорозького; в тому, що Москва силоміць одбирала його 
землі, воно бачило не тільки брутальне топтання своїх прав на давню зе¬ 
мельну власність, але й порушення, хоч-би й відносної автономії, Запорожжя. 

І от, тимчасом як військова старшина марно листувалася з урядом 
і даремно виряджала одну за одною делегації до Двору, захищаючи і відстою¬ 
ючи свої земельні вольності від ґвалтовного захоплення, нетерпляча й експан- 
сивніша частина товариства реагувала на чинність московського уряду по 
свойому. На насильство вона відповідала насильством-же і, в запалі незавдо- 
волення, гнала з колишніх, себ-то захоплених, своїх земель непроханих гостей, 
„влазящих в их худобу", руйнуючи їх села, хутори й зимовники, розтягаючи 
їх майно, а иноді навіть надбігаючи до насильства над ними. 

*) Архів канцелярії кол. Новоросійськ, губерн. В’язка 158; спр. 41; ар. 559. 

2 ) Між иншим, у березні 1770 року погрозу цю про винищення військової старшини на 
чолі з Калнишевським ледві не було здійснено. Принаймні в Щербинівськім курені багато 
козаків зробило було таку змову, але її своєчасно було виявлено й придушено. А. С к аль¬ 
ков с к і й. Там-же Ч. II, с. 357—358. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


221 


Легко уявити собі тую трагедію, що переживав її Калнишевський, 
а з ним і вся військова старшина, через загострений за його часів аграрний 
рух на Запорожжі. З одного боку, він глибоко обурювався з московської 
політики супроти Запорожжя, добре розуміючи те, до чого вона хилиться; 
з другого-ж боку він не міг спочувати й отвертому виступові „військової 
черни“ проти економічного засилля Москви, турбуючись за долю Січи. 

Правда, його кмітливий і практичний розум завбачав, як відомо, надійний 
засіб боротьби з хижацькою Москвою та з її таємничим, зрадливим заміром 
що-до Запорожжя. Це мирне насадження агрикультури в Січі й залюднення 
запорозьких порожніх земель шляхом збільшення сіл, хуторів і зимовників. 
До цього, як відомо, Калнишевський настирливо закликав своє товариство 
і навіть переманював чужинців — молдаван, болгар та охочих із Польщі, Но¬ 
вої Сербії й Буджака, приділяючи їм земельні наділи в Кодацькій паланці, 
поблизу порогів. Але всі його зусилля в цій справі не давали бажаних на¬ 
слідків. Товариство в масі своїй, особливо сіромахи, залишалися глухими 
й інертними до його закликів. Не спромігшись зрозуміти його далекосяглу 
політику, скеровану на вратування Січи, та звикши до рухливого й бойо¬ 
вого життя, воно не хотіло міняти свого меча на рало й переходити до мирної 
культурної роботи. Все це, безперечно, глибоко засмучувало й жалем огор¬ 
тало Калнишевського: він бачив, що стихія бере гору над розумом. І що-ж 
дивного, коли підо впливом невдач, які переслідували його і в Коші і при 
Дворі, підчас своєї останньої подорожи’туди в аграрній справі, він ще в 1767 році, 
зовсім несподівано, вирішив скласти з себе почесне уповноваження Кошового 
й одійти од керування Січчю. Принаймні, повернувшись з Петербургу, він на 
двох військових радах, 9 і 20 грудня зазначеного року, категорично відмо¬ 
влявсь від „кошевства“, прикриваючись слабістю свого здоров’я. І тільки 
настирливо прохаючи та благаючи, умовило його військо знову взяти на себе 
керування Кошем. Між иншим, цікаві ті мотиви, що спонукали військо про¬ 
хати Калнишевського повернутися до керування Кошем і які разом з тим 
дають виразну характеристику його діяльности, як Кошового. „Мьі, писали 
запорозці в своєму рапорті з 22 грудня 1767 року, на ім’я Київського ген.- 
губернатора Воєйкова, — мьі будучи господина Кошевого отамана Калньїшев- 
ского порядочньїм исправлением и во всемь честньїм'ь обхождением'ь и поступ¬ 
ками, такожь в обереженіе ея императорского величества интереса и погра- 
ничности рачителство доволньїми, бьіть попрежнему в правленій Кошем'ь 
и командованіи войскомь упросили, которьій по вьіше писанному прошенію 
и оставатся имеет“ *). 

Але й нове, почесне обрання на Кошового і висловлене од війська 
Калнишевському довір’я не заспокоїли його. Аграрне питання ускладнялося 
й загострювалося кожного року все більше та більше, а в звязку з цим збіль¬ 
шувалися й гайдамацькі виступи сіромах. Особливого при цьому напруження 
вони досягли безпосередньо після бунту в Січі. Не вважаючи на війну, що по¬ 
чалася з турками і що до неї уряд особливою грамотою прикликав і запо- 


*) Архів канцел. кол. Новорос. губ.; в’язка № 137, спр. 54, ар. 93. 



222 


Володимир Греков 


розців, аграрний рух на Запорожжі все-таки не тільки не стих, але, навпаки, 
набрав бурхливого й масового характеру. І що особливо звертає на себе 
увагу, дак це те, що в цьому рухові беруть участь уже не дрібні купки сіромах 
в 20 — ЗО або 40 чоловіка, якими вони звичайно ходили до Польщі на „про¬ 
мисел", а величезні загони в 200, 300, 500 і навіть 700 озброєних сіромах, 
що перед ними в панічному страху розбігалася мирна людність, посаджена 
од Москви в колишніх запорозьких вольностях, ратуючись і кидаючи часто 
на призволяще свої хутори, села, будинки й майно 1 ). Читаючи про це доку¬ 
менти, котрі збереглися до нашого часу, в вигляді рапортів, донесінь і свід¬ 
чень військових чинів та розвідників, живо малюєш собі жах тої, справді-таки, 
страшної аграрної пожежі, яка охопила тоді Запорожжя, з його „всекрайней- 
шими обидами и разорениями", що чинили їх запорозькі козаки-сіромахи зай¬ 
шлій людності московської орієнтації. 

І от, з таким стихійним явищем у соціяльно-економічному житті Запо¬ 
рожжя, мусів боротися Калнишевський. Перед ним наче мара невідступно 
стояла важка для вирішення аграрна дилема, що пригнічувала його протягом 
усього його десятирічного отаманування в Коші. Одначе, за такого становища, 
иншого виходу в нього не було: щоб уратувати Січ од руїни, що загрожу¬ 
вала їй, він мусів був і з своїх дипломатичних міркувань, і під тиском енер¬ 
гійних вимог московської влади завзято переслідувати і приборкувати гайда¬ 
мацькі виступи сіромах, тим більше, що вони часто мали жорстокий, розби¬ 
шацький характер. Але цим він викликав проти себе, як і проти військової 
старшини, вибух незавдоволення і лютости сіромах, що мали його за при¬ 
служника й прибічника Москви, дарма що навсправжки він ніколи не був 
такий, як свідчить про це і гірка його доля. 

{Обравши собі нову старшину на чолі з кошовим Пилипом Федоровим, 
уже похилим дідом, незавдоволені, як свідчать Калнишевський та Петро Му- 
сатів, мали замір відійти на той бік Дніпра, „под турецкую протекцию". Що 
власне спонукало їх залишити межі Росії й відійти за кордон, документи цього 
не пояснюють. Але все-ж, скільки можна на підставі них гадати, найближчою 
причиною до цього, мабуть, було почуття небезпеки, що спіткає їх сувора 
кара за „немалой бунт и разорение" у Січі. Цим-то й треба пояснювати той 
поспіх, що вони виявили в своїй постанові про виселення з Коша, коли на 
другий-же день після бунту ранком, нашвидку ладналися післати на річку 
Солону по військовий кінський табун, щоб за допомогою його забрати з собою 
все військове знаряддя й військові ознаки. Але таке почуття самоохорони 
само по собі зрозуміле й натуральне за становища, яке для них утворилося, 
швидше було тільки за привід до відходу їх під Туреччину,-аніж за дійсну 
причину його. Занадто вже важливий сам по собі був вчинок, як зрада своєї 
держави, на який повстанці відважилися і, до того-ж під таку тяжку хвилФ, 

*) Картину таких руйнувань малюють нам полковник Олексій Алимов, ротмейстер Андрій 
Турченовський, поручник Семен Пугачевський, квартермейстер Казнодій, військовий службовець 
розвідник Яків Бобошко і ин. в своїх рапортах, донесіннях і свідченнях, або „сказках". Архів 
канцелярії кол. Новорос. губер., звязка № 137, спр. № 53, ар. 203; звязка № 158, спр. 41, ар. 570; 
спр. 47, ар.: 430, 431, 434, 435, 436 й 438. Див. також „В'Ьстн. Екатер. Земства", 1904 р., с. 756. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


223 


коли вже почалася війна Росії з Туреччиною, щоб пояснювати його самим 
тільки почуттям страху їх перед суворою відплатою. Ні: не в почутті, хоч-би 
і панічного, страху перед карою полягала справжня причина їхнього наміру 
покинути межі Росії, а в повсякчасній і давній ворожнечі запорозців до 
Москви, як до своєї гнобительки. На свойому місці ми вже були казали про еко¬ 
номічний утиск її, захоплення запорозьких „вольностей“ під військові селища 
й будівлю прикордонних фортець. Це незвичайне захоплення земель, що поча¬ 
лося в 40-х роках XVIII в., навпослі набрало систематичного характеру, не вва¬ 
жаючи на всі протести, скарги й клопоти „с посулами" Коша. Розкішні землі 
на Бозі, Орелі, Самарі, Самоткані, Домоткані й инших річках поволі відхо¬ 
дили від запорозців, викликаючи з боку їх роздратування; доходило це роз¬ 
дратування до того, що в 1763 році, загальним військовим присудом ухвалено 
було приписати полковнику Бардової паланки припинити, врешті, захоплення 
стародавніх запорозьких „вольностей“ збройною рукою. Але й це не помогло: 
„по государственньїм соображениям“ захоплення земель та колонізація Запо¬ 
рожжя неухильно одбувалося далі, а як засновано Новоросійську губерню 
(1764 р.), місцева погранична адміністрація подавала навіть один за одним 
проекти в справі планового заселення запорозьких земель, як порожніх, при 
цьому про непорушність їх не було й згадки. Така рішуча колонізаційна 
політика Москви була лиховісна за-для Запорожжя: вона загрожувала не 
тільки збезземелити його, але й скасувати його самого, як автономне військово- 
політичне тіло. Про боротьбу силою, річ зрозумілива, не могло бути й мови. 
І ось, тимчасом як одна частина січовиків на чолі з старшиною, не пориваючи 
звязків з Москвою, гадала легальним шляхом оборонити Запорожжя, друга, 
відома під назвою кримської партії, що до неї належали сіромахи і що ви¬ 
словлювала свій протест Москві в формі аграрних розрухів та насильства 
над московською людністю, вважала для себе за краще відійти з меж Росії 
під турецьку протекцію, аби уникнути московських утисків і зберегти собі 
козацьку вільність. 

В такому освітленні уявляємо ми бунт сіромах війська Запорозького 
в 1768 році. 

Коротко кажучи, він, з одного боку, має на собі сліди боротьби, що вже 
почалася в Запорожжі між козацькою біднотою і заможним козацтвом на 
соціяльно-економічному ґрунті, а з другого — і це головне, він виявляє собою 
незавдоволення козацької бідноти на свою старшину за її жорстоке прибор¬ 
кання гайдамацтва й аграрну політику, проваджену, як здавалося сіромі, на 
користь царській Москві. 



224 


Володимир Греков 


Додаток. 

ДОКУМЕНТИ 0. 

І. 

По секрету. Получено Генваря 4-го 

Вьісокородному и превосходителному Господину Генерала майору 
и кавалеру александру Степановичу Исакову 

от секунда маира микулшина 
покорньїй рапорте. 

Сего числа воиска запорожскаго низоваго кошевой отаман калнишевский 
мне обявил что сльїшил он от своих козаков их сиромахи начели бунть для 
того чтоб кошеваго истаршину войсковую ньінешнюю и прежде бьівшюю 
а потом и достойних козаков всех побит до смерти и забрат клейнотьі итит 
испротекцьі (и) росийской в другое место а неиначе какь по ньінешнему об- 
стоятелству подтурецкое владение; бунть же уних начялся во время вечерьней 
таптьі и происходил на другой день даже дополудни поступки их злодеев 
бьіли варварския невзирая насвятьія образи имощи били и кололи и обди¬ 
рали серебро и золото сообразов исовсем их имуществом старшин разорили 
и едва сами спаслис в ретранжаменте апотом кошевой атаман и старшина 
посилали из ретранжамента тайньїм образомь в сечу чтоб собралис атамани 
снадежьннми казахами в ретранжаменть и какь собралися донесколко атама- 
нов инамерение положили кошевой истаршинн послат двух старшин скоман- 
дою против таких злодеев для сокращения и просил у меня кошевой сьстар- 
шиною одну пушку спристойннм числомь канонерь при которой пушке коман- 
дировал я артилерийских служителей сержанта одного капрала одного кано¬ 
нерь шест человекь нокакь узнали вишеписанние бунтовщики посланную из 
ретранжамента от кошевого против их команду кой злодеи начяли ретиро- 
ваться в город вкотором состоит церков икурени затворили вороти и начяли 
чинит отпорь однакь по власти Божеской от ворот их отбили и потомь ониеж 
злодеи побежали через реку вплавни а другия притаяс осталис в сечи иско- 
торих бунтовщиков побито досмерти немалое число исторонн кошевого тя- 
жело ранен толко один отаман и ежелиб непослаль кошевой команду то оньїя 
злодеи пофалки чинили приступит к ретранжаменту чтоб достат старшин 
и побит до смерьти по окончанииж того бунта кошевой сискиват начал тех 
откого начался такой бунт и противности иприличившихся втомь бунте не- 
сколко человекь уже забрано втюрму ипопримечанию моєму таких злодеев 
в сечи еще много і не моглиб еще такого такого злодейства зделат неотменно 
надлежит в сечи бьіть регулярних хотя б покрайней мере полка два или более 
о'чем я и прежде сего вашему превосходителству доносил что кошевой со- 
мною вразговорахь о полках говориль надлежало б бьіть в сечи полкам 
и о вьішеписанном произшестьи (и) вашему превосходителству покорнейше 
симь рапортую и что впредь происходить будит чрезь нарочного вашему 
превосходителству рапортом донесено бьіть имееть. 

Ч. 28 декабря 
1768 году. 

Звязка № 75; спр. № 1; 132 і 135 аа. 


*) Архів канцелярії Новоросійської губ. в Дніпропетр. окр. арх. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


225 


II. 


Генваря 2 дня 1769 году. 

Високо родному и превосходителному Господину генералу майору и ка¬ 
валеру александру стефановичу исакову жолтого гусарского полку от капи- 
тана марковича 

рапорті». 

Сего декабря противтз 26 числа по пробитий вечерной таптьі войска 
Запорожского казакьі по обикновению своєму силною рукою отбильї своих'ь 
литавра отпушекі) начели тревогу биті» и всу черні» войск-ь Запорожскьіх 
забрали из великими крикомі» истрелбою збонтовальїеь, пошли вначале.вдом-ь 
кошевому где намерьілися ево вбиті) толко оні) тайнимі» образомі) через верхт» 
потолошний ушол иукрился вгородку нашемі» ипрочая старшина потамуже 
сньїмі) вгородке сізпаслисі) а доми и имущества ихі> розграбили и все то оньї 
єдино гласньї хотельї кошевого и прочиихт» старшині) переменять почему 
27 числа кошевой Калнишевский и прочая сі>таршина просили меня даби 
вгородокі» книмі) бунтовщикамі) пошол и проведовелі» что они намерени 
зделаті) гі)де я оставилт» отсебя скармана часи и кашелокт» зденгами отдалт» 
кашевому калнишевскому прошолі) промижду теми бунтовщикамьі кі» ихть 
церкви где видячи отнйхт» великий спорі» и крьїкі» иубийства учалт» их*ь уга- 
вариваті) ви себе виберите кошевимі) каво хощете вам-ь втом*ь запретиті) 
нихто небудет, почему они на моихт» речей сокласильїсі) и вибрали било себе 
испрежно бивших кошевих кошевимі» имєнємї» фильїпа федорова и протчих-ь 
старшині) и какі) то попримеру черезі) три часа погаварилт» я новому кошевому 
чтоби оні» приказалі» им-ь разойтица покуренямі) и перестали бунтоваца что ихі» 
воля исьполнена итакі) отнего и приказано било и утихло то я у него коше¬ 
вого осьтался самі) визбе амежду темі» чрезі» находящегося при мне жолтого 
полку капрала василия Чернецкого далі» знаті» вгород ку майору и кошевому 
Калнишевскому сі» ево старшиною что новой кошевой вибрані) и все бунтовт»- 
ідики ст»покоени толко не все а осталося во примеру дотрех соті» итеперича 
самая пара на нихі» напасті) и прислали би ежели сами не захотятт» прийтить 
комнеби прислали одну пушку иколко есті) казакові) которие всокласии бун- 
товіциковт) небили и помоему требованию и калнишевского согласию Господині) 
майорі» правящой каменданской должностию одну пушку при пяти кананеров-ь 
ко мне всечі» прислалі) и притой пушки несколко запорозкихі) козакові) какі» 
скоро уворот перевели я онихі» кананері» увиделі) тотт> же часі» приказалі) 
имі) палить повсемі) улицамі» и пастаранамі» и всеми теми прибившими 
казаками и припушки я командувалі» асі» ихі) старшині) изнашихі) офицерові) 
никаво болие небьіло итакі» всехі» спокоили и старово кошевого петра кални- 
шевскаго сево старшиною вправлений должности своей все вступили а не¬ 
сколко ист» пушекі) и малого ружі»я побити, а порученой мне отвашего пре- 
восі)ХОДителства комисия ища приметиті» надобного человека посее время 
приметиті» немогі) да потаковой же камьісии от графа Румянцова один*ь май¬ 
орі» иноземеці» приехалі» всечі» и обі)Явилі» мне якоби ваше превосходител- 

Зашіски Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 


15 



226 


Володимир Греков 


ство ему приказальї со мною согласитца то вь такомь расуждение ежельї и онь 
за такой же деломь что и я не соизволено льі будеть мне обратно кдолжностьі 
своей прибить а ему майору остаца мьілостивимь повелениемь не оставить 
о чемь вашему превосходителству спакорностию моєю семь рапортую. 

Капитань Константан Марковичь. 

Декабря 29 числа 

1768 ГОДу. Звязка № 75; спр. № 1; 31 а. 

всечи Запорозкой. 


III. 


Получ. 6 генваря. 

Вьісокородньїй и Превосходителньїй Господинь Генераль икавалер алек- 
сандрь степановичь. Благо приятньїй Государь нашь. 

Сего декабря 26 дня ввечеру зьибравшихся науколачной бой Запорож- 
скаго войска козаковь человекь донесколко вьіскочя ивьхватя вдолбиша кой 
зарю вечерную биль котли, неведомо счего учиня немалой бунть жильїе мои 
старшинские икозачие домьі учинивь наихь нападение разламали, вьоньїх 
худобьі разграбили ипоневечели вовся иприбили некоторьіх меняжь истаршину 
войсковую теперечную и прежную ипротчих искали поубивать но Божиими 
судбами оть того ихь бунтовского убиения, а именно я кошевьій отаман 
заразь какь толко бунтьі учинились, судьяжь писарь и асауль и протчие 
прежніе войсковьіе старшиньї поискрьітию доволному себе вьднепровьіхь лу¬ 
гах, некоторьіе вполночь апротчия всвете и поутру 27 числа декабря вновосе- 
ченский ретранжаменть бегомь спаслись, куда поизвестию атаманьї ивойска 
Запорожского низового козаки собрались немальїмь числомь, посля чего какь 
смежду их бунтовской толпьі порозведьіванию дознанно ихь намерение, что 
хотять поизбраніи вновь кошового отамана истаршинь войсковой теперешнюю 
и прежнюю старшину войсковую всехь стариковь атамановь икозаковь всмерть 
поубивать и забравши кошового войсковьіе клейнотьі и артилерию поддатся 
турецкой державі, идже бьіли вгороде сЬчи заперлись, то я зстаршиною те- 
перешнею и прежнею войсковою стариками и атаманами и совсемь войскомь 
запорожскимь нізовьімь видя ихь зльїе коварства иумьісльї принужденньї учи¬ 
нивши наихь нападение пешо и конно зьновосеченского ретранжамента от- 
нихь бунтовщиковь оружиемь и пушками прогнать згорода сечи, кой ипро- 
гнанньї, что видили присланньїе оть его вьісокографского сиятельства госпо- 
дина Генеральаншефа и кавалера графа петра александровича румянцова 
господинь секундь майор Селеняка, даизь крепости святьія Елисаветьі отва- 
шего превосходителства капитань Марковичь и какь они, такь и правящій 
воновосеченскомь ретранжаменте за коменданта господинь секундь майорь 
мике(у)лшинь засвидетельствоват могуть, о переловленіижь убегшихь команди 
доволние отсель отправленнн ипоступится по поимке по их достоянию, яжь 
старшиною войсковою теперешнею и прежнею атаманами куренними и со 
всемь войскомь Запорожскимь низовимь какь предсимь вашему превосходи- 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


227 


телству сообщено откоша по верно присяжной ея императорскому величеству 
должности взащищении отнеприятелського татарского нападения на всерос- 
сийские границьі кьотпору ипоиску наднеприятелемь готовейшими всегда на¬ 
ходимся ивслучяи такова возследования действовать возможнейше имеемь. 

Вашего превосходителства Благоприятного Государя на- 
- -шего всегдашние слуги атамань кошевьій петр Калнишевский 
войсковая старшина атаманьї куренньїе итовариство. 

Копій кь румянцову икь войекову посланьї 
Генваря 7 дня 

Звязка № 75 спр. № 1; 231 і 234 аа. 


№ 4082. 

1768 году 
декабря ЗО 
Сечь Запорожская. 


IV. 

1768 году декабря ЗО дня Петрь Мусатовь новосеченскаго ретранжа- 
мента у комендантских дел до прашевань и показала ниже следующее. 

От роду мне восемнатцеть леть зо вуть меня Петромь архиповь сьінь 
Мусатовь прежде сего жительство имель у царицьінскаго цолнера Федора 
мокеева крепосньїмь человекомь откотораго б^жаль прошлаго 767 году после 
покрова присвятьія богородицьі с пустя снеделю на Запорожья и записался 
вкурень незамаевской и жил вселе меловом тогож куреня у атамана письмен- 
наго вдоме откуда я по приказу откоша минувшего ноября в последних числех 
обще с протчими казахами всечу прибьіл: и втом незамаевском курене нахо- 
дился четьіре дни а потом оной атамань письменньі(й) мий и протчим тогож 
куреня казахам заумножением всечи войска и затеснотою вкуренях приказано 
дубом отехать растоянием отсечи за одну версту вплавле вурочище на речку 
шаховку где и прочих куреней казахи тамже находятся и поделать камьішевьія 
курени и жить пока по требуется. А на празникь рожества Христова я тогожь 
куреня сказакомь кондратомь облизаномь отьтоль в помощь на бунть пришли 
ис начала того бунта с вечера и во всю ночь вовсех намеренияхь обще 
вгурту серомахами я бьіль: и во время розорення своих старшинь взято мною 
у кошеваго ружье пистолет и полотна на рубашку дауньїнешняго судьи пят 
рублевь денегь да убьівшего есаула андрея ляха нашапьку серой смушак: 
а по окончании того бунта ираззорения поутру намереньї бьіли бажать в поля 
на речку солоную за войсковьім конским табуномь и пригнат всечу и разо- 
брат весь порухам за прягат и забират всю войсковую артилерию снаряди 
и жалованньїя войску знаменьї, клейнотьі и все куренньїя значки иттит отсель 
заграницу на тоть бокь днепра подь протекцию турецкую и жить там: такь 
какь и прежде сего. Ксему до просу вместо вьішеписанного Петра Мусатова 
занеумением грамоте по ево прошению крепости святьія Елисаветьі гарнизона 
второго Баталиона капраль Герасим Гранкинь руку приложиль. 

Звязка № 75; № 1, 151 а. 



228 


Володимир Греков 


V. 

5 генваря получен. 

Вьісокородному и превосходителному Господину Генералі» майору и ка¬ 
валеру александру Степановичу Исакову от секунді) майора микулшина 

Покорньї (й) рапорті». 

Бежавшей в прошлом 767 году воктябре месяце царицьінскаго цолнера 
Федора мокеева крепосной человекі) Петр Мусатов, вовремя бунту и раззо- 
рения в сечи запорожскими казаками поймані»: и откоша войска запорожскаго 
низоваго вновосеченской ретранжаменть законвоем прислан которой впобеге 
и вовсех злодейских поступках и худьіх намерениях допрошевані> и оной 
допросі) на росмотрения присемі» квашему превосходителству представляю: 
икуда онаго повелено будеть от правит или что сним учинит имею ожидать 
резолюциі. 

Секунді) майорь Лаврентей Микулшин. 

Ч. З генваря 

1769 году. Звязка, № 75, спр. № 1; 150 арк. 

VI. 

1769 году Генваря 2 дня Елисаветградского пикинерного полку оті» став- 
ной сотник!» васил'Ьй Кошовенко ві) Походной Его превосходителства госпо- 
дина Генералі) майора и кавалера Исакова канцелярій сь казкою показала. 

всходствие повеленія Его превосходительства оні» Кошовенко попоручен- 
ному ему д*Ьлу в сіічь запорожскую ездилі) где будучи прошедшего декабря 
25 числа персонално виділі» следующее. ві» 26 день доста человйкь сиромахь 
собравшись продолжали между собой кулачной бой, а как войсковой асаулт» 
истехі) сиромахь коуспокоению ихь драки пяти чоловекі) подкарауль взяль, 
то они приглася ксебе еще иболее таковьіхже збунтовавшись вночи розбили 
пушкарню. И как тЬх бьівшихь на драк'Ь такь идругихь содержащихся по- 
важньїмь д*Ьламь арестантов освободили и соединясь стеми арестантами при¬ 
ступили бьіло кошевова и протчихт» старшині) побить, а какь оньїе кспасенію 
своєму вь новосеченской ретранжаменть ретировались, то он*Ь побудкамь ихь 
грабили денги и одїожу и протчие вещи, а вь покояхь посуду ломали каврьі 
и обои рубили словомь сказать долали всякое безчинство и вибрали посвоему 
желанию вновь кошевова и другихь старшинь и удостоя техь новьімі чинами 
начали продолжать пьянство между темь хотя находящейся понекоторому 
делу в новосеченскому ретражам'Ьнте гусорских полковь капитань Марковичь 
вту ихь бунтовщицкую шайку соувещеваниемь коотвращению отьтого злаго 
намерения и ходиль а откошевова атамана калнишевского в курени атаманьї 
посьіланьї бьіли точию изатемь тогда своего намерения неоставили, потомь 
27 тогожь месяца реченной капитань Марковичь истребовавь отсостоящего 
тамо закоменданта майора микулшина регулярную команду и дв'Ь пушки обще 
скошевьімь калньїшевскимь и протчею войсковою старшиною и козаками тое ихь 
сборище безвсякого искомандьі своей урону разбили; и скоихь досорока бун- 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


229 


товщиковт» при сражении до смерти побито до пятидесят или более перелов¬ 
лено и вт»яму посожено а протчие бежали в луги; по окончаниижт» того коше- 
вой атамант» Калнишевский со всею прежнею старшиною попрежнему вступила 
всвое правление. в чемі» сказала самую истину и подписался 

подлинную подписалт» сотникть василей кошовенко. 

Сподлинньїм свидетелствовал Адьютантт» Павелі» Блажковт». 

Звязка № 75; с. № 1: 32 а. *) 

VII. 

Вьісокородному и вьісокопревосходителному Господину Генералі» аншефу 
и киевскому Генерала губернатору новороссійской губерній главному коман¬ 
диру и разньїхт» ординов-ь кавалеру Федору Матв^евичу воейкову. 

Репорті». 


Изі» прилагаемьіхі» присемь репорта изі> с^чи, жолтого гусарского полку 
капитана Марковича находящегося тамі» по ордеру вашего вьісокопревосхо- 
дителства, тожт» совзятой скаски оті» сотника кошевенка тамже бьівшаго 
пригосподин'Ь примайоріі салиньяке которому оной придані» бьілт» мною по 
писму Его сиятелства графа петра александровича румянцова, ваше вьісоко- 
превосходителство усмотреть изволит'Ь коимть образомі» бунті» сиромахами учи- 
ненной уже укрощент» и попрежнему тамо тишина возстановлена. 

вашему вьісокопревосходителству притом осмеливаюсь доложить, сколь мн*Ь 
по слабому моєму мненію, ньіне кажется учиненной помянутьімі» капитаномі» 
Марковичемі» поступок!» презентабелньїмі» и заслуживающим воздаяния... ] ) 
доказана непременность в-ь верности тамошней старшини неиз*ьемля кошевова 
и козакові», но что все оное судить не моє дело, то однакожі» запотребное 
почель представить вблагоразумное вашего вьісокопревосходителства разсмо- 
трение заслуживаютли все они благоволенія вашего вьісокопревосходителства, 
покрайней мйре первой для того дабьі протчихт» офицеровт» к подобньїм по- 
ощрить заслугомь, а последнихбьі вяще к верности обязать. Генералі» Май¬ 
орі» Александрт» Исакові». 

№ 4. 


Генваря 2 дня 
1769 году. 


VIII. 


Звязка № 158; спр. № 47; 454 арк. 


По секрету. Копия. 

Вьісокородному и превосходителному господину генералі» майору и кава¬ 
леру александру Степановичу исакову от секунді» майора микулшина 

Покорньїй рапорті». 

войска запорожского низоваго господині» кошевой атаман Калнишевский 
секретньїмі» образом недавая своимі» отомт» нікому знать просилі» чтобт» я име- 
немт» ево квашему превосходителству писалт» и требовалі» доволную регуляр- 

*) Ці документи надруковані в „В^стн. Екатерин. Земства" за 1904 р.; 25 і 26 (всього 6). 

2 ) Декілька слів видерто. 



230 


Володимир Греков 

ную для защитьі оть неприятелского на сечь нападения команду а колми паче 
ОПаСЄНЬ ОНЬ СВОИХЬ ЗЛОД'ЬеВЬ и бунтовщиковь хотя ньіне ихь исмирили толко' 
многия отних похвалки сльїшно что хотя де ево кошевого и протчихь ихь 
старшинь в ретранжаменгЬ и скрьіли толко неоть менно мьі ево и протчихь 
всех старшин'ь когда нибудь поубемь до смерти, а для чего оной кошевой 
атамань самь оть себя когда необходимо ему надобно регулярной команди 
какь прежде сего такь и ньіні> нетребуеть, то занеумениемь самь писать не- 
требоваль и ежелибь ему приказать своєму подкомандующему отомь писать, 
и для всякихь случаевь регулярную команду требовать тобь узнали их вся 
войска и пришлибь вь великое сумненіе и собравши(сь) зато убилибь ево 
досмерти. Изатаковьіми резоньї усердно и неотступно просиль чтобь ево вне- 
продолжителномь времени присланною регулярною командою снабдит и защи- 
тить, ежелижь втакомь случае зделаится на сечь неприятелское нападение то 
онь незьнаеть что делать в то время помянутьіе злодеи немоглибь обще 
снеприятелем зделать отечеству нашему какой вредь очемь оть меня к ва- 
шему превосходителству о их худьіх намерениях и прежде сего неоднократно 
донесено бьіло: а техь злодеевь и бунтовщиковь поймано немало число даиеще 
кошевой атамань розославь команди во все места сьіскивать и ловить оньїхь 
толко без регулярной команди к разбирателству камисия начат крайнє о па- 
сень по той притчине чтобь вслучаяхь иногда непоследовалобь отних болшаго 
бунта и о всемь вишеписанномь ссимь же нарочно посланньшь подпорутчи- 
комь белозерскимь имею ожидать отвашего превосходителства обовсемь 
резолюцьш. 

на подлинномь подписано: Секундь майорь Лаврентей Микулшинь. 

Сподлиннимь свидетелствоваль адьютанть Павель Блажковь. 

Генваря 3 дня 1769 году. 

Звязка № 45, с. № 1; 148 і 179 аа. 1 ). 

IX. 

По секрету. Получен 8 генваря. 

Високородний и превосходительний Господинь Генераль майорь и ка- 
валерь Государь мой. 

По полученному мною сейчас от Его сиятельства Господина Генераль 
Аншефа ,и разнихь ординовь кавалера Графа петра александровича румян- 
цова ордеру, велено по произшедшему всечи Запорожской бунту от бурлакь 
и казаков, Господину Генерал Майору старшему раманусу счетирмя полками 
ряскимь иелецкими пехотними, даямбурскимь и псковскимь кавалерискими 
следовать к сече Запорожской, для усмирения того бунта, а вашеде превосхо- 
дителство им’Ьете от Его сиятелства повеление вислать Ему Господину Гене¬ 
раль Майору навстречу маршрут по избранию вами способнейшаго пути, 
и приготовит правианские для сих четирех полковь вь Елисаветь градской 
правинции припаси, почему, кнему Генерал Майору ивпротчия места куда 
потому надлежит от меня предложено и генераль майору романусу велено 


*) Надруковано в „В'Ьстник’Ь" № 26. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


231 


к соединению стеми полками следовать сюда в кременчуке, аваше превосхо- 
дителство между симт> благоволите вьіше писанной повеленной маршрут чрез 
нарочного курера как*ь скоро возможно прислать ко мне сюда, дабьі оной 
следованиемт» Господина Генерала Майора вслучае скорого Ево и полков 
сюда прибьітия задержат немогь, також и где їменно правианские припаси 
заготовленьї будуть меня притомже уведомит, акакт» уже израпорту вашего 
превосходителства, после того комне посланного, видно что тот бунті» укро- 
щент» и тишина по прежнему возстановлена, то естли в посьілке сих полков 
надобност минет, мне при семже случае дат знат. Вашего превосходителства 
Государя моего покорной слуга Георгій Фон Далке. 


№ 50 

Ево п. Исакову 
Ч. 7 генваря 
1769 

вм. кремянчуке. 


Звязка № 45: спр. № 21; 245 а. *). 


X. 


Високо родньїй и вьісокопочтенньїй Господине Брегадирт» и кременчуцкій 
оберт» коменданті» василей АлексЬевич Государь напгь. 

Каковьі поучинившемся в 26 день прошедшаго декабря 768-го году здесь 
бунт'Ь, нарочно посиланнимьі отсель ипротчійми сегож войска командами по- 
личившіесь тому злу посискиваньї исодержатся вздешнем*ь секвестрі; тЬх веЬх'ь 
опредйлено: приговоромт» общимт» войсковьімт» распросить дабьі доискатца 
вщинателей тому злу. Квнизслйдованию чего определенньї отвойска здешнего 
войсковьій старшина василь пишмич-ь, полковники яковії качалов-ь, и Андрей 
вербецкнй, да значній товариші» куреня пластунйвского Алексей верменка. 
А какт> присемт» разізборй принадлежить бить по общему войсковому разсу- 
ждению не единой толко здешней команди, ноипосторонн'Ьм'ь, даби отт> оста¬ 
вшихся послйдствію в*ь винй направленіе здешное и на прописанних-ь стар¬ 
шина причиною поучиненности их-ь порока непроизвели; взабережение того, 
ичто понинйшней заграничной зкстрй *) тймт» переловленним'ь долгого задер¬ 
жання им'Ьть неможно, а надлежить поихт» бунтовщикові» немаловажному 
учинку вниз'ьсл'Ьдованне скорййшое кдолжному свиновними поступленню учи¬ 
нить, того для побитію означенного(?)маіора микулшина приновосеченскомь 
ретрежаменте звойскового приговора оному маіору в прищаствии спрописан- 
ними старшинами разсуждено бить, о чем к нему писано; А как обявлений 
господин маіорт» микулшин команди вашего високо родія того для даби сіє 
ему господину маіору Мнкулшину оті» вашего високородія непричтенно било 
за какой поступок!» черезт> сне обт>являемт», спрошеніем благоволить ваше 
високо родіе о битій поприговору оному господину маіору микулшину у про- 


*) ІЬісІеш. 

2 ) Перша турецька війна (1768—1774 р.)- 



232 


Володимир Грекоб 


писанного сл'Ьдствія зі» здешнимьі старшинами у присудствію учинить подтвер- 
жденьїе, ИКОШТ» уведомить и пребнваемть совсегдашним'ь почтеніемт». 

Вашего високородія Государя нашего всегдашніе слузі 
Атамант» кошевій Петрт> Калиншевскій свойсковою старшиною 
отаманами куренними ітовариство. 

Звязка № 158; спр. № 37; 442 стор. 

XI. 

Високородному і високопочтенному Господину брегадиру и определен- 
ному вкременчуге за оберт» каменданта Василию Алексеевичу Черткову от 
секунда майора микулшина 

Покорний рапорте. 

Сего февраля 15 дня по полученному мною от коша войска запорож- 
скаго сообщению между прочим написано, поучинившемуся прошлаго 768 году 
декабря 26 дня всечи от казаков бунту нарочно посланннми откоша коман¬ 
дами ония бунтовщики поимани исодержутца вкоше подкараулом: и попри- 
говору общему войсковому определено оних допросит и доискаватца за чина- 
телей тому злу: а кооному след'ьствию о пределенн онаго войска войсковия 
старшини, василь пишмич, яков качалов, андрей вербецкой и алексей верменка 
а как де при оном разборе надлежит бить по общему войсковому разсуждению 
не одной толко онаго войска команди старшинам но ипосторонним бить над: 
лежит: как те бунтовщики внемалой важности состоят, по нинешнем де 
заграничним зкстрастям долго временно задержання иметь неможно, анадле- 
жит поиследованию скореє кдолжному с винними поступленію учинить разо- 
брания: почему как господин кошевой атаман калнишевской так и протчия 
старшини меня просили чтоб я с вншеписанними старшинами в присудствии 
вступил, о чем де и квашему високородию от коша писано: и хотя мне к ва- 
шему високородию надлежало представит что повеленол будет вто присуд- 
ствие мне вступит или нет: однако понинешним заграничним обстоятельствам 
неупуская вдаль времени даби ония бунтовщики неимели утечки как ипрежде 
сего неоднократно уних тюрма розбегалас: а особливо и нине ония злодеи 
еще в сечи єсть и имеют пофалки как можно чтоб оних бунтовщиков ис тюрми 
наглостию вьшустит: да инине будучи впоходе злодей сискался и намерен 
бил господина кошеваго публично ис пистолета застрелит, которой в тоже 
время поискан исодержитца подкараулом с протчими бунтовщиками: и так 
я знав за оньїми бунтовщиками болшую важность сего месяца 16 дня вто 
следствие с показанньши старшинами для скорейшаго производства вступил: 
о чем вашему високородию сим покорно рапортую. Секунді» майор Лаврентей 
Микулшин. 


№ 382. 
1769 году 
февраля 16 д. 


Ч. 17 февраля 
1769 году. 


Звязка № 158; спр. № 47; 558. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


233 


XII. 

Вьісокородному и вьісокопревосходителному Господину Генералі» 
Анщефу Кіевскому Генералі» Губернатору Новороссійской губерній Глав- 
ному Командиру и разнихі) орденові» Кавалеру Федору матв-Ьевичу 
воейкову 

репортт» 

Представленньїя ко мн£ оті» господина брегадира Черткова сообщеніе 
кошевого атамана Калнишевского и рапоргь секунді» майора Микулшина о всту- 
пленіи его майора сего февраля 16 дня в следствіе наді) тамошними бунтов- 
щиками вь м'Ьст'Ь со определенньїми к-ь тому Запорожскими старшинами, для 
разсмотренія вашему вьісокопревосходителству присемі» подношу. Генерала 
Майора Александр-ь Исакові». 

Ч. 27 февраля 

1769 году Звязка № 158; спр. № 47; 441. 

Кременчугь. 

XIII. 

Вьісокородному и високо почтенному Господину бригадиру и опреде- 
ленному в кременчуге заоберт» коменданта василю алексеевичу черткову: 

от секунда майора Микулшина 
Покорньї рапорте. 

Минувшаго Февраля 17 дня репортом от меня к вашему вьісокородию 
донесено бьіло что по сообщению ко мне и скоша войска запорожского ни- 
зоваго между протчим написано: по учинившемуся прошлаго 768 году декабря 
26 дня всече отказаков бунту посланньїми откоша командами оньїя бунтовщики 
поиманьї и содержатся вкоше подкарауломі» по приговору общему войсковому 
определено оньїх допросить идоискаватся зачинителей тому злу а ко оному 
следствию определеньї онаго войска войсковой старшина василь пишмичь то¬ 
варнії^ куреня пластунивскаго алексей верменко полковники яков расколупі) 
и Омельяні» Шпакі): а какі) де при ономі) разборе надлежиті» бить неодной 
толко онаго войска команде старшинами но ипосторонним как оньїя бунтов¬ 
щики в немалой важности состояті» поньїнешнем же заграничньїм зкстрастямі) 
долгаго задержання иметь не можно анадлежитт» по иследованию свинньїми 
к поступленню учинить разобрания почему какі» господині» кошевой атамань 
калнишевской такі» протчия старшини меня просили чтоб я спомянутими 
старшинами вто следствие вступиль и оньїя бунтовщики в присудстви(и) 
соувещеваниемь священическим а потомі» и под битием-ь батогі» допрашевани 
кой втом бунте винними себя признали и еще в сечи потому делу никого 
ненашлось: а сего 26 дня сообщениемі» откоша войска Запорожскаго требо- 
вано то начатое следствие и всех содержащихся во оной каммисии бунтовщи- 
ков прислать в коші) войска запорожскаго для отправления к поступленню 
свинньїми позаконамь кглавной команде: аегдаде еще той бунтовской шайки 



234 


Володимир Греков 


казаки сьісканьї будуть то и сооньїми позаконамь поступлено бьпь имееть 
и оное следственное дело и все содержавшияся во оной каммиссии бунтов- 
щики сегож месяца 29 числа присообщени(и) искомьмиси(и) отправленьї вкоіігь 
войска запорожскаго а искоша отправленьї жь кь его вьісокографскому сия- 
телству Петру александровичю румянцову о чемь вашему вьісокородию по- 
корнейше репортую. Секундь Майор Лаврентей Микулшин. 

Ч. ЗО марта 

1769 ГОДу. Звязка № 158; спр. № 41; 558 а. 

XIV. 

№ получень 8 апреля 1769 году. 

Вьісокородному и вьісокопочтенному Господину брегадиру и определен- 
ному в кременчуге за оберь коменданта василью алексеевичу черткову: 
от секундь майора микулшина 
Покорньїй рапорть. 

Уведомился я что войска запорожскаго низоваго казаки сиромахи кото- 
рьія пошли пешия, якобьі противь неприятеля, а ньіне ОНЬІЯ явились ходють 
по своим волностям, слободам и зимовникамь, лошадей у казаковь отнимають, 
и протчая имущество грабють и заретой всемлю хлеб отрьівають, и руга- 
ются оньїмь, поземле разсьіпають которьім затящикам господинь кошевой 
атамань калньїшевской то чинит за прещаеть, и нарочньїя откоша команди 
для поимки их посьілаеть: токмо оньїя серомахи посвоему самоволству от 
того не воздерживаются, ис которьіх за тящиков приличившагося в грабител- 
стве к смертному убивству (сего марта 27 дня одного казаки повесили) о чем 
вашему вьісокородию симь покорнейше репортую Секундь майор Лаврентей 
Микулшин. 

Ч. ЗО марта, 

1769 году. Звязка № 158; спр. № 41; 559 а. 

XV. 

Вьісокородному и вьісокопревосходителному Гд-ну Генераль аншефу киев- 
скому Генераль Губернатору новоросииской губернии Главному командиру 
и разньїх орденовь кавалеру федору матвеевичу войекову. 

Рапорть. 

для сведения вашему вьісокопревосходителству представляю два репорта 
изсечи отмаиора Микулшина. первой очинимьіхь всечи серомахами грабител- 
ствах и что одинь повешень, а другой что майор микулшин убеждень будучи 
требованиемь откоша стал приследствии отехь грабителствахь иопротчемь 
Генерал майорь Исаковь. 

№ 479. вд. 

Ч. 12 Апреля 
1769 году 


Кременчугь. 


Звязка № 158; спр. № 41; 557. 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


235 


XVI. 

Виданая(?)Геиваря 14 дня 1768 году. 

Его вьісокопревосходителству Господину Генерала Аншефу, Кіевской 
губерній Генерала Губернатору, Новороссійской губерній Главному Комендиру 
и кавалеру, Федору Матвеевичу воейкову. 

Репоргь. 

войска Запорожского низового Господине Кошевой атаман?* Петр?* ива- 
нович Калнишевскій, поприбьітіи его из?* санкт’ьп'Ьтербурга от?* всевнсочай- 
шаго Ея Імператорскаго величества двора, предлагал?* нам?* о уволненіи себе 
по слабости его здоровьіа, отправленія кошевства, которого как?* тогда, так?* 
что и сего декабря 9-го и 20 чисел?* в?* общем?* войска Запорожского собра- 
ніи отомже уволненіи предлагалт». Мьі будучи его Господина кошевого Ата- 
мана Калнишевского поріадочним поправленім?* и вовсем?* честним?* обхожде- 
ніем?* и поступками, також?* в?* обереженій Ея Імператорскаго величества ин- 
тереса и Пограничности Рачителство доволнимьі, бьіт?* Попрежнему в?* прав¬ 
леній Кошем?* и Командованіи войскомь упросили, Которьій Повьіше Писан- 
ному прошенію и оставатся им^еть, о чем?* вашему високо Превосходител- 
ству покорн*Ьйше репортуем?*. 

войска Запорожского Низового войсковая старшина ста¬ 
рики отамани Курішніе і войско. 

1767 года. 

Декабря 22 дня, 

Номер?* 5172. Звязка № 137; 93 а. 


XVII. 


Копия. 

22 февраля. 

Високородному и превосходителному Господину Генерал?* майору икава- 
леру Александру Степановичу Исакову 

от полковника алимова. 


Рапорт?*. 

Донецкого пикинерного полку от роти нефорощинской рапортом?* комне 
представлено что сего февраля 4-го Запорожской полковник писанка наехавши 
под местечко нефорощу кзаорелским обивателям?* приказивает?* козакам ви¬ 
борним?* так?* и протчим?* чтоб слушались его полковника а ротного правле¬ 
ння отнюд?* би нивчемь неслушались почему уже двенадцать человекі* с ко¬ 
нюшин козачей пу(о)шли заорель под защищение Запорожцов?*, которьіх ко- 
заков?* хотя велено возможно старатся подвойско запорожское недопущать 
а приводит в послушание по прежнему подроту но напротив?* того от оной 
роти прирапорте представлено от полковника запорожского рубина в ротное 



236 


Володимир Греков 


нефорощанское правление насланное ізвестие оспорьівающее неиметь кзаорел- 
ским козакам никакова дела, которое известие присемі наразсмотрение вашему 
превосходителству представляю, а о семже и к г-ну Генерал майору штофелку 

Наподлинном подписано тако, Полковникі алексей алимові. 
Сподлинньїм'ь свидетельствовал адьютант Павел Блажкові 

Звязка № 168, спр. № 13621; 431 стор. 


отрепортовано. 

Февраля 15-го 
1769 году. 
белевская. 


XVIII. 


Копия 

Елисаветь Градского пикенерного полку 7-й ротьі кротньїм деламі 
от квартермистра казнадея 


репорть. 

Хотя я от полку в домі и отпущені однакі подавней наменя от запо- 
рожцов злобе тамі в слободе По(у)ітікаревке проживать опасені ибо иноне 
в слободе з запорожцеві бродять не мало находитея итакі ежели чево боже 
сохрани чтоби поих лехкомьіслею вночное время ненабежали вдомі мой исмерт- 
ного убивства неучинили яко и сего февраля 13-го те бродяги по слободе 
ходя ково сьіскат грабють свитьі и протчие о бьівателям озлоблення причи¬ 
няють обоном кротньїм деламь представляй покорно прошу о защите меня где 
в ьіном месте проживать повелитея представленіемь куда надлежить неоставить. 

На подлинном подписано тако ротной квартермистер 
семен Казнодей 

Сподлинньїм'ь свидетелствовал адьютангь Павелі Блажков'ь 

Февраля 2 дня 

1769 году. Звязка № 168, спр. № 13621; 436 стор. 


XIX. 


Копия 


1769 году февраля 20 дня Елисаветградского пикинерного полку 7-й ротьі 
приписной служащему яков бобошко вротньїх делах скаскою показал, втом 
что посилані оні 6ьілі отротньїх дел-6 взапорожекое село каменское для прове- 
дованїя собирается л тамо пехотная запорожекая команда идля взятья втамо- 
шнего Седелника отставного сотника матеея Серенка седла кой за возвратом 
обявилі что впомянутого Седелника сльїхаль таковьіе противолства (?) да 
и самі видєлі як тамо собралось уже пехотьі чєловєкі до трехісоть иболее 
и намереньї якобьі следовать вздешния слободи атолко еще оті коша дожи- 
даютея повеления исказивал упомянутой Седелкині ему бобошку чтоби за- 
прибитием в дом обявил старшине даби вково имеетея ружье и протчее 
к воинству потребное упрятано било ибо те затящики насилно грабют а более 
не чево так и онеприятелекомі обращении неслихалі что показалі вправду 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


237 


и подписался вьішеписанной ротьі приписной к служащему якові) бобошко 
авт> место его неграмотного поево прошению сню скаску писал иподписал 
ротной писар димид яковлев'ь 

Сподлинньїм свидетелствовал'ь ад'ьютангь Павел'ь Блажкові), 


XX. 


Звязка № 168, спр. 13621; 437. 


Копия 

Февраля 21-го ночию, 


Елисаветградского пикинерного полку кполковьім'ь д-Ьлам'ь 
отпорутчика пугачевского 


репорть. 


Сего числа вроту 7 домотканскую запорожских козакові) пеших прибило 
более двух соті» человекі) которьіе народу причиняють всекрайнейшие обидьі 
и разорение грабежемі) лошадей седелі) ружья ипротчего воинского припасу 
а притом одеяния всякне і разньїе вещи забирають сверхі> же того обі)Являют 
что еще допяти сот конньїх и пеших запорожцов вскорости прибудеть і якобьі 
намерение имеють сл^довать кполской границе чрез лежащие по дн-Ьпру сло¬ 
боди почему я увидя их таковое разореніе принуждені) із ротьі по неимению 
немалейшей при мне команди уехат к полковим дйлам очемі) репортую 
на подлинном тако Порутчикі) Семені) Пугачевской. 


Сподлинньїм свидетелствовалі) аді)ютанть Павель Блажкові). 


февраля 21 д. 
1769 году 


Звязка № 168 спр. № 13621; 438 а. 


XXI. 


Копия 

Внсокородному и високопочтенному господину брегадиру и кременчуц- 
кому обері) коменданту василью алексеевичу черткову 


репорть. 


вчерашнего числа предвечером кі) его превосходителству господину ге¬ 
нералі) майору и кавалеру александру Степановичу исакову сприложениемі» 
присланних 7 роти оть порутчика пугачевского о умишленій запорожцові) 
наздешние слободи для разорения народа сказки и репорта представлено 
атогожі) числа ввечеру поздно оной порутчикі) пугачевской самть являсь уполко- 
кових делі), какові) о прибивших!) роте 7-ю домотканскую более двухі) стахі) 
человекахі) запорожцах-ь и о причиненних оними народу обидах-ь и разоренняхт» 
и о протчемі) репорті) подалі), соного вашему внсокородию таковую копию 
ві) разсмотрение представляю а как всиле ордера его превосходителства 
собравшеися вмишуринорожской ретранжаменть весь народі) в-ь свои жилиіца 
распущені) атамо для полковаго игородоваго караулов оставлено дватцать 
человекі) имного в заднепрские места вкоторне свонх-ь жен-ь и ймення по оть- 
возили разошлось, собрать вскорости крайнє невозможно вашему високоро- 



238 


Володимир Греков 


дию представляй прошу какі» повелено будеть кі» защищению икнедопущению 
показанньїх запорожцеві) кразорению осталного народа понеимению никакои 
команди поступить меня в резолюцие ордером неоставить. 


наподлинном подписано тако ротмистр андрей турченовской 
Сподлинньїм свидетелствовал адьютанть Павел*ь Блажков-ь. 


№ 88 

Февраля 22 дня 
1769 году. 


Звязка № 168; спр. № 47; 435 л. 


XXII 


Копия. 

Получен 23 февраля. 


вьісокородному и привосходителному господину Генерал-ь маіору и кава¬ 
леру александру Степановичу исакову. 

Репортт». 

От 20-го числа сего февраля квашему превосходителству оумьішлении 
запорожцов-ь вчисліі семи соті) человека пехотьі наздешние слободи для разо- 
рения народа нападение учинит отменя представлено, а сего числа каковт» 
7 ротьі отпорутчика пугачевского снятая тойже ротьі сприписного Якова бо- 
бошка которой оті) ротьі посилані» взапорожское село каменское для прове- 
дьівания обоном запорожцев умьішлении сказка даквартермистра казнодея 
поданной имт> кротньїм делам репорт кполковьімі» деламі» при репорт'Ь при¬ 
слані), оньїе в-ь разсмотрение вашему превосходителству присем*ь представляю 
ипрошу насие врезолюцию ордером неоставить адополучения оного кзащище- 
нию показанной пушкаревской слободи ротмистру Гегел'Ь предложено срот 
9. 8 и 7 скакихі) людей набрать можно оруженних сорока человекі) иобт»яв- 
ленному порутчику пугачевскому огьправить. 

наподлинном подписано тако ротмистрі» андрей турченовской. 

Сподлиннимі) свидетелствовал ад^ютант Павелі) Блажковь. 

№ 86 

Февраля 21 

1769 году Звязка № 168, спр. № 47; 434. 


мишурині). 
№ 37 


XXIII 


Високородному и високопревосходителному Г-дину- генералі) аншефу 
киевскому генералі) губернатору новороссійской губерній главному командиру 
и кавалеру федору матвеевичу войекову. 

Рапорті». 

Крепорту моєму онамеренияхт» идействителном грабеже запорозцами се- 
леней елисаветградского пикинерного полку вашему внсокопревосходителству 
представляю еще рапорт комне отполковника Альшова известие отзапорож- 
ского полковника внехворощанскую роту изкоего изволите усмотреть что той 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


239 


ротьі заорелским'ь жителями они запорожцю запрещають слушатся ротного 
правлення и что ради того несколко людей уже из оной ротьі ушли всечь, 
осемт» также я писала ккошевому. Генерала Майор Александрт» Исаковть. 

Ч. 23 февраля 

1769 ГОДу Звязка № 168; спр. МЬ 47; 430 а. 

Кременчугі». 


XXIV. 


№ 36 

Вьісокородному ивьісокопревосходителному Господину Генералі» аншефу Киев- 
скому генерал Губернатору Новороссійской губерній главному Командиру 
иразньїх орденов 

Кавалеру федору матвеевичу войекову. 

Рапорті». 

донесть имею вашему вьісокопревосходителству что я ради болезни моей 
подозволению его сїятелства князя василия михайловіча Долгорукова приехаль 
ві» Кременчугі». априкоманде ві> Елисаветградской провинцьіи находится ине 
господині» генералі» майор фон лебель. 

Приехавши сюда получилт» рапорті» оті» елисаветградского пикинерного 
полку что на грабителства селения оного полку нетокмо болше намереваются 
запорозцьі но уже и действително двести человек вдомотканскую роту пришло 
и начели грабить лошадей и протчее, обі» отьвращении сего злодейства пи- 
сал я ккошевому и кі» господину генерала майору фоні» лебелю, прося чтобьі 
оні» как командира находящихся там вполе войскі» неоставилі» принять мерьі 
для искоренения помянутих гайдамака, вашемужі» вьісокопревосходителству 
о томі» донести задолжность почелі» приложа присемі» іте изв'Ьстіи. 

Равномерно представляв вашему вьісокопревосходителству рапорте ізно- 
восеченского рентранжамента оті» секунді» майора микулшина овозвращеніи 
войска запорожскаго при кошевомт» всвое м^сто. Генералі» Майорі» Алек- 

сандрт» Исакові». 

Ч. 23 февраля 

1769 году. Звязка № 168; спр № 4?> 422 а 

Кременчугі». 

ХХУ. 


Зкстракть *) 

Какие именно от стороньї Запорожской Екатерининской правинціи жи¬ 
телям!» разореніи причиненьї после отправленньїхі» о таковомже розореній ква- 
шему вьісокопревосходителству ведомостей явствуеті» ПОДСИМ1». 


А ) Дати немає, доданий до рапорта Канцелярії Новорос. губ. до Київ, губернатора 2. V. 1769. 



240 


Володимир Греков 


1 . 

Екатерининская правинциалная канцелярия присланньїм апреля от 2 дня 
доношением по таковомуж вооную от ротного пикинерного правлення обя- 
вила, многие китайгородские жители имеющия на той стороне реки орели 
хутора свои жалобу приносили что донесколко человек запорожских оружен- 
нихь казаковь приказивають имь чтобь схуторовь китайгородские обьіватели 
неотменно сошли водни сутки и хлеба сеить недають, почему одни будучи 
поопасности чтоб отонихь какои имь обидві причинено небьіло принужденьї 
соити, а как нне приходит весняное время икпосеву хлеба и вземледелстве 
самонужнейшая надобность анасей стороне реки орели соокружности поля 
всенокосньїх лугахь пахотномь поле и влеснихь угодьяхь крайнеи недостаток г ь 
за малою частию имеется, такт» что не толко земледелства производить не- 
начемь но исамому скоту для пастбьі ходить негде и ежели на той стороне 
реки орели запорожцами здешнимь обивателями бьіть хуторами для заводу 
скота паханья земли и посевов хлеба дозволення дано небудет как то нне 
отнихь делается то не токмо указннхь службі» иобще народньіхі> повинностей 
отбувать исправить себя казаки и войской исправности не могут но ивпро- 
питаніи крайнеи недостаток!» последовать можеть и все безвостатка обьіва¬ 
тели тудажь в заорелские места в защищение запорожское переходять наме- 
риваются. 

2 . 

Донецкого пикинерного ч полку отротного цариченского правлення при- 
сланнимь от 7 апреля репортомь показано, цариченские козаки прокопе са- 
марскіи с товарищи донемалого числа отповиновения и должного послушания 
ротного правлення отложились, а присовокупились кзапорожцам ихоружего 
цариченского Семена дрона иказака Якова Барского немилосердно побили и того 
хоружего увезли впаланку протовчанскую, и протчим цариченскимь жителями 
те отложившияся от послушания заорелские жители чинять немальїя побои 
играбителства ихотя коувещеванию ихь и чтоб оне по прежнему в послушании 
ротном оставались и должную службу отбьівали но истехь ослушниковь собра- 
вшись донесколко человек водно место сучрежденнимь между ими атаманомь 
цариченского священника леонтия федорова затем яковьімь гермовьімь воору- 
жились ружьями списами и протчими какь противунеприятеля подлежит’ь ору- 
диями инипокакимт» нарядамь служби по упрямству своєму отбивать нехотять 
почему хотя много кратно книмь старшине сказками для наряду икоманди- 
ровки ихь посилано било однакь оние самоволци сьихт» атаманомь техт» 
посланньїхь били а заиннми с списами и дубинами гонялись а когда исамт^ 
ротной командирь скомандою прошедшего марта 31 дня ездилт» чтобь ихь 
уговорить и привесть впослушание но они не допусти ево к себе саженн 
спятдесять понемії изружеи стреляли и унекоторихь команди ево людей по- 
простреливали одежду. 

Послежь отезда того ротного командира оние самоволци ездя партиею 
ночью иднемт* хутора цариченских обивателей розоряють играбять воли ло- 
шади и протчеи рогатой скоть иотгоняють в хуторь. священника федорова 



Бунт сіроми на Запорожжі 1768 р. 


241 


коих уже отогнали волові» тех доста а протчего скота донесколко десятков 
да лошадей допятидесягь итемь народу немальїе обидві ибеспрестанньїя гра- 
бителства делаютт» хутора разоряюгь иісхуторовт» вьігоняють земли кпосеву 
хлеба орать запрещают отчего цариченские жители приходять вразорение 
и вкраинею нищету такт> что и повеленной служби іших^ званню исправлять 
невсостояніи и дабьі чрезт» означенное разорение немогло последовать голоду 
и вотправленіи служби ущерба, и затобьі снего ротного командира взьіскано 
небьіло вразсмотрение канцелярия новоросіиской губерній представляєте 

Примізрі) Маіорь Идепутат Адріант* Плаведкин’ь 
Капитант» Павел бурмант» 

василей Касиковт» 

Михайла Кулакове 

Звязка № 168; спр. № 41; 570—572. 



М. М. ПІКУС. 


ПРО ВИННИЙ ВІДКУП ПО МІСТАХ НОВГОРОД-СІВЕР- 
СЬКОГО НАМІСНИЦТВА 1780-1790-х РОКІВ 1 ). 

Як відомо, наприкінці XVIII в. на Вкраїні винний продаж держава одда¬ 
вала на відкуп приватним особам, що вносили в державну скарбницю певну, 
приблизно еквівалентну, плату За право збирати на власну користь винні по¬ 
датки. Явище, як відомо, досить поширене по державах з слабко розробленою 
системою краєвого управління. 

Маючи на увазі подати читачеві практику цього відкупу по містах 
Новгород-Сіверського намісництва, я кількома словами зупинюся на будові та 
процесі віддання винного продажу у відкуп. Це робили так: у кожному місті 
тричі оголошували про початок нового відкупного періоду, викликаючи осіб, 
котрі хтять з’явитися до магістрату, щоб узяти участь у торгах. На цих тор¬ 
гах і віддавали винний продаж у відкуп тій особі, котра заплатила найдорожче, 
на термін не більше як 4 роки. Торги впоряджали три рази в призначені спе- 
ціяльно різні дні, щоб дати змогу тим, хто схоче взяти відкупи, побувати 
не в одному тільки пункті, а в кількох. Оддавали у відкуп винний продаж по 
містах магістрати вкупі з думами, в присутності стряпчого, що був призначе¬ 
ний для „наглядання". Хто хотів брати відкупи, повинен був з’являтися до 
торгів „с надлежащими по законам свид-Ьтельствами одобряющими до коли- 


*) Пишучи цю роботу, користувавсь я фондами Чернігівського Історичного Архіву, а саме 
справами Новгород-Сіверського намісницького правління та однією справою Новгород-Сіверської 
Казенної Палати, що випадково залишилася поміж справами Палати Чернігівської. Ось ЧЧ справ 
(Архів Намісництва) г 

р. 1783 Ч 421 на 18 аркушах р. 1791 Ч 584 на 26 аркуш. 


уу 

1784 

п 

279 

уу 

156 

і, 

ІУ 

а 

ІУ 

437 

УУ 

20 „ 

уу 

1785 

» 

422 

уу 

32 

» 

ІУ 

„ 

ІУ 

440 

п 

18 „ 

„ 

1787 

а 

211 

и 

4 

УУ 

УУ 

УУ 

» 

655 


14 „ 

уу 

1790 

уу 

405 

УУ 

264 

п 

» 

і * 

п 

388 

УУ 

8 „ 

уу 

уу 

» 

393 

уу 

122 

уу 

„ 

1794 

ІУ 

7 

УУ 

10- „ 

уу 

уу 

п 

288 

уу 

6 

УУ 

ІУ 

1795 

УУ 

244 

ІУ 

12 „ 

» 

» 

уу 

364 

„ 

3 

ІУ 

УУ 

н 

УУ 

205 

„ 

4 „ 

» 

1791 

уу 

197 

УІ 

176 

УУ 

УУ 

п 

УУ 

344 

„ 

11 „ 

п 

п 

п 

534 

уу 

1048 

„ 

„ 

1796 

УУ 

50 

я 

256 „ (ветхе) 

„ 

уу 

„ 

198 

„ 

82 ' 

Уі 

Уі 

„ 

УУ 

122 

УУ 

4 „ 


Ще справа р. 1797 Ч 120 на 4 арк., при ній відомість прибутків 10 міст Новгород-Сіверського 
намісництва за 1797 р. з покликанням на 1794. З архіву Чернігівської Казенної Палати: справа 
р. 1782 Ч 270 на 470 аркушах. 







Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


243 


кой суммьі дов-Ьрія достоиньї для произведенія торгу и договору" 1 ), тоб-то, 
попросту, повинні були давати заклад, розміром не менший од усієї відкуп¬ 
ної суми за даний відкупний термін. І коли до торгів на взяття винного від¬ 
купу в 11 розкольницьких слободах, до казенної палати з’явилися претенденти 
відкупники, але без завдоволящих документів що-до „надежія в платеже" 2 ), 
то їх до торгів не пустили 3 ). З одкупником, що переміг на торгах, складали 
договір на ввесь одкупний термін з певними зобов’язаннями до обох сторін 4 ). 
Відкуп кожного разу треба було, за правилами, віддавати за суму, що хоч 
трохи була-б вища від здобутої за попередній період. Але цього часто, як 
побачимо далі, не додержувано. Що-до публікації про торги, то її практику¬ 
вали не тільки в межах Новгород-Сіверського намісництва, ба й по инших, 
здебільшого сусідніх, намісництвах. У відкуп можна було брати один скар- 


*) р. 1790 справа Ч 405. 

-) р. 1790 справа Ч 364. ^ 

а ) Для прикладу подаю текст застави поданої відкупникам винного продажу в місті Кро- 
левці р. 1790 (справа Ч 405 аркуш 94): 

„Полкового хоружого Корися Кам'Ьнского жиллой футорь совсЬмь строениемь и вьіно- 
куреннимь заводомт> с трома котлами и вьінокуренною посудою, при немь пахатной земл*Ь до 
полтараста дней сінокосу на семь десять косарей; людей поревизии записанньїхь 9 душь да 
о<;обо вь городі» Кролевц*Ь дворь, огородов три, да между городскою пахатною землею вь 
двохь сменахь, имянно вь первой кь рудки вь разньїхь м’Ьстахь на 8 дней, вь другой чрез 
шляхь Киевский на 10 дней. 

Титулярного СовЬтника Йвана Сердюкова жиллой фугорь вь приселку Дулевки со всЬмь 
строениемь и вьінокуренньїмь заводомь сь четирма котлами и винокурнею посудою; пахатной 
земля состоящей вь городовьіхь дачах и в селахь Андр'Ьевки, Божку и Тулиголовкахь на сто 
десять дней сЬнокосу на сто косарей да л'Ьсу на с'Ьмь чегвертей; людей по ревизии записанньїхь 
пять душь мужска пола; вь # город£ Кролевці» дворь совс*Ьмь оном строениемь и четире крам- 
ние лавки; огородовь два садь одинь. 

Коллежского канцеляриста Йвана Стожка жилой дворь и в немь новой домь вь четьірехь 
покояхь; поле пахатное и сішокосное положеніе иміющее вь дачахь городских составляющее 
знатную часть; футорь зь вьінокуренньїмь заводомь в урочищи на Сторожковом Яру: подани- 
чесхой дворь на улице Замковище а сверхь того ревизиялних поданическихь дві» мужеска пола 
да-посля ревизий приобр*Ьтеннихь женска три душь*'. 

Давали в заставу і тільки кріпаків. Напр. Стародубівський відкупник прем’ер-майор 
І. Завадовський дав у заставу 150 душ селян чолов. 

4 ) Зміст договорів звичайно був складений згідно з уставом про вино. Але инколи були 
деякі відхилення. 

У справах Новгород-Сіверського намісництва залишився тільки один договір з Мглинсьхим 
магістратом, потім розірваний (аркуш 119 справа Ч. 405 р. 1790 копія). Як на мотив розриву 
магістрат і дума вказали на дуже важкі умови договору з боку відкупників. 

„1790 года декабря 12—д. Мьі ниже подписавшіеся засилу насланного вь городовій мглинскій 
магистрать и городскую мглинскую думу от его вьісокопревосходительства Гпдна генераль аншефа 
сенатора тулского и калужского Генерал Губернатора и правяіцого ту должность вь трехь малорос- 
сїйскихь губернїяхь и разнихь ордановь Кавалера Михайли Никитича Кречетникова зь новгород- 
ско еЬверского нам’Ьсгнического правленїя при указ“Ь вь справочной копій предложенїя прислан- 
ного заключаемь сей нашь сь бньїмь городовим мглинскимь магистратомь и общею городсхою 
мглинскою думою. При бьітностьі Гпдна стряпчого здйшняго Косача Контракть сгЬмь чтобь со- 
держать вь здешнемь городЬ Мглин'Ь вьпередь на четирЬ года прийдучаго 1791—года генваря 
6 1° числа, винную и другїя питья продажу За цену при торгЬ вь магястратЬ от нась ббьяв- 
ленную последнюю тисячу шесгь соть тридцять рублей денегь с таковьімь положеніемь, чтобьі- 



244 


М. М. Пікус 


бовий шинок, усі шинки в місті, по селах та слобідках у кількох одразу* 
Крім оддавання у відкуп був іще особливий рід тримання винного продажу 
по містах „на в'Ьр’Ь", коли магістрат та дума під присягою зобов’язувалися,, 
не віддаючи нікому відкупу, продавати вино від себе, щоб дістати таким спо¬ 
собом як-найбільшого прибутку. 

Тепер перейдімо до практики винного відкупу в Новгород-Сіверському 
намісництві. По-перше, я зупинюся на місцевих випадках віддачі у відкуп вин¬ 
ного продажу 1 ). 

Головне, що тут упадає в вічі, це яскрава класова боротьба поміж дво¬ 
рянами та міською буржуазією. Ось низка прикладів такої боротьби. У місті 
Погарі магістрат та дума р. 1790 нікого не викликали до торгів на взяття 
винного продажу в місті на відкуп. Вони постановили держати його „на вірі“ г 
і повіреного графині Ганни Безбородькової, що з’явивсь на торги, не пустили. 
Графиня на це поскаржилася, і Новгород-Сіверське намісницьке правління на¬ 
казало допустити повіреного до торгів, а за свавільний учинок дати відпо¬ 
відні поясніння, тим більше, що в попередній період відкуп держала в Погарі 
графиня. Довелося повіреного пустити до торгів, і той запропонував ціну 
більшу от тієї, яку оголосив магістрат. Але магістрат укупі з думою катего- 

горячое вино, продавалося вь зд'Ьшнемь город'Ь Мглинй неотяготителними противь нонішней 
продажи гражданамь ценами ведро казенной мери пенного рублі» восимьдесять коп'Ьект», полу- 
гарного рубль пятдесять коггЬекь, без всякого примесу и запаху, другїежь напитки водка медь 
и пиво оставатся должни на нашей вь продажі воли и распоряженїи: а будьі промишленники 
зь граждань Мглинскихь для продажи распущать будуть медь, то вьзискивать сьнихь сь каж- 
дого пуда пятьідесятного весу з деревомь по двадцать пять коп'Ьекь; подривногожь всЬ мглин" 
скїе граждан'Ь зь стороньї горячого вина и другихь напитковь вивозить вь городь мимо відома 
нашего недолжни ниподкакимь ВИДОМЬ кром'Ь дворянь, кой право ИМ'ЬЮТЬ вь городахь живущїе 
за силу винного устава под литерою Д) постагьи—60—напечатанного на свой обиходь хлебное 
вино привозить бутилками перевозі» же вина КІМЬ либо чрезта ГОрОДТа яко по вольной дорогій 
заведомомь нашимь терпимі» бьіть можеті» наоснованїи ОНОГОЖЬ винного устава, еслижбьі ВТзПрО- 
тивность того устава кто изобличится сь подлинньїмта то должень без всякого суда и права за 
всякой проступок заплатить штрафу пятдесять рублей дгнегь, и напротиву того гражданямь 
для своего ббихода позволяется варить медіа и пиво заведомомі» нашимі», токмо отнюд ни зачто- 
иепродавать под опасенїемь прописанного денежного числа штрафа; вьслучаижь кому либо зь 
граждань понадобится на похороненіе мертвих горелка, то мьі на сей разь имйемь отпущать 
неболїе какь одно ведро, пенного по рублю пять десять коп'Ьекь, полугарного по рублю двадцять 
пять коп’Ьекь ведро, а за оньїй откупь начавь от 1 генваря следующаго 1791-года вьзносигь вь 
магистрать и думу по третьямь вьначал^ каждой подлежащїе пять соть сорокь три рубля трид¬ 
цять три копейки сь денежкою за всякую треть денги полнимь числом черезь всЬ четир*Ь при- 
дучїе года, и отдавать таковьі денги самимь. присудствующимь вь магистрагЬ и общей думм*Ь* 
за полнимь подьписомь ихь квитанцій кьтомужь естлибь вь которомь год'Ь горячое вино 
вь покупка самимь намь и обходилось болше изьясненних цень однакь мьі должни бное невьіше 
того посему заключенїю отпускать вь продажу, но и то до разр*Ьшенія о томь Его Вьісоко- 
превосходительства Гпдна Генераль Губернатора и казенной палати; вь случай жь бм гд^ 
вь кого нибудь продажа по закону недолжна бьіть, открьілось кормчество, то мьі им’Ьть должни 
право поузаконенїемь требовать для виемки от гпдна Городничого зд^шняго мглинского ко¬ 
манди; вь заключеніе чего и сей нашь доброволнїй контракть за подьписомь нашимь и свид’Ь- 
телскимь сь приложенїемь наших печатей городовому мглинскому магистрату и общей думм*Ь> 
вь присудствїй господиня уездного мглиньского стряпчого Косача от нась дань; году и дня 
вьшіеписанньїхь" (далі йдуть підписи). 

*) р. 1790 справа Ч 405 на різних аркушах. 



Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


245 


рично постановили взяти винний продаж „на віру", як він і був перше, до¬ 
дають вони, до передостаннього періоду. Нову скаргу графині на таку поста¬ 
нову міської влади Новгород-Сіверське намісницьке правління надіслало до 
генерал-губернатора М. М. Кречетнікова, що передав цю справу на повне 
розвязання магістрата з думою. 

У місті Суражі магістрат з думою взяли винний продаж 1790 р., за про¬ 
даж 1790 р., за прикладом минулого, „на віру“. У місті Конотопі, через те у 
що до торгів ніхто не з’явивсь, винний продаж 1790 р. (на 4 роки, як взагалі) 
теж узяли магістрат з думою „на віру". 

З міста Стародуба повітовий стряпчий доніс губерніяльному прокуророві, 
що тамошній магістрат укупі з думою не виконали наказу генерал-губернатора, 
не публікували про початок нового відкупу, а тільки оповістили про це шин¬ 
карів, стародубців, маючи намір знову оддати відкуп їм-таки. Але після на¬ 
казу од намісницького правління (що видано після донесіння стряпчого) магі¬ 
страт мусів був зробити публікацію і торги. На останні з’явився повірений 
прем’єр-майора І. Завадовського «(брата нов.-сів. губернатора), дав найвищу 
ціну, і 3 грудня 1790 р. з ним складено договора. 

Цікава історія з відданням у відкуп винного продажу наприкінці 1790 р. 
трапилася в місті Мглині. Подія ця скидається на шантаж. Магістрат та 
дума спочатку погодилися з усіма пунктами контракту, що запропонував від¬ 
купник майорової Крижанівської „с товарищи", і навіть підписали його. Але 
після цього дворянин Покорський запропонував узяти відкуп на себе, обіця¬ 
ючи додавати 20 карб, що-року до умовленої з Крижанівською суми в 1630 карб. 
Магістрат та дума, не довго думаючи, зробили нові торги, і на їх Покорський 
підвищив ціну аж до 1800 карб. Повірений-же Крижанівської надбавив ще 
25 карб., тоді Покорський одмовивсь од одкупу. Здавалося-б, що відкуп пови¬ 
нен був лишитися за Крижанівською. Але „нагло" присутні на торгах члени 
магістрату з бурмистром Воробйовим на чолі та гласні думи оголосили, що 
вони до торгів повіреного Крижанівської не допускають і беруть винний про¬ 
даж на себе по 1800 крб. у рік (а не по 1725 карб.) „на віру". В відомостях 
про ціни давніших одкупів, що їх зменшували магістрат і дума, помітно плу¬ 
танину. Отож можна запідозрити їх у шантажі, бажанні взяти відкуп на себе 
як;мога дешевше. Це дуже можлива річ, бо, як побачимо далі, в Мглині магістрат 
і дума прокралися. (Ціна давніших одкупів раз перейшла за 2000 карб). 

У місті Коропі до торгів з’явилися дворяни, між ними й попередні від¬ 
купники, і міщани. Перед торгами магістрат та дума поставили умову май¬ 
бутньому відкупникові „за горячеє вино и за наливки не бол*Ье на ведрЬ 
брать проти покупки какь по двацяти а за водку по сороку коп'Ьекь". (Захід 
проти відкупників дворян, що мали власні гуральні). Дворяни прохали попе¬ 
редніх умов, обіцяючи збільшити річну плату на 150 карб. Але магістрат 
та дума оддали відкуп на нових умовах „зд'Ьшнему мещанскому и козачему 
обществу" з платою вищою проти попередньої тільки на 50 карб, на рік. 

Коли ми тепер простежимо далі класову боротьбу між дворянами і різно¬ 
чинцями протягом деякого часу і ), то вона ще яскравіше пройде перед нами. 


1 ) р. 1791 справа Ч 197 на різних аркушах. 



246 


М. М. Пікус 


Знову до намісницького правління йдуть скарги з міста Погара (де вин¬ 
ний продаж „на вірі“), але вже від магістрата з думою, що сподівалися 
вторгувати за вино суму грошей, що перевищувала-б винні прибутки за давні 
роки, коли відкуп держала графиня Безбородькова. Але вийшло инакше. 
Графиня Безбородькова незаконно почала звозити в місто гаряче вино з вла¬ 
сних гуралень і розпочала приватний винний продаж у себе на селянському 
ДЕОрі, продаючи дешевше ніж магістрат. Після неї ще дехто відкрив приват¬ 
ний винний продаж, між иншим, купуючи вино на стороні і продаючи теж 
дешевше ніж магістрат. Це були дворяни й козаки. Як уже допіру сказано, 
магістрат та дума заслали скарги на таке безправ’я до намісницького прав¬ 
ління л звідти прийшов наказ городничому стежити, щоб у тих осіб, котрі 
мають право винного продажу, були, як міра й проба, так і ціна в усьому 
згідні з магістратськими. Коли за це прочула графиня Безбородькова, а за 
нею й инші продавці вина, то всі відповіли, що ціну на вино встановлюють, 
вважаючи на його якість, нікому не гадаючи робити конкуренції й звідом- 
лення за це нікому давати вони не будуть* Далі вони повідомляли, що міри 
в них тому не однакові з магістратськими, що ці останні неправдиві. Врешті 
вони продають вино з досить гарним для себе прибутком, магістрат-же 
у власних шинках підвищує ціну непомірно. На цьому офіційно справа й за¬ 
кінчилася. Тоді, за якийсь час бурмистр з кількома ратманами та гласними 
думи, зупинили при в’їзді до міста дві бочки горілки Безбородькової, що 
везли в міські графиніні шинки, і хтіли сконфіскувати цю горілку. Але 
городничий, захищаючи порядок, одбив ці бочки від „розбишак" і, охороняючи 
їх озброєним конеоєм, в цілості провіз у шинки графині. Але, незабаром, 
магістрат конфіскував таки бочку горілки на 40 відер дворянина Пісоцького, 
що кріпак віз у місто на дрібний продаж 1 ). І ще, незабаром, заграблено 
4 бочки вина у дворянина Покоса й обернуто в „городовую ползу". Серед 
білого дня, в осередку міста, вкупі з міським головою, члени магістрата на¬ 
пали на людей, що везли ці бочки (місткістю в 132,5 в.) пінного вина „гвал¬ 
товно нахальственньїм образом". Свої вчинки магістрат та дума пояснювали 
так:—вони взяли вино на те, щоб „дождатся от власти скорше полезной ре¬ 
зол юции". Тоді намісницьке правління трохи розворушилося і заборонило По¬ 
косові винний продаж, наказавши проте магістратові й думі, щоб повернули 
власникам конфісковані в них вино. Дума й магістрат наказа виконали, дарма 
що за 5 — 6 місяців, але, незабаром знову почали конфіскувати вино, примусивши 
брати участь у цьому і городничого. Це все робилося р. 1791, але й пізніш 
1796 р. продовжується те-ж саме, і погарська міська влада ввесь час пово¬ 
диться енергійно. 

Одкупники взагалі забороняють гуральництво всім приватним особам 
і навіть дворянам, бажаючи живовидячки припинити його зовсім, разом з при¬ 
ватним винним продажем. 


*) Не завдовольняючись конфіскацією горілки, заарештували й кріпака з возом та кіньми 
теж за недозволений довіз у місто вина. Тільки хазяїна-дворянина не покарано. 



Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


247 


У місті Конотопі, де винний продаж був теж на вірі, бо не знайшлося 
таких, хто-б бажав узяти його на відкуп, робиться таке, що може пояснити 
відсутність таких претендентів відкупників, як різночинців, так і дворян. 
Магістрат тут дає дуже конкретні відомості, не як инші магістрати та думи. 
У р. 1791 цей магістрат продавав пінне, гаряче вино по 2 карб, за відро 
(відкидаючи десятину шинкареві, дістаємо 1 карб. 80 коп. за відро, купу- 
вав-же магістрат вино по 1 карб. 25 коп. за відро). Отож міська скарбниця 
мала прибутку з кожного відра вина по 55 коп. І ось, з 11 травня 1791 р. 
„козаки ув^домлясь о посл'Ьдовавшем'ь кт>... городничему... указ*Ь“... (про при- 
вилеї в винному продажі дворян та козаків, Київського намісницького прав¬ 
ління, що ним приписано керуватися і в Новгород-Сіверському намісництві) і ), 
„начали производить шинковий промисел еще прежде публикованія оного 
указа, не уравнительною против городской цішою, но гораздо менше тоесть 
ведро по рублю сорока коп'Ьек'ь" і тим зробили магістрату з думою „вт» рас- 
ход'Ь горячого вьіна такую остановку что з*ь того числа понині почти совс'Ьм-ь 
расходт* городского вьіна вь опред'Ьленньїх'ь отт» магистрата и думьі шин- 
кахт> приостановился". В-останнє магістрат закупив вино (382 відра) по 1 карб. 
16 коп. за відро. Продавати-ж довелося за ціну, рівну ціні приватних про¬ 
давців—по 1 карб. 40 коп. Коли відрахувати десятину, що належить шинка¬ 
рям, лишається 1 карб. 36 коп. за відро й прибутку значить тільки 10 коп. 
на відрі. Тимчасом один з приватних продавців уже від дрібного продажу 
перейшов до більш гуртового (по чверті відра зразу), продаючи відро вже не 
по 1 карб. 40 коп., а по 1 карб. 20 коп. 

Катастрофічне зниження магістратських винних прибутків ясніше покаже 
нам маленьке порівняння. 15 травня 1791 р. магістрат з думою мали прибутку 
з 124 відер, що залишилися з квітня, по 55 коп. з відра, усього 68 карб. 20 коп. 
З 15 травня від куплених унов 372 відер, мали прибутку по 10 коп. з відра. 
Усього 37 карб. 20 коп. Усього в травні місяці прибутку від 496 відер було 
105 карб. 40 коп. Збитку проти місячної суми, що її мали одержати, 107 карб. 
93,5 коп. (Норма місячного прибутку була 213 карб. 33,5 к.). У червні місяці 
було спродано 150 відер з прибутком по 10 коп. з відра: усього 15 карб., 
та 204 від. з прибутком по 9 коп. з відра; усього 18 карб. 36 к. Усього 
за 354 відра прибутку 33 карб. 36 коп. Збитку проти нормальної місячної 
суми 179 карб. 97,5 коп. У липні місяці магістрат та дума чекали ще більшого 
зниження прибутку. І коли торговлю дворян та козаків не буде припинено, 
то магістратові з думою (повідомляють вони намісницьке правління) дове¬ 
деться припинити свою торговлю зовсім „како оная по прописанньїм'ь резо- 
намь и приостановляется“. 

У місті Сосниці, з огляду на те, що мало не всенька міська людність 
складається з дворян та козаків (міщан тільки 70 чоловіка), і вони після того 

*) р. 1791 справа Ч. 197 аркуш 3 („с копій копія") наказ Київського намісницького пра¬ 
вління з квітня 3 1791 року. В ньому дозволялося дворянам, що мають по містах маєтки „в виде 
деревень" (на селянських землях) та козакам по власних „жилих" будинках провадити „роздро- 
бительньїй" винний продаж. 



248 


М. М. Пікус 


як почули про постанову Київського намісницького правління (що вже була 
згадувана) прийнялися за винний продаж, становище відкупників було осо¬ 
бливо кепське. Дворяни, користуючись постановою, що давала їм право на 
винний продаж, коли в них були володіння „вт> вид'Ь деревень“, трохи не всі 
відкривають шинки, зовсім не маючи власних сіл. У тих приватних шинках 
продається вино, ціною значно нижчою від магістратської. Між иншим треба 
зазначити, що дворяни з власних гуралень продавали магістрату вино тією-ж 
ціною, що й сами пускали в приватний продаж у місті. Наслідки цього прості: 
винний продаж магістрата припинився зовсім. Але в місті Сосниці звичайно 
инших прибутків, крім прибутків од вина, не було. Тому магістрат прохав 
намісницьке правління звеліти всім шинкарям-козакам брати вино з міського 
винного складу, з правами прикажчиків з платою їм десятини, або в крайньому 
разі звеліти їм для власного приватного продажу купувати вино магістратське, 
з дуже невеличким прибутком для міської скарбниці. Що-ж до дворян, не 
можучи до них прикладати радикальних заходів, магістрат прохає пояснити, 
в якому разі їм дозволяється продавати вино. 

У м. Новому-Місті 1791 р. два урядовці, відкупники винного продажу 
за 400 карб, у рік, одмовилися від відкупу, з огляду на те, що дворяни й ко¬ 
заки відкрили дуже жваву винну торговлю по дешевих цінах і вони, відкуп¬ 
ники, загубили усенький прибуток і не можуть платити щомісячної відкупної 
суми 33 карб. 33,5 коп. Ця відмова досить важко відбилася на магістраті, що 
не зміг платити платні своїм службовцям. Новгород-Сіверське намісницьке прав¬ 
ління звеліло городничому заборонити продавати вино особам, що не мали 
на це права, а тим, що мали, дозволити продаж тільки тоді, коли в них ціна 
й міра згідна з міськими. Але цей наказ, як це завсіди траплялося, залишився 
на папері. Коли відмовилися відкупники, магістрат узяв винний продаж на 
віру, але придбав за місяць ще менше, ніж одержував од відкупників, а саме 
20 карб. 40 коп. (з кінця травня до липня). Тоді намісницьке правління, зро¬ 
бивши вдруге наказ заборонити приватне гуральництво та продаж тим що не 
мають права, звеліло старим відкупникам знову узяти відкуп на попередніх 
умовах. 

У місті Стародубі бачимо ту самісіньку картину, тільки тут відкупник 
дужчий (І. Завадовський) і шкодять йому головним чином не дворяни. 

Про упертість цих приватних продавців свідчить і випадок у місті Кро- 
левці. Коли одного з них судили, то на зводинах з відкупниками, як оповідає 
справа, продавець „виговаривал , ь неодинождьі сій слова: что я де продавала 
и буду продавать горілку вт> своем дом^ и никто мн'Ь не запретить“. 

У місті Мглині магістрат запечатав був приватні шинки, але знайшовсь 
хазяїн, що відірвав печатку і знову почав протизаконний продаж. В числі 
заходів, що їх вживали магістрати проти приватних продавців, були й труси 
в підозрілих. Так раз було знайдено в трьох селян 13 відер 4Убо гарнця вина, 
що їм доручила продати їхня господиня-дворянка, що не мала права прода¬ 
вати. Селян, за розпорядженням од городничого поведено було до повітового 
суду, але, як рапортує городничий, цих селян „в ономт» какт> суд тепер не 
зас'Ьдает, непринято“. 



Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


249 


Тільки з одного міста Коропа було одержано лаконічного рапорта, що 
в місті забороненого гуральництва та продажу немає. 

Так само й по багатьох селах *) селяни й инші заводять протизаконне 
гуральництво (це вже проти привилеїв дворян) та продаж вина, підриваючи 
продаж відкупників, що від цього почасти руйнуються, не маючи змоги випла¬ 
чувати відкупної суми, і роблючи тим шкоду для державного скарбу. Потім, се¬ 
ляни купують вино в приватних крамницях, обминаючи шинки відкупників, 
і таким чином роблять теж шкоду державі. Врешті, все на винному ґрунті, 
багато державних селян зазначають себе як дворяни. На все це казенна палата 
наказує, щоб „крестьяне казенньїе для своего обьіходу мимо Казенньїе шинки 
на стороні горячего вина отнюдь не покупали, дабьі откупщики могли состо- 
ятельньї бьіть кь платежу подлежащихь оть ньіхь вь казну денегь и черезь 
то вь казенномь доході ущербу непосл'Ьдовалобьі". Але виявилося, що „кресть¬ 
яне вь томь не толко волостньїхь и селянских началниковь но и... (вище 
поставлених) внушеній и притвержденій неслушають“ 2 ). Треба зазначити 
також, що відкупники з свого боку грабували вино навіть і по шляхах у при¬ 
ватних осіб (дворян головним чином) 3 ). Випадки в дусі погарських, з биттям 
і т. и., траплялися й по инших містах 4 ). 

Магістрати з думами иноді йшли й проти уряду. Я коротко зупинюся 
на вільнодумстві магістрата й думи в Новгород-Сіверську г> ), що стосується 
до 1783 р. Вони купували й продавали вино з міського магазина по-за відо- 
мом стряпчого, супроти наказу ген.-губернатора. Коли-ж стряпчий звернув на 
це увагу, то одержав од магістрата та думи відповідь, що тепер вийшли якісь 
нові постанови й стряпчий „до надзирання о винной продажи касатся не 
должень". І разом з цими всіма бурхливими подіями довідуємось, що по 
деяких місцях напр. у Марчихиній-Буді 6 ) ще 1791 р. державні селяни мали 
гуральництво без ніякого дозволу за старим звичаєм (Р. 1791 це їм було 
заборонено). 

Розгляньмо тепер, як реагувала вища влада, в особі ген.-губернатора 
М. М. Кречетнікова, на всі події винної практики 7 ). Він на стороні магістра¬ 
тів з думами і взагалі відкупників. До нього йде багато скарг од магістратів 
укупі з думами про те, що по містах офіцери, різночинці, духовні та козаки 
„вьішедшіе вь дворян'Ь", що крім будинків не мали й одної душі селян та 
ґрунтів, займаються по містах і біля них гуральництвом, а по шинкових та 
приватних будинках торгують вином, підриваючи цим прибутки міст. Кречет- 
ніков вияснює „помилку" мало не всіх дворян, ще мешкали по містах намі¬ 
сництва (коли магістрати одержали постанову Київського намісницького пра¬ 
вління). Дворянам тільки тим, що мають „ймення в вид'Ь деревень", дозво- 


*) р. 1791 справа Ч. 440 аркуші 1,2. 
*) ІЬісІ. аркуш 1. 

3 ) р. 1795 справа Ч 244 й ин. 

4 ) р. 1791 справа Ч 584. 

: ) р. 1783 справа Ч 421. 
в ) р. 1791 справа Ч 388. 

7 ) р. 1791 справа Ч 534. 



250 


М. М. Пікус 


ллється винний продаж, а не тим, що мають в місті тільки будинки, хоч-бк 
вони й були з дворами. У другій справі Кречетніков рекомендує міській владі 
купувати великі дворянські маєтки, „вь вид'Ь деревень по городами находящі- 
яся, чем*ь самими и города очистить огь всего имь несвойственного“ *), купу¬ 
вати як-раз на гроші, що придбані од винного відкупу (без державної на те 
допомоги, зазначає він). І взагалі, пише він, треба міській владі пам’ятати 
„что умноженіе городскаго общества сугубую приносить можеть и вообще 
и частного роду ползу“. 

Наведемо ще деякі деталі з процесу винних відкупних торгів та долю 
виручених грошей у магістраті за архівними документами. Відомості про про¬ 
цес торгів ми маємо з донесіння глухівського магістрату. (Ціна за попередній 
відкуп у місті Глухові була 2494 карб, з копійками щорічно). Після першої 
публікації з’явивсь до торгів одставний гвардійський сержант Сукальонов 
і запропонував ціну за відкуп 500 карб, на рік. Після другої публікації з’я¬ 
вивсь поручник Малченко та протоколіст Малчиковський і дали щорічно 
по 2000 карб. І нарешті, після третьої публікації з’явилися міські господарі 
винного промисла й по віруючому листу взяли відкуп „на все зд'Ьшнее об- 
щество“, доручивши порядок його скарбникові Григоровському та протоколі¬ 
стові Малчиковському (що знову виринув). 

Техніку переведення торгів пояснює звістка кролевецького магістрату. 
Там з кожним охочим узяти відкуп провадили торги окремо, а після скла- 
ення „посл^дней вьішшей ценьі“ магістрат і дума, зібравши всіх охочих 
та оголосивши найвищу ціну, вчинили останній загальний торг 2 ). 

Варт було-б простежити ще, скільки це можливо, хто держав відкупи 
по містах намісництва за цих часів. У Глухові з 1784 по 1786 рр. винний 
продаж був у відкупі у „мужиків 44 , але що це було невигідно, то вони р. 1786 
від відкупа одмовилися. З р. 1787 по р. 1790 включно винний продаж держало 
глухівське міське „общество“ (а може він був на вірі; на це натякає ще хитання 
прибутку за ці роки. Таблицю див. далі). З р. 1791 до 1794 включно винний про¬ 
даж бере в одкуп знову глухівська міська громада, виділяючи з себе на відкуп¬ 
ників трьох урядовців, але ці через непорозуміння відмовилися наприкінці пер¬ 
шого року від відкупу і він перейшов цілком до рук купців та міщан глухів- 
ських. Це була досить цікава історія: урядовці-відкупники підняли дуже ви¬ 
сокі ціни на вино та ввесь час сварилися поміж собою, забувши, що вони 
тільки представники громади. Тоді дехто з приватних продавців одмовилися 
платити їм податок, навіть почали агітувати проміж иншими приватними про¬ 
давцями вина, щоб і ті податку відкупникам не платили. У цій кампанії проти 
відкупників брав участь і сам глухівський стряпчий, що мав у місті шинок. 
Хто взяв відкуп у наступний термін—невідомо. 

У Суражі 1784—1785 рр. винний продаж у місті був у відкупі в мар- 
шалка Трубчівського повіту Брусиловського. Р. 1787 винний продаж був на 
вірі. З р. 1788 по р. 1790 включно винний продаж був у відкупі в Суразького 
маршалка Іскрицького. Рр. 1791 —1794 включно винний продаж у Суражі 


) р. 1791 справа Ч 534 аркуш 69. 


2 ) р. 1799 справа Ч 405. 



Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


251 


був на вірі. Хто взяв одкупа в наступний термін — невідомо. Але, очеви¬ 
дячки, продаж був знову на вірі, тому що з відомости р. 1797 довідуємося* 
що за контрактами гадали на цей рік мати прибутку від вина 302 к. 5 коп., 
а одержали на 100 карб. 68 коп. більше. Цього ніякий відкупник для магіст- 
рата, звичайно, не зробив-би. 

У містах Кролевці та Стародубі відкупники відомі тільки за термін 
1791—4794 рр. та для Стародуба ще за рік 1796. Увесь цей час винний про¬ 
даж там у відкупі. 

У місті Коропі до 1790 р. відкуп держали купці та козаки коропські. 
1796 р. відкуп держав дворянин. З р. 1791 по р. 1794 включно відкуп дер¬ 
жали купці, міщани та козаки коропські знову. 

У Новому-Місті 1791 р. продаж спочатку в відкупі, незабаром на вірі, 
і знову в відкупі, треба гадати до р. 1794; більше нічого не відомо. У По¬ 
гарі з 1791 по 1794 рр. включно винний продаж був на вірі. Більше за По¬ 
гар відомостей немає. У Мглині з 1791 по 1794 і лотім з 1795 очевидячки 
по 1798 р. винний продаж у місті був на вірі, є вказівки що й раніш магістрат 
та дума брали винний продаж на себе, на віру. 

Щоб поліпшити умови винного торгу (а коли об’єктивно придивитися, 
то здається на користь дворян) та становище відкупників у вересні 1791 р. *) 
„по указу правительствующего сената“ та на пропозицію генерал-губернатора, 
заборонено гуральництво та винний продаж усім без вийнятків міським 
мешканцям, коли вони не мають на те дозволу від міської влади. Тільки дво¬ 
рянам дозволено було викурювати вино, але тільки по власних селах та ху¬ 
торах, для власного вжитку та продажу. Козакам дозволено було тільки про¬ 
давати вино (але не викурювати вина) у власних будинках по містечках (але 
не по містах). Про купців та міщан була примітка, що гуральництвом та вин¬ 
ним продажом їм займатись не рекомендується, бо в законах про це не ска¬ 
зано. Всі гуральні по містах, що працювали без дозволу од міської влади, 
та всі гуральні не дворянські (ро містах та повітах) постановлено було зни¬ 
щити (,,зломати“). Переведення в життя цього наказу по деяких місцевостях 
ішло швидко, але набирало инколи несподіваної форми. Подекуди нижні зем¬ 
ські суди „на основаній указа“ забороняли гуральництво та „ломали" казани 
в дворянських гуральнях, що стояли у власних дворянських маєтках. Взагалі-ж 
читаємо через деякий час у наказі намісницького правління, що в закритті 
гуралень ніякого успіху не видно, рапортів про зруйнування протизаконних 
гуралень немає, а навпаки, чутно, що закривати гуральні в багатьох місце¬ 
востях ще й не починали. Намісницьке правління наказує урядовцям догля¬ 
дати порядку, нагадуючи їм за присягу й за те, що вони „безь нарушенія вре- 
меннаго и вечна свого блаженства клятву свою преступить не могуть“. 

У документах читаємо, що різночинці будували свої гуральні на дворян¬ 
ських та манастирських землях. Крім того, більш-менш багаті дворяни мали не 
по одній гуральні, а по 2 або 3, де курили вино їхні селяни, або орендарі. Все 
це дуже заваджало владі руйнувати гуральні і викликало різні непорозуміння. 


*) р. 1791 справа Ч 534 аркуші 3 - 5. 



252 


М. М. Пікус 


Власники гуралень дуже енергійно обстоювали непорушність гуралень. Для при¬ 
кладу можна навести одну-дві такі історії. У містечку Поноринці двор. Скоса- 
ревському було заборонено гуральництво на тій підставі, що гуральня його збу¬ 
дована не на власному ґрунті. А втім, Скосаревський, коли до нього прийшли, 
щоб зробити „исполнение по указу", заявив, що справник гуральництво йому 
дозволив, зачинив гуральню й ставши з жінкою та з „человіком?)", держучи 
в руках „смоловий друк" . . . „намірялся" на засідателя, кажучи, що коли люди 
підійдуть до гуральні, — він їх битиме. Гуральню після цього було на деякий 
час залишено. Мешканці містечка показали, що ґрунт, на якому збудовано 
гуральню, селянський, а не власний Скосаревського. Скосаревський і собі 
запевняв, що земля его власна, підпираючи своє твердження свідоцтвом 8 ста¬ 
рожитців козаків та 8 старожитців міщан та свідоцтвом ратмана й бургомистра 
Понорницької ратуші. Але виявилося, що городничий та справник, приїхавши 
гостювати до Скосаревського, закликали та напоїли всіх тих людей, що свід¬ 
чили на користь Скосаревського, отже свідчення ці були недійсні. Все це 
довший час розглядали по установах, а Скосаревський ввесь час курив вино. 

Коли иншому дворянинові, колезькому канцеляристові Никифорові 
Житкову, заборонили гуральництво, то він у скарзі на це та в проханні про 
поновлення його прав на височайше ім’я мотивував це так: „дабьі я как нине, 
так и впред государственную службу могл отправлять з должною ревностию", 
бо без гуральні він збідніє й „ревность" його прохолоне. 

Деяким дворянам, що їм заборонила гуральництво повітова влада, 
намісницьке правління знову дозволяло курити вино, але траплялося, що 
місцева влада, проти наказу, все-ж-таки од себе не дозволяла продовжувати 
гуральництво. 

Для прикладу як господарі захищали свої гуральні від нападу на них 
влади, ще наведу випадок з корнетом Запорожцем. Представників влади, що 
прийшли припечатати гуральню, він зустрів перед дверима гуральні „с наро¬ 
чито болілим?) в руках?) березовим киемь, которьімт» как толко сближился 
К'ь дверамт» дворянскій суда сего засідатель Ковтунович?) надчаяние присемт» 
бивших?) вдарил?) три раза безпощадіния чім?) и изувітчив?> оного до край- 
ности. Сим еще оной Запорожец?) себя неудовлетворивши ругалг> разнообразно 
и поносил честь обоих?) дворянскихь засідателей, равно и должносгь их?> 

С ПрОИЗНОСИМИМ?) сожалінием?) ЧТО НИ ОДНОГО ИЗ НИХ?) В смерт?) не убьіль". 
Припечатати гуральні Запорожець не дав. Але найбільше противилися великі 
поміщики, що мали багато гуралень і не робили там вина власними силами. 
Коли суд, що закривав гуральні, приїхав у володіння Кочубея, то побачив 
перед собою юрбу людей з „дубьем?)", „кой вьіговаривали коль скоро начнет 
суд вьіламьівать котльї—прикрить оним дубьем (і суд) принужден бьіл, дабьі 
немогло послідовать смертного убийства вьііхать с?) оного села". Неплюев, 
теж великий поміщик, коли суд виламав в його гуральнях казани та припе¬ 
чатав будинки і виїхав, оддавав писані розпорядження знову відкривати їх, 
казани знову вмазувати й курити вино 1 ). Намісницьке правління нарешті 

*) р. 1791 справа Ч 534 аркуш 328 (Розпорядження Неплюева „Приказь вь село поро- 
хонь войту Сафону бордачову. Репорт твой сего ноября 9 дня с приложеніемь оповищенїя от 



Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


253 


постановило — осіб, що противляться закриттю гуралень, оддавати до карного 
суду. Але виявилися неправі вчинки і з боку влади. Руйнували гуральні справ¬ 
ник з 2 засідателями та 20 козаками, що (скаржаться власники гуралень, між 
иншим, дворяни) „наежая прямо на винокурение наши заводи, недая намь знать 
и необт>являя намь никакого от вишей команди о приостановлений винокурений 
повеления“ били та руйнували, не розглядаючи нічого. Непорозуміння дійшли 
до генерал-губернатора Кречетнікова, що писав: „ст> крайним-ь неудовольст- 
вїемь усмотр'Ьл'ь я из*ь представленія правленія сего огь 24 изтекшаго ноября, 
что нетолко нижнія земскїя судьі Новгородско-С/Ьверской, Глуховской и По- 
гарской приступили кт> запрещенію в-ь дворянских именіяхі» винокуренія, пола- 
гая оное безт> основательньїхь и доказательньїх доводові/* ... „но и наместни- 
ческое правленїе обвязанное бдить заисполненїем законові/*. Намісницьке 
правління руйнувало гуральні дворян, через те, що там курять різночинці, але-ж 
вони, пише генерал-губернатор, роблять це на користь дворян володільців. І Кре- 
четніков наклав на службовців винуватих земських судів штраф — по 96 статті 
„учр. о губерніяхі/*. Треба зазначити, що деякі руйнування гуралень через 
справників викликані з власницької конкуренції, бо вони сами мали гуральні. 

Взагалі було закрито гуралень 1791 р.: 

У Погарському повіті (за останньою відомістю) 159 з 344 казанами (раніш 
168 з 368 казанами). У повіті визначається містечко Серединна-Буда, де було 
закрито 88 гуралень з 179 казанами (в останній відомості—81 гуральня). 

У Глухівському повіті: 78 з 170 казанами (спочатку 97 з 196 казанами). 
У повіті визначається містечко Янпіль, де було закрито 24 гуральні, *усі 
Неплюєва). 

У Сосницькому повіті 45 з 90 казанами (спочатку 51 з 102 казан.). 

У Кролевецькому „ ЗО з 67 „ „ 32 з 73 „ 

У Новгород-Сіверськ. „ 23 з 54 „ „ 34 з 92 „ 

У Коропському „ 173 з 414 „ (Визначається містечко Нові- 

Млини, де було закрито 49 гуралень). 

У Суразькому повіті . 5 з 9 „ 

У Новоміському „ 9 з 19 „ 

У Конотіпському „ . 5 з 10 „ Випадково для цього по¬ 

віту була наведена крім цифри зруйнованих гуралень і цифра зоставлених, 
а саме—43 (дворянських), так що загальна цифра гуралень для повіта—48. 
Це, як бачимо, невелика цифра, але цікаво відношення гуралень дворянських 
до недворянських — 43 : 5. 

нижнего Погарского Земского суда вь волосномь правленій получень на которьіе предписи- 
вается теб'Ь и вс'Ьмь подданьїмь кто винокуреніе производиль и производьггь вь предь будете 
следующое: 1. Нижной Погарской Земской Судь ломать котльї неим’Ьль никакого резону во- 
влад'Ьній нашемь а посему и приказуется теб£ Сафонь бородачовь получа сей приказь у всехь 
котльї вь мазать именемь господина влад'Ьлца нашего. 2. Наслучай естли и вторично судь ве- 
деть и будеть д’Ьлать утесненїе отнюдь недопускать а тоть чась дать знать волостному пра- 
вленїю или и самому влад'Ьлцу нашему которой изволить нин^ находится вь здЬшн'Ьй волостьі, 
вь достов'Ьренїежь вь сего вишеписанного и сей приказь данной теб*Ь им'Ьешь обявить суду 
когда наедеть 1791 года ноября 9 дня подленной подписаль; управитель Ивань Исаковь". 



254 


М. М. Пікус 


У Мглинському повіті 9 з 20 казанами (крім того 7 гуралень, що їх 
хазяї закрити не допустили: т. ч. усього недозв. —16 з 36 каз.). У Старо- 
дубівському повіті недозволених гуралень не було. 

Всього в намісництві 1791 р. було закрито гуралень 536 (спочатку 590); 
казанів зруйнов. 1315. 

Пересічна кількість казанів у намісництві на 1 гуральню 2,2 (1791 р.). 

З 590 недозволених гуралень було: 





3 

1 

казаном . 

• л 


89 






3 

2 

» • 



361 






3 

3 

я • 

. . 

. 

84 



3 

4 

казанами . 

• 

. 

25 

3 

7 

казанами . 

. . 

. 1 

3 

5 



. 

12 

3 

8 

Я 

. 

. 2 

3 

6 

V 

• 

. 

12 

3 

9 

Я 

. . 

. 1 


(опріч того, скількись невстаткованих). 

Порівняймо тепер ці відомості 1791 р. з відомостями 1796 р . ] ) 

Зруйновано 1796 р. 

У Погарському повіті 55 гурал. з 118 каз., Глухівському 25 гур. з 54 каз., 
у Кролевецькому 48 гур. з 118 каз., у Коропському 103 гур. з 351 каз. (при¬ 
чому одна гуральня з 12 казанами, тимчасом р. 1791 найбільше було в гу¬ 
ральні 9 каз.), у Суразькому 3 гур. з 6 каз., у Новоміському 3 гур. з 7 каз., 
у Мглинському, 32 гур. з 72 каз., у Стародубівському 4 гур. з 5 каз. 

* Відомостей за инші повіти немає. 

Як бачимо, дарма що гуральні різночинців руйнувалися, у повітах: Кро¬ 
левецькому, Мглинському та Стародубівському їх за 4 роки навіть збільши¬ 
лося. Помітно зміцнилися окремі гуральні, напр.: у повіті Коропському. 

Ці „недозволені" гуральні різночинців робили шкоду поміщикам. Одна 
справа 1796 р. так характеризує приватних, дрібних, різночинських гураль- 
ників: вони „занимаясь непозволенньїм'ь винокуреніем истребляють хл'Ьб'ь 
и дрова доставая оніх покупкою и тЬмі* возвишая непом'Ьрніе на оньїе ценьї, 
при том*ь же віз виду наемньїхть людей по тіші* винокуренньїм заводами не- 
редко передерживають беглихт* крестьянт» и даже самих?* преступниковт>“ 
(спр. № 50). Що на різночинських гуральнях наприкінці XVIII в. в Новго- 
род*Сіверському намісництві користувалися з праці найманих вільних робітни¬ 
ків, це факт, і його треба одзначитя. У багатьох поміщиків, як я вже казав, 
по повітах були десятки гуралень, де курили вино їхні кріпаки, або орендарі. 
У Д. Неплюєва в повіті Погарському було таких гуралень 22 з 45 казанами 
та в повіті Глухівському —15 з 32 казанами (що їх належало позакривати), 
окрім ще власної економії. В його брата І. Неплюєва в повіті Глухівському 
було 24 гуральні з 55 казанами. У Кочубея в цьому повіті була власна еко¬ 
номія на 63 казани та крім того кілька гуралень у Погарському повіті він 
здавав в оренду різним людям, беручи з казана по 20 карб, на рік з „своїх", 
та по 25 — ЗО карб, з сторонніх. У Новгород-Сіверському повіті, у „статскаго 


*) Відомості р. 1791 на різних аркушах справи Ч 534; р. 1796 на різних аркушах 
справи Ч 50. 



Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


25 


<сов'Ьтника“ Селецькопо різночинці орендували 7 гуралень з 25 казанами 
У володіннях Рум’янцева-Задунайського було здано в оренду 9 гуралень 
у Глухівському повіті, без певної системи платні: одному козакові гуральню 
з 3 казанами було віддано в оренду за 100 карб, на рік; державному селя¬ 
нинові 1 гуральню з 4 казанами — за 50 карб, на рік; трьом різночинцям 
1 гуральню з 3 казанами — за 190 карб, на рік; купцеві 1 гуральню з 2 каза¬ 
нами— за 50 карб. 40 коп. на рік; державному селянинові 1 гуральню з 3 ка¬ 
занами— за 50 карб, на рік; державному селянинові 1 гуральню з 2 каза¬ 
нами— за 50 карб. 40 коп. на рік; жидові 1 гуральню з 1 казаном — за 90 карб, 
на рік 1 ). 

Серед таких обставин існував винний відкуп. Раніш ніж підбити всьому 
сказаному підсумки, я подам кілька таблиць та окремих цифр, що мають по¬ 
повнити та конкретизувати наші знання про відкуп і з'ясувати його значіння. 
А тимчасом трохи спинимось на виясненні, що таке була гуральня наприкінці 
XVIII в. в Новгород-Сіверському намісництві. У матеріялах залишивсь один 
опис гуральні, що належала священикові Петропавлівської Стародубівської 
церкви, Михайлові Масловському в двох примірниках, перший 1780 р., дру¬ 
гий—1785 р., вони нічим особливим не різняться. 

Я наведу опис 1780 р. 2 ) 

Опис гуральні на 2 казани (типова, як ми бачили) св. М. Масловського. 

1) 2 мідяні винні казани, при кожному по 3 труби. 


у більшому казані ваги.105 ф. 

у меншому.87,5 „ 

у 6 трубах. .60 „ 

усього. 252,5 „ 

Усе це коштувало, „щитая тогдашнею ценою каждой фунть вь работЬ 
по сорокь пять коп’Ьекь" 113 карб. 62,5 коп. 


2 ) 

3 ) 

4) 

5) 

6 ) 

7) 

8 ) 
9) 

10 ) 

И) 

12 ) 


притрубків глиняних 

горщиків. 

кругів. 

чопів. 

раковин . 

становки . 

корито . 

лотаків бражних . . 

коновка . 

трубниця . 

конопл. товст. канат 


усе коштує 
1 карб. 40 к. 

6 карб. 


6 
2 
2 
4 

4 . . . . 

2 . . . . 

1 . . . 

2 . . . . 

1 . . . . 

1 . 6 карб. 


60 к. 
60 „ 
75 „ 
20 „ 
Ю „ 


25 саж. 1 


Усе коштує . . . 130 карб. 27,5 к. 
Сюди треба додати ціну будинка й ґрунту та вина. 


*) Справа р. 1791, Ч. 334. 

2 ) Р. 1784, справа Ч. 279, аркуш 12. 



















256 


М. М. Пікус 


Скільки-ж вина виробляла гуральня й скільки матеріялу їй для цього* 
було потрібно? Ось опис (що залишивсь у справі 1796 р., ч. 50) продукції 
гуральні, належній дворянинові священикові Тихоновичеві в селі Чубковичах 
Стародубівського повіту (Скільки було казанів — невідомо). 

На рік гуральня витрачала 100 возів дров та 200 пуд. хліба. Виро¬ 
бляла на рік 100 від. вина. (З них ЗО відер ішло на власну потребу, 
а 70 — на продаж). 

Коли оцінимо відро вина досить високою ціною — 2 карб., то матимемо 
200 карб, на рік. Уважаймо, що гуральня з будинком, землею, приладдям 
коштує 500 карб., звичайно приблизно. 

Але не всі гуральні такі дрібні. Є відомості (в справі 1791 р. ч. 198) 
що, напр., гуральня Новгород-Сіверського „Приказа Общественнаго Призр'Ьнія" 
в с. Дмитрівці, Глухівського повіту, з устаткуванням та всім, що там було, 
оцінена в 5000 карб. 

Щоб вияснити матеріяльну вагу винних відкупів для міст у намісництві, 
я наведу кілька відомостей про прибуток та видаток магістратів, що збере¬ 
глися в справах. 

Відомість прибутку та видатку 11 повітових міст Новгородсіверського 
намісництва 1782 р. *) 

1) У магістраті Новгородсіверському: 
прибутків 

З 13 крамниць, що збудовані на вільному місці за 
дозволом од магістрату на рік. 

За оренду міського магістратського поля на рік . . 

Усього на рік. 

видатків 

Службовцям на платню та на канцелярські потреби 
й т. ин. Усього на рік. 990 „ 

2) У магістраті Мглинському. 
прибутків 

З водяного млина в слободці на 3 кола мучні на рік . 122 „ 1 „ 

За відкуп магістратського винокуреного місця на рік . 8 „ 25 „ 

За відкуп льодника на рік.. 10 „ 

Усього, на рік.140 „ 26 „ 

видатків 

Усього на рік.82 „ 34 „ 


22 кб. 50 к. 
2 „ 

24 „ 50 „ 


) Р. 1782 справа Ч. 270, аркуші 160—168. 









Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


257 


3) У магістраті Стародубівському. 
прибутків 

З водяного старого млина на 2 кола мучні (в млині 

4 кола, але 1 не магістр.) на рік. 

За відкуп магістратського двору на рік. 

За відкуп комори та крамничого місця на рік . . . . 
За найом 2 магістратських хат, комори та комірки 

на рік... 

За 45 торгових шатрів, що їх збудували за міською 

брамою різні особи, на рік. 

За відкуп млина в селі на рік. 

З сінокосу за траву на рік. 

Усього на рік . . . •. 

видатків 

(за 7 місяців).. 


34 

99 

17 

35 

99 

40 

21 

99 


46 

99 

2 

28 

99 

64 

12 

99 


4 

99 


181 

99 

13 

109 

99 

20 


99 

99 


99 


99 


99 


99 


4) У магістраті Погарському. 
прибутків 

За перевіз на річці Судості, за важницю, за міряння насінньової олії, при¬ 
буток з цих речей буває нерівний: від 55 карб. 22 коп. до 126 карб. 99 коп. 
на рік. З сінокосу сіна 2 копи, з поля жита — 9, а гречки 2 копи. (Відомо¬ 
стей на цей рік не було прислано і казенна палата склала її приблизно 
з минулих років). 

видатків 

Усього на рік необхідно. 508 карб. 


5) У магістраті Королівському, 
прибутків 

Ніяких „статей" прибутку в магістрата немає. Прибуток збирається 
з „статей", що належали генеральній гарматі: крамниць, шатрів, терез, з во¬ 


скобійні й порожніх місць. 

Усього на рік.. .... 72 кб. 64 к. 

видатків 

Необхідно на рік усього. 508 „ 

6) У магістраті Глухівському. 

Прибутків нема зовсім. 

Видатків необхідно на рік. 550 „ 

7) У магістраті Новоміському. 

Прибутків нема зовсім. 

Видатків необхідно на рік.170 „ 

8) У магістраті Кролевецькому. 
прибутків 


З „статей" колишньої ратуші: з 2 крамних лавок, 
шинкового двору, 3 сінокосів. Усього на рік.40 

Записко Історично-Філолог. Відділу, кн. XI. 


17 

















258 


М. М. Пікус 


видатків 

Усього на рік на магістратські потреби.20 „ 2 „ 

9) У магістраті Сосницькому. 
п рибутків 

Нема зовсім, раніш було в ратуші поле та 2 озера, але ними заволоділи 
сотники. (Треба сказати взагалі, що всі магістрати провадять судові справи 
з приватними особами, що захоплюють магістратські маєтки. Це головним 
чином дворяни, а потім і чимало різночинців). 


10—11) У магістратах: Конотіпському та Суразькому. 

Прибутків нема зовсім. 

Видатки на різні канцелярські потреби переваляться за власні кошти 
урядників. 

Усього в 5 магістратах, що мали якісь прибутки, за 1782 р. прибутку 
458 карб. 53 коп., а видатки необхідні на 1782 р. —1709 карб. 20 коп. 

Відомість прибутків та видатків 11 повітових міст Новгород-Сіверського 
намісництва 1783 р. *) 

1) У магістраті Новгород-Сіверському. 
прибутків 


З 18 крамниць на рік. 

За користування городним полем на рік . • . 
За відкуп двох магістратських крамниць на рік 

Усього на рік. 

Видатків на цей рік необхідно. 

2) У магістраті Мглинському. 
прибутків 

З млина (з р. 1782). 

За відкуп винокуреного місця на рік. 

За відкуп льоднику. 

Усього на рік.. 

Видатків необхідно на рік. 


22 кб. 50 к. 


• УУ 

. 40 „ 50 
■ 990 „ 


141 „ 1 


XV „ 

160 „ 1 
134 „ 50 


3) У магістраті Стародубівському. 
прибутків 

За відкуп магістратського двору на рік. 

За відкуп крамниці та крамничого місця на рік - . . 

За відкуп млина на рік. 

З відданих у найми двох хат на рік. 

За комору на рік .. 

За комірку на рік. 

За відкуп місця для свічної крамниці, що буде збу¬ 
дована в майбутньому, на рік. 


35 

21 

12 

23 

10 

З 


„ ЗО „ 


УУ 


УУ 

УУ 

УУ 


50 

88 


УУ 

УУ 


2 


УУ 


й ) ІЬісІ., аркуші 263—269. 



















Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 


259 


За 45 шатрів купецьких за міською брамою на рік . 28 


За водяний млин з 1782 р.34 

За відкуп озера при млині на рік.35 

За сінокос на рік. 4 

Усього на рік .209 

Видатків на рік.783 


» 

99 

99 

99 

99 


64 

17 


99 

99 


49 




__ 4) У магістраті Погарському. 

прибутків 

За перевіз на річці Судості на рік.89 кб. 42 к. 

За терези, за міряння насінньової олії на рік * . 71 „ 36 „ 

За ниву та сінокіс (з 1782 р.). 5 „ 50 „ 

Усього на рік.166 „ 28 „ 

Видатків необхідно . . . •. 508 „ 

5) У магістраті Королівському". 

Відомостей не було. 


6) У магістраті Кролевецькому. 
прибутків 

За відкуп 2 крамниць та 3 сінокосів 

Усього на рік .... .43 кб. 

(Скільки потрібно видатків не показано). 

У 5 магістратах: Глухівському, Новоміському, Сосницькому, Суразькому 
та Конотіпському прибутків ніяких немає. На видатки необхідно двом пер¬ 
шим: 550 карб, і 170 карб. В останніх трьох магістратах видатки виплачу¬ 
ються власними коштами урядовців (скільки саме—невідомо). 

Підсумку прибутків та видатків робити не варт; взагалі кепське фінан¬ 
сове становище магістратів само кидається в вічі. 

На підставі наказу Катерини ІІ-ої від 3 травня 1783 р. по пункту II, 
Новгород-Сіверське намісницьке правління 1784 р. 9 січня дозволило, за зго¬ 
дою генерал-губернатора Рум’янцева-Задунайського, згідно з проханням де¬ 
яких магістратів, винний продаж по містах передати на користь магістратам 
„в городовую ползу“. 

Зараз ми побачимо табличку прибутків од винного відкупу рр. 1783— 
4-5—6 <): 

м. Новгород-Сіверськ . . . 4050 кб. 

м. Глухів.*4025 „ 

м. Стародуб. 3950 „ 

м. Погар.ЗОЮ „ 

м. Конотіп. 2560 „ 

м. Кролевець .1210 „ 

м. Мглин.• . . 1110 ,, 


) ІЬісІ., аркуш 269. 



















260 


М. М. Пікус 


п 


м. Короп.• . . . 750 

м. Сосниця. 530 „ 

м. Сураж.210 „ 

У м. Новому-Місті винний відкуп не був зданий у відкуп, а був узятий на 
віру, й одержано прибутку за 4 місяці 126 карб., тоб-то за рік — 378 карб. 

Усього на рік прибутків в 11 містах намісництва 21909 карб. 

Ніякого поясніння після цієї таблички, мені здається, не треба. 

Рр. 1784—5 магістрати від инших „статтів прибутку" одержали приблизно 
ті самі суми, що одержували й раніш 1 ). 

Відомостей про магістратські прибутки та видатки по справах більше 
не збереглося, крім однієї вже кінця намісництва за 1797 р. Зараз, щоб не 
розрізняти таблиць, наведемо й її. Вона дуже добре виявляє нам, яке значне 
місце займали прибутки від винного відкупу в загальній сумі прибутків 1797 р.. 


і 

МІСТА 

3 винного 
відкупу 

Инші 

прибутки 

Крб. 

К. 

Крб. 

к. 

Новгород-Сів. .... 

5050 

— 

693 

46 


2082 

187» 

93 

68 

Стародуб . . 

4725 

— 

790 

39 

Погар.. 

5610 

50 

274 

46 3 / 4 

Короп . 

1362 

50 

345 

— 

Глухів ........ 

4035 

— 

1712 

55 

Н. Місто. 

410 

— 

зо 

50 

Кролевець.. 

1566 

6572 

106 

55 

Сосниця . 

2227 

1672 

114 

05 і /4 

Сураж.. . 

402 

73 

16 

— 


27471 

73 і / 

4176 

65 | 


Коли порівняти прибуток од винного відкупу за 1784 р. та за 1797 р.,. 
маємо в р. 1797 побільшення на 21,5% (приймаючи прибуток 1784 р. за 100). 

Куди-ж ішли міські винні прибутки? На звичайні міські потреби, як 
і „инші статті": на ремонт будинків, шляхів, ресторацій, перевозів, лікарень 
і т. и., на платню вчителям народніх шкіл 2 ), на платню службовцям та на 
різні канцелярські потреби. Окрім того, за наказами од генерал-губернатора, 
посилалися до Новгород-Сіверського приказу „общественного призр'Ьнія" на 
благодійні установи та народні школи досить великі і нерівномірні одраху- 
вання від прибутків. У Конотопі р. 1791 було відраховано 275 карб, (з суми 
2560 карб.) 3 ). У Стародубі того-ж року — 700 карб, (з суми 4200 карб. 4 ) і т. и.- 


ІЬісІ., аркуші 448—453. 2 ) Р. 1795, справа Ч 205. 3 ) Р. 1791, справа Ч 197. 

4 ) Р. 1791, справа Ч 197. 













Про винний відкуп по містах Новгород-Сіверського намісництва 261 

Щоб закінчити низку табличок, наведемо деякі уривчасті відомості про 
ціни на вино. 

Р. 1787 в Королівському повіті *) „пінна" горілка коштувала відро 
2 карб. 50 коп., згодом ціна підвищилася до 3 карб. 50 коп. (Але це найвища 
ціна, і в офіційних відомостях її немає. Можливість її тимчасового існування 
підтримує неврожай хлібів у р. 1787). 

У Новоміському повіті 2 ): у приватних осіб кварта горілки коштувала 
11—12 коп. 

Р. 1790 у місті Мглині 3 ): в одкупників „пінне" гаряче вино в січні 
місяці коштувало відро 2 карб. 50 коп.; з січня до вересня включно відро 
2 карб 20 коп., з вересня до грудня включно відро 2 карб. 

Р. 1791 у місті Мглині 4 ) пінне вино (повинно було йти) по 1 карб. 80 к. 
відро; полугарне повинно бути йти по 1 карб. 50 к. відро. 

У місті Конотопі магістратські ціни: пінне гаряче вино до травня місяця 

2 карб, відро, після травня (примусово) 1 карб. 40 коп. відро. Ціни приват¬ 
них торговців: пінне гаряче вино 1 карб. 40 коп. і 1 карб. 20 коп. відро; 
ціни, що ними магістрат купував вино гуртом: пінне гаряче вино 1 карб. 25 к. 
і 1 карб. 16 к. відро. 

У місті Кролевці кварта 16 коп. 

З наведеного статистичного матеріялу міських прибутків читач уже уявив 
собі нову сторону винних одкупів,—їхнє велике матеріяльне значіння для 
магістратів. Це єдина велика „стаття" прибутку останніх, без неї магістрати 
завсіди мали дефіцит. Инші „статті" становлять р. 1783 — 4 тільки 3%, 
та р. 1797 14,7% прибутків од вина. Досить важкі умови відкупів, різні пе¬ 
решкоди в винній торговлі, все-ж-таки не підривають відкупів, що них думи 

3 магістратами завсіди намагаються віддавати не дворянам, а групі підприєм¬ 
ців міщан, або брати на віру. 

Одна з кепських сторін відкупів, це постійне підвищення цін на вино, 
що диктується об’єктивними обставинами відкупу. 

Закінчуючи статтю, треба зупинитися ще на яскраво помітній класовій 
боротьбі розгляненого в нас перехідного періоду. Боротьба міської буржуазії, 
що народжується, з дворянами, що роблять їй різні шкоди при добровільній 
інертності краєвого тай центрального урядів до першої. Як ми бачили у се¬ 
редині першого розділу, уряд визнає користь та вартність розвитку та зміц¬ 
нення міської буржуазії, але, дворянський цілком, нічого на ділі не робить 
для оборони цього розвитку. Життя йде,' класова боротьба шириться. Селяни 
в ній займають однаково вороже місце, як що-до перших, так і що-до других. 


*) Р. 1790, справа Ч 288 (приватна тяжба). 2 ) Р. 1787, справа Ч 211. 
2 ) Р. 1790, справа Ч. 405. 4 ) ІЬісі. 



М. КАРАЧКІВСЬКИЙ. 


АРХІВНА СПАДЩИНА КИЇВСЬКИХ ЦЕХІВ. 

Од київських цехів не залишилося архівів у повнім складі і це значна 
утруднює дослідникам історії київських цехів вивчати діловодство та архіви. 
Те, що залишилось, не дає можливости відреставрувати їх склад з певністю 
і нераз доводиться примирятися з прогалинами. 

Всі свої документи та книги переховував цех у так званих цехових 
скриньках. Власне на скринці, оскільки в ній цехові переховують усі книжки, 
отже є вона певною мірою зародок майбутнього цехового архіву, ми й зупини¬ 
мося докладніше. Часом скринька зберегалася в ратуші чи в церкві, найча- 
стіше-ж у одного з цехмистрів. Заможніші цехи мали свої будинки, де пере¬ 
ховувалося цехове майно й відбувалися „сходки" майстрів; тут-же в таких 
випадках зберегалася й скринька. Скринька мала не тільки матеріальне зна¬ 
чіння як певне сховище цінних цехових привилеїв і грошей, але певною 
мірою й симболічне. Підчас цехового зібрання (сходки) вона знаходилася на 
столі. Присутні підчас цехової сходки не могли сидіти після відкриття скриньки 
ні в шапках ні з зброєю. Скринька-ж відогравала часто ролю як вказувач 
початку сходки: цехові, що прийшли після відкриття скриньки, платили штраф. 
Щоб взаємно контролювати, в багатьох цехах ключі від скриньки зберегалися 
у кількох старшин, чи у цехмистра та кількох шафарів. 

Цехові скриньки київських цехів з старіших часів не збереглися. Проте, 
залишилося декілька скриньок, що їх було зроблено вже після запровадження 
„городового положеній" 1785 року. Переховуються ці скриньки тепер у Всеукра¬ 
їнському Історичному Музеї у Київі та досить докладно описані у Д. М. Щерба- 
ківського „Реліквії старого Київського самоврядування" *). Являють собою ці 
цехові скриньки інтересне сполучення старої цехової скриньки з російським 
зерцалом, що його уміщено на верхній дошці кожної скриньки. Всього зали¬ 
шилося 8 скриньок: з них у трьох не збереглося зерцал. Всі ці скриньки з- 
зерцалами зроблено в стилі рококо трохи занепадових форм, пофарбовано їх 
зеленою та червоною фарбою, а зерцала — червоною або білою. Кожна скринька 
має три висувні шухлядки, що замикалися на внутрішні замочки й являє 
собою ступінчату будову з хвилястими профілями стінок. В такому самому 
стилі зроблено й зерцала: вони трикутні з хвилястими, а не простими гранями; 
низи їх дуже розширено, грані зерцал орнаментовано рельєфним різьбляним 

*) Д. Щербаківський, „Реліквії старого київського самоврядування" у збірнику „Київ 
та його околиця", стор. 261—262. 



Архівна спадщина київських цехів 


263 


орнаментом. На боках уміщено початок наказу про „ремесленное положеніе", 
а також деякі пункти цього положення, а саме 18, 19, 21, 25, 26, 27, 83, 84 
і 85, що варіюються в різних комбінаціях на різних зерцалах. У цих^пунктах 
трактується про обов’язки старшини, майстрів, підмайстрів, учнів, про до¬ 
держання спокою та порядку підчас зборів цехових ремісників, про розгляд 
та розвязання суперечок, то-що. Розмір скриньок не однаковий: заввишки вони 
від 32 см. до 36 см.; завдовжки від 37 до 47,5 см. й завширшки від 27 до 
35,5 см. Розмір зерцал—27—28 см. заввишки, а бічні сторони в найширшому 
місці від 18 до 23,5 см. 1 ). 

Що-до написів на самих скриньках, то найхарактерніший напис на 
скринці цеху дрібних^ крамарів, що ясно зазначає мету скриньки: „1787 года 
октября зд'Ьлань сей ящикь вь управу мелочу торгующихь для сохраненія 
грамоти и городового положеній за управного старшини Онісіма Чернявского 
и с товарішьі Романа Нестеровского Йвана Топчія 2 ). Про гроші, проте, тут 
нічого не згадується. 

Трохи старша скринька ковальського цеху. Напис на ній такий: „зд'Ь- 
лань сей ящикь вь управу кузнецкую на управного старшини Івана ОЬри- 
чевского и старшинскіе товарищи Івана Кучерявого і Якова Степуренкова и 
всей братіи 1786 года декабря 20 дня" 5 ). Цікаво, що в цих найстарших на¬ 
писах скриньки звуться не зерцалами, хоч вони й мають на собі зерцала, 
а все-ж-таки ящиками. Це привело Д. Щербаківського до гадки, що не зважаючи 
на реформу 1785 р., старе симбблічне значіння цехової скриньки збереглося 
й не було одразу усунуте зерцалом, як симболом царської особи; скринька 
тільки змінила трохи своє призначення, разом з иншими цеховими книжками тут 
ще й „грамоти и городового положеній". Тільки в пізнішому напису на одній 
з скриньок здибаємо термін „зерцало": „обновися зерцало сіє за битности 
рочного цехмистра Йвана Заикина 1820 года, марта 15 дня". Цей напис 
зроблено поверх старого затертого напису. На инших скриньках написи мало 
не знищено й на двох залишилися лиш незначні їх рештки 1 ). 

Переховувалися цехові скриньки або в цеховому дворі, або, коли такого 
двору не було, у відповідної цехової старшини. Що-до київських цехів, то 
маємо відомості тільки про два цехи, що переховували свої скриньки, отже 
й всі папери свої, в цеховому дворі: цехи ганчарський та рибальський. Доклад¬ 
ний опис цих дворів знаходимо ми в роботі Кат. Лазаревської „Київські цехи" 5 ). 
За цим описом цеховий двір ганчарського цеху наприкінці XVIII в. мав такий 
вигляд. Стояв він коло стіни Київо-Братського манастиря. У дворі було 
дві хати й одна комора. Двері в хатах були на залізних скабах з клямками, 
замикалися на колодки; у кожній хаті було по двоє вікон з скляними оболо- 
нами й по дві круглі шибки; в цеховій кімнаті було 2 столи, 4 ослони, 18 обра¬ 
зів, килим та цехова скринька — зерцало, зроблена року 1787. Крім цього, 
тут-же переховувалася корогва. На столі стояли дзвінок, ножиці, каламар, 

2 > д. щ ербаківський, Реліквії старого київського самоврядування, ст. 261—262. 

-) ІЬісІеш, стор. 262. 3 4 ) ІЬісІет, ст. 262. 

4 ) Д. Щербаківський, Реліквії старого київського самоврядування, ст. 262. 

Б )К. Лазаревська, „Київські цехи" в збірнику „Київ та його околиця", ст. 276—306. 



264 


М. Карачківський 


печатка, рахівниця, пісочниця. Цікавий зміст цехової скриньки, що подається 
тут. Переховувалося в скринці 2 книжки прибутково-видаткові, „городовое поло- 
женіе“, книга підмайстерська вписна, книга „о столпових“ внесках, книга „жур¬ 
налі) о жалобахі> биваючихт»", книга „о пеннихі) грошах!)", книга стара 1776 р., 
випис „из магистрата на купленньїе гончарским цехомт> у Лапкевича дома", 
„росписка Лапкевича о получении денегь“, „прошение о дом% купленном у Лап¬ 
кевича вт> управу благочинія" *). 

Подібно-ж переховувалися цехові книжки й папери у цеху рибальському. 
Цехова хата була рублена, на помості, знадвору мазана, з ґанком, що вихо¬ 
див у двір. Вікна скляні, двері й віконниці на залізних скабах; віконниці 
були з прогоничами, які всувались у дірочки, що їх було пороблено в стін¬ 
ках, а для дірочок були затички щоб не тягло звідтіль. Найпочесніше місце 
у цеховій хаті була цехова кімната, де відбувалися цехові сходки й де пере¬ 
ховувалося всеньке цехове рухоме майно. Заборонялося у цій кімнаті лаятися 
й сваритися, і навіть той, хто стукнув кулаком по столі, мусів платити пеню. 
На прикрасу й оздоблення цієї кімнати витрачено було чимало грошей. Пе¬ 
реховувалися тут, поруч цехових книжок, ще й цехова корогва, цехова печатка, 
сукно цехове, посуд 4 ). Ключі від скриньки переховувалися у різних осіб— 
звичайно один у цехмистра, другий у ключника 3 ). 

Скриньок, як ми вже були казали, збереглося тільки 8, до того ще й пізні¬ 
ших часів, тимчасом як Київ під той час нараховував до 15 цехів. Ще в гіршому 
стані справа з цеховими книжками. Рештки цехових книжок та документів 
переховуються тепер у Київі в двох місцях (на жаль, їх досі ще не сконцен¬ 
тровано в одному місці): в Центральному Історичному Архівосховищу та в ру¬ 
кописному відділі Всенародньої Бібліотеки України) (більша частина). 

Так у Центральному історичному Архіві маємо цехові книжки таких цехів 4 ): 

1. Прибутково-видаткова книжка цеху рибальського з 1775 до 1790 р. 

2. Прибуткова книжка кравецького цеху з 1722 до 1821 р. 

3. Книжка запису учнів цеху ткацького з 1800 до 1824 р. 

4. Видаткова книжка цеху рибальського з 1788 до 1796 р. 

5. Книжка з записами виданих свідоцтв „на покорм-Ьжную" цеху ри¬ 
бальського з 1800 до 1808 р. 

6. Статут цеху кушнірського року 1729. 

7. Книжка прибутково-видаткова цеху рибальського з' 1752 до 1787 р. 

8. Прибуткова книжка цеху рибальського з 1788 до 1802 р. 

9. Книжка запису учнів бондарського цеху з 1803 р. 

10. Прибутково-видаткова книжка цеху рибальського з 1767 до 1778 р. 

11. Книжка для запису осіб, що їх надсилає магістрат- до ганчарського 
цеху з 1782 до 1785 р. (цю книжку вміщено в справі цеху ганчарського за 
1788 р. ч. 1). 

12. Прибуткова книжка цеху ганчарського з 1788 р. 

0 ІЬісі., стор. 297. *) К. Лазаревська, Київські цехи, стор 286. 3 ) ІЬісіет, стор. 289. 

4 ) Подаємо тут книжки в тому порядкові, як їх описано; в спискові-ж книжок, що пере¬ 
ховуються в рукописному відділі В. Б. У. подаватимемо ще й номер, за яким кожна книжка 
значиться в описові. 



Архівна спадщина київських цехів 


265 


13. Видаткова книжка цеху ганчарського 1788 року. 

Ці дві книжки вміщено в справі ганчарського цеху ч. 2 з р. 1788. 

Крім цих тринацятьох книжок маємо окремо ще справи таких* цехів: 

14. Справа цеху ганчарського з 1788 року (два окремих зшитки). 

15. Справа бондарського цеху з 1799 року. 

16. Справа цеху кушнірського з 1797 року (2 листи). 

17. Справа цеху різницького з 1791 р. (1 лист). 

Цехові книжки переховуються здебільшого, як ми вже були згадували, 
те тут, а в рукописному відділі В.Б.У. Маємо там такі книжки. 

1. Книжка запису майстрів цеху ганчарського з 1788 до 1831 р. за№ 241. 

2. Книжка запису майстрів цеху різницького з 1746 до 1832 р. за № 242. 

3. Книжка видаткова цеху різницького з 1760 до 1772 р. за № 243. 

4. Книжка-реєстр цехових та записи надісланих з магістрату міщан 
щеху різницького з 1783 до 1803 року за № 244. 

5. Книжка прибутково-видаткова та инші записи цеху різницького з 1801 
до 1817 року за № 245. 

6. Книжка видаткова цеху різницького з 1772 до 1784 року за № 246. 

7. Книжка-журнал цеху теслярського з записами видачі річних свідоцтв 
з р. 1813 до 1824 за № 247. 

8. Книжка прибутково-видаткова цеху ковальського з 1777 до 1778 р. 
за № 248. 

9. Книжка прибутково-видаткова цеху ковальського з 1753 до 1787 р. 
за № 249 а. 

10. Книжка з записами виданих з цеху ковальського різних свідоцтв 
з 1803 до 1805 року за № 249 в; книжки № 249а та 249 в одній оправі. 

11. Книжка цеху ковальського з записами зібраних грошей на придбання 
цехового двору з 1816 року за № 250. 

12. Книжка запису учнів цеху ткацького з 1764 до 1801 року за № 251. 

13. Книжка прибуткова цеху ткацького з 1786 до 1804 р. за № 252 а. 

14. Книжка-реєстр вихідних паперів цеху ткацького з 1832 до 1838 року 
за № 252 в. Книжки 252 а і 252 в. в одній оправі. 

15. Книжка видаткова цеху ткацького з 1786 до 1804 р. за № 253. 

16. Книжка запису підмайстрів цеху ганчарського з 1787 до 1834 р. 
за № 254. 

17. Книжка запису учнів цеху ганчарського з 1786 до 1841 р. за № 255. 

18. Книжка прибутково-видаткова цеху ганчарського з 1792 до 1794 р. 
за № 256 а. 

19. Книжка запису витрат з суми, позиченої для купівлі цехового двору 
з 1793 р. цеху ганчарського-ж за № 256 в. 

20. Книжка запису „пенньїхь грошей“ цеху ганчарського з 1802 року 
за № 256 с. Всг три книжки—256 а, 256 в, 256 с, в одній оправі. 

21. Книжка видаткова цеху кушнірського з 1814 до 1823 року за № 257. 

22. Книжка видаткова цеху кушнірського з 1825 р. за № 258. 

23. Книжка прибутково-видаткова „молодецкая“ цеху кравецького з 1800 
до 1819 року за № 259. 



66 


М. Карачківський 


24. Книжка цеху ткацького з записами міщан надісланих з магістрату 
та записи учневих умов з 1779 до 1809 року за № 261. 

25. Книжка запису основних цехових сум цеху перепечайського з 1765 
до 1820 року за № 268. 

26. Книжка цеху дрібних крамарів для запису членів, що прибули чи 
вибули з цеху з 1815 р. до 1830 р. та додаткова сказка до 8-ї ревізії цього-ж 
цеху з 1834 року за № 271. 

27. Справа цеху кушнірського про стягнення податків та ревізька 
„сказка" з 1816 року за № 273. 

Мало не всі наведені тут цехові книжки та справи, за поодинокими 
вийнятками, збереглися досить добре. Всі цехові книжки мають оправу, по¬ 
декуди шкуратяну, особливо—старіші книжки, частіше паперову з шкуратя¬ 
ними корінцями та накутниками. 

. З самого переліку цехових книжок бачимо, що ними представлено 
життя цехове тільки з половини XVIII в. до початку XIX. Книжок чи будь- 
яких инших матеріялів хоч-би з XVII століття немає зовсім. Першу поло¬ 
вину XVIII в. репрезентовано всього лиш однією книжкою цеху різницького 
(№ 242). 

Коли ми звернемося до того, які саме цехи тут репрезентовано, то ма¬ 
тимемо таку картину. Зберегаються цехові книжки та справи таких 11 цехів: 
Рибальського, Різницького, Перепечайського, Дрібних крамарів, Кравецького 
Ткацького, Кушнірського, Ганчарського, Бондарського, Теслярського, Коваль¬ 
ського. 

Ми й досі не знаємо точно, скільки було цехів у Київ і в XVIII в., проте 
поодинокі відомості, порозкидувані в різних місцях инших джерел, дають 
змогу виявити кількість київських цехів на певні часи XVIII та початку XIX в. 
Отже у справі ганчарського цеху з 1788 року, де подано різні накази Київ¬ 
ського магістрату, знаходимо одного наказа, заадресованого крім ганчарського 
ще й иншим цехам м. Київа „Гірьїказть из кіевского Городового магистрата 
в цехи кравецкій, кушн'Ьрскій, шевскій, ковалскій, ткацкій, Бондарскій, Гон- 
чарскій, Рьібалскій, Р'Ьзницкій, перепечайскій и музицкій" і ). Порівнюючи 
з наведеним вище списком цехів, представлених цеховими книжками та ин- 
шими архівними справами, бачимо тут такі цехи, як шевський та музицький, 
що після них зовсім не залишилося слідів їх існування у вигляді цехових 
книжок та справ. Разом з тим не згадуються в цьому магістратському пе¬ 
рерахунку цехів такі цехи як теслярський та дрібних крамарів. Книжки цих 
цехів, що збереглися, належать, правда, до початку XIX в., але з инших джерел 
маємо відомості, що ці цехи існували і в XVIII в. Маємо на увазі надзви¬ 
чайно цікавий список київських цехів, в якому зазначено кількість цехових 
у кожному цехові, в справі про утворення в Київі озброєного міщанського 
корпусу (надруковано в „Кіевской Старині" за 1891 рік). 

За цим списком маємо: 

1. Відомство управи шевської — 428 душ, у тому 367 майстрів та 61 під¬ 
майстрів; старшина Семен Буренок. 

1 ) Справа цеху Ганчарського 1788 року, арк. 16. 



Архівна спадщина київських цехів 


267 


2. Відомство управи дрібних крамарів („мелочью торгующих“) всього 
225 душ, старшина Роман Нестерівський. 

3. Відомство управи теслярської — 221 душа, старшина Трофим Лоб. 

4. Відомство управи кравецької — 218 (в тім числі 38 підмайстрів), стар¬ 
шина Олександер Петровський. 

5. Відомство управи перепечайської („хлйбников'ь") — душ 151, старшина 
Сава Мартиновський. 

6. Відомство управи ковальської — душ 138 (підмайстрів — 27) старшина 
Яків Степуренко. 

7. Відомство управи шаповалів („шапошников“)—душ 124 (підмайстрів 20), 
старшина Микита Захарієвський. 

8. Відомство управи рибалок душ 113, старшина Пилип Сич. 

9. Відомство управи „иконописной“ (цех малярський?) — душ 85 (підмай¬ 
стрів 20), старшина Павло Коробкин. 

10. Відомство управи різницької — душ 84, старшина Павло Смоляк. 

11. Відомство управи ткацької — душ 83 (підм. 4), старш. Йосип Вішков- 
ський. 

12. Відомство управи ганчарської — душ 54, старш. Леонтій Кващенко. 

13. Відомство управи цилюриків — душ 31 (підм. 18), старшина Федір 
Садник. 

14. Відомство управи музичної — душ 27, старш. Степан Кузмич. 

За цим підрахунком маємо в Київі 1720 року аж 14 управ різних ре- 
меств, або, инакше кажучи, 14 цехів. Порівнюючи цей список з наведеним 
раніш списком наших цехів, бачимо тут цехи, крім шевського та музичного, 
ще шаповалів, малярів (?) та цилюриків, що від них не збереглося жадних 
слідів в архівах, що ми дослідили. Разом з тим не згадано тут за цехи, що 
є в нашому спискові: бондарський та кушнірський, хоч обидва цехи, як це 
видно з наведених вище матеріялів, існували в XVIII в. Що-до цеху бондар¬ 
ського, то можливо, що його об’єднано тут з цехом теслярським під спільною 
назвою „плотниковт»" { ). 

За иншими ще відомостями, як напр. із слів мітр. Серапіона, в Київі 
1816 року було 15 цехів, що брали участь у похороні молдавського господаря 
Іпсіланті 2 ). У проекті перебудови згорілого контрактового будинку, де мали 
міститися реміснича управа з міськими цехами, з 1819 року зазначено 13 це¬ 
хів: кравецький, кушнірський, різницький, ткацький, ковальський, бондарський, 
ганчарський, золотарський, цилюрницький, малярський, рибальський, перепе- 
чайський, музичний 3 ). Порівнюючи з нашим списком цехів, бачимо тут цехи 
золотарський, цилюрницький, малярський, музичний; не згадано цехів тесляр¬ 
ського та дрібних крамарів. 

Отже навіть за такими неповними відомостями про кількість київських 
цехів XVIII та початку XIX в., бачимо ми, що цілком бракує архівного ма- 
теріялу для таких цехів: шевського, музичного, шаповалівського, малярського, 

Див. К. Лазаревська, Київські цехи, стор. 280. 

2 ) д. Щ ербаківський, Реліквії старого київського самоврядування, стор., 260. 

у ) ІЬісІет, стор. 261. 



268 М. Карачківський 

цилюрницького, золотарського — аж 6 цехів, що проте все існували в Київі 
в XVIII та з початку XIX в. 

Найповніша й найбільша що-до кількосте збережених матеріялів є збірка 
цеху ганчарського. Маємо такі книжки та справи, що належать цьому цехові: 

1. Книжка запису майстрів з 1788 до 1831 року; 

2. „ „ підмайстрів з 1787 до 1834 року; 

3. „ „ учнів з 1786 до 1841 року; 

4. „ прибуткова з 1788 року; 

5. „ видаткова з 1788 року; 

6. Справа з 1788 року (два зшитки); 

7. Книжка прибутково-видаткова з 1792 до 1794 року; 

8. „ видаткова з записами витрати грошей, позичених на будівлю 

з р. 1793; 

9. Книжка запису осіб, що їх надсилає для запису до цеху магістрат 
з 1782 до 1785 року. 

На другому місці що-до кількосте книжок стоїть цех рибальський. 

Маємо бо такі книжки цього цеху: 

1. Книжка прибутково-видаткова з 1752 до 1787 року; 

2. „ прибутково-видаткова та инші записи з 1767 до 1778 р. 

3. „ прибутково-видаткова та инші записи з 1775 до 1790 р. 

4. „ прибуткова з 1788 до 1802 року; 

5. „ видаткова з 1788 до 1796 року; 

6. „ видачі річних свідоцтв „на покорм'Ьжную" з 1800 до 1808 р. 

Далі йдуть з поступінно зменшеною кількістю книжок цехи: 

3. Цех різницький: 

1. Книжка запису майстрів з 1776 до 1832 року; 

2. „ видаткова з 1760 до 1772 р. 

3. „ прибутково-видаткова та инші записи з 1761 до 1787 та 

з 1753 до 1800 років; 

4. Книжка видаткова з 1772 до 1784 року; 

5. „ реєстр цехових з 1779 року та инші записи з 1783 до 1808 р. 

6. справа з р. 

4. Цех ткацький: 

1. Книжка запису учнів з 1764 до 1801 року 

2. „ прибуткова з 1786 до 1804 р. 

3. „ вихідних паперів з 1832 до 1838 р. 

4. „ видаткова з 1786 до 1804 року 

5. „ запису надісланих міщан та учневі умови з 1790 до 1809 р. 

та з 1837 до 1849 року. 

6. Книжка-записи учнів з 1800 до 1824 року. 

5. Цех кушнірський: 

1. Статут цеху з 1799 року, 

2. Справа цеху з року... 

3. Книжка видаткова з 1814 до 1823 року, 

4. „ видаткова з 1825 року. 


| (в одній оправі) 




Архівна спадщина київських цехів 


269 


6. Цех ковальський: 

1. Книжка прибутково-видаткова з 1753 до 1754 року; 

2. „ прибутково-видаткова з 1777 до 1778 року; 

3. „ для запису виданих річних свідоцтв з року 1803 до 1805 р. 

(в одній оправі з першою книжкою). 

4. Книжка збору грошей на купівлю будинка з 1816 р. 

7. Цех кравецький: 

1. Книжка: прибутково-видаткова „молодецкая" з 1800—1819 р. 

2. „ прибуткова з 1792—1821 року. 

8. Цех бондарський: 

1. Справа цеху з року 1799. 

2. Книжка запису учнів з р. 1803. 

Нарешті, такі цехи мають усього по одній книжці чи справі: 

9. Цех перепечайський: 

1. Книжка записів основної суми цехових грошей, що передається що¬ 
річно обраному старшині з р. 1765 до 1790. 

10. Цех теслярський: 

1. Книжка-журнал видачі річних свідоцтв з 1813 до 1824 р. 

11. Цех дрібних крамарів: 

1. Книжка для запису членів, що прибули чи відійшли від цеху з 1815 
до 1830 року, та додаткова сказка до ревізії 1834 року. 

Як бачимо, жаден цех не є тут повно представлений цим матеріялом не то 
що за ввесь час існування його, ба й за певну добу, хоч-би частково. Тільки 
цехи ганчарський, рибальський, різницький, почасти ткацький, мають ком¬ 
плекти книжок, що хоч трохи освітлюють їхнє життя за певний час; що-ж 
до инших цехів, то маємо ми тут уривчасті відомості, що подають нам по¬ 
одинокі книжки тих цехів різного змісту та за різних часів. 

Власне на підставі того матеріялу, що ми його маємо, можна встановити 
отаких шість груп цехових справ і книжок, що більше-менше охоплюють 
всеньке цехове писане діловодство та листування, і безумовно властиві були 
кожному окремові цехові. Є це: 

1. Цехові статути, цехові привилеї, то-що; вони регламентують основні 
моменти цехового життя. 

2. Книжки із записами цехових: майстрів, підмайстрів, учнів; згодом до 
цього прилучаються ще книжки з записами міщан, що їх надсилає для запису 
до цеху магістрат. 

3. Цехові реєстри з списками всіх цехових та цехової старшини та 
списки всіх цехових ремісників, що складаються в інтересах фіску. 

4. Грошові цехові книжки. 

5. Цехові записи в наслідок судової діяльности, цехові книжки із запи¬ 
сами штрафів, розгляду суперечок, скарг на цехових, то-що. 

6. Цехове листування поточне з иншими установами, книжки вступних 
та виступних паперів; инші цехові справи. 

Отже спробуймо розглянути на підставі того матеріялу, що його маємо, 
кожну з цих груп цехових документів і паперів. 



270 


М. Карачківський 


Цехові статути, положення, то-що. 

Цехи в своїй діяльності керуються своєрідною конституцією, так званим, 
цеховим статутом. Порядок управління в цеху, права членів його, обов’язки 
урядових осіб, ціла низка правил унутрішньої організації цеха, умови вироб¬ 
ництва, стосунки цеха з иніііими установами (з церквою) все це точно визна¬ 
чають цехові статути, охоплюючи цілком життя як цілого цеху, так і члена 
його, окремого цехового ремісника. Ці статути часом складали сами цехові 
й тільки подавали на затвердження вищій владі, часом сама влада давала 
їх цехам. 

Проте, коли ми звернемося до наших матеріялів, то побачимо, що в збір¬ 
ках старих київських- цехових документів цілком бракує будь-яких цехових 
статутів. Маємо тільки в одному цехові, саме кушнірському „Височайшій 
уставе цехова, цеха Кушнирского“. Є це відомий „уставе о цехах*ь“ 1799 р. 

Як зразок статутів київських цехів, правда, досить невдалий, можемо 
навести „уставт> киевскаго цирюльническаго цеха 1767 года“, що його подано 
в „Кіевской Старині" в р. 1883 1 ). Історія цього статуту коротенько така. 
До 1766 року київські цилюрики були об’єднані з цехом кравецьким; але 
кравці, як скаржилися цилюрики, чимало кривдили їх, не допускали їх до 
виборів на цеховий уряд та инше. Ці обставини, знов-же очевидячки й те, що 
цилюриків у Київі значно побільшало, примусили їх прохати магістрат від¬ 
окремити їх в особливий самостійний цех. Прохання цилюриків магістрат за- 
вдовольнив та, відокремивши їх в самостійний цех, видав їм статут. Цилю¬ 
рики сами складали свій „уставт>“, очевидно на взірець якого иншого статуту 
цехового та відповідно до стародавніх звичаїв і порядків. Затверджує статут 
цеховий магістрат. Це характерно для Київа, як міста, що ще в середині 
XVIII в. зберегло всі свої вольності та права стародавні, як королівського 
міста з магдебурзьким правом. В основу статута покладено принцип рів- 
ности усіх членів цеху, взаємної поваги один до одного та пошани до старших 
(„каждой брата своего не толко уничижать, а себе возвьішать не должент*, но 
еще оного почитать, а притомь старейшему себе честь отдавать должент»") ~). 
Далі визначаються й взаємовідносини цехових при виконанні своїх професій¬ 
них обов’язків „ежели кто з братій подрядитися кому класть кт> каковой либо 
ран£ (пригадаємо, що цилюрик минулих століть був дуже часто і лікарем) 
пляйстерт», то другой уже в*ь томт» препятствовать и своего пляйстера безь 
началникова відома и дозволенія прикладать не должент?"; з винного в по¬ 
рушенні цього „взискивать до собранія по 5 фунтів воску" 3 ) „ежели которой 
брать для производства своего майстерства вь кого наймет хату или баню, 
то другой уже вт> томт> ему до уговоренного сроку перебивать и цени подви- 
щать не должентз" 4 ), за порушення цього кара десятьма фунтами воску і т. и. 
Так само статут визначає становище тих, що вступають до вивчення майстер¬ 
ства: „кождьій майстер^ь оть другого майстра молодика кт> себ'Ь отговаривать 
не должені)" 5 ), „молодиками майстерства цилюрническаго служить в*ь своихт> 


Ч 1883, XI. *) ІЬісІет, § 2. 3 ) ІЬісІет, § 3. 

4 ) Уставі» Кіевскаго цилюрническаго цеха 1767 года К. Ст. 1882, 34, 5 ) ІЬісІет, § 6. 



Архівна спадщина київських цехів 


271 


майстров... <уь третей копейки, а на харчахт> и всЬхтз инструментах , ь майстер- 
скихть" *); становище вільних робітників та майстрів, що прибувають, визна¬ 
чено так: „ежели отколь прийдете сторонной паробок*ь то такового безтз ві¬ 
дома магистрата кіевского вт> собраніе майстерства цьілюрницкаго не прини- 
мать и вт> число другихт» не записьівать, а представить обт> немт» в-ь оньїй 
майстрагь и ожидать на то резолюцій" 2 ), „никто зт> стороннихт» майстерства 
цьілюрницкого, не поєднавши того майстерства собраніе, работать не должент», 
а еслибії кто вту томтз оказался противними, такового весь его инструменть 
забрать вь собраніе" 3 ). Нарешті статут визначає професійні зайняття членів 
цеху. У цілому статут це типовий статут доби занепаду цехів, коли цехи 
втрачають своє самостійне значіння, де-далі більше залежать од магістрату, 
то-що, проте маємо і тут чимало цікавих пактів, що в цілому повинні були бути 
і в статутах инших київських цехів. 

Але це були останні роки, що київські цехи жили ще за своїми старо¬ 
давніми статутами. Року 1785 на Київ було поширено „городовое положеніе". 
Одколи його запроваджено, київські цехи в свойому внутрішньому житті по¬ 
винні були керуватися відповідними „ремесленньїми положеніями". Ще точніш 
регламентував російський уряд цехове життя своїм „уставом*ь о цехахт>“ 
з 1799 року. Зразок такого „устава" ми й маємо в наведеному вище статуті 
цеха кушнірського. Підпорядковані цьому „уставу" київські цехи вступили 
в нову останню вже добу свого існування. І хоч спочатку XIX в. Київу, на 
деякий час, було повернено його давні права й вольності, життя цехове не 
змогло вже повернутися до своїх старих форм. 

За цеховими статутами кожен цех повинен був точно знати кількість 
своїх майстрів, себ-то осіб, що їм дозволялося те чи инше ремество в тому 
чи иншому місті. Разом з тим статути, як це ми бачили на прикладі статуту 
цеха цилюрницького, визначають умови праці підмайстрів та учнів. Але, бе¬ 
ручи учня до себе, в науку свого ремества, майстер мало не завсіди складав 
певну угоду з батьками, родичами учня чи навіть, коли учень дорослий, з са¬ 
мим ним. Так повстали книжки запису учнів, де зафіксовували певні умови 
навчання та життя учневого. Пройшовши науку у майстра, учень не зразу 
стає повноправним членом цеху. Стояли тому на перешкоді причини еконо¬ 
мічні. В багатьох ремествах виробництво вимагало з самого початку витратити 
певну суму грошей на устаткування майстерні, придбання сировини, то-що. 
Молодик, що допіру вийшов з-під опіки майстрової, звичайно не був спромо- 
жен зразу розпочати самостійну працю; мусів він ставати за робітника до 
певного часу у якого-небудь майстра; виправдувалося це до того ще й потре¬ 
бою вдосконалити свої знання з боку підмайстра. Стаючи до роботи у будь- 
якого майстра, підмайстер складає з ним певну умову; це так само треба 
було фіксувати в відповідних книжках. 

Нарешті сам майстер, щоб стати за повноправного члена цеху, мусів 
виконати цілу низку повинностів, чи згодом посплачувати їх. Це теж, щоб 


9 ІЬісІет, § 7. 2 ) ІЬісІет, § 8. 3 ) ІЬісІет, § 9. 



272 


М. Карачківський 


уникнути можливих непорозумінь, треба було зафіксувати в книжках, на па- 
пері. Все це призводило до того, що кожен цех мав у себе книжки, щоб 
записувати учнів, підмайстрів та майстрів. Небагато, проте, збереглося таких 
книжок київських цехів. 

Книжки для запису учнів маємо такі: дві книжки з цеху ткацького, 
одна з записами з року 1784 до 1801, друга з року 1800 до 1824 та одна 
книжка цеху ганчарського з р. 1786 до 1841 та одна книжка цеху бондарського 
з 1803 року. 

Книжки для запису підмайстрів маємо: одну цеху ганчарського з 1787 
до 1834 року. 

Книжки для запису майстрів: цеху різницького — одна книжка з 1746 р. 
до 1832 року та записи про те, як майстри повиконували різні цехові повин¬ 
ності в книжці прибутково-видатковій того-ж цеху з р. 1753 до 1800. Цеху 
ганчарського одна книжка з 1788 до 1831 р. Цеху дрібних крамарів одна 
книжка з 1815 до 1830 року. 

Розгляньмо окремо кожну групу цих записових книжок. 

а) книжки для запису учнів: 

Кожен учень, як ми вже згадували, стаючи в науку до будь-якого май¬ 
стра, обов’язково повинен був бути записаний до цехового реєстру, починаючи 
науку, та бути вписаним з нього по закінченні. Разом із тим майстер, прий¬ 
маючи учня, складає умову з самим учнем чи з батьками його. Це також 
зафіксовується у відповідну цехову книжку. 

Всі чотири наведені книжки в оправах мають відповідні заголовки. 
Найдавніша — книжка для запису учнів цеху ткацького (з 1784 року). Цікаво, 
що спочатку книжку цю призначено для инших записів. Це видно з заголов-* 
ного напису: „1784-го года Августа 9 дня сія книга в которой записивается 
вс'Ьх'ь майстерові какі то цехмистрові і урядникові клюшникові и вовсей 
братіи цеха ткацкого хлопци в наученіе ремесла ткацкого с коего года мця 
и числа, но как заусмотреніемі рочного цехмістра Ефима Трофимова МалЬц- 
кого что безі оглавленія з давних годові и понині им'Ьется: то и благо¬ 
волила прописать И ИЗіЯСНИТЬ чтобі всякому бьіло изв-Ьстно ЧТО Ві писи- 
вается всію книгу хлопци всего ткацкого кіевского цеха 1784 года више 
писаннаго мця и числа, ві которое время бьілі и написала оногожі цеха 
писарь Йвані Емєлиянові Висоцкій“ 1 ). Инші книжки мають простий заголовок: 
„Книга для записки учениковть. Заведена на 1800 годі и Бол’Ье" 2 ), це також 
ткацького; або „книга ученическая цеху гончарского“ 3 ). Але перед початком 
записів роблено було й докладнішого написа: „1786 года марта 1 числа сочи- 
нена сія книга ученическая управи Гончарской забьітности рочного управного 
старшини ] старшинских іего товаришей Степана порохненка ] леонтія кващенка 
для записанія ученикові“ 4 ). 

Записи в усіх чотирьох книжках подано мало не на один взірець. Роб¬ 
лено їх на ввесь аркуш; спочатку подається дата запису, за уряд якого цехо- 

") Книжка ч. 251 рук. від. В. Б. У. а. 2. *) Книжка запису учнів ч. З Ц. Іст. Арх., а. 1. 

") Кн. ч. 255 рук. від. В. Б. У., а. 1. 4 ) ІЬісІ., а. 2. 



Архівна спадщина київських цехів 


273 


вого старшини, а далі вже йде самий запис. Заголовки записів виразно від¬ 
бивають усі ті зміни в регламентації цехового життя, що зазнавали їх київські 
цехи протягом другої половини XVIII та початку XIX в. Так, давніші записи 
починаються формулою „за цехмистра“ і т. д.; починаючи з 1786 року фор¬ 
мула вже инша: року такого то „за управного старшини... и старшинских’ь 
товаршцей“... З 1700 років знову з’являється „за цехмистра...“ 

Зміст записів значно різноманітніший, аніж форма їх. Трапляються тут 
усі роди записів, починаючи від коротенького: „1765 года февраля 18 дня. 
За цехмистра Якова Биловченка сталі) в науку вт> Николая Безубого именемі) 
Никита Йванові на пять годт> стане робить отштуки покопейки а на отход'Ь 
якт> надлежить визволокт> хлопячій записное майстерское“ *), аж до справ¬ 
жніх контрактів, де докладно перераховано обов’язки майстра та учня, як от 
„1789 года июня 10 дня. За Управного старшини стефана Ивановича Коже- 
мяченка и товарищей его васьіля сьіноша, Ивграфа Федоренка. Гончарского 
ремесла майстерг» Степані) Михайлові) сьіні) порохненко принял*ь ученика 
крестьянина Черниговской губерній уезда прилуцкого слободи величковки 
владішія кіевской верхней Росправи предс'Ьдателя и кавалера Якова Алексан- 
дровича Петра Носка во обученіе гончарского майстерства то єсть д-Ьданію 
разньіхі> ман'Ьров'ь и цв'Ьтов'ь зеленого борщевого и білого п'Ьчних'ь изразцові>, 
такожі) горшковії, мисокі), чашокії и другой разний поливной посуди, также 
•поставки печей простихь и голанскихі> ман'Ьров'ь сь разннми переводами и в-ью- 
шками, и виводу разннми манерами каменннхі) трубі) кухонь, и тинкованья дому 
на пять л-Ьгь на всем-ь его майстра содержаніи, такожт> на вс'Ь годи одЬяніе 
один!) разі) оті» сторони его Александровича дать все як то кожуха, свитку, 
дв-Ь пари рубашокі), сапоги, шапку, поясі), записное мастерское, визволокь 
пополамі), мастері) же должені) ему Носку показать и внобучить всего више- 
писанного совершенно; отдано уже при договоре свита, сапоги, рубашка одна, 
ксему договору мастері) стефані) порохненко подписался а за него неграмотнаго 
по его прошенію руку приложиль уволенной о(т)д'Ьлі) канцелярист иоаникій 
зюбенкові); присемі) договорі свЬд'Ьтели били о(т)сторони майстра кіевской 
м'Ьщанин'ь тарасі) Стрижевскій а вм'Ьсто его неграмотного по его прозб'Ь под¬ 
писался управной старшина Степані) кожемяченко отсторони ученика петра 
носка отаман сотенній якові) Гуленков-ь“ 2 ). 

Решта записів в усіх чотирьох книжках варіюється поміж цими двома; 
переважають докладніші записи. Про обов’язки учня: „ученикт> же обовязан-ь 
мастеру в'Ьрно служить прилежать ученію, бить послушнимі) и почтительньші) 
и до окончанія срока никуда не отходить, а мастері) должені) обучать уче¬ 
ника мастерству надлежаще...“ 3 ). Про одяг: „од'Ьяніе записное и внзволокі) 
майстерские". У цеху ткацькому визначувано й певну платню учневі: „стане 
робить отштуки покопейки“, хоч часом траплялася й вища оплата, як от „от¬ 
штуки болшой 2 ко. а от малой по копейки". Мало не в усіх випадках 
обумовлювано, що на випадок ревізії „казенние подати какт> оной ученикі) 

2 ) Кн. ч. 251 а. 4. 2 ) Кн. ч. 255 рук. від. В. Б. У., а. З, зворіт. 

3 ) Кн. ч. З, Центр. Істор. Архів, а. 10. 


Записки Історнчно-Філолвг. Відділу, кн. XI. 


18 



274 


М. Карачківський 


еще ПО ревизіи не СОСТОИТЬ ТО буди ПОСЛ'ЬдуеТ'Ь ревизія и вписана будеть 
вь оную, сі) того времени должені) мастерь платить за него подати до оконча- 
нія срока..." *). У багатьох записах наприкінці згадано свідків з боку майстра 
та учня, дарма що підписів тих свідків маємо дуже мало. Закінчення бувають 
звичайно такі: „каковое условіе лично примастеру ученику и отцу ученикову 
записано вь сію книгу"... Часом до цього ще додається „и взято записньгхі> 
денегь 50 коп. и вь приходную книгу записано"... 

в) Книжки для запису підмайстрів. 

Як визначений термін навчання закінчивсь, у деяких цехах цехмистр, 
а в деяких сам майстер на сходинах виписував учня. При цьому учень чи 
майстер платили певну суму до „скриньки". Отже „визволення" учня, що від¬ 
був свій термін, теж з’єднувано з певними формальностями. Виписавшись 
з учневого реєстру, учень переходив до розряду підмайстрів. Але коли ми вда¬ 
мося до київських цехів, то знайдемо тут одну лиш книжку з записом під¬ 
майстрів. Є ще книжка ганчарського цеху з записами з 1787 до 1834 року. 
На першому аркуші вписано: „книга не ученическая а подмастерская". Записи 
починаються з другого аркуша після заголовного запису: „1787 года м-ця 
марта 1-го числа сочинена сія книга подмайстерская во управи Гончарской 
для записанія подмайстерьевь забьітности рочного управного старшини Фе¬ 
дора Плясуна ] его товарищами Степаномь порохненкомь і леонтіем Иващен- 
комь". Далі починаються сами записи. Подано їх у графах за таким зразком: 
перші дві графи вузенькі, мають заголовок—м-ць і день; вгорі на ввесь аркуш— 
рік запису, нижче — самий запис. У пізніших записах з правого боку додано 
ще графи: рублі і копійки. 

Форма запису різна перед 1800 р. і після нього. Попередні записи по¬ 
чинаються формулою „за управного старшини... и старшинскихь товарищей..."; 
з 1800 року пишуть „за цехмистра... и ключника"... Змістом записи поділя¬ 
ються на дві групі. Перша це просто виписка учня з учневого стану та 
визволка його в підмайстрі, друга це складання умов підмайстрів з майстрами. 
Зразок першої групи записів такий: „1789 года ]юля 8 дня. За управного 
старшини Степана Кожемяченка ] старшинскихь товарищей Василя Синоша 
] аврама Федоренка у василя Синоша вижиль свои Л'Ьта вь учениках ] ви- 
учился горшешного ремесла павло павловь и нин^ визволень в подмастеріи 
] в книгу записань" 2 ). Часто до цього запису додають: „за уплатою им одного 
рубля денегь записань" 3 ). До другого типу записів належать такі: „1807 года 
маія 4 дня за цехмистра Корн'Ья Ярошенка и ключника Гордая Корнеенка 
будучи в мальчикахь у майстра данила шупеленка василь авраменко, которой 
с 1802 года шестил'Ьтней договорь вьіжиль, почему сприговора сего цеху 
общества позволяется вступить вь подмастерьи оному авраменку и жить по 
согласію его опять і оного майстра шупеленка сь тЬмь чтобьі бьіла одежа 
верхняя исподняя и обувь сь платежемь вь годь двенадцать рублей взято 
визволнихь денегь... 1 рубль" 4 ). 

*) Кн. 255 рук. від. В. Б. У. а. 26. 2 ) Кн. ч. 254 рук. відділ В. Б. У. а. 4. 

3 ) Кн. ч. 254 рук. від. В. Б. У. а. 5 і далі. 4 ) ІЬісІеш. 



Архівна спадщина київських цехів 


275 


Разом з тим зустрічаємо тут і записи міщан, що їх надсилає магістрат 
записуватися до цеху та що записують їх підмайстрами: (1789 року квітня 6) 
„за управного старшини василя Дружневича и старшинских товарищей 
Каленика Лябошенка и Самойла Товстошія присланной при приказ-Ь изт* кіев- 
ского городового магистрата принятой вт* новьіе м'Ьщане полской виходецт* 
Степані* гуляевь вт* в'Ьдомств'Ь сей управи принять ивт* сию книгу между 
подмастерт*и до учиненія имі* по городовомі* положенію должного порядка 
записані*" 1 ). 

Так само зустрічаємо ми й прості умови, що складає підмайстер з май¬ 
стром без зазначення визволку, отже вже давній підмайстер: „1811 года мця 
августа 17. За цехмистра Василя Ярошенка приняліз подмастері> его андрея 
кохача майстерт* корн^й Ярошенко для рукод'Ьлія разной черепяной и протчей 
работьі зі* срокомі* щитая оті* вьішепрописного апреля мця двенадцатого 
числа впредь на годі* на подмастерьей одежд'Ь всей толтжо кработ*Ь опред'Ь- 
ляется естли рад'Ьніе будеть подмастерт*я Кохача часть одежд'Ь; ценою вгодт* 
бумажками ЗО руб. вчемт* изаписано..." 2 ). 

Як бачимо, щоб стати підмайстром у київських цехах, принаймні в це* 
хові ганчарському в другій половині XVIII в., необов’язково було відбувати 
учневий стаж, оскільки досить для цього було відповідного магістратського 
наказу. 

Як відомо, мало не в усіх цехах підмайстри в середині цеху мали ще 
й свою власну організацію, господу. До нас не дійшли статути подібних 
організацій київських підмайстрів, збереглася лиш одна книжка такої органі¬ 
зації : підмайстрів цеху кравецького 3 ). Заголовок книжки такий: „книга мо- 
лодецкая приходная и расходная здолана зі* ихі* приходной сумми денегі* за 
цехмистра тогда бьівшаго Александра Петровского и старшинця молодецкого 
дениса Бондаревского 1800 года Генваря 1 дня". Мету цієї книжки зазначено 
в одному з пізніших записів так: „заведена... молодецкая книга взимать сі* 
каждого визволеніе и м^сячніе ского сл'Ьдуеть и вписьівать в молодецкую 
книгу..." 4 ). Записи прибутків подано по роках. Записи кожного року почи¬ 
наються формулою: такого-то року і числа... „сия книга цеху кравецкого мо¬ 
лодецкая приходная и расходная за молодецкого старшини... и товариша 
его"... Записи подано по графах: найширша перша, де вписується прізвище 
того, хто вносить гроші, і далі графи для самої суми грошей, рублі і коп. 
Записи не датовано, але відокремлено записи „визволенц*Ь" від місячних внес¬ 
ків. Записи всі іменні з зазначенням, хто вніс гроші. Наприкінці річного 
запису подано загальну суму прибутку та зазначено витрати. Роблено це 
в такій формі: „итого всей суми денегі* вт* приході... За исключеніемі* раз- 
наго на разніе здержки расхода двадцяти трехт* рублей и тридцати двухт* 
коп'Ьект* остается на сей 1800 годі* приходнихі* денегі* 13 руб. 74 коп." 5 ). 
Записи в книжці роблено різними почерками, досить неохайно; в останніх 

0 іьіаеш, а. 4. 2 ) іьіа. 

у ) Кя. ч. 258 рук. від. В. Б. У. книжка в оправі, всього аркушів у книжці 28, з них писаних 26; 
записи з 1800 до 1819 року. 

4 ) ІЬіа. а. 12. ь ) Кн. Ч. 259 рук. від. В. Б. У. а. 6. 



276 


М. Карачківський 


записах уже не згадується, за що внесено гроші, тільки зазначено прізвищег 
того, хто вносить; також не подається загальну суму прибутку та витрат, під¬ 
писів також під записами немає. 

Проте книжка ця свідчить про те, що були в київських цехах певні під- 1 
майстерські організації з своєю старшиною, з певними внесками до своєї 
каси, з певними обов’язками. 

с) Книжки для запису майстрів. 

Перебувши скількись років підмайстром, Мав кожен підмайстер право 
спробувати перейти до категорії майстрів, для цього мусів виконати підмай¬ 
стер у різних цехах різні обряди та роботи. 

Од київських цехів маємо ми лиш такі книжки таких цехів із записами 
майстрів: книжка ганчарського цеху під заголовком: „Гончарная книга сь 
1788-го по 1831-й годі* кто взнесь укладь цеховой по приговору общества“ *) 
—одна. Різницького цеху під заголовком: „сія книга цеху резницкого за порадою 
панові* цехмистровь и ключниковь и всей братіи при цехмистру рочному 
Герасиму Матеенку в предслідующіе года для вписанія братіи того жь цеху 
материковьіхт* в богоспасаемомь граді* Кіев'Ь сочинена“. Напис цей зроблено 
слов’янськими літерами; нижче подано — „Року Божія 1746 місяца марта 1-го“. 
Записи роблено з 1746 до 1832 року 2 ). Та ще цього-ж цеху знаходимо за¬ 
писи, хто з майстрів, що вписується, які повинності виконав: записи ці вмі¬ 
щено в кінці книжки прибутково-видаткової цеху Різницького 3 ); їх роблено 
з 1753 до 1817 року. Нарешті маємо ще одну книжку запису майстрів цеху 
дрібних крамарів із записами з 1815 до 1830 р. 4 ). 

Кожна з цих наведених книжок, така неподібна одна до одної, разом із 
тим подає записи майстрів до цеху за такий великий протяг часу, що вва¬ 
жаємо за потрібне коротко зупинитися на кожній з них окремо. 

Книжка ганчарського цеху. 

Книжка подає записи з 1788 до 1831 року. Записи йдуть хронологічно, 
відповідно до цих років; часом трапляються записи закреслені; подано записи 
здебільшого в графах. 

Формою записи подібні один до одного; починаються вони формулою 
„за управного старшини... и товариша его... и прогчихт* бившихі* управнихі* 
старшин... и , а з 1799—1800 років „за битности правленія рочного цехмистра...“ 
Закінчується запис звичайно зазначенням суми, що вносить той, хто вписується 
до цеху. Записи, мало не з кожного року, починаються особливим заголовним 
написом, який вказує зміст тих записів що йдуть нижче, напр.: „книга киевской 

*) Кн. ч. 241 рукоп. від. В. Б. У., книжка в паперовій оправі з шкуратяними корінцями та 
накутниками. Формат іп 4°, аркушів 64, з записами 23, записи з р. 1788 до 1831. 

2 ) Кн. ч. 242 рук. від. В. Б. У. На звороті першого аркушу подано малюнок різницького 
герба: телиця, над нею рука з ножем; угорі корона навколо літери по одній в куті: (*). Г. Ц. Р; 
під малюнком напис: „Упитана телца н(ьі)ні приведена заклати Православними христіяном-ь 
восн’Ьд'ь преподати. Да преподасться всЬмт* благоліпно Вкушающимже воздравіе Благолучно".- 

5 ) Кн ч. 245 р. від .В. Б. У., форм, іп 4°; аркушів всього 197, з них писаних 185. 

4 ) Кн. ч. 271, рук. від. В. Б. У., всього аркушів 46; із записами 44 



Архівна спадщина київських цехів 


277 


гончарской управи для записиванія з подмайстерихь людей в майстери то єсть 
кто именно '} у какого майстра вибувши урочное время узаконень майстромь 
и закакого управного старшини ] какого году мщ'а и числа принять и запи¬ 
тань всію книгу; ] коликое число в оную управу внес денег ниже сего по¬ 
казано, 1796 года ]*юля 6 числа сочинениї" 1 ). Зміст записів приблизно такий: 
„за битности управного старшини"... чи „рочного цехмистра"... і т. д. „житель" 
чи „кіевской м'Ьщанинь..." по „желанію его поєдналь цехь гончарской, которого 
между прочиих майстеровь в книгу записано, и дозволено ему такь какь и про- 
чіимь майстрамь гончарную работу производить, оной же (подається знов 
прізвище) за поєднане цеху внесь вь казну гончарской управи... рублей"... 
Треба зазначити, що записи, змістом повторюючи в основному наведене, трохи 
варіюються з протягом часу. Часом поєднуючи цех, майстер не вносить зразу 
всієї належної за поєднання суми; тоді нижче на цьому-ж аркуші дописується, 
коли й скільки майстер довносить грошей; так само тут зазначають ті повин¬ 
ності, що відбув він: „такь равно и 1802 года за цехмистра Самойла То¬ 
встошия и отслужиль ключничество по ц^ховимь д^ламь исправно и рачи- 
тельно"; часом у записові після слів „и дозволено ему.^. гончарскую работу 
производить..." додається „и дозволяется ему такь какь и протчимь майст¬ 
рамь хлопцевь и подмастерихь по уговору принимать"... Записуючи внески, 
зазначають часто ще, що це роблено „на основаній городового положеній".., 
зазначається, що поєднання цеху робиться „какь порядки цеховьіе велять"... 
„при сході, мастеровь"..*. „по приговору общественному"... „за бьітности... всего 
почтенного гончарского общества"... 

Книжкицехурізницького. 

Записи в книжку цеху різницького поєднаних майстрів такі: формою 
запйси подібні до инших записів того-ж типу, починаючись словами „за пана 
цехмистра"... чи відповідно „за правленія управного старшини". Проте зміст 
тут трохи инакший; так, коли в попередніх записах цеху ганчарського зазна¬ 
чалося, що поєднують цех колишні підмайстрі, тут цього не знаходимо; разом 
із тим точніше тут визначено всі ті цехові повинності, що мусів виконати 
кожен, о вступає до цеху: „1757 года февраля 24 д(ня) за пана цехмистра 
рочного Тимофея £езенка и ключника Дмитра Авраамова Евстафій Тимоф'Ь- 
евь веЬ надлежащіе столповіе копи уплатиль и молодчество и ключничество 
испоче(с)кою о(т)бувь за согласіемь пановь цехмистровь й ключниковь и всей 
братіи материковимь записань" 2 ). З 70 років записувач уже не перераховує 
всіх цих цехових повинностей, обмежуючись лиш згадкою „вс'Ь принадле- 
жащіе в цеху должности отбувь", разом з тим все частіше зустрічаємо згадку 
про те, що той хто виписується „всі» принадлежащие цеховие должности вцехь 
отплатиль". Нарешті з початком XIX в. згадка про ці повинності зовсім 
зникає: „1808-го года июля 28 дня в бьітность Рочного цехмистра захарія на- 
вроцкаго и за ключника Йвана Смоляка Григорий Ивановь сьінь Приценко 


0 Кн. ч. 241 рук. від. В. Б. У., а. 10. 
2 ) Кн. ч. 242 рук. від. В.Б.У., а. 2 зв. 



278 


М. Карачківський 


поєднала материка и что по согласію господа шафарей, цехмистров-ь и всей 
братіи для знанія в-ь преді) сл'Ьдующого времени вг> сію книгу материковую 
Григорій Приценко записані)" ! ). 

/ Разом із записами цієї материкової книжки вписувалося в книжки окрема 
ті повинності, що мусів відбути майстер, вступаючи до цеху та про які зга¬ 
дують записи материкові. Знаходимо ми ці записи в прибутково-видатковій 
книжці цеху різницького з 1761 до 1787 року, де наприкінці, після записів 
грошових, подано низку записів такого змісту: „1754 года, февраля 9 дня за 
пана цехмистра Михайла Романова и ключника захарія Григоріевича я павелі> 
Климові) Кул'Ьш'ь отбьілт» ключничество (чи „молодчество") свідомо панамі* 
цехмистрамт» и всей братіи" 2 ). Згодом з 80 років ці записи набувають зде¬ 
більшого такого вигляду: „1783 года февраля 23 дня. За правленіе рочного 
пана цехмистра Федора Науменка и заключника Василя Туенка поєднал-ь 
цех-ь Данило Тимофеев-ь Головатшгь молодчество, ключництво и вс'Ь принад- 
лежащіе доскринки цеховой доходи уплатилі)"... 3 ). Ще пізніше з XIX в. 
багато записів відзначають просто „1808 года июля 28 дня... за рочного господина 
цехмистра захарія навроцкого и за ключника Павла Смоляка Леонтій Петрові) 
сьіні) Клещенко поставила почестку СІ) МОЛОДЧЄСТВОМ1) и КЛЮЧНИЧСТВОМТ) и что 
по согласію господі) шафарей цехмистровт» и всей братіи для знанія впредт> 
сл'Ьдующого времени ві) сію общескую книгу Леонтій Клещенко записані)"... 4 ). 

Порівнюючи записи майстрів цих обох цехів — ганчарського і різницького, 
бачимо, що в обох випадках майстер, уписуючись до цеху, вносить певну 
суму до скриньки цехової; разом із тим у цеху різницькому досить пильно 
стежать за тим, щоб уписаний майстер виконував инші цехові повинності — 
молодчество, ключництво, почестки; тільки згодом ці повинності замінюються 
грошовими внесками; тут треба взяти на увагу сами особливості цих реместв. 
Коли, щоб стати знаючим ремісником-ганчарем, треба було мати певну ви¬ 
учку, відбути певний практичний стаж, різницьке ремество таких фахових 
знаннів не вимагало: хіба тільки вміння заколоти ялівку чи кабана. Тому 
очевидно й маємо певну одміну в умовах для запису майстрів: у цеху ганчар- 
ському майстер записуючись мусів перейти перед тим довгі роки учеництва 
та підмайстерства, в цеху різницькому приходили майстри з сторони — отже 
замість відбувати учневий та підмайстревий стаж, ускладнювано їм вступ: 
мусіли вони відбувати різні повинності. Хоч записи наші належать до того 
моменту, коли цехові традиції починають занепадати та всякі повинності 
переводяться на звичайні грошові внески. 

Книжка цеху дрібних крам арі в._ 

Цей цех був типу цеха різницького; тут так само не було потрібно 
особливих фахових знаннів, щоб стати майстром. Записи в книжці цього 
цеху, що ми маємо, виразно це відбивають; до того ще й зважаючи на час 
записів з 1815 до 1830 року, все зводиться до простого внеску грошового до 
цехової скриньки. Характерне в цих записах тільки покликування на „пору- 


) Кн. ч. 241. 2 ) Кн. ч. 242. 


5 ) ІЬісі. 4 ) ІЬісЬ 



Архівна спадщина київських цехів 


279 


чителей". Грошові вправи, що з ними має діло крамар, вимагають певного 
знання людини, певного довір’я до неї; члени цеху, яких імовірно цех знав 
мало, повинні були подавати за себе поручителів. Заголовок книжки такий: 
„книга для записанія причисляющихся кт» цеху мелочно-торгующих'ь людей 
разного званія сь которого году и кто по них-ь поручителя и куда кто ви- 
бьілт> с 1815 года“... ! ). Записи подано на двох графах: в першій самий запис, 
у другій, вужчій — коли хто куди вцбув. Записи подано по роках; кожен рік. 
має заголовок „за цехмистра“... 

Полегшені умови для вступу до цеху, разом з тим усе більша залеж¬ 
ність київських цехів од магістрату, призводили до того, що з одного боку 
вступ до цеху обмежується грошовим внеском, з другого — що магістрат по¬ 
чинає безпосередньо керувати записуванням до цеху міщан, надсилаючи за 
відповідними наказами до цеху тих, кого треба було вписати, разом із тим 
вимагаючи, щоб цехи обов’язково повідомляли про тих осіб, що записуються. 
Через ці, нові, умови для запису майстрів і повстають у київських цехів 
особливого типу книжки. Є це книжки для вписування надісланих з магістрату, 
певно міщан. У київських архівах маємо подібні книжки таких цехів: ткаць¬ 
кого— „Вйдомость сочинена ради вт> писанія присланних'ь прц приказахт» но¬ 
вих^ м'Ьщан'ь" 2 ); ганчарського „книга цеху гонча(р)ского сочинена 1782 года 
м-ца Генваря 5 д(ня) для вписанія нових'ь м'Ьщань по присланним'ь оть кіев- 
ского Городового магистрата приказові»" 3 ) та різницького, які записи подано 
в книжці цехового реєстру 4 ): „книга цеху резницкого... составлена о відомстві* 
сколко им'Ьется всей записі цехмистров-ь, урядникові», ключникові) обрядчиков-ь 
и приписних!» 1779 году“. 

Форма й зміст записів у всіх книжках мало не однакові. 

Спочатку подається дата, далі „за правленія управного старшини"... чи 
то — „за цехмистра"... „присланіе изь кіевского городового магистрата... при- 
казом (подається прізвища та стан: „казенного крестянина", „кіевскіе м*Ьщане“) 
приняті) и віз оную книгу записані», жительс'ґвуегь там-то; поді» номеромь" (це 
це завсіди) — і подається номер запису. 

Вписуючись до цеху лиш за дозволом од магістрату, київський міщанин 
так само не міг відійти без згоди магістратської від цеху навіть на короткий 
час. Бажаючи відійти від цеху чи то на заробітки до иншого міста, чи то 
з яких инших причин, цеховий міщанин повинен був здобувати особливе сві¬ 
доцтво з магістрату, даване звичайно на рік. Проте такі свідоцтва ма¬ 
гістрат давав лиш за згодою од цеху; річ у тому, що, коли міщанин не по¬ 
вертавсь, цех відповідав за нього, так само цех гарантував, що від’їжджий 
своєчасно вноситиме податки, то-що. Тому з’являються у київських цехах 

*) Кн. ч. 271, а. 2. 

2 ) Кн. ч. 261 рук. від. В.Б.У. записи з р. 1790 до 1809; аркушів 39, форм, іп 4°; в оправі. 

3 ) Книжку цю маємо ми в справі цеха ганчарського з 1782 року; подано в цій справі 
низку наказів та оголошень київського городничого та київського магістрату; книжка без 
оправи зшита з иншими паперами, формату іп 4°, аркушів має троє; переховується в Центр. 
Істор. Архіві; записи з 1782 до 1785 року. 

4 ) Кн. ч. 244 рук. від. В.Б.У. форм, іп 4°, в оправі, має аркушів 41; записи з 1795 до 1803 р. 



280 


М. Карачківський 


особливі книжки, де записують цих міщан, що на якийсь час покидають 
Київ. Маємо такі книжки у цехів — різницького „кньїга, назьіваемая журнале 
о вьідаче свид'Ьтельств'ь подвєдомньімі сему цеху кієвскимі м'Ьщанам'ь на по- 
корм'Ьжную" з записами з 1800 до 1808 р. *); ковальського, „книга цеху коваль- 
ского—для записи даемьіхі ис цеху свид*Ьтєльстві“ записи з 1803 до 
1805 року 2 ); теслярського „журналі» о поручительстві даваемьіхі на годовое 
время разньїхі» квитансій“, записи з 1813 до 1824 року 3 ) та різницького, за¬ 
писи якого вміщено в згаданій вже книжці цехового реєстру 4 ). Записи, ва¬ 
ріюючись у деталях, в основному полягають ось у чому: 

„1805 года маіа 16 дня за рочного цехмистра Григорія Рудника. Видано 
свидітельство на покормежку Тимофею Шигловскому на год понему поручи- 
тєлємі кіевскій міщанині» Кондрать Кнеха“... 5 ) або 6 ) „дана квитансія мі¬ 
щанину Якову Призі на годовой пашпоргь. Поручитель по нємі цеху са- 
пожного міщанина... во всіхіз касающихся до него обстоятельствахі на слу- 
чай не возвращенія сі отлучки ручаюсь и все казенньїе подати должент» упла- 
чивать ві томі» и подписьіваюсь“. Далі йде підпис поручителя. Звичайно по¬ 
ручителів буває від одного до двох. Записи в усіх книжках сливе не номе- 
ровано; дати проставлено. 

Ці записи видачі різних свідоцтв закінчують собою групу книжок типу 
записового. Як бачимо, цей матеріял так само належить до типу матеріялів 
правового значіння. „Что для твердости и записано в сію книгу" формула 
закінчення записів, що її звичайно надибуємо в цехових книжках цього типу. 

Цехові реєстри. 

Записуючи всіх членів цеху у відповідні книжки, кожен цех мав ще й окремі 
реєстри, де списувано всіх цехових урядових осіб та майстрів; робилося це як 
в інтересах самого ремества, так і в інтересах фіску — в наслідок чого повста¬ 
вали ще докладніші реєстри цехові у вигляді цехових ревізьких сказок. Маємо, 
правда, від київських цехів всього одну книжку, а саме цеху різницького з до¬ 
кладним реєстром усіх цехових 7 ). Заголовок цієї книжки такий: „сьія книга 
записная цеху резницкого ві преді сл'Ьдующие года за дозволеніемть стар*Ь- 
шихі панове цехмистрові, старателством рочного пана цехмистра Владимира 
Герасимова Мотеенка, і принемт> будучого цехового ключника Харитона Ни- 
китова Мовчановского, по согласию всей цеховой братии составленна: в віі- 
домств*Ь ско(л)ко им-Ьется всей записі цехмистрові», урядникові, КЛЮЧНИКОВІ, 
обрядчикові } приписних, 1779 году, декабря 1 дня". З другого аркушу й по¬ 
дано самий реєстр. Угорі написано: „Шафарь Андрей веодорові Кудрявцеві", 
нижче: „цехмистри" і подано прізвища цехмистрів, причому як тут, так і далі 
багато прізвищ закреслено; це очевидно за смертю того чи иншого члена 
цеху. Всього записано 14 прізвищ; далі на а. З „урядники", всього 18 пріз- 


*) кн. № 5 Центр. Істор. Арх.; текст іп 4° пис. на 61 аркуші; книжка в оправі. 
*) кн. ч. 249 рук. від. В.Б.У. текст іп 4° пис. на 31 аркуші, в оправі. 

3 ) кн. ч. 247 рук. від. В.Б.У. текст іп 4° пис. на 50 аркушів, в оправі. 

4 ) див. кн. ч. 244. 5 ) кн. ч. 244, № 5, 249. 6 ) кн. ч. 247. 7 ) кн. ч. 244. 



Архівна спадщина київських цехів 


281 


вищ; на а. 4—5 „ключники"—81 прізвище; на а. 6 „обрядчики"—15 прізвищ; 
на а. 7 — 8 „приписние"— всього 52 прізвища. Проти прізвищ приписних 
у деяких випадках подано дату та місце, де проживає: „у кагарлицкой сло¬ 
боди", то-що. Всі-ж инші реєстри зовсім не датовано. Далі в книжці вміщено, 
як ми вже зазначили, записи надісланих з магістрату міщан та записи з ви¬ 
дачею свідоцтв. Але поруч з такими реєстрами цехових існували в цехах ще 
й докладніші відомості про кількість цехових міщан та їх родин; складалися 
ці списки в інтересах оподаткування; маємо ми такі списки від цехів дрібних 
крамарів та кушнірського. Перший список уміщено в книжці цеху дрібних 
крамарів 1 ), з другого боку книжки під заголовком „Дополнительная сказка 
к*ь 8 ревизіи послів 1-го числа мая 1834 года мужеска и женска пола при- 
надлежащих , ь кт> сословію цеха мелочью торгующихт»". Другий вміщено в 
„Д'Ьл'Ь" кушнірського цеха... „о Взьісканіи государственньїх'ь податей", де по¬ 
дано повну „ревизскую сказку" з 1816 року 2 ). Обидва ці реєстри складено 
за одним зразком: списки подано по графах, позазначувавши прізвища майстра, 
імення його родини, кількість років та №. 

Книжки прибутково-видаткові та инші грошові записи. 

Маючи певне господарство, здобуваючи певні суми як від записів май¬ 
стрів, підмайстрів і учнів, так і з инших джерел, маючи разом з тим і певні 
витрати на церкву, то-що, цехи повинні були мати якийсь облік отого грошо¬ 
вого господарства, повинні були десь зафіксовувати свої прибутки та видатки. 
Так утворилися книжки з грошовими записами. 

Ця група книжок у київських цехів представлена найповніше. 

1. Цех рибальський: 

1. Книжка прибутково-видаткова з 1752 до 1787 року 3 ). 

2. „ прибутково-видаткова з 1767 до 1778 року 4 ). 

3. „ прибуткова з 1775 до 1790 року 5 ). 

4. „ видаткова з 1788 до 1796 року 6 ). 

5. „ прибуткова з 1788 до 1796 року 7 ). 

2. Цех різницький: 

1. Видаткова з 1760 до 1772 р. 8 ). 

2. Видаткова з 1772 до 1784 р. 9 ). 

3. Прибутково-видаткова з 1761 до 1787 р. 10 ). 


\) кн. ч. 271. 

2 ) ч. 273 рук. від. В.Б.У. Справа мав 109 аркушів, складається з різного листування це¬ 
хового та з „ревизской сказки“, яку взято в обгортку з матерії. 

3 ) кн. Ц. іст. арх. N 7; текст іп 4°, пис. на 11 аркушах. 

4 ) кн. Ц. іст. арх. N 10; текст іп 4°, пис. на 32 аркушах. 

5 ) кн. Ц. іст. арх. N 1; текст іп 4°, пис. на 23 аркушах. 

6 і кн. Ц. іст. арх. N 4; формат іп 4°, арк. 17. 

7 ) кн. Ц. іст. арх. N 8; текст іп 4°, пис. на 43 аркушах. 

3 ) N 243 рук. від. В.Б.У., нешнурована, текст іп 4°. 

9 ) N 246 рук. від. В.Б.У., не шнурована, а. 134, текст іп 4°. 

10 ) N 245 рук. від. В.Б.У., нешнурована, текст іп 4° арк. 197. • 



282 


М. Карачківський 


3. Цех кравецький: 

1. Прибуткова з 1792 до 1816 р. 1 ). 

4. Цех ковальський: 

1. Видатково-прибуткова з 1753 до 1757 р. 2 ). 

2. Прибутково-видаткова з 1777 до 1778 р. 3 ). 

5. Цех ганчарський: 

1. Прибутково-видаткова з 1792 до 1794 р. 4 ); тут-же реєстр витрати 
суми грошей, „ВЗЯТИХ!) з городской. сумми“ на купівлю подвір’я з 1793 року. 

6. Цех кушнірський: 

1. Видаткова з 1814 до 1823 р. 5 ). 

2. Видаткова з 1825 року 6 ). 

7) Цех ткацький: 

1. Прибуткова з 1786 до 1804 року 7 ). 

2. Видаткова з 1786 до 1804 року 8 ). 

Як бачимо, в деяких цехах маємо окремі книжки для записів прибутків,, 
окремі для видатків; в инших цехах ці записи об’єднано в одній книжці; 
проте, формою всі записи подібні приблизно один до одного; відрізняються 
лиш більшою чи меншою систематизацією як прибутків, так і видатків та 
якістю технічного записання, акуратнішими чи неохайними записами. Всі за¬ 
писи в усіх книжках подаються по роках; починаються записи звичайно фор; 

мулою: „книга управи (чи цеху)... зд-Ьланная за. (подається цехова старшина) 

....для (або „вт> которой“) записьівается всякіе при оной управи („при оному 
цеху“) бьіваемьіе росходьі (чи „приходи 64 ). Часом до цього додається „о томт> 
ниже сего явствуегь...“. 

У деяких цехах, як от у різницькому, до такого заголовку ще додається 
запис передачі суми цехової від одного цехмистра до иншого: „пант» Евстафій 
Тимофеев'ь цехмистрг» погодовомт» своемт» правленій издалт» до скринки цехо- 
вой сумми денегь рочному цехмистру пану Герасиму Матею восемт> соть 
семт> десять восем*ь рублей и копеект» семт> десяті)" 9 ). Так само в цеху різ¬ 
ницькому витрати записувано було так: спочатку подавалася та сума, що її 
давав на цехові витрати ключникові цехмистр „реєстрі) цеху різницкого со- 

ставлент» мною клюшникомі»... (таким-то) за правленія рочного пана цехмистра. 

сколко принято мною з скринки цеховой на разние цеховие потребние росходь* 


*) кн. Ц. іст. арх. N 2; аркушів 80 текст іп 4°. 

2 ) кн. N 248 рук. від. В.Б.У., а. 22, форм, іп 4°. 3 ) Також кн. N 249а—описана вище. 
4 ) кн. N 256 рук. від. В.Б.У.; текст іп 4° а. 10. 

6 ) кн. N 257 рук. від. В.Б.У.; текст іп 4° пис. на 19 ст. 

°) кн. N 258 рук. від. В.Б.У.; текст іп 4° пис. на 4 арк. 

*) кн. N 252 рук. від. В.Б.У.; текст іп 4° пис. на 18 арк. 

а ) кн. N 253 рук. від. В.Б.У.; текст іп 4° пис. на 17 ст. 

9 ) кн. ч. 245 цеху різницького. 





Архівна спадщина київських цехів 


283 


денегь о том*ь ниже сего явствуеть..." *), далі подаються точно датовані суми, 
що їх вибирає ключник. Сами витрати записувано тоді так: „реєстре цеху 
р*Ьзницкого составлен'ь мною ключникомь.... сколко звьіше показанного при- 
сему денегь на разние цеховие потребности издержано о том ниже сего 
явствуегь"... 2 ). Взагалі треба відзначити, що грошову звідомність у цеху різг 
ницького було проваджено як-найкраще. 

Роблено записи з лютого до лютого наступного року — цеховий бюдже- 
товий новий рік починається отже з 1-го лютого. У цеху рибальському та 
різницькому записи прибутків та видатків ще систематизованіші. Отож за¬ 
писи прибутків подаються по окремих прибуткових статтях: прибутки загальні 
(збірні гроші, найми крамниць, то-що), далі йдуть статті: єднання „управи или 
цеха".. „пєнних'ь денегь"... „похоронні гроші“, то-що. У цеху різницькому маємо 
окрему графу „бойневие денги", так само і витрати: на бойні, на будову це¬ 
хових комор, поминальні, на сходках, то-що. 

Наприкінці річного запису подається звичайно загальна сума прибутку 
чи видатку (часом суми проставляють і по окремих сторінках записів). Зокрема 
що-до цеху різницького, то в найстарших, а саме з 1760 до 1766 р. записах 
прибутково-видаткових знаходимо наприкінці річних записів своєрідний цехо¬ 
вий баланс, що подається під заголовком „екстракт". Оскільки цей цікавий 
своєрідний спосіб зведення річної звідомности маємо лиш у цьому цехові за 
ці роки, і ніде в жадному иншому цехові ніяких натяків на щось подібне не 
зустрічаємо, то дозволимо собі навести зразок такого балансу: записи загаль¬ 
ної суми відбуваються, як це видно з написів, при цеховому зібранні й їх під¬ 
писує присутня цехова старшина. Часом ці записи нагадують справжню 
ревізію, як ось „ми ниже подписавшіеся цеху рибалского старости врадники 
ключники и вся братія будучи в собраніи цеховомь... приходних^» и расход- 

нихь реєстрові. слушали и аккуратно онїе порознь щитали з которихт> 

усмотрено нами... что внихт» какь приходи в'Ьрно записано такт> и расходи 
по общому сов^ту безвсякого излишняго употребленія учиненни и довед- 
шаяся сума осталась вся сполна, какт> о томь пространно з реєстрові вишей 
изображеннихт» и щету нашого усмотріеть можно вт> цехт> оть них*ь принята, 
вт> чемт> ми на семт> вдостоверие и болшой ради твердости... и подписуемся" 3 ). 
З 1780 років перевіряв цехові суми також голова ремісничої управи; при¬ 
наймні одтоді знаходимо його підписи: „итого всего росходу" за такий-то рік 
стільки-то, „ремесленной глава" (підпис). 

Записи звичайно іменні, з зазначенням од кого і за що прийнято чи на 
що відпущено гроші. Переходячи до змісту записів мусимо зазначити, що вони 
докладно подають відомості як про всі статті цехових прибутків, так і ви¬ 
датків. Прибутки звичайно складаються з різних вписних внесків, за поєднання, 
учневі, то-що, далі відсотки з капіталів, прибутки з нерухомого майна, похо¬ 
ронні, пенні гроші, нарешті инші усякі внески, от як на корогву, на цехову 
печатку, то-що. Видатки полягали в дачі грошей на церкву, на купівлю воску, 


*) кн. 243 цеху різницького. 2 ) ІЬІСІет. 
2 ) кн. ч. 10, а. 12 зв. 




284 


М. Карачківський 


свічок, поставів, на різні почастування сторонніх, „ралець", та й на часту¬ 
вання своїх підчас урочистих зборів, витрати на ремонт будинків, заплата 
цеховим урядникам, то-що. 

Є ще матеріял переважно економічного характеру, але поруч з освіт¬ 
ленням економічного стану певного цеху, маємо ми тут надзвичайно цінні 
вказівки побутового типу. Проглядаючи ці сухі записи прибутків і видатків, 
ми завдяки щирій отвертості записувача докладно уявляємо собі ті цехові 
сходки із закусками та горілкою (докладно бо подано, скільки чого випито 
та з’їджено було), оті відвідини майстратових урядовців з принесенням їм 
„ральцю", різні „почестки", „пени“, то-що. Це разом з докладно поданими 
цінами на речі найпершої потреби та на різні ремісничі вироби, що набуває 
цех чи то ремонтуючи та будуючи свій двір чи для чого иншого, надає мате- 
ріялові цьому ваги першорядної. 

Цехові судові книжки. 

Кожен цех мав право й користувавсь ним досить широко, судити та 
карати членів цеху за різні дрібні провини проти цехових положень. Вироки 
та ухвали в цій справі так само записували до окремих книжок. Ми вже зу¬ 
стрічалися з такими записами в книжках прибуткових, де часом у розділі 
прибутків бували навіть спеціяльні відділи запису „пенних • грошей". Але 
разом з тим мали київські цехи ще й окремі книжки, де записували всі по¬ 
дібні конфлікти. Такі книжки знаходимо у цехів: ганчарського „журналь": 
„1787 года Генваря 1 дня заведень сей журналь управньїмь старшиною сте- 
фаномь кожемяченкомь ] старшинскими товарищами леонтіемь кващенком 
] павлом Батеченкомь" 1 ). Таку саму книжку було утворено в цьому-ж цехові 
р. 1802: „книга по пенньїмь статьямь ского именно заприступленія н^которьіе 
с подв'Ьдомихь сему цеху гончарскому людей брать пеньїе деньги пообряду 
и наложенію обществомь и рочного сомуила товстошия денегь ниже сего 
подсимь значить учинена 1802 года июля 15 дня" 2 ). Але жадних записів під 
цим заголовком не подано. Такий самий заголовок маємо ми в книзі запису 
учнів цеху ткацького: „1794 года ауста 12 здолана книга сія для цеху ткац- 
кого зауправного старшини леонтія игнатовича и товарищей его василия 
Горенка и Суфруна Стовбуренка для записи в ней кто будеть по пенимь 
статтямь судимь спрописаниемь покакой имено стать кто биль штрафовань 
и листки понадписувать по алфавиту" 3 ). Так само і тут записів цих не маємо 
і далі подано записи учнів. Проте обидві ці згадки цінні саме тим, що свід¬ 
чать про те, що в київських цехах були такі книжки. Повернімося до записів 
книжки цеху ганчарського з 1787 року. Записи тут роблено на такий взірець: 
„Іунія 21 числа била жалоба от Кирила Горд-Ьева на никифора клименка ко- 
торой порядился зделать печь зарубь и тридцать копеекь ] разобравь оную 
печь оставя ] неработа 3 недел'Ь а за замедленіемь ] комень за сгЬнки упаль 
закоторий онь Кирило ГорД'Ьев прибавиль денегь одинь рубь і двадцать 
копеекь оному клименку которой обещался зделать немедленно". 

] ) Подано в справі цеху ганчарського з 1788 року, аркуші 19—21. 

2 ) Кн. ч. З, Ц. Іст- Арх. 3 ) Кн. ч. 256, рук. від. В. Б. У. 



Архівна спадщина київських цехів 


285 


Всі записи мало не такого самого змісту, містячи в собі що-найрізноманітніші 
скарги на несправність цехових. Надзвичайно цінні побутові відомості що-до 
життя цехових ремісників можна було-б знайти дослідникові в цих книжках; 
але, на жаль, як бачимо, не збереглося від київських цехів сливе нічого 
з цього типу книжок. Матеріял, що подають ці книжки, віднести можна до 
групи матеріялів правового та разом з тим побутового характеру. 

Поточне цехове листування. 

Поточне цехове листування в нашому матеріялі виявлено дуже мало. 
Річ у тім, що цехи навряд чи могли зберегати всі писані папери, що до них 
надсилалися. Хіба що то був папірець спеціяльно заадресований певному 
цехові; але частіше управа чи магістрат видавали розпорядження загальне до 
всіх цехів, і тоді папірець з тим розпорядженням обходив усі цехи шляхом 
передачі від одного до другого, як це зазначалося і в самому папері. Проте, 
кілька справ цехових ми маємо. Є це справи цеху ганчарського з 1788 року 
(два зошити), справа цеху кушнірського з 1816 року та окремі листки заадре¬ 
совані до цехів різницького 1791 року, кушнірського 1797 року. 

У цих справах, окрім листування, підшито ще й різні цехові книжки, 
от як прибутково-видаткові, то-що. 

Окрім цих справ, маємо ще одну книжку цеху ткацького під заголовком: 
„книга настольньїй исходящій реестрь для записанія исходящихь бумагь на 
1832 годь“ 1 ). Записи тут подано з 1832 до 1838 року. Записи вихідних па¬ 
перів роблено за таким зразком: черга справи, якого дня, який папір вислано 
в якій справі. 

Оці записи та наведені вище справи дають змогу уявити розміри та 
стан поточного цехового листування. Як бачимо з книжки вихідних паперів, 
цехи видають різні посвідки цехмистрам та збирачам грошей, дають свідо¬ 
цтва цеховим щоб вступити до шлюбу, свідоцтва для лікарні, свідоцтва міщанам 
на одержання тимчасових пашпортів, повідомляють управу про прийнятих 
членів, про померлих, взагалі про кілкість членів (для „обьівательской книги"), 
надсилають ревізькі сказки, мають листування в справі податків, подушного, 
то-що. Повідомляють про вибраних збирачів грошей, повідомляють, що 
таких-то осіб унесено „вь новосочиняемую 8 ревизію", листуються в справі 
рекрутів, прохають дозволу продати будинок і т. и. Проглядаючи справи це¬ 
хові, де подано річні папери і листи, що одержав цех, бачимо, що вони так 
само переважно відправлені з магістрату, часом од инших київських урядових 
осіб, як от напр. од городничого. Накази магістратські та инші стосуються 
до справ вибору цехової старшини, в справі переводу міщан, запровадження 
податків і т. и. 

Яскраво виявляє навіть побіжний огляд цього листування цехового всю 
ту величезну залежність цехів од магістрату, що вони відчували наприкінці 
XVIII та початку XIX в. 


*) кн. ч. 252 рук. від. В. Б. У. 



286 


М. Карачківський 


Окрім цих постійних груп книжок, у кожного цеху могли з’явитися ще 
й инші типи записових книжок. Отож часом виникала потреба зробити певну 
цехову складку грошей, тоді запроваджувано було й спеціяльні книжки для 
цього. Так р. 1765 майстрі цеху перепечайського ухвалили зібрати певні 
внески з кожного члена цеху для утворення основної цехової суми. Всі ці 
внески було записано в спеціяльну утворену для цього книжку „ради добро- 
вольного збору з 1765 года“ *); такий-же випадок маємо в цеху ковальському 
р. 1816, коли цехові складаються на придбання цехового двору; знов утворено 
книжку 2 ) „учиненную на сборт» доброхотной складки денегь на покупку 
общественнаго дома 1816 года“. Але в цій книжці не було записано жадних 
унесків. 

Розглянувши київські цехові архіви що-до їхнього змісту, бачимо, що 
матеріял тих архівів надзвичайно неповний. Бракує тут документів та папе¬ 
рів низки київських цехів, од инших цехів збереглася лиш незначна частина 
документів та й то тільки з другої половини XVIII в. починаючи. 

Проте, ми не можемо тепер з’ясувати, чом немає цехових матеріялів 
у Київі за раніші століття XVI — XVIII. Чи до того спричинялася недороз¬ 
виненість цехів, в наслідок якої й не лишилося жадних писаних слідів їхньої 
діяльности за тих часів, чи з яких инших причин зник той матеріял — сказати 
не можна. 

Разом із тим мусимо нагадати тут, що для XIX в. маємо ми величезний 
цеховий архівний матеріял, що переховується в архіві т. зв. ремісничої управи. 
Є він, відповідно змінившись, продовження отих розглянених цехових архі-' 
вів XVIII в. 


* 


3 ) кн. ч. 268 рук. від. В. Б. У. формат іп 4° перед, навпіл, аркушів 20. 
2 ) кн. 250 рук. від. В, Б. У. форм, іп 4°, а. 22, пис. 1. 



ДМИТРО СОЛОВЕЙ. 


ДО ПИТАННЯ ПРО КІЛЬКІСТЬ КРІПАКІВ НА УКРАЇНІ. 

(З приводу даних проф. Слабченка в „Матеріялах до економічно-соціяльної історії України 

XIX століття т. І). 

За один з головних чинників у господарчому житті країни і в утво¬ 
рюванні господарчих форм — є людність, а тому коли вивчати економічну 
історію, великої ваги набирає питання про кількість людности, про її дина¬ 
міку й нарешті про розподіл людности на стани й долю кожного з цих станів 
в загальній системі господарчого життя даної країни. Отже, зважаючи на 
важливість цього питання, я й вирішив зробити тут кілька зауважень з при¬ 
воду даних проф. Слабченка про кількість кріпаків (себ-то одної з найбільших 
соціяльних груп нашої минувшини), що їх він дає в „Матеріялах до еконо¬ 
мічно-соціяльної історії України XIX століття", т. І. ДВУ, 1925 (ст. 122), 
і цим — почасти застерегти від деяких непорозумінь, що можуть виникнути, 
коли користуватися цими даними — з одного боку, а з другого — допомогти са¬ 
мому авторові виправити деякі свої огріхи в майбутніх виданнях книжки, 
почасти-ж з метою, використавши дану нагоду, зробити кілька загаль¬ 
них зауважень що-до напрямку роботи в галузі економічної історії Укра¬ 
їни XIX віку. 

Переходячи тепер до своїх зауважень, я передусім нагадаю, що каже 
сам автор з приводу порушеного у нього питання. — „Кількість кріпаків на 
Україні, — пише він,— не була твердою, і кожного року так званий кріпосний 
відсоток змінявся. В Степовій Україні р. 1770 поміщицьких селян рахувалося 
тільки 4492 д. об. п., а року 1773 в самій Катеринославщині ми бачимо 
57.456 д. Коли звернутися до пізніших часів, то виявиться, що кількість крі¬ 
паків виявилася для років 1794 й 1803"....— тут автор подає цифрову таблицю. 
Сказавши раз про те, що він дає відомості про кріпаків „обох полів" 
(р. 1770), автор ніде більше потім не згадує про те, які дані він подає, отже 
треба розуміти, що й наступні цифри стосуються кріпаків „обох полів", бо 
инакше порівнювати було-б не можна. Після згаданої таблиці автор пише — 
„зменшення в деяких губернях з’ясовувалось переселенням до инших місце¬ 
востей" — і потім знову подає низку цифрових даних. 

Щоб зручніше наведені в книзі цифрові дані переглянути й обміркувати, 
я побудував з їх порівняльну звідну таблицю, з якої легко прослідкувати 
динаміку кількосте кріпацької людности відповідно до цифрових даних 
автора: 



288 


Дмитро Соловей 



БУЛО КРІПАКІВ РОКУ: 


1794 

1803 

1834 

1837—8 

1845 

1851 

Київщина . . ....... . 

448.231 

488.438 

— 

504.589 

— 

511.554 

Волинь . . , . . . . 

440.139 

345.519 

— 

451.498 

— 

362.092 

Поділля., . . 

480.655 

454.408 

— 

462.750 

— 

472.553 

Херсонщина . . а . . . . . . 

— 

96.449 

156.430 

151.430 

— 

151.670 

Катеринославщина ...... 

177.855 

117.861 

154.977 

155.827 

— 

155*307 

Чернігівщина. 

| 539.330 

616.091 

256.891 

290.390 

— 

281.844 

Полтавщина.. 

1 

! 

1 

262.692 

337.027 

685.924 

325.753 ; 

Харківщина . .. 

201.066 

191.591 

— 

226-136 

— 

223.140 


Я не перевірив, на жаль, усіх посилань авторових на джерела, бо не 
міг знайти деяких із зазначених у нього друкованих праць (Германа, Трой- 
ницького), проте я мав змогу використати для перевірки деякі з инших дже¬ 
рел, що ними в даному разі не користувавсь автор, а також архівні матеріяли 
про Харківщину. Почнімо-ж з останньої. 

Року 1838-го Харківська Казенна палата надіслала до Харк. Губ. Стати¬ 
стичного Комітету „св'Ьд'Ьнія о числ'Ь душь состоящихь вії зд'Ьшней губерній 
и недоимки на нихі> числящейся“, де відомості показано по 7 та 8 ревізіях 1 ). 
Додавши до цього відомості про кількість кріпаків зареєстрованих 9-ою 
ревізією, що їх ми знаходимо в справі Канцелярії Губернатора „Краткое 
извлеченіе статистическихії св^д'Ьній изт> отчета о состояніи губерній за 
1851 годь“ 2 ),— ми матимемо такий цифровий малюнок руху кріпацької люд-’ 
ности на Харківщині: 



по 7-ій рев. 
(1815 Р.) 

по 8-ій рев. 

(1834 р.) 

по 9-ій рев. 
(1851 Р .) 

Чоловічого полу. 

198.714 

226.009 

223.140 

Жіночого „ . 

199.590 

237.329 

234.227 

Всього кріпаків . . 

398.304 

463.338 

457.367 


Рівняючи дані числа з числами попередньої таблиці, складеної на під¬ 
ставі даних „Матеріялів", ми мусимо визнати, що відомості цих „Матеріялів" 
по Харківщині за період 1794—1851 безперечно охоп люю ть саму чоловічу 
частину кріпацької людности, а не людність „обох полів", як це можна була 
думати спочатку. 

*) Центр. Істор. Арх. Справа Харк. Губ. Статистичного комітету за рік 1838, без назви 
й нумера. Має в собі матеріяли до опису Харківщини, починається листом генерал-губернатора 
гр. Строганова з поміткою „по описи 232". 

2 ) Ц. І. А.—Производство д'Ьла Канц. Харьк. Гражданск. Губернатора по отчетному отд*Ь- 
ленію, по описи 1852 года № 214, на 24 листах*. 













До питання про кількість кріпаків на Україні 


289 


Перейдімо тепер до Полтавщини. Коли глянемо ми на звідну таблицю, 
то побачимо, що за рік 1845 кількість кріпаків раптом збільшилася удвоє 
з тим, щоб у наступному 1851 році знову зменшитися удвоє. Відомості про 
кількість кріпаків на Полтавщині за рік 1845 автор „Матеріялів“ взяв у 
Арандаренка з таблиці, де показано загальну кількість людности чоловічої 
й жіночої. Арандаренко пише: „в*ь 1845 году народонаселеніе губерній прости¬ 
ралось до 1.636.317 дупгь обоего пола... Вь общемт» счегЬ жителей числится... 
пом'Ьщичьих'ь крестьянт» 667.805, дворових*» людей 18.119" 1 ). 

Арандаренко — джерело цілком певне. Чим-же тоді пояснити, що рік 1845 
на Полтавщині визначається удвоє більшою кількістю людности, порівнюючи, 
як з попередніми роками, так» і з роком наступним за ним (див. звідну таблицю)? 
Пояснюється це безперечно тим, що за инші роки автор подає відомості лиш 
за чоловічу частину кріпацької людности, бо для року 1862 Бодянський також 
дає цифру дуже близьку до тої, що її показує Арандаренко за рік 1845, а 
саме—688.201 душу „временно-обязанньїхь крестьян*> и дворових*»", себ-то 
колишніх кріпаків, а в тому числі він рахує: чолов. 333.746 і жін. 354.455 2 ). 

Отже в тому, що для Полтавщини в „Матеріялах" ми маємо за роки 
1794, 1803, 1834, 1837—8 і 1851 відомості не про загальну кількість кріпаків, 
як за рік 1845, а лиш чоловічу частину їх, впевнюють ще й такі факти. Року 
1784 на Полтавщині за вийнятком Кобеляцького й Костянтиноградського по¬ 
вітів було 220.862 душі чоловічої кріпацької людности 3 ), себ-то близько до 
того, що дають „Матеріяли" за рік 1794, якщо число 539.330 (спільно для 
Чернігівщини й Полтавщини) розділити нарівно 4 ). Ця близькість даних була-б 
певно ще більша, коли-б за 1784 рік ми мали відомості й за Кобеляцький та 
Костянтиноградський повіти. Далі за рік 1803 ми маємо відомості про те, що 
„податних, себ-то чоловічих душ на Полтавщині було 293.628 5 ), а це число, 
як бачимо, близьке до того, що ми можемо мати, розділивши число 616.091, 
спільне для Чернігівщини й Полтавщини нарівно. 

Безперечно також, що й по Чернігівщині ми маємо в „Матеріялах" відо¬ 
мості про саму чоловічу кількість кріпацької людности, бо за рік 1803 ми 
так само маємо на Чернігівщині згідно з архівними даними „податних" по¬ 
міщицьких кріпацьких душ 249.160 6 ), а це число, як бачимо, близьке до чисел 
даних, в „Матеріялах" за Чернігівщину у всі наступні роки: 1834, 1837—8, 
1851. 

Не маючи змоги перевірити зразу відомості „Матеріялів" за инші гу- 
берні, я проте, гадаю, що й сказаного досить, щоб констатувати, що в роботі 
проф. Слабченка є й прикре непорозуміння в цифрах, де одна частина даних 

х ) Записки о Полтавской Губерній Николая Арандаренка, ч. II, Полтава 1849, стор. 53—54. 

2 ; П. Бодянскій, Памятная книжка Полтавской губерній за 1865 годт», Полтава, 1865. 
Стат. Таблицьі, ст. 13. 

3 ) Полтавскій Земскій Календарь на 1909 годі», ст. 34—35. 

4 ) Це розподіл позверховий, але підстави для такого розподілу дають нам відомості про 
кількість кріпаків на Полтавщині й Чернігівщині року 1834 (див. звідну табл.). 

,г ’) В. А. Щепотьеві), Н'Ьсколько сгатистическихь данньїх'ь изт» жизни малороссійской 
губерній... Полтава, 1915, стор. 16. 

с ) Там-же, стор. 22. 


Записки Історично-Філолог. Відділу, кн. XI. 


19 



290 


Дмитро Соловей 


охоплює- чоловічу й жіночу людність (Степова Україна 1770 року, Полтавщина 
1845 року), а друга частина даних — саму чоловічу людність (Харківщина, 
Полтавщина, за роки окрім 1845-го, Чернігівщина). 

Тепер перейдімо до другого питання, звязаного з змінами кількости крі¬ 
паків. Подавши відомості про кількість кріпацької людности року 1794 і 1803, 
автор зазначає, що року 1803 зменшення кріпаків по деяких губернях Укра¬ 
їни, рівняючи з роком 1794, „з’ясовується переселенням до инших губерній". 
І справді, коли ми глянемо на звідну таблицю й порівняємо дані 1794 й 
1803 року, то побачимо по губернях значні зміни в кількості кріпаків, а саме: 
року 1803, рівняючи з роком 1794 було більше (-|=“) або менше (—): 

На Київщині на + 40.207 На Чернігівщині 

„ Волині „ — 94.620 і Полтавщині „ + 76.761 

„ Поділлі „ — 26.247 „ Харківщині „ — 9.475 

» Катеринос. » - 59.994 Разом +116.968 

— 190.336 

Не заперечуючи того, що за тих часів існував переселенський рух уза¬ 
галі, я все-ж заперечую проти того, щоб пояснювати ці зміни переселенням. 
По-перше, як уже було доведено раніше, для Харківщини, Полтавщини й 
Чернігівщини „Матеріяли" дають кількість чоловічої кріпацької людности. 
Оскільки-ж автор брав відомості за 1794 і 1803 рік для всіх губерень з одного 
джерела, то треба гадати, що й за инші губерні за ці роки ми маємо в „Ма- 
теріялах" дані за саму чоловічу людність. Отже кріпацька людність за пе¬ 
ріод 1794—1803 рр., коли взяти не саму чоловічу людність, а долучити сюди 
й жіночу, поменшала більше-менше на 380 тис. душ, і це за 9 років по 4-х 
губернях, що дасть пересічно за рік на кожну губерню зменшення близько 
10,5 тис. душ самих-но кріпаків. Нема чого й казати, що за тих часів такого 
інтенсивного переселення не було та не могло й бути, бо не було тоді відпо¬ 
відних для того умов, які ми бачимо, наприклад, на Україні за Руїни, коли 
людність масами тікала з Правобережжя або за світової війни, коли люд¬ 
ність західніх губерень так само масами приневолена була переселятися 
з прифронтової смуги. 

Далі, всі ми гаразд знаємо, що переселенський рух відбувався й досі 
відбувається із земель старої колонізації, де залюдненість досягла великих 
розмірів, до земель мало залюднених, до земель нової колонізації. А що 
ми бачимо з раніше наведених цифр? Ми бачимо, що людність в землях 
старішої колонізації, на Київщині, Чернігівщині й Полтавщині, збільшується, 
тимчасом як на Катеринославщині, куди мав-би був іти переселенський рух, 
людности дуже меншає... _ 

Все це дає підстави сказати, що тут справа не в переселенні, а в чомусь 
зовсім иншому. Не можна переселенням пояснити також і того факту, що 
кількість кріпаків на Волині (див. звідну табл.) року 1803 дуже зменшується, 
потім року 1837—8 дуже збільшується, а року 1851 знову дуже зменшується. 

На мою думку, ці зміни в кількості кріпацької людности по губернях 
треба пояснювати не переселеннями, а тодішнім районуванням, себ-то тери- 
торіяльними змінами тодішніх губерень та инших адміністративно-тери- 



До питання про кількість кріпаків на Україні 


291 


торіяльних одиниць. Візьмімо для прикладу Катеринославщину. Катерино¬ 
славську губ. утворено р. 1795, себ-то тоді, коли переводили п’яту ревізію, 
що її безперечно й показано в „Матеріялах“ за рік 1794. Катеринославська 
губ. складалася тоді з отаких 14-тьох повітів: 1) Катеринославського, 2) Оле¬ 
ксандрійського, 3) Олексопільського, 4) Бахмутського, 5) Градізького, 
6) Донецького, 7) Костянтиноградського, 8) Маріюпільського, 9) Миргород¬ 
ського, 10) Новомосковського, 11) Павлоградського, 12) Полтавського, 13) Сло¬ 
в’янського, 14) Хорольського. 

У грудні р. 1796 видано було вже другого наказа — про утворення Но¬ 
воросійської губ.; до неї мали увійти: Катеринославська губ., Вознесенська губ., 
Таврійський край. 

Далі наказами 1796 і 1797 року з колишньої Катеринославської губ. 
було виділено й прилучено: 

I. до Малоросійської губ.: 1) Градізький позіт, 2) Миргородський, 
3) Полтавський, 4) Хорольський, 5) частину Олексопільського, 6) частину 
Костянтиноградського; 

II. дЬ Слобідсько-Української губ.: 1) частину Костянтиноградського 

повіту, 2) частину Слов’янського; ' 

III. до Воронізької губерні: 1) частину Бахмутського пов., 2) частину 
.Донецького пов., 3) част. Слов’янського пов. 

Року 1802, саме напередодні того часу, за який „Матеріяли“ дають 
цифрові відомості про кріпацьку людність, удруге утворено Катеринославську 
губерню, але цим разом тільки з таких шістьох повітів: 1) Катеринославського, 
2) Бахмутського, 3) Новомосковського, 4) Павлоградського, 5) Ростовського, 
6) частини Маріюпільського *). 

Отже виходить, що Катеринославська губерня року 1803 територіяльчо 
значно була менша за Катеринославську губ. року 1794, а значить і кількість 
кріпацької людности в ній року 1803 повинна була бути значно менша, по¬ 
рівнюючи з роком 1794. 

Візьмімо далі Харківщину. Слобідсько-Українську губерню відновлено 
було наказом виданим наприкінці року 1796 2 ). В цей час п’яту ревізію було 
вже закінчено, отже відомості „Матеріялів" про Харківщину за рік 1794 певно 
й стосуються території цієї новоутвореної Слобідсько-Української губ. Але 
вже з другої половини 1797-го року починають перекроювати цю губерню. 
Спочатку приєднують до неї значну територію від Вороніжчини з людністю 
в 156.563 душі, а від Катеринославщини частину Костянтиноградського й Сло¬ 
в’янського повітів, останню з містом Слов’янськом, а потім відділяють до Во¬ 
роніжчини й Курщини ще більшу територію слоб.-укр. губ. з людністю 
в 238.636 душ. Безперечно, що різницю між тим, що було від Вороніжчини 
приєднано (156.563 душі), і тим, що було відділено до Вороніжчини й Курщини 
(238.636 душ) і яка дорівнює — 82.073, не може покрити невідома для нас кіль¬ 
кість людности тої частини Костянтиноградського й Слов’янського повітів, що 


*) Д е н !>, В. Е. Населеніе Россіи по пятой ревизіи, т. І, Москва, 1902, ст. 272—284. 
2 ) Там-же, ст. 348—361. 



292 


Дмитро Соловей 


відійшли до Слоб.-Укр. губ. од Катеринославщини. Отже треба гадати, що* 
в наслідок цього районування, кількість людности Слобідсько-Української губ. 
трохи зменшилася, а разом з тим зменшилася і кількість кріпаків. 

Відбулася за цей час ціла низка змін в територіях і инших губерень. 
Про це, між иншим, згадують і сами „Матеріяли“ (цьому црисвячено розділ 
І, ст. 1—8). І от у цих рясних територіяльних змінах кінця XVIII й початку 
XIX ст., часто заплутаних і невиразних, безперечно й треба шукати пояснінь 
усіх отих змін у кількості кріпацької людности, що їх „Матеріяли“ відносять 
лиш на рахунок переселення. 

Усі ці хиби, звичайно, цілком зрозумілі в такій великій, що-до свого 
плану, роботі, як „Матеріяли“. На превеликий жаль, ми ще й досі не маємо до¬ 
кладного, систематично підібраного, перевіреного й виправленого цифрового 
матеріялу за кінець XVIII й першу половину XIX в., не тільки з усіх, а й 
з окремих галузів народнього господарства України. А говорити й писати про 
економічну історію України цього періоду, не спираючися на певні й рясні цифрові 
дані, не можна. Звідси тії неминучі помилки, що їх робить усякий, хто зва¬ 
жується за такого стану друкованих матеріялів малювати загальну картину 
народньо-господарчого життя України за даний період у всіх його деталях. 

Отже одне з головних завдань у студіях над економічною історією Укра¬ 
їни наприкінці XVIII і в першу половину XIX в., де головну ролю має віді¬ 
гравати спирання на певні цифри, є пильне визбірування й зведення до купи 
оцього розпорошеного цифрового матеріялу. Причому треба сказати, що хоч 
статистику за тих часів було ще мало й примітивно налагоджено, хоча дру¬ 
кувалося в ті часи цифрового матеріялу не так багато, все-ж в тодішніх 
архівах (губернаторських, губерських правлінь, казенних палат, то-що) є сила 
мало, або й зовсім ще невідомого і, що особливу має вагу, деталізованого 
цифрового матеріялу. Коли його звести, проконтролювати, просіяти й випра¬ 
вити, додержуючи певних статистичних^ метод, це дасть багатий систематичний 
динамічний матеріял для економічної історії. Звідси висновок: одним з на¬ 
прямків в сьогочасній роботі над економічною історією України першої поло¬ 
вини XIX в. має бути масова праця в напрямку збирання й статистичного 
опрацювання цифрового архівного матеріялу розкиданого по крайових архі¬ 
вах, бо тільки вона створить нарешті тверду базу для дальшого вивчення всіх 
багатогранних економічних процесів в нашому минулому. 



СЕРГІЙ ШАМРАЙ. 


СЕЛЯНСЬКІ РОЗРУХИ НА ПРАВОБЕРЕЖЖЮ 
В СЕРЕДИНІ XIX В. 

(с. Швейківка на Волині й с. с. Стратіївка та Літинка на Поділлю). 


Селянські рухи XIX в. на Правобережжю (до 1861 року) повставали 
завдяки багатьом причинам, власне, навіть цілому комплексу причин. Але 
все-ж з-поміж цього комплексу мало не завсіди можна відзначити головну 
причину, що найбільш вплинула на розрухи і надала їм тих чи инших рис. 

Причини, принаймні ті, котрі нам відомі, здебільшого можна поділити на 
дві головні групі: 1) заворушення селян, що мають на меті здобути собі 
цілковиту волю і 2) заворушення завдяки економічному гнітові, де головною 
причиною був один якийсь бік цього гніту. 

Перша група далеко менша за другу. До того, треба сказати, в праг¬ 
ненню до волі мало не завсіди значну ролю відогравали й мотиви економіч¬ 
ного гніту, хоч, так само, і до боротьби з панським гнітом часто приєдну¬ 
валося певне бажання здобути волю. З найяскравіших розрухів першої 
групи ми можемо назвати хоч-би т. зв. Київську козаччину, повстання селян 
трохи чи не цілої Київщини в 1855 р. 1 ). 

З головних причин другої групи можна накреслити такі: 1) переділ 
землі, причому зменшуються селянські наділи й якість їх землі при збіль¬ 
шенню панської оранки, 2) важкість панщини, 3) суворі карання, 4) стя¬ 
гання оброку, 5) переселення селян, 6) неврожаї, то-що. 

З усіх цих причин, переділ землі викликав чи не найупертіші хвилю¬ 
вання. Звичайно економічний гніт, важкість панщини, або суворі кари, при¬ 
мушували селян також хвилюватися і до того дуже часто. Але з другого 
боку, цей гніт панував давно, і селяни, нехай який важкий він був, вже трохи 
попризвичаювалися до нього, хоч і не завсіди могли його стерпіти. Тим- 
часом невигідний для селян переділ землі відразу вривався в їх життя 
і викликав обурення та розпуку, що часто призводила до розруху: селя¬ 
нин мав все-ж певний наділ землі, і ось раптом цю землю од нього забирають, 
а дають далеко менше, прогодуватися з якої, як йому здається, зовсім не 
можна, та ще й часто дають землю непридатну до хліборобства. Тому ці 
розрухи, викликані невигідним для селян переділом землі, бували, зви¬ 
чайно, найбільш уперті, інтенсивні й часто короткій Але поруч з цим і уряд 


) Про неї автор статті має велику працю. 



294 


Сергій Шамрай 


та поміщики до хвилювань, викликаних переділом землі, часто ставилися 
инакше ніж до заколотів, що їх викликали инші причини. Селян, що повста¬ 
вали через важкість панщини, досить легко заспокоїти невеликими уступками, 
селян-же, які хвилюються через переділ землі, далеко важче примусити взяти 
й обробляти нові, гірші участки землі. Тому й селян першої групи карають 
звичайно далеко легше ніж селян другої. Нагадаємо хоч-би покарання селян 
с. Кустовець та Заливанщини на Поділлю, *) де селяни (по-над 2.500 рев. 
душ) хвилювалися два роки, здобуваючи волю; тут було притягнено багато 
війська, і селяни нарешті заспокоїлися, коли пересікли кількох проводирів 
і позаарештовували инших, що були, правда, швидко звільнені. Правда,. їм 
зроблено невеликі економічні полегкості. А тут в поданому нижче матеріялі, 
в с. Швейківці, ми бачимо, що хвилювання селян невеликого села (коло 400 
рев. душ) придушили пересікши двічі кількох селян і заарештувавши ще 10, з яких 
більшість покарали шпіцрутенами, ще й мали віддати до арештантських рот. 

У цьому нарисі ми як-раз і подаємо три приклади (двоє з Поділля, один 
з Волини) 2 ), як реагували селяни на переділ землі; всі ці хвилювання, хоч 
і відбувалися за инших умов і одбувалися відмінно (друге хвилювання нага¬ 
дує навіть хвилювання першого типу), все-ж в основі своїй мали однакові 
причини і були, надзвичайно уперті та завзяті. 


Рух селян в с. Швейківці Житомирського повіту на Волині виник на 
ґрунті переважно економічних кривд, — поміщик захопив селянські ґрунта. Але 
почалося це з-за невеликої справи, — віддання двох селян в рекрути „без за- 
чота“. Сталося це так. 

17-го травня 1844 року п’ятеро селян с. Швейківки, поміщика Узембло 3 ), 
подали скаргу в м. Житомирі повітовому земському справникові на віддання 
двох селян в рекрути. Як видко,, селяни сподівалися зараз-же розпорядження 
в цій справі і справникова обіцянка розглянути її, скоро-но вони повер¬ 
нуться до свого села, їхнє завдовольнила. Тому ці п’ятеро селян,— делегація, 
вийшовши з міста, пішли до юрби селян душ в 50, що чекали їх верствах 
у 7 од міста, і порадившися всі разом пішли скаржитися волинському губер- 


0 Див. про це нашу статтю в Іст.-Географ. Зб. І. 

2 ) Ми користувалися такими матеріялами Київ. Центр. Архіву. Справи інвентарного Комі¬ 
тету: № 280 „По рапорту Житомирского уізднаго стряпчаго о неповиновеніи крестьянт> 
с. Швейковки владільцу своєму поміщику Узімбло"; № 132 „По жалобі крестьянт» с. Стра- 
тіевки на поміщика своего Липинскаго за уменьшеніе и переміну участковт» земли и обреме- 
неніе ихт» барщиною и поборами"; № 578 „По донесенію Ольгопольскогб ~ городничего о при- 
бьітіи вт> г. Ольгополь боліє 40 человік-ь крестьянт) поміщика Липинскаго, требовавших’ь 
возврата предоставленньїх-ь в*ь рекрути крестьянь"; № 67 „по просьбі крестьянт» с. Литинки 
поміщика Тита Калинского за обремененіе их*ь работами и проч.", ч. І—II. 

3 ) Цей поміщик Узембло був в ці часи управителем Білоцерківського маєтку на Київщині 
гр. Браніцьких. Взагалі він визначався надзвичайними жорстокостями та визиском селгін.* 
В 1855 році підчас селянського руху на Київщині (т. з. Київської козаччини), він організував 
з своєї челяди (а також челяди поміщика Млодецького) і дрібної шляхти загін, який на чолі 
з справником напав на селян с. Бесідки Таращанського повіту, що вийшли з покори поміщикові 



Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


295 


наторові. Цей направив їх до в. о. повітового маршалка, а той наказав їм, 
як і справник, іти додому, обіцяючи розглянути їх справу згодом. 

Рівночасно поміщик Узембло повідомив справника, що селяни вийшли 
з покори і прохав допомогти. Той зараз-таки приїхав до с. Швейківки і став 
розбирати справу. Як з’ясувалося, поміщик Узембло оце недавнечко вступив 
у володіння цим маєтком. Він відразу-ж почав наводити тут різні нові по¬ 
рядки, зокрема розмежування земель, перенесення хат в инші місця за новим 
розплануванням, то-що. Як видко, при цьому поміщик захопив селянські 
ґрунти, бо селяни відмовилися від переділу й не схотіли обробляти нові 
землі? Не послухалися селяни справника, і на всі його намовляння відпові¬ 
дали: „Не хочемо, не будемо нікого слухати, мусить лишатися по нашому, 
а не так, як бажає поміщик". Тоді справник спробував заарештувати кількох 
найзавзятіших селян, але юрба не дала, причому, як рапортував справник, 
вигукувала йому „дерзости". Тому, як гадав, справник, привести селян до 
покори можна тільки привівши військо в Швейківку. - 

У відповідь волинський губернатор наказав одній роті 2-ої піхотної ди¬ 
візії вирушити до Швейківки, щоб привести селян до покори, справникові-ж 
він наказав заарештувати проводирів і перевести слідство. Повідомивши про 
це генерал-губернатора, він також (трохи пізніше) посилає рапорта до епіскопа 
Острозького, вікарія Волинського, повідомляючи, що в заворушенню селян 
с. Швейківки, яке виникло через „розмежування і зрівняння в наділі селян 
відповідно до їх потреб", винний значною мірою парафіяльний священик Іван 
Дубицький, — і тому прохає його усунути. 

Наприкінці червня в Швейківку було введено військо і переведено слід¬ 
ство. Як з’ясувалося, справа за рапортом справника стояла так: попередниця 
поміщика Узембло, Якубовська, була стара і не могла добре пильнувати по¬ 
рядку в маєтку. Селяни, ніби-то, позахоплювали поміщичі ґрунти, які хто 
хтів, а також будувалися, де хтіли і як хтіли: клуні одні ставили в селі, 
инші в полі і т. и. Тому Узембло, діставши маєток, почав відразу „заводити 
лад". Землю він усю забрав і з неї виділив, як казав справник, а /з селянам, 
а ! /з під поміщичі економії. Але селяни, як видко, були покривджені цим 
розподілом і тому відмовилися приймати нові ґрунти. Як гадав справник, 
вимоги селян були безпідставні і тому він викликав військо, щоб їх покарати. 
За допомогою одної роти піхоти, справник заарештував селянських проводирів, 
инших пересік і примусив селян узяти земельні наділи. Але хвилювання 
все-ж не припинилося. Селяни, хоч і взяли нові участки, але категорично відмови¬ 
лися обробляти їх, і, не дивлячися на присутність війська, не ставали до покори. 

Генерал-губернатор, дістаючи звістки про це хвилювання, вживає всень¬ 
ких засобів, щоб заспокоїти селян. 8 липня він наказує волинському губер¬ 
наторові вжити усіх заходів, щоб привести селян до покори, а рівночасно 
наказує йому заарештувати сина свящ. Дубицького, бо він, як з’ясувалося, 
писав скаргу селянам. Рівночасно наказує він колишню поміщицю Якубовську 
виселити з Швейківки, щоб вона не могла впливати на настрій селян. 

Тимчасом селяни рішили подати нову скаргу. 2-го липня кілька з них разом 
з священиком Дубицьким пішли скаржитися до Житомира. Всі-ж инші селяни 



296 


Сергій Шамрай 


поховалися по лісах, щоб не можна було довідатися, хто саме подавав скаргу 
і потім покарати їх. У відповідь на скаргу священика Дубицького звільнено 
з посади (причому його власну хату в с. Швейківці, після його виселення, 
захопив поміщик). 

На початку серпня знов надходять звістки про те, що селяни хвилю¬ 
ються. 12-го повідомляв земський суд, що, не вважаючи на присутність 
війська, селяни все не стають до покори, свого сіна не косять і ріллі не 
орють, кажучи, що їм дали занадто мало. 16-го серпня надходить прохання 
од самого поміщика Узембло. Він повідомляє про те, що приїхавши в село, 
він просто жахнувся: селяни панщину виконують недбало, а свої власні 
господарства цілковито запустили. Отож, він прохає вжити рішучих заходів, щоб 
привести їх до покори. Окрім того, він скаржиться, що селянські проводирі 
хоч і заарештовані, але досі не покарані. 

Це все примусило владу вжити рішучих заходів. Генерал-губернатор 
Бібіков призначив, щоб привести селян до покори, майора Позняка, а він 
вже за тих часів відзначався своїм умінням швидко й рішуче придушувати 
селянські рухи 1 ). 

19 серпня майор Позняк виїхав до с. Швейківки, а 8 вересня повідомив 
про цілковите приведення селян до покори. Справа була так. 

Приїхавши до Швейківки, майор Позняк знайшов, що все село (385 
ревіз. душ.) вже три місяці знаходиться в стані непокори свойому поміщикові. 
Тоді він зібрав громаду і повідомив, що його прислав генерал-губернатор 
припинити хвилювання, а на скарги й жалі селян — відповів, що поки вони 
не заспокояться, нічого розглядатися не буде. Тоді селяни відповіли, що 
вони вже зважилися: коли поміщик не верне їм того становища, в якому вони 
знаходилися при попередньому власникові, то вони його не хтять, слухати 
не будуть, а хочуть належати цареві. На це майор Позняк відповіди не дав, 
а наказав громаді розійтися й зібратися до нього на другий день. Зроблено 
це було, правдоподібно, щоб дати селянам час поміркувати. Але щоб ніхто 
з них не міг втекти, — було поставлено варту навколо села. 

Другого дня, коли громада зібралася до майора Позняка, він ще раз 
удавсь до неї, закликаючи до покори, але селяни відповіли, що слухати по¬ 
міщика не будуть, аж поки їм не повернуть старих сіножатів і не дадуть ще 
городів. Окрім того, селяни додали, що це рішення вони добре обміркували, 
це є думка цілої громади і змінена бути не може. Тоді майор Позняк закли¬ 
кав військо, що було тимчасом введене в село і наказав почати екзекуцію. 
Він пообіцяв, що коли селяни не стануть до покори, то всі будуть пересічені; 
після цього почали сікти по черзі селян, аж поки ті ^висловили покору. 
Коли було покарано 6 душ, селяни скорилися і пообіцяли почати обробляти 
свої ґрунти. 

,/По екзекуції Позняк виїхав з села і повернувсь лиш 26 вересня, щоб 
розглянути скарги селян. Полягали вони от у чому: 

т ) В багатьох инших, серйозніших, заворушеннях ми бачимо його на чолі „усмирителей*. 
Напр. в с. с. Кустовцях і Заливанщині в 1847—8 р. (Див. про це матеріяли, що ми їх подаємо 
в Історично-Географічному Збірнику т. І). 



Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


297 


1) Городи, що дав поміщик замість старих, є не приготовані, а до того 
їх далеко менше ніж старих. 

2) Сіножаті дуже погані і їх так само багато менше, що не дасть мож¬ 
ливосте прогодувати робочу худобу. 

3) Лісу для опалу селянам не дається. 

4) Поміщик примушує копати дороги та рівчаки й працю цю не зарахо¬ 
вується селянам за панщину. 

5) Перед приїздом земської поліції економ жорстоко покарав кількох 
селян. 

6) Податки поміщик брав більші, ніж треба: з одного поля 2 карб, за¬ 
мість 1 крб. 50 к., з двох 4 замість 3 крб. 

7) Всі жіночі роботи, на які вживаються й малолітні, не зараховуються 
в рахунок панщини. 

8) В минулому році селяни возили для поміщика будівельний ліс за 40 
верстов і за 6 день з 2 парами волів рахувалося їм лиш три дні панщини. 
Зараз праця з двома парами волів зараховується за один день.\ 

^Про більшість з цих скарг майор Лозняк дав поясніння на підставі 
своїх розслідувань: 

Що-до 1 пункту пояснінь немає. 

2) Про кількість землі Позняк нічого не каже, а що-до її непридатносте, 
то ніби-то лиш невелика частина сіножатів на кам’янистому ґрунті, і то їх 
поміщик тепер замінив. 

3) Що-до лісу до опалу, то ніхто з селян його у поміщика не прохав, 
тому той і не давав. 

4) Копання рівчаків і доріг є для загальної користе і тому його не 
можна зараховувати в панщину. 

5) Економ справді перед приїздом земської поліції покарав двох селян 
різками по 50 ударів, але зробив це без відома поміщика. До того, той 
обіцяв змінити економа. 

6) Зайві гроші на податки бралося для оплати рекрутської повинносте, 
тепер ці гроші будуть збирати сами селяни. 

7) Пояснінь нема. 

^8) Хто працює двома парами волів, той повинен мати подвійну кількість 
землі і тому мусить одбувати подвійні повинності^ 

Такі були поясніння Позняка. Ми бачимо, що для селянства реально 
сливе нічого не було зроблено. Правда, майор Позняк звернувсь ще з про¬ 
ханням до поміщика полегшити долю селянства і той заявив, що він готов 
завдовольнити селян, але.... в їх „законних" вимогах! 

Після цього військо виведено з Швейківки і майор Позняк також 
виїхав з неї. 

Отже селяни нічого не дістали окрім кари. Але особливо постраждали 
проводирі їхні, що їх заарештував ще земський справник. 2-го листопаду 
Житомирський земський суд ухвалив такий вирок заарештованим селянам: 

1) Підсудних: Михайла Лещенка, Максима Жигуна, Семена Пархомова, 
Василя Товбиша, Василя Бенедика, Павла Купчика, Івана Римарчука, Івана 



298 


Сергій Шамрай 


Адамця й Павла Трохимчука, —всього 9 душ — покарати шпіцрутенами про¬ 
гнавши крізь „строй" в 500 салдатів, з них Лещенка, Купчика, Бенедика й 
Адамця — 2 рази, решту раз. Далі їх всіх, окрім Пархомова і Трохимчука, 
яких залишити на місці, віддати до арештантських рот. 

2) Селянку Авксенію Торбасову — на ! /а роки в’язниці, зарахувавши 
й „предварительное заключеніе". 

3) Вас. Дубицькому (сину священика) зарахувати за кару час, що він 
висидів у в’язниці до суду. 

4) Жида Новицького, що також писав якесь прохання селянам, витри¬ 
мати місяць під арештом при поліції. 

5) Всім селянам „внушить", щоб вони слухалися поміщика під загрозою 
суворої кари. Всі видатки й прогони длЬ урядовців має оплатити Швей- 
ківська громада. 

До цього губернатор Волини додав свою гадку, що варто-б цей вирок 
полегшити. А саме, тих селян, що мають іти в арештантські роти, післати 
лиш на 5 років, а потім повернути в село. 

24 лютого 1845 року генерал-губернатор затвердив цей вирок, трохи 
змякшивши його. А саме: чотирьох селян, що їх присуджено прогнати крізь 
„строй" два рази—тільки раз, і потім на два місяці в в’язницю. З останніх 5 
чотири (окрім селянина Трохимчука) крізь „строй" в 250 салдатів, а потім 
трьох на 2 місяці в’язниці, а четвертого (селянина Пархомова) повернути до 
села; селянинові Трохимчукові —100 ударів різками. Всі селяни, що мають 
одсидіти у в’язниці, а так само селянку Торбасову, по звільненню, повернути 
в село, коли поміщик дасть згоду на це. Инші пункти вироку ген.-губернатор 
затвердив, окрім вироків Дубицькому й Новицькому, яким він ще додав 
висилку з Волини, — Дубицького в Катеринославську губерню, а Новицького— 
в Могилівську. 

Вирока було виконано допіру наприкінці квітня 1845 р., себ-то селяни 
були покарані після 8 місяців в’язниці, 


Відмінним характером визначалося хвилювання в с. Стратіївці, Ольго¬ 
пільського повіту, на Поділлю. Тут хвилювання мало затяжніший характер: 
селяни хвилювалися кілька років, подавали скарги на поміщика всім урядовим 
особам, як справникові, маршалкові, губернаторові Поділля та генерал-губер¬ 
наторові.'Рівночасно вони недбало виконували панщину, иноді зовсім припи¬ 
няючи всі роботи, і ворогували з поміщиком. Тому урядові кола, що спочатку 
поставилися досить прихильно до справедливих домагань селянства, бачучи 
цю упертість, швидко міняють своє ставлення і всіма засобами, включно до 
військової сили, намагаються придушити рух. 

Село Стратіївка належало поміщикові Болеславу Липинському, до якого 
перейшло якраз в цих роках, по смерті батька. Але й сам батько його ку¬ 
пив цей маєток не так давно, до того-ж часу селянам жилося ще, порівню¬ 
ючи, нічого. При Липинському-батькові їм вже стало далеко важче, а особ¬ 
ливо важко стало, коли маєток перейшов до Болеслава Липинського. Важким 



Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


299 


був тут і економічний гніт і суворі карання, але особливо важко прийшлося 
селянам через переділ землі, поміщик позабирав їхні ґрунти, а натомість дав 
їм далеко менше, та ще й у непридатній для хліборобства місцевості — на кар¬ 
мінні, косогорах і т. и. Тоді селяни починають хвилюватися і, як перший 
крок,—подають скарги. 

Першу скаргу на свого поміщика селяни с. Стратіївки принесли на по¬ 
чатку 1848 року; принесли її четверо селян за дорученням од цілої громади 
губернаторові Поділля. На жаль, зміст цієї скарги нам невідомий. Другий їх 
виступ стався в початку (4-го) грудня цього-ж року. Поміщик віддав в рекрути двох 
селян, правдоподібно, з найактивніших своїх ворогів. Тоді душ 40 селян ви¬ 
рушило до Ольгополя, домагаючися звільнити і повернути їх, але, після умов¬ 
лянь маршалка (причому одного з селян було спочатку заарештовано), поверну¬ 
лися додому. Взагалі треба одзначити, що селяни в цей час поводилися ще 
нерішуче та розгублено. 

У середині грудня двоє селян знову подали скаргу на відібрання земель — 
цим разом маршалкові. Як видко, селяни вже почали виступати енергійніше, 
бо рівночасно з цією останньою скаргою селян, надходить і прохання од по¬ 
міщика приїхати й припинити селянські „дерзости“. Тому 16-го грудня земський 
справник та маршалок приїхали до Стратіївки, де селяни принесли такі 


скарги: 

1) Поміщик міняє їм землі,—ріллю, причому дає далеко менше, а до 
того ще по косогорах і ярах,—де обробляти її не можна. 

2) Карають жорстоко селян, даючи до 50 різок. 

3) Років двоє тому поміщик збирав з селян позичково гроші на будівлю 
млина, але й досі ці гроші сливе нікому не повернув. 

4) 3 селян беруть гроші на утримання осавулів. 

5) Землі під коноплю поміщик позабирав усі собі і тепер дає їх селя¬ 
нам тільки за плату, 3 крб. сріблом за морг. 

6) Кілька сот моргів сіножатів і рілля селян с. Стратіївки поміщик Б. Ли- 
пинський віддав сусідньому селові — Сараженкам, що ним володіє брат його 
Володислав. 

7) Прядива дають замало й селянам доводиться докладати свого. 

8) Один селянин оре своїм плугом три морги на тиждень, за що йому 
зараховується лиш 2 дні панщини/> 

Що-до деяких скарг поміщик дав свої поясніння. Частину землі від¬ 
різано с. Сараженкам через зрівняльний поділ маєтка між ним і бра¬ 
том по смерти батьковій. Переміна-ж участків провадиться давно, оскільки 
перед тим, як його батько покупив маєток, селяни ніби-то позахоплювали 
собі ґрунти, які хтіли. Гроші, що були зібрані на будівлю млина, він зараз 
поверне. Платню осавулам призначено ніби-то на прохання самих селян. Ко¬ 
ноплю селяни сіють тепер, звичайно, на своїх ґрунтах, а тому, справді, він 
зайву землю дає за гроші. Нарешті, він заявив, що селян агітують і підби¬ 
вають до непокори дячок (звільнений з посади) Зозулинський та однодворець 
Кукура. Писали-ж їм скарги урядовці м. Ольгополя Камінський та Брані- 
ковський. 



300 


Сергій Шамрай 


Ці поясніння, очевидячки, завдовольнили маршалка й справника, бо 
жадних заходів, що до завдоволення цих скарг вони не вжили. Тому селяни, 
почекавши трохи наслідків, починають знову подавати скарги. 

5-го лютого 1849 року двоє селян подали прохання самому генерал-гу¬ 
бернаторові (Бібікову). Вони писали, що їх пригнічено, дуже жорстоко ка¬ 
рають, частину селян покалічено, дві селянки породили передчасно дітей від 
покарань, двоє селян намагалися від покарань заподіяти собі смерть, жінок 
окрім різок січуть ще й кропивою, і що не дивлячися на заведення інвентар¬ 
них правил, їх силують робити панщину за бажанням поміщика й отягчають 
різними поборами та повинностями. 

У відповідь на це генерал-губернатор загадав перевести слідство. Для 
цього він запропонував губернаторові Поділля вирядити туди свого урядовця, 
ще й жандарського офіцера, що мали перевести слідство в контакті з маршал- 
ком. Але особливих наслідків це знов не мало, бо вже 3 травня до генерал- 
губернатора з’явилося двоє селян, що вже перед тим подавали скарги, і знов 
прохали захистити їх. Вони потверджували попередні скарги й додавали кілька 
нових: одного селянина віддано у рекрути за те, що він подавав скаргу; 
гроші, що поміщик позичав для будівлі млина, він досі не віддав, не дозво¬ 
ляє селянам самим платити державні податки, а самовільно бере з селян 
скільки хоче. 

Ці скарги приневолили генерал-губернатора звернути більшу увагу на 
розслідування справи. А тому зараз-же, 5 травня, він призначив для слідства 
урядовця Юрія Самаріна (відомого тогочасного діяча), а до нього було наказано 
командирувати від подільського губернатора жандарського офіцера. 

Відомостів про це слідство ми в перший час не маємо. Але з 28 червня 
починають надходити рапорти од Самаріна. Він залишивсь у селі на кілька 
місяців, щоб детально розглянути скарги селян та поводження з ними помі¬ 
щика; взагалі, треба сказати, поставивсь до справи уважно, а до селян досить 
прихильно й справедливо. 

У першому свойому рапорті Самарій повідомляв генерал-губернатора про 
причини незавдоволення селян: 

1) Поміщик міняє ґрунти з шкодою для селян. 

2) Переводить селян з хати в хату, завдяки чому частина селян втра¬ 
тила свої городи. 

3) Захопив селянські сіножаті. 

Окрім цього, селяни скаржилися на жорстокі кари, на незаплату зароб¬ 
лених грошей, неправдивий розподіл родин на кілька господарів, то-що. 

У дальших рапортах Самарій потвердив скаргу селян_на те, що їм землю 
дається по косогорах, у непридатних для хліборобства місцях. Для того він 
взяв підписку з поміщика Липинського, що в ній той обіцявсь повернути селя¬ 
нам їхні сіножаті і не міняти більш їм ґрунтів та хат. Взагалі-ж він уважав, 
що поміщик винний у таких злочинах: 

1) В самовільному вжитку запасного хліба. 

2) В переміні ґрунтів. 

3) В перенесенню хат. 



Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


201 


4) У віддачі двох селянських хлопців прислугою до жидів 1 ). 

5) В недодержанні інвентарних правил. 

а) переміна ґрунтів. 

в) Уживання для польової праці селянських дівчат до 16 років, 
с) Невиплата грошей селянам за їх позачергові праці, 
о) Поділ одної родини на два господарства, 
е) Уживання до праці хлопчика, 
у) Неположене провадження книг. 

Таке виявлення вчинків пом. Липинського Самаріним викликало проти 
Самаріна обурення околичних поміщиків. Сам маршалок післав йому на по¬ 
чатку липня листа, в якому всупереч його розпорядженням, ставив йому на 
увагу, що земля є власність поміщикова, що так ведеться споконвіку, і по¬ 
міщик може робити з нею, що схоче: міняти хати і участки, то-що. До цього 
він додає, що, на його думку, поміщик Липинський зовсім не кривдив своїх 
селян. 

Та взагалі Самарій не цілком був на боці селян. Визнавши, правда, де¬ 
які кривди їх, він все-ж суворо охороняє й престиж поміщичої влади. Отож, 
одного селянина, що не робив панщини, а до того гостро висловивсь, він за¬ 
судив на місяць в’язниці, після чого йому було дано ще 25 різок. Окрім того, 
ще кількоро селян було заарештовано: спочатку троє, а пізніше ще двоє,— 
за несправедливі, як гадав Самарій, скарги і за „агітацію" поміж селянства. 
Всі вони, правда, швидко були звільнені на поруки громади с. Стратіївки. 

Слідство Самарінове великих наслідків не мало. Становище селян та¬ 
кож не на багато покращало. Правда, було ухвалено відносно поміщика, що¬ 
до головних скарг селянства: 

1) Підписку про неперенесення хат і непереділення землі залишити 
в силі. 

2) Сіножаті селянські на колишньому ставку залишити селянам. 

3) Зобов’язати поміщика своїм коштом добудувати до осени початі хати. 

Але все це виконано фактично не було. Доглядати за переведенням цього 

в життя було доручено маршалкові, а той, безперечно, нічого зробити не 
хтів у цій справі, стоючи, як поміщик, цілковито на боці Липинського. 

Селяни, як видко, все ще сподівалися справедливости. Але оскільки час 
ішов і зроблено нічого не було, то на-весні 1850 року вони знов починають 
акції. 18 квітня вони знов подають скаргу Бібікову, в якій скаржаться на те, 
що поміщик Липинський де-далі більше пригнічує їх, а також оповідають про 
нове непорозуміння. Справа виникла з-за порядку внесення державних подат¬ 
ків. Селяни мали сами (чотири виборні господарі) збирати гроші для вне¬ 
сення податків, а потім тільки показати справникові квитанцію, про це справ¬ 
ник дав навіть папера селянам, а також сказав їм скільки платити у цьому 
(1850) році. Але поміщик не погодивсь на це і, поїхавши до Ольгополя, 
другого дня.повернувсь з справником, і той всупереч свойому попередньому 
розпорядженню, наказав гроші вносити поміщикові; селяни це виконали. Та 


0 Це було законом заборонено, хоч узагалі сливе ніколи не додержувалося. 



302 


Сергій Шамрай 


поміщик, зібравши на 112 крб. більше, ніж належало, ці гроші залишив 
собі, а до того вніс гроші не за першу половину 1850 р. як було треба, а за 
другу 1849, за яку селяни вже вносили гроші поміщикові, але той ці гроші 
витратив на себе. Тому селяни прохають розслідувати цю справу, а також 
взагалі полегшити їхню долю. 

У відповіді генерал-губернатор наказав губернаторові Поділля доручити 
маршалкові ужити заходів, щоб поміщик Липинський додержувавсь інвентар¬ 
них правил. Той це справді й зробив, повідомивши 15-го липня, що він на¬ 
казав маршалкові передати Липинському, що оскільки проти нього ведеться 
справа з 1849 р., то при першій новій скарзі селян, його вивезуть з мастка 
до закінчення справи. 

Тимчасом в ці часи губерніяльне правління розглядає нарешті справу 
селян після слідства 1849 року. Воно ухвалило: 

1) Гроші, що збиралися з селян на осавулів, також за селянське прядиво, 
поміщик має повернути. 

2) Податки до скарбу селяни можуть платити сами. 

3) Поміщик має збудувати магазин для запасного хліба і за ним має 
стежити маршалок. 

4) Справи про смерть од покарань і т. подібні випадки—передати судові. 

5) Справникові наказати перевести слідство про двох селянських хлоп¬ 
чиків, що були віддані в наймити. 

6) Селянам наказати виконувати свої обов’язки. 

Після цього генерал-губернатор наказав передати всі ці справи до суду 
для вироку над Липинським 1 ). Але, як видко, всі застереження й накази на 
того не впливали, бо поводження його з селянами ані трохи не змінюється. 
Це приводить селян до розпуки і на початку дальшого, 1851-го, року вони 
знов подають скаргу і починають вже досить отверто хвилюватися. У скарзі 
від 31 березня селяни скаржилися на важкий гніт і утиски од поміщика, а так 
само писали, що ходять чутки, ніби маєток Липинського має бути відданий 
під догляд адміністрації, і їм досі нічого певного не відомо. У відповідь гу¬ 
бернатор Поділля мусів вже вжити рішучих заходів: він наказав викликати 
Липинського в Ольгопіль і віддати під догляд поліції. 

Але цей захід вже не досяг своєї мети: селяни й далі хвилювалися. Між 
ними починають з’являтися думки, що оскільки вони були десь перед 25 ро¬ 
ками скарбові, то можуть знов домагатися, щоб їх було повернено до цієї 
групи, себ-то можуть позбутися нарешті й остаточно панування Липинського. 
На початку 1852 року ці думки стали вже досить виразні й звернули на себе 
увагу маршалка та справника. Вони й донесли 12 квітня^про це генерал-гу¬ 
бернаторові, додаючи, що економічного гніту тепер у маєтку Липинського 
вже немає. Через те вони клопоталися, щоб цього поміщика булб повернено 
до маєтку. Генерал-губернатор згодивсь на цю пропозицію й наказав до того 
губернаторові Поділля надіслати для розслідування штаб-офіцбра корпусу 


*) Про дальшу їх долю невідомо, правдоподібно, вони десь залишилися „під сукном" 
земського суду. 



~ Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


303 


жандарів. Йому він пропонував наказати звернуть увагу на розслідування 
чуток про те, що проводирі селян, які мало не всі повмирали за цей час,—повми¬ 
рали не своєю смертю. . 

На початку червня приїхали до Стратіївки для розслідування урядовець 
Охоцький і штаб-офіцер жандарів Грибовський 1 ). Передусім вони заарешту¬ 
вали п’ятеро селян з найвпливовіших, їх було одправлено до Ольгополя. Це 
обурило селян, що кілька років даремно чекали справедливосте і нарешті 
діждалися цього арешту — отож вони великою юрбою пішли до Ольгополя до 
справника, домагаючись їх звільнення. Ледві, ледві пощастило справникові пере¬ 
конати їх іти назад до села. А тимчасом у самому селі инша юрба селян і, 
головне, селянок пішли до Охоцького й Грибовського й кричали їм „забрали 
тих, то беріть і нас“... 

Другого дня нова юрба селян і селянок пішла до Ольгополя до справ¬ 
ника. Вона знов домагалася, щоб заарештованих було звільнено. Всі накази 
розійтися не мали успіху. Підчас цих наказів ставеь один інцидент: один 
селянин, переконуючи справника, підчас жестикуляції торкнувсь його грудей, — 
у відповідь той наказав зараз-же його заарештувати і, хоч як селяни прохали, 
не згодивсь його звільнити. Під цей час до Ольгополя приїхали Охоцький 
і Грибовський, і всі разом почали умовляти селян іти в село; нарешті, за до¬ 
помогою розсильної команди їм пощастило розігнати юрбу. Підчас умовлянь 
справник намітив 13 селян найактивніших, щоб потім їх заарештувати 2 ). Було 
вирішено, щоб привести селян до покори, прохати військо, не менш як ба¬ 
тальйон, оскільки село Стратіївка дуже велике (800 чоловіків і стільки-ж 
жінок). 

Подільський губернатор згодивсь на це прохання і надіслав наказа коман¬ 
дирові 1-ої бригади 14 пішого полку вислати з Балтського повіту до Стра¬ 
тіївки батальйон Волинського пішого полку. 

По тому Комісія (Охоцький та Грибовський) знову виїхала до Стратіївки 
і намагалася привести селян до покори, але на всі їхні намовляння селяни 
відповідали, що владу вони слухатимуть, але Липинського більше не хочуть 
і робитимуть панщину тільки, поки тут перебуває комісія. Тоді 24 червня 
вжито екзекуцію. Зібрано усіх селян на площу, де стояв батальйон війська; 
тут Охоцький удавсь в-останнє до селян, закликаючи їх до покори Липин- 
ському, але селяни відмовилися. Тоді дві роти салдатів оточили селян і почали 
екзекуцію. Сікли селян по черзі, доти, доки не висловлювали покори. Коли 
шістьох селян було пересічено, ціла громада скорилася. Треба одзначити, що 
один з шістьох покараних, хоч скільки його сікли, —покори не висловив. Та й 
взагалі, ця покора була безперечно силувана, про це зазначала навіть комі¬ 
сія у рапорті до генерал-губернатора... 


*) Очевидно цей Грибовський був спеціяліст що-до придушення селянських рухів. Його ми 
бачимо й в хвилюванні селян с. Литинки (див. далі), а також і підчас придушення руху робіт¬ 
ників Межигірської фабрики 1857-го року (див. про це нашу статтю в Ч. 9 „Червоного Шляху" 
за 1925 р.). 

2 ) Чи були вони заарештовані — невідомо. 



304 


Сергій Шамрай 


Цікаво зазначити, що найбільше завзяття виявили жінки. Коли їхні чо- 
ловіки почали коритися після екзекуції, то багато з них падали непритомні 
з горя, деякі дерли на собі волося і обіцяли потім побити своїх чоловіків. 

На цьому закінчилося це заворушення. Військо було ще залишено в 
Стратіївці, комісія-ж, примусивши поміщика повернути гроші, що він брав з 
селян на осавулів і на будівлю млина в 1846 р., теж виїхала. 

Селяни все-ж не хотіли скоритися. У цьому-ж місяці, липні, 19-го, знов 
почалися хвилювання між селянами. Але військо, що стояло ще в Стратіївці, 
зараз-же придушило рух, причому 6 селян було пересічено. Трохи пізніше, 
у жовтні цього-ж року були знову-ж невеликі заворушення, але справник їх 
швидко придушив, заарештувавши проводирів. Всі заарештовані, як тепер, так 
і раніше, були звільнені допіру в липні дальшого, 1853, року. Щоб покарати 
селян, в Стратіївку намічалися постоєм три сотні донських козаків, але ви¬ 
слані вони не були. 


Третій випадок (своїм характером він трохи нагадує другий), що ми оце 
наводимо, є хвилювання селян с. Літинки, Літинського повіту, знов-таки на 
Поділлі, що тривало кілька років і набувало різного вигляду у різні фази, але 
в основі його все-ж лежав переділ земель та збезземелення селянства. 

Справа починається скаргою селян цього села, що її було подано на 
початку червня 1852 року маршалкові та справникові Літинського повіту. 
Полягала вона ось у чому: 

1) Поміщик цього села, Тит Калинський, силує селян робити панщину 
більшу кількість днів ніж це дозволяють інвентарні правила. 

2) 3 селян збирають податків державних і рекрутських поборів більше, 
ніж з них належить. 

3) Поміщик привласнює собі гроші, що їх платить військо, що проходить 
селом, за годівлю салдатів. 

4) 1844-го року поміщик зробив нове розмежування землі, причому за¬ 
брав селянські ґрунти, а давав їм замість того місця непридатні до хлібо¬ 
робства. 

5) Хліб до запасного магазину селяни зібрали, а поміщик його забрав 
собі й не повертає. 

6) Поміщик віддав у рекрути людину, що не відповідала віком і мала 
велику родину. 

Вважаючи на це, селяни прохали, щоб їм дозволили обрати з-поміж себе 
6 суддів, які-б віддавали у рекрути й призначали-б кари на різки. 

Маршалок та справник, що поїхали у село, знайшли, що ця скарга без¬ 
підставна і її склала ніби-то невеличка група людности, яку часто карали вже 
за „погане поводження". Ці висновки маршалок і справник зробили на під¬ 
ставі переважно поміщикових слів. Що-ж до окремих пунктів, то заявлено, що 
справді поміщик збирав гроші на податки в більшій кількості, ніж належало, 
а також збирав і гроші за годівлю війська, але ці кошти він не брав собі, 
а вживав їх на громадські потреби, ховаючи частину їх про всякий випадок. 



Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


305 


Що-ж до хліба з запасного магазина, його ніби-то забрали попередні влас¬ 
ники, але поміщик Калинський згоджується його поповнити. Про забрану 
землю згадано не було. Прийшовши отже до вищезгаданого висновку, що 
скарга безпідставна, маршалок і справник, нагадавши селянам про потребу 
додержувати спокою та слухати поміщика, виїхали з села. 

/Після цього наказу селяни якийсь час сидять тихо. Але вже на початку 
лютого 1853-го року їх уповноважені прийшли до Київа і подали скаргу са¬ 
мому генерал-губернаторові, як на поміщика, так і на те, що маршалок 
і справник не поставилися до них справедливо. У цій скарзі селяни повніше 
розвивають та аргументують попередню свою скаргу. 

1) Хліба в запасний магазин було зібрано ,в часи врожаїв 1.000 чтв. 
жита і 500 вівса. Але поміщик за неврожаїв не давав його селянам, а витратив 
на вироблення горілки. 

2) Податки платили з господарства тяглого 7 р. 20 к., з пішого—3 р. 
60 к. Себ-то з усієї громади—520 рублів, тимчасом як треба було платити 
тільки 342 р. 

3) При батькові поміщика Тита Калинського селяни мали землі більш- 
менш достатньо. Та одколи маєток перейшов до Тита Калинського, десь пе¬ 
ред десятьма роками, їхні ґрунти було забрано, а віддано инші, менші (на */з) 


і далеко гірші. 

4) Селянство дуже збідніло і йому не стає чим годувати свої родини. 
Тяглі господарства за браком худоби стали вже фактично піші, а панщину 
роблять як тяглі. 

У дійсності з 112 господарів тяглих є тільки 12. 

Окрім того селяни скаржаться, що їхні родини сильно дроблять на окремі 
господарства (бо панщину роблять з господарства), отже, напр., чоловік 
і жінка становлять самостійну родину; підрослих дітей забирають до економії; 
карають селян надзвичайно жорстоко; худоба їхня подохла від перевозки 
війська, а грошей за неї вони не дістали. Селяни прохають повернути їм зайві 
гроші, що забрав поміщик, за ці гроші вони покуплять худо бу^ 

У відповідь на цю скаргу генерал-губернатор наказав подільському гу¬ 
бернаторові кн. Вяземському негайно відрядити до Літинки свого урядовця 
для доручень; коли скарга справедлива, наказувалося негайно повернути се¬ 
лянам землі, наказати, щоб у них був свій власний виборний збирач подат¬ 
ків, і дати їм, коли вони справді збідніли, гроші з тих, що їх зібрав помі¬ 
щик, на купівлю худоби. 

Подільський губернатор призначив у Літинку урядовця Вороніна і про¬ 
хав надіслати ще й з Київа жандарського офіцера. ' 

Але очевидячки Вороній цілковито стояв на боці поміщика. Його тен¬ 
денційне слідство викликало обурення селян і призвело 25 квітня до хвилю¬ 
вання і невиконання наказів поміщика що-до молотьби, коли-ж справник 
придушив це хвилювання, то селяни подали (11 червня) нову скаргу генерал- 
губернаторові на самого вже Вороніна. В ній повідомлялося, що Вороній про¬ 
вадить слідство Тенденційно, селян ставить при допиті навколішки на вогкій 
землі, а одного навіть побив. 


Записки Історично-Філолог. Відділу, кн. XI. 


20 



306 


Сергій Шамрай 


Вороній не докінчивши слідства виїхав з Літинки. Швидко-ж по його 
від’їзді (наприкінці травня) виникло між селянами нове хвилювання, що набуло 
навіть досить різких форм. 

Незадовго перед цим утекло троє селян, що їх визнано за головних 
селянських провідців. Тепер управителеві маєтку пощастило одного з них за¬ 
арештувати, але селяни, довідавшися про це, покинули робити панщину й 
відбили його силою. Далі вони пішли до поміщичого двору, поводилися дуже 
буйно, галасували й говорили „дерзости". Справник якось приборкав рух, при¬ 
чому заарештував селянина с. Багриновець, Савченка, що писав одну скаргу 
селянам Літинки, другу-ж скаргу, як він довідавсь, писав одставний канцеля¬ 
рист м. Літина Волошин. Тимчасом до Літинки приїхав жандарський під¬ 
полковник Грибовський 1 ). Детального слідства він не розпочав, бо не було 
одного свідка (економа Гломбковського, що вславивсь своїми жорстокими по¬ 
караннями селян), а поки-що, приглянувшися до скарг селян та до їхнього 
настрою, уважав за потрібне вжити суворих заходів. Про це він доніс 20 
червня генерал-губернаторові Васільчікову, додавши, що, на його думку, 
скарги селян безпідставні, бо вони покликуються на явища давні, яких до 
того здебільшого зліквідовано. Слідом за тим, перевівши коротеньке слідство 
разом з новим представником од подільського губернатора — Романовичем, 
14 липня 1853 р. Грибовський „заспокоїв" селян, себ-то вибив різками п’ятьох 
з них, а двох заарештував. 

Але все-ж, кривда селянська була така ясна, що подільський губернатор 
наказав зробити їм певні полегкості, а саме: наказав виплатити селянам 177 р. 
72 3 Д коп., лишок з їхніх грошей у поміщика, помолотити хліб з запасного 
магазину і виділити селянам земельні наділи згідно з інвентарними правилами. 
Окрім того, він доручив Воронінові докінчити розпочате слідство, ще й зробити 
слідство в новій справі, про яку повідомив 15 липня земський Літинський суд, 
а саме жінка одного з покараних селян (Музики), бувши вагітна, пхалася під¬ 
час екзекуції у браму до економічного двору і її звідти викинули розсильні, 
після чого вона породила мертву дитину. 

Хоч генерал-губернатор і зауважив, що призначати Вороніна, який вже 
в перший раз викликав на себе скарги селян не є раціонально, — його 
все-ж було призначено і наприкінці того року він починає слідство. Пояснивши 
випадок з народженням мертвої дитини у жінки селянина Музики тим, що 
вона стрибнула через паркан,—Вороній далі всеньку свою увагу звертає не на 
справи селян, а на слідство над одставним Літинським канцеляристом Воло- 
шиним, що писав селянам скаргу. Як з’ясував він, Волошин ціле своє життя 
писав селянам скарги і прохання і за це вже двацять разів був під судом (за 
різкі вислови супроти поміщиків у цих скаргах). Вороній уважав Волошина 
за головного агітатора між селянством і писав, що його треба-б заслати до 
Сибіру. Було видано розпорядження заарештувати його, але цього зробити не 
пощастило, бо Волошин виїхав з Літина. 


*) Про нього ми вже були згадували, коли говорили про хвилювання селян с. Стратіївки. 



Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


307 


На діяльність цього Волошина кидає світло його рапорт-скарга до ген.- 
губ. Васільчікова, що подав він її 4 січня 1854 року. У цій скарзі Волошин 
пояснює, що всі доноси на нього йдуть од поляків, що не люблять його як 
росіянина (з Переяслава!), а також за те, що підчас повстання 1831 року він 
викривав повстанців. Рівночасно він скаржиться, що підчас трусу разом 
з його паперами було забрато й папери поміщика Бенькевича, що перебували 
у його на схованці. 

На якийсь час звісток з с. Літинки не надходить. Аж раптом виникає 
нова, досить показна, справа. А саме: 31-го січня селянин с. Літинки Ільчи- 
шин (він-же й Гилькушин) прийшов хорий до міста Литина, до скарбового 
селянина Паламарчука й розказав йому, а також квартальному доглядачеві 
й понятому, що управитель маєтку Калинського післав його до міст^, до зем¬ 
ського справника, який дав йому 77 ударів різками. 

Вночі цей селянин помер. Лікар, що оглядав його тіло, знайшов справді 
сліди од ударів різками. 

Але земський справник заперечив це свідчення; на його думку, підго¬ 
ворив Ільчишина дати такі свідчення селянин Паламарчук, що приятелює 
з Волошиним. До цієї думки прилучивсь й управитель с. Літинки, заявивши до 
того, що селянин Ільчишин ніби-то вже давно (з початку 1853 р.) перебуває 
в бігах. 

Тимчасом селяни не корилися, а намагалися знов протестувати. 23-го 
лютого жінки двох заарештованих селян подали скаргу до Київа, генерал-гу¬ 
бернаторові. Можливо, під його впливом слідство було нарешті посунуто на¬ 
перед, і 16 березня 1854 року справу було вирішено. У відповідь на скарги 
селян було винесено такі ухвали: 

1) Оскільки поміщик Т. Калинський від інвентарних правил власне не 
відступав, визнати його за невинного. 

2) Наказати йому повернути селянам їхні гроші (177 р.) і наділити селян, 
що мають погані участки землі, кращими. 

3) Трьох селян с. Літинки і одного з с. Багриновець, а також одстав- 
них канцеляристів Волошина та Карповського, одставн. канц. служника Ново- 
селецького та дячка Батинського, за те, що, поширювали шкідливі думки та 
агітували, віддати до суду. 

4) Колишнього управителя Літинки Гломбковського, що його обвинувач 
чувано в жорстоких покараннях селян, — також притягнути до права. 

Ці ухвали викликали великий неспокій між селянством; жінки трьох за¬ 
арештованих селян, що їх оце віддавали до суду, подали прохання про звіль¬ 
нення їхніх чоловіків вже аж до міністра внутрішніх справ. Не заспокоїв се¬ 
лянство й наказ повернути їм їхні гроші та дати кращі ґрунти,— очевидячки, 
вони знали силу цих наказів. Так воно в дійсності й було. Коли 22 березня 
подільський губернатор наказав повітовому маршалкові перевірити, чи вико¬ 
нав поміщик Калинський наказа завдовольнити селянство, то й це не спра¬ 
вило великого вражіння, бо ще 28 травня, як доносило Земське Правління, 
він ще не дав землі селянам. Тільки під тиском цього правління, що рівно- 



308 


Сергій Шамрай 


часно наказало маршалкові перевірити, чи справді всі зібрані від селян гроші 
(всього їх було 700 карб.), окрім лишку в 177 карб., було витрачено на се¬ 
лянські потреби, почав нарешті Калинський наділяти селян землею, про що 
доносив 7-го серпня маршалок ! ). 

Що-до грошей забратих в селян, то після розслідування маршалка (ра¬ 
порт од 25 жовтня), поміщик вже встиг і решту 177 карб, витратити на „гро- 
мадські а потреби. З цих всіх 700 карб, гроші здебільшого було ніби-то ви¬ 
трачено на ліки та лікування хорих селян, але розписок поміщик ні від лікаря 
ані від фершала й з аптеки не брав і тому їх і не подав. 

28-го вересня ухвалено вирок над заарештованими, що вже здебільшого 
сиділи у в’язниці рік, півтора. Полягав він от у чому: 

1) Скарги селян визнати за недоведені і пом. Калинського а також кол. 
управителя Гломбковського визнати за невинних. 

2) Трьох селян с. Літинки (головних привідців) визнати за винних у тому, 
що вони намовляли селян до заколотів і покарати їх 60 ударами різок, а по¬ 
тім віддати в арештантські „исправительньія“ роти на 2 роки. 

3) Решту-ж селян (53), що підписували скарги, витримати в „смиритель- 
ном-ь дом*Ь“ по 2 роки і дати по 60 ударів: з них шістьох, яких вже покарано, 
звільнити й зробити їм суворе „внушеніе“, як і решті селян. 

4) Одст. канцеляриста Карповського та селянина с. Багриновець Сав- 
" ченка визнати за винних та покарати 60 ударами різок та завдати його на рік 

в’язниці. Про одст. канц. служника Новоселецького вироку не виносити, бо 
він підчас слідства помер у в’язниці. 

5) Дячка Батинського звільнити. 

6) Справу одст. канц. Волошина, що з нього головний агітатор, виді¬ 
лити в окрему та передати Літинському судові. 

7) Всі прогони стягти з винних селян. 

Троє селян, яких найсуворіше покарано, ще перебуваючи у в’язниці, на¬ 
магаються тимчасом боротися з своєю долею. Очевидячки не без допомоги 
од инших селян, вони складають скаргу, що її надсилають до міністра внут¬ 
рішніх справ. У цій скарзі переплуталися моменти незавдоволення з поміщика 
з покривдженнями од урядових слідчих осіб. А саме: 

1) Підчас розслідування Вороній та Грибовський примушували селян сто¬ 
яти навколішках у багні. 

2) Ще до слідства Комісія карала селян. 

3) Підчас слідства Комісія тримала селян у в’язниці кілька діб, а инших 
покаравши звільнила. 

. 4) Посадовила до в’язниці, без судового вироку, двох селян, що ходили 
до Київа подавати скаргу громади. 

5) Місцевий священик Чернявський, що, до речи, брутально поводиться 
з селянами й дере з них дуже багато за треби, дав посвідку кол. управите¬ 
леві Гломбковському, ніби-то той поводивсь з селянами цілком добре. Під- 


*) Хоч якої якости була ця земля і в якій кількості її наділювано, не відомо. Знаємо 
тільки, що наділили її 15-ьом господарствам. 



Селянські розрухи на Правобережжю в середині XIX в. 


309 


писи на цій посвідці, а рівно й на скарзі поміщика, селян та паламаря, 
ніби-то, підробив сам священик. 

6) Од жорстоких покарань Комісії кілька селян померло. 

7) Поміщик заборонив селянам ходити до Літина на зарібки, а хто не 
вважаючи на це ходив, того літинська поліція (що була у порозумінні з по¬ 
міщиком) арештовувала й відсилала до села, де їх карали й не дозволяли 
скаржитись. 

8) Підчас арешту подавців скарги, їхні жінки відробляють за них пан¬ 
щину, через що господарство їхнє цілком руйнується. 

Окрім того, повторювалося тут і деякі з старих скарг. Про цю скаргу, 
очевидно, було повідомлено генерал-губернатора, що наказав подільському 
губернаторові післати урядовця перевести таємне розслідування. Урядовець 
Стемпковський, що йому було доручено це зробити, швидко перевів слідство 
і подав рапорт, в якому здебільшого відкидав чи зм’якшував факти. 

1) Справді Вороній наказав селянам стати навколішки, але тільки тому, 
що помітив, що вони хвилюються. 

2) До слідства Комісія селян ніби-то не карала. 

3) У в’язниці сидів тільки один селянин. Покарано-ж дійсно було кіль¬ 
кох, але за те, що вони звільняли заарештованого селянина (Загоруя). 

4) Заарештовано двох селян справді було без судового вироку, але тому, 
що провина їхня і без того була виразна. 

5) Священик писав за неписьменних селян. 

6) Не правдиво. Мабуть писана на підставі випадку, що трапивсь 
1847-го року, коли одного селянина було покарано, після чого у нього роз¬ 
почалася „естественная бол'Ьзнь", од якої (а не від побоїв) він і помер. 

7) До Літина на заробітки поміщик пускає селян, але після відроблення 
панщини,—це посвідчив літинський ксьондз. 

8) Робить панщину за заарештованого господаря лиш одна родина, тому 
що там є три робочі душі. Дві инші роблять панщину лиш жіночу. 

До того Стемпковський додавав, що священик у Літинці живе з помі¬ 
щиком у повній згоді і навіть хрестив у нього дитину. 

На цьому листування на деякий час завмирає, провадиться тільки слід¬ 
ство над Волошиним, заарештованим у серпні 1854 року. Його малося на 
думці, позбавивши всіх прав, заслати до В’ятки. 

Аж раптом, рік пізніше, знов виникає слідство в цій справі, і поділь¬ 
ська судова палата робить деякі полегкості засудженим. Так Волошина і дру¬ 
гого одст. канцеляриста, Карповського, мало бути амнестовано, мали звіль¬ 
нити й инших заарештованих. Та для багатьох цей вирок був запізній. Ми 
вже були згадали, що служник Новоселецький помер у в’язниці, а за цей но¬ 
вий рік померло ще двоє инших селян (один з головних привідців с. Літинки 
і один з Багриновець, — Савченко) 1 ). Але решту, .за вийнятком Волошина, 
все-ж було звільнено наприкінці 1855-го року, після 2 —272 років в’язниці 
і численних покарань. Хоч знов ця амнестія була для декого дуже сумнівна; 


*) Чи не від тюремного режиму та покарань? 



310 


Сергій Шамрай 


отож головного з проводирів селян с. Літинки, селянина Загоруя, зараз-же 
як його звільнено з в’язниці, віддано, з поміщикового наказу, у рекрути. 

Що-до канц. Волошина, то його все-ж звільнено не було, а тривало уря¬ 
дове листування в цій справі, аж поки він на початку 1858 року, не дочекав- 
шися звільнення, помер у в’язниці, після чого поволі (воно тягнеться ще більш: 
як рік) завмирає й канцелярське листування, що в ці роки лишається оди¬ 
ноким спомином про уперту боротьбу селян с. Літинки з поміщичою владою. 

Мусимо сказати наприкінці, що рух у всіх трьох селах був подібний 
своєю основою, хоч і різнивсь тактикою селян. В Стратіївці та Літинці се¬ 
ляни воліють скаржитися, чекають цілими роками справедливости і, лиш 
цілком зневірившися, починають отверто хвилюватися (у Стратіївці). В Швей- 
ківці-ж селяни відразу отверто повстають, але так само відразу після жор¬ 
стокої кари (особливо проводирів) стають до покори. Але й там, і там, се¬ 
ляни, що хвилюються тому, що їх було покривджено переділом землі, палають 
ненавистю до поміщиків і всіма силами прагнуть звільнитися від них. 



ОЛ. ВАРНЕКЕ. 


ДО ІСТОРІЇ ЗАЛІЗНИЧОГО ТРАНСПОРТУ НА УКРАЇНІ. 

(За даними Одеського Архіву). 

Друга чверть XIX в. являє собою добу, коли українське господарство 
почало перетворюватися на капіталістичний кшталт. 

Війна 1812 р. і взагалі кількалітня воєнна завірюха на європейському 
континенті значно підірвала міжнародню торговлю і Росії, і України. Криза 
затягнулася через те, що з 1815 року головний споживач українського збіжжя, 
Англія, підо впливом своєї сільсько-господарчої буржуазії, перейшла до забо¬ 
ронної митної політики: довіз чужоземного збіжжя дозволявся тільки тоді, 
як ціна на нього на внутрішньому ринкові досягала 80 шілінгів за квартер. 
Правда, 1828 року цю систему замінила система т. зв. перемінних мит, за якої 
мито на довізне збіжжя підвищувалося в міру того, як знижувалася ціна його 
на внутрішньому ринкові, але й ця система не припускала вільного розвитку 
хлібної торговлі. Подібної митної політики дотримувалися на початку XIX в. 
й инші споживчі країни, як от Франція, Бельгія, Голандія й ин. Звідси вихо¬ 
дило надзвичайно пригнічене становище міжнароднього збіжжевого ринку. 

„Двацяті й трицяті роки XIX в. це був період виключно низьких цін на 
збіжжя. Упадок їх мав просто таки катастрофічний характер... Але раз під¬ 
упавши, ціни довго трималися на низькому ступені: якщо прийняти берлінські 
ціни двацятих років за 100, то ціна пшениці в 30-х роках висловлюватиметься 
цифрою 413,84, а жита 115,70 а 1 ). 

Така безцінь на закордонному збіжжевому ринкові викликала, цілком зро¬ 
зуміло, упадок цін на збіжжя й на українському ринкові. Підраховуючи за 
даними М. Вольського ціни на пшеницю в Одесі, одержуємо такі числа: 

Четверть пшениці коштувала в Одесі. 

1816—1820 рр. ...... • . 5 крб. 23 к. срібл. 

1821—1825 „*..4 „ 53 „ „ 

1826-1830 .4 „ 07 „ „ 

1831—1835 „ . . ..5 „ 49 „ ,, *) 

Порушує цільність картини тільки останнє п’ятиріччя 1831 —1835 років, 
але його висока ціна пояснюється тим, що в 1833—1855 рр., підо впливом стра¬ 
шенного неврожаю за цих років, ціни підвищилися, а не поліпшенням кон’ 
юнктури. 


! ) М. Покровский, Русская история с древнейших времен. Том IV, стор. 16. 

2 ) М. Вольскій, Очеркь хл'Ьбной торговли Новороссійскаго края. Стор. 96 та 114. 







312 


Ол. Варнеке 


У звязку з безцінню й вивіз сільсько-господарських продуктів з чорномор- 
сько-озівських портів зовсім не розвивався. М. Вольський дає отакі числа 
(у четвертях): 


1824 . 666.093 1830.2.254.083 

1825 . 928.391 1831 1.186.822 

1826 .• 1.016.160 1832.1.690.282 

1827 .1.770.850 1833 619.457 

1828 І роки І 100.697 1834. 132.784 

1829 ) війни і 373.229 1825 712.264 *) 


Деяке полегшення кризи відчувається допіру з кінця 1830-х років. З дру¬ 
гої їх половини ціни на збіжжя знов починають підвищуватися. Квартер пше¬ 
ниці, за даними М. Вольського, коштував в Англії (в шіл. та пенсах): 


1835 . 39— 4 

1836 . .. 48— 4 

1837 .. 55-10 

1838 . 64-7 

1839 . 70- 8 2 ) 


За основу для цього підвищення цін був збільшений попит на збіжжя 
в головних споживчих країнах Західньої Европи. За підрахуванням даних 
Вольського довожувано збіжжя: 


1831 -1835 
1836 -1840 
1841 —1845 


До Англії 
748 кварт. 
2.345 „ 

2.628 ,, 


До Франції 

527.184 четв. (за 4 роки) 
574.980 „ 

594.150 „ 3 ) 


Цей збільшений попит відкривав перед українським господарем нові пер¬ 
спективи, подаючи одночасно нові вимоги. Новим завданням не могли завдо- 
вольнити старі умови господарювання. Але збільшення на цьому не зупи¬ 
нилося. М. Покровський пише: „дійсну революцію на збіжжевому ринкові 
викликало скасування хлібних законів в Англії та відомий неврожай у За¬ 
хідній Европі 1846 та 1847 років* 4 ). 

Пі до впливом нової сприятливої кон’юнктури почав зростати вивіз збіжжя 
з чорноморсько-озівських портів так: 


1836 вивезено 1.523.843 

чет. 

1844 вивезено 

2.640.214 

чет. 

1837 

» 

1.991.569 


1845 

2 872.116 

„ 

1838 

» 

2.413.447 


1846 

3.427.315 

„ 

1839 

„ 

2.811.102 

п 

1847 

5.733.189 

» 

1840 

» 

1.766.686 

п 

1848 

3.0Т7т578 

„ 

1841 


1.475.569 


1849 

2.306.383 

п 

1842 

п 

1.718.703 

» 

1850 

2.457.345 

п 

1843 

п 

1.965.879 

» 

1851 

2.456.444 

1І 

[., стор. 

95 та 

110. *) ІШ., стор. 127. 

3 ) ІЬісІ., стор. 

118, 120- 

-121. 


4 ) М. Покровский, Русская история. Том IV, стор. 49. 

5 ) М. В о л ь с к і й, Очеркт» хл'Ьбной торговли. Стор. 110 та 113. 




















До історії залізничого транспорту на Україні 


313 


Картина буде ще яскравіша, як підрахуємо дані цієї та вищенаведеної 
табличок по п’ятиріччях: 


1826—1830 вивезено 1.103.004 
1831-1835 „ 868.324 

1836—1840 „ 2.101.329 

1841-1845 „ 2.134.496 

1846-1850 „ 3.388.362 


че-тів. 


В наслідок „поміщицький маєток знов почав працювати на ринок енер¬ 
гійніше, ніж будь-коли“. В звязку з цим відбувалися величезні зміни в уну- 
трішньому укладі маєтку. „Велике сільське господарство на кріпацькій праці 
стає що-раз більше буржуазне: в ньому що далі, то все більшу ролю починає 
відогравати капітал" 1 ). Розвиток зернового господарства вимагав збільшення 
оранки, що поширюється тепер шляхом розорювання вільних степів, що при¬ 
водить до скорочення скотарства, особливо вівчарства; разом із тим поміщики 
починають ширити свою оранку і коштом селянських земель, відбираючи їх 
од селян та перетворюючи останніх на місячників. Зростання продукції при¬ 
зводило нарешті до збільшення експлоатації, причому поміщик не міг уже 
завдовольнятися з кріпацьких робочих сил і ця недостача в робочих руках 
примушувала поміщиків широко вживати сільсько-господарчі машини, що 
заощаджували працю. Деякі поміщики почали навіть виписувати з-за кордону 
парові молотильні машини 2 ). 

Але ці заходи не могли завдовольнити потреби сільського господарства, 
що зростало, бо на перешкоді його розвиткові стояла цілковита відсутність 
добрих транспортових засобів. Насамперед у неможливо поганому стані пере¬ 
бували шляхи. Олександрівський поміщик граф Вітольд Крейц писав 1851 р. 
до „Товариства Сільського Господарства Південної Росії". „Сухопутньїх'ь сооб- 
щеній, т. е. удобньіхт> современньїх'ь, у насть н'Ьть. Обт> шоссе и ЖЄЛ^ЗНЬІХТі 
дорогах!) мьі ничего знать не знаемт>. Нельзя же считать путями сообщенія 
ті> почтовьія, чумацкія и проселочньїя дороги, по которьімть двигаются наши 
почтьі, транспортьі, торговля и вообще вся вн'Ьшняя жизнь и интересьі каж- 
даго — дороги, которьія около полгода непроходимьі оть грязи, топкости, на 
которьіхт» часто н'Ьть ни мостовь, ни гатей, которьія чинятся или скорше 
вичищаются и заравниваются только предт> ревизіею губернатора, и, наконець, 
на которьіх-ь мал'Ьйшая р'Ьчка, или ручеекть во время стаиванія сн'Ьгов’ь, пред¬ 
ставляють непроходимьія препятствія и задерживають транспортьі не дни, 
а ц'Ьльїя нед^ли; дороги, по которьімтз письменная почта идеть черепашьимт» 
шагомт> такт», что для 3—4 сотеннаго разстоянія письмо ваше странствуеть 
не р'Ьдко 15—20 дней, покуда дойдеть по адресу" 3 ). На це вказує й Красно- 
кутський, що в листі до В. Стороженка 29 квітня 1857 року писав: „до 


*) Покровский, т. IV, стор. 52. 

а ) М. Яв Орський, Україна в епоху капіталізму. Вип. І, стор. 225; також 283—284 
та М. С л а б ч е н к о, Матеріяли до екон.-соц. іст. України XIX ст. Том І, стор. 36, 42, 43 і 129; 

3 ) Одеський Окрархів. Архів Т-ва С.-Госп. Росії. Справа ч. 120 (1861 р.), арк. 10—11 
пор. „Записки Общ-ва С. Хоз. Южн. Россіи", 1883 р., стор. 426. 



314 


Ол. Варнеке 


Ніжина почтовьія каретьі вовсе не ходять, оть Орла до Кіева напинають 
ходить, только когда дороги совершенно проходять" ! ). 

Такий стан шляхів рішуче вимагав поліпшити їх і перейти до доскона¬ 
ліших транспортових засобів. У звязку з цим з’являються на Україні перші 
думки що-до залізниць. Що правда, висловлено їх уперше було в звязку 
з потребами не сільського господарства, але промисловости, саме кам’яно¬ 
вугільної. 

Промисловість ця на Україні вже на перших кроках свого розвитку 
зустрілася з недостачею доброї комунікації. Історик української гірничої 
промисловости П. І. Фомін указує, що кам’яне вугілля, як продукт громіздкий 
і, порівнюючи, малоцінний, не виносить великого фрахту, а як залізниць тоді 
не було, то вугілля могло поширюватися лиш водяними шляхами або на дуже 
близьких споживчих пунктах а ). Звідси видко, що ринок для кам’яновугільної про¬ 
мисловости був надзвичайно обмежений за тих часів. Це не давало змоги під¬ 
приємцям збільшувати продукцію своїх копалень. „Кам’яновугільні копальні— 
пише П. Фомін — були далекі від південних морів. Як унутрішній водяний шлях 
єдине скільки-небудь серйозне значіння могла мати ріка Північний Донець, 
але й вона була несудоплавна. Внутрішнє місцеве споживання також не могло 
скласти скільки-небудь значної величини через хліборобський характер цього 
малозалюдненого краю. Нарешті, через те саме бездоріжжя, і хатнє спожи¬ 
вання мінерального палива мусіло обмежитись, переважно, місцевістю, що 
безпосередньо прилягала до пунктів здобичи вугілля 3 ). 

Достатній ринок для кам’яновугільної продукції могло дати чорномор- 
сько-озівське побережжя, з його корабельнями, одеським ливарським заводом 
і, нарешті, з року 1828 з пароплавством. Але від довгого суходільного пере¬ 
возу й кількакротного перевантаження вугілля дуже роздроблялося і в цьому 
вигляді і підо впливом вологи дуже легко самозапалювалося. Крім того, такий 
перевіз коштував дуже дорого. Підрядники не бралися постачати вугілля 
Одесі дешевше як за 90 коп. —1 карб.. Через це воно не могло конкурувати 
з англійським вугіллям, довожуваним до Одеси та инших чорноморських портів, 
як баласт. Англійське-бо вугілля коштувало близько 60 копійок і лиш напри¬ 
кінці 1830-х років ціна його піднеслася до 1 карб, і більше 4 ). 

Це примушувало уряд уживати усяких заходів, щоб знайти кам’янову¬ 
гільні поклади поблизу морів. Новоросійський генерал-губернатор к. М. С. 
Воронцов сііравді „метался", як він саме каже 5 ),—відряджуючи експедиції 
шукати вугілля до Дону, Криму, Басарабії, Кривого Рогу, то-що н ). А втім 
позитивних наслідків експедиції ці не давали, вугілля не знаходилося, й у Во- 
ронцова виникає думка скористатися, щоб полегшити довіз вугілля до портів, *) •*) 

*) М. Слабченко, Матеріяли до екон.-соц. історії України. Т. І, стОр. 223. 

й ) П. И. Ф о м и н Горная и горнозаводская промьішленность Юга Россіи. Т. 1, ст. 11. 

") ІЬісІ., стор. 12—15. 

4 ) Од. Окрарх. Архів Новорос. Ген.-Губернатора (далі завсіди А. Г. Г.), 1825 ч. 86, 1833 
ч. 48, та 1838 ч. 121. 

5 ) ІЬісі. 1833 ч. 48, арк. 123 і зв. 

•*) ІЬісІ., 1825 ч. 86, 1833 ч. 48, 1837 ч. 74, 1838 ч. 120. 



До історії залізничого транспорту на Україні 


315 


з залізниці. 19 (31) липня 1836 року він писав до міністра Канкріна: „Если 
долгое время не найдено будете хорошего качества уголь и довольно близко 
морей или судоходньїхь р'Ьк'ь, дабьі развозить его туда, гд'Ь больше єсть 
нужда, и по ц’Ьн'Ь вьігодной для употребленія, то должно будеть заняться 
возможностію проложить чугунньїя дороги, оть м'Ьста, гд% находится лучшій 
каменньїй уголь вт> окрестностяхь Лугани, до ближайшаго пункта Азовскаго 
моря. Вь семь то случа*Ь, по моєму мн'Ьнію, будеть самое лучшее употребленіе 
зтихь дорогь, сд'Ьлавшихь столько чудесь вь Англіи и Америка, но до сихь 
порь мало еще согласньїхь сь большими разстояніями и малоц'Ьнностію това- 
ровь вь Россіи“ ! ). 

Отож першу думку що-до запровадження залізниць на Україні викликали 
потреби не сільського господарства, що мало не виключно панувало тоді 
в українській економіці, але потреби кам’яновугільної промисловости, що 
перебувала ще в зародковому стані. Пояснюється це тим, що гірництво най¬ 
більшою від усіх инших галузів господарства мірою потрібує доброї комуні¬ 
кації. Розміри його продукції значною мірою залежать од кількосте робочих 
рук і збільшення її дає змогу збільшувати продукцію, навіть не збільшуючи 
одночасно основний капітал. Це з самого початку надає кам’яновугільній 
промисловості масового характеру. Тимчасом тільки незначна частина вугіль¬ 
ної продукції споживається на місці, особливо коли навколо копалень немає 
•широко розвиненої промисловости. Знов-же, для сили робітників, яку вона 
скупчує через свою вищезазначену властивість, необхідно довозити дуже ба¬ 
гато продуктів споживання. Це все вимагає запровадження залізниць 2 ). Зо¬ 
всім не випадково перша залізниця з’явилась у кам’яновугільному район 
Англії. І в инших країнах вони з’явилися в звязку з гірництвом. Не дивниця, 
що й на Україні поява думок про залізниці звязується з розвитком кам’яно¬ 
вугільної промисловости. 

Але відповідно до тої малої ролі, яку відогравала ця промисловість у того¬ 
часній економіці України, і думка ця дальшого розвитку не одержала. До¬ 
слідники заведення українських залізниць А. Скальковський та Ол. Маркевич 
навіть не згадують за цю думку, вважаючи за першу вказівку на необхідність 
залізниць на Україні трохи пізніше листування що-до поліпшення чумацьких 
шляхів, що провадять до Одеси з хлібородних місцевостів 3 ). В оповіданнях 
Скальковського й Маркевича, що тут повторює дані першого, є багато не¬ 
певного, що почасти можна з’ясувати друкарськими помилками, але почасти 
треба віднести на рахунок самого Скальковського. Оригінальне листування 
це переховується в Одеському Архіві й дає змогу встановити всі обставини 
цієї першої залізничої справи на Україні. Питання це підніс начальник оде¬ 
ської митної округи, що в поданій до гр. Канкріна записці звертав його 
увагу на розвиток сільського господарства в сусідніх з Україною країнах. 

2 ) ІЬісІ., 1833 ч. 48, арк. 126 зв. —127 зв. 

2 ) А. Скворцовт), Вліяніе парового транспорта на сельское хозяйство. 

3 ) А Скальковскій, Біографія Одесской жел-Ьзиой дороги стор. 4; Ал. Маркевичі», 
Жел'Ьзньїя дороги соединяющія Одессу сі» остальной Россіей „Южно-Русскій Альманах*»" на 
1900 рік, стор. 7. 



316 


Ол. Варнеке 


„По введеній Россійскимт» Правительствомь устройства вт» княжествах'ь Мол¬ 
давія и Валахіи, хлібопашество, при отличной почві земли, усилилось, умно¬ 
жилося разведеніе рогатаго скота и овцеводства и торговля сих-ь княжеств'ь, 
оживленная сверхі того австрійскими пароходами, плавающими по Дунаю, 
приняла совершенно новьій обороть, способствующій кт> бистрому ея развитію. 
Порти Галаці» и Браиловь, бьівшіе малоизвістньїми, ньін'Ь отправляють свои 
произведенія почти по вс'Ьм'ь портамт» Средиземнаго моря и в*ь Англію 1 ). 

Розвиток відпускної торговлі Дунайських Князівств ішов досить швидким 
темпом. Кількість суден, що виходили з Дунаю Сулинським гирлом, досягала 
в 1830—1835 р.р. пересічно 482. Далі вона почала швидко збільшуватися: 


1835 . 

. . • • , 

598. 

1840 . . . . 

. . 1.483. 

1836 . 

• • • і 

725. 

1841 

і 595. 

1837 . 

• • • • < 

1.300. 

1842 ‘ нев Р° жаині Р оки Л 998. 

. 1838 . 

. . . . , 

1.480. 

1843 . . . . 

. 1.410. 

1839 . 

. 

1.622. 

1844. . . . 


Що-до експорту 

збіжжя, 

то за 

Скальковським : 



1832 

вивезено 200 тис. четв. 



1837 

» 

536 „ 



1840 

„ 

870 „ * “ 



1859 

„ 

2.280 „ „ а ) 



Конкуренція ця була тим загрозливіша для України, що, завдяки добрій 
водяній комунікації в дунайських князівствах, збіжжя там коштувало дешевше, 
ніж в Одесі. 

Ціна з навантаженням на корабель: 


у Галаці. в Одесі. 

Пшениця озима.12 крб. четв. 18 крб. четв. 

Жито.. 6^2 „ „ 9 і /‘і » „ 

Кукурудза. .8 „ „ 11 „ „ 4 ) 


За дунайськими князівствами виступила нашим конкурентом Угорщина, що, 
завдяки вжитим од уряду заходам, одержала в половині 1830-х років змогу 
вийти на світовий збіжжевий ринок. Але вага її відноситься до пізніших ча¬ 
сів. „Развитіе промьішленности вь означенньїх'ь містах!»— пише далі цитована 
записка—при вс'Ьхт» принятьіхт» тамт> мірах!» кь удобнійшей перевозкі продук¬ 
тові — должно непремінно нанесть значительньїй подрьіві» оборотами отпуск- 
ной торговли при Одєсскомі порті, если не будуть безотлагательно принятьі 
равномірно способи кі» улучшенію сообщеній а 5 ). 

Описавши незручність наших річок для судоплавства, начальник одеської 
митної округи писав: „кажется гораздо удобніе провести" оть Липовца (сре- 
доточнаго пункта урожайньїхь місті) до Одессьі желізную дорогу для пере- 


! ) Од. Окрарх. А. Г. Г., 1837, ч. 60, арк. З зв.—4. 

2 ) Записка Воронцова 1844 р., див. „Записки О. С. X. Ю. Р.“, 1862; ст. 532. 
а ) А. Скальковскій, О місті, которое занимаегь Новороссія вт> заграничной хліб- 
ной торговлі. „Одесскій Вістник*ь" 7 — III (ч. 26), стор. 107. 1861 р. 

4 ) Од. Окрарх. А. Г. Г., 1837. ч, 60, арк. 4 зв. 5 ) ІЬісі., арк. 8 . 














До історії залізничого транспорту на Україні 


317 


возокт» вь оба конца продуктові» и соли посредством-ь лошадей. Дорога 
сія, состоя изт> однихь жел'Ьзньїхь колей, утвержденньїхі» на деревянньїх'ь 
брусьяхі), не требуетт» большихь издержекь и можете бьіть устроена ві> самомь 
скоромі» времени, по удобству же своєму для перевозки тяжестей представляєте 
огромньїя ВЬІГОДЬі“ , ). 

Але записка ця не переконала керівників тодішньої російської політики 
в тому, що необхідно запровадити залізниці. І Воронцов і Канкрін ставилися 
до них надзвичайно скептично. Останній писав, наприклад: „дороги сій пред¬ 
ставляюся положительно вьігодньїми только тамь, гд£ существуеть большое 
передвиженіе людей, а относительно товарове д^ло большею частью сомни- 
тельно или р'Ьшительно убьіточно“ 2 ). 

Не допомогло справі й те, що цар Микола І на доповіді Канкріна з 
приводу його листування з Воронцовим зазначив 15/27 квітня 1838 р.: „По- 
лагаю, что устройство жел'Ьзной дороги будете лучше и полезн^е всего, нада 
опред'Ьлить только откуда ее начать", а коли Канкрін на це вказав, що 
краще було-б впорядкувати шляхи, що існують, відповів на це: „Не бьіло бьі 
ли полезн'Ье сд'Ьлать жел^зную дорогу оте Кременчуга ве Одессу" *). Ворон¬ 
цов замість спорудження залізниці висунув цілком фантастичний проект улаш¬ 
тувати судоплавний канал од Київа до Одеси протягом 500 верстов 4 ). З про¬ 
екту цього, звичайно, нічого не вийшло й справа обмежилася деяким поліп¬ 
шенням чумацьких шляхів. 

Отже на перешкоді першому проектові спорудження залізниць на Укра¬ 
їні стала недовіра до цього транспорту взагалі. І хоч думки, якими оперували 
вороги залізниць, пояснюються тільки тим, що вони не були обізнані з цим 
транспортом й практика спростувала їх, все-ж спочатку вони унеможливлювали 
здійснити перші залізничі проекти. 

Але надовго справа заглухнути не могла. Одночасно з адміністрацією 
над питанням про шляхи запрацювала й суспільна думка. Інтереси владущих 
груп суспільства Степової України, що перша відчула необхідність поліпшити 
транспорт,—землевласницької та торговельної буржуазії репрезентувало тоді 
засноване р. 1828 „Товариство Сільського Господарства Південної Росії". 
„Записки" його й стали за орган, де обговорювано справу залізниць. 

На сторінках „Записокь" уже р. 1841 видатний місцевий діяч, швайцар- 
ський консул Демоль заговорив про те, що ціни на сільсько-господарчі про¬ 
дукти залежать од умов транспортування, і вказав на те, що ціни у нас 
зростають через те, що немає доброго транспорту 5 ). Через кілька років він 
заговорив і про залізниці. Причиною цього були неврожаї 1846—1847 рр. на 
Заході, що вплинули і на міжнародній збіжжевий ринок, і на наше сільське 
господарство. Вони, між иншим, показали всеньку непридатність наших 
старих транспортових засобів і надзвичайно рішуче поставили питання про 
необхідність збудувати залізниці. 

*) Од. Окрарх, А. Г. Г., 1837, ч. 60, арк. 9 зв. 

2 ) ІЬісі., арк. 14; пор. арк. 28 зв., 72—74 зв. 3 ) ІЬісі., арк. 47 та зв, 4 ) ІЬісі., арк. 75—77 зв. 

°) М. І. О е ш о 1 е, Ое Раотгісиїїиге сій зіерре еп §-епега1 еі сіє чиеічиез іпйиепсез зиг 1а. 
ргіх сіє уепіе сіє зез ргосіисііопз. Записки О. С. X. Ю. Р., 1841, стор. 18—19. 



318 


Ол. Варнеке 


У числі 1-му „Записок!» Общ-ва С. Хоз. Южн. Рос." за р. 1847 Демоль 
писав: „Остается и нам?) пожелать, чтобьі хорошо обдуманная система желіз- 
ньіх'ь дорогі) ві) нашемі) край дала намі» возможность ускорить дрставленіе 
нашихі) сельскихі) произведеній на Одесскій рьінокт> и вполні отвічать дви- 
женію Европейской торговли. Вь настоящую минуту всі наши негоціанти за- 
валеньї заказами покупки хліба и требованія остаются неудовлетворенньїми, 
по причині недостатка пшеницьі на рьінкі нашемі»; а намі» извістно, что много- 
численньїе транспортьі стояті» на Дніпрі, плаваніе по которому прекратилось. 
Что касается до сухопутной доставки, о ней нельзя помишлять зимою... Сі» 
половини ноября подвозі) остановился и запаси не пополняются: ві> зерновому 
же хлібі ніть недостатка внутри края. Не прискорбно ли видіть, что наша 
отпускная торговля стиснена затрудненіями туземнихі» соображеній? Какі) воз- 
внсилась би Одесса вь глазахт» всей Европи, если-бн ми могли не затруд- 
няться вь доставка кі» нашему порту тіхь запасові», которие находятся за 
нісколько соті» версті» оть него... Теперь, боліє чімь когда, откривается 
чрезвнчайная польза желізнихь дорогі) для благоденствія нашего сельскаго 
хозяйства" 1 ). 

У числі 3-му „Записокі»" Демоль знову повертається до залізниць, зазна¬ 
чаючи, що „сь учрежденіемт» желізнихь дорогі) на нашихі» степяхі» умень- 
шатся издержки доставки произведеній, что будете йміть чрезвичайное влі- 
яніе на увеличеніе пространства земель, обрабативаемьіхь для снабженія 
отпускной торговли" 2 ). ' 

На необхідність поліпшити транспорт вказував й инший видатний міс¬ 
цевий публіцист М. Герсеванов, що писав: „Произведенія земли развозятся 
у насі) обикновенно на волахі); такая перевозка считается самою дешевою.* 
Она точно необикновенно дешева, но только ві» извістное время года: вес¬ 
ною и осенью. Літомь ніть вигоди отправлять что либо на волахі», потому 
что н'Ьті) дорогі» и подножнаго корма... Какь только обстоятельства измі- 
нятся и окажется особенная надобность ві> транспортировкі хліба, ціна на 
нее возвишается вні всякой соразмірности сі» возвишеніемі» цінь на хлібь, 
Обикновенная плата за доставку четверта хліба изі» Елисаветграда ві» Одессу 
за 250 версті) оті» 1 до І 1 /^ руб. серебромі». Ві» началі 1847 года она боліє 
нежели утроилась" 3 ). У 4-му числі „Записок!»" той-же М. Герсеванов, обго¬ 
ворюючи перспективи врожаю 1848 р., вказував, що в випадку доброго вро¬ 
жаю за кордоном „сь поміщиками, живущими ві» 300—400 верстахт» оті) 
Одессьі, будеть то, что сі) ними часто случалось втеченіе десяти ПОСЛІДНИХЬ 
літь: пшеницу они продадуті» по 3 руб. серебромі» на місті, а рожь сгніеть 
вї» скирдахі». Что главною причиною зтому безі» сомнінія. недостатокі) хоро¬ 
ших?) сухопутних!» и водянихі» сообщеній А ). 

х ) Демоль, „О хлібной торговлі на Одесскомь рьінкі". Записки О. С. X. Ю. Р. 1847, 
ч. 1, стор. 6—9. 

2 ) Демоль, Рожь. «Записки О. С. X. Ю. Р., 1847, ч. III, ст. 48. 

:: ) Ник. Герсеванов ь, Почему Южная Россія отпустила тань мало пшеницьі вь 
1847 году? „Зап. О. С X. Ю. Р.“, 1848, стор. 180-181. 

4 ) Н. Герсеванов ь, Обь упадкі пінь на хлібь. „Записки О. С. X. Ю. Р.“, 1847 
ч. IV, стор. 74. 



До історії залізничого транспорту на Україні 


319 


Яка невідкладна була потреба на залізниці, показують ліричні вигуки 
Демолеві в цьому 4-му числі „Записокь“: „О! жел'Ьзньїя дороги вь нашихь 
степяхь. О! ускореніе річного судоходства помощью пароходовь! зачймь вьі 
не осуществленьї до сихь порь? Прив'Ьтствуемь вашу зарю; да совершитесь вьі! 
мьі не сомн'Ьваемся вь вашей будущности, потому что оть вась собственно за- 
висить благотворное преуспйяніе нашего землед'Ьлія и торговли** 1 ). Залізни¬ 
цями захоплювалися й широкі кола суспільства. Отож, О. Я. Стороженко 
писав ще 29. X (10—XI) 1843 р. до свого сина В. О. Стороженка: „Осень 
страшна у наст» для про'Ьзжающихь. Дай Господи дождать дорогт»: а сь ними 
все двинется, все проснется оть сна богатьірскаго и вьіростуть среди болоть 
и топей вс'Ь удобства для про’Ьзжающихь; не будеть вь Малороссіи по 5 коп. 
пудь ржи, а самое просвищете разовьется внезапно, чего надо ожидать оть 
попечительства д'Ьятельнаго правительства“ 2 ). 

Але мріям цим судилося здійснитися не скоро і навіть „попечительство 
д'Ьятельнаго правительства“ не приносило бажаних овочів, хоч з цих часів 
починають з’являтися і конкретні пропозиції на будування залізниць. 

Ще до 1835 та 1837 років належать пропозиції Герстнера та Голієвського, 
але нашої уваги вони не заслуговують через те, по-перше, що проектували 
вони будувати залізниці у Росії взагалі й України торкалися лиш випадково, 
а по-друге уряд їх навіть сливе не обговорював 3 ). 

Обставини примусили Воронцова залишити свій скептицизм що-до за¬ 
лізниць і 3 грудня 1844 (12. І. 1845) він удавсь до уряду з запискою про них. 
У записці Воронцов спинявсь на конкуренції инших виробників збіжжя, що з 
кожним роком де-далі більше примушували нас поспішатися з запровадженням 
залізниць: „Одной бьістротой вь постройк'Ь жел'Ьзньїхь дорогь — писав він — 
и можемь мьі удержать преимущество нашей отпускной торговли надь торговлею 
Дунайскихь портовь и Турецкихь владаній" 4 ). Воронцов приходив до висновку, 
що „оть поощренія устройства с’Ьти жел'Ьзно-конньїхь дорогь вь нашихь сте- 
пяхь, которьія, сближая разстоянія, скоростію, правильностію и дешевизною 
провоза, поставили-бьі нась вь возможность не бояться никакого соперни- 
чества на иностранньїхь рьінкахь, зависить будущность торговли нашего юж- 
наго края“ 5 ). В справі будування залізниці Воронцов звертає увагу централь¬ 
ного уряду на проект Маріні. Маріні й К. Ф. Понудов прохали дозволити їм 
скласти акційну компанію для збудування протягом 3-х років кінних залізниць, 
в першу чергу, від Одеси до Дністрянської пристани Парканів (поблизу Ти¬ 
располя) і від Одеси до Ольвіополя. Згодом проектувалося продовжити го¬ 
ловну колію від Ольвіополя до Кременчука, збудувавши одночасно рукав до 
Балти. Систему кінних залізниць було обрано, як дешевшу за парову. По¬ 
трібний капітал Маріні й Понудов визначали в 10.000 карб, від верстви. 

0 Демоль, Изв'Ьстіе о хл'Ьбной торговл'Ь. „Записки „О.С.Х.Ю.Р“, 1847, ч. IV, стор. 73. 

2 ) Фамильньїй архивь Стороженковь. Т. II, стор. 123. 

3 ) Ки слиненій, Наша жел'Ьзнодорожная политика. Т. І, стор. 2—6, 17—18. 

Верховскій, Кратній историческій очеркь начала и распространенія жел. дорогь вь 

Россіи. Стор. 21—34, 53—54. 

4 ) „Записки О.С.Х.Ю.Р", 1862, стор. 541 5 ) ІЬісІ., стор. 536. 



320 


Ол. Варнеке 


Щоб полегшити надходження капіталів і зменшити риск для капіталістів, вони 
прохали урядової гарантії — 4°/о чистого прибутку 1 ). Проєкта підтримала міс¬ 
цева адміністрація — Воронцов та київський генерал-губернатор Бібіков. 

У березні 1845 року цього проєкта розглядали в Комітеті Петербурзько- 
Московської залізниці. Комітет принципово погодивсь на 4-відсоткову гарантію, 
але зажадав докладних відомостів що-до фінансового та технічного боків під¬ 
приємства 2 ). Окрім того, він заявив, що „полезно бьі бьіло обратить вниманіе 
учредителей компаній, не сочтутт» ли они ВОЗМОЖНЬІМТ> и по видами своимт> 
вьігодньїм'ь, сооружая ньін'Ь конно-жел^зную дорогу, дать ей такое вт> поло¬ 
женій своєму устройство, чтобіз она могла впосл'Ьдствіи служить и ддя паро¬ 
вого сообщенія“ 3 ). На останній ухвалі імп. Микола І поклав резолюцію: 
„Весьма желательно, ибо иначе вс£ издержки на сію дорогу бьіли бьі времен- 
ньіе и брошеньї безії пользьі“ 4 ). 

Воронцов виклопотав на вступні розсліди й на складання проектів у по¬ 
зику майбутній компанії 30.000 карб, срібл. з лишків прибутків м. Одеси 
1845 року 5 ), й у вересні 1845 Маріні було виряджено за кордон ознайоми¬ 
тися з станом залізничої справи в Західній Европі 6 ). 

Там Маріні „уб*Ьдился вт> трудности и невьігод'Ь устроить у наст», по 
главному направленію кт> Ольвіополю, жел'Ьзно-конную дорогу, потому что, 
КОЛЬ скоро КОЛИЧЄСТВО ПрОВОЗИМЬІХї) грузовт» превьішает'ь 10 милліоновт» пу¬ 
дові», как-ь у нась нав'Ьрное будете, гораздо вьігодн'Ье употреблять паровози, 
нежели лошадей“ 7 ). Інженір Зюбер, що він викликав його з Бельгії, розвідав 
напрямки, і 12 (24) травня 1848 року Маріні подав нового, вже докладно роз¬ 
робленого, проєкта. Залізницю, тепер вже парову, було вирішено будувати на 
дві колії, протягом 172у з верстви; вартість будування було вирахувано 
в 12.530.000 карб, срібл.; од залізниці Маріні чекав на 1.116.436 карб. 23 коп. 
чистого прибутку, тобто 9% од витраченого капіталу 8 ). 

Але довести до краю цього проєкта не пощастило. Революція 1848 року 
негативно вплинула на становище грошового ринку і без того розхитане кри¬ 
зою 1847 року. Російський уряд не мав тепер грошей на будування заліз¬ 
ниць. Отож у червні 1848 р. було ухвалено: „предположеніе обт> устройств'Ь 
жел’Ьзной дороги оть Ольвіополя кт> Одесскому порту за неимішіемть денеж- 
ньіхт» способові» отложить впредь до времени" 9 ). Банкір барон Штігліц, що 
на його участь у компанії розраховував Маріні, також одмовивсь од цієї 
справи 10 ). Не вважаючи на це, Маріні доручив Зюберові скласти проєкта про¬ 
довження колії від Ольвіополя до Кременчука м ), але смерть Маріні на-весні 
1849 року припинила всю справу 12 ). Серед адміністрації виникла думка пере- 


*) „Записки О.С.Х.Ю.Р“, 1862, стор. 537—541; пор. О. Чижевичт», ЖелЬзноконньїя 
дороги вт> Херсонской губерній. „Одесскій В'Ьстник'ь" 3—VII. 1865 (ч. 143), стор. 476—477. 

2 ) Од. Окрарх. А. Г. Г. „Д'Ьла нам’Ьстника Кавказскаго по Новорос. столу", 1845, ч. 4> 
арк. 1 зв. 2. 

ІЬісІ., арк. З зв.—4. 4 ) ІЬісІ., арк. 4. в ) ІЬісІ., арк. 12—14, 6 ) ІЬісІ., арк. 21—22. 7 ) Ібісі., 
арк. 23. 8 ) Од Окрарх. А. Г. Г. „Д'Ьла Намасти. Кавказск. по Новорос. столу", 1845, ч. 4, 

арк. 134—136. 

9 ) ІЬісІ., арк. 97 10 ) ІЬісІ., арк. 96. и ) ІЬісІ., арк. 90-91. ,а ) ІЬкІ., арк. 122. 



До історії залізничого транспорту на Україні 


321 


дати її Зюберові і ), але Зюбер одмовивсь, бо одержав добру посаду в Бель¬ 
гії 2 ) і з справи нічого не вийшло. 

Така сама доля чекала й дальші проекти, але потреба на залізниці була 
така велика, що проекти ці виникали один за одним безпереривно. їх узагалі 
можна поділити на дві групі що-до напрямку залізниці: західню, що мала за 
вихідний пункт Одесу, й східню, що її колії простували до озівських й по¬ 
части кримських портів. 

Передусім, року 1850 виступив статський совітник О. Л. Вагнер з про¬ 
позицією скласти компанію для будування залізниці від Катеринослава до 
Бердянська, але з цієї справи нічого не вийшло, бо не можна було зібрати 
гроші разом на дві залізниці — і до Бердянська й до Одеси, а відтягнення 
капіталів від останньої не хотіли припустити головні керівники економічної 
політики Степової України — ген.-губ. Федоров та кн. Воронцов 3 ). 

У січні 1852 р. з’явилася нова пропозиція од кн. Д. В. Кочубея, бар. 
Лівена, Ю. А. Огарева, гр. Кушельова-Безбородька, Є. П. Ковалевського, 
бар. Мейендорфа, І. М. Толстого, кн. С. В. Кочубея та банкіра Френкеля 4 )* 

Тут ми вперше зустрічаємося з цікавим явищем, що проходить далі 
червоною ниткою крізь усеньку історію залізничого підприємства на Україні 
(як і в Росії): в показаній компанії, як видно з реєстру прізвищ учасників її, 
поруч з представником буржуазії банкіром Френкелем, стояли видатні аристо¬ 
крати. Під той час саме серед дворянської „знати", що почала тоді відчу¬ 
вати, як з-під ніг її вислизає ґрунт кріпацького господарства, розвивається 
змагання скористатися з капіталістичних підприємств. П. В. Анненков, ха¬ 
рактеризуючи в своїх спогадах ту добу, пише: „Никакое предпріятіе не могло 
состояться безт» приглашенія вь даровьіе участники вельможа времени, тогда 
какі) всякое, какого характера оно-бьі не бьіло, с*ь ними могло надояться на 
усп'Ьхь" 5 ). 

Кн. Кочубей та инші прохали дозволу скласти компанію для будування 
залізниці від Харкова до Теодосії з рукавом до Катеринослава, загальним 
протягом 605 верстов. Вони добивалися концесії її на 50 років, визнаючи 
потрібний капітал в 30.000.000 карб, і сподіваючис.я здобути його через ви¬ 
пуск акцій й облігацій почасти в Росії, почасти за-кордоном,. з урядовою га¬ 
рантією 4% прибутку. Вони заявляли, що залізниця ця полегшить сполучення 
Чорного моря з Балтицьким, сприятиме розвиткові кам’яновугільної промисло-. 
вости, полегшить вивіз продуктів з центральних губерень і постачання їм за¬ 
ліза та соли, сприятиме закавказькій торговлі, полегшить перевіз війська на 
Кавказ, то-що 6 ). 

Але проти проекту виступив Воронцов. Він заявив, що його не можна 
прийняти, бо крайній пункт залізниці — Теодосію, обрано невдало, це маленьке 

*) ІЬісі., арк. 123 зв., 138—140. 2 ) ІЬісі., арк. 144. 3 ) ІЬісі., арк. 149—158. 

4 ) О д. О к р а р х А. Г. Г. „Д'Ьла Нам. Кавказск. по Новорос. столу"., 1845, ч. 4, арк. 166. 

5 ) П. В. Анненковь, „Дв-Ь зимьі ві> провинціи и деревні>“. Бьілое", ч. 18 (1922), 
стор. 9; проф. М. Покровский, Русская история, IV стор. 111—112. 

6 ) О д. О к р а р х. А. Г. Г. „Д'Ьла Нам. Кавказск. по Новорос. столу”, 1845, ч. 4 
арк. 166—179. 

Записки Історично-Філологічного Відділу, кн. XI. 21 



322 


Ол. Варнеке 


місто з незалюдненими околицями і без жадного торговельного значіння, тим 
часом, як „віз ОдессЬ собраньї всЬ» основанія, всЬ елементи благосостоянія 
и промьішленности“ 1 ). Опозиція Воронцова й була за одну з причин невдачі 
проекту Кочубея й К°. Окрім того, вони, не вважаючи на одержане 24 грудня 
1852 р. затвердження концесії з гарантією 5° 0 /, не могли, через пригнічений 
стан грошового ринку, зібрати потрібних капіталів і 19 (31) січня 1853 рбку 
від концесії відмовилися 2 ). 

У лютому року 1852 англійський інженір Вінйоль прохав концесії на 
80 років залізниці од Варшави до Одеси з рукавом од Дубна до Бродів, про¬ 
тягом 1.000 верстов за 80.000.000 карб., але Залізничний Комітет 10 травня 
1852 року відхилив цю пропозицію на тій підставі, що вона має тільки місцеве 
значіння 3 ). 

Наприкінці 1852 року в Одесі було улаштовано Комітет для приймання 
та розгляду пропозицій про спорудження залізниць, що до нього Воронцов 
закликав графа Потоцького, Фонтана та деяких російських і чужоземних не- 
гоціянтів. До цього Комітету надійшла пропозиція од Дюваля, що прохав 
концесії на 50 років залізниці Одеса—Москва, прохаючи 5°/о гарантії на ка¬ 
пітал в 75.000 карб, од верстви. Воронцов підтримував цей проект, але 5 лю¬ 
того 1853 року його було відхилено, як „голословний" 4 ). Трохи згодом па¬ 
ризький банкір Фусід пропонував збудувати залізницю Москва — Харків — 
Одеса, але цей проект не здійснено через кримську війну 5 ). 

Через війну не пощастило й иншому проектові, що його подали англій¬ 
ські банкіри Фокс і Гендерсон та інженіри Вінйоль і Стокс. Вони пропону¬ 
вали збудувати Одесько-Кременчуцьку залізницю, продовживши її згодом на 
Харків і Москву с ). 

Підчас війни надійшли ще дві пропозиції. У червні р. 1854 американський 
банкір Сандерс проектував залізницю від Москви до Чорного моря, але проект 
його не мав добрих наслідків 7 ). 

Инший американець Шафнер пропонував наприкінці 1854 р. скласти 
компанію з капіталом в 200 мільйонів доларів, щоб будувати залізниці від 
Харкова до Одеси та Теодосії. Але пропозицію його відхилено на тій під¬ 
ставі, що уряд не може судити про цей проект, бо не закінчено ще розсліди 
поміж Москвою та Теодосією й Одесою 8 ). 

. Нарешті, Мальцов подав записку, де доводив, що корисно улаштувати 
Харківсько-ҐІерекопську залізницю 9 ). 

Кримська війна, що наочно показала непридатність передреформного ро¬ 
сійського укладу, між иншим мала величезне значіння в справі пропаганди 

*) ІЬігі., арк. 228—246. 

2 ) Маркевичі), „Жел. дороги" Южно-Русскій Альманах*»" 1900, стор. 8; Од. ВЬст- 
никт>, 1864, 28—VI (ч. 136), стор. 554. 

3 ) Верховскій, Кратній истор. очеркт>. Стор. 70. 4 ) ІЬісІ., стор. 70—72. 

5 ) Маркевич*», Жел. дороги, стор. 8. 

6 ) ІЬісІ., стор. 8; „Од. ВЬстник-ь, 1863, 9—IV (ч. 38), стор. 169. 

7 ) „Од. В'Ьстник'ь" 1863, 9—IV (ч. 38) стор. 169—170. 

8 ) Верховскій, Кратній истор. очерк*», стор. 77— 79. 

9 ) „Од. ВЬотнинь", 1863, 9—IV (ч. 38), стор. 170. 



До історії залізничого транспорту на Україні 


323 


думки про необхідність залізниць. Передусім, скоро почалася війна, рішуче 
виявилося, що її зовсім не можна провадити при давніх транспортових засо¬ 
бах. М. Є. Слабченко з цього приводу пише: „Чумаки й погонці не в силах 
були дати собі раду з покладеним на них завданням швидкого й своєчасного 
постачання провіянту та фуражу для війська, котре, в свою чергу, не могло 
досить хутко пересуватись" 1 ). Потреба в новому транспорті відчувалася так 
гостро, що вже підчас Севастопільської облоги, в-осени 1854 р., було нака¬ 
зано перевести коштом уряду розсліди по коліях Москва — Харків — Теодосія 
та Харків — Одеса, але вже було пізно 2 ). 

Кримська війна вплинула на залізничу справу ще з иншого боку, від¬ 
бившися дуже шкідливо для українського сільського господарства на світовій 
збіжжевій торговлі. Секретар Сільсько-Господарчого Т-ва І. Палімпсестов пи¬ 
сав, що вона „нанесла самьій тяжельїй ударь производительньім*ь силами юга 
Россіи, указавши западу Европьі на другія житницьі" 3 ). Після війни конкурен¬ 
ція на світовому збіжжевому ринкові значно збільшилась. До старих проду¬ 
центів збіжжя тепер приєднуються нові як європейські, так і позаєвропейські. 
Тепер стає загрозливою конкуренція Сполучених Штатів Північної Америки, 
що досі не була дуже помітна. Головним плюсом у їх у цій боротьбі була над¬ 
звичайно добра комунікація, надто водяна. її доповнювала величезна мережа за¬ 
лізниць, що їхній протяг уже на початку 1860-х років сягав 42.000 верстов 4 ). 
У звязку з цим нечувано швидко зростала продукція збіжжя. За даними С. Гу- 
лішамбарова було зібрано збіжжя: 


1820 року на . . . 

... 343 

міл. буш. 

1830 „ . . . . 

... 463 

я я 

1840 „ . . . . 

... 616 

я я 

1850 „ . . . . 

... 867 

п я 

1860 „ . . . . 

. . .1.240 

і 

я » 


Не менш швидким темпом зростав і вивіз збіжжя. Пшениці було ви¬ 
везено: 

1831 року на . . . 14.000.000 карб, срібл. 

1841 „ .... 11.000.000 „ 

1851 „ .... 15.000.000 „ 

1861 „ .... 23.500.000 „ 

1862 ,„ .... 43.000.000 „ „ 6 ). 

Оця збіжжева продукція Сполучених Штатів з половини 1850-х рр. по¬ 
чала витісняти російське й українське збіжжя з європейських ринків. 

Зростала конкуренція й європейських країн. Передусім далі розвивали 
свою збіжжеву продукцію Дунайські князівства, надто після того, як з 1862 р. 


*) М. Слабченко, Матеріяли до економ.-соц. історії України. Т. І, стор. 242. 

2 ) Маркевичі), Жел'Ьзньїя дороги, „Южно-Русскій альманахи “ 1900, ст. 8. 

3 ) „Записки О.С.Х.Ю.Р.", 1861, стор. 179. 

4 ) Р. О р б и н с к і й, О конкурентах!) Одессьі вт> хліібной торговл’Ь. „Записки О.С.Х.Ю.Р.", 
1863, стор. 57—63. 

5 ) С. Гулишамбаровь, Всемірная торговля в-ь XIX ст., стор. 40. 

6 ) Р. О р б и н с к і й, О конкурентах!) Одессьі, стор. 74. 












324 


Ол. Варнеке 


почала працювати збудована од англійської компанії залізниця від Чорноводів 
на Дунаї до Кюстендже і ). 

Не менш загрозлива для українського сільського господарства була кон¬ 
куренція Угорщини. Хліборобство її швидко розвивалося, особливо з кінця 
1840 років, коли почали ширитися вдосконалені сільсько-господарчі машини, 
поліпшуватися сільсько-господарча техніка, то-що. Швидко збільшувалася 
оранка. Але до початку 1860-х років вона відпускала власні лишки зерна 
тільки до инших австрійських провінцій і, почасти, до Німеччини. Вивіз 
збіжжя з Угорщини Середземним морем був мізерний. 1 квітня 1861 року 
було відкрито Пешт-Прагергофську залізницю, що дала вихід збіжжеві Угорщини 
до Трієсту 2 ). Вивіз збіжжя з Трієсту в звязку з цим швидко зростав: 

1857 року вивезено. , . . . 383.160 четв. 

1858 „ .. 544.400 „ 

1859 „ „ .... 651.880 „ 

1860 „ . 628.360 „ 

1861 „ .. 941.720 „ 3 ). 

Инші конкуренти мали менше значіння. Отож з кінця 1830 років відограє 
деяку ролю в збіжжевій торговлі Єгипет. Експорт збіжжя з Єгипту напри¬ 
кінці 1830-х років не переходив по-над 1.000.000 четв. і зростає тільки 
в 1850-х роках 4 ). Могла нам шкодити алжирська пшениця, найкраща в світі, 
але й в Алжирі не було добрих шляхів. Через це вивіз алжирської пшениці 
до 1850-х років мав незначні розміри 5 ). 

Кримська війна і ще однією стороною вплинула на прискорення заліз- 
ничої справи. Вона яскраво показала, що на Україні необхідно розвивати, 
власну промисловість, а за старих умов транспортування вона не могла 
розвинутися. У першу чергу необхідний був, звичайно, розвиток бази всякої 
капіталістичної промисловости — тяжкої індустрії, особливо промисловости 
кам’яновугільної. На перешкоді розвиткові її здавна стояла відсутність доброї 
комунікації й в звязку з цим, як було вище показано, навіть виникла на 
Україні перша думка про залізниці. Тяжко відбивалися погані транспортові 
умови й на металургійній промисловості, що репрезентував її за тої доби 
на Україні тільки Луганський залізообробний завод. Розвиватися і він, як 
показує П. Фомін, через транспортові перешкоди не міг, бо віддаленість па¬ 
лива від заводу в корені підривала його значіння в справі переробки металів 
з місцевої сировини й на місцевому паливі 6 ). Не менших труднощів доводи¬ 
лося, через неможливість за дешеву ціну транспортувати вугілля, зазнавати 
й усій українській промисловості взагалі — не тільки тяжкій. „Продукція зна¬ 
ходилась—пише М. Є. Слабченко—в залежності від системи опалювання. На 
початку XIX стол. переважно палилося дрова. Де було багато лісу, там 

Ч ІЬіа., стор. 20-29. 

2 ) Т. Г. Вопіоих. Венгрія и продовольствіе Европьі. Кеуие сіез сіеих Мопсіез, т. 36, 
т. 15—XI—1861; перекладене в „Записках*» О.С.Х.Ю.Р.". 1862 стор. 145—174. 

3 ) „Одесскій В'Ьстник'ь", 10—III. 1862, ч. 27, стор. 120. 

4 ) Р. Орбинскій, О конкурентах*» Одессьі, 43. 5 ) ІЬісІ., стор. 47—48. 

6 ) П. Ф омин, Горная и горнозаводская промьішленность. Т. І, стор. 25. 





До історії залізничого транспорту на Україні 


325 


і продукція розвивалася ширше, і навпаки. В малолісистих місцевостях дово¬ 
дилось набувати ліс купівлею, що удорожнювало виробництво й зменшувало 
його. В таких безлісих губернях, як-от Херсонська чи почасти Катерино¬ 
славська, доводилось иноді вживати замість дерева очерет.... А що опалу 
все-ж-таки не вистачало, то виникла потреба в шуканні нового роду палива" 1 ). 

Таким паливом могло бути тільки кам’яне вугілля, але приватне спожи¬ 
вання його було мале в звязку з поганим станом шляхів і головним спожи¬ 
вачем кам’яного вугілля зоставався скарб 2 ). ^ 

Особливо гостро відчувалася потреба в поліпшенні шляхів підчас Крим¬ 
ської війни,'коли припинивсь довіз англійського вугілля. „В 50-х роках—гово¬ 
рить П. Фомін — південні портові міста жили англійським вугіллям. Одеса 
й деякі инші порти Чорного моря, що підпали під блокаду підчас війни, опи¬ 
нилися в надзвичайно скрутному стані, бо підвіз англійського вугілля було 
припинено через блокаду. Через це вони повинні були перевозити вугілля 
з Грушівки і з західнього кутка Донецького кряжа, за 600—800 верстов, сухо¬ 
долом, платячи за це величезні гроші, до 1 карб. 20 коп. за пуд" 3 ). 

Кримська війна примусила уряд звернути увагу і на розвиток металур¬ 
гійної промисловости на Україні. „Не посилай Луганскій заводе ежедневно 
подь Севастополь по три тьісячи пудова снарядові, крішость пришлось бьі 
сдать на пятьій м'Ьсяцт» осадьі" 4 ). Уряд почав уживати після війни різних захо¬ 
дів, щоб вивести кам’яновугільну й металургійну промисловість на Україні 
з того зародкового стану, що в ньому вони досі перебували. У звязку з цими 
заходами з’явилася перша залізниця в Донбасі, що стала за основу залізни- 
чої мережі Донецького басейну. Це—маленька Грушівсько-Донська залізниця, 
протягом близько 63 верстов, од Грушівських антрацитових родовищ до Аксая. 
Гі збудував коштом Війська Донського з підряду С. С. Поляков і рух по ній 
розпочато в травні 1861 року 5 ). 

До старих факторів після Кримської війни приєдналися ще нові події. 
Таке значіння мали селянська реформа та акцизова реформа 1861 року. Хар¬ 
ківська Губерська Земська Управа в своїй записці „Почему необходима 
Харьковско-Азовская желйзная дорога?" писала: „освобожденіе крестьянь со- 
вершенно изм’Ьнило основанія хозяйства землед'Ьльцевь, какь большихь, такт* 
и мелкихь. Оно сь отм'Ьной кр'Ьпостного труда потребовало затратьі значи- 
тельнихь денежнихь капиталовь оть землевлад'Ьльцевь и значительнихь денеж- 
нихь викупннхь взносовь со сторони крестьянь... Другая реформа лишила 
нась поземельнаго государственнаго кредита, вь то время, когда общее фи- 
нансовое потрясеніе долало немьіслимьімь установленіе кредита частнаго. 
Явился сверхь того совершенньїй застой хл'Ьбньїхь произведеній, со времени 
введенія новой акцизной системи и окончательнаго упадка винокуренія во 
всемь малороссійскомь край... Вліяніе атого застоя на сбьіть хл'Ьбнихь про¬ 
изведеній р£зко отразилось на акономическомь состояніи вс'Ьхь землевлад’Ьль- 
цевь. Большіе землевлад’Ьльци оказались вь невозможности производить посЬвьі 

*) М. Слабченко, Матеріяли. Т. І, стор. 202—203. 

/ 8 ) М. С л а б ч е н к о, Матеріяли, т. І, стор. 203. 

°) Ор. сії:., стор. 103—104. 4 ) ІЬісі., ст. 411* £ ) ІЬісІ., ст. 219. 



326 


Ол. Варнеке 


вь разм’Ьр'Ь, которьій нужень по свойству и обширности ихь земель, такь какь 
произведя обработку земель на наличньїя деньги, они не видять возврата за- 
траченьїхь оборотньїхь капиталовь по затруднительности сбьіта хл'Ьбньїхь про- 
изведеній. Поневолі уменьшая свои пос'Ьвьі, зти землевлад'Ьльцьі лишають себя 
средствь установить правильний сЬвообороть и поддержать существованіе 
другихь хозяйственньїхь статей, состоящихь вь зависимости оть хл'Ьбопаше- 
ства... Изь офиціальньїхь св'Ьд'Ьній по акцизному управленію Харьковской 
губерній видно, что вь періодь винокуренія вь 1862/3 году бьіло ВЬ Д'ЬЙСТВІИ 
зд'Ьсь 188 заводовь, перерабатьівающихь 4.436.013 пудовь муки; вь 1864/5 году 
дішствовало только 121 заводь, на 3.091.724 пуда муки, сл^довательно вь 
1 годь губернія лишилась 67 заводовь, а запрось уменьшился на 1.344.289 пудовь 
муки. Мелкій собственникь крестьянинь пока еще не сокращаеть своихь посЬ- 
вовь; но, сбьі'вая изь нуждьі свои произведенія за безц’Ьнокь, онь поставлень вь 
невозможность изьіскать зтимь путемь нужньїя средства для уплатьі налоговь, 
которьіе такимь образомь падають на его задЬльную плату. Но, такь какь 
^зад'Ьльная плата понижается соотв^тственно дурному состоянію дйль поземель- 
ной собственности — единственнаго значительнаго потребителя труда, то вся 
тяжесть взьісканїй обращается на движимое ихь имущество и прежде всего на 
ихь скоть... Сь паденіемь хл^бопашества и скотоводства соединено также зам'Ь- 
чаемое ньін'Ь уменьшеніе овцеводства... Затрудненньїй вь сбьггЬ своихь произве- 
деній внутрь имперіи, всл^дствіе отд'Ьленія своего оть С/Ьвера богатьіми хліі- 
бомь Орловскою, Курскою и Воронежскою губерніями, и не им*Ья ни одной 
судоходной р'Ьки, за исключеніемь Дніпра, сь его порогами, Югь Россіи 
доньїн-Ь воспользовался относительно путей сообщенія только тЬмь улучше- 
ніемь, что во Бремена Екатериньї по его дорогамь начали садить вербьі“ *). 

Ця записка досить правильно обмальовує вплив реформи 1861 року на 
сільське господарство України. Головне значіння реформи 1861 року полягало 
в тому, що з скасуванням кріпацтва рішуче знищувалися рештки напівнату¬ 
рального господарства, що за його підвалину була заснована на позаеконо¬ 
мічному примусі невільна кріпацька праця. 

Нові завдання приводили українських поміщиків до визнання необхід- 
ности залізниць. Примушений остаточно перейти до капіталістичного, що пра¬ 
цює на ринок, господарства, поміщик мусів уживати всяких заходів у боротьбі 
поміж конкурентами на ринкові, що в ній кожне „промедленіе времени смерти 
невозвратной подобно єсть". А головним засобом, що міг полегшити стано¬ 
вище українського поміщика в цій боротьбі, була нова організація шляхів 
збуту. По-друге, щоб провадити господарство на капіталістичній основі, потрібні 
були гроші, а їх дістати можна було, тільки зменшуючи по змозі витрати вироб¬ 
ництва, а це досягалося знов-таки найскорше й найлегше через запровадження 
залізниць. Необхідність поліпшити умови збуту диктувало ще й те, що помі¬ 
щик мусів збільшувати вивіз своїх добутків через те, що, в звязку з змен¬ 
шенням гуральництва через акцизову реформу 1861 р., доводилося всі лишки 

*) Од. Окрарх. А. Г. Г. „Д'Ьла по уст. ж. д. вт> Новорос. край", ч. 19, арк. 114—115; 
записку також надруковано вт> „Од. Ві>стник , Ь к , 1866, 27 та 29—І (ч. 20 й 22) і видано окре¬ 
мим виданням під назвою: „Харьковско-Азовская жел. дорога и ея государственное значеніе*. 



До історії залізниЧого транспорту на Україні 


327 


викидувати на експортовий ринок. Нарешті, залізниці були потрібні ще й тому, 
що скасування кріпацтва надзвичайно збільшило потребу в найманій робочій 
силі, що її український поміщик, надто поміщик Степової України, відчував 
уже здавна, а тільки залізниця могла „усилить прилива рабочихе, удешевить 
конкуренцією заработную плату, развить конкуренцією анергію туземнаго насе- 
ленія“ , ). 

Тимчасом умови транспортування не поліпшувалися, ба навіть навпаки, 
що-року ставали раз-у-раз тяжчі: безпереривно з року на рік підвищувалася 
ціна чумацьких фрахтів і транспортування збіжжя до портів ставало все до¬ 
рожче. Як вирахував Ю. Янсон, ціна приставки кіла (басарабська міра — 21 
четверик) пшениці з найближчих до Одеси місцевостів Оргіївського повіту 
більш як подвоїлася в 1860-х роках проти 1840 років: 1842 р. вона дорівню¬ 
вала 2 карб. 50 коп., а в другій половині 1860-х років дійшла аж до 6 карб. 1 2 ); 
транспортування четверти пшениці з Златополя до Одеси коштувало в пер¬ 
шій половині 1850-х років од 75 коп. до 1 карб., а через 10 —15 років ціна 
його дійшла до 2 — 27 а, ба навіть 37а карбованців 3 ). 

Чумацькі фрахти підвищилися найбільше через залюднення та розроб¬ 
лення колись вільних степів. У записці Сільсько-господарчого товариства від 
року 1857 говорилося: „Пока Новороссійскій край биле мало населені», чумаки 
пользовались безплатно гіастбищньїми містами и провозе хліба обходился 
недорого; но теперь обстоятельства измінились: хлібопашество увеличилось, 
многія міста, удобньїя для стоянки чумакові», обращеньї поді» посіве хлібове; 
за водопой и пастьбу требуется плату. Вслідствіе зтого доставка хліба ке 
портами до того вздорожала, что за провозе 400 версті» нужно платить не 
меніе 3 руб. серебр. сі» четверти; и даже иногда за зту високую ціну трудно 
найти нужное число подводі», — и притомі» ві> самое хорошеє время года; осенью 
же и зимою ніте никакой возможности. Слідовательно половина ціни, полу- 
чаемой производителеме за его хлібе віз Одессі, для него пропадаєте" 4 ). 

На це-ж скарживсь у „Записках^ О.С.Х.Ю.Р." й О. В. Фідлер, в статті 
„О хлібной промьішленности на югі Россіи": „Колонистьі, гре$и и ногайцьі, 
владініями которихе проходять валки, беруть се нихе громадньїе побори за 
пастбища и водопой, и нерідко случается, что прибігають ке насильствен- 
ньіме міраме" 5 ). 

Ю. Янсон указує ще „на увеличеніе крестьянскихе запашеке и, во-вто- 
рьіхе, на сокращеніе винокуренія. Увеличилось количество крестьянскаго 
хліба, потребовалось боліє перевозочньїхе средстве для сбьіта его на база- 
рахе и даже подвоза самими производителями ке Одессі; се другой сторони, 
уменьшеніе количества барди возвнсило стоимость содержанія скота" 6 ). 


1 ) „Одесскій Вістникт»", 1861, 24—І (ч. 9), стор. 40. 

? ) Ю. Я н с о н і», Изсл'Ьдованіе о хлібной торговлі вт» Одесскомг» районі. Стор. 143—144. 

у ) ІЬісІеш, стор. 230. 

4 ) „Записки О. С. X. Ю. Р.“, 1857 р., стор. 185—186. 

5 ) О. В. Фидлертз, О хлібной промьішленности на югі Россіи. „Записки О.С.Х.Ю.Р.“, 
1861, стор. 330. 

6 ) Ю. Я неоні», Стор. 230. 



328 


Ол. Варнеке 


Отож не дивниця, що й заяви що-до заведення залізниць тепер вислов¬ 
люють ще настійніше, ніж перед Кримською війною. Отож, А. Тройницький 
писав: „Не можемо не повторить еще разь и желанія, по крайней м'Ьр'Ь, вь 
будущемь обь улучшеніи путей сообщенія вь прилегающемь кь Одесс'Ь кра'Ь. 
Зго становится ньін^ для нась жизненною необходимостью. Если-бьі Одесса 
соединялась линіями жел'Ьзньїхь дорогь сь Дн’Ьпромь и Бессарабіею, то и при 
недостаточномь урожай вь близь лежащихь м'Ьстахь, хл^бь явился бьі сюда 
изь краевь бол'Ье отдаленньїхь, подвозь его во время всегда удешевить 
ц'Ьньї и, развивая благосостояніе вь м'Ьстахь производства хл*Ьба, дасть воз- 
можность и Одесс'Ь, главному рьінку Юго-Западнаго края Россіи, вьідержать 
соперничество, которьімь бол'Ье и болйе угрожають ей вь атомь отношеніи 
Дунайскіе и даже Балтійскіе портьі. Обращаемь усердно вниманіе капита- 
листовь на зтоть предметь, об'Ьщающій имь в'Ьрньїя вьігодьі, при масс'Ь про- 
дуктовь, даже и теперь при плохомь состояніи нашихь путей сообщенія, под- 
возимьіхь ежегодно кь Одессіь, зта масса доходила иногда до 4 и 5 миллі- 
оновь четвертей хл-Ьба и льняного С'Ьмени и милліона пудовь другихь про¬ 
дуктові 1 ). 

Кілька членів „Товариства Сільського Господарства південної Росії“ 
внесли в засіданні 31 січня (12 лютого) 1857 року пропозицію скласти при 
Товаристві з членів його та відомих негоціянтів й інженірів особливий комі¬ 
тет залізниць. Н. Б. Герсеванов при цьому пропонував поширити його діяль¬ 
ність і на питання що-до розробки кам’яновугільних копалень Степової Ук¬ 
раїни. Одночасно, Д. Н. Струков пропонував скласти статистичний комітет 
з метою розробки всіх питаннів що-до статистики краю. І справді, такий 
комітет було закладено * 2 ). 

Під тиском громадської думки й загального стану речей уряд після 
Кримської війни сам починає заохочувати до залізничого будівництва. Але 
знайти потрібні капітали, особливо чужоземні, було не легко, бо європейські 
грошові ринки, добре знаючи про критичний стан російських фінансів, виста¬ 
вляли неможливо тяжкі умови 3 ). 

Що правда, надходили пропозиції, хоч і небагато, од російських підпри¬ 
ємців, але не мали вони серйозного характеру. Отож, ще 1855 р. Ходоровський, 
Гудим та Брок пропонували збудувати за 5.000.000 карб, залізницю від Кате¬ 
ринослава до німецької колонії Ейнляге, протягом 70 верстов 4 ). 

У лютому року 1856 Мейєндорф, що брав уже р. 1852 участь у вище¬ 
зазначеному проекті Кочубея, прохав дозволу скласти компанію залізниць, 
маючи на думці, між иншим, збудувати колію від Москви на південний захід 
до Чорного моря 5 ). 


0 А. Тройницкій, О заграничной торговл'Ь Одессьі вь 1856 году. „Записки О.С.Х.Ю.РЛ 
1857, стор. 75-76. 

2 ) „З а п и с к и О. С. X. Ю. Р.“, 1857; стор. 630. 

3 ) Н. Кислинскій, Наша жел'Ьзнодорожная политика. Т. І, стор. 55- 57. 

4 ) „Одесскій В-Ьстник’ь", 1863, 9—IV (ч. 38), стор. 170. 
б ) ІЬісі. 1863, 9-ІУ (ч. 38), стор. 170. 



До історії залізничого транспорту на Україні 


329 


1856 року з'явилися й чужоземні пропозиції. Перша з них це був проект 
француза Лафіта, що голослівно пропонував збудувати залізницю від Одеси 
до Київа 1 ). 

У березні року 1856 австрійська компанія висловила бажання збудувати 
залізницю від Чернівців до Одеси й від Катеринослава до Симферополя 
з рукавом од Борислава на Миколаїв та Одесу 2 ). 

У травні 1856 року англійські капіталісти Рені, Лемперт, Уайтс та Ріксон 
пропонували збудувати залізниці від Одеси до Кракова, протягом 400 вер¬ 
стов і від Одеси до Маяків на Дністрі, протягом ЗО верстов з західньо-евро- 
пейською шириною колії. Ціну першої дороги було визначено в 12.000 фунтів 
стерлінгів од верстви, а другої — в 10.000 ф. ст., виговорюючи собі необме¬ 
жену владу в будуванні цих залізниць на всьому їх протязі, в керуванні та 
користуванні протягом 66 років, з гарантією 4 1 /‘}%. Ввесь ліс, вапна, камінь, 
хрящ і взагалі будівельні матеріяли скарб повинен відпускати компанії без¬ 
платно з близьких скарбових дач. 

Головнокеруючий Шляхів Комунікації та Публічних Будівель Чевкін був 
прихильник заохочування приватної ініціятиви, але лиш при умові надзвичайної 
ощадности — з боку залізничих компаній в витрачуванні складочних капі¬ 
талів, а з боку уряду — в справі дарування вільгот приватним компаніям. 
Через це він виступив проти пропозиції цієї компанії і з його думкою пого¬ 
дивсь Комітет Залізниць, відхиливши пропозицію в журналі, затвердженому 
9 (21) серпня 1856 року 3 ). 

Тоді-ж-таки, у травні 1856 року, вже відомий нам Віньйоль од імени 
Стокса та инших капіталістів прохав концесії залізниць Варшава — Одеса 
з рукавами на Київ та Броди і Москва — Одеса 4 ), 

У серпні 1856 року англійський банкір Гладстон з торговельного дому 
Т. Бонар і К° прохав дозволу будувати залізницю від Одеси до Балти з пра¬ 
вом продовжити її до Київа то Бродів 5 ). 

Сумний кінець цих пропозицій пояснюється тим, що тоді уряд уже про¬ 
вадив пересправи з французькими банкірами. 26 січня (7 лютого) 1857 року 
було затверджено основні умови та статут Головного Товариства Російських 
Залізниць. Капітал Товариства визначався в 275 міл. карб, срібл., тоб-то 
68.750 від верстви й мав утворитися через випуск акцій й облігацій; компанія 
одержала надзвичайні вільготи й зобов'язалася збудувати цілу мережу заліз¬ 
ниць, що до неї, між иншим, входила колія Москва — Тула — Орел — Курськ — 
Харків — Теодосія 6 ). Праці на цій колії було розпочато, було навіть збудовано 
в Теодосії залізничі майстерні та прокладено полотно залізниці протягом 
60 верстов 7 )* Та незабаром Товариство через різні причини опинилося в тяж- 


*) ІЬИ. 2 ) ІЬі4. 

3 ) Верховскій, Краткій истор. очеркт». стор. 73, таКислинскій. Наша жел. дор. 
политика. Т. І, стор. 63—67. 

4 ) „Одесскій В'Ьстник'ь", 1863 9-ІУ (ч. 38), стор. 170. 
б ) Верховскій, Краткій истор. очеркт. Стор. 86. 

6 ) ІШ., стор. 79—80 та Кислинскій, Наша ж. д. политика* Т. І, стор. 69—77. 

7 ) „Одесскій ВістникіЛ 1864, 23—VI (ч. 136), стор. 555. 



$30 


Ол. Варнеке 


кому фінансовому стані й через те його звільнено від обов’язку будувати 
деякі колії, в тому Московсько-Теодосіївську 1 ). 

18 (ЗО) квітня 1857 р. представник торговельного Дому Т. Бонар і К°, 
Шульц, графи Ржевуський, Адлерберг та Голеніщєв-Кутузов, князі С. Дол- 
ґорукий та Л. Кочубей, брати фон-Бенкендорф, граф Ф. Лубенсьский та 
Сафронов подали прохання, де, вказуючи на значіння „Південно-Західнього 
краю" з адміністраційного, стратегічного, промислового та торговельного по¬ 
глядів, прохали дозволу скласти акційну компанію для будування залізниці 
від Одеси на Балту, Брацлав, Київ, Ніжень та Кролевець до зустрічи з про¬ 
ектованою Лібавською або Теодосійською коліями між Орлом і Оршею, 
протягом 1.400 верстов, визнаючи вартість її в 2.800.000 карб, ср., 66.286 крб. 
од верстви. На цей капітал компанія прохала протягом 75 років од відкриття 
залізниці гарантії в перші 48 років по 572 %, а в дальші 27 — по 4%. Ком¬ 
панія лишала за собою право випускати облігації на суму до половини капі¬ 
талу з викупом їх через 75 років. 

Цю пропозицію розглядав 25 квітня (7 травня) 1857 року Комітет 
Залізниць і, взявши на увагу, що 1856 р. головний фундатор цієї компанії 
Бонар і К° через Гладстона пропонував багато кращі умови (53.000 карб, од 
верстви з гарантією 5%) ухвалив, визнаючи корисність цієї залізниці, 
пропозицію відхилити й пропонував фундаторам, коли вони бажають дати 
справі дальший хід, погодити свої вимоги з вимогами банкіра Гладстона 
1856 року 2 ). 

На-весні 1858 року з’явилася нова компанія, що до неї приєдналася 
і перша. На чолі її стояли інженіри Кербедз і Марченко. Вони прохали, до¬ 
зволу будувати залізниці від Одеси до Бардичева, від Радзивилова на Бар- 
дичів до Київа та від Київа до Курська, протягом 1.200 верстов. 31 травня 
(12 червня) 1858 р. їм було дозволено перевести розсліди в напрямку Одеса — 
Київ — Курськ. Розсліди закінчилися взимку 1861—2 р. і 25 березня (6 квітня) 
1862 року вони представили їх наслідки урядові. Згідно з цим проектом вони 
4 (16) грудня 1862 р. прохали дозволу скласти акційну компанію для спору¬ 
дження залізниці від Одеси до Київа з рукавом до Дністра коло Парканів. 
21 березня (2 квітня) 1863 року було затверджено статут Товариства Одесько- 
Київської Залізниці. До складу його входили граф Е. Баранов, граф А. Ад¬ 
лерберг, граф А. Ржевуський, київські та подільські поміщики Ф. Сабанський, 
графи А. і К. Браніцькі, кн. С. Долґорукий, кн. Л. Кочубей, І. Толстой, 
граф Г. Строганов, Новосельський, інженіри Кербедз і Марченко, граф М. 
Толстой та купці Ґоттов і К° та Гізин 3 ). Товариство повинно було збудувати 
залізницю Одеса — Крижопіль — Київ, протягом 647 верстов. На капітал Това¬ 
риства в 55.000.000 карб., тоб-то 85.000 карб, од верстви дано було гарантію 
5%. Товариство повинно було розпочати праці не пізніше од весни 1864 р. 
і відкрити рух на першій дільниці від Одеси до Крижополя не пізніше од 


*) Верховскій, стор. 93—97; Кисли нскій, Т. І, стор. 100—114. 
2 ) Верховскій, стор. 85—86; Кислинскій, стор. 65—67. 

8 ) Верховскій, 101—102; Кислинскій, стор. 121—122. 



До історії залізничого транспорту на Україні 


331 


1868, а на другому — од Крижополя до Київа, не пізніше од 1870 р. і воло¬ 
діти залізницею мало 85 років од того часу, як буде закінчено праці 1 ). 

Тут треба зауважити, що новий Головнокеруючий Шляхів Комунікації 
Мельніков, маючи на думці погодити пропозиції що-до окремих залізниць, 
уніс наприкінці 1862 року новий проект мережі залізниць. Цей проект обго¬ 
ворювано в особливих зібраннях з представників найвищої адміністрації 
26 грудня 1862 та 3 січня 1863 р. (7 та 15-1 1863 р.) і, хоч формального затвер¬ 
дження він не одержав, проте було визнано за істотно необхідні й чергові 
отакі колії на Україні: 

1) Південна — од Москви на Орел, Курськ, Харків, Катеринослав, Оле- 
ксандрівськ до Севастополя 1.400 верстов. 

2) Південно-Західня — од Одеси на Балту, Брацлав, Київ та Чернігів 
до сполучення з західньою колією поміж Брянськом і Рославлем 1.065 
верстов. 

3) Південно-Східня (антрацитова) — від Катеринослава до Грушівки 380 
верстов. 

Мельніков уважав, що цю головну мережу колій торговельного руху 
бажано виконати силами самого уряду або, принаймні, при значній участи 
уряду, що тоді вже розчарувавсь в багатьох приватних пропозиціях і не 
покладав великих надій на приватну ініціятиву 2 ). Розчарування було і в су¬ 
спільстві, зацікавленому в як-мога скоршому проведенні залізниць. Ось що 
писав з приводу Теодосіївської колії вже цитований Олександрівський помі¬ 
щик В. Крейц: „Надежда на осуществленіе прожектированнаго жел'Ьзнаго 
пути оть Харькова черезь Александровскь кь Феодосіи, года 2—3 назадь 
очень оживила нангь край; явились спекуляторьі скупить м'Ьста и земли 
вь городахь, лежащихь на пути дЬльїваемаго трасе, торговля оживилась, 
начало стекаться народонаселеніе, и увьі! все кануло вь воду, все отложено 
вь долгій ящикь, предпріимчивьіе люди поплатились своими деньгами, и все 
впало в прежнее уньїніе, равнодушіе и отсутствіе всякаго живого, обществен- 
наго интереса" 3 ). 

„Жел'Ьзньїх'ь дорогь, жел'Ьзньїхь дорогь, во чтобьі то ни стало жел^з- 
ньіхь дорогь!" благав невідомий автор у статті під такою назвою 4 ). 

Невідкладність у залізницях, разом з недовірою до приватної ініціятиви, 
й привели до того, що новий новоросійський генерал-губернатор П. О. Коцебу 
підніс питання, щоб, не чекаючи поки складеться приватна компанія, заходитися 
негайно будувати залізниці коштом скарбу. 15 (27) січня 1863 року він одер¬ 
жав височайшого наказа будувати 100-верстовий участок від Одеси до Пар¬ 
канів коштом уряду господарчим способом, уживаючи для праці салдатів. 
Виконувати цю працю під доглядом та контролем Коцебу було доручено 


*) Статут надруковано в „Одесскомі) В'Ьстник'Ь" 1863, 2, 4, 9 та 11Л/* (чч. 48 49, 51, 53) 

2 ) Верховскій, стор. 101; Кислинскій, стор. 124—126. 

3 ) Од. Окрарх. Архів С.-Госп. Т-ва. ч. 120 (1861), арк. 11, пор. „Записки О.С.Х.Ю.Р." 
1863, стор. 426-427. 

4 ) „Одесскій В’Ьстник'ь", 1861 24-1 (ч. 9), стор. 37—39. 



332 


Ол. Варнеке 


баронові К. К. Унгер-Штернбергові 1 ). Урочисті закладини Одесько-Паркан- 
ської залізниці відбулися 4 (16) травня року 1863 2 ). 

В-осени року 1863 Коцебу прохав дозволу продовжувати роботи таким 
самим способом до Балти, але ухвалено було зачекати, аж доки закінчиться 
термін зформування Товариства Одесько*Київської залізниці. Фундатори цієї 
компанії до 21 березня (5 квітня) 1864 року, через тяжкий стан грошового 
ринку, акцій не розмістили, застави не подали й до роботи не приступили. 
Через це було визнано, що Товариство не відбулося й 26 березня (7 квітня) 
1864 р. наказано будувати залізницю далі коштом скарбу аж до Балти 3 ). 

Таким чином на Україні з’явилася, кінець-кінцем, перша залізниця 
і день її закладин — 4 (16) травня 1863 року треба вважати за початок за¬ 
лізниць на Україні. Підготовчий період різних проектів та пропозицій тривав 
мало не трицять років. Але початкову недовіру до залізниць кінець-кінцем 
було зруйновано силою обставин і з 1860-х років починається доба швидкого 
розвитку української залізничої мережі. 


0 Верховскій, стор. 102; Кислинскій. Т. І, стор. 134. 

2 ) Опис цих закладин див. „Одесскій В’Ьстник'ь", 1863 7-У (ч. 50), стор. 222. 

3 ) Верховскій, стор. 102; Кислинскій, стор, 134—138. 



Б. В. ВАРНЕКЕ: ~ 

У СПРАВІ АРХЕОЛОГІЧНОЇ МАПИ УКРАЇНИ. 

Мені вже доводилося вказувати в друку *) на настійну необхідність 
скласти повну археологічну мапу України і це стверджує кожна нова праця, 
з минулим України звязана. Отож, наприклад, можна гадати, що як-би існу¬ 
вав топографічний огляд знахідок зроблених в українських межах, Макс 
Еберт не насмілився-б твердити, що запровадження звичаю фарбувати кістяки 
небіжчиків треба приписувати номадам, що насунули з Сходу і ніби-то зруй¬ 
нували всеньку передмікенську культуру на північ од Чорного моря 2 ). Цей 
здогад спростовує не тільки те, що немає знахідок, котрі звязували-б були 
цей звичай з східньою культурою, ба ще більше проста єдність що-до місць, 
де знайдено такі розмальовані кістяки з певними слідами греко-римської 
культури 3 ). Цьому спостереженню цілком відповідає раніш зроблене 4 ) спосте¬ 
реження що-до культурного звязку Трипілля з Греччиною та Сицилією, 
причому тут особливо цікава єдність що-до кераміки культури Трипілля з по¬ 
судом з неолітичних стацій у музеях Болоньї, Флоренції, Рима та Сіракузів. 

Перша думка про складання археологічної мапи вийшла з Одесь¬ 
кого Товариства Історії та Старовини. В його урочистому зібранні 4 лютого 
1840 р. президент Д. М. Княжевич пропонував скласти мапу могил Півден¬ 
ної Росії 5 ). Але здійснив це, правда занадто ширше, тільки мало не 50 років 
пізніш В. Б. Антонович, видавши 1895 р. археологічну мапу Київщини. Він-же 
потім проробив ту самісіньку працю для Волини 6 ), Д. І. Багалій для Харків¬ 
щини 7 ) й О. Сіцинський для Поділля 8 ). Всі ці праці складено за одним спіль¬ 
ним планом і вони здійснюють те, що накреслював Д. П. Анучін у своїй 
праці „Кь вопросу о составленіи легендьі для археологической картьі Россіи 
по доисторической археологія" 9 ). Можливо, що є ще готові, але неопуб- 
ліковані археологічні мапи і для инших частин України. Отож р. 1885 до 


*) Журнал научно-исследовательских кафедр в Одессе. Том І, 1924, № 10—11, ст. 125—130 # 

2 ) ЗіісІгиззІапсІ іш АІІегіит. 1921, ст. 37. 

3 ) Див. мою зазначену вище замітку. 

4 ) К. В. X и л и н с к і й, Кь археологіи Кіевской земли. Сборникь в*ь честь С. Ф. Плато- 
нова. СПБ, 1911, ст. 60 — 61. 

5 ) В. Н. Ю р г е в и ч *ь, Истор. очеркь пятидесятил'Ьтія Од. Общ-ва Одесса, 1889, ст. 48. 

6 ) Трудьі XI Арх. с. т. 1. 7 ) Трудьі XII Арх. с. т. І. 3 ) Трудьі XI Арх. с. т. І. 

9 ) Древности Т. X, 1885, ст. 103—112. 



334 


Б. В. Варнеке 


Московського Археологічного Т-ва подав археологічну мапу Степової Укра¬ 
їни П. О. Бурачков 1 ), але яка доля її, невідомо й жадних слідів її мені знайти 
не пощастило. Окрім того, у книгозбірні кол. Одеського Товариства Історії 
та Старовини було зроблено від руки на кальці мапу Херсонщини, що її 
склав В. Н. Ястребов. Працю цю, здається, безпосередньо звязано з його 
статтею „Опьггь топографическаго обозр'Ьнія древностей Херсонской гу¬ 
берній" 2 ). 

Цілком зрозуміло, що всі ці праці до теперішніх часів досить застаріли, 
їх треба доповнити матеріялом, здобутим розкопами й випадковими знахідками, 
зробленими мало не скрізь після появи цих 5 мап. 

А втім, нехай які цінні складені за цим планом загальні археологічні 
мапи окремої місцевости, куди під окремим значком занесено по змозі всі зна¬ 
хідки старовини від будівель аж до найдрібніших речей включно, що за них 
тільки збереглися писані, а иноді навіть усні сліди, практика західньої науки 
вже давно виробила й инший не менш доцільний спосіб складати археоло¬ 
гічні мапи, так мовити цілком типологічного характеру. Розробкою їх особ¬ 
ливо займавсь А. Ьіззаиег, що наприкінці XIX в. склав для Німеччини за до¬ 
помогою особливої комісії утвореної з членів німецького антропологічного 
товариства кілька таких мап, що їм він засвоює вдалу назу Турепкагіе. На 
них з вичерпливою повнотою дано звід знайденим у Німеччині Гатункам мечів: 
РІасЬ- шісі Каисіахіе 3 ) й АЬзаїгахїе з брондзи, а також шпильок: Кисіег- ипсі 
ЗсЬеіЬеппасІеІп ') та Касіпасіеіп 5 ). Ознаку для кожного варіянта даної речи 
визначено окрему, нанесено її на мапу виключно синьою фарбою, що робить 
мапу не таку рябу та полегшує друкарську репродукцію мапи. Це дає дуже 
наочний й цікавий звід розподілу по місцевостях окремих речей і відразу 
ясний стає кількісний рівень його вжитку в кожній місцевості. До мап додано 
дуже докладний поясняльний текст, причому до першої з них дано звід праць 
над складанням мапи й докладно розроблено самий план цього ґатунку мап 6 ). 

Саме життя промовляє за цілковиту доцільність таких мап і зокрема 
українська наука вже володіє дуже вдалим частковим здійсненням подібного 
завдання. Мапа, додана до розвідки В. Б. Антоновича: „Раскопки в-ь стран’Ь 
Древлянт>“, являє блискучий приклад такої щиро типологічної мапи, бо на їй 
нанесено тільки різні типи похорону, що траплялися в цій місцевості, а всі 
инші речі, що їх знахідки вказано в самому тексті розвідки, на мапі не за¬ 
значено. 

Єдина, але дуже важлива хиба праць Лісауерових є вибір об’єктів ви¬ 
вчення: і цією тільки стороною його праці не заслуговують на цілковиту під¬ 
тримку: варіянти мечів та шпильок це не є така важлива ознака культури, 
щоб з них саме треба було розпочинати типологічний огляд пам’яток старовини. 

*) Див. протокол 231 зас. ЗО, X. 1885. Древности, Т. XI, 2 (1886), сг. 56. 

2 ) Записки Одесскаго Общ.'Т. XVII,< 1894, ст. 63—176. 

3 ) 2еіізсЬгі1Ь Біг ЕіЬпоІодіе, 36 (1904), ст. 537 і дальші. 

4 ) т. 36 (1904), стор. 573 і дальші. 

5 ) ІЬісІ., стор. 586—607. 

6 ) т. 36 (1904) стор. 537 і дальші. 



У справі археологічної мапи України 


335 


Коли для України використовувати матеріял, що для нього треба в першу 
чергу складати такі типологічні археологічні мапи, то звичайно треба починати 
не з мечів чи яких-небудь инших окремих речей, а давати географічний огляд 
розподілу по місцевостях явищ, що дають ґрунт для розвязання важливіших 
і істотніших питань. Передусім треба було-б скласти мапу розподілу різних 
типів похоронних звичаїв. Головні типи їх вже досить вияснено. За вихідну 
точку можна було-б прийняти розподіл на типи, що його пропонував проф. 
В. Б. Антонович^для Київщини в своїй доповіді на Московському VIII архео¬ 
логічному з’їзді ’), де він відрізняє три основні типи похорон 2 ): а) звичаї 
кам’яного віку, Ь) скитські й с) слов’янські, що й собі поділюються на дві 
підвіділи: поховання полян та деревлян, але було-б дуже рисковито гадати, 
що ці два підвідділи хоч у якій небудь мірі цілком заповнюють території, які 
історична географія приписує кожному з цих двох племін, як це показали спе- 
ціяльні досліди того-ж В. Б. Антоновича про наслідки розкопів у землі де¬ 
ревлян. 

Ці досліди показали, що в цьому районі визначеному в загальних ри¬ 
сах на Півночі—Овручем, на Заході—Житомиром, на Півдні—Білою Церквою 
й на Сході—Київом, збереглися доволі різноманітні типи похорону, що для 
них на мапі ужив сам В. Б. Антонович 4 різні фарби та 2 графічні ознаки. 
До речи, ці саме способи умовно розміщувати окремі типи похорону треба 
було-б цілком затримати і для загальної мапи поховання на всій Україні. Ця, 
таким способом складена, мапа надзвичайна цікава: виявляється, що могили 
скитського типу тут трапляються лиш у східній частині деревлянського краю, 
не переходячи на заході по-за Ірпень, а могили з озброєними їздцями трап¬ 
ляються тільки навколо Білої Церкви в долині ріки Роси та її допливів. Не 
досить виразні вказівки дає ця мапа що-до місць, де знайдено сліди спалення 
мерців, що трапляються серед пізніших похоронних типів 3 ). Як відомо 4 ), спа¬ 
лення переважає на сході від Дніпра й трапляється, переважно, на Чернігів¬ 
щині, тимчасом як на заході од нього небіжчиків ховали в землі. Через це 
В. 3. -Завитневич гадає, що могили Прип’ятського Полісся, які становлять цією 
стороною вийняток, належать виходням з-за Дніпра з Сходу, до того крім 
археологічних матеріялів він широко використовує свідоцтва в літопису та 
арабських письменників, засвоюючи спалення тільки радимичам, в’тичам та 
сіверянам. Його розподіл похоронних звичаїв на властиві деревлянам і дрего- 
вичам, причому за лінію розподілу править у Мозирському повіті Прип’ять, 
приймає й В. Б. Антонович 5 ). Антонович приходив до висновку, що дерев- 
лянський тип 6 ) іде від Дніпра аж до джерел ріки Роставиці, причому на 


*) Трудьі М. 1896, т. IV, стор. 68—69. 

2 ) Раскопки ві) стран'Ь древлянт». Матеріали по археологіи Россіи, № 11, СПБ. 1893. 

3 ) Стор. 45, 50, 51. 

к 4 ) В. 3. Завитневичі), Вторая археологическая поїздка вт> припетское Пол'Ьсье. Чт. 
О. Нестора. т. VI, 1892, ст. 45 та дальші, пор. й о г о-ж „Область древляні», как*ь предметі» архео- 
логическихт» изсл’Ьдованій. Трудьі Кіевск. Дух. Акад. 1886, авг. 569—603. 

5 ) Стор. 3. 

6 ) Пор. його-ж реферат. Чтен. Общ. Нестор. III, 1889, стор. 1. 



336 


Б. В. Варнеке 


правому боці Ірпеня не трапляється жадного деревлянського могильника, тим- 
часом як на лівому боці цієї річки вони безумовно існують. 

Ці спостереження дають ґрунт для висновку що-до шляхів розселення 
найдавніших мешканців цього краю. Питанню цьому присвятив окрему роз¬ 
відку *) між иншим, А. А. Спіцин, що прийшов спершу до висновку, що зна¬ 
хідки встановлюють стільки-ж археологічних типів та районів, скільки літо¬ 
пис перелічує старо-руських племін, до того географічне розміщення цих 
районів також відповідає вказівкам літопису що-дб місця розселення кожного 
з племін зокрема 2 ). А втім, тут-таки він уважає за потрібне застерегти, що цей 
розподіл племін за археологічними даними не погоджується з тими виснов¬ 
ками, що їх поробили що-до цього лінгвісти на чолі з академиком О. О. Шах- 
матовим. Треба гадати, це й примусило його згодом трохи змінити свої по¬ 
чаткові погляди. Отож р. 1922 у замітці „Археология в темах начальной 
русской истории" 3 ), він настійно приписує вже антам полтавські могильники 
й за їхнє місто визнає Княжий Городок на Росі 4 ), тимчасом як у праці 
р. 1899 він антам не засвоює ще жадних певних районів. 

Особливо уважно треба зазначити на мапі тії випадки, коли в тому 
самому місці трапляються різні форми похорону. Отож одні деревлянські мо¬ 
гили мають гробовища по-над обрієм, другі нижче од його, а треті на самі¬ 
сінькому рівні обрію, причому на долю першого типу припадає 17% усіх де- 
ревлянських могил, другого—58%, а третього—25%, до того коло Грубська, 
Ягнятина Та Городська трапляються поховання і першого і третього типів 5 ), 
тимчасом як коло Житомира, Іскорости, Головок — тільки першого. 

При досить розробленій системі зазначень на мапі треба точно вказу¬ 
вати не тільки всі ці три типи могильних поховань чи по-над обрієм, чи на 
його рівні, чи під ним, але там, де збереглися в щоденниках розкопів вка¬ 
зівки на те, кого саме поховано в кожному з цих шарів, треба зазначити 
і це, бо це дає знов-таки матеріял для ширших спостережень. С. С. Гамченко 
на підставі могил житомирського повіту прийшов до висновку, що по-над об¬ 
рієм в самому насипу могили ховали виключно тільки дітей 6 ), причому кістяк 
дитини завсіди клали над кістяком матери, але ніколи не батька 7 ). Коли це 
підтвердиться на ширшому районі й буде не випадкове, то можна буде вба¬ 
чати в цьому сліди матріярхального укладу первісної родини, що за нього 
дитина надто ближча до матери, аніж до батька. 

Випадає як-найуважніше перевірити шляхом топографічної та статистич¬ 
ної методи думку А. А. Спіцина 8 ), ніби-то поховання у могилах передусім 
з’явилося на Волхові в Новгородському краю під безпосереднім норманським 
впливом, далі знайшло найбільше поширення в північних країнах у Новгород¬ 
ській, Кривицькій та Ростовській землі 9 ), звідки отже й було перенесено на 
південь. 


*) Журн. Мин. Нар. Просв. 1899, VIII, стор. 301—340. 2 ) Стор. 339. 

3 ) Сборник в честь С. Ф. Платонова. СПБ. 1922, стор. 1—12. 

4 ) Стор. 10, пор. його вищезазначену статтю, стор. 323. 5 ) Стор. 7. 

6 ) Чтен. Об. Нест. Л. XIII, 1899, стор. 19. . 7 ) Стор. 34. 3 ) Ж. М. Нар. П. 1899, авг. 308. 
9 ) Стор. 318. 



У справі археологічної мапи України 


337 


Величезна більшість наших дослідників схиляється до того, щоб одміну 
в похоронних звичаях пояснювати тим, що кожна відміна належить окремому 
народові. За приклад такого тлумачення археологічних явищ можуть стати 
ті висновки, що до них прийшов В. А. Городцов, оглянувши могили Ізюм- 
ського повіту 1 ), де трапляються поховання і в зрубах і в катакомбах. Це дає 
йому підставу заявляти 2 ), що 1) народ, котрий ховав своїх небіжчиків у зру¬ 
бах, з’явився на берегах р. Дінця в межах Ізюмського повіту пізніше ніж 
катакомбовий народ, і вони обидва не були тотожні, чи, инакше кажучи, це не 
був один народ, що пережив дві формі релігійних поглядів, а разом з тим 
похоронних звичаїв, бо занадто велика одміна в усіх істотних рисах звичаю 
та побуту обох народів. 2) Зрубовий народ знав скотарство й прекрасно 
знав металеву техніку, в його ужитку металеві речі переважають кам’яні. 

Але передусім впаддє в очі, що ті та инші форми поховання у катаком¬ 
бах і зрубах трапляються в тих самих селах 3 ), а саме обидві формі знайдено 
в селах: Селимівка, Черевково, Кименко, Мала Камишеваха, Ковалівка, Шпа- 
ківка ь Велика Камишеваха, Мегебелово, Кунне. Тільки катакомбове поховання 
в селах Чернигорівці та Сквиці, а тільки зрубові — Миколаївка, Золотне, Ям- 
піль та Бравківка. 

Істотна одміна полягає, проте, тільки в тому, що 1) скорчені кістяки 
в катакомбах усі лежать на правому боці 4 ), а в зрубах навпаки з 33 кістяків 
ЗО — на лівому й положення на правому боці являє рідкий вийняток г> ). 2) Орі¬ 
єнтування небіжчиків у катакомбах не суворо виповнюється, але переважно вони 
лежать на південний захід 6 ). У зрубах — також не суворо виконується, але 
переважає на північний захід, яких є 60°/ 0 . 3) Речей у зрубах при кістяках кла¬ 
лося дуже мало. Взаємовідношення матеріялу речей, знайдених при похороні, 
можна виявити порівнявши таблиці II для катакомб та III для зрубів 7 ). 


Глиняний 

посуд .... 

41 кат. 

21 зруб. 

Мідяні 

1 

15 „ 

2 „ 

Кістяні 

> речі . . . 

7 „ 

— 

Кам’яні 

) 

9 „ 

1 „ 

( 

корови . . . 

10 „ 

10 „ 

Кістки < 

вівці .... 

20 „ 

8 „ 

1 

инших тварин 

— 

— 


Коли виключити кістяні речі з катакомб, то виявиться, що тут і там мі¬ 
дяні речі більше-менше в два рази переважують кам’яні, але у „катакомбового* 
вівці в господарстві переважають виразно й ця різниця господарчого складу, 
здається, має найбільше значіння. Але коли навіть справді у „зрубового* народу 
відсоток мідяних речей значніший 8 ), то це свідчить не про пізнішу появу 
цього типу, але про те, що вони належать до заможних шарів людности. 

А втім уже давно в нашій археологічній науці було вжито й иншого 
способу тлумачити такі явища. В. 3. Завитневич у своїй дуже змістовній 
статті: „Научное значеніе археологическихтз раскопокт> в*ь системі р'Ьчки Сульї 

*) Трудьі XII Харьков. Арх. С. 1902, т. І, Москва 1905, стор. 174—225. 

а ) Стор. 203—204. *) Пор. стор. 189 та 201. 4 ) Стор. 192. *) Стор. 201. 6 ) Стор. 192 

7 ) Стор. 214-220. *) Стор. 200. 

Запнски Історичяо-Філолвгічнвго Відділу, кн. XI. 22 



338 


Б. В. Варнеке 


Роменскаго у'Ьзда Полтавской губ." *) витягнув із щоденників С. .А. Мазаракі 
вказівки, що хоч усі могили різко поділяються на два типи: 1) великі могили 
обнесені ровом, та 2) малі без ровів, причому в великих є удила, а в малих 
їх немає, проте в одміну від попередніх дослідників він приписує їх одному 
народові, який однак розпадавсь на дві класи: 1) заможних вояків, що не 
бажали і в могилі розлучатися з конем (або приладдям) і 2) незаможних, що 
займалися мирною працею 2 ). М. І. Ростовцев і собі цілком довів ^), що в полі 
тавських та київських могилах уздовий набір заступає принесення в жертву 
всього коня, тимчасом як на Кубані їх приносили иноді цілими сотнями 4 ). 
Ця різниця, на його думку, походить з того, що на Полтавщині та Київщині 

3 хліборобським укладом життя за браком величезних просторів віль¬ 
ного степу коней було менше й були вони цінніші ніж у степових країнах 
у побуті кочовиків 5 ). У західній науці цей спосіб розрізнення, уживається 
частенько й з різниці там археологічних явищ часто роблять висновок, що вони 
належать не різним народам та добам, але тій самій людності залежно від 
різниці господарчих умов окремих її клас. Як на блискучі приклади можна 
вказати на праці Н. Ога^епсіогії, ТЬега, II, Вегііп, 1903 6 ), і надто Р. уоп ОиЬп, 
ІїаІізсЬе СгаЬегкипсІе 7 ), саме що-до похоронних звичаїв, причому на це тлу¬ 
мачення його навело те, що різні типи трапляються в тих самих місцях, що 
встановити можна тільки тоді, коли під руками є докладна археологічна мапа. 

Крім різних типів похоронів треба на окремій типологічній мапі зазна¬ 
чити місце, де знаходяться основні типи первісної кераміки України. Як спра¬ 
ведливо вказує Губерт Шмідт 8 ), вона для неоліту являє основний матеріял 
для історично-порівняльного студіювання, причому вивчити треба не тільки 
саму форму посуду, ба й головним чином системи їхньої оздоби, як каже 
А. Уозз 9 ), „Оіе Огпатепїік ЬіМеі: ^еуіззегтаззеп еіпе еіпхеїпе УокаЬеІ іп сіег 
аиз посЬ \уепІ£ уегзІапсІІісЬеп ЗргасЬе, сііе еіп теЬг рАег тіпсіег геісЬ уеггіег- 
Іез £еїазз 2 и ипз зргісЬї". За зразок подібного студіювання може стати хоч-би 
нарис первісної кераміки Бранденбурзького краю, де пощастило встановити 

4 основні типи керамічного виробництва, що виразно локалізуються по райо¬ 
нах, що їх обслуговували, здається, відповідні майстерні 10 ). Зближення цих 
типів керамічних виробів певних місцевостей України з виробами инших країн 
почасти вже робили. Отож, наприклад, А. А. Спіцин вже давно вказав, що 
похоронні урни, що їх на Київщині здобули розкопи В. Хвойка, вже раніш 
частенько траплялися серед знахідок на Австрійському Поділлі 11 ). Коли ці 
зближення поширити й певним способом упорядкувати, то це дасть змогу до 
певної міри вияснити напрямки торговельних та міграційних стосунків України 


х ) Трудьі Кіев. Дух. Акад. 1887, VIII, 607—636. 2 ) Стор. 619. 

3 ) Скифия и Боспор. Лен. 19 > 5, стор. 519 та 482. 4 ) Стор. 311. 5 ) Стор. 519—520. 

°) Стор. 116, 117, 128, 170 що-до похоронів. 

7 ) НеіаеІЬег^, 1924, стор. 157, 164, 166, 168, 375, 406. 

8 ) Тогсіоз, 2еіїзсЬгіБ Біг ЕїЬпоІоогіе. 35 (1903) 438. 9 ) ІЬісІ. 166. 

10 ) А. Уозз, КегашізсЬе Зіііагіеп 8ег Ргоуіпг ВгапсІепЬиг£ ип<3 ЬепасЬЬагїег СеЬіеІе* 
2еіїзсЬгіІЇ: Біг ЕіЬпоІо^іе, 35 (1903) 161—212. 

п ) Журн. Мин. Нар. Просв., 1899, VIII, ЗОі 



У справі археологічної мапи України 


339 


з сусідніми країнами за доби ще кам’яного віку, подібно до того, як за таким 
самим матеріялом для північного побережжя Чорного моря за тих часів, коли 
залюднювали його грецькі колоністи, це завдання виконав Е. Р. фон-Штерн 
у своїй розвідці: „Значеніе керамическихь находокь на югЬ Россіи" , ). 

Окрім того, можна було-б окрему мапу присвятити оглядові нумізма¬ 
тичних знахідок, подібно до того, як небіжчик акад. М. Т. Біляшівський 
почасти дав такий огляд у своїй розвідці: „Монетньїе кладьі вт> Кіевской 
губерній" (1899 р.). 

Немає, звичайно, ніякої рації обмежуватися рамцями самої первісної 
археології, складаючи такі типологічні мапи. Наприклад, історія українського 
будівництва здобула-б певний ґрунт, як-би на відповідній мапі було пред¬ 
ставлено географічне поширення тих типів церков тризрубових та п’ятибан- 
них, що відрізняє Г. Г. Павлуцький у своїй доповіді: „О происхожденіи формт> 
украинскаго деревяннаго зодчества" на XIV Черн. арх. з. 2 ). 

З зовсім новим планом складання археологічних мап виступив 1887 р. 
на 39 з’їзді німецьких філологів у Цюрихові гайдельберзький професор Фрід- 
рік фон-Дун. У своїй доповіді: „Аи^епЬІікІісЬе ^є£е, 2іе1е ипсі Ракіогеп 
сіеп агсЬа 0 І 0 £ІзсЬеп ОигсЬк>г5сЬип£ Ііаііепз 3 ), він одзначив, між иншим, крайню 
необхідність складати для тої самої місцевости, кількоро археологічних мап> 
що на них було-б поступінно зазначено послідовний перехід житців її від 
найдавніших і найпростіших форм побуту до складніших за даними місцевих 
знахідок, що зробили-б наочним зростання культури даної країни. Я не знаю 
в археологічній літературі не тільки нашого Союзу, але й Заходу, щоб ужи¬ 
вали цю пропозицію фон-Дуна аж до його власної капітальної праці, що її 
перший том з’явився 1924 р.: ІіаІізсЬе СгаЬегкипсІе. Він має 12 мап, що здій¬ 
снюють цю давню авторову думку. Ті самі частини Італії, що їх занесено 
на 1 та 2 мапи, зазначено потім знов на мапах 6—9, але в надто більшому 
маштабі. 10 мапа повторює частину третьої. 12 повторює частину Сицилії, 
що її первісні поселення зазначено на 4 мапі, 12 — частину Сардинії, зазна¬ 
чену на 5 мапі. Збільшення маштабу на цих дальших мапах залежить од 
того, як з часом у даній місцевості густіла мережа людности. Ця система 
надає викладові справді зразкову наочність для уявління про історичний хід 
зміни окремих форм первісної культури. 

щ о-до написів мапи, доданих до цього досліду фон-Дуна, то вони 
мають ще одну особливість, що, на мій погляд, заслуговує на безумовне 
наслідування. Як відомо, і на всіх наших археологічних мапах і на типоло¬ 
гічних мапах Лісауера в ХеіїзсЬгіЙ: №г ЕіЬпоІо^іе зазначається назви геть- 
усіх найдрібніших осель тої місцевости і через це всю площу цих мап буває 
цілком укрито мережею чорного петиту. Мережу тую дуже тяжко розібрати 
особливо через те, що тло мапи заповнюється таким невдячним кольором як 
зелений. Але фон-Дун зазначає на самій мапі тільки назви річок та найбільших 


*) Зап. Од. Общ. Исторіи и Др. ХХИ, 1900, стор. 1—21. 
■) Трудм Т. II (1916) стор. 47 і дальші, 

3 ) УегЬапсіІип^еп, стор. 191—210. 



340 


Б. В. Варнеке 


міст чорною фарбою на білому тлі. На ньому немає більше ніяких ознак, 
окрім цифр червоного кольору, що з них одні обведено червоними квадрато¬ 
вими рамцями, другі — підкреслено, а треті ні тої ні иншої зазначки при собі 
не мають. Окремі покажчики наприкінці книги (стор. 685—688) мають списки, 
що пояснюють ці цифри: А — цифри в рамцях зазначають місця початкового 
залюднення Італії. В — цифри підкреслені — стації італійців, що вживали спа¬ 
лення. С — голі цифри — їхні стації з слідами поховання в землі. Отож спро¬ 
щення легенди мап іде поруч із вичерпливим зазначенням саме тих речей 
з складу археологічних матеріялів, що їх вивчення й становить основний зміст 
усієї розвідки і все це здійснено заповнивши біле тло двома найпростішими 
фарбами — чорною та червоною: цей спосіб заслуговує на найпильнішу увагу. 

Отож для України треба було-б скласти археологічні мапи трьох 
ґатунків: 

1) Загальна мапа всієї України або її округ. 

2) Низка типологічних мап на найважливіші явища археологічного до¬ 
сліду: похорони, кераміка, монети й т. и. 

3) Хронологічні мапи за методою ф.-Дуна. 

Взаємно поповнюючи один одного, вони були-б наочним підсумком ар¬ 
хеологічного студіювання України, і це завдання за самим її географічним 
та історичним становищем опріч місцевого значіння мало-б велику загально- 
наукову цінність. 

Ледві чи тепер одна людина може з успіхом скласти хоч-би одну з цих 
мап. Вичерпливий підбір матеріялів відбере занадто багато часу. Окрім того,, 
в таких справах завсіди корисна взаємна перевірка. Через це найкраще 
зформувати при Українській Академії Наук картотеку, де було-б на окремих 
картках зареєстровано всі випадки знахідок старовини на Україні. Кожній 
знахідці треба присвятити окрему картку. Для їх складання не можна, зви¬ 
чайно, завдовольнятися тими відомостями, що вже надруковано. Бажано було-б 
розіслати до сільських учителів особливу анкету, що її тип я виробив для 
археологічної секції Одеської Комісії Краєзнавства (додано до ч. 1 її „Вісника" 
р. 1924), причому в основу її я поклав, розраховуючи на те, що складна кла¬ 
сифікація буде приступна й зрозуміла далеко не всім збирачам, найпростішу 
ознаку—походження предмету проти обрію: на землі, під землею, у воді. Коли 
такі картки буде об’єднано в окрему постійну археологічну картотеку, що 
поповнюється новим матеріялом, різні порівняння її даних даватимуть мате- 
ріял для всіх вказаних вище типів археологічної мапи України. Здається, 
що краще було-б для цільности уявління виробити загальні мапи, але беручи 
на увагу сучасні завдання науки, можливо, було-б бажаніше-почати з другого 
типу мапи типологічної, причому за вказаними вище міркуваннями особлива 
потреба відчувається, на мою думку, в мапі типів похоронів. Навпаки, виго¬ 
товлення мапи третього типу, а саме історичних змін культур менш цінне. 

Одеса, вересень 1926. 



ггг % г гг % г гг % ггг 


ВИДАННЯ 

ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ 

І. Записки Історично-Філологічного Відділу: кн. І (1919)—1 крб. 50 к.; кн. II-III 
(1920-1922) та кн. кн. ІУ (1923) — 2. крб.; кн. У (1924—1925)—2 крб. 50 коп.; 
кн. УІ (1925) -2 крб.; кн. УІІ —УІП (1926) — 7 крб.; кн. IX (1926) та кн. X 
(1927)—4 крб.; кн. XI (1927) — 3 крб. 50 к.; кн. XII (1927) — 4 крб. 

II. Етнографічний Вісник: кн. І (1925) — 90 коп.; кн. II (1926) — 1 крб. 80 к.; 
кн. III (1927) — 2 крб.; кн. ІУ (закінч, друк.); кн. У (друк.). 

[III] Україна: (1924) кн. І - ІУ — 5 крб.; (1925) кн. І - ТІ - 6 крб.; (1926) кн. І - УІ — 
6 крб.; (1927) — кн. І-II (продається тільки в Держвидаві). 

IV. Збірник Історично-Філологічного Відділу: 

№ 1 — акад. Дм. Багалій. Нарис української Історіографії. Вип. 1: Джерелознав¬ 
ство (1923) — 1 крб.; вип. II: Козацькі літописи (1925) — 1 крб. 

2 — Т. Сушидький. Зах.-руські літописи, як пам’ятки літератури (1921) — 1 крб. 
2а— Ф. П. Сушидкій. Зап.-русскія літописи, какь пам. литерат. (1921) — 1 крб. 

3 — акад. Аг. Кримський. Історія ІІерсії та її* письменства. І. Як Персія, звойо¬ 
вана од арабів, відродилася політично (1923) — 1 крб. 

4 — Давній Київ: а) Хв. Ернст. Контракти й контрактовий будинок у Київі. Еконо¬ 
мічно-історичний нарис (1924), 2-ге вид. (з 20 малгон.) — 50 коп.; [б) Збірка — 
Київ та його околиця (1926) — 6 крб. 25 коп.]; в) В. Щербина. Нові студії 
з історії Київа (1926; з 26 мал.) — 2 крб. 50 коп. 

5 — В. Науменко. З історії початків української літератури XIX в.(1924)—60 коп. 

6 — акад. Аг. Кримський. Перський театр, звідки він узявсь та як розвивавсь, 

3 5 малюнками (1925) -1 крб. 

7 — проф. Вол. Рєзанов. Драма українська. (Старовинний театр). Вип. І. Сце¬ 
нічні вистави в Галичині (1926) — 2 крб. 75 коп. Вип. 2. Як устатковувано 
сцену (з мал.) (друк.). Вип. 3. Шкільні дійства великоднього циклу (1926) — 

4 крб. Вип. 4. Шкільні дійства різдвяного циклу (1927) — 2 крб. Вип. 5. 
Драми про святих (друк.). 

& 8] — Ол. Курило, Уваги до сучасної української літературної мови, 1923 і 1925. 

9 — акад. Аг. Кримський. Хафиз та його пісні, в його рідній Персії XIV в. та 
в Европі (1924)—1 крб. 25 коп. 

10 — акад. Аг. Кримський. Історія Туреччини, т. І (1924) — 1 крб. 50 коп.; т. II 
(друкується). Вступ (1926)—75 коп. 

11 — Ів. Каманін. Водяні знаки українських паперів до 1650 р. (1923) — 2 крб. 50 к. 
12—акад. 0. Шахматов та акад. Аг. Кримський. Нариси з історії української 

мови та хрестоматія старописьменської українщини (1924) — 1 крб. 

13 — Програми для збирання етнографічних матеріялів: 1. Ол. Курило. ІІочатки 
мови (1923) — 25 коп. 2. Клим. Квітка. Професіональні народні співці та музи¬ 
канти (1924)—60 коп. 3. Ироф. Є. Тимченко. Діялектологічні вказівки (1925) — 
15 коп. 4. Програми до збирання пісенного матеріялу (1925)—5 к. Див. № 29. 

14 — В. Ганцов. Діялектологічна класифікація українських говорів (з мапою) 
(1923, відб. з ІУ-ої книги „Записок") — (випродано). 

15 — Найголовніші правила українського правопису (1927,150-та тисяча)—10 к. 

16 —акад. П. Тутківський. Бібліографія українського мапознавства (1924) —50 к. 

17 та 20 — проф. Хв. Тітов. а) Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні 
(із 221 знімком) (1924) —10 крб.; б) Отара вища освіта в київській Україні 
(із 180 мал.) (1924). 

№ 18, 32 та 45 — проф. Є. Тимченко. а) Локатив в українській мові (1925)—60 коп.; 
б) Номінатив і датив (1925) — 75 коп.; в) Вокатив і інструменталь (1926) — 
1 крб. 40 коп. 

№19 — акад. А. Кримський та М. Левченко. Знадоби для життєпису Ст. Руданського 
(з 4-ма мал. та вступною промовою ак. С. Єфремова) (1926)—3 крб. 25 коп. 

№21 — 0 . Курило. Особливості говірки села Хоробричів (1924)—60 коп. 

№22 — проф. М. Марковський. Як утворивсь роман «Хіба ревуть воли, як ясла 
повні?» (1925)—1 крб. 25 к. 

№ 23 — Л. Шульгина. Пасічництво. Праці Кабінету Антропології та Етнології ім. 
Хв. Вовка. Вип. 1 (1925)—40 к. 



[№ 24] — Російсько-український словник. Т. 1-й, під головним редагуванням акад. 
А. Кримського (1924)—2 крб. 50 к. Т. ІІІ-ій (до ст. 336)—3 крб. 15 коп. (1927). 

[№25]— акад. Д. Багалій. Маядрований філософ Г. Сковорода (1926) — 4 крб. 

[№ 26] — Наук, збірник Істор. Секції за р. 1924—3 крб. 40 к.; за р. 1925 —3 крб. 50 к. 

|№ 27] — а) К. Грушевська. З примітивної культури (1924)—2 крб. 50 к.; — б)Первісне 
громадянство та його пережитки на Вкраїні (1926)—2 крб. 70 коп. 

[№28]—Шевченко та його доба. 1-й Збірник (1925) — 1 крб. 75 к.; 2-ий Збірник 
(1926) — 2 крб. 70 коп. 

№29 — Див. № 13. І, Програми до збирання оповідань, казок і пісень (1925)—5 коп. 

№ ЗО — акад. С. Єфремов. Поет і плантатор (1925)—20 к. 

№ 31 — проф. В. Данилович. Археологічна минувшина Київщини (з 5 таблицями 
малюнків та 9 мапами). 1925—1 крб. 25 коп. 

„ № 33 — акад. В. Перетц. Слово о Полку Ігоревім (1926) — 4 крб. 25 коп. 

№ 34 — проф. Є. Кагаров. Нарис історії етнографії, І (1926) — 75 коп. 

«№ 35 — Археол. досліди 1925 р., з мал. (трипільської культури) (1926)—2 крб. 25 к. 

[№36]—акад. М. Грушевський. Історія української літератури, т. IV (1926)—6 крб.; 
т. V (1926) — 2 крб. 

№ 37 — Декабристи на Україні, Збірник Комісії для дослідів громадських течій 
на Україні за ред. акад. С. Єфремова та В. Міяковського (1926)—3 крб. 

№ 38 — проф. В. Кордт. Подорожні по Східній Европі до 1700 р. (1926)—2 крб. 25 к. 

№ 39 — Вад. Модзалевський. Гути на Вкраїні (1926)—2 крб. 25 коп. 

№ 40 — Трипільська культура. Збірник ! (з малюнками) (1926)—3 крб. 25 к. 

№ 41 — Рос.-укр. словник правн. мови, під гол. ред. ак. А. Кримського (1926)—4 крб. 

№ 42 — Літопис Величка, т. І (1926) — 3 крб. 25 к. 

№ 43 — Археографічний Збірник І, ред. акад. М. Грушевський (1926)—3 крб. 75 коп.; 
II (друк.). 

№ 44 — проф. М. Марковський. Енеїда (1927) — 1 крб. 50 коп. 

№ 46 — Історично-Географ. Збірник, І, ред. проф. 0л. Грушевський (1927)—1 крб. 75 к. 

№ 47 — Кл. Квітка. Пісні про дівчину-втікачку (1926)—50 коп. 

№ 48 — проф. П. Бузук. Нарис історії української мови (1927)—1 крб. 35 к. 

[№49]— Щоденник Т. Г. Шевченка, за ред. акад. С. Єфремова (1927)—5 крб. 25 к. 

№ 50 — проф. Г. Павлудький. Історія українського орнаменту (з 11 таблицями ма¬ 
люнків) (1927)—2 крб. 75 к. 

№ 51 — Юбілейний збірник на честь акад. Д. І. Багалія (друк.). 

№ 52 — М. Возняк. Листування Ів. Франка з М. Драгомановим (друк.). 


Державні установи та товариства, котрі вдаються безпосередньо до Академії 
Наук (Київ, вул. Короленка [кол. Володимирська] 54, тел. 14-26), мають на акаде¬ 
мічних виданнях 35% знижки. Инший склад видань — «Книгоспілка», Київ, вул. Ко¬ 
роленка № 46 та Д.В.У. (Видання під №№ 1, 8, 24—28, 36 і 49 набувати можна 
тільки там). 


Ціна 3 карб. 50 коп.